Рішення № 89432485, 20.05.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 травня 2020 року м. Київ № 640/21655/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі

головуючої судді - Добрівської Н.А.,

за участю секретаря судового засідання - Шаповалової К.В.,

та представників сторін:

від позивача - Дубовика О.В.,

від відповідача - Лазоришиної Я,Т.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомДержавного підприємства «Завод 410 ЦА»доОфісу великих платників податків Державної податкової службипровизнання протиправним та скасування податкового повідомлення- рішення №0007394101 від 01.08.2018,

В С Т А Н О В И В:

Державне підприємство «Завод 410 ЦА» (далі - позивач, ДП «Завод 410 ЦА») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Офісу великих платників податків ДФС (далі - Офіс ВПП ДФС) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0007394101 від 01.08.2018.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за наслідками проведеної перевірки контролюючий орган дійшов помилкового висновку про наявність в діяльності позивача порушень податкового законодавства, відтак відповідач не мав підстав для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення. Позивач зазначає, що висновки податкового органу щодо нереального характеру господарських операцій ДП «Завод 410 ЦА» із контрагентами ТОВ «Авіа Техконтакт», ТОВ «Медіаколо», ТОВ «Ремонтно-промисловий Холдинг», ТОВ «Едірна», ПрАТ «Інноваційно-промисловий центр», ТОВ «Промелектроніка», ТОВ «Компанія інженерної взаємодії в Авіації», ТОВ «ММ-Спецтрейд», ТОВ «Компанія Всесвіт», ТОВ «Континент-Авіа», ТОВ «РЕК Балтелектрон», ФОП ОСОБА_1 , ТОВ «Чиста вода-М», ТОВ «Промхіммаш», ТОВ «Промтехінвест Груп» спростовуються належним чином оформленими первинними документами. Позивач стверджує про те, що посадові особи Офісу ВПП ДФС не вивчали документи бухгалтерського та податкового обліку підприємства, не вивчали суть господарської діяльності підприємства, не прийняли до уваги сутність здійснених господарських операцій, порядок та спосіб їх виконання, фізичних можливостей підприємства самостійного отримання придбаних товарів у продавців, не врахували положення чинного податкового законодавства та здійснили неправомірний та незаконний висновок про нереальність господарської операцій та на підставі цього висновку прийшли до висновку про порушення ДП «Завод 410 ЦА» податкового законодавства. Позивач наголошує на тому, що акт перевірки не містить жодного посилання на факти порушення ДП «Завод 410 ЦА» норм податкового законодавства з посиланням на первинні документи, а лише міркування та припущення податкового органу про неможливість контрагентів позивача здійснювати господарську діяльність, яка ґрунтується виключно на податковій інформації, що міститься в базах контролюючого органу, що суперечить вимогам діючого законодавства.

У своїх додаткових поясненнях до позовної заяви позивач, окрім наведених вище доводів, звертає увагу суду на те, що акт перевірки, крім наведених у позовній заяві недоліків, не містить жодного посилання на проведення контролюючим органом будь-якої податкової перевірки або зустрічної звірки зазначених у акті контрагентів позивача, а відповідно не встановлена наявність або відсутність можливості господарської діяльності, відповідність господарської діяльності контрагентів вимогам діючого законодавства. Отже, на думку позивача, висновки акта перевірки здійснено на підставі припущень та міркувань, що не передбачено чинним законодавством. Позивач вказує, що в акті перевірки, містяться лише посилання відповідача на наявність зареєстрованих кримінальних проваджень щодо службових осіб інших підприємств по ланцюгу постачання. Однак, діяльність таких осіб лише побічно стосується діяльності контрагентів позивача. Вказане не може бути доказом на спростування факту реальності господарських операцій, оскільки відповідачем не надано рішення суду (вироку, постанови) відносно посадових осіб підприємства-контрагента, в якому містились б преюдиційні обставини для цієї справи. Всі контрагенти позивача на час здійснення господарських операцій мали необхідний обсяг цивільної та податкової правоздатності, оскільки перебували на обліку в органах податкової служби та мали свідоцтво платника податку на додану вартість. При цьому, податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від господарських та виробничих можливостей.

