Рішення № 89438003, 20.05.2020, Семенівський районний суд Полтавської області

СЕМЕНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Шевченка, 41-а, смт Семенівка, Полтавська область, 38200

тел. (05341) 9-17-39, факс (05341) 9-17-39, 9-15-37

Справа №547/194/19

Провадження №2/547/85/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2020 року смт Семенівка, Полтавська область

Семенівський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді В.Ф.Харченка,

за участі секретаря судового засідання К.А.Вареник,

представника відповідача В.В.Трембач,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін у залі судових засідань № 1 цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2019 року позивач, як правонаступник ПАТ КБ "ПриватБанк" звернувся до суду із зазначеним позовом до ОСОБА_1 , обґрунтовуючи позовні вимоги невиконанням відповідачем зобов`язань щодо повернення коштів за кредитним договором б/н від 17.06.2008, згідно якого відповідач отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту 10300,00 грн на платіжну карту у розмірі 36,0 % річних з кінцевим терміном погашення, що відповідає строку дії карти. Внаслідок чого на 31.01.2019 утворилася заборгованість відповідача перед банком, яку банк просить стягнути у загальній сумі 127549,05 грн, яка складається із 10318,64 грн заборгованість за кредитом, 117230,41 грн проценти за користування кредитом з 17.06.2008 по 30.12.2017. Також заявлено вимогу про стягнення сплаченого позивачем при зверненні до суду судового збору 1921,00 грн (а.с. 19-23, 58-60).

Із 27.05.2018 у суді були відсутні судді з повноваженнями на розгляд справ.

Провадження у справі відкрито 12.08.2019. Судові засідання призначалися головуючим суддею С.Ю.Атамановою 25.09.2019, 05.11.2019, 26.11.2019 та 24.12.2019. Розгляд справи за її головування не завершено.

Повторний авторозподіл справи став можливим 15.01.2020 у зв`язку із закінченням у грудні 2019 року тимчасового відрядження попереднього головуючого судді до Семенівського районного суду Полтавської області для здійснення правосуддя. Головуючим суддею визначено В.Ф.Харченка. Справу прийнято до його провадження 16.01.2020 та призначено судовий розгляд на 05.03.2020.

05.03.2020 судове засідання відкладено до 20.05.2020.

Позивач у судові засідання 05.03.2020 і 20.05.2020 представника не направляв, у справі є клопотання позивача про розгляд справи за відсутності його представника, про наявність достатніх доказів у справі та заочний розгляд справи. Також позивач надсилав до суду витребувані докази.

Відповідач у судові засідання 05.03.2020 і 20.05.2020 не з`являвся, про які повідомлявся належним чином за зареєстрованим місцем проживання де не проживає. Представник відповідача пояснив, що наразі відповідач перебуває за межами державного кордону України, покладався на думку суду щодо можливості розгляду справи по суті за відсутності представника позивача і за відсутності відповідача.

Представник відповідача зробив заяву про відмову у позові через сплив 3-річного строку позовної давності 31.05.2009 за картою, яку відповідач отримав у позивача 17.06.2008 з терміном дії 31.05.2009; відповідач не підписував будь-яких документів окрім анкети-заяви (а.с. 113).

У судовому засіданні 20.05.2020 представник відповідача заперечував проти позову повністю. Вказав, що відповідач отримувала у банку лише одну карту № НОМЕР_1 з терміном дії травень 2009 року з кредитним лімітом 1000,00 грн. Після травня 2009 року інших карт у банку не отримувала, коштами банку не користувалася. Позивач не довів видачу і отримання відповідачем 3-х інших карт, на які вказує позивач. Відповідач проставила підпис лише під заявою-анкетою. Тарифи банку, а також умови і правила надання банківських послуг їй не надавали. Їх копії не містять підпису відповідача. Позивач неодноразово змінював умови і правила надання банківських послуг. Копія умов, яка є у справі, не містить періоду їх дії. Доказів збільшення кредитного ліміту позивач не надав.

Неявка у судове засідання представника позивача і неявка відповідача відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи по суті.

Виконуючи приписи ст.ст. 264, 265 ЦПК України суд зазначає таке.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 81 ЦПК України).

Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду (ч. 1 ст. 83 ЦПК України).

Тобто процесуальний обов`язок доведення позовних вимог, у т.ч. надання відповідних письмових доказів, покладено саме на позивача.

Суд встановив, що між позивачем, як банком, і відповідачем, як позичальником, 17.06.2008 підписано заяву, згідно якої відповідач отримав у позивача 17.06.2007 карту "Кредитка "Універсальна" "30 днів пільгового періоду" № НОМЕР_2 1534 з кредитним лімітом у сумі 1000,00 грн, базова процентна ставка 3 % на місяць на суму залишку заборгованості, щомісячна комісія 0,00 %, штраф 250 грн + 5 % від ціни позову за порушення позичальником строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань більш як на 120 днів. Банк має право у будь-який час збільшити, зменшити чи анулювати кредитний ліміт (а.с. 65).

Однак, за доводами позивача відповідно до зазначеної заяви, заява разом із пам`яткою клієнта (відсутня у справі), умовами і правилами надання банківських послуг у ПриватБанку (а.с. 67-72), і тарифами (а.с. 33) складають договір про надання банківських послуг.

За твердженням позивача, підписавши вказану заяву 17.06.2008 відповідач отримав кредит у розмірі 10300,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1054 ЦК). Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі (ч. 2 ст. 10561 ЦК ).

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору (ст. 526 ЦК).

Позивач надав до суду відомості про відкриття відповідачеві 17.06.2008 кредитної карти № НОМЕР_1 з терміном дії 05/09; 25.05.2009 кредитної карти № НОМЕР_3 з терміном дії 06/12; 21.10.2010 кредитної карти № НОМЕР_4 з терміном дії 08/14; 27.07.2012 кредитної карти № НОМЕР_5 з терміном дії 02/16 (а.с. 38).

Позивач надав до суду відомості про старт 17.06.2008 карткового рахунку відповідача № НОМЕР_1 з кредитним лімітом 1000,00 грн та його подальшим збільшенням 8 разів. Кредитний ліміт збільшено 21.08.2011 до 10300,00 грн (а.с. 37, 39-50).

Суд зазначає, що згадані довідки та виписка підтверджують користування відповідачем усіма вказаними 4-ма кредитними картами банку, у т.ч. зняття готівки, сплату товарів, поповнення через термінал самообслуговування. Також довідка і виписка містять однакові дати та суми встановленого банком кредитного ліміту.

Відтак, суд відхиляє доводи представника відповідача про не отримання відповідачем трьох інших карт у банку після 25.05.2009 та не користування ними.

З наданих позивачем виписок по банківським картам, які видано відповідачеві, та розрахунку заборгованості вбачається, що відповідач з 17.06.2008 користувався кредитними коштами банку, останнє повернення коштів здійснено 14.09.2015 у сумі 10 грн (а.с. 5-8, 39-50).

Додані позивачем до позовної заяви копії тарифів на обслуговування кредитних карт "Універсальна" (а.с. 10), Умов і правил надання банківських послуг (а.с. 11-19) не містять підпису відповідача, на що обґрунтовано вказує представник відповідача.

З цього приводу суд, керуючись постановою Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 342/180/17, зазначає таке.

У заяві зазначено, що відповідач згоден з тим, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді (а.с. 9).

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ "ПриватБанк").

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 10561 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

У заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про строк повернення кредиту (а.с. 9).

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив крім тіла кредиту 10318,64 грн (сума, яку фактично отримав в борг відповідач), стягнути також 117230,41 грн процентів за користування кредитом з 17.06.2008 по 30.12.2017 (а.с. 2-4).

