Рішення № 89432284, 25.05.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 травня 2020 року м. Київ № 640/12950/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., за участю

секретаря судового засідання Легейди Я.А., розглянувши у спрощеному (письмовому)

провадженні без проведення судового засідання та виклику учасників справи

адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 доГоловного управління Пенсійного фонду України у м. Києвіпро визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ:

15.07.2019 ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - відповідач), в якому просить суд:

- визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві щодо зменшення основного розміру пенсії з 01.10.2017 ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві здійснити нарахування з 01.10.2017 основної пенсії за віком в розмірі 1 671,68 грн. ОСОБА_1 та провести індексацію пенсії на підставі Постанови КМУ № 124;

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві щодо несплати додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров`ю ОСОБА_1 , віднесеного до 2-ої категорії, в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров`ю особі, віднесеної до 2-ої категорії, в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з дати призначення пенсії - 04.04.2017.

В якості підстав позову позивач вказує на протиправність бездіяльності відповідача щодо непроведення перерахунку пенсійних виплат. Зокрема, позивач зазначає, що ОСОБА_1 перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»; 24.04.2019 позивач звернувся до відповідача із письмовою заявою про проведення перерахунку пенсії з 01.10.2017 з урахуванням коефіцієнту страхового стажу 1,35% та про обчислення та призначення додаткової пенсії з урахуванням 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; відповідач своїм листом від 24.04.2019 повідомив ОСОБА_1 , що з 01.10.2017 проведено автоматичні осучаснення раніше призначених пенсій відповідно до Законів України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням середньої заробітної плати в Україні за 2014-2016 роки в розмірі 3 764,40 грн. та страхового стажу один рік якого дорівнює 1% після чого основний розмір пенсії позивача зменшився на 35% та становить 1 238,27 грн.; до 01.10.2017 основний розмір пенсії позивача становив 1 671,68 грн.; відповідно до ч. 4-4 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 1 жовтня 2017 року по 31 грудня 2017 року при призначенні пенсії застосовується середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислена як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35 %; тобто особам, які оформлювали пенсію з 01.10.2017, пенсія розраховувалась із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35% і більше її розмір не переглядався; позивач оформив пенсію 21.04.2017, спочатку йому застосували коефіцієнт 1,35%, а далі змінили на 1%; у зв`язку з тим, що розмір пенсії позивача змінився відповідач нарахував доплату до старого розміру - 424,68 грн.; також йому була нарахована додаткова пенсія як особі, що віднесена до 2 категорії постраждалих на ЧАЕС - 170,82 грн. і в сумі розмір пенсії становив 1 842,50 грн.; 20.02.2019 було прийнято постанову КМУ № 124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році»; відповідно до п. 2 постанови КМУ № 124 встановлено, що у 2019 році перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим цією постановою, проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, в розмірі 1,17; розпорядженням від 23.02.2019 відповідачем було здійснено перерахунок (індексацію) пенсії позивача відповідно до п. 2 постанови КМУ № 124, після чого розмір пенсії позивача збільшився, однак була зменшена доплата до старого розміру пенсії та розмір пенсії з надбавками знову становить 1 842,50 грн.; отже, перерахунок пенсії позивача з 01.10.2017 із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу у розмірі 1% є неправомірним та призвів до зменшення розміру пенсії позивача.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справу було передано судді Пащенку К.С.

18.07.2019 ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва було відкрито провадження в адміністративній справі № 640/12950/19 та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні без виклику учасників справи та проведення судового засідання.

30.08.2019 до Окружного адміністративного суду м. Києва від представника відповідача надійшов відзив на адміністративний позов, у якому останній заперечує проти задоволення позовних вимог з огляду на таке. Відповідно до ст. 9 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» призначаються такі види пенсії: за віком, по інвалідності внаслідок загального захворювання, у зв`язку з втратою годувальника, достроковий вихід на пенсію за вислугою років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення»; відповідно до ст. 10 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором; таким чином, пенсія може призначатися лише один раз та один з її видів; якщо особа має право на декілька видів пенсії, то вона може перейти на інший вид пенсії після призначення, але це буде не призначення, а перехід з виду на вид пенсії; відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років; розмір пенсії за віком позивача 1 671,68 грн., додаткова пенсія за 2 категорію на ЧАЕС - 170,82 грн.; відповідно до ч. 4-3 Перехідних положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсії, призначені відповідно до цього Закону до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», з 1 жовтня 2017 року перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1 %; у ст. 25 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» було внесено зміни, відповідно до яких за період участі в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування величина оцінки одного року страхового стажу дорівнює 1%; у разі якщо внаслідок перерахунку, проведеного відповідно до Закону, розмір пенсії зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі; отже, з 01.10.2017 проведено масовий перерахунок пенсії, автоматично по матеріалах пенсійних справ без звернення пенсіонерів; загальний розмір пенсії з 01.10.2017 становить 1 842,50 грн.: 1 238,27 грн. - основний розмір пенсії, 8,73 грн. - доплата до прожиткового мінімуму, 170,82 грн. - додаткова пенсія особам, віднесеним до 2 категорії ЧАЕС; 424,68 грн. - доплата до старого основного розміру пенсії; цим спростовується довід позивача про те, що застосування при обчисленні пенсії величини оцінки одного року страхового стажу у розмірі 1% в порівнянні із 1,35% призведе до звуження вже набутих прав та рівня соціальної захищеності.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 04.04.2017., розмір якої становить 1 842,50 грн.