Відповідач позовні вимоги не визнав, просив у задоволенні позову відмовити повністю, оскільки податкове повідомлення-рішення прийнято правомірно та у відповідності із вимогами законодавства в результаті виявлених під час перевірки порушень. Так, перевіркою не підтверджено господарські операції на адресу ДП «Завод 410 ЦА» від ТОВ «Континент-Авіа», ПрАТ «Інноваційно- промисловий центр», ТОВ «Медіаколо», ТОВ «Чиста вода-М», ТОВ «Авіа Техконтакт», ТОВ «РЕК Балтелектрон», ФОП ОСОБА_1 , ТОВ «Промелектроніка», ТОВ «Ремонтно-промисловий холдинг», ТОВ «Едірна», ТОВ «Компанія інженерної взаємодії в Авіації», ТОВ «ММ-Спецтрейд», ТОВ «Компанія Всесвіт», ТОВ «Промхіммаш», ТОВ «Промтехінвест Груп», що свідчить про те, що за реалізацією товарів, робіт, послуг оформлювались лише окремі первинні документи з метою створення зовнішніх ознак фактичного здійснення операцій, наслідком чого, є отримання ДП «Завод 410 ЦА» необґрунтованої податкової вигоди у вигляді сум податкового кредиту з ПДВ.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.12.2018 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження (без виклику сторін).

Однак, за наслідками розгляду документів доданих до позовної заяви суд дійшов висновку щодо необхідності призначення справи до розгляду за правилами загального провадження і своєю ухвалою від 21.01.2019 призначив проведення підготовчого засідання.

10.04.2019 судом постановлена ухвала про закінчення підготовчого провадження і призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав і просив їх задовольнити з викладених у позовній заяві та додаткових поясненнях підстав.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав і заперечив проти його задоволення.

Оскільки на день розгляду справи у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 №537 «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби» утворено Офіс великих платників податків ДПС України, суд, з урахуванням змісту позовних вимог та доводів, наведених на їх обґрунтування прийшов, на підставі клопотання відповідача від 20.05.2020, на підставі статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України здійснив заміну первісного відповідача - Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України на його процесуального правонаступника - Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби.

На підставі частини першої статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 20.05.2020 проголошено скорочене (вступна та резолютивна частини) судове рішення. Виготовлення рішення у повному обсязі відкладено, про що повідомлено осіб, які брали участь у розгляді справи, з урахуванням вимог частини третьої статті 243 названого Кодексу. Під час проголошення скороченого (вступної та резолютивної частин) судового рішення сторонам роз`яснено зміст судового рішення, порядок і строк його оскарження, а також порядок отримання повного тексту рішення.

Так, заслухавши доводи учасників справи, ознайомившись з письмовими позиціями сторін,

Заслухавши наведені в обґрунтування позову доводи представника позивача, а також заперечення представника відповідача по суті позовних вимог, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов і заперечення, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, суд встановив такі обставини.

Офісом ВПП ДФС проведено документальну позапланову перевірку ДП «Завод 410 ЦА» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за квітень 2018 року, за результатами якої складено акт №2205/28-10-41-01/01128297 від 19.07.2018.

Актом перевірки зафіксовано висновки контролюючого органу про порушення ДП «Завод 410 ЦА» вимог податкового законодавства, а саме: пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.1-198.3 статті 198, пункту 200.4 статті 200, пункту 201.1 статті 201.10 статті 201 Податкового кодексу України в результаті чого позивачем завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, ряд. 21 (переноситься до рядка 16.1 декларації наступного звітного (податкового) періоду) за квітень 2018 року у розмірі 916916,00 грн.

