Рішення № 89438741, 19.05.2020, Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 695/2597/19

номер провадження 2-а/695/13/20

19 травня 2020 року м. Золотоноша

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Середи Л.В.;

з участю секретаря Оніщенко Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні (в спрощеному порядку) в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до заступника начальника митниці Державної фіскальної служби у Херсонській області про скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до заступника начальника митниці Державної фіскальної служби у Херсонській області про скасування постанови.

Вказаною позовною заявою позивач просить суд поновити строк звернення з даною позовною заявою (скаргою) до суду, як такий, що був пропущений з поважних причин. Визнати дії Відповідача, щодо притягнення позивача до відповідальності у справі про порушення митних правил №0027/50800/19 за ст.477 МК України протиправними та скасувати винесену заступником начальника Митниці Державної фіскальної служби у Херсонській області, Автономній республіці Крим та м. Севастополі - начальником митного поста «Херсон-центральний» Мусієнком Олексієм Ігоровичем постанову у справі про порушення митних правил №0027/50800/19 від 27.03.2019 року про притягнення позивача ОСОБА_1 до відповідальності за ст.477 МК України, з накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000,00 грн..

Окрім того позивач просить стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Державної фіскальної служби у Херсонській області, Автономній республіці Крим та м. Севастополі на його користь понесені судові витрати в розмірі 2500грн..

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначає, що 27.03.2019 року відповідачем по справі була винесена постанова за №0027/50800/19 про притягнення позивача ОСОБА_1 до відповідальності за ст.477 МК України, з накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000,00 грн., за те, що відповідач, начебто допустив порушення митних правил, передбачене статтею 477 Митного кодексу України, а саме: порушення встановленого законодавством порядку ввезення товарів на територію вільної митної зони, зокрема товару - транспортного засобу «Volkswagen Transporter» д.н.з. НОМЕР_1 , НОМЕР_2 .

Але обставини і факти, на які посилається відповідач у оспорюваній постанові №0027/50800/19 від 27.03.2019р, суперечать дійсності та не відповідають нормам матеріального права, якими врегульовано питання переміщення транспортних засобів зареєстрованих в Україні у межах України та за кордон і назад в Україну, притягнення осіб до адмінвідповідальності за порушення митних правил. А винесена відносно позивача спірна постанова є протиправною, оскільки його не попереджали при виїзді з території України в зоні Харківської митниці через пункт пропуску «Гоптівка Нехотєєвка» митного поста «Щербаківка» Харківської митниці ДФС, що позивач не зможе повернутися до України через АР Крим та здійснити ввезення транспортного засобу особистого користування на територію України (АР Крим) на якому виїжджав за межі України.

Позивач вважає, що вказана постанова є незаконною, оскільки винесена без повного та належного дослідження всіх обставин справи, без дотримання принципу рівності перед законом. А сам відповідач при винесенні постанови користувався лише припущеннями та здогадками, не маючи жодного доказу, який би вказував на порушення позивачем чинного митного законодавства України. Позивач не вчиняв жодних протиправних дій, та не мав на меті порушувати вимоги митного законодавства України, а в його діях, які полягають у тому, що він повертаючись з Російської Федерації, лише в`їхав на територію України через територію АРК Крим - відсутній склад порушення митних правил, передбачений ст.477 МК України.

За таких обставин позивач, вважаючи свої права порушеними звернувся до суду із даним позовом.

Обґрунтовуючи строки звернення до суду позивач зазначав, що відповідач не вручив копію оспорюваної постанови позивачу особисто або шляхом надсилання її копії засобами поштового зв`язку, як того вимагає чинне законодавство, що спричинило порушення позивачем стоку на оскарження зазначеної постанови до суду, а тому позивач не міг подати позов протягом десяти днів з часу винесення постанови від 27.03.2019 року, що є поважними причинами, які можуть бути підставою для поновлення судом строку звернення з позовною заявою, чим буде забезпечено право позивача на доступ до правосуддя і судовий захист від протиправних і свавільних дій відповідача-суб`єкта владних повноважень.

Ухвалою Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 08.09.2019 року відкрито спрощене позовне провадження у справі з викликом сторін та надано відповідачу строк на подачу відзиву на позовну заяву.

