Рішення № 89432161, 19.05.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 травня 2020 року м. Київ № 640/6063/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Григоровича П.О., за участі секретаря судового засідання Морозової Я.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 доДепартаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції Українипро скасування постанови, зобов`язання вчинити дії,За участі:

позивача ОСОБА_1 ;

представника відповідача Литовченко В.П.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 (надалі - Позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, в якому просить:

1) скасувати постанову від 03.03.2020 про закінчення виконавчого провадження №59955598;

2) зобов`язати відповідача відновити примусові виконавчі дії у виконавчому провадженні № 59955598 щодо примусового виконання рішення суду в адміністративній справі № 826/8348/17.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.04.2020 відкрито спрощене провадження та призначено справу до судового розгляду в судовому засіданні на 15.05.2020, яке в подальшому відкладалось з метою отримання додаткових доказів для правильного вирішення спору по суті заявлених позовних вимог.

Ухвалою від 19.05.2020 замінено неналежного відповідача на Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач заявлені позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить суд їх задовольнити, посилаючись на доводи, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача проти позову заперечує з підстав, викладених у письмовому відзиві.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

В липні 2017 року до Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов позов №826/8348/17 ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Заступника міністра юстиції з питань державної реєстрації Мороза Павла Олександровича, про:

- визнання неправомірними дій відповідача-1 та відповідача-2 стосовно ненадання обґрунтованої відповіді на скаргу позивача від 13 лютого 2017 року;

- зобов`язання відповідача-1 провести перевірку та за її результатами надати обґрунтовану відповідь стосовно наявності чи відсутності порушень з боку посадових осіб відповідача-1 під час розгляду скарги позивача від 30 грудня 2016 року.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.07.2018 по справі №826/8348/17 позов ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Заступника міністра юстиції з питань державної реєстрації Мороза Павла Олександровича про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії задоволено частково.

Визнано протиправними дії Міністерства юстиції України щодо розгляду скарги ОСОБА_1 від 13 лютого 2017 року в частині надання неповної відповіді за результатами її розгляду.

Зобов`язано Міністерство юстиції України надати повну відповідь за результатами розгляду скарги ОСОБА_1 від 13 лютого 2017 року.

Позов в іншій частині залишено без задоволення.

Як вбачається з мотивувальної частини рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.07.2018, підставою для часткового задоволення позовних вимог стало те, що скарга позивача від 13 лютого 2017 року розглянута з порушенням вимог Закону, оскільки в листі відповідача-2 від 13 березня 2017 року №8824/С-4784/18 відсутня відповідь на порушенні в скарзі питання, а саме, не зазначено про причини порушення законодавства стосовно строків розгляду скарги ОСОБА_1 від 30 грудня 2016 року або про відсутність факту порушення таких строків.

26 листопада 2018 року Окружним адміністративним судом міста Києва видано виконавчий лист по справі №826/8348/17 про зобов`язання Міністерство юстиції України надати повну відповідь за результатами розгляду скарги ОСОБА_1 від 13 лютого 2017 року.

06 вересня 2019 року Державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенко Владиславом Андрійовичем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №59955598 про примусове виконання вказаного виконавчого листа.

Спірною постановою від 03.03.2020 про закінчення виконавчого провадження ВП №59955598, у зв`язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом, вирішено закінчити виконавче провадження.

Як вказано в мотивувальній частині постанови про закінчення виконавчого провадження, Департаментом державної реєстрації та нотаріату Міністерства юстиції України повідомлено про виконання рішення суду. Відповідь ОСОБА_1 надано листом Міністерства юстиції України від 09.10.20219 року № 8424/19.2.2/46-19.

Не погоджуючись із правомірністю і обґрунтованістю постанови про закінчення виконавчого провадження, позивач посилається на те, що лист Міністерства юстиції України від 09.10.20219 року № 8424/19.2.2/46-19 не є повною відповіддю за результатами розгляду скарги ОСОБА_1 від 13 лютого 2017 року, оскільки не містить інформації про причини порушення законодавства стосовно строків розгляду скарги ОСОБА_1 від 30 грудня 2016 року або про відсутність факту порушення таких строків.

За таких обставин позивач звернувся до суду з даним позовом.

Заперечення відповідача, викладені в письмовому відзиві, зводяться до того, що на адресу Відповідача надійшов лист Департаменту державної реєстрації та нотаріату Міністерства юстиції України з доданими документами про фактичне виконання виконавчого документа по виконавчому провадженню № 59955598.