Підставою для такого висновку, слугувало те, що перевіркою не підтверджено реальність господарських операцій ДП «Завод 410 ЦА» з його контрагентами: ТОВ «Континент-Авіа», ПрАТ «Інноваційно- промисловий центр», ТОВ «Медіаколо», ТОВ «Чиста вода-М», ТОВ «Авіа Техконтакт», ТОВ «РЕК Балтелектрон», ФОП ОСОБА_1 , ТОВ «Промелектроніка», ТОВ «Ремонтно-промисловий Холдинг», ТОВ «Едірна», ТОВ «Компанія інженерної взаємодії в Авіації»; ТОВ «ММ-Спецтрейд», ТОВ «Компанія Всесвіт»; ТОВ «Промхіммаш», ТОВ «Промтехінвест Груп». Вказане, за висновком перевіряючих, свідчить про те, що за реалізацією товарів, робіт, послуг оформлювались лише окремі первинні документи з метою створення зовнішніх ознак фактичного здійснення операцій, наслідком чого, є отримання ДП «Завод 410 ЦА» необґрунтованої податкової вигоди у вигляді сум податкового кредиту з ПДВ. За змістом акта перевірки, діяльність контрагентів позивача має ознаки нереальності здійснення операцій, оскільки відсутній рух активів, зобов`язань чи власного капіталу у процесі здійснення господарської операції; відсутні фізичні, технічні та технологічні можливості до вчинення задекларованих господарських операцій. Також ревізори-інспектори зазначають в акті про те, що під час перевірки ДП «Завод 410 ЦА» не надано жодних документів щодо якості придбаних товарів (які в подальшому використовувалися в ремонтних роботах, заміні устаткування літаків тощо), сертифікатів відповідності, інших документів, які реально можуть ідентифікувати товар стосовно виробника, гарантійних зобов`язань, сертифікації. За твердженням перевіряючих, у спірних відносинах саме такі документи можуть слугувати реальним підтвердженням товарності, реальності задокументованої фінансово-господарської операції.

Також контролюючим органом зазначено про те, що згідно з інформацією, наявною в Єдиному реєстрі судових рішень по ряду підприємств-контрагентів по ланцюгу постачання наявні судові ухвали в рамках кримінальних проваджень, порушених за статтями 205 та 212 Кримінального кодексу України.

На підставі акта перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0007394101 від 01.08.2018, яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми ПДВ у розмірі 916916,00 грн.

Не погоджуючись із висновками відповідача і стверджуючи про протиправність податкового повідомлення-рішення, ДП «Завод 410 ЦА» звернулось до суду з цим позовом.

Оцінюючи рішення суб`єкта владних повноважень з урахуванням вимог законодавства, якими регулюються спірні правовідносини та встановлених у справі обставин, суд при вирішенні спору по суті враховує таке.

Згідно пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Як встановлено положеннями пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Згідно ж з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

- придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

- ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

У відповідності до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За визначенням статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-XIV (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Закон №996-XIV) первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як визначено підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

У відповідності до статті 1 Закону №996-XIV господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Отже правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкових вигод виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції.

Водночас наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв`язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування податкових вигод, зокрема, це: не пов`язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності); фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваних операцій; видача податкової накладної особою, яка не є платником податку на додану вартість; відсутність у платника податків юридично значимих первинних документів.

Аналіз реальності господарської діяльності здійснюється на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Відповідач висновки щодо «нереальності» руху товарів, поставлених позивачу його контрагентами, обґрунтовує відсутністю первинних документів, а саме: відсутністю інформації щодо походження товару, тобто не встановлено контролюючим органом наявність імпортерів та виробників в ланцюгах постачання, а також відсутністю ресурсів та активів для здійснення господарської діяльності.

