Рішення № 89431841, 25.05.2020, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2020 р.м. ХерсонСправа № 540/756/20 Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гомельчука С.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Міського комунального підприємства "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Херсона" до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

24.03.2020 року до Херсонського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Міського комунального підприємства "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Херсона" (далі – позивач, МКП "ВУВКГ м. Херсона") до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (далі – відповідач, ГУ ДПС у Херсонській області, АРК та м. Севастополі) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення – рішення від 10.12.2019 року № 0251625104 на суму 12597 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані наступними обставинами. Так, позивачем отримано спірне податкове повідомлення – рішення (далі - ППР) від 10.12.2019 року №0251625104, прийняте відповідачем на підставі Акту камеральної перевірки від 22.11.2019 року №011710/21-22-51-04-10-03/03355726, яким до міського комунального підприємства застосовано штрафну санкцію в розмірі 12597 грн. за затримку сплати грошового зобов`язання, визначеного ППР від 10.10.2019 року №0000430522, на 01 календарний день (граничний термін сплати – 27.10.2019р., дата сплати – 28.10.2019р.). Водночас посилаючись на приписи п. 57.3 ст. 57 Податкового кодексу України (далі – ПК України) позивач стверджує, що у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу (абз. 1). У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження (абз. 2). Враховуючи положення означеної норми зазначає, що ППР від 10.10.2019 року було неузгодженим станом на дату, яку камеральною перевіркою визначено кінцевою для сплати податкового зобов`язання – 27.10.2019 року. При цьому вказує на те, що 24.10.2019 року МКП "ВУВКГ м. Херсона" оскаржено ППР від 10.10.2019 року №0000430522 до ДПС України, шляхом подання скарги № 02/04-08/3587. Про наведений факт адміністративного оскарження відповідачу повідомлено листом від 23.10.2019 року № 02/04-03/3573, який отримано останнім 25.10.2019 року. Рішенням ДПС України від 13.11.2019 року №9298/6/99- 00-08-05-01 скаргу позивача на ППР від 10.10.2019 року залишено без розгляду. З наведеного вбачається, що станом на 27.10.2019 року податкове повідомлення – рішення від 10.10.2019 року №0000430522, яким позивачу встановлено обов`язок зі сплати грошового зобов`язання, та за несвоєчасну сплату якого до позивача застосовано штрафні санкції спірним ППР, оскаржувалось в адміністративному порядку, тому було неузгодженим. До того ж 27.10.2019 року є вихідним днем, у зв`язку із чим, здійснення позивачем сплати податку у перший робочий день після вихідного, а саме 28.10.2019 року (платіжне доручення від 28.10.2019р. № 1901), безумовно свідчить про недопущення ним порушення строків сплати (перерахування) земельного податку та відсутність підстав для притягнення до відповідальності, передбаченої податковим законодавством. З наведеного позивач робить висновок про наявність правових підстав для постановлення судового рішення про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 10.12.2019 року №0251625104.

Ухвалою суду від 25.03.2020 року відкрито спрощене провадження в справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).

14.04.2020 року відповідач подав до суду письмовий відзив на позовну заяву, відповідно до якого позовні вимоги податковим органом не визнаються. Мотивуючи законність прийнятого ППР, відповідач посилається на висновки Акту камеральної перевірки від 22.11.2019 року №011710/21-22-51-04-10-03/03355726, згідно яких позивачем несвоєчасно сплачено грошове зобов`язання, визначене ППР від 10.10.2019 року №0000430522 (граничний термін сплати – 27.10.2019р.), чим порушено пп. 57.3 ст. 57 ПК України. За наведених обставин, до позивача згідно положень ст. 126 ПК України, спірним ППР застосовано штрафні санкції в сумі 12597 грн. Відтак, податковий орган при винесенні оскаржуваного податкового повідомлення-рішення діяв виключно в межах норм діючого законодавства, і тому відсутні підстави для його скасування.

Розглянувши надані сторонами документи, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства, які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, судом встановлено наступне.

22.11.2019 року ГУ ДПС у Херсонській області, АРК та м. Севастополі на підставі пп. 20.1.4 20.1.18, 20.1.19 п. 20.1 ст. 20, п. п. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54, п. 75.1 ст. 75 ПК України проведена камеральна перевірка своєчасності сплати позивачем грошового зобов`язання згідно податкового повідомлення – рішення від 10.10.2019 року № 0000430522.

За результатами перевірки контролюючим органом складено Акт від 22.11.2019 року №011710/21-22-51-04-10-03/03355726.

В акті перевірки зафіксовано, що в порушення п. 57.3 ст. 57 ПК України позивачем несвоєчасно сплачено грошове зобов`язання, визначене ППР від 10.10.2019 року №0000430522, так як граничний термін сплати - 27.10.2019 року, а грошове зобов`язання (125 970,89 грн.) фактично сплачено 28.10.2019 року, тобто із затримкою в 01 день.