24.04.2019 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою про здійснення перерахунку його пенсії з 01.10.2017 із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, за три роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком (2014, 2015, 2016), застосувавши величину оцінки страхового стажу 1,35% та здійснити індексацію пенсії.

24.05.2019 листом за вих. № 11076/02/С-7420 Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повідомило ОСОБА_1 , що відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 № 2148-08 01.10.2017 проведено осучаснення раніше призначених пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням середньої заробітної плати в Україні за 2014-2016 роки - 3 764,40 грн та страхового стажу, один рік якого дорівнює 1%, тобто: пенсія = коефіцієнт заробітної плати * 3 764,40 * коефіцієнт страхового стажу * 1%.

Не погоджуючись із зазначеним підходом Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві до перерахунку пенсії, позивач звернувся з позовом до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів осіб і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, суд зобов`язаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані рішення, дії та бездіяльність на їх відповідність усім зазначеним вимогам.

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у редакції на момент виникнення спірних правовідносин, відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

За змістом приписів ч. 1 ст. 10 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Порядок визначення коефіцієнта страхового стажу передбачений ст. 25 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», згідно з якою при визначенні коефіцієнта страхового стажу застосовується величина оцінки одного року страхового стажу (у відсотках).

Відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» за період участі тільки в солідарній системі величина оцінки одного року страхового стажу дорівнює 1,35 %, а за період участі в солідарній і накопичувальній системах пенсійного страхування - 1,08 %.

Відповідно до п. 4-3 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у редакції від 03.10.2017, пенсії, призначені відповідно до цього Закону до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», з 1 жовтня 2017 року перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1 %.

При цьому відповідно до п. 4-4 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у редакції від 03.10.2017, з 1 жовтня 2017 року по 31 грудня 2017 року при призначенні пенсії застосовується середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислена як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35 %.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що пунктом 4-3 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» врегульовано питання перерахунку призначених до 01.10.2017 пенсій за Законом, який здійснюється органами Пенсійного фонду України самостійно. Водночас, приписами пункту 4-4 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» регламентовано питання застосування показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35 %, виключно щодо призначення вперше пенсій у період з 01.10.2017 по 31.12.2017.

Виходячи з аналізу вищевикладеного, суд приходить до висновку, що коефіцієнт величини оцінки одного року страхового стажу у розмірі 1,35 % може бути застосовано виключно у випадку призначення пенсії у період з 01.10.2017 по 31.12.2017.

Як встановлено під час розгляду справи, пенсія призначена позивачу відповідно до положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» 04.04.2017, а саме до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», у зв`язку з чим позивачу здійснено перерахунок пенсії з 01.10.2017 з врахуванням п. 4-3 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1 %.

З матеріалів справи видно, що відповідно до наведених норм розмір перерахованої позивачу пенсії з 01.10.2017 визначено на підставі коефіцієнту страхового стажу позивача з урахуванням величини оцінки одного року страхового стажу 1%, а не з урахуванням величини оцінки одного року страхового стажу 1,35%, оскільки було внесено відповідні зміни до законодавства.

При цьому суд зазначає, що вказані норми не було визнано неконституційними в установленому законодавством порядку, відповідно у відповідача були відсутні підстави для їх не застосування.

Таким чином, суд вважає за необхідне зазначити, що оскільки матеріали справи не містять доказів призначення позивачу у період з 01.10.2017 по 31.12.2017 пенсії вперше, то у відповідача були відсутні правові підстави для застосування величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35 %.

До того ж суд звертає увагу на положення ч. 4 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у редакції від 03.10.2017, відповідно до якої у разі якщо внаслідок перерахунку пенсії за нормами цього Закону її розмір зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.

