Рішення № 89443425, 26.05.2020, Сихівський районний суд м. Львова

Справа № 464/6829/19

пр.№ 2/464/495/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21.05.2020 року м. Львів

Сихівський районний суд м.Львова

в складі головуючого судді Мички Б.Р.,

за участю секретаря судового засідання Куйдич О.М., Гернага Ю.О.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач ОСОБА_2 ,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення понесених додаткових витрат на неповнолітню дитину, -

в с т а н о в и в:

13 грудня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_2 на її користь понесені додаткові витрати на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в загальному розмірі 6913,66 грн., з яких: 1338,66грн. – витрати на лікування та ревакцинацію; 3529,50грн. – витрати на мобільний телефон та аксесуари до нього; 2045,50грн. – витрати на гітару та скейтборд, придбані для навчання та розвитку здібностей дитини.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що в період з 20 вересня 2003 року по 14 серпня 2007 року перебувала з відповідачем в зареєстрованому шлюбі, в якому мають неповнолітнього сина – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Дитина залишилась проживати з нею та перебуває на її утриманні. Згідно ухвали Галицького районного суду м.Львова від 27.11.2018 року між нею та відповідачем затверджено мирову угоду, якою встановлено щомісячне стягнення з відповідача аліментів на сина в розмірі 2000грн. та стягнуто на її користь понесені додаткові витрати на дитину, що мали місце до 27.11.2018 року. Стверджує, що відповідач не займається вихованням сина, не піклується про стан його здоров`я, фізичний, моральний та духовний розвиток, навчання, не створює належних умов для розвитку природних здібностей дитини, не готує сина до самостійного життя та праці, як це передбачено ч.1 ст.12 Закону України "Про охорону дитинства". Більше того, відповідач з дитиною не спілкується та не бачиться протягом останніх двох років. Така поведінка ОСОБА_2 свідчить про ухилення ним від виконання батьківських обов`язків. Зазначає, що аліменти в розмірі 2000грн., які сплачуються відповідачем, порушують їх рівність у несенні витрат на дитину, та абсолютно не покривають будь – яких інших додаткових витрат на дитину, які вона також постійно несе сама. Стверджує, що сума витрат на утримання сина в місяць становить не менше 10 000,00грн., аліментів відповідач платить всього 2 000,00грн., чого вистачає лише на харчування, комунальні і частково на одяг, взуття, а при цьому вона самостійно несе решту щомісячних витрат в сумі більше 8 000,00грн. В добровільному порядку відповідач відмовляється відшкодувати їй половину понесених додаткових витрат на дитину та такі не можуть бути покриті за рахунок аліментів.

Зокрема: 1) Додаткові витрати на лікування дитини: 29 травня 2019 року їх синові сімейним лікарем встановлено діагноз – гострий фарингіт та призначено лікування, нею одразу придбано в аптеці призначені ліки на суму 405,20грн. У зв`язку з підняттям ввечері температури та погіршенням самопочуття за рекомендацією лікаря вона ще придбала антибіотик «Сумамед» та пробіотик «Оптілакт» на суму 291,30грн. 01 червня 2019 року вона докупила дитині ще антибіотики «Сумамед», а також засіб від кашлю «Гербіон» на суму 377,31грн. 06 червня 2019 року вона знову придбала дитині пробіотики «Оптілакт» та засіб від кашлю «Гербіон» на суму 201,95грн. 11 червня 2019 року проведено черговий огляд сімейного лікаря та у виписці з медичної карти зазначено, що дитина хворіє другий тиждень, отримувала лікування та приймала антибіотики протягом 6 днів. Лікарем продовжено лікування та призначено ліки, які вона придбала 11 червня 2019 року на суму 109,20грн. 18 червня 2019 року проведено черговий прийом сімейного лікаря, де зафіксовано, що дитина одужала. Всього на лікування дитини нею витрачено 1384,96грн., що стверджується відповідними чеками. А відтак просить стягнути з відповідача половину витрачених коштів на лікування дитини в сумі 692,48грн. 03 грудня 2019 року син знову захворів, сімейним лікарем встановлено діагноз ГРЗ, назофарингіт та зроблено призначення лікування, частину ліків вона мала вдома, а частину нею придбано на суму 192,35грн., що стверджується випискою з медичної карти та чеком. А відтак просить стягнути з відповідача половину витрачених коштів на лікування дитини в сумі 96,18грн. Окрім цього, ІНФОРМАЦІЯ_3 серпня 2019 року дитині проведено ревакцинацію від поліомієліту, дифтерії, правця та коклюшу комбінованою вакциною «Бустрікс Поліо» бельгійського виробництва в приватній клініці « ІНФОРМАЦІЯ_4 ». Вартість ревакцинації разом з попереднім оглядом педіатра становить 1100грн. Необхідність проведення дитині ревакцинації зазначено педіатром у виписці за результатами огляду дитини педіатром приватної кліки «Медікавер» ще 01 вересня 2018 року, однак через загострення алергії та її тривале лікування, ревакцинацію було відкладено на більш сприятливий період. Сімейний лікар при огляді дитини 11 червня 2019 року повторно призначила проведення ревакцинації. А відтак, просить стягнути з відповідача половину витрат на ревакцинацію дитини в сумі 550,00грн. Таким чином, загальна сума медичних витрат, яку просить стягнути з відповідача становить 1338,66грн. (692,48грн.+550,00грн.+96,18грн.);