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором (а.с. 5-8) і виписки по рахунку (а.с. 39-50) посилається на Довідку про умови кредитування з використанням кредитки "Універсальна, 30 днів пільгового періоду" (а.с. 10), Умови і правила надання банківських послуг в ПриватБанку (а.с. 11-19) ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/як невід`ємні частини спірного Договору.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Довідку про умови кредитування з використанням кредитки "Універсальна, 30 днів пільгового періоду", Умови і правила надання банківських послуг в ПриватБанку розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

Велика Палата Верховного Суду вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ "ПриватБанк" в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

Надана позивачем Довідка про умови кредитування і Умови і правила надання банківських послуг не містять дати їх формування, а також дати (періоду) дії.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачеві Довідка про умови кредитування і умови, і правила надання банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про строк кредитного договору, сплату комісії, надані банком Довідка про умови кредитування і Умови і правила надання банківських послуг не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Аналогічна правова позиція про неможливість вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору, однак щодо Умов надання споживчого кредиту фізичним особам ("Розстрочка") (Стандарт) та, зокрема пункту 5.5 цих Умов, яким установлено позовну давність тривалістю в п`ять років, оскільки такі не містять підпису позичальника, а також через те, що у заяві останнього домовленості сторін щодо збільшення строку позовної давності немає, викладена у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15).

Велика Палата Верховного Суду зазначає, що наявність в указаних справах неоднакових редакцій та положень умов і правил банківських послуг не мають правового значення, оскільки в обох випадках вид банківського кредиту, з огляду на їхній характер, цільове спрямування та об`єкт кредитування є тотожним - споживче кредитування, а визначальним є не безпосередньо вид чи характеристика умов щодо яких сторони досягли згоди та уклали договір, а саме встановлення обставин про додержання письмової форми для цих умов, після чого їх можна буде розцінювати як невід`ємну складову змісту договору.

Відтак суд вважає, що Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт "Універсальна" та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, які є в матеріалах справи, не містять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви-анкети.

Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді строк кредитування і ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами (зокрема після травня 2009 року), а також штраф у розмірі 500 грн, а не вказані у заяві 250 грн.

Окремо слід зазначити, що підписана відповідачем 17.06.2008 заява визначає процентну ставку у розмірі 3 % на місяць (36 % річних), натомість складений позивачем розрахунок заборгованості застосовує з 01.01.2013 проценту ставку 30,00 % річних, з 01.09.2014 - 34,80 % річних, з 01.04.2015 - 43,20 % річних, а також з 01.11.2013 щомісячну пеню 2,00 %.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй, що прямо передбачено у статті 8 Конституції України. Відповідно до ч. 4 ст. 42 Конституції України держава захищає права споживачів.

Згідно з частиною першою статті 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вольного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників. Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України. Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII "Про захист прав споживачів" (далі - Закон №1023-XII).

Згідно з пунктом 22 частини першої статті 1 Закону № 1023-XII споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду зауважує, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_1 АТ КБ "ПриватБанк" дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.

Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору.

Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані відповідачем кошти в добровільному порядку позивачеві не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, Велика Палата Верховного Суду погоджується із висновком судів попередніх інстанцій, що він вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Відтак, суд зазначає про наявність достатніх правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача суми непогашеного тіла кредиту в розмірі 10318,64 грн, що є фактично отриманими від позивача коштами, і позов підлягає частковому задоволенню лише у цих межах.

Достатні правові підстави для стягнення заборгованості за процентами 117230,41 грн за період 17.06.2008 - 30.12.2017 - відсутні.

За правилами ч. 1 ст. 141 ЦПК України суд присуджує з відповідача на користь позивача судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог 155,41 грн (1921 * 10318,64 грн ?/127549,05).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 258, 259, 264, 265, 273, 351, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Задоволити позов частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором № б/н від 17.06.2008, яка станом на 31.01.2019 складає 10318,64 грн.

У задоволенні позову у іншій частині відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" 155,41 грн судових витрат.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку учасниками справи до Полтавського апеляційного суду протягом 30-ти днів з дня його проголошення у порядку, передбаченому ст.ст. 351, 352, 354, 355, п.п.п. 15.5 п.п. 15 п. 1 Розділу XIII Перехідні положення ЦПК України (у т.ч. через Семенівський районний суд Полтавської області).

Відповідно до п. 3 Розділу XII Прикінцеві положення ЦПК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) строк апеляційного оскарження продовжується на строк дії такого карантину.

Позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" (Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570).

Відповідач - ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 ).

Суддя В . Ф.Харченко

Повний текст рішення складено 26.05.2020