Ухвала суду № 89437034, 26.05.2020, Дубенський міськрайонний суд Рівненської області

Справа № 559/813/20

Номер провадження 1-кс/559/126/2020

УХВАЛА

про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою

26 травня 2020 року місто Дубно Рівненська область

Дубенський міськрайонний суд Рівненської області в складі:

слідчого судді Ралець Р.В.

секретаря судового засідання Крушняк О.С.

з участю:

прокурора Ваколюк Ю.О.

захисника адвоката Самолюк В.В.

слідчого Сухенюка Р.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дубно клопотання слідчого СВ Дубенського ВП ГУНП України в Рівненській області Мартинюк Г.П., яке погоджене прокурором Дубенської місцевої прокуратури Ваколюк Ю.О. за матеріалами кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12020180040000366 від 01 травня 2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, про застосування відносно підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина Республіки Білорусь, уродженця Республіки Білорусь, непрацюючого, раніше судимого, не одруженого, освіта середня, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , - запобіжного заходу у виді тримання під вартою,-

В С Т А Н О В И В:

Клопотання обґрунтовується наступними доводами. Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_1 , будучи засуджений 02.07.2019 вироком Дубенського міськрайонного суду Рівненської області за ч.1 ст.185,ч.2 ст.185 КК України до покарання у виді позбавленні волі, строком на 2 роки, та на підставі ст.75 КК України від відбування призначеного покарання звільнено з випробуванням, з встановленням іспитового строку 1 рік, вироком Кузнецовського міського суду Рівненської області від 19.11.2019 за ч.2 ст.185 КК України до покарання у виді позбавлення волі, строком на 2 роки 2 місяці, однак вирок знаходиться на стадії апеляційного перегляду, та в той час, коли на розгляді Дубенського міськрайонного суду та Демидівського районного суду відносно ОСОБА_1 перебувають кримінальні провадження, у яких ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.185 КК України, в той час коли судимість не була знята чи погашена у встановленому законом порядку на шлях виправлення не став, та повторно вчинив новий умисний корисливий тяжкий злочин.

Так, 01 травня 2020 року, приблизно о 19 год. 30 хв., ОСОБА_1 , маючи умисел на незаконне заволодіння чужим майном, керуючись корисливим мотивом, разом зі своєю дружиною ОСОБА_2 , зайшов в магазин « ІНФОРМАЦІЯ_2 », що по АДРЕСА_2 . Перебуваючи в приміщенні магазину ОСОБА_1 , вважаючи, що діє таємно від продавця даного магазину ОСОБА_3 , яка на той час прибирала в магазині, однак спостерігала за його поведінкою, зайшов за вітрину з молочною продукцією, де побачив грошові кошти, які знаходились на прилавку в картонній коробці, частину з яких в сумі 475 грн., що належать власнику магазину ОСОБА_4 , відкрито повторно викрав. Після чого, ОСОБА_1 застосувавши насильство, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я в момент заподіяння до продавця магазину ОСОБА_3 у вигляді удару рукою в її ліве плече, яка намагалась перешкодити залишення ним приміщення магазину після заволодіння грошовими коштами, подолав фізичну силу ОСОБА_3 , залишивши приміщення магазину. В подальшому розпорядився викраденими коштами на власний розсуд, заподіявши ОСОБА_4 майнову шкоду на вищевказану суму.

Таким чином, ОСОБА_1 , підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 186 КК України, тобто у відкритому викраденні чужого майна (грабіж), вчиненому повторно.

08.05.2020, у порядку, передбаченим ч.1 ст.278, ч.3 ст.111, ч.2 ст.135 КПК України, по вказаному кримінальному провадженню повідомлено про підозру ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , білорусу, громадянину Республіки Білорусь, уродженцю м Мінськ Республіки Білорусь, непрацюючому, раніше судимому, не одруженому, освіта середня, зареєстрованому та проживаючому за адресою: АДРЕСА_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України.

