Ухвала суду № 89438111, 25.05.2020, Торецький міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Дзержинський міський суд Донецької області)

Номер провадження 2/225/548/2020

Єдиний унікальний номер судової справи225/1781/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" травня 2020 р. м. Торецьк

Дзержинський міський суд Донецької області в складі:

головуючого-судді Скиба М.М.,

за участю секретаря Савченко О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача - Публічного Акціонерного товариства Комерційний банк ПРИВАТБАНК звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому зазначив, що ОСОБА_2 звернулася до ПАТ КБ ПриватБанк з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала заяву № б/н від 01.07.2011 року, згідно якої отримала кредит у розмірі 2000 грн., який в подальшому був збільшений до 5000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

Відповідач підтвердив свою на те, що підписана заява разом із «Умовами та Правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті, складають між ним та Банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві.

Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту Банк керувався п.п. 2.1.1,2,5, 2.1.1.2.6, Договору, на підставі яких Відповідач при укладанні Договору дав свою згоду, щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою Банку.

При укладанні договору сторони керувались ст. 634 ЦК України, відповідно до якої договором приєднання є договір, умови, якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору і в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Враховуючи, що відповідачем не виконуються зобов`язання належним чином, просить суд, стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 131029,29 грн., з яких: 3299,88 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 127729,41 грн. – заборгованість по процентам за користування кредитом за період з 01.07.2011 року по 31.01.2019 року.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, надав суду письмову заяву, в якій просив розглянути справу у його відсутності, заявлені вимоги підтримує повністю, проти розгляду справи на підставі ст. 280-282 ЦПК України не заперечує.

Відповідач в судове засідання не з`явилася, надав заяву з проханням розглянути справу без її участі, з позовом згодна частково, а саме погоджується в частині заборгованості за тілом кредиту.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідив матеріали справи та надані докази в їх сукупності, суд вважає, що заявлені вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Між сторонами по справі виникли цивільно-правові відносини на підставі договору кредитування, які регулюються Цивільним кодексом України.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін та погоджені ними. При цьому згідно ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

На підставі ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

У відповідності до частини першої та третьої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася. На його банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 звернулася ПАТ КБ “ПриватБанк” з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала заяву № б/н від 01.07.2011, в якій зазначила бажаний кредит у розмірі 2000 грн. Крім поданої заяви, ОСОБА_2 підписала довідку про умови кредитування з використанням кредитки "Універсальна, 55 днів пільгового періоду", згідно якої вона ознайомилася з фінансовими умовами надання кредитки "Універсальна, 55 днів пільгового періоду", зокрема з тим, що базова процентна ставка, щомісячно складає 2,5 % (а.с.24,25).

Однак відповідач несвоєчасно сплачував суми кредиту, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість за кредитом.

В подальшому позивач Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» змінило назву на Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк».

У зв`язку з цим суд зазначає, що відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Суд перевіривши розрахунок заборгованості за кредитним договором № б/н від 01.07.2011 року, укладеного між ПАТ КБ “ПриватБанк” та ОСОБА_2 встановив, що станом на 29.02.2020 року відповідач має заборгованість за тілом кредиту в розмірі 3299,88 грн.

Окрім того, з розрахунку заборгованості та довідки про умови кредитування вбачається, що під час укладення кредитного договору діяла процента ставка по кредиту в розмірі 30%, з 01.09.2014 року банк збільшив проценту ставку та встановив її у розмірі 34,8%, а з 01 квітня 2015 року банк збільшив процентну ставку та встановив її у розмірі 43,2%.

Суд вважає, що позивачем незаконно було збільшено в односторонньому порядку відсоткову ставку за договором б/н від 01.07.2011 року, оскільки таке збільшення відбулося в односторонньому порядку відповідно до п. 1.1.3.2.3 Умов та правил надання банківських послуг, який не відповідає вимогам ст. 1056-1 ЦК України.

Зокрема, відповідно до п. 1.1.3.2.3 Умов та правил надання банківських послуг передбачено право банку змінювати тарифи, а також інші умови обслуговування рахунків.

При цьому, за винятком випадків зміни розміру наданого кредиту (кредитного ліміту), банк зобов`язаний не менше ніж за 7 днів до введення змін проінформувати клієнта, зокрема у виписці за картрахунком, згідно з п.1.1.3.1.9. Якщо протягом 7 днів банк не одержав повідомлення від клієнта про незгоду зі змінами, то вважається, що клієнт приймає нові умови.

Інших положень, які надають право банку збільшувати процентну ставку за договором, регламентують умови та порядок такого збільшення, вказані Умови та правила надання банківських послуг не містять.

Суд не може погодитись з доводами позивача, що п. 1.1.3.2.3 Умов та правил надання банківських послуг є двосторонньою домовленістю сторін кредитного договору про право банку в односторонньому порядку збільшувати процентну ставку на свій розсуд.