2) Додаткові витрати понесені на придбання дитині мобільного телефону та аксесуарів до нього. 10 липня 2019 року вона придбала синові мобільний телефон марки «Samsung А30», вартістю 6799,00грн., захисне скло до нього, вартістю 120,00грн., та чохол, вартістю 140,00грн., а всього нею витрачено 7059,00грн. Вартість телефону в три з половиною рази більша розміру аліментів, а тому за них купити телефон сину вона не могла та вважає це додатковими витратами, які необхідні для нормального соціального розвитку дитини. Зазначає, що це вже третій мобільний телефон, який вона за свої кошти купила дитині, відповідач ж самостійно за всі роки не придбав дитині нічого. А відтак, просить стягнути з відповідача половину вартості телефона та аксесуарів до нього, що становитиме 3529,50грн.;

3) Додаткові витрати на придбання синові скейта та гітари, що пов`язано з розвитком здібностей дитини. Син захоплюється катанням на скейті, багато тренується, цікавиться цим видом спорту, робить трансляції на ютуб каналі, спілкується з професійним скейтбордистами та розвивається в цьому напрямку. За власні кошти вона придбала сину вже три скейти, відповідач ж не дав грошей на жоден, хоча знає про заняття сина скейтбордингом. 05 червня 2019 року вона придбала сину скейтборд вартістю 1444,00грн., що стверджується відповідним чеком. Окрім цього, син вчиться гри на акустичній гітарі, бере і приватні уроки, і самостійно розвиває навички вдома. Для навчання та розвитку його здібностей 30 жовтня 2019 року вона придбала йому гітару та аксесуари до неї - чохол, медіатори та струну на загальну суму 2651,00грн., що стверджується відповідним товарним чеком. А відтак, просить стягнути з відповідача половину вартості придбаних гітари та скейта, що становитиме 2045,50грн.

З врахуванням наведеного, просить вирішити питання про стягнення з відповідача додаткових витрат на дитину в судовому порядку.

09 січня 2020 року ухвалою судді прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження з викликом сторін у справі. Призначено справу до розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження.