Судом встановлено, що основним видом діяльності позивача за КВЕД є: 30.30 -Виробництво повітряних і космічних літальних апаратів супутнього устаткування; 33.16 - Ремонт і технічне обслуговування повітряних і космічних літальних апаратів; 46.90 - Неспеціалізована оптова торгівля; 51.10 - Пасажирський авіаційний транспорт; 71.12 - Діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах; 85.59 Інші види освіти, н.в.і.у. Вид промислової діяльності: Виробництво машин і устаткування, не віднесених до інших угруповань.

Як свідчать матеріали справи, між позивачем (Покупець) та контрагентами (Постачальники) укладено ряд типових договорів купівлі-продажу, додаткових угод та специфікацій, а саме:

- з ТОВ «Континент-Авіа» від 18.01.2018 №УМТЗ-18-14/1 (п.1.3 договору - найменування товарів: комплектуючі, код ДК 021:2015-34731000-0), від 25.01.2018 №УМТЗ-18-37/1 (найменування товарів: закупівля комплектуючих для літаків, код ДК 021:2015-34731000-0), від 06.12.2017 №УМТЗ-17-257/2 (найменування товарів: радіомаяк, код ДК 021:2015-34731000-0), від 07.03.2018 №УМТЗ-18-87/1 (найменування товарів: запасні частини для ремонту літаків типу АН, код ДК 021:2015-34731000-0), від 23.05.2018 №УМТЗ-18-175/1 (найменування товарів: запасні частини для ремонту літаків, код ДК 021:2015-34731000-0), від 03.07.2018 №УМТЗ-18-220/1 (найменування товарів: запасні частини для ремонту літаків, код ДК 021:2015-34731000-0), від 26.07.2018 №УМТЗ-18-253/1 (найменування товарів: запасні частини для ремонту літаків, код ДК 021:2015-34731000-0) (том 3 а.с.199-247);

- з ПрАТ «Інноваційно-промисловий центр» від 26.12.2017 №УМТЗ-18-11/2 (п.1.3 договору найменування товарів: комплектуючі для ремонту радіоелектронного обладнання, код ДК 021:2015-34731000-0) (том 2 а.с.55-61);

- з ТОВ «Медіаколо» від 27.02.2018 №УМТЗ-18-25/8 (п.1.3 договору найменування товарів: закупівля комплектуючих, код ДК 021:2015:144531600-7, 44532300-1, 44330000-2, 44532100-9), від 31.01.2018 №УМТЗ-18-38/1 (найменування товарів: комплектуючі для ремонту літаків, код ДК 021:2015:34731000-0), від 27.02.2018 №УМТЗ-18-48/8 (найменування товарів: метали, код ДК 021:2015:44531600-7, 44530000-4), від 26.02.2018 №УМТЗ-18-71/3 (найменування товарів: комплектуючі для ремонту літаків, код ДК 021:2015:34731000-0), від 25.09.2017 №УМТЗ-17-221/1 (найменування товарів: кільце 2262А-158-2, пістоль 2-ОСТ111277-73, заглушка 24-4101-856, втулка 14-10-ОСТ110289-78, корпус нижній ОСТТ144494-87, гайка 6-Кд-ОСТ137018-80, Маховік ОСТ111309-79, код ДК 21-2015-44321000-6) (том 1 а.с.164-189);

- з ТОВ «Чиста вода-М» від 19.03.2018 №УМТЗ-18-112/2 (п.1.3 договору найменування товарів: комплектуючі радіоелектронного обладнання, код ДК 021:2015-34731000-0), від 13.12.2017 №УМТЗ-17-325/2 (найменування товарів: радіоелектронного обладнання, код ДК 021:2015-34731000-0) (том 2 а.с.130-145);

- з ТОВ «Авіа Техконтакт» від 25.01.2018 №УМТЗ-18-15/6 (п.1.3 договору найменування товарів: рукава, код ДК 021-2015-44165300-7), від 22.01.2018 №УМТЗ-18-44/8 (найменування товарів: вібропоглинаюче покриття, код ДК 021-2015-44450000-9), від 19.03.2018 №УМТЗ-18-91/7 (найменування товарів: закупівля комплектуючих, код ДК 021:2015:34731000-0) та від 06.12.2017 №УМТЗ-17-183/2 (найменування товарів: електронне обладнання, код ДК 021-2015-44322000-3) (том 1 а.с.81-94);

