Ухвала суду № 89442844, 21.05.2020, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа №127/19523/19

Провадження №1-кп/127/570/19

У Х В А Л А

21 травня 2020 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області

у складі головуючого - судді Романчук Р.В.,

секретар судового засідання Войнаревич О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 24.05.2019 р. за №12019020020001153 та 30.11.2019 р. за №12019020040001498 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України, ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 187, ч. 2 ст. 185 КК України та ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України,-

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора Литвинюка С.О.,

обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Маркової О.В.,

обвинуваченого ОСОБА_2 та його захисників - адвокатів Тишківського С.Л., Коваль Н.О.,

ВСТАНОВИВ:

Вінницьким міським судом Вінницької області здійснюється судове провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України, ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 187, ч. 2 ст. 185 КК України та ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України.

У судовому засіданні прокурор Литвинюк С.О. заявив клопотання про продовження застосованого до обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, посилаючись на те, що продовжують існувати ризики, передбачені ст. 177 КПК України. Обвинувачений може ухилятися від суду, впливати на потерпілого та свідків. Вважає, що підстав для зміни запобіжного захододу не вбачає, просить продовжити строк застосованого до обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Вважає, що застосування інших більш м`яких запобіжних заходів, окрім виняткового, не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки обвинуваченого та запобігти вказаним ризикам.

Крім того, прокурор заявив клопотання про здійснення приводу обвинуваченого ОСОБА_3 в наступне судове засідання, оскільки обвинувачений в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 та його захисник - адвокат Маркова О.В. заперечили проти продовження строку застосованого до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Просили суд про зміну запобіжного заходу на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, оскільки ризики, передбачені ст. 177 КПК України, прокурором не доведені, обвинувачений має постійне місце проживання, наміру ухилятися від суду не має.

Щодо клопотання прокурора про про здійснення приводу обвинуваченого ОСОБА_3 , обвинувачений ОСОБА_1 та його захисник Маркова О.В. - не заперечували.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 та його захисники Тишківський С.Л. та Коваль Н.О. заперечили проти продовження строку застосованого до обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Щодо клопотання прокурора про здійснення приводу обвинуваченого ОСОБА_3 не заперечували.

Заслухавши думку учасників кримінального провадження, проаналізувавши матеріали кримінального провадження, суд дійшов таких висновків.

Частиною 1 статті 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Згідно положень ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Частиною 3 ст. 331 КПК України встановлено, що суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув`язнення. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Так, відповідно до положень ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 194 КПК України встановлено, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частиною п`ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання. (ч. 4 ст. 194 КПК України).

Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Судом встановлено, що під час досудового розслідування ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 27.05.2019 року до обвинуваченого ОСОБА_1 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 22.07.2019 року.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 18.07.2019 року продовжено строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 на строк 60 днів, починаючи з 18.07.2019 року до 15.09.2019 року.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 05.09.2019 року продовжено строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 на строк 60 днів, починаючи з 05.09.2019 року до 03.11.2019 року.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 23.10.2019 року продовжено строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 на строк 60 днів, починаючи з 23.10.2019 року до 21.12.2019 року.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 06.12.2019 року продовжено строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 на строк 60 днів, починаючи з 06.12.2019 року до 03.02.2020 року включно.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 31.01.2020 року продовжено строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 на строк 60 днів, починаючи з 31.01.2020 року до 30.03.2020 року включно.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 25.03.2020 року продовжено строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 на строк 60 днів, починаючи з 25.03.2020 року до 23.05.2020 року включно.

ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, раніше судимий, не працевлаштований, в зареєстрованому шлюбі не перебуває, постійного місця проживання та реєстрації немає, а отже соціальні зв`язки обвинуваченого не можна визнати стійкими.

Суд, враховуючи вимоги ст. 5 Конвенції «Про захист прав людини та основоположних свобод», враховує також наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченими кримінального правопорушення, особи обвинувачених у їх взаємозв`язку з можливими ризиками у кримінальному провадженні.

У відповідності до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для продовження строку застосованого до обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки встановлені ризики, є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених ч. 1 ст.176 КПК України, не може запобігти доведеним під час розгляду ризикам.

Залишається достатньо підстав вважати, що обвинувачений ОСОБА_1 , опинившись на волі, зможе перешкодити встановленню істини у справі під час судового провадження, впливати на потерпілого та свідків, ухилятися від суду.

