Ухвала суду № 89433365, 26.05.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

26 травня 2020 року м. Київ № 640/11181/20

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Кармазін О.А., ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї матеріалами

ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у м. Києвіпро визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, визнання протиправними та скасування рішень та вимог,-В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДР: 43141267), в якому просить суд:

1) визнати протиправними та скасувати:

податкові повідомлення рішення від 28.12.2019:

№ 0101154209, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем військовий збір у розмірі 43416,45 грн.;

№ 0101284209, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем: акцизний податок у розмірі 14976,76 грн.;

№ 0100984209, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 520997,38 грн.;

№ 0100994209, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 510,00 грн.;

№ 0101004209, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 510,00 грн.;

№ 0101294209, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем: акцизний податок у розмірі 340.00 грн.;

№ 0101324209, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем штрафні санкції у розмірі 1 грн.;

вимогу про сплату (недоїмки) від 10.02.2020 № 57518-17 зі сплати ЄСВ на суму 213578,25 грн.;

рішення від 28.12.2019 № 0101224209 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску у розмірі 33123,92 грн.;

рішення від 28.12.2019 № 0101234209 про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» у розмірі 340,00 грн.;

вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 16.04.2020 № 158 у розмірі 158745,25 грн.

Позов надісланий до суду 20.05.2020.

Вирішуючи питання про наявність підстав для відкриття провадження у справі, суддя виходить з наступного.

Відповідно до п.п. 3 та 5 ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу та чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Так, одночасно з позовною заявою позивачем подано заяву про поновлення строку на заявлення позову про визнання протиправними та скасування рішень ГУ ДПС у м. Києві від 28.12.2019 № 0101224209 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску у розмірі 33123,92 грн. та 0101234209 про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» у розмірі 340,00 грн.

Також у вказаній заяві позивач просить суд поновити строк звернення до суду щодо оскарження вимоги про сплату (недоїмки) від 10.02.2020 № 57518-17 зі сплати ЄСВ на суму 213578,25 грн. та вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 16.04.2020 № 158 у розмірі 158745,25 грн.

В обґрунтування поважності причин пропуску строку звершення до суду позивач зазначає, що сукупність дій щодо оскарження, неможливість оперативно діяти в умовах карантину, враховуючи обмеження встановлені згідно постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України COVID-19» та Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання і поширенню хвороби COVID-19, строк оскарження не було дотримано.

Вирішуючи вказану заяву, суд виходить з наступного.

28.12.2019 ГУ ДПС у м. Києві прийнято рішення № 0101224209 та 0101234209, які отримані позивачем 21.01.2020.

30.01.2020 позивач звернувся зі скаргою до ДПС України щодо оскарження, зокрема, рішень ГУ ДПС у м. Києві від 28.12.2019 № 0101224209 та 0101234209, за результатами розгляду яких 28.02.2020 ДПС України прийнято рішення № 7586/6/99-00-08-06-01-06 про залишення скарги позивача від 30.01.2020 без задоволення, а рішень від 28.12.2019 № 0101224209 та 0101234209, без змін.

Як видно з матеріалів позовної заяви рішення ДПС України від 28.02.2020 № 7586/6/99-00-08-06-01-06 отримано позивачем 12.03.2020 за поштовим відправленням № 0405345348077.

При цьому, суд враховує, що постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 (з урахуванням змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2020 №239) «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 з 12.03.2020 до 24.04.2020 на усій території України встановлено карантин.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 22.04.2020 № 291 внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 шляхом заміни у пункті 1 цифр і слова « 24 квітня» цифрами і словом « 11 травня».

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 04.05.2020 № 343 внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 шляхом заміни у пункті 1 цифри і слово « 11 травня» замінити цифрами і словом «22 травня»;

Відтак, зважаючи на те, що рішення ДПС України від 28.02.2020 № 7586/6/99-00-08-06-01-06 отримано позивачем 12.03.2020, тобто у перший день запровадження на території України карантину, суд приходить до висновку про задоволення заяви позивача щодо визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду з даним позовом в частині оскарження рішень від 28.12.2019 № 0101224209 та 0101234209.

Щодо визнання причин пропуску строку звернення позивача до суду в частині оскарження вимоги від 16.04.2020 № 158, то суд вважає за необхідне зазначити, що зважаючи на прийняття Закону України від 30 березня 2020 року № 540 IX, яким зупинено перебіг строків, у тому числі строків звернення до суду щодо оскарження актів індивідуальної дії, тоді як вимогу № 158 прийнято 16.04.2020, тобто під час дії карантину, строки оскарження якої зупинено, позивачем не пропущений строк звернення до суду в цій частині.