Під час проведення досудового розслідування встановлено фактичні дані та здобуто достатні докази, які дають підстави підозрювати ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України.

Зокрема, обґрунтованість підозри у вчиненні вказаного злочину підтверджується зібраними у ході проведення досудового розслідування доказами, а саме:

-змістом протоколу огляду місця події від 01.05.2020, зокрема, приміщення магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 », в ході якого було виявлено та зафіксовано розміщення майна в торговому залі магазину, а також було виявлено рюкзак ОСОБА_1 , якого останній скинув з плечей, втікаючи від продавця магазину ОСОБА_3 , яка намагалась затримати ОСОБА_1 , після виявлення нею вчинення останнім відкритого викрадення грошових коштів з магазину,

-показаннями потерпілої ОСОБА_4 , яка показала, що 01.05.2020, приблизно о 19 год.30 хв., почула крик в магазині, який розташований під її житловим приміщенням на першому поверсі, спустившись в магазин, продавець даного магазину ОСОБА_3 розповіла їй, що чоловік ромської національності зайшов в магазин і викрав грошові кошти в сумі приблизно 500 грн. та застосувавши фізичну силу до останньої втік з приміщення магазину, в магазині продовжувала знаходитись дружина його з двома малолітніми дітьми.

-показаннями свідка ОСОБА_3 , яка розповіла про обставини вчинення кримінального правопорушення,

-показаннями свідка ОСОБА_2 , яка вказала, що на плечах в її цивільного чоловіка ОСОБА_1 , коли перебували в магазині знаходився рюкзак, виявлений під час огляду місця події, після вчинення даного злочину ОСОБА_1 , прийшовши додому розповів їй, що з магазину викрав 100 грн, крім того, вона розповіла, що з 02.05.2020 він відсутній по місцю свого проживання і місце його перебування їй не відоме,

-показаннями свідка ОСОБА_5 , який пив каву на вулиці біля магазину «ІНФОРМАЦІЯ_2», що по АДРЕСА_2, в той час, як відбувалась шарпанина між ОСОБА_1 та ОСОБА_3

-показаннями свідка ОСОБА_6 , яка чула як ОСОБА_3 кричала біля магазину, щоб когось тримати і в цей час від магазину побіг в напрямку вул.Сурмичі м.Дубно чоловік ромської національності, якого вона знає на прозвисько «Магнат»,

-протоколом огляду відеозапису з приміщення магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 », де зафіксовано ОСОБА_1 , який заходить за вітрину, де знаходились грошові кошти, нахиляється до місця їх знаходження і його виявляє продавець даного магазину ОСОБА_3 , яка намагається його затримати, але він втікає.

Санкція ч.2 ст.186 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від чотирьох до шести років, а тому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до ОСОБА_1 може бути застосований.

Метою застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є забезпечення виконання останнім процесуальних обов`язків та наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме:

1. Вчинити інше кримінальне правопорушення. Даний ризик (передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України) обґрунтовується тим, що ОСОБА_1 вчинив нове кримінальне правопорушення в час коли відносно нього, на розгляді:

- Рівненського апеляційного суду перебувають матеріали кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №12019180040000569 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.185 КК України (вирок Кузнецовського міського суду від 19.11.2019, відповідно до якого ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.185 КК України і призначено на підставі ч.4 ст.70 КК України покарання у виді позбавлення волі строком 2 роки 2 місяці, справа №565/1429/19);

- Дубенського міськрайонного суду перебувають матеріали кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №12019180040000662 та за №12019180040000251, згідно яких ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні чотирьох кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.185 КК України;

- Демидівського районного суду перебувають матеріали кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №12019180040000770, за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні двох кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.185 КК України;

Так, ухвалою Демидівського районного суду в Рівненській області від 18 лютого 2020 року у кримінальному провадженні № 12019180040000770 від 02 вересня 2019 року, ОСОБА_1 , було вкотре продовжено запобіжний у вигляді тримання під вартою, з альтернативою застосування запобіжного заходу у вигляді застави у розмірі 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто 31530 гривень, однак 11.03.2020 відповідно до ухвали Демидівського районного суду Рівненської області від 18.02.2020 з державної установи «Рівненський слідчий ізолятор» ОСОБА_1 було звільнено з під варти під заставу.