10 лютого 2020 року відповідач ОСОБА_2 подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити мотивуючи наступним. Стверджує, що з часу фактичного припинення шлюбних відносин з позивачем по сьогодні приймає участь у вихованні сина, цікавиться станом його здоров`я, успіхами, поведінкою та щоразу отримує відповідь, що все добре, що був трохи хворий, але зараз краще. Після звернення позивача до суду з позовом про стягнення аліментів, єдиним засобом спілкування його з дитиною залишився мобільний зв`язок та програмне забезпечення Viber, а з 07 квітня 2019 року син заблокував можливість отримання його повідомлень та вніс його номер телефону до так званого «чорного списку». Стверджує, що син не хоче з ним спілкуватись, ніколи та жодного разу не подзвонив йому сам. Зазначає, що позивач ніколи не хотіла, щоб він щось купував їх сину, адже він може купити лише «непотріб і неякісне», у них різні погляди на придбання одягу і взуття дитині. Окрім цього, 19 листопада 2016 року він одружився вдруге, ІНФОРМАЦІЯ_3 від другого шлюбу в нього народилась донька – ОСОБА_4 . А відтак, має на утриманні дружину та доньку. З врахуванням того, що він щомісячно сплачує на утримання сина аліменти в розмірі 2000грн. (заборгованість відсутня), стільки ж на утримання сина повинна витрачати позивач, а тому 4000грн. в місяць на забезпечення усіх потреб дитини є абсолютно достатньо. Звертає увагу суду також на те, що працевлаштований на посаді юрисконсульта ТОВ «Будівельно – інвестиційна компанія «Рубікон груп» та розмір його заробітної плати станом на 01.02.2020 року становить 4266,50грн. (після оподаткування та обов`язкових платежів), а після сплати аліментів – 2266,50грн.. Категорично заперечує щодо відшкодування половини понесених додаткових витрат, зазначених в позовних вимогах. Стверджує, що позивач ніколи не повідомляла його та не узгоджувала з ним необхідність понесення якихось додаткових витрат на дитину. Витрати на придбання ліків є завищеними, не відповідають рекомендаціям лікаря, відсутні рецепти на придбання антибіотика «Сумамед» та пробіотика «Оптілакт». Крім того, їх син знаходиться на обліку у сімейного лікаря КНП «4-а міська поліклініка м.Львова» ОСОБА_5 ., а записи в «Історії розвитку дитини» 29.05.2019р. зроблено сімейним лікарем ОСОБА_6 , а в період з 30.05.2019р. до 13.11.2019р. записи відсутні. Навіть якщо припустити, що їх син звертався за медичною допомогою 29.05.2019р., то з представленого позивачем копії медичного чеку важко визначити назви медичних препаратів придбаних на загальну суму 405,20грн. На медичні препарати придбані 01.06.2019р. на суму 377,31грн., а також 06.06.2019р. відсутній рецепт лікаря, а тому такі придбані безпідставно. Щодо стягнення з нього додаткових витрат на ревакцинацію дитини від поліомієліту, дифтерії, правця та коклюшу в ПП «Медичний цент «Інтерсоно» - заперечує, оскільки вважає, що позивачем не надано доказів того, що таку ревакцинацію не можна було провести безкоштовно у КП «4-а міська поліклініка м.Львова». А відтак, відсутність рецептів на придбання ліків, відсутність скерування сімейного лікаря в ПП «Медичний цент «Інтерсоно» для проведення ревакцинації не може бути особливостями розвитку дитини та не підпадає під поняття «додаткових витрат». Щодо стягнення з нього половини додаткових витрат на придбання мобільного телефону марки «Samsung A30», вартістю 6799,00грн., захисного скла, вартістю 120,00грн., та чохла, вартістю 140,00грн.,то такі не вважає додатковими витратами, оскільки вони не впливають на розвиток якихось здібностей дитини. Стверджує, що придбання дитині мобільного телефону «Samsung A30», за наявності «домашнього стаціонарного» телефону, як засобу зв`язку, не підпадає під поняття «додаткових витрат» в розмінні положень ст.185 СК України. Щодо стягнення з нього половини додаткових витрат на придбання скейтборду, то позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів факту наявності в дитини здібностей (хисту) до скейтбордингу чи гри на гітарі. Окрім цього, вважає неналежними доказами представлені позивачем товарні чеки на придбання скейтборду та гітари, оскільки такі оформлені з порушенням встановлених норм чинного законодавства, не містять усіх визначених законом реквізитів. А відтак, просить в задоволенні позову відмовити в повністю за безпідставністю на недоведеністю.