Згідно з ч. 1 ст.651 ЦК України зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.55 Закону України «Про банки та банківську діяльність» банкам забороняється в односторонньому порядку змінювати умови укладених з клієнтами договорів, зокрема, збільшувати розмір процентної ставки за кредитними договорами або зменшувати її розмір за договорами банківського вкладу (крім вкладу на вимогу), за винятком випадків, встановлених законом.

У документах, які у своїй сукупності складають укладений між сторонами кредитний договір, всупереч ч. 1 ст. 1056-1 ЦК України, не визначено тип процентної ставки (фіксована або змінювана).

Згідно з ч. 3 ст.1056-1 ЦК України фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Суд зауважує, що порядок застосування змінюваної процентної ставки визначений ч. 4-6 ст.1056-1 ЦК України.

Зокрема, договором має бути врегульовано періодичність збільшення процентної ставки, умови і порядок такого збільшення, порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу, максимальний розмір збільшення процентної ставки. Повідомлення про збільшення відбувається письмово, не пізніше ніж за 15 днів до дати збільшення.

Як убачається, позивачем не було дотримано вказаних вимог закону при укладанні договору з відповідачем, а тому не можна вважати, що сторонами було узгоджено право банку в односторонньому порядку, на свій розсуд, збільшувати процентну ставку.

Сама по собі вказівка в Умовах та правилах надання банківських послуг на право банку змінювати тарифи, з огляду на вимоги закону, є недостатньою.

Суд також враховує правову позицію викладено у постанові Великої палати Верховного Суду у справі № 342/180/17від 03.07.2019 р., відповідно до якої, Правила надання банківських послуг ПРИВАТБАНКУ, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана відповідачем і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Окрім цього, відповідно до правової позиції викладеної в постанові Верховного Суду України від 11.10.2017 року у справі № 6-1374цс17, боржник вважається належно повідомленим про збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом в односторонньому порядку в тому разі, якщо банк не лише відправив на адресу такого боржника листа про зміну умов кредитного договору, а й довів факт його вручення адресатові під розписку.

Однак, позивачем не надано суду доказів про вручення відповідачеві під розписку повідомлення про збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом в односторонньому порядку.

Згідно до розрахунку заборгованості відповідача за період з 01.07.2011 року по 29.02.2020 року ОСОБА_2 , починаючи з 01.09.2014 року кредитною карткою не користувалася, будь-яких грошових витрат, операцій не здійснювала, тому підстави для нарахування їй з 01 вересня 2014 року процентів за користування кредитом у розмірі 2,9 % на місяць (34,8 % на рік), з 01 квітня 2015 року процентів за користування кредитом у розмірі 3,6% на місяць (43,20% на рік) відсутні.

Отже, при розрахунку заборгованості за кредитним договором слід використовувати встановлену процентну ставку 2,5% щомісяця, що складає 30,00% річних.

Для з`ясування розміру заборгованості по відсоткам за користування кредитом за період з 01.07.2011 р. по 31.01.2019 р., (період зазначений банком в позові) суд заборгованість по тілу кредиту, що становить 3299,88 грн., перемножує на 30% річних, отриманий результат ділить на 360 днів, передбачених кредитним договором, після чого результат множить на кількість днів прострочення зобов`язання з 01.09.2014 року по 31.01.2019 року.

Отриманий результат є розміром заборгованості по відсоткам за вказаний період, що становить 4435,59 грн. (3299,88 х 30,0% : 360) х 1613 дні прострочки.

Станом на 01.09.2014р. згідно розрахунку за період з 01.07.2011 року по 29.02.2020 року відповідач вже мав заборгованість за відсотками в розмірі 15,57 грн.

Таким чином, до стягнення з відповідача підлягає заборгованість за відсотками за користування кредитом за період з 01.07.2011 р. по 31.01.2019 р. у розмірі 4451,16 грн. (4435,59 грн. + 15,57 грн).

Згідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу.

Отже, заборгованість, яка виникла внаслідок прострочення виконання грошового зобов`язання повинна бути стягнена з відповідача.

Таким чином, суд вважає позовні вимоги частково доведеними, тому підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст..3,509,526,549,551,626,628,633,634,1049,1054,1050,1048 ЦК України, ст.ст.12,13,81,89,263,280 ЦПК України,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (місцезнаходження: місто Київ, вулиця Грушевського, буд. 1 д, код ЄДРПОУ 14360570) до ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за тілом кредиту у сумі 3299,98 грн. (три тисячі двісті дев`яносто дев`ять грн. 98 коп.)., заборгованість по процентам за користування кредитом за період з 01.07.2011 р. по 31.01.2019 р. у сумі 4451,16 грн. (чотири тисячі чотириста п`ятдесят одна грн. 16 коп.), а також понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 124,34 грн. (сто двадцять чотири грн. 34 коп.).

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Донецького апеляційного суду через Дзержинський міський суд Донецької області шляхом подання в 30 денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Якщо повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 49, 83, 84, 170, 178, 179, 180, 181, 185, 210, 222, 253, 275, 284, 325, 354 (строк на апеляційне оскарження), 357, 360, 371, 390, 393, 395, 398, 407, 424 ЦПК України продовжуються на строк дії такого карантину.

Суддя: М.М. Скиба