- з ТОВ «РЕК Балтелектрон» від 06.12.2017 №УМТЗ-17-257/2 (п.1.3 договору найменування товарів: радіомаяк, код ДК 021:2015-34731000-0) (том 2 а.с.81-85);

- з ФОП ОСОБА_1 від 19.01.2018 №УМТЗ-18-10/6 (п.1.3 договору найменування товарів: закупівля авіашин, код ДК 021:2015-34731800-8) (том 2 а.с.97-99);

- з ТОВ «Промелектроніка» від 22.01.2018 №УМТЗ-18-31/2 (п.1.3 договору - найменування товарів: радіоелектронне обладнання код ДК 021:2015-34741000-3), від 25.09.2017 №УМТЗ-17-199/2 (п.1.3 договору найменування товарів: лампа ГИ-48, код ДК 021:2015-34731000-0), від 13.11.2017 №УМТЗ-17-213/1 (найменування товарів: блок код ДК 021:2015-34741000-3) (том 2 а.с.1-26);

- з ТОВ «Ремонтно-промисловий Холдинг» від 27.03.2018 №УМТЗ-18-99/71 (п.1.3 договору - найменування товарів: комплектуючі для ремонту літаків код ДК 021:2015:34731600-6) (том 1 а.с.131-133);

- з ТОВ «Едірна» від 21.03.2018 №УМТЗ-18-67/5 (п.1.3 договору - найменування товарів: хладон 114В2, код ДК 021:2015-24322000-7) (том 1 а.с.206-208);

- з ТОВ «Компанія інженерної взаємодії в Авіації» від 22.01.2018 №УМТЗ-18-32/2 (п.1.3 договору - найменування товарів: комплектуючі радіоелектронного обладнання, код ДК 021:2015:34731000-0), від 01.03.2018 №УМТЗ-18-77/1 (найменування товарів: закупівля комплектуючих, код ДК 021:2015:34731000-0) (а.с.105-118 том 1);

- з ТОВ «ММ-Спецтрейд» від 13.02.2018 №УМТЗ-18-50/8 (п.1.3 договору - найменування товарів: матеріали для модифікації фюзеляжу, код ДК 021:2015-14721000-1) (том 2 а.с.73-75);

- з ТОВ «Компанія Всесвіт», згідно даних акта перевірки - в періоді взаємовідносин з ДП «Завод 410 ЦА» купував колоксилін, кондиціонери, розчинник. Перевіркою не підтверджується джерело походження придбаного товару (змивка) внаслідок не встановлення фактичного ланцюга постачання товару, одержаного від ТОВ «Компанія Всесвіт» (том 3 а.с.81-82);

- з ТОВ «Промхіммаш» від 05.02.2018 №УМТЗ-18-27/7 (п.1.3 договору - найменування товарів: закупівля вальців з підігрівом, код ДК 021:2015-42994000-0 (том 4 а.с.37-42) ,

- з ТОВ «Промтехінвест Груп» від 22.03.2018 №УМТЗ-18-81/2 (п.1.3 договору найменування товарів: код ДК 021:2015-34731000-0) (том 2 а.с.151-152).

Відповідно до п.1.1 договорів, продавець зобов`язується протягом строку дії договору поставити покупцю товари, зазначені в п.1.3 цього договору, а покупець - прийняти і оплатити такі товари.

Пунктом 2.1 договору встановлювалось, що продавець повинен поставити покупцю товари першої категорії, якість яких відповідає технічним умовам заводу-виробника, відповідно ГОСТам, характеристикам та вимогам державних стандартів, встановленим для цієї групи товарів.