24 лютого 2020 року позивач ОСОБА_1 подала суду відповідь на відзив, в якому зазначила, що твердження відповідача про недостатність у нього коштів на понесення додаткових витрат є неправдивими, оскільки він має свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, видане Радою адвокатів Львівської області 15.05.2018р., відповідно до якого здійснює індивідуальну адвокатську діяльність та отримує доходи. Вважає, що рівень заробітної плати зазначений в довідці про доходи представленій відповідачем не відповідає дійсності. Щодо додаткових витрат на медичні препарати додатково пояснила, що ІНФОРМАЦІЯ_5 травня ІНФОРМАЦІЯ_6 року їх сину сімейним лікарем ОСОБА_6 , яка на день звернення заміняла сімейного лікаря їх сина - ОСОБА_7 , встановлено діагноз – гострий фарингіт та призначено лікування – амбулаторний режим, тепле пиття, таблетки «Тантум Верде» по 1 таб. 3 рази в день 5-10 днів, « ОСОБА_8 – Моос» по 1 таб. 4 рази в день, жарознижуюче – нурофен або імет 400 мг 2 рази на добу та парацетамол. Одразу після прийому лікаря вона придбала призначені ліки в аптеці на суму 405,20грн. Крім того, лікар повідомила, що у випадку погіршення самопочуття дитини, необхідно буде приймати антибіотик. Ввечері, незважаючи на прийом жарознижуючих препаратів, температура в дитини піднялась до 39,8 градусів, різко погіршилось самопочуття, вона зателефонувала лікарю та узгодила прийом антибіотиків, лікар призначила антибіотик «Сумамед» 500 мг по 1 таб. 6 днів та пробіотик «Оптілакт». Після розмови з лікарем вона відразу ж придбала призначені препарати на суму 291,30грн. А 01 червня 2019 року ще докупила антибіотик «Сумамед» та протикашльовий засіб «Гербіон» на суму 377,31грн. 06 червня 2019 року вона знову придбала пробіотик «Оптілакт» та протикашльовий засіб «Гербіон» на суму 201,95грн. 11 червня 2019 року проведено черговий огляд дитини сімейним лікарем, яка зазначила у медичній карті, що дитина хворіє другий тиждень, отримувала лікування та приймала антибіотики протягом 6 днів. Лікарем продовжено лікування та здійснено призначення ліків - «Стопустин» по 1 таб. 3 рази в день та «Едем» по 1 таб. на добу протягом 5 днів, які вона придбала на суму 109,20 грн. Придбання нею призначених препаратів стверджуються відповідними чеками. Щодо додаткових витрат на вакцинацію пояснила, що в сина через алергію та постійні хвороби пропущено велику частину планових вакцинацій. А тому лікарями призначено ревакцинацію саме чотири компонентною вакциною « ІНФОРМАЦІЯ_7 поліо», яка наявна лише в приватних клініках, в державних кліках такої немає, в державних є лише АКДП, яку роблять дітям до 1 року, або двох компонентна АДП. Щодо додаткових витрат на придбання мобільного телефону – смартфону, то він придбаний для розвитку здібностей та навчання дитини. Туди завантажено всі шкільні підручники, література з підготовки до ЗНО, програми для вивчення слів з англійської мови, син слухає аудіо курси з англійської мови, оскільки наступного року здаватиме ЗНО з англійської мови, через смартфон дитина шукає собі необхідну інформацію в інтернеті для підготовки рефератів, проектів, доповідей. Окрім переліченого, мобільний телефон – це засіб зв`язку з дитиною і він використовує його для спілкування. Щодо придбання дитині гітари – зазначила, що син ходить на індивідуальні уроки гри на гітарі. Спостерігаючи його успіхи гри на позиченій гітарі та величезне бажання, вона придбала дитині власний музичний інструмент та найняла йому приватного вчителя, якого оплачує самостійно.

02 березня 2020 року відповідач ОСОБА_2 подав суду додаткові письмові заперечення щодо стягнення з нього додаткових витрат на неповнолітню дитину. Зазначає, що позивачем не доведено факту надання ним правничої допомоги на платній основі, а відтак наявності у нього додаткових доходів від здійснення адвокатської діяльності. Вважає недоведеним позивачем того факту, що сімейний лікар ОСОБА_6 , до якої нібито вона з сином зверталась за медичною допомогою, заміняла сімейного лікаря їх сина - ОСОБА_7 . Окрім цього, у відповіді поліклініки на його запит зазначено, що їх неповнолітній син звертався до сімейного лікаря 10.04.2019р. та 29.05.2019р., жодних відомостей про його звернення в період з 30.05.2019р. та до 13.11.2019р., згідно записів в «Історії розвитку дитини» - не зафіксовано. Щодо ліків придбаних позивачем 29 травня 2019 року на суму 405,20грн., то з представленого чеку не вбачається перелік медичних препаратів. Витрати позивача на придбання антибіотика «Сумамед» та притикашльового засобу «Гербіон» на суму 377,31грн. є завищеними та не відповідають рекомендаціям лікаря. Вважає, що позивачем здійснювалось самолікування дитини. Крім цього, антибіотик « ОСОБА_9 » повинен відпускатися лише за рецептом лікаря. Пробіотик «Оптілакт» та жарознижуюче « ІНФОРМАЦІЯ_8 » також сімейним лікарем не виписувалися. Доказів відсутності необхідної вакцини в КП «4-а міська поліклініка м.Львова», де вакцинація безкоштовна, позивачем не надано, скерування на вакцинацію до ПП «Медичний центр «Інтерсоно» також відсутнє. Щодо вартості проведеної вакцинації, то така згідно представленого позивачем акту здачі – приймання робіт №20740 від 13.08.2019р. становить 710грн., а 390грн. – це вартість консультації педіатра, половину вартості якої позивач хоче безпідставно з нього стягнути. Щодо стягнення з нього половини вартості мобільного телефону, то такий жодним чином не впливає на розвиток здібностей сина. Окрім цього позивачем придбано мобільний телефон «Samsung A30S 4/64» у найкращій комплектації, а можна було купити дешевший, який також б підійшов для навчання та пошуку інформації в мережі інтернет. Окрім цього, у сина середній бал з предмету іноземна мова «9», тобто наближений до відмінно, а тому не бачить необхідності поглибленого вивчення англійської мови з використанням мобільного телефону та спеціальних програм. Стверджує, що відсутні будь-які докази схильності сина до гри на гітарі, докази необхідності придбання гітари саме «Accent CS-2», а представлену довідку вчителя, що син відвідує заняття гри на гітарі вважає такою, що не містить необхідних реквізитів та не може бути належним доказом. А відтак, вважає, що жодні підстави для придбання гітари відсутні.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, надала суду пояснення аналогічні викладеним в позовній заяві та відповідних письмових поясненнях, просить позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги заперечив, вважає їх безпідставними та такими, що непідтверджені належними та допустимими доказами, надав суду пояснення аналогічні викладеним в відзиві на позовну заяву та додаткових запереченнях, просить в задоволенні позову відмовити.

