Рішення № 89432104, 18.05.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 травня 2020 року м. Київ № 640/13441/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Федорчука А.Б., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) матеріали адміністративної справи

за позовом ОСОБА_1 (

АДРЕСА_1 )

до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (04053, м.

Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16)

про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (далі по тексту - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсії за віком на пільгових умовах за його заявою від 06 травня 2019 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) період роботи на шахті ім. М. Горького з 03 серпня 1987 року по 30 листопада 1994 року, що надає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно зі Списком №1;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві призначити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсію за віком на пільгових умовах на підставі заяви від 06 травня 2019 року з урахуванням довідки про заробітну плату для обчислення пенсії від 28 листопада 2014 року №302, довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній від 28 листопада 2014 року №301; архівної довідки від 28 листопада 2014 року №303; наказу про проведення атестації робочих місць від 27 березня 1995 року №191 з додатками; протоколу атестації робочих місць по умовах праці підземних робітників шахти імені М. Горького від 27 березня 1995 року.

Мотивуючи позовні вимоги позивач зазначив, що відмовляючи позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах лише з тієї підстави, що відповідач не має можливості здійснити перевірку достовірності наданих позивачем пільгових довідок у зв`язку з тим, що вся документація а архіви ДП «Шахта імені Максима Горького» залишились на території, тимчасово непідконтрольній українській владі, відповідач фактично вийшов за межі наданих йому повноважень та порушив охоронювані права позивача, в тому числі на соціальний захист. Тобто, дії відповідача щодо відмови у призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах є протиправними та такими, що порушують чинне законодавство.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 липня 2019 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

У відзиві на адміністративний позов представник Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві зазначив, що Порядком №637 визначено спеціальну процедуру щодо розгляду питання про підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначенні пенсії на пільгових умовах. При цьому, рішення комісії можуть бути оскаржені в судовому порядку. До заяви про призначення пенсії за віком на пільгових умовах позивач надав довідки, видані ДП «Шахта імені Максима Горького», адже дане підприємство знаходиться на території, де проводиться операція Об`єднаних сил (м. Донецьк).

Представник позивача у відповіді на відзив повідомив, що у відповідача не було жодних законних підстав для не зарахування спірних періодів роботи позивача до пільгового стажу позивача лише у зв`язку з тим, що відповідач не може перевірити достовірність наданих пільгових довідок. Власне сама відсутність таких довідок не може впливати на встановлені законом пільги позивача щодо пенсійного забезпечення.

З огляду на викладене вище та відсутність клопотань про розгляд справи у судовому засіданні, справа розглядається в порядку спрощеного провадження без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі, на підставі наявних у справі матеріалів (у письмовому провадженні).

При цьому, суд враховує клопотання позивача про прискорення розгляду справи.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

06 травня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

В додаток до вказаної заяви позивач надав: довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру; документи про місце проживання (реєстрації) особи; заяву про призначення/перерахунку пенсії; паспорт/посвідку; трудову книжку (копію); військового квитка; диплому (свідоцтва, атестата) про навчання; довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи; довідки про зміну назви організації; довідки, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників; заяву про спосіб виплати пенсії (для виплати через банк) Ощадбанк.

За результатом розгляду вказаної заяви Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві листом від 27 червня 2019 року №1Н0930/03 повідомило позивачу, що до заяви про призначення пенсії за віком на пільгових умовах надано довідку, видану ДП «Шахта імені Максима Горького». При цьому, дане підприємство розташоване на території, де проводиться операція Об`єднаних сили (м. Донецьк), що унеможливлює проведення перевірки первинних документів, на підставі яких видані пільгові довідки. Тобто, підстави для врахування зазначених довідок під час визначення права на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відсутні.

Незгода позивача із відмовою відповідача у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах зумовила його звернення до суду з даним адміністративним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 22 Загальної Декларації прав людини кожна людина як член суспільства має право на соціальне забезпечення, здійснення необхідних для підтримки її гідності, вільного розвитку її особистості, прав в економічній, соціальній і культурній сферах за допомогою національних зусиль і міжнародного співробітництва і відповідно до структури і ресурсів кожної держави.

Статтею 3 Конституції України передбачено, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Відповідно до статей 8, 9 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України та повинні відповідати їй.

Чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Згідно положень статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Статтею 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року №1788-XII (далі - Закон №1788-XII) визначено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до статті 7 Закону №1788-XII звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію. При цьому пенсії за віком і по інвалідності призначаються незалежно від того, припинено роботу на час звернення за пенсією чи вона продовжується. Пенсії за вислугу років призначаються при залишенні роботи, яка дає право на цю пенсію.