На підставі висновків даного акту, контролюючим органом прийнято податкове повідомлення - рішення від 10.12.2019 року № 0251625104, яким до позивача застосовано штраф у сумі 12597 грн. за порушення строку сплати суми грошового зобов`язання із земельного податку.

Позивач зазначає, що податкове повідомлення-рішення від 10.10.2019 року №0000430522 станом на дату, що визначена в наведеному Акті граничним терміном сплати грошового зобов`язання – 27.10.2019 року, було предметом адміністративного оскарження в ДПС України за скаргою позивача від 24.10.2019 року № 02/04-08/3587, а тому не мало статусу узгодженого. Скаргу позивача залишено без розгляду рішенням ДПС України від 13.11.2019 року №9298/6/99-00-08-05-01.

Відповідача повідомлено про направлення до ДПС України скарги на ППР від 10.10.2019 року № 0000430522 листом від 23.10.2019 року № 02/04-03/3573, який отримано ГУ ДПС у Херсонській області, АРК та м. Севастополі 25.10.2019 року (рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення за штрих-кодом № 7300304811993).

Позивач не погодився з такими діями податкового органу та не погодився з правомірністю спірного податкового повідомлення-рішення від 10.12.2019 року №0251625104.

Вирішуючи спір по суті суд враховує наступне.

Відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно з п. 75.1 ст. 75 ПК України (в редакції чинній на момент проведення камеральної перевірки) контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах (пп. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 ПК України).

Камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення.

Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.

Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов`язкова (п. 76.1 ст. 76 ПК України в редакції чинній на момент проведення камеральної перевірки).

Камеральна перевірка податкової декларації або уточнюючого розрахунку може бути проведена лише протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, - за днем їх фактичного подання.

Камеральна перевірка з інших питань проводиться з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу (пп. 76.3 ст. 76 ПК України).

Таким чином, законодавець передбачив спеціальний порядок проведення камеральної перевірки, який полягає у відсутності обов`язку у податкового органу повідомляти платника податків про початок проведення такої перевірки, у процедурі проведенні такої перевірки без присутності платника податків та у використанні під час проведення такої перевірки інформаційних баз податкового органу.

Дослідивши Акт камеральної перевірки від 22.11.2019 року №011710/21-22-51-04-10-03/03355726 суд встановив, що перевірка проведена з метою перевірки своєчасності сплати грошового зобов`язання, визначеного ППР від 10.10.2019 року № 0000430522.

Актом перевірки податковий орган зафіксував порушення позивачем терміну сплати грошового зобов`язання, визначеного п. 57.3 ст. 57 ПК України, стосовно наведеного ППР.

Згідно приписів п. 57.3 ст. 57 ПК України, за яким у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Як встановлено судом з матеріалів справи та змісту рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 14.09.2018 року по справі №821/1047/18 (набрало законної сили), на підставі наказу ГУ ДФС у Херсонській області (правонаступником є відповідач) від 22.11.2017 року № 1095 проведена позапланова виїзна документальна перевірка МКП "ВУВКГ м. Херсона" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2015 року по 30.09.2017 рік, про що складено Акт від 24.01.2018 року №14/21-22-14- 01/03355726.

На підставі наведеного Акту контролюючим органом, серед іншого, прийнято ППР від 15.02.2018 р. №0000571422, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем земельний податок з юридичних осіб на загальну суму 740 541,63 грн.

Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 14.09.2018 року по справі №821/1047/18 за позовом МКП "ВУВКГ м. Херсона" до ГУ ДФС у Херсонській області, АРК та м. Севастополі про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, позовні вимоги підприємства задоволено частково, тим самим, зокрема визнано частково протиправним та скасовано ППР від 15.02.2018 року №0000571422 в частині визначення зобов`язання з плати за землю в сумі 491 656, 58 грн. за основним платежем та фінансові санкції на суму 122 914,16 грн.

Рішення набрало законної сили 08.05.2019 року.

З урахуванням наведеного рішення, відповідачем складено ППР від 10.10.2019 року №0000430522, яким позивачу визначено грошове зобов`язання з плати за землю в сумі 125 970,89 грн.

Не погоджуючись із наведеним податковим повідомленням – рішенням, позивач звернувся до ДПС України зі скаргою від 24.10.2019 року № 02/04-08/3587 (отримано контролюючим органом 29.10.2019р. згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення за штрих – кодом №7300305338671).

Відповідача поінформовано про адміністративне оскарження листом від 23.10.2019 року №02/04-03/3573 (отримано контролюючим органом 25.10.2019р. згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення за штрих – кодом №7300304811993).