22.08.2019 року до Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області надійшов відзив на адміністративний позов, відповідно до якого відповідач не визнає в повному обсязі позовні вимоги позивача. Згідно відзиву, 15.03.2019 року близько 15:45 год. у зону митного контролю ВМО «Каланчак» митного поста «Херсон-центральний» Херсонської митниці ДФС заїхав транспортний засіб марки «Volkswagen Transporter» д.н.з. НОМЕР_1 , НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1.

При проведенні митного оформлення вищезазначеного транспортного засобу, згідно бази даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС ДФС було встановлено, що 12.03.2019 транспортний засіб марки «Volkswagen Transporter» д.н.з. НОМЕР_1 , країна реєстрації - Україна, громадянином ОСОБА_1 у зоні діяльності Харківської митниці ДФС (пункт пропуску «Гоптівка-Нехотєєвка») був вивезений до Російської Федерації та більше на територію України не повертався.

Факт переміщення автомобіля з території РФ на тимчасово окуповану територію України (АР Крим) через Кримський міст підтверджувався витягом з бази даних Диспетчера ЗМК та Пасажирського пункту пропуску.

У протоколі опитування ОСОБА_1 зазначив, що 12.03.2019 на транспортному засобі марки «Volkswagen Transporter», у зоні діяльності Харківської митниці ДФС він дійсно виїхав на територію Російської Федерації та заїхав на зазначеному автомобілі на територію вільної економічної зони «Крим» з території Російської Федерації через Кримський міст.

Таким чином, за твердженням сторони відповідача, громадянин України ОСОБА_1 вчинив порушення митних правил, передбаченого ст. 477 Митного Кодексу України, а саме: порушення встановленого законодавством порядку ввезення товарів на територію вільної митної зони, зокрема, товару - транспортного засобу марки ««Volkswagen Transporter» д.н.з. НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , країна реєстрації - Україна.

За даним фактом 15.03.2019 посадовою особою Митниці ДФС стосовно громадянина ОСОБА_1 був складений протокол про порушення митних правил №0027/50800/19 за ознаками ст.477 МК України, а під час опитування ОСОБА_1 вказав адресу свого місця проживання, а саме: АДРЕСА_1 , що відповідає даним паспорту серії НОМЕР_5 громадянина України ОСОБА_1 , при цьому, інша адреса свого місця проживання, громадянином ОСОБА_1 вказана не була.

Адміністративний протокол був складений у присутності позивача та у ньому було зазначено час та місце розгляду справи, а примірник цього протоколу було надано ОСОБА_1 під особистий підпис, при цьому у протоколі він власноручно просив розглянути справу без його участі.

У визначений час ОСОБА_1 до митного органу не з`явився, хоча і був повідомлений про місце та час розгляду справи належним чином, при цьому будь-які клопотання з цього приводу до митниці не направляв, а тому 27.03.2019 року заступником начальника Митниці ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі - начальником митного поста «Херсон-центральний» Мусієнко Олексієм Ігоровичем, за результатами розгляду справи винесено постанову, якою громадянина України ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні порушенню митних правил, передбаченого ст.477 МК України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1000 (одна тисяча) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у сумі 17000 (сімнадцять тисяч) грн. 00 коп., примірник постанови в цей же день направлено ОСОБА_1 поштою листом за №2305/21-70-20 за місцем його реєстрації.

Таким чином, за твердженням представника відповідача, при здійсненні провадження у справі конституційні права ОСОБА_1 не порушені, протокол про порушення митних правил складений на законних підставах у відповідності до вимог ст.494 МК України, постанову про накладення адміністративного стягнення винесено обґрунтовано, відповідно до вимог ст.477, ст.ст.522-527 МК України, правові підстави для її скасування відсутні, адміністративний позов громадянина ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Для розгляду матеріалів справи позивач та його представник не з`явилися, однак позивач надав до суду клопотання, відповідно до якого розгляд справи просив проводити за його відсутності, на задоволенні позовних вимог наполягав у повному обсязі.