Пунктом «а» статті 13 Закону №1788-XII передбачено, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком N 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

За відсутності стажу роботи, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності стажу роботи: з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 22 років 6 місяців у чоловіків і не менше 17 років 6 місяців у жінок.

З аналізу наведених норм законодавства вбачається, що для призначення пенсії на підставі пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» на пільгових умовах позивачу, необхідним є настання наступних умов:

- стаж роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, що дають право на пільгову пенсію;

- за відсутності стажу роботи, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності стажу роботи з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 22 років 6 місяців.

Наведені норми кореспондують положенням статті 114 Закону України від 09 липня 2003 року №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон N 1058-IV).

Cуд звертає увагу, що відповідач не заперечує достатність у позивача загального стажу.

Відмова ж у призначенні пенсії мотивована виключно неможливістю здійснення перевірки наданої позивачем довідки, виданої ДП «Шахта імені Максима Горького» через місцезнаходження даного підприємства на території, де проводиться операція Об`єднаних сил (м. Донецьк).

Статтею 62 Закону №1788-XII визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктами 1-3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі - Порядок №637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків. За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження трудового стажу приймаються членські квитки профспілок. При цьому підтверджуються періоди роботи лише за той час, за який є відмітки про сплату членських внесків.

Пунктом 10 Порядку застосування Списків N 1 і N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року №383, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01 грудня 2005 року за №1451/11731 (далі - Порядок N 383), передбачено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637.

Згідно з пунктом 20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток N 5).

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Наявними матеріалами справи підтверджується, що при зверненні позивача до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві із заявою про призначення пенсії ОСОБА_1 подав пенсійному органу копію трудової книжки.

Водночас, суд зазначає, що вищенаведеними нормами чинного законодавства передбачено витребування уточнюючих довідок виключно у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, однак відповідачем наявність такої ситуації не підтверджена жодними доказами.

Суд зазначає, що записів в трудовій книжці для визначення пільгового стажу достатньо, оскільки в трудовій книжці зазначені періоди роботи, назви професій, а також визначено, що роботи виконувались повний робочий день в шахті.

Крім того, в трудовій книжці міститься посилання на відповідні накази як на підставу внесення записів, вони завірені підписом повноважної особи та печаткою, не містять виправлень, тобто оформлені належним чином, що не викликає у суду сумніву щодо їх достовірності.

При цьому зазначені записи в трудовій книжці позивача в установленому порядку недійсними не визнані.

Позивач під час звернення надав відповідачу трудову книжку, яка містить необхідні дані для підтвердження наявності в нього спеціального трудового стажу.

Також, в матеріалах справи міститься довідка №301 від 28 листопада 2014 року, надана також відповідачу, якою підтверджується факт працевлаштування позивача на шахті імені Максима Горького та наявність у нього трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній у період з 03 серпня 1987 року по 30 листопада 1994 року.

Пунктом 3 Порядку №383 передбачено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року (приклади у додатках 1, 2).

Згідно з пунктом 9 Порядку №383 пенсії за сумісними роботами, професіями та посадами працівників, зайнятих у виробництвах та на роботах, передбачених Списками, призначаються:

1) за Списком N 2, якщо одна із виконуваних робіт, професій чи посад передбачена в Списку N 1, а інша в Списку N 2;

2) на загальних підставах, якщо одна із виконуваних робіт, професій чи посад передбачена в Списку N 1 або Списку N 2, а інша цими Списками не передбачена.

Згідно з пунктами 1, 2, 4 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 серпня 1992 року №442, атестація робочих місць за умовами праці (надалі - атестація) проводиться на підприємствах і організаціях незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров`я працюючих, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому.

Основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між роботодавцем і працівниками у галузі реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Атестація проводиться атестаційною комісією, склад і повноваження якої визначаються наказом по підприємству, організації, в строки, передбачені колективним договором, але не рідше ніж один раз на п`ять років. До складу комісії включається уповноважений представник виборного органу первинної профспілкової організації, а в разі відсутності профспілкової організації - уповноважена найманими працівниками особа.

Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.

Наявними матеріалами справи підтверджується факт проведення атестації робочих місць працівників шахти імені Максима Горького відповідно до наказів №191 від 27 березня 1995 року, №106/к від 01 лютого 2002 року, №62 від 25 січня 2007 року, №236 від 19 квітня 2007 року, №18 від 16 січня 2012 року.

