Вирок № 89438743, 26.05.2020, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 336/3967/19

Провадження № 1-кп/336/245/2020

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 травня 2020 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі колегії суддів під головуванням судді Жупанової І.Б., суддів Дацюк О.І., Зарютіна П.В., за участі секретарки судового засідання Палубінської К.М., з участю прокурора Бабича О.І., обвинуваченої ОСОБА_1 , захисника - адвоката Козара М.В., потерпілої ОСОБА_2 , розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду Шевченківського районного суду м. Запоріжжя кримінальне провадження по обвинуваченню:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Запоріжжя, громадянки України, з середньою освітою, вдови, офіційно не працевлаштованої (неофіційно працює продавчинею у продовольчій крамниці), зареєстрована та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,

у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

26.03.2019 року приблизно о 13 годині 00 хвилин, ОСОБА_1 , перебуваючи за місцем свого мешкання у приміщенні кухні квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та маючи умисел на спричинення тілесних ушкоджень на ґрунті раптово виниклого конфлікту зі своїм чоловіком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вимагала від нього кинути ніж, який він тримав в своїй правій руці, а своєю лівою рукою схопив ОСОБА_1 за зап`ястя її правої руки і утримував її, взяла з поверхні стільниці вільною лівою рукою ніж і нанесла ним ОСОБА_3 один удар в область передньої поверхні грудної клітини справа, чим спричинила останньому одиночне проникаюче сліпе колото-різане поранення грудної клітини з локалізацією шкірної рани на передній поверхні грудної клітки справа в проекції 2-го міжребер`я, в 3 см вправо від серединної лінії, з ушкодженням шкіри, підшкірно-жирової клітковини, передньої групи м`язів грудної клітки, міжреберних м`язів і пристінкової плеври 2-го міжребер`я, перикарду, передньої та задньої стінок висхідного відділу аорти, яке ускладнилося розвитком небезпечного для життя стану крововтрати, що має ознаки тяжкого тілесного ушкодження за ознакою небезпеки для життя та перебуває в прямому причинному зв`язку з настанням смерті ОСОБА_3 , який помер через незначний проміжок часу на місті отримання поранення.

Своїми умисними діями ОСОБА_1 вчинила злочин, передбачений ч.2 ст.121 КК України, а саме: умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, що спричинило смерть потерпілого.

Допитана у судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_1 свою у вину у скоєнні інкримінованого їй злочину за ч. 2 ст.115 КК України визнала частково, не заперечує факт заподіяння нею смерті своєму чоловіку ОСОБА_3 , але заперечує причини та обставини, за яких це сталось, зазначивши, що не хотіла його смерті, умислу вбивати його в неї не було, він кинувся на неї, а вона захищалась. Під час допиту повідомила, що з померлими ОСОБА_3 вони перебували у шлюбі, проживали разом з 1992 року, від шлюбу мали спільну дочку ОСОБА_4 , яка померла у 2016 році та після смерті якої її чоловік став дуже зловживати спиртними напоями, виявляв агресію. Разом з ними в квартирі, що належала батькам чоловіка, проживають її син від першого шлюбу з невісткою і онукою. Останнім часом вони дуже сварились, оскільки чоловік почав виносити з дому речі та продукти харчування, через своє пияцтво втратив роботу, хоч і не офіційну, ніде не працював, пиячив, вчиняв сварки під час яких поводився агресивно та погрожував ножем. Про обставини події пояснила, що 26 березня 2019 року 03-00 годині ОСОБА_3 розбудив її та почав погрожувати їй ножем, який притулив їй під ребра та повідомив, що спить з ножем та якщо вони, маючи на увазі її сина і невістку, до нього будуть чіплятися він їх поріже.

Вони сильно посварились, син прокинувся хотів вдарити його за те, що він узяв ніж, але вона його заспокоїла та сказала піти до кімнати, син пішов у кімнату, зачинив двері та ліг спати, а вона забрала у ОСОБА_3 ніж та віднесла його на кухню. Після чого цього ж дня о 05 -00 годині ранку ОСОБА_3 прокинувся, вдягнув чистий одяг та пішов з дому, вона подумала можливо пішов влаштовуватися на роботу. Вона заснула, потім о 09-00 годині він повернувся дуже п`яним та ліг спати у вітальні. Син пішов на роботу, невістка ОСОБА_5 повела дитину у дитячий садок і повернулася, згодом до невістки прийшла дівчина на манікюр, який вона робила вдома. О 13-00 годині ОСОБА_3 прокинувся, пішов на кухню поїв, потім подивився, що у невістки у кімнаті людина, прийшов до неї та сказав, що коли людина піде він їм влаштує «концерт», вони з чоловіком почали сваритися, говорив щоб вони уходили з його квартири, а то він їх поріже та взагалі вони жити в квартирі не будуть. Потім до них зайшла невістка та попросила його прибрати за собою брудний посуд, після чого він знов «завівся», почав лаятись, побіг на кухню, вона за ним, в цей час невістка разом з дівчиною, якій робила манікюр вийшли у під`їзд палити. Коли вона прибігла у кухню ОСОБА_3 стояв біля вікна та тримав у правій руці ніж, кричав, що він їх усіх заріже, вона зупинилась біля раковини, попросила його викинути ніж, згодом ще раз, після чого вона підійшла до нього та замахнулась рукою на його обличчя і штовхнула його, він схопив її за зап`ястя правої руки та замахнувся на неї ножем, вона дуже злякалась схопила лівою рукою зі стільниці що потрапило під руку - ніж, та штовхнула ним його один раз в груди та кинула ніж в раковину, після чого він відпустив її та схопився за груди схилившись на підвіконні, в нього з рани бризнула трохи кров, потім він впав між холодильником та підвіконням обличчям донизу. Зазначає про те, що вона навіть не зрозуміла, що схопила саме ніж. Коли вона почала його перевертати він почав хрипіти, після того як вона його перевернула обличчям до себе почала його бити по обличчю, щоб привести до тями, але в нього почали заходити очі, він хрипів, з рани вже кров не капала. Вона погукала невістку, щоб та викликала швидку медичну допомогу, однак першою приїхала поліція, ОСОБА_3 вже не хрипів, ніяких ознак життя не виявляв. На поставлені питання відповідала, до смерті їх дочки він вживав алкогольні напої, останні 10 років поводився агресивно, між ними виникали бійки, раніше він також приблизно раз на півроку погрожував їй ножем довгим без рукоятки та іншим кухонним ножем, казав, що після смерті дочки вона йому не потрібна. За життя з померлим стосунки не розірвала, оскільки їй нікуди було піти жити, та коли він не вживав спиртне, то був хорошою людиною. Крім того зазначила, що в той день він повів себе інакше, до цього, на її думку, коли він погрожував їй ножем він не мав наміру нанести їй ушкодження, тоді як в цей день він поводився дуже агресивно, як «звір», вона дуже злякалась, що він її може вбити. Тілесне ушкодження вона нанесла йому зверху у праву сторону грудей, після чого кинула ніж у раковину, ніж який був у нього у руці поклала біля раковини, губкою витерла краплю крові, що була біля нього, помила посуд. Їй він ножем не спричинив будь-яких тілесних ушкоджень. У скоєному щиро розкаюється, просить її суворо не карати, залишити на свободі.

Враховуючи позицію обвинуваченої ОСОБА_1 , яка свою вину у вчиненні інкримінованого їй злочину визнала частково, а саме не заперечувала факт заподіяння нею смерті ОСОБА_3 , однак заперечує обставини за яких це сталось, які викладені в обвинувальному акті, що в неї не було умислу на заподіяння смерті останньому, суд ухвалив дослідити докази, що стосуються пред`явленого останній обвинувачення в повному обсязі.

Всебічно вивчивши всі обставини кримінального провадження та оцінивши кожний наданий доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд прийшов до висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні нею вказаного вище злочину за встановлених судом обставин, виходячи з наступного.