Представник відповідач по справі в судове засідання повторно не з`явися, про причини своєї неявки суд не повідомляв, буд-яких клопотань про перенесення судового засідання чи розгляду справи за його відсутності до суду не направляв, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що стверджується відповідними повідомленнями про вручення рекомендованого поштового відправлення, а тому суд вважає причину неявки відповідача не поважною.

Частиною 3 ст. 205 КАС України визначено, що у разі повторної неявки повідомленого належним чином відповідача в судове засідання, суд вирішує справу на підставі наявних у ній доказів.

Враховуючи наявність клопотання позивача про розгляд справи за його відсутності та повторну неявку представника позивача, а також наявність відзиву на позовну заяву, у кому відповідач висловив свої доводи та заперечення щодо обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін на підставі наявних у ній доказів.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, позиція відповідача полягає у тому, що належний позивачу автомобіль «Volkswagen Transporter», д.н.з. НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_4 , в силу положень п.57 ст.4 МК України, вважається «товаром», а тому, дії позивача по ввезенню цього автомобіля з території Автономної Республіці Крим є порушенням вимог ст.477 МК України.

Разом з тим суд не погоджується з такою позицією митного органу та, в свою чергу, зазначає наступне.

Судом встановлено, що згідно із свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу, власником транспортного засобу марки «Volkswagen Transporter», д.н.з. НОМЕР_1 , країна реєстрації транспортного засобу - Україна, є ОСОБА_1.

Відповідно до постанови заступника начальника Митниці ДФС у Херсонській області Мусієнка О.І. в справі про порушення митних правил №0027/50800/19 від 27.03.2019 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого статтею 477 Митного кодексу України, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 коп.

У постанові вказано, що ОСОБА_1 вчинив порушення встановленого законодавством порядку вивезення товарів на територію вільної митної зони, зокрема товару - транспортного засобу марки «Volkswagen Transporter», д.н.з. НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_4 .

Частиною 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України

Згідно із Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 року №1207-VII територія Кримського півострова внаслідок російської окупації вважається тимчасово окупованою територією. Початком тимчасової окупації території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, згідно з українським законодавством, вважається дата набрання чинності Резолюції №68/262 Сесії Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй від 27.03.2014 року про підтримку територіальної цілісності України.

Розпорядженням КМ України №424-р «Про тимчасове закриття пунктів пропуску через державний кордон та пунктів контролю» від 30.04.2014 року, у зв`язку із загостренням ситуації в Автономній Республіці Крим і вторгненням на територію України озброєних формувань, екстремістські налаштованих осіб та військовою агресією з боку Російської Федерації, блокуванням роботи пунктів пропуску через державний кордон та пунктів контролю, які розташовані в Автономній Республіці Крим, що призводить до неможливості провадження подальшої діяльності в них та перешкоджає здійсненню передбачених законодавством України видів державного контролю під час перетинання державного кордону, та відповідно до Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» вирішено тимчасово закрити пункти пропуску та пункти контролю за переліком згідно з додатком до цього розпорядження.

Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» встановлено особливий правовий режим на цій території, визначає особливості діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій в умовах цього режиму, додержання та захисту прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб. Відповідно до даного Закону тимчасово окупована територія України є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України. Статтею 10 даного закону встановлено, що громадяни України мають право на вільний та безперешкодний в`їзд на тимчасово окуповану територію і виїзд з неї через контрольні пункти в`їзду - виїзду за умови пред`явлення документа, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. На тимчасово окупованій території право власності охороняється згідно із законодавством України.

Законом України «Про створення вільної економічної зони «Крим» та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України» від 12.08.2014 року №1636-VІІ (надалі - Закон №1636) встановлено, що митні формальності, пов`язані з переміщенням товарів, транспортних засобів комерційного призначення та громадян через адміністративний кордон ВЕЗ «Крим», здійснюються у зонах митного контролю, розташованих у місцях, визначених у статті 3*19 Митного кодексу України, як при переміщенні через митну територію України (п.6.3). Громадяни України під час перетину адміністративного кордону ВЕЗ «Крим», керуючись нормами Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», мають право перетнути адміністративний кордон між ВЕЗ «Крим» та іншою територією України за умови пред`явлення будь-якого документа, визначеного статтею 5 Закону України «Про громадянство України» або статтею 2 Закону України «Про порядок виїзду і в`їзду в Україну громадян України»; перетнути адміністративний кордон ВЕЗ «Крим» із-за меж (за межі) державного кордону України за умови пред`явлення будь-якого документа, визначеного статтею 2 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» (п.7.3).