В ході розгляду справи будь-яких інших заяв чи клопотань учасниками справи до суду не подавалось.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши дійсні обставини справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд прийшов наступного.

Судом встановлено, що з 20 вересня 2003 року до 14 серпня 2007 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, в якому мають неповнолітнього сина – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.4-6).

Після розірвання шлюбу між сторонами дитина сторін ОСОБА_3 залишився проживати з матір`ю – позивачем ОСОБА_1 , в квартирі АДРЕСА_1 , що стверджується довідкою ОСББ МЖК-1 №245 від 24.10.2019р. (а.с.7).

10 листопада 2016 року відповідач ОСОБА_2 зареєстрував новий шлюб з ОСОБА_10 , в якому мають неповнолітню доньку – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.61, 62).

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 27.11.2018 року затверджено мирову угоду між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , згідно з якою встановлено щомісячну сплату ОСОБА_2 аліментів на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , в розмірі 2000 грн. Заборгованості по сплаті аліментів у відповідача ОСОБА_2 немає. (а.с.8-9, 65).

Згідно представленої відповідачем ОСОБА_2 довідки про доходи від 04.02.2020р., він займає посаду юрисконсульта у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Будівельно-інвестиційна компанія «Рубікон груп», та розмір його заробітної плати, зокрема за останні 6 місяців становив: в серпні 2019р. - 4477,45грн., в вересні 2019р. – 4650грн., в жовтні 2019р. – 4750грн., в листопаді 2019р.- 4357,11грн., в рудні 2019р. – 4750грн., в січні 2020р. – 5300грн. (а.с.63-64).

Окрім цього, 15.05.2018р. відповідачу ОСОБА_2 видано свідоцтво про право на зайняття індивідуальною адвокатською діяльністю (а.с.79). Однак, наявність у нього будь-яких доходів від здійснення адвокатської діяльності відповідачем заперечуються, а позивачем в підтвердження наявності таких не надано.

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.

Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов`язком батьків утримувати дітей до їх повноліття та знайшло своє закріплення у Сімейному кодексі України.

За змістом статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що кожна дитина має право нa рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку.

Відповідно до п. 1, 2 ст. 3 Конвенції про права дитини, що була ратифікована постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

За змістом ст. 18 Конвенції суд повинен докласти всіх можливих зусиль для того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання та розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно з вимогами частини першої статті 185 СК України, той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).

Відповідно до вимог частини другої статті 185 СК України, розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.

Аналіз відповідних норм закону вказує на те, що в окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину, вимагаються додаткові. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину.

Дане положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається зазначеною статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв`язку із розвитком певних її здібностей чи то страждає на тяжку хворобу. Особливі обставини можуть бути зумовлені, як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті).

Відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 13 вересня 2017 року у справі № 6-1489цс17, до особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат, у тому числі у зв`язку з розвитком певних її здібностей. Визначення таких особливих обставин відноситься до компетенції суду, і вони є індивідуальними в кожному конкретному випадку. Вирішуючи питання щодо розміру коштів, які підлягають стягненню на додаткові витрати, суди повинні враховувати, в якій мірі кожен із батьків зобов`язаний брати участь у цих витратах з огляду на матеріальне та сімейне становище сторін та інші інтереси й обставини, що мають істотне значення. У випадку, коли матеріальне становище батьків не дозволяє забезпечити повну оплату додаткових витрат, вони можуть бути компенсовані лише частково. Наявність таких додаткових витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про їх стягнення. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини. У цих випадках ідеться про фактично зазнані або передбачувані витрати, тому їх необхідно визначати у твердій грошовій сумі.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами, що підтверджують наявність особливих обставин, що спричинили додаткові витрати на дитину, можуть бути документи, які свідчать, наприклад, про витрати на придбання спеціальних інструментів, призначених для розвитку здібностей людини (наприклад, музичного інструменту або спортивного спорядження тощо), витрати на навчання дитини у платному навчальному закладі, на заняття у музичних, мистецьких або спортивних закладах, на додаткові заняття, висновки медико-соціальної експертної комісії, довідки медичних закладів та інші документи, що підтверджують відповідний стан здоров`я дитини (хвороба, каліцтво), і свідчать про необхідність додаткових витрат на лікування (на придбання ліків, спеціальний медичний догляд, санаторно-курортне лікування тощо).

Розмір додаткових витрат на дитину повинен обґрунтовуватись відповідними документами (наприклад, витрати на спеціальний медичний догляд довідкою медичного закладу про вартість медичних послуг; витрати на лікування, на санаторно-курортне лікування виписками з історії хвороби дитини, рецептами лікарів, довідками, чеками, рахунками, проїзними документами тощо).

Згідно виписки з медичної карти неповнолітнього ОСОБА_3 : 29 травня 2019 року сімейним лікаремКНП «4-а міська поліклініка м.Львова» йому встановлено діагноз – гострий фарингіт та призначено лікування, зокрема рекомендовано такі медичні препарати: таблетки «Тантум Верде» 3 рази в день 5-10 днів, «Ісла – Моос» 4 рази в день 5 днів, жарознижуюче – «Імет» 400 мг 2 рази на добу, «Парацетамол» 500мг. 3 рази на добу; 11 червня 2019 року сімейним лікарем зазначено, що дитина хворіє 2 тиждень, пропила антибіотик « ОСОБА_9 », та продовжено лікування, зокрема рекомендовано такі медичні препарати: « ІНФОРМАЦІЯ_10 » 3 рази в день 5 днів, «Едем» по 1 раз в день 5 днів; 18 червня 2019 року сімейним лікарем зазначено, що дитина одужала (а.с.12-13).

Як вбачається з пояснень позивача, 29 травня 2019 року сімейна лікар на прийомі роз`яснила їй, що у разі погіршення самопочуття дитини необхідно буде приймати антибіотики. Вечором 29 травня 2019 року самопочуття дитини погіршилось, піднялась висока температура, вона зателефонувала сімейному лікарю та остання призначила дитині антибіотик «Сумамед» 500 мг по 1 таб. 6 днів та пробіотик «Оптілакт». Цього ж дня вона придбала рекомендовані препарати.

Як вбачається з представлених позивачем фіскальних чеків з аптек на лікування дитини нею придбано наступні медичні препарати: 29.05.2019 року - «Ісла – Моос», «Нурофен форте», «Парацетамол дарниця», «Тантум верде» на загальну суму 405,20грн., «Сумамед» та «Оптілакт» на загальну суму 291,30грн., 01.06.2019 року - «Сумамед», «Гербіон ісландський» (від кашлю) на загальну суму 377,31грн., 06.06.2019 року - «Оптілакт» та «Гербіон ісландський» (від кашлю) на загальну суму 201,95грн., 11.06.2019 року – «Едем», вартістю 41,70грн., та « ОСОБА_11 » вартістю 67,50грн. А відтак, а вказаний період позивачем ОСОБА_1 придбано медичні препарати на загальну суму 1384,96грн. (а.с.14)