Вищезазначені факти свідчать про те, що не зважаючи дію іспитового строку, згідно вироку Дубенського міськрайонного суду від 02.07.2019, наявність кримінальних проваджень у трьох судах, перебування на запобіжному заході у вигляді застави, ОСОБА_1 належних висновків не зробив, а зухвало продовжив свою злочинну діяльність, вчинивши повторно новий умисний корисливий тяжкий злочин, що дає підстави вважати, що ОСОБА_1 продовжує свою злочинну діяльність, шляхом вчинення нових кримінальних правопорушень, з чого слідує, що ОСОБА_1 не бажає ставати на шлях свого виправлення, він являється суспільно небезпечною особою, а також свідчить про те, що без встановлення для нього необхідних обмежень, у вигляді тримання під вартою, ОСОБА_1 зможе продовжити свою злочинну діяльність та вчиняти нові злочини, зокрема продовжить вчиняти крадіжки та грабежі чи інші умисні корисливі злочини.

Крім цього, ОСОБА_1 не має будь-якого джерела прибутку, офіційно не працевлаштований, що є однією із причин спонуканням його до вчинення нових корисливих кримінальних правопорушень, має на утримання неповнолітніх дітей, наявність яких також не є стримуючим фактором до вчинення останнім кримінальних правопорушень.

2. Переховуватися від органів досудового розслідування та суду. Даний ризик (передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України) обґрунтовується тим, що підозрюваний ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, яке відноситься до категорії тяжких злочинів, за вчинення якого передбачене покарання у виді позбавленням волі на строк від чотирьох до шести років, а також те, що на даний час також в Рівненському апеляційному суді перебуває на розгляді апеляційна скарга на вирок Кузнецовського міського суду від 19.11.2019, відповідно до якого ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України і призначено на підставі ч.4 ст.70 КК України покарання у виді позбавлення волі строком 2 роки 2 місяці, що дає підстави вважати, що він з метою уникнення передбаченого покарання може залишити місце свого проживання, оскільки є громадянином Республіки Білорусь та таким чином ухилятися від органів досудового розслідування, прокурори та суду, будь-яким способом уникати викликів слідчого, прокурора та суду, чим затягувати строки досудового розслідування та судового розгляду, перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні, що підтверджується не прибуттям ОСОБА_1 на виклик слідчого 08.05.2020, 09.05.2020, 12.05.2020. Факт переховування ОСОБА_1 від органів досудового розслідування та суду підтверджується також і способом повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, у порядку, передбаченим ч.1 ст.278, ч.3 ст.111, ч.2 ст.135 КПК України.

Окрім цього, ОСОБА_1 ніде офіційно не працює, не має постійного джерела доходу, що може свідчити про його неналежну поведінку та про повне нехтування та зневагу до суспільних відносин, що у свою чергу, може призвести до реалізації ризику недотримання обов`язків, які можуть бути покладені у разі застосування більш м`якого запобіжного заходу, а тому з метою уникнення кримінальної відповідальності або ж можливості реально відбувати покарання у виді позбавлення волі, останній зможе переховуватися від досудового розслідування та (або) суду.

Обрання ОСОБА_1 менш суворого запобіжного заходу, не забезпечить належної поведінки підозрюваного, тому що у даному випадку знову ж таки для останнього будуть створені умови і надана можливість продовжити свою злочинну діяльність, оскільки в період застосування до нього запобіжного заходу у вигляді застави, він продовжує вчиняти корисливі злочини порушуючи встановлені для нього правила. У разі застосування до ОСОБА_1 , як альтернативи запобіжного заходу у вигляді застави, прошу застосувати розмір застави у вигляді двохсот прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що дозволено нормами ч.5 ст.182 КПК України. Оскільки, зважаючи на відсутність будь-якого джерела доходу, працевлаштування, на користь ОСОБА_1 було внесено заставу у розмірі 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто 31530 гривень, внесення якої не стимулювало ОСОБА_1 до належної поведінки та не стало стримуючим фактором у вчиненні останнім кримінального правопорушення.