Пунктом 7.1 ст. 7 Закону №1636 встановлено, що на фізичних осіб, які перетинають адміністративний кордон ВЕЗ «Крим», поширюється дія розділу XII Митного кодексу. Цим розділом визначено порядок і умови переміщення громадянами товарів, а також транспортних засобів особистого користування.

Наказом Державної митної служби України від 17.11.2005 року №1118 затверджені «Правила митного контролю та митного оформлення транспортних засобів, що переміщуються громадянами через митний кордон України».

Обмеження щодо тимчасового ввезення транспортних засобів введене Законом України № 1636 тільки для зареєстрованих на території ВЕЗ «Крим» автотранспортних засобів, що використовуються у перевезеннях через адміністративний кордон ВЕЗ «Крим» для платного транспортування осіб або для платного чи безоплатного промислового чи комерційного транспортування товарів.

Відповідно до ст. 477 МК України порушення встановленого законодавством порядку ввезення товарів на територію вільної митної зони, вивезення товарів з цієї території, проведення операцій з товарами, поміщеними в режим вільної митної зони, а так само порушення встановленого частиною другою статті 436 цього Кодексу строку розпорядження товарами, розміщеними у вільній митній зоні, у разі анулювання дозволу на відкриття та експлуатацію цієї зони - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до п. 57 ст. 4 МК України термін «товар», яким в розумінні Митного кодексу вважається будь-які рухомі речі, у тому числі ті, на які законом поширено режим нерухомої речі (крім транспортних засобів комерційного призначення), валютні цінності, культурні цінності, а також електроенергія, що переміщується лініями електропередачі, цим же кодексом у наступних пунктах ст.4 окремо наведені роз`яснення термінів «транспортні засобі» які застосовуються у цьому кодексі.

Так, згідно п.58 ст.4 МК України транспортні засоби - транспортні засоби комерційного призначення, транспортні засоби особистого користування, трубопроводи та лінії електропередачі.

Транспортні засоби комерційного призначення - будь-яке судно (у тому числі самохідні та несамохідні ліхтери та баржі, а також судна на підводних крилах), судно на повітряній подушці, повітряне судно, автотранспортний засіб (моторні транспортні засоби, причепи, напівпричепи) чи рухомий склад залізниці, що використовуються в міжнародних перевезеннях для платного транспортування осіб або для платного чи безоплатного промислового чи комерційного транспортування товарів разом з їхніми звичайними запасними частинами, приладдям та устаткуванням, а також мастилами та паливом, що містяться в їхніх звичайних баках упродовж їхнього транспортування разом із транспортними засобами комерційного призначення (п.59 ст.4 МК).

Транспортні засоби особистого користування - наземні транспортні засоби товарних позицій 8702, 8703, 8704 (загальною масою до 3,5 тонни), 8711 згідно з УКТ ЗЕД та причепи до них товарної позиції 8716 згідно з УКТ ЗЕД, плавучі засоби та повітряні судна, що зареєстровані на території відповідної країни, перебувають у власності або тимчасовому користуванні відповідного громадянина та ввозяться або вивозяться цим громадянином у кількості не більше однієї одиниці на кожну товарну позицію виключно для особистого користування, а не для промислового або комерційного транспортування товарів чи пасажирів за плату або безоплатно (п.60 ст.4 МК).

Крім того, із системного аналізу положень статті 6 Закону України №1636, якими передбачені особливості поставки товарів на (з) території вільної економічної зони "Крим" випливає, що вказані положення розповсюджуються саме на товари у розумінні п. 57 ст. 4 МК України, а також на транспортні засоби комерційного призначення, до яких не відноситься транспортний засіб позивача.

Слід зазначити, що відповідно до приписів ст.ст.9,77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст.90 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

А відповідно до ч.2 cт. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З матеріалів справи вбачається, що автомобіль марки «Volkswagen Transporter», д.н.з. НОМЕР_1 , V1N: НОМЕР_4 під час виїзду з території України та під час повернення до України був використаний позивачем виключно для особистих потреб.