Суд не приймає покликання відповідача на те, що антибіотик «Сумамед» та пробіотик «Оптілакт» відсутні в призначеннях лікаря, оскільки як вбачається з пояснень позивача, вечором у зв`язку з погіршенням стану здоров`я дитини такі рекомендовані лікарем в телефонному режимі, в подальшому – 11 червня 2019 року про те, що дитина приймала антибіотики лікарем зазначено в медичній карті. Безпідставними є заперечення відповідача щодо придбання позивачем дитині медичного препарату « ІНФОРМАЦІЯ_8 », оскільки лікарем призначено такий медичний препарат як «Імет», який є його аналогом, діюча речовина – «ібупрофен». Огляд та призначення лікування дитині 29 травня 2019 року сімейним лікарем КНП «4-а міська поліклініка м.Львова» ОСОБА_6 , а не лікарем КНП «4-а міська поліклініка м.Львова» ОСОБА_7 , в якої дитина знаходиться на обліку, жодним чином не впливає на обов`язок батька ОСОБА_2 брати участь в додаткових витратах зумовлених хворобою його сина, яка підтверджена належними записами в медичній карті дитини, призначеним лікуванням та відразу ж придбаними медичними препаратами, які призначені лікарем у відповідні дати та підтверджені відповідними фіскальними чеками виданими аптеками.

Згідно консультації педіатра ПП «Медичний центр «Інтерсоно» від 01.09.2018р., ОСОБА_3 має схильність до алергій, йому не проведено ревакцинацію в 6 років проти правцю, поліомеліту та дифтерії та рекомендовано провести ревакцинацію вакциною «Бустрікс Поліо» (а.с.17).

11 червня 2019 року сімейним лікаремКНП «4-а міська поліклініка м.Львова» ОСОБА_7 в медичній карті неповнолітнього ОСОБА_3 здійснено запис про необхідність ревакцинації вакциною «Бустрикс Поліо» - комбінована вакцина для профілактики дифтерії, правця, кашлюку та поліомеліт (а.с.13).

Як вбачається з пояснень позивача, їх син часто хворіє, страждає алергією, а тому пропустив багато планових щеплень. Лікарями неодноразово рекомендувалось провести ревакцинацію дитини вакциною бельгійського виробництва «Бустрікс Поліо», яка містить чотири компоненти. В державних закладах охорони здоров`я такої вакцини чи будь-яких чотири компонентних аналогів для проведення безкоштовної ревакцинації немає, а відтак вона змушена була звернутись в приватний медичний заклад, де ревакцинація та обов`язковий попередній огляд лікаря є платними.

13 серпня 2019 ІНФОРМАЦІЯ_2 неповнолітньому сину сторін ОСОБА_3 в ПП «Медичний цент «Інтерсоно» проведено ревакцинацію вакциною «Бустрікс Поліо» з попередньою консультацією педіатра перед проведенням профілактичного щеплення. Згідно акта здачі – приймання робіт (надання послуг) вартість консультації педіатра 390,00грн., вакцина «Бустрікс Поліо» - 710,00грн. А відтак, загальна вартість проведеної ревакцинації разом з обов`язковою попередньою консультацією педіатра становить 1100грн., що стверджується представленим позивачем фіскальним чеком від 13.08.2019р. (а.с.18-20).

Суд вважає безпідставними твердження відповідача щодо можливої безкоштовної ревакцинації дитини в КНП «4-а міська поліклініка м.Львова», оскільки чотири компонентна вакцина «Бустрикс Поліо» ( для профілактики дифтерії, правця, кашлюку та поліомеліту), яка рекомендована для ревакцинації дитині педіатром ПП «Медичний центр «Інтерсоно» 01.09.2018р., а також сімейним лікарем КНП «4-а міська поліклініка м.Львова» ОСОБА_7 11.06.2019р., не закуповується за державні кошти, та не зазначена на офіційному сайті Міністерства охорони здоров`я України, як така що надається безкоштовно. Суд приймає пояснення позивача щодо неможливості безкоштовної ревакцинації дитини рекомендованою лікарями вакциною, та наявністю в державних клініках лише вакцини АКДП проти кашлюка, дифтерії, правця, яку роблять дітям до 1 року, АДП для профілактики дифтерії та правця дітям до 16 років, та вакцини АДП-М проти правця та дифтерії, яку вводять дорослим, оскільки такі узгоджуються з відомостями наявними на офіційному сайті Міністерства охорони здоров`я України.

Згідно копії виписки з медичної карти неповнолітнього ОСОБА_3 : 03 грудня 2019 року сімейним лікаремКНП «4-а міська поліклініка м.Львова» йому встановлено діагноз ГРЗ, назофарингіт та зроблено призначення лікування: «Амізон», «Тантум верде», «Фарингосепт», «Нокспрей», «Стоптусин» (а.с.15).