Згідно п.5.4 договору продавець здійснює поставку кожної партії товару з додаванням необхідної документації на товар (видаткова накладна, бірка, ярлик, паспорт (сертифікат) якості виробника на товар).

Факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами, а саме: договорами купівлі-продажу та специфікаціями до них з додатковими угодами; видатковими накладними; податковими накладними; платіжними дорученнями, звітами про прийом матеріалів/комплектуючих, рахунками на оплату, службовими записками, матеріальними перепустками на ввезення матеріальних цінностей, що містять всі необхідні реквізити, належним чином підписані та скріплені печатками сторін, які є первинними в розумінні статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Крім того, позивачем надані: Інструкція про порядок організації та забезпечення пропускного та внутрішнього об`єктового режиму на ДП «Завод 410 ЦА»; затверджені стандарти підприємства «Вхідного контролю продукції. Загальні положення.»; Книга керівництва організації з технічного обслуговування та ремонту авіаційної техніки державної авіації.

Також, звертається увага, що ступінь деталізації опису господарської операції у первинному документі законодавством не встановлена. Не заповнення у первинних облікових документах окремих позицій, які не впливають на зміст господарської операції, а також відсутність максимальної деталізації виду виконаних послуг не перешкоджає прийняттю цих документів до обліку та не є свідченням відсутності виконаних господарських операцій. Умовою документального підтвердження операції є можливість на підставі наявних документів зробити висновок про те, що витрати фактично понесені.

Відповідачем не надано жодних доказів, що на час укладення та виконання договорів контрагентами позивача, вони не були зареєстрованими у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, тобто не мали достатній об`єм правоздатності для складання первинних документів та укладання будь-яких правочинів.

Відповідно до принципу офіційності контролюючий орган повинен доводити в суді фіктивність господарської операції як підстави для нарахування платникові податків податкових зобов`язань та правомірності прийняття свого рішення. У той час, як на підтвердження фактичного виконання господарських зобов`язань позивачем було надано належним чином оформлені первинні документами, та доведено, що укладені договори відповідають економічному змісту та діловій меті, а здійснені господарські операції спричинили зміни в структурі активів позивача.

При цьому, наявність або відсутність окремих документів, таких як товарно-транспортні накладні, а так само помилки у їх оформленні не є безумовною підставою для висновків про відсутність господарської операції. Водночас, досліджені в процесі розгляду справи первинні документи за своєю формою та змістом не суперечать вимогам податкового законодавства та мають необхідні обов`язкові реквізити визначені законом.

Також, слід зазначити, що безпідставними є доводи відповідача про те, що відсутність документів щодо якості товару, підтверджує нереальність господарських операцій позивача з вказаними контрагентами. Так, позивачем в ході перевірки надавались пояснення відносно того, що згідно пункту 17.4 СТП 410.03.25-15 паспорти виробів, які були встановлені на повітряні судна, відбули з підприємства та знаходяться у експлуатанта, що позбавляє можливості їх надати. Бирки та етикетки на продукцію надходять в прикріпленому до виробів вигляді, у зв`язку з чим відсутня можливість надати вказані документи.

У позовній заяві, ДП «Завод 410 ЦА» наголошує, що додатково під час перевірки позивачем були надано пояснення, що при прийманні вказаних виробів оформлювалася бирка кондиційного виробу (так звана «зелена бирка»). Такі бирки знаходяться у справах ремонту літаків і в ході проведення перевірки були надані всі витребувані справи ремонту літаків та усі наявні копії паспортів виробів.

Суд відхиляє доводи контролюючого органу щодо відсутності сертифікатів та паспортів на обладнання, які на думку контролюючого органу повинні передаватись позивачу за договорами купівлі-продажу, оскільки вказана обставина не є беззаперечним доказом на спростовування обставини продажу контрагентами позивача вищезазначеної продукції, оскільки сертифікати та паспорти на товарно-матеріальні цінності є технічною документацією та слугують виключно для надання інформації про якість продукції, проте не є документами первинного податкового обліку, що фіксують факти здійснення господарських операцій.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права вже була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду, зокрема, у постанові від 19.11.2018 (справа № 810/145/16).