На виконання вищезазначеної норми законодавства ОСОБА_1 здійснено перерахунок пенсії з 01.10.2017 року із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2014, 2015 та 2016 роки у сумі 3 764,40 грн. із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1 %.

Як зазначено відповідачем, пенсія ОСОБА_1 обчислена з урахуванням страхового стажу 35 років 4 місяці 10 днів.

Головним управлінням Пенсійного фонду України в місті Києві надано наступний розрахунок основного розміру пенсії за віком з 01.10.2017: 3 504,58 * 0,35333 = 1 238,27, де: 3 504,58 - середньомісячний заробіток для обчислення (0,93098 (індивідуальний коефіцієнт) * 3 764,40), 3 764,40 грн. - показник середньої заробітної плати в Україні за 2014-2016 роки, 0,35333 - коефіцієнт страхового стажу.

Загальний розмір пенсії ОСОБА_1 з 01.10.2017 наступний: 1 238,27 грн. (розмір пенсії за віком) + 8,73 грн. (доплата до прожиткового мінімуму) + 170,82 грн. (додаткова пенсія особам, віднесеним до 2 категорії ЧАЕС) + 424,68 грн. (доплата до старого основного розміру пенсії) = 1 842,50 грн.

Так, відповідачем наголошено, що розмір пенсії позивача з 01.10.2017 внаслідок проведеного перерахунку становить 1 842,50 грн. Оскільки розмір пенсії позивача не зменшився, звуження змісту та обсягу прав і свобод не відбулось.

Таким чином вищевказаним спростовуються доводи позивача про те, що застосування відповідачем при обчисленні пенсії позивача величини оцінки одного року страхового стажу у розмірі 1 % в порівнянні з 1,35% призвело до звуження вже набутих позивачем прав та рівня соціальної захищеності.

Крім того, позивачем не надано суду будь-яких доказів того, що внаслідок проведеного перерахунку пенсії із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу у розмірі 1 % відбулось зменшення розміру виплачуваної пенсії.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, викладену у рішенні «Великода проти України» від 03.06.2014. В зазначеному рішенні Суд вказав, що законодавчі норми можуть змінюватися, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

Відповідно до ст. 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до правової позиції Конституційного Суду України, яка викладена у рішенні № 20-рп/2011 від 26.12.2011, соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави.

Також відповідно до правової позиції Конституційного Суду України, викладеної в рішенні від 25.01.2012 № 3-рп/2012, зміна механізму нарахування соціальних виплат та допомоги повинна відбуватися відповідно до критеріїв пропорційності та справедливості і є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів власне сутність змісту права на соціальний захист.

Таким чином, законодавець має право в залежності від фінансової ситуації в державі зменшувати обсяг встановлених прав, але до тієї межі, за якою ставиться під сумнів сутність права на соціальний захист.

З урахуванням наведеного суд приходить до висновку, що застосування відповідачем коефіцієнту страхового стажу з урахуванням величини оцінки одного року страхового стажу 1% при здійсненні перерахунку пенсії позивачу відповідає вимогам чинного законодавства.

Щодо позовних вимог щодо проведення індексації пенсії ОСОБА_1 суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» для забезпечення індексації пенсії щороку проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

Показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, щороку збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.

У разі відсутності дефіциту коштів Пенсійного фонду для фінансування виплати пенсій у солідарній системі розмір щорічного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, передбачений абзацом другим цієї частини, може бути збільшений, але не повинен перевищувати 100 відсотків показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.

Розмір, дата та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного абзацом другим цієї частини.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 № 124 затверджено Порядок проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та установлено, що у 2019 році перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим цією постановою, проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, в розмірі 1,17.

Відповідно до п. 2 Порядку проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 № 124, перерахунку підлягають пенсії, обчислені: відповідно до Закону; відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі відшкодування фактичних збитків; з урахуванням заробітку (грошового забезпечення), який визначено відповідно до частини першої статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Відповідно до п. 3 Порядку проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 № 124, перерахунку підлягають пенсії, призначені за зверненнями, які надійшли: по 31 грудня включно року, що передує року, в якому проводиться перерахунок, крім тих, які на дату проведення перерахунку переведено з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на умовах, визначених абзацом третім частини третьої статті 45 Закону (за зверненнями, які надійшли з 1 січня року, в якому проводиться перерахунок); в період з 1 січня року, в якому проводиться перерахунок, до дати, з якої проводиться перерахунок, обчислені відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі відшкодування фактичних збитків.