Разом з тим, щодо визнання поважними причини пропуску строку звернення до суду в частині, що стосується оскарження вимоги про сплату (недоїмки) від 10.02.2020 № 57518-17 зі сплати ЄСВ на суму 213578,25 грн., то варто зазначити наступне.

Відповідно до ч. 6 ст. 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Згідно з ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

За приписами ч. 1 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Згідно преамбули Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» цей Закон визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

За визначенням, наведеним у пункті 2 частини першої статті 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Частиною першою статті 2 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» встановлено, що дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску.

Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

За положеннями частини другої статті 2 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» передбачено, що виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Відтак, облік платників єдиного внеску, їх права та обов`язки, порядок нарахування, обчислення і строки сплати єдиного внеску, його розмір, повноваження органів доходів і зборів, а також відповідальність за порушення законодавства про збір та облік єдиного внеску визначає виключно Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» платник єдиного внеску має право: оскаржувати в установленому законом порядку рішення органу доходів і зборів та Пенсійного фонду та дії, бездіяльність його посадових осіб.

Згідно з ч. 4 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

Отже, Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» передбачено 10-денний строк звернення до суду.

Як видно з матеріалів позовної заяви, вимогу про сплату (недоїмки) № 57518-17 зі сплати ЄСВ на суму 213578,25 грн. прийнято 10.02.2020 та отримано позивачем 18.02.2020, що між іншим позивачем не заперечується та підтверджується відстеженням поштового відправлення за № 0103326135295.

Тобто, вимогу про сплату боргу отримано позивачем до дня введення в Україні карантину та карантинних заходів (до 12.03.2020), а відтак починаючи з 18.02.2020 позивач протягом 10 днів повинен був оскаржити таку вимогу в адміністративному або судовому порядку.

Більш того, такий строк оскарження у позивача закінчився 27.02.2020, тобто до зупинення перебігу Законом України від 30 березня 2020 року № 540 IX строків оскарження, зокрема, такої вимоги.

Між тим, матеріали позовної заяви не містять жодних доказів поважності причин позивачем пропуску строку звернення до суду в частині оскарження вимоги про сплату (недоїмки) від 10.02.2020 № 57518-17, з огляду на що, у відповідності до ч. 1 ст. 123 КАС України, суд пропонує позивачу вказати інші підстави для поновлення строку звернення до суду із наданням доказів поважності такого пропуску.

Також, з прохальної частини позовної заяви вбачається, що позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 26975,00 грн.

Разом з тим, відповідно до ч. 3 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При цьому, відповідно до ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Між тим, ані позовна заява, ані матеріали, що додані до позовної заяви не містять ані обґрунтованого розрахунку суми, яку позивач просить суд стягнути, ані детального опису виконаних робіт. Також матеріали справи не містить акту (актів) виконаних робіт.

Наведене вище у сукупності свідчить про недотримання вимог Кодексу адміністративного судочинства України та є недоліками позовної заяви, що в свою чергу створює перешкоди для вирішення питання про наявність підстав для відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Враховуючи вищевикладене, позовна заява підлягає залишенню без руху із встановленням позивачу строку для усунення недоліків шляхом подання до суду (вул. Болбочана Петра, 8, корп. 1, блок А, м. Київ, 01051) протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху:

1) заяви із зазначенням інших підстави для поновлення строку звернення до суду із наданням доказів поважності такого пропуску в частині оскарження вимоги про сплату (недоїмки) від 10.02.2020 № 57518-17;

2) обґрунтованого розрахунку суми за правничу допомогу (детальний опис виконаних робіт, акти приймання-передачі виконаних робіт, докази понесених витрат).

Керуючись статтями 160-162, 169, 241-243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя -

У Х В А Л И В:

1. Причини пропуску строку звернення до суду в частині оскарження вимоги про сплату (недоїмки) від 10.02.2020 № 57518-17, визнати неповажними;

2. Позовну заяву залишити без руху.

3. Встановити позивачу строк для усунення недоліків - протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

4. Попередити позивача про те, що у випадку неусунення недоліків позовної заяви позовна заява буде повернута йому відповідно до пункту 1 частини третьої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.

5. Копію ухвали невідкладно надіслати особі, що звернулась із позовною заявою.

Відповідно до положень ст. 169 та ч. 1 ст. 294 КАС України ухвала про залишення позову без руху не оскаржується.

Відповідно до ч. 2 ст. 256 КАС України ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Дана ухвала підлягає виконанню з урахуванням положень Закону України від 30 березня 2020 року № 540 IX).

Суддя О.А. Кармазін