Потерпіла ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснила, що померлий ОСОБА_3 це є її рідний брат з яким вони через рік після смерті у 2007 році їх батька приблизно років 10 не спілкувались через сварку, але після біди, що трапилась з його дочкою у 2016 році вони відновили відносини, почали спілкуватися, телефонувати один одному. Про його смерть вона дізналась від невістки - дружини її старшого брата, яка зателефонувала і повідомила, що її брата підрізала невістка ОСОБА_6 обвинувачена по справі, тоді приїхати не змогла, оскільки доглядала свого чоловіка після операції. Вона подзвонила обвинуваченій, яка їй і повідомила, що вона зарізала чоловіка, пояснювала, що він нібито кинувся з ножем на її невістку ОСОБА_5 . Спочатку не повірила, що обвинувачена могла вбити її брата, подумала, що то зробила її невістка ОСОБА_5 . Останнім часом брат скаржився їй на невістку ОСОБА_5 , йому не подобалось, що вона робить вдома манікюр, оскільки до них приходять сторонні люди, не хотів, щоб вони з сином обвинуваченої, який йому нерідний, проживали у квартирі, взагалі скаржився на родину сина обвинуваченої. Також зазначає, що ОСОБА_3 зловживав спиртними напоями, однак після смерті їх дочки ОСОБА_7 , якийсь час, щоб не пити спиртне приймав ліки, потім знов зірвався і пиячив. Обвинувачена скаржилась, що він і кидався на неї, і погрожував ножем, і виганяв з квартири. Зазначена квартира спочатку належала їх з братом батькам, після смерті яких вона на право власності на неї не претендувала, квартира буда приватизована на шістьох осіб, в тому числі і на обвинувачену, і на померлого ОСОБА_3 та їх дітей, померлий не був єдиним власником квартири. Покарання просила призначити суворе, вважає обвинувачену винною в тому, що брат пив, бо він її ревнував, а вона давала для цього привід, хоча і розуміє, що ОСОБА_1 було страшно, але вважає, що вона не мала б позбавляти його життя.

Свідка сторони обвинувачення ОСОБА_8 пояснила, що обвинувачена ОСОБА_1 це дружина її померлого батька ОСОБА_3 з якою вони до смерті батька підтримували дружні відносини, спілкувались, хоча іноді і траплялись сварки, на даний час не спілкуються. Про обставини смерті батька їй нічого не відомо, напередодні вона не могла йому додзвонитися, зі слів обвинуваченої він не відповідав на дзвінки, оскільки дуже пив та не міг знайти свій телефон. Як зазначає свідка, її батько мав деяку залежність від алкоголю, але вважає, що вона була спровокована самою обвинуваченою. Він лікувався, пив ліки, кодувався. З батьком особисто бачились приблизно 1-2 рази на місяць, по телефону спілкувались десь 1-2 рази на тиждень, останній раз бачила батька приблизно за два - півтора місяці до смерті, в квартирі, де мешкав батько разом з обвинуваченою, її рідним сином та його сім`єю, вона була десь півроку назад. Батько скаржився їй на сина обвинуваченої та невістку, також на саму обвинувачену, оскільки вона останніх захищала, вони не сприймали його, харчувались окремо, говорив їй, що невістка його вдарила, оскільки він хотів погратися з її дитиною, а вона казала, щоб він відійшов від дитини, бо від нього тхне спиртним. Також йому не подобалось, що невістка робить стороннім людям манікюр в них вдома, не хотів щоб вони жили разом з ним, пропонував їй разом зі своєю сім`єю жити разом з ним. Зі слів самої обвинуваченої їй відомо, що батько погрожував останній ножем при сварках, однак батько їй про такі погрози нічого не говорив, казав тільки про сварки між ними. Вважає, що ініціатором конфліктів у їх взаємовідносинах була саме обвинувачена, яка провокувала його на агресію, адже батько сам по собі людина не агресивна, міг вести себе агресивно, коли був п`яним, якщо його провокували. Смерть їх дочки ОСОБА_9 , стала для нього стресом, однак вона не може відповісти, чи став він після цього більше вживати спиртні напої чи ні. Квартира, в якій вони всі мешкали була приватизована померлим батьком, його батьками, обвинуваченою, її сином та покійною сестрою ОСОБА_9 .

Свідка сторони обвинувачення ОСОБА_10 , допитана в судовому засіданні показала, що обвинувачена доводиться їй свекрухою, та вона останні 6-7 років мешкає у квартирі, де сталась вказана подія, разом з чоловіком та дитиною, а також свекрухою та померлим свекром. Про обставини події зазначила, що того дня вранці вона прокинулась, свекра ОСОБА_3 вдома вже не було, відвела дитину до дитячого садочка, встигла з`їздити у лікарню та повернулась додому, на кухні готувала сніданок, коли десь о пів на дев`яту свекор повернувся додому дуже п`яний та мовчки ліг спати у вітальні, обвинувачена була у себе в спальні дивилась телевізор. Біля 11-00 годині до неї прийшла дівчина - клієнтка, якій вона в маленькій кімнаті робила манікюр. Десь на початку дванадцятої години свекор прокинувся, заглянув до них в кімнату, подивився недобре, потім пішов на кухню на почав вимагати щоб його нагодували. Після того, як він поїв, пішов до свекрухи у кімнату та почав конфліктувати, дослівно сварку не чула, бо працювала, чула як він грубо себе поводив, говорив у наказному тоні. Коли вона вже закінчувала робити манікюр дівчині, то зайшла до них у кімнату, щоб повідомити що проводить дівчину та сказала ОСОБА_3 , щоб той прибрав за собою брудний посуд, після чого він почав обурюватися та коли вона виходила у під`їзд, то почула як він сказав, що він зараз їм влаштує, їм буде погано. Вони з дівчиною вийшли до під`їзду та палили, двері до квартири були трохи відчинені та вона чула як обвинувачена кричала та казала «кинь ножа» та «не чіпай мене», після чого почувся гуркіт, стогін та крики обвинуваченої, вона покликала її. Свідка зайшла на кухню, ОСОБА_3 лежав на підлозі біля вікна на правому боці напівзігнутий, головою до холодильника, ногами до пічки, ОСОБА_3 сиділа біля нього, била його по щокам, щоб привести до тями. Вона викликала швидку допомогу, подзвонила чоловіку, згодом приїхала поліція, а за нею і швидка. Обвинувачена перебувала у стані шоку, зазначає, про те, що до того, як приїхала швидка, вона помила посуд, прибрала біля свекра та не відходила від нього аж доки її не покликали до кімнати поліцейські. Також зазначила, що конфлікти між свекрухою та свекром виникали, коли останній вживав спиртні напої, що було нерідко, а з грудня 2018 року після того як він втратив роботу почав частіше пити, а останні три місяці взагалі мало не кожен день. Під час сварок часто погрожував їм та свекрусі ножем, не постійно, раз на місяць або на два тижні. Напередодні події, він вночі, як розповів їй чоловік, погрожував свекрусі ножем, кидався на неї. Ніж, яким він погрожував, був звичайний кухонний залізний ніж, великий, без рукоятки, було що він з ним і спав, і носив з собою. При цьому на поставлене питання відповіла, що він за її присутності не намагався застосовувати ніж, лише обіцяв його застосувати. З приводу такої поведінки свекра ніхто з членів їх сім`ї до правоохоронних органів не звертався, оскільки не хотіли повідомляти про проблеми у сім`ї. Також зазначає, що вони просили свекра кинути пити. Коли він був тверезим в них були нормальні відносини, коли вона мала намір займатися вдома манікюром, вона це узгоджувала з членами сім`ї, ніхто не був проти цього, в тому числі і свекор.