Відповідно до п. 5 Порядку проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 № 124, у 2019 році перерахунок пенсій у зв`язку із збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, проводиться шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії, станом на 1 жовтня 2017 р. на коефіцієнт, визначений згідно з абзацом першим пункту 4 цього Порядку.

Кожен наступний перерахунок у зв`язку із збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, проводиться з урахуванням збільшеного у попередніх роках показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

Таким чином, з 01.03.2019 перерахунок пенсій здійснюється за умов, визначених пунктами 2, 3 та 5 Порядку проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 № 124, а саме - перерахунку підлягають пенсії, призначені відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» за зверненнями, які надійшли по 31 грудня включно року, що передує року, в якому проводиться перерахунок, та для обчислення розміру яких враховувався показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, станом на 01 жовтня 2017 року.

Отже з 01.10.2017 після проведення осучаснення раніше призначених пенсій, призначених по 31.12.2017, застосовано показник середньої заробітної плати за останні 3 роки (2014 - 2016 роки) у розмірі 3 764,40 грн. Таким чином, 4 404,35 грн. (3 764,40 грн. х 1,17) - показник середньої заробітної плати (доходу в Україні), який застосовується при перерахунку пенсій з 01.03.2019.

Отже, з 01.03.2019 основний розмір пенсії ОСОБА_1 мав би становити: 4 404,35 * 0,93098 * 0,35333 = 1 448,78, а з доплатою до прожиткового мінімуму - 1 497,00 грн. В такому разі загальний розмір пенсії становив би 1 497,00 + 170,82 = 1 667,82 грн.

Проте, враховуючи, що позивачу пенсія раніше виплачувалась у розмірі 1 842,50 грн., то вона не може виплачуватися у розмірі меншому, а тому підлягає виплаті доплата до старого основного розміру пенсії, щоб в сукупності весь розмір пенсії не був меншим від 1 842,50 грн.

З огляду на викладене суд акцентує увагу на тому, що навіть при індексації пенсії відповідно до Порядку проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 № 124, розмір пенсії буде меншим, ніж розмір пенсії, який отримувався раніше, тому позивачу пенсія буде виплачуватися у розмірі, що встановлений раніше (1 842,50 грн.).

Отже позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог в частині виплати ОСОБА_1 додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров`ю особи, віднесеної до 2 категорії ЧАЕС, в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, віднесеним до категорій 2, 3, 4 призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Як видно з пп. 2 п. 13 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1210, щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» виплачується у таких розмірах, зокрема, особам, що належать до категорій 2 - 4: особам, що належать до категорії 2, - 170,82 гривні; особам, що належать до категорії 3, - 113,88 гривні; особам, що належать до категорії 4, - 56,94 гривні.

Дослідивши матеріали справи, суд зазначає, що позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню, оскільки додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виплачується ОСОБА_1 , як віднесеному до 2 категорії постраждалих на ЧАЕС, у розмірі 170,82 грн.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України).

Частинами 1 та 2 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Так, Європейський суд з прав людини у п. 50 рішення від 13.01.2011 (остаточне) по справі «Чуйкіна проти України» (case of Chuykina v. Ukraine) (Заява № 28924/04) зазначив, що суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює «право на суд», в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21.02.1975 у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. The United Kingdom), пп. 2836, Series A № 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог п. 1 ст. 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати «вирішення» спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для п. 1 ст. 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах «Мултіплекс проти Хорватії» (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, п. 45, від 10.07.2003, та «Кутіч проти Хорватії» (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II).

Аналіз наведених норм у їх сукупності дає підстави для висновку про те, що завданням судочинства є вирішення судом спору з метою ефективного захисту порушеного права.

Статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Виходячи зі змісту статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у світлі обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов`язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити: основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю - змагальні документи, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією.

Рішенням ЄСПЛ від 19.04.1993 у справі «Краска проти Швейцарії» визначено, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути почуті, тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами.

Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 28.08.2018 (справа № 802/2236/17-а).

З огляду на все викладене вище та виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи з наведених висновків в цілому, суд доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - громадяни, віднесені до 1 та 2 категорій постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи.

З огляду на те, що суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні позову, то питання про розподіл судових витрат не вирішується.

Керуючись ст. ст. 1, 2, 9, 72-78, 241-246, 250 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовити повністю.

Рішення, відповідно до ст. 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма часниками справи, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного ухвали.

Відповідно до пп. 15.5 п. 1 Розділу VII Перехідні положення КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Окружний адміністративний суд міста Києва.

Суддя К.С. Пащенко