Враховуючи вищевикладені ризики того, що ОСОБА_1 може продовжувати свою злочинну діяльність, а також може переховуватись від органу досудового розслідування, прокурора та суду з метою уникнути його притягнення до кримінальної відповідальності, слідчий вважає за необхідне обрати йому запобіжний захід - тримання під вартою, адже жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти доведеним у клопотанні ризикам.

В судовому засіданні прокурор вважає, що клопотання є обґрунтованим та просить його задоволити.

Підозрюваний та його захисник просили застосувати запобіжний захід не пов`язаний із триманням під вартою, а саме домашній арешт.

Вислухавши підозрюваного та його захисника, доводи прокурора, ознайомившись з матеріалами клопотання і кримінального провадження, слідчий суддя приходить до наступних висновків.

Частиною 2 ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує вимоги п.п.3 і 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого (підозрюваного) від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення. Крім цього, положення ст.5 Конвенції передбачають, що кожен, кого заарештовано або затримано згідно з положеннями підпункту «с» пункту 1 цієї статті, має негайно постати перед суддею чи іншою посадовою особою, якій закон надає право здійснювати судову владу, і йому має бути забезпечено розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження. Таке звільнення може бути обумовлене гарантіями з`явитися на судове засідання. Разом з тим, суд вважає за необхідне відзначити, що достатніх гарантій з цього приводу суду не надано та не здобуто таких гарантій в ході розгляду справи.

За змістом ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні. Відповідно до змісту ч.3 ст.176 КПК України такий запобіжний захід як тримання під вартою є найбільш суворим запобіжним заходом і застосовується лише тоді, коли прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів передбачених частиною першою цієї статі не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам.

Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі Клоот проти Бельгії (Cloot v. Belgium, § 40) серйозність обвинувачення може служити для суду підставою для постановлення рішення про поміщення та утримання підозрюваного під вартою з метою запобігання спробі вчинення подальших порушень. Однак необхідно, щоб небезпека була явною, а запобіжний захід необхідний в світлі обставин справи і, зокрема, біографії та характеристики особи, про яку йдеться.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Феррарі - Браво проти Італії» не можна ставити питання про те, що арешт є виправданим лише тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, оскільки це є завданням органів досудового розслідування (попереднього слідства).

Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що суд своїм рішенням має забезпечити не лише права підозрюваних, але і високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що саме по собі вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Також, Європейський суд з прав людини у справі «Фокс, Кембел і Гартлі проти Сполученого Королівства» зазначив, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.

Аналіз наведених у клопотанні обставин та матеріалів долучених до клопотання, дає підстави вважати про наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення.