Свідка сторони обвинувачення ОСОБА_11 , допитана в судовому засіданні, пояснила, що вона є клієнткою невістки обвинуваченої, в якої вона робила манікюр. Того дня коли відбулась вказана подія, вона прийшла на манікюр об 11-00 годині, точно день не пам`ятає. Поки їй робили манікюр, вона чула у сусідній кімнаті розмову на підвищених тонах між обвинуваченою та її чоловіком, було чутно тільки гул, саму розмову та конкретно слів вона не чула. Потім ОСОБА_3 заглянув до них у кімнату, подивився на них та пішов на кухню, вочевидь, їсти, оскільки почав гуркотіти посудом, потім повернувся до кімнати. Після того, як закінчили робити манікюр, вони вийшли у під`їзд покурити, вона викликала таксі, та знов було чутно розмову між обвинуваченою та її чоловіком на підвищених тонах, були чутними слова «кинь», потім щось впало. В цей час їй зателефонував оператор таксі та повідомив, що машина чекає на неї, вона попрощалась з ОСОБА_5 , а останню покликала обвинувачена. Зазначає про те, що чоловік обвинуваченої в той день був у нетверезому стані, оскільки в нього було опухле обличчя, він ледве ходив, було видно, що людина декілька днів підряд вживає спиртне. В її присутності померлий не погрожував членам сім`ї ножем, тільки чула як він лаявся у стані алкогольного сп`яніння. В день події не чула, щоб обвинувачена якось висловлювалась на адресу свого чоловіка.

Свідок сторони обвинувачення ОСОБА_12 пояснив, що обвинувачена це його мати. Про обставини події пояснив, що в той день він був на роботі, йому подзвонила дружина, що конкретно говорила він не пам`ятає, але зрозумів, що вдома щось трапилось, адже вона була в істериці, та коли дзвонила йому в такому стані, то було зрозуміло, що вітчим п`яний та вчиняє сварки. Коли він приїхав додому, то там вже була поліція, йому повідомили про вбивство вітчима. Того дня приблизно о 09-00 він поїхав на роботу, коли він виходив з дому, вітчим повернувся додому у нетверезому стані та ліг спати. Тоді вранці він їм не погрожував, погрожував матері напередодні вночі, серед ночі він прокинувся почувши сварку, зайшов до кімнати, побачив ніж на підлозі, мати повідомила, що вітчим спав з ножем та погрожував їй, потім вітчим заспокоївся, а він повернувся до своєї кімнати, зачинив двері та ліг спати. Погрожував звичайним кухонним залізним ножем. Свідок зазначає про те, що вітчим часто брав у руки ніж, та погрожував їм, пам`ятає таке ще з дитинства. Вітчим часто спав з ножем, особисто бачив ніж в нього під подушкою. Такого щоб вітчим застосовував ніж, щоб когось ранити чи зарізати він не бачив. Конфлікти з вітчимом виникали тоді, коли він ображав його сім`ю. З приводу погроз останнього ножем, вони досить давно звертались до поліції, однак тоді їм повідомили, що оскільки ніхто не постраждав, то вони нічого зробити не можуть. Разом з вітчимом почали жити коли йму було років 2 або 3 роки, у шлюбі він перебуває останні 5 років та коли мав намір жити з дівчиною у їх квартирі повідомив про це матері та вітчиму, вони проти не були. На питання стосовно того, чи не був вітчим проти того, щоб його дружина займалась вдома манікюром, не може відповісти, думає що проти не був. Також конфлікти з вітчимом виникали безпідставно, він виганяв їх з квартири, намагались владнати конфлікти, але безрезультатно.

Свідка сторони захисту ОСОБА_13 пояснила, що мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , обвинувачена по справі є її сусідкою, вони поруч мешкають. В день події вони з чоловіком вранці приблизно о 09-00 годині повертались додому, біля під`їзду зустріли ОСОБА_3 , тоді вони його бачили в останнє. Він був п`яний, чоловік ще допомагав йому підніматися по сходах, той довго не міг відчинити двері до квартири. Того дня вона прибирала у квартирі та ніяких криків з їх квартири не чула, займалась хатніми справами. Десь о 14-00 годині у її двері подзвонили поліцейські та повідомили про смерть ОСОБА_3 , почали питати в неї що їй відомо з цього приводу. Крім того пояснила, що покійний часто бігав з ножем. Після смерті дочки ОСОБА_3 почав дуже пити. Також пригадує, що колись він приходив до них з ножем шукав обвинувачену та погрожував останній, казав, що зараз він її «порєшит», розбереться з цією «курицею», так він називав обвинувачену, а куропаткою - невістку, рази три в них вдома вона забирала в нього ножа, в нього була манія - ходити з ножами. Чула як він висловлював погрози на адресу обвинуваченої, її сина та невістки.

Свідок сторони захисту ОСОБА_14 , допитаний в судовому засіданні надав пояснення, аналогічні поясненням свідки ОСОБА_13 , разом з якою він був свідком тих же подій, які відбулися 26.03.2019 року. Він особисто чув від ОСОБА_3 що той неодноразово повторював, що він піде і задавить «курицу», не зараз, але все одно задавить, так він називав обвинувачену і невістку, демонструючи при цьому ніж, а обвинувачена і невістка неодноразово до них прибігали, скаржилися, що він з ножами їх переслідував.

Відповідно до заяви ОСОБА_12 від 26.03.2019 року, останній дозволив працівникам поліції провести огляд у його квартирі за адресою: АДРЕСА_1 а. с.141 т.1 ).

Відповідно до протоколу огляду місця події від 26.03.2019 року, фототаблицями та флеш носієм з відеофіксацією огляду до нього (а.с.7-43 т.2), оглянуто місце події - квартира АДРЕСА_4 в ході огляду якої була зафіксована обстановка кримінального правопорушення та на підлозі у приміщенні кухні виявлено труп чоловічої статі - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який лежав на правому боці, верхні кінцівки зігнуті в ліктьових суглобах, права розташована на підлозі, ліва примкнута до тулуба. Нижні кінцівки зігнуті в колінних суглобах. На трупі одягнута біла футболка з жовто-блакитними вставками з нашаруванням речовини бурого кольору, джинси темно сині , труси чорні з білими вставками, шкарпетки світло-бежеві. Також в ході огляду було виявлено та вилучено: змиви з лівої та правої кистей трупа та контроль до них, мікрооб`єкти з обох кистей рук трупа, два ножі (об`єкт № 2) з приміщення кухні, змив РБК з ложа трупа та контроль до нього, ніж «SUNUSY AUSTRIA» довжиною приблизно 20 сантиметрів, об`єкт № 3, з приміщення кухні, ніж об`єкт № 4 з приміщенні кухні, змив РБК зі стільниці між об`єктом № 3 та № 4, губка рожевого кольору з рукомийника з приміщення кухні, губка помаранчевого кольору з рукомийника з приміщення кухні, сифон чорного кольору та патрубок до нього сірого кольору з приміщенні кухні, сорочка жіноча синього кольору напівволога з пральної машини з приміщення ванної кімнати, рушник синього кольору напіввологий з пральної машини, з приміщення ванної кімнати, зубна щітка рожево-біло-синього кольору, зубна щітка зеленого кольору, зубна щітка, синього кольору, зубна щітка, рожево-білого кольору, зубна щітка, салатового кольору з приміщення ванної кімнати, фрагмент тканини жовтого кольору з нашаруванням РБК, об`єкт № 7, з приміщення ванної кімнати; паспорт громадянина України та довідка ІПН на ім`я ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з приміщення кімнати № 2 ; жіночий халат зеленого кольору - об`єкт № 8 з приміщення кімнати № 3, 4 СПУ (1-й з зовнішньої поверхні вхідної двері туалету, 2-й з внутрішньої поверхні вхідної двері туалету, 3-й та 4-й з зовнішньої поверхні вхідної двері ванної кімнати.

Відповідно до постанови від 26.03.2019 року (а.с.142-144 т.1) вищевказані речі визнані речовими доказами у кримінальному провадженні.

Згідно з розпискою від 03.04.2019 року, написаною власноруч ОСОБА_1 , вона отримала на відповідальне зберігання до вирішення справи по суті паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та довідку про присвоєння ідентифікаційного номера № НОМЕР_2 на ім`я ОСОБА_3 (а.с.145 т.1).