Будь-яких доказів зворотного відповідачем надано не було, хоча і у відзиву на позовну заяву відповідач вказував, що вказаний автомобіль має бути розцінений саме як товар, однак не надає жодних доказів, на підставі яких він прийшов до такого переконання.

На використанні зазначеного автомобіля саме для особистих потреб вказував позивач при складенні на нього протоколу про адміністративне правопорушення, про що зазначено в його поясненнях, які містяться в протоколі опитування про порушення митних правил за №0027/50800/19.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що оскільки автомобіль «Volkswagen Transporter» під час виїзду з території України та під час повернення до України був використаний для особистих потреб, такий автомобіль не є товаром в розумінні ст.477 МК України, а тому дії позивача не можуть бути кваліфіковані як порушення цієї статті.

Отже, посилання відповідача на те, що належний позивачу автомобіль «Volkswagen Transporter» в силу положень п.57 ст.4 МК України є товаром, суд вважає помилковими, оскільки у спірних правовідносинах вищевказаний автомобіль слід кваліфікувати за п.60 ст.4 МК, як транспортний засіб особистого користування.

Статтею 495 МК України визначено, що доказами у справі про порушення митних правил є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність або відсутність порушення митних правил, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Нормами чинного законодавства чітко встановлено, що притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише при належному з`ясуванні усіх обставин справи та наявності достатніх доказів вини такої особи. Вина особи у вчиненні правопорушення має стверджуватись належними, достатніми доказами, які мають бути зібрані у порядку встановленому чинним законодавством.

Недотримання зазначених принципів призведе до свавілля, необґрунтованого притягнення особи до відповідальності та безпідставних накладень на неї санкцій.

Разом із тим наявність у діях позивача складу правопорушення передбаченого ст.. 477 МК України не стверджується жодними належними доказами, а тому, з огляду на викладене, суд вважає, що в діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення, передбачений ст.477 МК України.

Що стосується вимоги позивача про визнання дій відповідача, заступника начальника Митниці Державної фіскальної служби у Херсонській області, Автономній республіці Крим та м. Севастополі - начальника митного поста «Херсон-центральний» Мусієнка Олексія Ігоровича, щодо притягнення позивача ОСОБА_1 до відповідальності у справі про порушення митних правил №0027/50800/19 за ст.477 МК України - протиправними, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 522 МК України, справи про порушення митних правил, передбачені статтями 468, 469, частинами першою - п`ятою статті 470, статтями 474, 475, 477-480, частинами першою - п`ятою статті 481, статтею 485 цього Кодексу, розглядаються митними органами.

Статтею 523 МК України визначено, що від імені митниць справи про порушення митних правил розглядаються керівниками цих митниць або їх заступниками, а від імені центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, - посадовими особами, уповноваженими на це відповідно до посадових інструкцій, або іншими особами, уповноваженими на це керівником центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику.

Таким чином заступник начальника Митниці Державної фіскальної служби у Херсонській області, Автономній республіці Крим та м. Севастополі - начальник митного поста «Херсон-центральний» Мусієнко О.І. мав право розглянути матеріали справи відносно ОСОБА_1 , однак мав би з`ясувати усі обставини справи та винести постанову, яка ґрунтуватиметься на нормах закону, буде правомірною та обґрунтованою.

Щодо доводів відповідача про закінчення строків для звернення до суду та відсутності підстав для поновлення строку звернення до суду із даною позовною заявою, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Сторони по справі не заперечують у обставину, що позивач при розгляді справи про адмінправопорушення присутнім не був.

Дійсно, відповідно до ч. 4 ст. 526 МК України справа про порушення митних правил може бути розглянута за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за це правопорушення, лише у випадках, якщо є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про перенесення розгляду справи.

У складеному протоколі про порушення митних правил від 15.03.2019 року було зазначено місце та час розгляду справи, примірник протоколу було надано ОСОБА_1 під особистий підпис, при цьому у протоколі він власноручно просив розглянути справу без його участі.