Водночас, відповідачем не взято до уваги всі інші первинні документи, надані позивачем, які підтверджують рух товару та реальність виконання господарських операцій.

При цьому, суд звертає увагу, що відповідачем у акті перевірки не зазначено жодного недоліку в оформленні первинних документів, складених за результатами господарських операцій.

Судом встановлено, що позивач є підприємством оборонно-промислово комплексу, яке входить до складу Державного концерну «Укроборонпром». В зв`язку з цим, позивачем запроваджено механізми суворого контролю за ввезенням на територію та вивезенням з території підприємства будь-яких матеріальних цінностей, який регулюється Інструкцією №60 «Про порядок організації та забезпечення пропускного та внутрішнього об`єктового режиму на ДП «Завод 410 ЦА», затвердженою Наказом від 01.04.2013 №89 (Додаток 14).

Як зазначив позивач, для того, щоб будь-який товар потрапив на територію підприємства, начальник структурного підрозділу, що відповідальний за закупівлю, звертається із службовою запискою до служби авіаційної безпеки підприємства, до якої додається накладна та, за наявності, рахунок-фактура. За результатами розгляду вказаної службової записки, підрозділом матеріально-технічного забезпечення готується матеріальна перепустка, яка погоджується керівником служби авіаційної безпеки.

Після ввезення товарно-матеріальних цінностей на територію підприємства та до їх оприбуткування на складі, вони в обов`язковому порядку проходять процедуру вхідного контролю, яка має на меті перевірити кількісні та якісні характеристики матеріальних цінностей, що надходять. За результатами проходження вхідного контролю складається звіт про прийомку (СТП 410.06.14-12, Додаток 15).

Таким чином, постачання кожної товарної позиції обов`язково супроводжується складанням наступних первинних документів, що підтверджують фактичний рух товару: накладна, матеріальна перепустка, звіт про прийомку.

Також слід зазначити щодо необґрунтованості посилань контролюючого органу, як на підставу неправомірності формування даних податкового обліку, на відсутність у позивача документів, які б свідчили про транспортування придбаного товару, оскільки такі документи, зокрема, товарно-транспортна накладна призначені для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення, а відтак визначають взаємовідносини по виконанню перевезення вантажів для обліку транспортної роботи. У розглядуваному випадку позивач здійснював операції з придбання товару та не виступав в якості замовника за договором перевезення, у зв`язку з чим, відсутність товарно-транспортних накладних не можна розцінювати як беззаперечне свідчення безтоварності спірних операцій.

До того ж, товарно-транспортні накладні чи подорожні листи не є винятковими первинними бухгалтерськими документами, які підтверджують факт реальності здійснення господарської операції за договором, та за відсутності яких платник позбавляється права на формування податкового кредиту, а також віднесення до складу доходів і витрат сум за договорами у разі наявності інших первинних бухгалтерських документів оформлених у відповідності до положень діючого законодавства, а саме: договорів, видаткових накладних податкових накладних регістрів бухгалтерських документів, платіжних доручень, відомостей про рух активів, товару та інших документів.

Відповідно до принципу офіційності податковий орган повинен доводити в суді фіктивність господарської операції як підстави для нарахування платникові податків податкових зобов`язань та правомірності прийняття свого рішення.

У той час, як на підтвердження фактичного виконання господарських зобов`язань позивачем було надано належним чином оформлені первинні документами, та доведено, що укладені договори відповідають економічному змісту та діловій меті, а здійснені господарські операції спричинили зміни в структурі активів позивача.

Водночас, під час розгляду справи відповідачем не надано жодного належного доказу на підтвердження фіктивності ДП «Завод 410 ЦА», не спростовано відомості, що містяться у поданих позивачем первинних документах.