Висновком експерта № 1143 від 28.03.2019 року (а.с.154-160 т. 1) встановлено, що смерть ОСОБА_3 настала від одиночного проникаючого сліпого колото-різаного поранення грудної клітини з ушкодженням аорти, що ускладнилося гострою крововтратою. При судово-медичній експертизі трупа ОСОБА_3 виявлені наступні тілесні ушкодження:

- одиночне проникаюче сліпе колото-різане поранення грудної клітини локалізацією шкірної рани на передній поверхні грудної клітки справа в проекції 2-го міжребер`я, в 3 см вправо від серединної лінії, з ушкодженням шкіри, підшкірно-жирової клітковини, передньої групи м`язів грудної клітки, міжреберних м`язів і пристінкової плеври 2-го міжребер`я, перикарду, передньої та задньої стінок висхідного відділу аорти;

- група саден в лобній області; садно на тильній поверхні першого міжфалангового суглобу 2-го пальця правої кисті; синець на тильній поверхні 4-5-го п`ястково-фалангових суглобів правої кисті; садно на задньо-зовнішній поверхні лівого плеча. Будь-яких інших (в тому числі посмертних) тілесних ушкоджень не виявлено.

Ушкодження у ОСОБА_3 мали ознаки:

- одиночне проникаюче сліпе колото-різане поранення грудної клітки справа з ушкодженням аорти, що ускладнилося розвитком небезпечного для життя стану крововтрати, має ознаки тяжкого тілесного ушкодження за ознакою небезпеки для життя перебуває в прямому причинному зв`язку з настанням смерті;

- група саден в лобній області; садно на тильній поверхні першого міжфалангового суглобу 2-го пальця правої кисті; синець на тильній поверхні 4-5-го п`ястково-фалангових суглобів правої кисті; садно на задньо-зовнішній поверхні лівого плеча - в причинному зв`язку з настанням смерті не перебувають, у живих осіб оцінюються, як окремо, так і в сукупності, як легкі тілесні ушкодження.

Концентрація етилового спирту 2,9 проміле в крові за життя могла викликати сильне алкогольне сп`яніння. При судово-імунологічній експертизі встановлено, що рідка кров трупа ОСОБА_3 , 1961 р.н., відноситься до групи А з ізогемаглютиніном анти-В за ізосерологічною системою АВ0.

Висновком експерта № 174/с від 27.03.2019 року (а.с.166 т.1) встановлено, що синці в ділянках правого променево-зап`ясткового суглоба, лівого передпліччя, 5-го пальця правої стопи; синці в ділянках правого передпліччя та правого плеча у ОСОБА_1 самі за собою кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження, що утворились від дії тупого предмета (предметів). Давність утворення синців в ділянках правого передпліччя та правого плеча відповідають строку загоєння приблизно 9-ти та більше діб на момент проведення огляду від 27.03.2019 року. Давність утворення інших тілесних ушкоджень не суперечить терміну, вказаному освідуваним.

Відповідно до висновку експерта № 305 від 16.04.2019 року (а.с.164-165 т.1) давність утворення тілесних ушкоджень про які зазначено у висновку експерта № 174/с від 27.03.2019 року не суперечить терміну, зазначеного в обставинах справи. Тілесні ушкодження за даними огляду від 16.04.2019 року у ОСОБА_1 , а саме садна по зовнішній поверхні правого передпліччя, що самі за собою кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження, відповідають строку загоєння 9-ти і більше діб (на момент проведення огляду від 16.04.2019 року). Висловитися про спосіб і знаряддя спричинення вказаних тілесних ушкоджень за наданими даними не є можливим. Вірогідне взаємне розташування злочинця і ОСОБА_1 в момент спричинення останній тілесних ушкоджень могло бути будь-яким, за умов доступності травмованих ділянок для їх ушкодження.

Згідно з висновком експерта № 840 від 17.04.2019 року (а.с.168 т.1) рідка кров ОСОБА_1 відноситься до групи А з ізогемаглютиніном анти-В за ізосерелогічною системою АВ0.

Відповідно до висновку експерта № 906 від 02.05.2019 року та зведеною таблицею до нього (а.с.177-179 т.1) у змиві на марлевому тампоні з ложа трупа (об`єкт № 1), який вилучений під час огляду місця події, знайдена кров людини та виявлений антиген А, що не виключає походження крові від особи (осіб) групи А з ізогемаглютиніном анти-В за ізосерологічнгою системою АВ0, у тому числі від потерпілого ОСОБА_3 та (або) підозрюваної ОСОБА_1 , при наявності у неї на момент злочину тілесних ушкоджень із зовнішньою кровотечею.

Згідно з висновком судово-медичної експертної комісії № 128/к від 21.05.2019 року (а.с.184-198 т.1) приймаючи висновки експерта № 1143 від 28.03.2019 року відповідно до яких на трупі ОСОБА_3 виявлені тілесні ушкодження, комісія зважаючи на проникаючий характер ушкодження грудної клітки праворуч у 2-му міжребір`ї та ушкодження внутрішніх органів, вважає, що тілесне ушкодження утворилось від дії предмета, що має колото-різані властивості. Садна в ділянках голови, правої кисті та лівого плеча, синець в ділянці правої кисті за загально-груповими характеристиками, утворились від дії тупих предметів. Згідно протоколів допиту і слідчого експерименту та перегляду слідчого експерименту за участю підозрюваної ОСОБА_1 від 26.0.32019 року, яка вказує, що знаходячись обличчям до обличчя чоловіка нанесла йому один удар ножем в ділянку грудної клітини праворуч по передній поверхні. Після удару ножем чоловік впав обличчям на підлогу, також наносила йому удари долонями рук по обличчю. Співставляючи локалізацію (лобова ділянка п.1.2. та ділянка грудної клітки праворуч ОСОБА_3 з механізмом їх утворення за показами підозрюваної ОСОБА_1 , комісія вважає, що виникнення тілесних ушкоджень у потерпілого можливе, якщо травматичний влив прийшовся в ділянку грудної клітки праворуч в проекції 2-го міжребір`я, який супроводжувався утворенням тілесного ушкодження в даній ділянці, з виведенням потерпілого із стану рівноваги і з наступним його падінням обличчям на підлогу та травмуванням ділянки голови (лобова). Тобто можливість виникнення тілесних ушкоджень у ОСОБА_3 , за механізмом на який взує підозрювана ОСОБА_1 в ході проведення її допиту та слідчого експерименту (26.03.2019), не виключається. Механізм виникнення тілесних ушкоджень в ділянках правої кисті та лівого плеча, у ОСОБА_3 , під час допиту та слідчого експерименту підозрюваної ОСОБА_1 не відображений.

Висновком експерта № 260 від 24.05.2019 року із таблицею та фототаблицею до нього (а.с.199-203 т.1) встановлено, що рана на клапті шкіри з області передньої поверхні грудної клітки справа від трупа ОСОБА_3 , 1961 р.н. утворилась від дії плаского односторонньогострого колючо-ріжучого предмету, яким міг бути клинок ножа, що має обушок та лезо. Найбільша ширина частини клинка, що занурилася становила близько 14-16 мм. Слідів сполук заліза на стінках і по краях не виявлено. Результати проведеного експериментально-порівняльного дослідження дають підстави вважати, що справжнє ушкодження на клапті шкіри з області передньої поверхні грудної клітки справа могло утворитися від дії наданого на експертизу ножа.

Згідно з висновком судово - психіатричного експерта № 224 від 13.05.2019 року (а.с.204-211 т. 1) ОСОБА_1 , 1966 р.н. розладів психічної діяльності не виявляла та не виявляє у теперішній час. У період здійснення інкримінованого їй правопорушення ознак тимчасового хворобливого розладу психічної діяльності не виявляла. У ході обстеження ОСОБА_1 виявляє наступні індивідуально-психологічні відмінності особистості такі як: порушень інтелектуально-мнестичних функцій не виявлено, загальний рівень інтелекту відповідає отриманій освіті та життєвому досвіду у особистості без порушень характеру та поведінки з достатнім рівнем адаптації. ОСОБА_1 не виявляє схильності до підвищеної навіюваності, патологічної брехливості. У ході обстеження у ОСОБА_1 не виявлено яскраво виражених індивідуальних особливостей (запальність, замкненість, здатність затаїти образу, злість, бажання помсти і ін.), що істотно впливали б на її поведінку. У досліджуваній ситуації (26.03.2019 року) ОСОБА_1 знаходилась у стані емоційного збудження та відчуття безвихіддя та страху, отже вона могла усвідомлювати свої дії та керувати ними. За своїм психічним станом в теперішній час вона також може усвідомлювати свої дії та керувати ними. Примусових заходів медичного характеру не потребує.

Як вбачається з протоколу слідчого експерименту від 26.03.2019 року за участю підозрюваної ОСОБА_1 та її захисника, а також понятих (а.с.1-5 т.2), в ході його проведення ОСОБА_1 надавала пояснення і демонструвала події, як вона їх викладала в ході судового розгляду, а саме, що конфлікт між ОСОБА_1 та її чоловіком ОСОБА_3 виник ще вночі, він спав та тримав ніж під подушкою, оскільки якщо до нього прийде син він його заріже та який вона забрала в нього та віднесла на кухню. Вранці приблизно о 06-00год. ОСОБА_3 пішов на вулицю, невістка прокинувшись зібрала дитину, відвела у садок, а сама пішла до лікарні. Приблизно о 09-00 год. ОСОБА_3 повернувся додому у стані алкогольного сп`яніння, взяв подушку зі спальні та пішов спати у вітальню. Син поїхав на роботу, через деякий час повернулась невістка ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Приблизно о 13-00 год. ОСОБА_3 прокинувся, пішов на кухню їсти перед цим спитавши в неї дозволу, чи можна йому поїсти, на що вона відповідала, що він три місяці не працює та їсти тут не повинен. Після чого він мовчки пішов на кухню та почав їсти. В цей час вона була у спальні дивилась телевізор, коли до неї зайшов ОСОБА_3 , зчинив двері та сказав, що він залишив їм посуд, щоб вони мили його самі, оскільки це його квартира, він тут господар, а вони пішли геть. Також в цей час невістка робила манікюр дівчині, при якій він нічого не казав, але коли остання вже збиралась йти, невістка підійшла до ОСОБА_3 та сказала йому щоб він помив після себе посуд, оскільки за ним ніхто не збирається прибирати. Після чого він почав кричати, лаятись та погрожувати тим, що усіх зараз заріже. Почувши, що невістка разом з дівчиною вийшли з квартири у під`їзд, побіг на кухню та схопив ніж. Вона зі спальні побігла за ним, знаючи що він у стані алкогольного сп`яніння постійно хапає ніж. Після нанесення йому удару долонею правої руки по лівій щоці, ОСОБА_3 схопив її за праву руку. Далі лівою рукою вона взяла кухонний ніж з дерев`яною рукояткою зі стільниці, повернулась обличчям до нього на несла йому удар вказаним ножем в область грудної клітини справа, після чого одразу ж кинула ніж у раковину. Після чого ОСОБА_3 схопився за те місце куди вона нанесла удар (грудна клітка справа) оперся на підвіконня потім впав на підлогу обличчям донизу між холодильником та батареєю, що розташована на протилежному входу стіні. Вона нахилилась до нього, перевернула його на правий бік, побачила в області грудної клітини справа сліди крові, що стікали на футболку. Після чого вона почала бити його руками по щокам щоб привести його до тями, оскільки в нього були закриті очі та були чутні хрипи. Крім того вона покликала невістку ОСОБА_5 та сказала їй викликати швидку медичну допомогу. Після чого вона відійшла він ОСОБА_3 підійшла до раковини вимила посуд у тому числі ніж котрим нанесла йому удар та показала його на стільницю біля раковини. Далі витерла кухонною губкою сліди крові які були на підлозі за спиною ОСОБА_3 помила губку від крові у раковині.

Судом переглянуто відеозапис здійснення вищевказаної слідчої дії, дослідженим в ході судового розгляду, який відтворює описані в протоколі слідчого експерименту події (а.с.6 т. 2), і підтверджує, що обставини отримання ОСОБА_3 ножового поранення, взаємне розташування обвинуваченої та постраждалого під час отримання останнім поранення (один навпроти одного), які описані обвинуваченою, фактично відповідають дійсності.

Разом з тим, під час слідчого експерименту ОСОБА_1 не зазначала, що ОСОБА_3 на неї замахувався ножем, перед тим, як вона схопила ніж і нанесла йому удар, про що вона зазначала під час пояснень в суді.

В судовому засіданні також досліджено речові докази, а саме: ніж (об`єкт № 4), 2 ножі (група об`єктів № 3).

Постанови прокурора про відбір біологічних зразків для проведення експертизи у ОСОБА_1 від 26.03.2019 року та протоколи їх отримання від 26.03.2019 року (а.с.146-153 т.1), висновок експерта № 250 від 17.05.2019 року (а.с.169-170 т.1), висновок експерта № 905 від 03.05.2019 року (а.с.171-172 т.1), висновок експерта № 252 від 17.05.2019 року (а.с.173-174 т.1), висновок експерта № 245 від 16.05.2019 року (а.с.175-176 т.1), висновок експерта № 244 від 15.05.2019 року (а.с.180-181 т.1), висновок експерта № 243 від 15.05.2019 року (а.с.182-183 т.1), які були безпосередньо досліджені у судовому засіданні, ані підтверджують, ані спростовують фактичні обставин, що підлягають доведенню в даному кримінальному провадженні, в зв`язку з чим не мають жодного доказового значення у даній справі, а відтак, визнаються судом неналежними доказами.

Досліджені в судовому засіданні докази, на підставі яких суд встановив фактичні обставини, як кожен окремо, так і у сукупності та взаємозв`язку є послідовними, логічними, такими, що не суперечать один одному, переконливими.

Жоден із них не спростований, містить інформацію щодо предмету доказування, схожих неоспорюваних чітких і узгоджених між собою презумпцій факту.

Судом не встановлено таких обставин, які ставили б під сумнів показання допитаних в суді свідків, досліджених письмових доказів. Доказів, що їх спростовують, сторонами кримінального провадження суду надано не було.

Показання свідків повністю узгоджуються зі змістом інших доказів, якими є висновки експертиз, речові докази, протоколи слідчих дій.

Крім того обвинуваченою в судовому засіданні досить чітко описано локалізація та механізм нанесення нею, як і локалізація та механізм отримання ОСОБА_3 тілесних пошкоджень.

За таких обставин, суд приймає до уваги при ухваленні вироку частково показання обвинуваченої, свідків, досліджені висновки експертів як докази винуватості ОСОБА_1 і вважає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що обвинуваченою вчинений саме той злочин, за тих обставин, що встановлені судом і обвинувачена є винною у вчиненні саме цього злочину, що відповідає стандарту доведення поза розумним сумнівом, застосовану Касаційний кримінальний суд у справі № 750/11509/18 .

Суд критично сприймає пояснення в суді потерпілої ОСОБА_2 в частині того, що обвинувачена їй колись говорила, що вона прибила б свого чоловіка, коли той п`яний, що, на її погляд, вочевидь свідчить про бажання ОСОБА_1 позбавити життя чоловіка. На думку суду, такий вислів є проявом образного емоційного ставлення до людини, що зловживає спиртними напоями, в зв`язку з чим стає неадекватним, і не може бути розцінений як безспірний доказ умислу на вбивство.

Отже, суд, на виконання вимог ст. 67 КПК України, аналізуючи за своїм внутрішнім переконанням наведені докази, з урахуванням їх допустимості, належності достатності, об`єктивності та достовірності, враховуючи, що по справі було забезпечено всебічний, повний та об`єктивний розгляд усіх її фактичних обставин, дійшов висновку про доведеність вищевикладеного судом обвинувачення, а саме про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, що передбачений ч.2 ст. 121 КК України - а саме - умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, що спричинило смерть потерпілого і про недоведеність її винуватості у вчиненні інкримінованого їй злочину, передбаченого ч. 1 ст.115 КК України - умисному вбивстві, тобто умисному протиправному заподіянні смерті іншій людині, що відповідає стандартам доказування «поза розумним сумнівом», який знайшов своє втілення як в положеннях ч. 3 та ч. 4 ст. 17 КПК України, так і в практиці Європейського суду з прав людини, зокрема, в рішенні у справі «Коробов проти України».

Надаючи правову оцінку діям обвинуваченої, суд кваліфікує їх за ч. 2 ст. 121 КК України, як тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, що спричинило смерть потерпілого.