Оскільки позицію сторони захисту про можливість зміни застосованого до обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту не можливо визнати такою, що ставить під сумнів вище викладені висновки суду, суд вважає за необхідне продовжити строк застосованого до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Враховуючи викладене вище, з метою забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_1 покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілого та свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення, суд дійшов висновку про доцільність задоволення клопотання прокурора про продовження строку застосованого до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Що стосується клопотання прокурора про здійснення приводу обвинуваченого ОСОБА_3 , суд враховує, що обвинувачений був повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання у встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України порядку, в судове засідання не з`явився без поважних причин, про причини свого неприбуття суд не повідомив.

У відповідності до положень ч. 7 ст. 42 КПК України обвинувачений зобов`язаний прибути за викликом до суду, а в разі неможливості прибути за викликом у призначений строк - заздалегідь повідомити про це суд.

Частиною 1 статті 323 КПК України встановлено, якщо обвинувачений, до якого не застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, не прибув за викликом у судове засідання, суд відкладає судовий розгляд, призначає дату нового засідання і вживає заходів до забезпечення його прибуття до суду. Суд також має право постановити ухвалу про привід обвинуваченого та/або ухвалу про накладення на нього грошового стягнення в порядку, передбаченому главами 11 та 12 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 140 КПК України привід полягає у примусовому супроводженні особи, до якої він застосовується, особою, яка виконує ухвалу про здійснення приводу, до місця її виклику в зазначений в ухвалі час.

Крім того, суд вважає за необхідне роз`яснити, що відповідно до положень ч.ч. 2-3 ст. 143 КПК України ухвала про здійснення приводу оголошується особі, до якої він застосовується, особою, яка виконує ухвалу.

Особа, рішення про здійснення приводу якої прийнято слідчим суддею, судом, зобов`язана прибути до місця виклику в зазначений в ухвалі про здійснення приводу час у супроводі особи, яка виконує ухвалу.

У випадку невиконання особою, що підлягає приводу, законних вимог щодо виконання ухвали про здійснення приводу, до неї можуть бути застосовані заходи фізичного впливу, які дозволяють здійснити її супроводження до місця виклику. Застосуванню заходів фізичного впливу повинно передувати попередження про намір їх застосування. У разі неможливості уникнути застосування заходів фізичного впливу вони не повинні перевищувати міри, необхідної для виконання ухвали про здійснення приводу, і мають зводитися до мінімального впливу на особу. Забороняється застосування заходів впливу, які можуть завдати шкоди здоров`ю особи, а також примушення особи перебувати в умовах, що перешкоджають її вільному пересуванню, протягом часу більшого, ніж необхідно для негайного доставлення особи до місця виклику. Перевищення повноважень щодо застосування заходів фізичного впливу тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Вивчивши матеріали кримінального провадження, заслухавши думку учасників кримінального провадження, враховуючи те, що обвинувачений ухилився від суду і його неявка перешкоджає подальшому розгляду кримінального провадження, з метою забезпечення розумних строків розгляду кримінального провадження, суд вважає, що клопотання прокурора слід задовольнити та вжити заходи до забезпечення прибуття обвинуваченого до суду, а саме здійснити привід обвинуваченого в судове засідання.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 140-142, 176, 177, 183, 194, 323,331, 369-379 КПК України,-

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора про продовження строку застосованого до обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та про здійснення приводу обвинуваченого ОСОБА_3 - задовольнити.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, застосований до обвинуваченого - залишити без зміни, продовжити строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на строк 60 днів, починаючи з 21.05.2020 року до 19.07.2020 року включно.

Здійснити привід обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 в судове засідання, яке відбудеться 16.06.2020 року об 11 год. 30 хв. в приміщенні Вінницького міського суду Вінницької області в залі судових засідань №28.

Виконання ухвали в частині здійснення приводу обвинуваченого покласти на Київське відділення Вінницького відділу поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області.

Контроль за виконанням ухвали в частині здійснення приводу обвинуваченого покласти на прокурорів Вінницької місцевої прокуратури, які здійснюють повноваження прокурора у даному кримінальному провадженні.

Копію ухвали про здійснення приводу негайно надіслати органу, на який покладено її виконання та до Вінницької місцевої прокуратури.

У разі неможливості здійснення приводу особа, яка виконує ухвалу про здійснення приводу, зобов`язана повернути її до суду з письмовим поясненням причин невиконання.

Копію ухвали направити начальнику Державної установи "Вінницька установа виконання покарань (№1)" для відома та виконання.

Ухвала в частині продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Вінницький міський суд Вінницької області протягом семи днів з дня її оголошення, в іншій частині ухвала оскарженню не підлягає.

Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Подання апеляційної скарги на ухвалу зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя