Постанова № 894392, 10.07.2007, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" липня 2007 р. Справа № 2/120

За позовом Колективного виробничо-комерційного підприємства "Буковина"

до Державної податкової інспекції у м. Чернівці

про визнання частково нечинною податкової вимоги

Головуючий суддя Скрипничук І.В.

при секретарі Добровольській А.Я

Представники:

Від позивача –Брешук В.І.- директор, Лягу Ю.М. представник за довіреністю від 15.06.2007р.

Від відповідача –Чмола І.І. - представник за довіреністю № 28570/10-008 від 12.12.2006р., Музичишин В.Л. - представник за довіреністю № 15098/10-012 від 10.07.2007р.

У засіданні приймав участь прокурор Швець О.А.

СУТЬ СПОРУ: Колективне виробничо-комерційне підприємство "Буковина" м. Чернівці звернулось з позовом до державної податкової інспекції у м. Чернівці про визнання частково нечинними пункти 2, 3 другої податкової вимоги від 01.02.2007 року щодо заборгованості зі страхових внесків роботодавців від суми фактичних витрат на оплату праці найманих працівників у сумі 3939,28грн. та нарахованих штрафних санкцій у сумі 535,68грн.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що позивач з 2002 року є платником єдиного податку, а тому відповідно до п. 6 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва він звільнений від сплати збору на обов’язкове соціальне страхування.

Відповідно до рішення господарського суду Чернівецької області від 24-25 грудня 2003 року у справі № 12/279 Чернівецькому центру зайнятості відмовлено у задоволенні позовних вимог про стягнення сум заборгованості зі сплати збору на обов’язкове соціальне страхування.

Відповідач вимоги позивача заперечує посилаючись на те, що оспорювана друга податкова вимога від 01.02.2007року за № 2/163 прийнята на підставі подання № 5 від 26.07.2004 року про здійснення заходів з погашення заборгованості по обов’язкових страхових внесках страхувальниками до Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до підпункту 6.2.1 пункту 6.2 статті 6 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" Чернівецький міський центр зайнятості надіслав до державної податкової інспекції у м. Чернівці подання № 5 від 26.07.2004р. про здійснення заходів з погашення заборгованості по обов’язкових страхових внесках до Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття.

Даним поданням визначено КВКП "Буковина" сплату боргу по обов’язкових страхових внесках на випадок безробіття за 9 місяців 2003 року у сумі 3939,28грн. та пеню у розмірі 535,68грн.

Податковим органом, на підставі отриманого від Чернівецького міського центру зайнятості подання № 5 від 26.07.2004р., прийнято податкову вимогу від 01.02.2007р. за № 2/163, якою зобов’язано позивача сплатити податковий борг по страхових внесках від суми фактичних витрат на оплату праці найманих працівників - 3939,28грн. та штрафні санкції у розмірі 535,68грн.

Суд вважає, що пункти 2, 3 другої податкової вимоги від 01.02.2007 року щодо заборгованості зі страхових внесків роботодавців від суми фактичних витрат на оплату праці найманих працівників у сумі 3939,28грн. та нарахованих штрафних санкцій у сумі 535,68грн. підлягають визнанню нечинними.

Так, позивач з 2002 року є платником єдиного податку, а тому згідно з п. 6 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва" він звільнений від сплати збору на загальнообов’язкове соціальне страхування.

Відповідно до рішення господарського суду Чернівецької області від 24-25 грудня 2003 року у справі № 12/279 Чернівецькому міському центру зайнятості відмовлено у задоволенні позовних вимог про стягнення сум заборгованості зі сплати збору на обов’язкове соціальне страхування на випадок безробіття за 9 місяців 2003 року.

Таким чином, сума заборгованості за 9 місяців 2003 року по внесках до Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття була предметом судового спору у справі № 12/279, що відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, адміністративній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказується при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 86, 159, 160 161, 162, 163, 167, 186, пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, с у д –

П О С Т А Н О В И В :

1. Позов задовольнити.

2. Визнати нечинними пункти 2, 3 другої податкової вимоги ДПІ у м. Чернівці від 01.02.2007 року щодо заборгованості зі страхових внесків роботодавців від суми фактичних витрат на оплату праці найманих працівників у сумі 3939,28грн. та штрафних санкцій у сумі 535,68грн.

3. Стягнути з державного бюджету на користь Колективного виробничо-комерційного підприємства "Буковина" вул. Нікітіна, 3 м. Чернівці (ідент. код 02972434) 3,40грн. державного мита.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк встановлений КАС України, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги, постанова набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи у апеляційній інстанції та залишенні даної постанови у силі..

Відповідно до ст. 185, ч.1-3, 5 ст. 186 Кодексу адміністративного судо-чинства України сторони, які беруть участь у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку дану постанову повністю або частково шляхом подання апеляційної заяви або апеляційної скарги, які подаються в апеляційну інстанцію через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржувану постанову.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу –з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя І.В.Скрипничук