Серед ризиків, які передбачені ст. 177 КПК України та які знайшли своє підтвердження у судовому засіданні встановлено: 1.Вчинити інше кримінальне правопорушення. обґрунтовується тим, що ОСОБА_1 вчинив нове кримінальне правопорушення під час іспитового строку, в час коли відносно нього, на розгляді судів перебувають кримінальні провадження та після того як, 18.02.2020 з державної установи «Рівненський слідчий ізолятор» його було звільнено з під варти під заставу; 2. Переховуватися від органів досудового розслідування та суду, обґрунтовується тим, що підозрюваний ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, яке відноситься до категорії тяжких злочинів, за вчинення якого передбачене покарання у виді позбавленням волі на строк від чотирьох до шести років, а також те, що на даний час також в Рівненському апеляційному суді перебуває на розгляді апеляційна скарга на вирок Кузнецовського міського суду від 19.11.2019, відповідно до якого ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України і призначено на підставі ч.4 ст.70 КК України покарання у виді позбавлення волі строком 2 роки 2 місяці, що дає підстави вважати, що він з метою уникнення передбаченого покарання може залишити місце свого проживання, оскільки є громадянином Республіки Білорусь та таким чином ухилятися від органів досудового розслідування, прокурори та суду, будь-яким способом уникати викликів слідчого, прокурора та суду, чим затягувати строки досудового розслідування та судового розгляду, перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні, що підтверджується не прибуттям ОСОБА_1 на виклик слідчого 08.05.2020, 09.05.2020, 12.05.2020. Факт переховування ОСОБА_1 від органів досудового розслідування та суду підтверджується також і способом повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, у порядку, передбаченим ч.1 ст.278, ч.3 ст.111, ч.2 ст.135 КПК України. 12.05.2020 ОСОБА_1 було оголошено в розшук постановою слідчого, а 25.05.2020 о 10 год. 10 хв. затримано на підставі слідчого судді Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 13.05.2020.

Окрім того, відповідно до ст. 178 КПК України судом оцінені в сукупності та враховуються наступні обставини. ОСОБА_1 , розуміючи наслідки вчинених ним протиправних діянь (можливе з позбавленням волі), під час дії іспитового строку, наявність відносно нього в Рівненському апеляційному суді, Дубенському міськрайонному суді Рівненської області та Демидівському районному суді Рівненської області кримінальних проваджень, після звільнення з під варти під заставу, все таки пішов на вчинення кримінальних правопорушень. ОСОБА_1 офіційно ніде не працює, не має постійного джерела прибутку, що є однією із причин спонуканням його, для отримання грошових коштів та іншого майна, необхідного в побуті, до вчинення нових корисливих кримінальних правопорушень. Це підтверджує те, що ОСОБА_1 незважаючи на надані йому можливості і заходи стати на шлях виправлення, належних висновків не зробив та продовжив вчиняти нові корисливі кримінальні правопорушення і це дає підстави вважати, що з метою попередження подальшого вчинення ОСОБА_1 злочинів та завдання шкоди іншим громадянам, останній потребує ізоляції від суспільства.

Згідно п.4 ч.2 ст.183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше не судимої особи, яка підозрюється чи обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років. Санкція ч.2 ст.186 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від чотирьох до шести років.

Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам вчинити інше кримінальне правопорушення. На думку суду, лише запобіжний захід - взяття під варту забезпечить у подальшому виконання підозрюваним процесуальних рішень та унеможливить спроби останнього вчиняти інші кримінальні правопорушення.

Окрім того, в судовому засідання доведено, що інший запобіжний захід не може бути застосований до підозрюваного, зважаючи на підозру у вчиненні злочину під час дії запобіжного заходу у вигляді застави та під час іспитового строку. Будь-якої інформації, що свідчить про наявність в обвинуваченого ОСОБА_1 хвороб, які б перешкоджали його перебуванню в умовах ізоляції від суспільства у суду немає.

За таких обставин, вважаю, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбачених ст. 177 КПК України, а тому, є необхідність в обранні щодо підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Строк тримання під вартою слід визначити в межах строку досудового розслідування та в межах строку визначеного ст. 197 КПК України.

Разом з тим, відповідно до частини 3 статті 183 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваною обов`язків передбачених цим Кодексом.

Задовольняючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя вважає за необхідне визначити підозрюваному розмір застави.

Враховуючи обставини вчинення кримінальних правопорушень, матеріальне становище підозрюваного, тяжкість правопорушення, у якому він підозрюється, вважаю за необхідне визначити заставу, з урахуванням положень частини 5 статті 182 Кримінального процесуального кодексу України у сумі двохсот розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 405400 грн., оскільки, внесення застави у визначеному розмірі, на думку суду, може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків.