Слід також зазначити, що за умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об`єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення постачальниками товару правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на податковий кредит чи формування валових витрат.

За принципом офіційності контролюючий орган повинен доводити в суді фіктивність господарської операції як підстави для нарахування платникові податків податкових зобов`язань та правомірності прийняття свого рішення. У той час, як на підтвердження фактичного виконання господарських зобов`язань позивачем було надано належним чином оформлені первинні документами, та доведено, що укладені договори відповідають економічному змісту та діловій меті, а здійснені господарські операції спричинили зміни в структурі активів позивача.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Норми податкового законодавства не визначають місцезнаходження платника податку (контрагента) та його звітування до контролюючих органів як критерій правового статусу платника податків (позивача).

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права вже була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду, зокрема, у постановах від 26.06.2018 (справа №803/649/15-а), від 05.06.2018 (справа №816/4481/13-а), від 21.08.2018 (справа №826/17880/15), від 04.04.2018 (справа №826/9295/16), від 20.12.2019 (справа №1540/4811/18), від 21.05.2019 (справа №804/887/17), від 27.06.2019 (справа №814/1791/13-а).

Контролюючим органом у спірних правовідносинах не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Не подано відповідачем і жодних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податків або можливої фіктивності його постачальників, як-от: пояснень посадових осіб щодо їх непричетності до фінансово-господарської діяльності очолюваних суб`єктів господарювання, судових рішень, вироків тощо, не наведено будь-яких об`єктивних доводів щодо здійснення контрагентами розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

Крім того, відповідно до приписів частин першої та другої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Так, в контексті спірних правовідносин належить відмітити рішення Європейського Суду з прав людини у справах «Інтерсплав» проти України (2007 рік, заява №803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03) і «Бізнес Супорт Центр» проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03), у яких, перевіряючи відповідність позбавлення права на податковий кредит/бюджетне відшкодування вимогам статті 1 Протоколу №1, Європейський суд з прав людини застосовував принцип пропорційності. Цей принцип є складовою частиною принципу верховенства права і вимагає додержання «справедливого балансу» між вимогами публічного інтересу та захистом прав приватних осіб, у реалізацію яких здійснюється втручання держави.

Провівши відповідну оцінку, Європейський Суд з прав людини визнав, що «справедливий баланс» не додержується, коли платника податку на додану вартість позбавляють права на податковий кредит/бюджетне відшкодування за відсутності доказів його залучення до протиправної діяльності, пов`язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування, чи доказів того, що йому було відомо/повинно було відомо про таку діяльність його постачальників.

Таким чином, за змістом норм Податкового кодексу України право покупця на податковий кредит з податку на додану вартість не ставиться в залежність від дотримання контрагентами вимог законодавства та вчинення ймовірних зловживань за ланцюгом постачання товару.

З огляду на викладене в сукупності, податкове повідомлення-рішення від 01.08.2018 №0007394101 підлягає скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За висновком суду відповідачем не доведено правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ДП «Завод 410 ЦА» підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Керуючись ст.ст.2, 5-11, 72-77, 139, 143, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

Позов Державного підприємства «Завод 410 ЦА» задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби №0007394101 від 01.08.2018.

Стягнути на користь Державного підприємства «Завод 410 ЦА» (код ЄДРПОУ 01128297, адреса: пр. Повітрофлотський, 94, Київ, 03151) понесені ним судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 13753 (тринадцять тисяч сімсот п`ятдесят три) гривень 74 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної податкової служби (код ЄДРПОУ 43141471, адреса: вул. Дегтярівська, 11-Г, м. Київ, 04119).

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України і може бути оскаржено за правилами, встановленими ст.ст.293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини першої Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції згідно з Законом України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII.

Суддя: Н.А. Добрівська

Дата виготовлення повного судового рішення 25.05.2020