При цьому, а ні відзив, а ні постанова про закінчення виконавчого провадження не містять в собі висновків державного виконавця стосовно наявності в листі Міністерства юстиції України від 09.10.20219 року № 8424/19.2.2/46-19 інформації про причини порушення законодавства стосовно строків розгляду скарги ОСОБА_1 від 30 грудня 2016 року або про відсутність факту порушення таких строків.

Фактично, державний виконавець в спірній постанові обмежився констатацією факту належного виконання боржником рішення суду, не обґрунтовуючи при цьому мотиви такого власного висновку.

Оцінивши за правилами ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначаються Законом України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року №1404-VII (далі - Закон України «Про виконавче провадження»).

Відповідно до частини 1 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Крім того, як передбачено пунктом 1 частини 2 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Отже, законодавство України про виконавче провадження гарантує як стягувачу так і боржнику рівність прав під час виконавчого провадження та гарантії їх захисту, що обумовлено проведенням з боку державного виконавця неупередженого та об`єктивного провадження виконавчих дій, а також вжиття всіх необхідних заходів для реалізації прав та інтересів обох сторін у виконавчому провадженні.

Пунктом 9 частини 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено підставу для закінчення виконавчого провадження - фактичне виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Суд зауважує, що фактичне виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом, в даному випадку, можливе виключно у випадку надання Міністерством юстиції України повної відповіді за результатами розгляду скарги ОСОБА_1 від 13 лютого 2017 року, яка (відповідь) серед іншого, має містити в собі інформацію про причини порушення законодавства стосовно строків розгляду скарги ОСОБА_1 від 30 грудня 2016 року або про відсутність факту порушення таких строків.

До такого висновку можна прийти виходячи зі змісту мотивувальної частини рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.07.2018, в якому чітко та однозначно встановлено: «…скарга позивача від 13 лютого 2017 року розглянута з порушенням вимог Закону, оскільки в листі відповідача-2 від 13 березня 2017 року №8824/С-4784/18 відсутня відповідь на порушенні в скарзі питання, а саме, не зазначено про причини порушення законодавства стосовно строків розгляду скарги ОСОБА_1 від 30 грудня 2016 року або про відсутність факту порушення таких строків».

Проаналізувавши наявний в матеріалах справи лист Міністерства юстиції України від 09.10.20219 року № 8424/19.2.2/46-19 (у копії), який став підставою для закінчення виконавчого провадження, судом встановлено, що він не містить в собі інформації про причини порушення законодавства стосовно строків розгляду скарги ОСОБА_1 від 30 грудня 2016 року або про відсутність факту порушення таких строків.

Отже, суд приходить до переконання, що державний виконавець Яковенко В.А. на власний розсуд не ознайомився зі змістом листа Міністерства юстиції України від 09.10.20219 року № 8424/19.2.2/46-19, внаслідок чого дійшов передчасного висновку про наявність підстав для закінчення виконавчого провадження на підставі п.9 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження».

При цьому, на переконання суду, у випадку, якщо державному виконавцю не було повністю зрозуміло рішення суду, яке підлягало примусовому виконанню, виконавець не був позбавлений можливості звернутись до суду з відповідною заявою про роз`яснення судового рішення, чого також зроблено не було.

За таких обставин постанову про закінчення виконавчого провадження від 03.03.2020 №59955598 не можна вважати правомірною, а отже, даний акт індивідуальної дії підлягає визнанню протиправним і скасуванню, а позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача відновити примусові виконавчі дії у виконавчому провадженні № 59955598 щодо примусового виконання рішення суду в адміністративній справі № 826/8348/17 задоволенню не підлягають, враховуючи наступне.

У відповідності до положень ч.1 ст.41 Закону України «Про виконавче провадження», у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення.

Отже, законодавцем визначено єдино достатню імперативну підставу для відновлення виконавчого провадження - визнання протиправною та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження, що власне і зроблено судом.

Таким чином, відновлення порушених прав позивача шляхом поновлення виконавчого провадження, відповідно до закону, не потребує інших способів захисту, окрім як скасування постанови про закінчення виконавчого провадження, внаслідок чого позовні вимоги позивача в цій частині не відповідають імперативній нормі закону, а отже, задоволенню не підлягають.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно вимог частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову від 03.03.2020 про закінчення виконавчого провадження №59955598.

3. В решті позову відмовити.

4. Стягнути на користь ОСОБА_1 понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 840,80 (вісімсот сорок грн 80 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ).

Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 00015622, адреса: 01001, м.Київ, ВУЛИЦЯ АРХІТЕКТОРА ГОРОДЕЦЬКОГО, будинок 13).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 21.05.2020.

Суддя П.О. Григорович