Оцінюючи доводи сторони захисту, стосовно того, що ОСОБА_1 зазнала протиправного з боку ОСОБА_3 посягання, захищаючись від якого мала право на необхідну оборону, однак спричинення нею тілесного ушкодження ОСОБА_3 перевищило її необхідні межі, відбулося внаслідок застосування до неї фізичного насильства з боку самого постраждалого і погрози застосування ним ножа, суд не погоджується з ними, виходячи з такого.

У відповідності до ч.2 ст. 27 Конституції України кожен має право захищати своє життя і здоров`я, життя і здоров`я інших людей від протиправних посягань.

Згідно ст. 36 КК України необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.

Кожна особа має право на необхідну оборону незалежно від можливості уникнути суспільно небезпечного посягання або звернутися за допомогою до інших осіб чи органів влади.

Перевищенням меж необхідної оборони визнається умисне заподіяння тому, хто посягає, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці захисту. Перевищення меж необхідної оборони тягне кримінальну відповідальність лише у випадках, спеціально передбачених у статтях 118 та 124 цього Кодексу.

Особа не підлягає кримінальній відповідальності, якщо через сильне душевне хвилювання, викликане суспільно небезпечним посяганням, вона не могла оцінити відповідність заподіяної нею шкоди небезпечності посягання чи обстановці захисту.

Не є перевищенням меж необхідної оборони і не має наслідком кримінальну відповідальність застосування зброї або будь-яких інших засобів чи предметів для захисту від нападу озброєної особи або нападу групи осіб, а також для відвернення протиправного насильницького вторгнення у житло чи інше приміщення, незалежно від тяжкості шкоди, яку заподіяно тому, хто посягає.

Право на необхідну оборону виникає лише за наявності для цього певної підстави (юридичного факту). Відповідно до ч. 1 ст. 36 КК такою підставою є лише вчинення особою суспільно небезпечного посягання.

Згідно з п.2 постанови Пленуму Верховного суду України № 1 від 26.04.2002 року «Про судову практику в справах про необхідну оборону» при розгляді справ даної категорії суди повинні з`ясовувати, чи мала особа, яка захищалася, реальну можливість ефективно відбити суспільно небезпечне посягання іншими засобами із заподіянням нападникові шкоди, необхідної і достатньої в конкретній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання.

Згідно з п.5 цієї ж постанови, щоб установити наявність або відсутність ознак перевищення меж необхідної оборони, суди повинні враховувати не лише відповідність чи невідповідність знарядь захисту і нападу, а й характер небезпеки, що загрожувала особі, яка захищалася, та обставини, що могли вплинути на реальне співвідношення сил, зокрема: місце і час нападу, його раптовість, неготовність до його відбиття, кількість нападників і тих, хто захищався, їхні фізичні дані (вік, стать, стан здоров`я) та інші обставини.

Отже, для констатації того, що оборона перебуває у межах необхідності, дії щодо оборони повинні відповідати конкретній обстановці з урахуванням особистих уявлень особи, що обороняється.

Водночас сама ОСОБА_1 у своїх показаннях не висвітлювала застосування до неї насильства з боку ОСОБА_3 у тій мірі, щоб це створювало реальну або хоча б уявну загрозу її життю чи здоров`ю, а фактично виявлені у неї тілесні ушкодження свідчать лише про те, що від чоловіка вона отримала кілька синців, що не могли призвести навіть до короткочасного розладу здоров`я обвинуваченої.

Як вже зазначалось, відповідно до висновку експерта № 174/с від 27.03.2019 року при огляді ОСОБА_1 було виявлені синці в ділянках правого променево-зап`ясткового суглоба, лівого передпліччя, 5-го пальця правої стопи, які утворились від дії тупого предмета (предметів) та які кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження, давність утворення яких не суперечить терміну вказаному ОСОБА_1 , а саме що 26.03.2019 року о 13-00год. чоловік хапав її за руки.

За твердженнями ОСОБА_1 , як і за поясненнями допитаних свідків - членів сім`ї ОСОБА_12 та ОСОБА_10 , а також сусідів - ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , ОСОБА_3 неодноразово в стані алкогольного сп`яніння погрожував їй ножем, притуляв ніж до неї вночі, погрожував словесно їй та членам сім`ї, що він їх всіх заріже. З наведеного суд приходить до висновків про те, що така поведінка ОСОБА_3 була звичайною під час його перебування у стані алкогольного сп`яніння, але обмежувалась лише його висловленнями, ніяких активних дій для спроб реалізації своїх висловлювань ОСОБА_3 не вчиняв, тобто така поведінка не мала реальних підстав з боку членів його сім`ї, зокрема обвинуваченої, побоюватись за своє життя чи стан здоров`я. Такий висновок суду підтверджується і поясненнями обвинуваченої в суді стосовно своїх дії, які, за її словами, коли вона зрозуміла, що ОСОБА_3 побіг на кухню, щоб взяти ніж, що він зазвичай робив, вона побігла за ним та стала вимагати, щоб він кинув ніж, а не покинула приміщення квартири, що мала реальну можливість зробити, як би відчувала загрозу посягання на себе.

Окрім того, під час дослідження судом доказів, з відтворення ОСОБА_1 під час слідчого експерименту обставин заподіяння нею ОСОБА_3 тілесних ушкоджень, вона не зазначала про наявність вчинення ним активних дій, що були б спрямовані на нанесення їй ударів ножем, що знаходився в правій руці ОСОБА_3 , навпаки, вона пояснювала, що вона забігла за ним в кухню, розуміючи, що він пішов туди за ножем, і побачивши ніж у нього в руці штовхнула його в обличчя своєю правою рукою першою, після чого він перехопив її праву руку і утримував за неї, у відповідь на що вона вільною лівою рукою вхопила ніж і нанесла йому удар в груди.

Пояснення ж ОСОБА_1 щодо механізму нанесення нею удару ножем ОСОБА_3 , надані нею вже під час судового розгляду, є відмінними від демонстрації нею обставин нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_3 під час слідчого експерименту, де ОСОБА_1 вже стала пояснювати, що вона вхопила ніж і нанесла удар ОСОБА_3 після того, як він, вхопивши її своєю лівою рукою за її праву руку, замахнувся на неї своєю правою рукою з ножем, а вона вимушена була захищатися від його дій.

При цьому, ні під час слідчого експерименту, ні надаючи пояснення в суді, ОСОБА_1 не зазначалося, як вказує під час судових дебатів захисник, що ОСОБА_3 при цьому висловлював погрози вбити її.

При цьому розбіжності в своїх поясненнях ОСОБА_1 не змогла пояснити суду, а лише наполягала на тому, що вона і раніше так пояснювала, заперечуючи очевидні неспростовні досліджені судом докази.

За таких обставин суд вважає, що існування у ОСОБА_1 обґрунтованих побоювань за свою безпеку як на час початку конфлікту, так і безпосередньо перед заподіянням нею тілесних ушкоджень ОСОБА_3 , об`єктивно не підтверджено.

Враховуючи зазначене, суд вважає, що у обвинуваченої не було невідкладної необхідності в заподіянні шкоди постраждалому, а дії ОСОБА_3 не загрожували негайною і невідворотною шкодою охоронюваним правам та інтересам ОСОБА_1 , а тому обвинувачена не знаходилася як у стані необхідної оборони, так і не діяла з її перевищенням.

Таким чином, до показань обвинуваченої про те, що вона діяла в стані необхідної оборони та захищалась, суд ставиться критично, розцінюючи це як обраний обвинуваченою спосіб захисту з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинене тяжке кримінально-каране діяння та як намагання пом`якшити свою відповідальність.

Отже, суд не вбачає підстав для кваліфікації дій ОСОБА_1 за ст. 118 КК України, як умисного вбивства з перевищенням меж необхідної оборони, рівно як і за ст. 124 КК України, як умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень у разі перевищення меж необхідної оборони.

Також, суд не вбачає підстав для кваліфікації дій обвинуваченої як вбивства з необережності, оскільки, застосовуючи ніж, вона як доросла розумна людина очевидно розуміла можливість настання тяжких наслідків.

Водночас суд не погоджується з кваліфікацією дій ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 115 КК України, як умисного вбивства, тобто протиправного заподіяння смерті іншій людині, приймаючи до уваги наступне.