Окрім цього, застосовуючи щодо підозрюваного альтернативний запобіжний захід у виді застави, яка може бути ним внесена у будь-який момент, вважаю за необхідне відповідно до частини 5 статті 194 Кримінального процесуального кодексу України покласти на ОСОБА_1 наступні обов`язки:

- прибувати до слідчого, у провадженні якого знаходиться кримінальне провадження, прокурора, суду за першою вимогою;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурора, суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та роботи;

- здати на зберігання слідчому, який здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні, свій паспорт для виїзду за кордон, та у разі наявності, інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд в Україну.

- уникати спілкування зі свідками та потерпілими у кримінальному провадженні.

За таких обставин слідчий суддя вважає, що обрання ОСОБА_1 більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не достатньо для запобігання вищевказаним ризикам, та забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного, у зв`язку із чим, клопотання слідчого підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст.176-178, 183, 194, 196, 197, 309 КПК України, слідчий суддя, -

УХВАЛИВ:

Клопотання слідчого СВ Дубенського ВП ГУНП України в Рівненській області Мартинюк Г.П., яке погоджене прокурором Дубенської місцевої прокуратури Ваколюк Ю.О. за матеріалами кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12020180040000366 від 01 травня 2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, про застосування відносно підозрюваного ОСОБА_1 , - запобіжного заходу у виді тримання під вартою - задовольнити.

Застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина Республіки Білорусь, уродженця Республіки Білорусь, непрацюючого, раніше судимого, не одруженого, освіта середня, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , - запобіжний захід у вигляді тримання під вартою терміном 60 днів.

Строк дії ухвали - до 08 липня 2020 року включно.

Встановити заставу у межах 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 405400 (чотириста п`ять тисяч чотириста) гривень у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим обвинуваченим так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок суду за наступними реквізитами: Отримувач ТУ ДСА України в Рівненській області, IBAN №UA048201720355229002000010559, ЄДРПОУ 26259988 Призначення платежу: застава за ... (П. І . Б ., дата народження особи за яку вноситься застава), згідно ухвали Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від … (дата ухвали) по справі № …, кримінальне провадження № …, внесені … (П.І.Б. особи, що вносить заставу).

За умови внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_1 такі обов`язки:

- прибувати до слідчого, у провадженні якого знаходиться кримінальне провадження, прокурора, суду за першою вимогою;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурора, суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та роботи;

- здати на зберігання слідчому, який здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні, свій паспорт для виїзду за кордон, та у разі наявності, інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд в Україну.

- утримуватись від спілкування зі свідками та потерпілим у кримінальному провадженні.

Строк дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити до 08.07.2020.

Згідно з частиною 6 статті 194 Кримінального процесуального кодексу України, зазначені обов`язки покладаються на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора у порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу.

Відповідно до частини 4 статті 202 Кримінального процесуального кодексу України, підозрюваний звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної у даній ухвалі, якщо в уповноваженої службової особи місця ув`язнення, під вартою в якому він перебуває, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання цього підозрюваного під вартою.

Роз`яснити підозрюваному, що в разі внесення застави у визначеному в ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі Державній Установі «Рівненський слідчий ізолятор».

Після отримання та перевірки протягом не більше одного робочого дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа ДУ «Рівненський слідчий ізолятор» негайно має здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_1 з-під варти та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора у кримінальному провадженні та слідчого суддю Дубенського міськрайонного суду Рівненської області.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Копію ухвали направити для виконання начальнику Дубенського ВП ГУНП в Рівненській області та начальнику ДУ «Рівненського слідчого ізолятора».

Контроль за виконанням ухвали слідчого судді покласти на слідчого та прокурора у кримінальному провадженні № 12020180040000366.

Ухвала оголошена підозрюваному.

Копію ухвали вручити підозрюваному негайно після її оголошення.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її оголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Слідчий суддя Дубенського міськрайонного суду

Рівненської області Р.В.Ралець