Рішенням ДПС України від 13.11.2019 року № 9298/6/99-00-08-05-01 скаргу позивача залишено без розгляду.

Таким чином з 13.11.2019 року податкове повідомлення-рішення від 10.10.2019 року №0000430522 набуло ознак узгодженості.

Натомість позиція податкового органу, що грошове зобов`язання за ППР від 10.10.2019 року №0000430522 станом на 27.10.2019 року було узгодженим та до цієї дати підлягало сплаті, судом визнається такою, що суперечить приписам ПК України з урахуванням наступного.

З урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення (п. 56.18 ст. 56 ПК України).

При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили (абз. 4 п. 56.18 ст. 56 ПК України в редакції чинній на момент проведення камеральної перевірки).

Наведені норми є нормами прямої дії та не дозволяють податковому органу тлумачити їх на власний розсуд.

Наразі безспірним є факт встановлення відповідачем в Акті камеральної перевірки від 22.11.2019 року граничного строку для сплати грошового зобов`язання за ППР від 10.10.2019 року №0000430522 датою – 27.10.2019 року, в той час як це податкове повідомлення-рішення станом на 27.10.2019 року та до 13.11.2019 року перебувало в процедурі адміністративного оскарження та не мало статусу узгодженого.

Податковий кодекс України не містить правового інституту «тимчасово узгоджене грошове зобов`язання», натомість в ньому є два різних правових інститути «узгоджене грошове зобов`язання» та «неузгоджене грошове зобов`язання».

Після звернення позивача до ДПС України з оскарженням сум грошового зобов`язання такі суми набули статусу неузгодженого грошового зобов`язання.

Після винесення ДПС України рішення, такі суми набули статусу узгодженого грошового зобов`язання, так як до суду позивач з метою його оскарження не звертався.

Отже, податковий орган всупереч приписів ПК України, незважаючи на процедуру адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення, яка тривала до 13.11.2019 року, будучи обізнаним про наявність скарги до ДПС України на ППР від 10.10.2019 року №0000430522, без наявних на те правових підстав встановив граничний строк для сплати зобов`язання за цим ППР до 27.10.2019 року та не зважаючи на вчасну сплату – 28.10.2019 року (платіжне доручення від 28.10.2019р. № 1901 на суму 125 970,89 грн.), нарахував штрафні санкції за несвоєчасну сплату неузгодженого (на момент визначення граничної дати) податкового повідомлення-рішення, що є неприпустимим.

Більш того, 27.10.2019 року – є вихідним днем (неділя).

Суд враховує, що здійснення позивачем сплати податку у перший робочий день після вихідного свідчить про недопущення ним порушення правил сплати (перерахування) податку та не може бути підставою для притягнення до відповідальності за це.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 14.03.2018 року по справі №820/1867/17.

Зважаючи на вказане, на той факт, що грошове зобов`язання за ППР від 10.10.2019 року №0000430522 набуло статусу узгодженого тільки 13.11.2019 року, а сплата відбулась 28.10.2019 року, суд доходить висновку про те, що позивачем не порушено строків сплати наведеного зобов`язання, визначених п. 57.3 ст. 57 ПК України, у зв`язку із чим, підстави для застосування штрафу згідно п. 126.1 ст. 126 ПК України, відсутні.

Таким чином, ППР від 10.12.2019 року № 0251625104, яким до позивача застосовано штрафну санкцію за несвоєчасну сплату грошових зобов`язань за ППР від 10.10.2019 року №0000430522, є протиправним, тому підлягає скасуванню.

Оцінюючи наявні докази, суд дотримується позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України», відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом».

Обов`язковою для застосування в Україні є практика Європейського суду з прав людини, яка статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визнана джерелом права.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифіковано Україною 17.07.1997 року, набула чинності для України 11.09.1997 року) "Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження".

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (ч.2 ст.77 КАС України).

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» Суд визначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.».

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (ч.1 ст.90 КАС України).

Позивач належними доказами підтвердив правомірність своїх вимог.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 2, 6 ,9, 12, 14, 44, 139, 241 - 246, 250 , 255 КАС України, суд

вирішив:

Адміністративний позов Міського комунального підприємства "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Херсона" (ЄДРПОУ 03355726, м. Херсон, пл. ім. Ю. Тутушкіна, 9) до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (код ЄДРПОУ 43143201, 73003, м. Херсон, просп. Ушакова, 75), задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення – рішення Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі від 10.12.2019 року № 0251625104.

Стягнути з Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі за рахунок бюджетних асигнувань на користь Міського комунального підприємства "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Херсона" судовий збір в сумі 2102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп., шляхом безспірного списання.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п. п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Відповідно до пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" КАС України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.

Суддя С.В. Гомельчук

кат. 111031200