Разом із тим клопотання особи, стосовно якої розглядаються матеріали справи про порушення митних правил, про розгляд справи за її відсутності, а так само і відсутність цієї особи при розгляді матеріалів справи не позбавляє відповідні органи обов`язку щодо всебічного та повного з`ясування усіх обставин справи, а так само і обов`язку щодо належного повідомлення такої особи про результати розгляду матеріалів справи.

Разом із тим матеріали справи не містять доказів про повідомлення ОСОБА_1 про результати розгляду матеріалів справи та вручення йому оспорюваної постанови.

Статтею 55 Конституції України встановлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Європейський Суд з прав людини у багатьох справах звертав увагу, що основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Згідно з частиною 1 ст. 17 Закону України „Про виконання рішення та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основних свобод та протоколи до неї і практику Європейського суду, як джерела права.

Як випливає з рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Іліан проти Туреччини", правило встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.

Разом із тим відповідачу не була вручена копія оскаржуваної постанови та він справедливо очікував на врахування особою, яка буде здійснювати розгляд справи про порушення митних правил на врахування його пояснень, які він давав при оформленні протоколу про порушення митних правил, щодо особистого використання транспортного засобу, а тому він не міг своєчасно подати позов протягом десяти днів з часу винесення вказаної постанови, що в сукупності є поважними причинами , які є підставою для поновлення судом строку звернення з позовною заявою до суду.

Статтею 529 МК України визначено, що постанова митниці у справі про порушення митних правил може бути оскаржена до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, або до місцевого загального суду як адміністративного суду в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України. Скарга (адміністративний позов) на постанову митного органу у справі про порушення митних правил подається у строк, встановлений Кодексом України про адміністративні правопорушення. У разі пропуску цього строку з поважних причин він за заявою особи, яка подає скаргу (адміністративний позов), може бути поновлений відповідно митницею, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, або судом.

Згідно із ст. 289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, та/або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), - протягом десяти днів з дня набрання постановою законної сили. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

Оскільки матеріали справи не містять даних про належне вручення позивачу оспорюваної постанови, а відповідач в силу норм ст. 77 КАС України належні докази на спростування доводів позивача про ознайомлення із змістом вказаної постанови лише в органах ДВС не надав, суд приходить до висновку про наявність підстав для поновлення строку звернення з даною позовною заявою до суду.

У своїй позовні заяві позивач просить суд стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Державної фіскальної служби у Херсонській області, Автономній республіці Крим та м. Севастополі на його користь понесені судові витрати в розмірі 2500 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Дійсно частиною 2 ст. 77 КАС України визначено, що в справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Разом із тим ч. 1 ст. 77 КАС України вказує і на те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 132 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких, відповідно до ч. 3 даної статті належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду;

3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;

4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Разом із тим матеріали справи не містять будь-яких доказів наявності у позивача судових витрат, а тому позов у цій частині задоволенню не підлягає.

Враховуючи викладене, суд вважає такими, що підлягають частковому задоволенню вимоги позивача про визнання дій протиправними та скасування постанови в справі про порушення митних правил.

Згідно норм ч. 3 ст. 241 КАС України судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.

Згідно ч. 4 ст. 286 КАС України апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня його проголошення.

Враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору, то підстави для стягнення їх із відповідача - відсутні.

Керуючись ст., ст.19, 20, 72, 77, 242, 243, 244, 246, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до заступника начальника митниці Державної фіскальної служби у Херсонській області про скасування постанови - задовольнити частково.

Поновити строк звернення з даною позовною заявою (скаргою) до суду про визнання протиправною та скасування постанови в справі про порушення митних правил №0027/50800/19 від 27.03.2019 року, як такий, що був пропущений з поважних причин.

Скасувати винесену заступником начальника Митниці Державної фіскальної служби у Херсонській області, Автономній республіці Крим та м. Севастополі - начальником митного поста «Херсон-центральний» Мусієнком Олексієм Ігоровичем постанову у справі про порушення митних правил №0027/50800/19 від 27.03.2019 року про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ст.477 МК України, з накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000,00 грн.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Відповідно до п. 3 розділу VI "Прикінцеві положення" КАС України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки апеляційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину.

Суддя : Середа Л.В.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний головуючим 25 травня 2020 року.