Як вбачається з пояснень позивача, частину призначених препаратів у неї були вдома, іншу частину вона придбала. На підтвердження придбаних медичних препартів представлено фіскальний чек від 03.12.2019р. на загальну суму 192,35грн. (а.с.16).

Відтак, з урахуванням наведеного, витрати позивача на лікування та ревакцинацію сина становлять 2677 грн. 31 коп. (1384,96грн. + 192,35грн. +1100грн.). Тому з відповідача ОСОБА_2 належить стягнути половину понесених витрат на лікування та ревакцинацію дитини, що становить 1338 грн. 66 коп. (2677,31грн. : 2).

10 липня 2019 року позивач ОСОБА_1 придбала синові мобільний телефон марки «Samsung А30», вартістю 6799,00грн., захисне скло до нього, вартістю 120,00грн., та чохол, вартістю 140,00грн., на загальну суму 7059,00грн., що стверджується відповідним фіскальним чеком (а.с.21).

З врахуванням пояснень сторін у справі, зважаючи реалії сьогодення та вік неповнолітнього сина сторін – 16 років, необхідність використання ним мобільного телефону – смартфону для навчання, завантаження туди усіх шкільних підручників, використання спеціальних програм для вивчення іноземної мови, підготовки до ЗНО, суд вважає за необхідне віднести мобільний телефон з аксесуарами до нього до додаткових витрат, зумовлених розумовим та соціальним розвитком дитини.

Суд критично відноситься до тверджень відповідача про відсутність необхідності купувати дитині, яка досягла 16-ти річного віку, мобільний телефон при наявності стаціонарного. Суд звертає увагу на те, що окрім засобу спілкування, мобільний телефон став невід`ємною частиною сучасного суспільства, а в загально освітніх школах на період карантину запроваджено мобільне навчання.

З врахуванням наведеного, з відповідача ОСОБА_2 слід стягнути половину здійснених позивачем витрат на придбання мобільного телефону з аксесуарами до нього, що становитиме 3529,66грн.

Щодо витрат на придбання скейта та акустичної гітари з аксесуарами, то такі не можна вважати додатковими витратами, оскільки вони не викликані особливими обставинами, відноситься до загального розвитку дитини, і є не обов`язковими, а добровільним волевиявленням одного із батьків, у даному випадку матері. Позивач не надала доказів, що такі витрати пов`язані з розвитком певних здібностей дитини – гра на гітарі, чи схильність до занять певним видом спорту, зокрема скейтбордингом. Розписка ОСОБА_12 про те, що він надає дитині уроки гри на гітарі з грудня 2019 року, разом з його візиткою, не є належним доказом розвитку здібностей дитини (а.с.85, 86). А відтак, в задоволенні вимог про стягнення з відповідача половини витрат на придбання скейту та гітари слід відмовити.

При вирішені спору, суд також враховує сімейне та матеріальне становище відповідача, його працездатний вік (41 рік), наявність в нього вищої юридичної освіти, офіційної роботи за спеціальністю, а також свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, що повинно забезпечити йому можливість понести половину додаткових витратах на лікування дитини, вакцинацію та придбання мобільного телефону, який необхідний для навчання, розумового та соціального розвитку, в загальному розмірі 4868,16грн.

Відповідно до ч.ч. 1, 6 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення.

Виходячи з цих обставин, з відповідача ОСОБА_2 на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 840,80грн.

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення понесених додаткових витрат на неповнолітню дитину- задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені додаткові витрати на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в загальному розмірі 4868 (чотири тисячі вісімсот шістдесят вісім) гривень 16 копійок, з яких: 1338 (одна тисяча триста тридцять вівсім) гривень 66 копійок – витрати на лікування та ревакцинацію; 3529 (три тисячі п`ятсот двадцять п`ять) 50 копійок – витрати на мобільний телефон та аксесуари до нього.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відповідно до п.п.15.5 п.15 Розділу XIII Перехідні положення ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції може бути подана до апеляційного суду Львівської області через Сихівський районний суд м.Львова.

Відповідно до п.3 розділу ХІІ Прикінцевих положень ЦПК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки подання заяви про перегляд заочного рішення, апеляційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину.

Учасники справи:

позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Повне судове рішення складено 26 травня 2020 року.

Суддя Б. Р. Мичка