Неврахування вказаної довідки відповідач обґрунтовує тим, що видана вона підприємством, яке знаходиться на тимчасово непідконтрольній Україні території, а тому є недійсною.

За приписами частини 1 та 2 статті 4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», на тимчасово окупованій території на строк дії цього Закону поширюється особливий правовий режим перетину меж тимчасово окупованої території, вчинення правочинів, проведення виборів та референдумів, реалізації інших прав і свобод людини і громадянина.

Правовий режим тимчасово окупованої території передбачає особливий порядок забезпечення прав і свобод громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території.

Згідно з частиною 1 статті 18 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та права на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.

За приписами частини 2 статті 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.

Частиною 3 статті 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» встановлено, що будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

Тобто, відповідно до наведених норм закону, необхідною умовою для визнання незаконним акту органу, який знаходиться на тимчасово окупованій території є створення такого органу, обрання чи призначення у порядку, не передбаченому законом.

Суд звертає увагу, що довідка про заробітну плату №302 та довідка про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії від 28 листопада 2014 року, видана ДП «Шахта імені Максима Горького» за період з 03 серпня 1987 року по 30 листопада 1994 року, тобто до 20 лютого 2014 року (початок тимчасової окупації, згідно статті 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України»), відтак дані періоди працевлаштування та отримання заробітку позивачем не можуть піддаватися сумніву та позбавляти позивача права на отримання пенсії в повному обсязі, обрахованої із заробітку, який він отримував на законних підставах, тільки з тих міркувань, що Україна тимчасово не здійснює контроль на території, де позивач набув стаж за період роботи на підприємстві.

Щодо окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані намібійські винятки: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» від 23 лютого 2016 року ЄСПЛ констатував, що Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих defacto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами.

В даному випадку позивач не може бути позбавлений свого права, що стосується предмету позову через неможливість перевірки достовірності інформації, у зв`язку з наданням довідки підприємством, що знаходиться на території, непідконтрольній українській владі.

Таким чином, дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо неврахування періоду з 03 серпня 1987 року по 30 листопада 1994 року, підтвердженого відомостями трудової книжки та довідки №301 від 28 листопада 2014 року є протиправними.

З урахуванням наведеного в сукупності, суд приходить до висновку про безпідставність не врахування вказаних у довідці №301 від 28 листопада 2014 року відомостей та, як наслідок, наявність підстав для зарахування до пільгового стажу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) періоду роботи на шахті ім. М. Горького з 03 серпня 1987 року по 30 листопада 1994 року, що надає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно зі Списком №1.

В частині позовних вимог щодо зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві призначити ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з дня звернення за призначенням пенсії, а саме з 06 травня 2019 року, суд зазначає наступне.

Так, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком N 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

За відсутності стажу роботи, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності стажу роботи: з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 22 років 6 місяців у чоловіків.

Працівникам, які не мають стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого загального стажу роботи пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»: чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи.

Наявною в матеріалах справи довідкою №301 від 28 листопада 2014 року підтверджується факт наявності у позивача стажу роботи із шкідливими умовами праці 7 років 3 місяці 27 днів.

Також, наявною в матеріалах справи трудовою книжкою підтверджується загальний стаж роботи позивача становить 19 років 5 місяців 2 дні.

Тобто, на момент звернення позивача до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах у позивача відповідно до наданих ним документів був наявний загальний стаж 19 років 5 місяців 2 дні та стаж роботи на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком N 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників - 7 років 3 місяці 27 днів, відповідно, такий стаж не є достатнім, як того вимагає стаття 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Відтак, суд приходить до висновку про відсутність законодавчих підстав для задоволення адміністративного позову в даній частині.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку суду, позивачем надано суду достатні документальні докази, якими підтверджується протиправність дій відповідача щодо відмови у зарахуванні позивачу стажу роботи в шахті до пільгового, в той час, як відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість свого рішення з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову частково.

Частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Керуючись статтями 9, 14, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, викладену у листі №1Н0930/03 від 27 червня 2019 року, щодо зарахування ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до пільгового стажу періодів роботи з 03 серпня 1987 року по 30 листопада 1994 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) період роботи на шахті ім. М. Горького з 03 серпня 1987 року по 30 листопада 1994 року, що надає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно зі Списком №1.

В іншій частині адміністративного позову відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені ним судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 384 (триста вісімдесят чотири) гривні 20 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (04070, місто Київ, вулиця Бульварно-Кудрявська, будинок 16, код ЄДРПОУ 42098368).

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення встановленого ст. 295 КАС України строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя А.Б. Федорчук