Згідно з обвинувальним актом дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 1 ст. 115 КК України, як вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.

Оцінивши надані в даному кримінальному провадженні докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що стороною обвинувачення не надано суду будь-яких доказів наявності у ОСОБА_1 умислу на позбавлення життя ОСОБА_3 .

За висновками експертизи № 1143 від 28.03.2019 року смерть ОСОБА_3 настала від одиночного проникаючого сліпого колото-різаного поранення грудної клітини з ушкодженням аорти, що ускладнилось гострою крововтратою.

Тілесні ушкодження - це протиправне і винне порушення анатомічної цілості тканин, органів потерпілого та їх функцій, що виникає як наслідок дії одного чи кількох зовнішніх ушкоджуючих факторів.

Небезпечними для життя є ушкодження, які в момент заподіяння чи в клінічному перебігу через різні проміжки часу спричиняють загрозливі для життя явища і які без надання медичної допомоги, за звичайним своїм перебігом, закінчуються чи можуть закінчитися смертю. Загрозливий для життя стан, який розвивається в клінічному перебігу ушкоджень, незалежно від проміжку часу, що минув після його заподіяння, повинен перебувати з ним у прямому причинно-наслідковому зв`язку.

Умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого, має місце тоді, коли в результаті описаного у ч. 1 ст. 121 КК України діяння настає смерть потерпілого. Особливістю цього кваліфікованого виду умисного тяжкого тілесного ушкодження є те, що у ньому присутні два суспільно небезпечні наслідки (первинний - тяжкі тілесні ушкодження і похідний - смерть), психічне ставлення до яких з боку винного є різним. До заподіяння умисного тяжкого тілесного ушкодження він ставиться умисно, а до настання смерті потерпілого від такого ушкодження - необережно. При цьому винний усвідомлює можливість настання похідного наслідку в результаті настання первинного.

Для відмежування умисного вбивства від заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, внаслідок якого сталася смерть потерпілого, слід ретельно досліджувати докази, що мають значення для з`ясування змісту і спрямованості умислу винного. Питання про умисел необхідно вирішувати, виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого злочину, зокрема, враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки.

Норма, передбачена частиною другою статті 121 КК України, - умисне тяжке тілесне ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого (кваліфікований вид складу злочину), встановлює обсяг (стан, зміст, конкретну сукупність) суспільних відносин, які охороняються її дією, разом із тим, вона визначає умови, характер, підстави застосування заходів кримінального примусу до суб`єктів, які порушили встановлений нею (нормою) обов`язок утримуватися від учинення дій певного змісту.

Об`єктом захисту зазначеної норми є здоров`я іншої особи незалежно від її стану та аномалій.

Склад злочину, передбачений частиною другою статті 121 КК України, належить до особливих (складних) злочинів і виділений законодавцем в окремий вид необережного заподіяння смерті, тому що за своєю суттю, природою речей заподіяння смерті відбувається єдиним засобом - завданням тілесних ушкоджень.

Умисне тяжке тілесне ушкодження (стаття 121 КК України) є злочином із матеріальним складом і змішаною формою вини.

Відповідно до Узагальнення судової практики розгляду кримінальних проваджень щодо злочинів проти життя і здоров`я особи за 2014 рік, здійсненого Вищим спеціалізованим судом з розгляду цивільних та кримінальних справ 03.06.2016 року, визначаючи форму вини, якою характеризується позбавлення життя потерпілого, судам необхідно виходити з обставин, встановлених під час кримінального провадження, зокрема: характеру дій підсудного, внаслідок яких потерпілого позбавлено життя; обстановки, яка передувала вчиненню злочину, знаряддя злочину; локалізації тілесних ушкоджень; поведінки підсудного стосовно потерпілого до та після вчинення злочину. При цьому доцільно керуватись принципом «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у пункті 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України».

Зокрема, доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом. Розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.

Критерієм розмежування складів злочинів, передбачених ст. 115 ч. 1 та ст. 121 ч. 2 КК України є суб`єктивна сторона - ставлення обвинуваченого до наслідків своїх дій - в разі умисного вбивства умислом винного охоплюється позбавлення потерпілого життя, а в разі умисного заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого, має місце умисел на заподіяння лише тілесних ушкоджень, тоді як смерть потерпілого не охоплюється умислом обвинуваченого.

Відповідно до пункту 22 постанови Пленуму Верховного суду України від 02 лютого 2003 року № 2 «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров`я особи» питання про умисел, у тому числі на позбавлення іншої особи життя, необхідно вирішувати виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки. У контексті наведеного умисне нанесення лише одного удару ножем може свідчити про умисел на позбавлення особи життя - з огляду на його локалізацію та поведінку підсудного після вчинення злочину. Зокрема, нанесення одного удару ножем саме у життєво важливий орган людини - грудну клітку, яке супроводжувалось ненаданням медичної допомоги потерпілому та забороною іншим особам викликати для нього швидку медичну допомогу, обґрунтовано може бути оцінено як бажання настання смерті потерпілого, тобто як ознака суб`єктивної сторони складу такого злочину, як умисне вбивство.

Натомість, за інших обставин вчинення злочину шляхом нанесення одного удару ножем в життєво - важливий орган має іншу правову оцінку.

Оцінюючи встановлені обставини справи та аналізуючи досліджені докази у їх сукупності, суд враховує наступне.

У розпорядженні ОСОБА_1 був кухонний ніж.

Обвинуваченою був нанесений лише один удар в ділянку грудної клітки, який безпосередньо і призвів до смерті ОСОБА_3 , при цьому вона діяла вимушено лівою рукою, будучи правшою, в умовах обмеження можливості вільно рухатися. Інших тілесних ушкоджень, які б локалізувалися у життєво важливих органах та становили хоча б якусь загрозу життю ОСОБА_3 , обвинувачена йому не спричинила.

Після нанесення ОСОБА_3 проникаючого поранення вона одразу ж припинила свої дії, хоча мала об`єктивну можливість продовжувати застосовувати ніж та спричиняти удари з метою досягнення бажаного наслідку у виді смерті ОСОБА_3 , який ще був живий, за наявності у неї умислу на його вбивство.

Водночас одразу після спричинення поранення, яке виявилося смертельним, ОСОБА_1 почала приводити останнього до тями, наносити йому удари долонями по щокам, покликала невістку, щоб та викликала швидку медичну допомогу.

З показань обвинуваченої, які не спростовані іншими доказами, вбачається, що між нею та ОСОБА_3 не було стійких неприязних відносин, які могли б викликати у обвинуваченої бажання позбавити чоловіка життя, вони досить тривалий час жили у зареєстрованому шлюбі, від якого мали спільну дочку. Як зазначає сама обвинувачена, сварки та конфлікти між ними виникали коли чоловік перебував у стані алкогольного сп`яніння, коли не вживав спиртне та був тверезим в них були нормальні відносини.

Сукупність вищевикладеного переконує суд у тому, що позбавлення життя потерпілого не охоплювалось умислом обвинуваченої ОСОБА_1 .

Разом з тим, наносячи ножем удар в область грудної клітки обвинувачена, на переконання суду, достеменно усвідомлювала суспільно небезпечний характер своїх дій і передбачала, що внаслідок такої її поведінки буде заподіяно істотну шкоду здоров`ю ОСОБА_3 . Водночас, обвинувачена не конкретизувала у своїй свідомості, яку ж саме шкоду здоров`ю (тяжкість тілесних ушкоджень) буде фактично заподіяно нею ОСОБА_3 .

У таких випадках особа має відповідати за той результат (шкоду), який фактично було заподіяно, в даному випадку за умисне заподіяння тяжкого тілесного ушкодження. Що стосується смерті потерпілого, то в її настанні присутня лише необережна форма вини, бо хоча ОСОБА_1 і не бажала цього результату й навіть свідомо не допускала його, але повинна була та могла передбачити, що внаслідок її злочинних дій може настати і такий наслідок, як смерть потерпілого.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 337 КПК України судовий розгляд в суді першої інстанції проводиться в межах висунутого особі обвинувачення відповідно до обвинувального акта. З метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що поєднання обставин, обстановки та умов, за яких настала смерть ОСОБА_3 , мети та мотивів ОСОБА_1 , виключає кваліфікацію дій останньої як умисного вбивства за ч.1 ст.115 КК України.

Таким чином, враховуючи, що підстав для будь-яких розумних сумнівів щодо доведеності винуватості ОСОБА_1 в умисному спричиненні ОСОБА_3 тяжкого тілесного ушкодження, від якого сталася смерть останнього, під час судового розгляду справи встановлено не було, саме тому суд вважає правильною кваліфікацію дій обвинуваченої за ч. 2 ст. 121 КК України, як умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого.

Змінюючи кваліфікацію дій обвинуваченої ОСОБА_1 суд виходить з того, що злочин, передбачений ч. 2 ст. 121 КК України є менш тяжким ніж злочин, передбачений ч. 1 ст. 115 КК України, внаслідок чого при перекваліфікації дій обвинуваченої її право на захист не порушується.

При призначенні покарання суд у відповідності до ст. 65 КК України виходить із ступеня тяжкості вчиненого діяння, даних про особу винної, обставин, що пом`якшують та обтяжують її покарання.

Як випливає із змісту ч. 2 ст. 65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.

За змістом роз`яснення п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» суди при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог ст. 65 КК стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

З наведених положень закону про кримінальну відповідальність і роз`яснень постанови Пленуму Верховного Суду України випливає, що в усякому випадку призначення покарання суди повинні враховувати перелічені в законі обставини і керуватись лише загальними засадами призначення покарання (ст. 65 КК), призначаючи покарання конкретній особі за конкретне кримінальне правопорушення, максимально індивідуалізуючи покарання.

З урахуванням наведених положень законодавства при призначенні покарання суд враховує ступінь суспільної небезпеки вчиненого ОСОБА_1 злочину, який віднесено до категорії тяжких злочинів, та враховує відомості про особу обвинуваченої, стан її здоров`я, її ставлення до вчиненого нею діяння, відсутність обставин, які у відповідності до ст. 67 КК України обтяжують покарання.

ОСОБА_1 раніше не судима, хоча офіційно не працевлаштована, але працює неофіційно з незалежних від неї причин, є особою працездатного віку, що свідчить на користь достатніх можливостей для переоцінки вчинених дій, усвідомлення значущості моральних та соціальних цінностей.

Враховує також суд і її позитивну характеристику з місця проживання, наявність усталених соціальних зв`язків, що у сукупності вказує на достатній рівень її соціалізації.

ОСОБА_1 на обліку у наркологічному та психіатричному диспансерах не перебуває, відсутність захворювань, що становлять небезпеку для оточення, також свідчить на користь передумов для виправлення обвинуваченої та можливості її звернення до моральних та соціальних цінностей.

До обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченої ОСОБА_1 , передбачені статтею 66 Кримінального кодексу України, суд відносить щире каяття, що мало прояв в щиросердному каятті, понесенні нею одноособово витрат на поховання, активне сприяння розкриттю злочину, підтвердженням чого є вказівка обвинуваченої на знаряддя злочину на місці його вчинення, первісні пояснення на місці вчинення злочину, завдяки чому органом досудового розслідування були здійснені першочергові невідкладні процесуальні дії, і злочин було розкрито.

З досліджених доказів, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 протягом тривалого часу піддавалася з боку чоловіка його словесним образам, погрозам щодо неї та членів сім`ї, приниженню, залякуванню, що були спрямовані на обмеження її волевиявлення, викликали побоювання за свою безпеку і безпеку членів сім`ї, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе, а такі дії, у відповідності до визначення термінів Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» мають ознаки домашнього психологічного насильства.

За описаних обставин, керуючись інтересами ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод, суд вважає за можливе врахувати як обставину, що пом`якшує покарання ОСОБА_1 , вчинення нею злочину внаслідок домашнього психологічного насильства.

Суд вважає, що наявність кількох обставин, що пом`якшують покарання, істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_1 злочину, і з урахуванням її особи, вважає за доцільне при призначенні покарання застосувати положення ст. 69 КК України, і призначити покарання, нижче від за нижчої межі, встановленої в санкції статті обвинувачення.

Враховуючи вищевикладене, всі обставини, що підлягають врахуванню судом при призначенні покарання, ставлення обвинуваченої до вчиненого нею діяння, суд приходить до висновку, що виправлення та перевиховання обвинуваченої можливе в умовах ізоляції від суспільства, а тому вважає необхідним призначити обвинуваченій покарання у вигляді позбавлення волі на строк, необхідний і достатній, на погляд суду, для виправлення ОСОБА_1 і попередження вчинення нею нових злочинів.

Підстав для застосування іншого, більш м`якого виду покарання, або звільнення від покарання з випробуванням суд не вбачає.

Цивільний позов не заявлено.

Питання про речові докази судом вирішується у відповідності до вимог статті 100 Кримінального процесуального кодексу України.

Відповідно до статті 118 Кримінального процесуального кодексу України до процесуальних витрат відносяться витрати пов`язані із залученням експертів, які згідно з частиною 2 статті 124 Кримінального процесуального кодексу України у разі ухвалення обвинувального вироку стягуються з обвинуваченого на користь держави.

Під час досудового розслідування ОСОБА_1 було обрано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, під час провадження в суді, ухвалою Шевченківського районного суду від 15.10.2019 року обвинуваченій обрано запобіжний захід у виді особистого зобов`язання.

Підстав для скасування запобіжного заходу, або для його зміни судом не вбачається.

Керуючись статтями 368, 370, 371, 373, 374 Кримінального процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1 визнати винною у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України та призначити їй покарання з застосуванням ст. 69 КК України у вигляді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

Початок строку відбування покарання рахувати з моменту приведення вироку у виконання - з моменту фактичного затримання.

Запобіжний захід ОСОБА_1 до набрання вироком суду законної сили залишити у вигляді особистого зобов`язання.

Стягнути з ОСОБА_1 у дохід держави в особі управління Державної казначейської служби України в Шевченківському районі м. Запоріжжя Запорізької області процесуальні витрати з проведення судово-хімічної експертизи № 6-169 від 03.05.2019 року у сумі 628 грн. 04 коп.

Речові докази, а саме:

-змиви з лівої та правої кистей трупа та контроль до них, мікрооб`єкти з обох кистей рук трупа, два ножі (об`єкт № 2) з приміщення кухні, змив РБК з ложе трупа та контроль до нього, ніж «SUNUSY AUSTRIA» довжиною приблизно 20 сантиметрів, об`єкт № 3, з приміщення кухні, ніж об`єкт № 4 з приміщенні кухні, змив РБК зі столешниці між об`єктом № 3 та № 4, губка рожевого кольору з рукомийника з приміщення кухні, губка помаранчевого кольору з рукомийника з приміщення кухні, сифон чорного кольору та патрубок до нього сірого кольору з приміщенні кухні, сорочка жіноча синього кольору напівволога з пральної машини з приміщення ванної кімнати, рушник синього кольору напіввологий з пральної машини, з приміщення ванної кімнати, зубна щітка рожево-біло-синього кольору, зубна щітка зеленого кольору, зубна щітка, синього кольору, зубна щітка, рожево-білого кольору, зубна щітка, салатового кольору з приміщення ванної кімнати, фрагмент тканини жовтого кольору з нашаруванням РБК, об`єкт № 7, з приміщення ванної кімнати; жіночий халат зеленого кольору, 4 СПУ (1-й з зовнішньої поверхні вхідної двері туалету, 2-й з внутрішньої поверхні вхідної двері туалету, 3-й та 4-й з зовнішньої поверхні вхідної двері ванної кімнати, що знаходяться в камері зберігання речових доказів Шевченківського ВП ДВП ГУНП в Запорізькій області - знищити;

-паспорт громадянина України та довідка ІПН на ім`я ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що передані на відповідальне збергіання ОСОБА_1 - залишити останній.

Вирок набирає законної сили через тридцять днів з моменту його проголошення, якщо не буде оскаржений.

Вирок може бути оскаржений до Запорізького апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченій та прокурору.

Головуюча суддя: І.Б. Жупанова

Судді: О.І. Дацюк

П.В. Зарютін