Рішення № 89429803, 20.05.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2020 року Справа № 160/1448/20 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіПрудника С.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Одеської митниці Дермитслужби про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, -

ВСТАНОВИВ:

ФОП ОСОБА_1 з урахуванням позовної заяви в уточненій редакції, звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з вимогами щодо визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товару №UA500010/2019/000113/2 від 23.08.2019 року, винесене Одеською митницею ДФС; визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500010/2019/00387 від 23.08.2019 року, винесену Одеською митницею ДФС.

Означені позовні вимоги вмотивовані тим, що Одеською митницею Дермитслужби не виконані вимоги ч. 3 ст. 53, ч. 1, 2, 5 ст. 54, ст. 58 МК України, а також порушено ч. 2 ст. 55 МК України, а саме необґрунтовано прийнято "рішення про коригування митної вартості товарів" UА500010/2019/000113/2 від 23.08.2019 року задекларованих представником ТОВ "Ламан Шипінг" (за дорученням позивача) товару за резервним методом визначення митної вартості (методом №6), із посиланням на ненадання декларантом всіх документів для підтвердження заявленої ним митної вартості товару та не правильного визначення її розміру. З цього випливає, що і "картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення" № UА500010/2019/00387 - є безпідставною та необґрунтованою.

04.05.2020 року до канцелярії Дніпропетровського окружного адміністративного суду від Одеської митниці Дермитслужби надійшов відзив на позовну заяву, у якому митний орган заперечив щодо задоволення позовних вимог. В обґрунтування правової позиції відповідач зазначає зокрема, що під час митного контролю товарів за митною декларацією (МД) № ІІА500010/2019/022791 від 20.08.2019 програмним комплексом автоматизованої системи аналізу та управління ризиками (АСАУР) сформовані форми контролю, які у зв`язку з можливим заниженням митної вартості товарів, передбачали необхідність здійснення митницею перевірки правильності визначення митної вартості із зверненням уваги на митну вартість ідентичних або подібних (аналогічних) товарів; проведення перевірки відомостей, що містяться в документах, які підтверджують митну вартість товарів; здійснення запиту додаткових документів; а у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 Митного кодексу України - прийняття рішення про коригування митної вартості. Також, під час здійснення Одеською митницею ДФС контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією (МД) № иА500010/2019/022791 від 20.08.2019 було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, а також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. В специфікації до зовнішньоекономічного договору від 11.05.2019 №1 присутні умови оплати товару: 30% предоплата та 70% при готовності до відвантаження. Проте декларантом не надано будь яких документів щодо оплати товару. Оскільки в документах, які надані позивачем до Одеської митниці ДФС разом з митною декларацією містились розбіжності та були відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а також декларантом не подані витребувані митницею додаткові документи, які підтверджують митну вартість товарів, а саме не подано виписки з бухгалтерських документів, висновків про вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформації біржових організацій про вартість товару або сировини, то зазначені обставини, у відповідності до п.2 ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VІ, були підставою для прийняття митницею рішення про коригування митної вартості товарів та відмови органу доходів і зборів у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю. З метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості з урахуванням інформації, яка наявна в органі доходів і зборів, між декларантом та Одеською митницею ДФС була проведені консультації шляхом обміну електронними повідомленнями, про що наявний запис у рішенні про коригування митної вартості товарів № ІІА500060/2019/000217/2 від 29.10.2019. Частиною дев`ятою статті 58 Митного кодексу України від 13.03.2012 №4495-VІ передбачено, що розрахунки при застосуванні методу визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), робляться лише на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню, а отже, враховуючи вищевикладені обставини не було можливим застосувати метод визначення митної вартості за ціною договору. Метод визначення митної вартості за ціною угоди щодо ідентичних товарів (метод 2) у даному випадку, не може бути використаний, у зв`язку з відсутністю даних стосовне фізичних характеристик товару та якості та репутації на ринку. При застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті (ст.59 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VІ). При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як: фізичні характеристики; якість та репутація на ринку; країна походження; виробник. За результатом проведених консультації між органом доходів і зборів та декларантом було обрано метод визначення митної вартості - резервний, про що зазначено у рішенні про коригування митної вартості товарів. Згідно з Методичними рекомендаціями щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, які затверджені наказом Державної фіскальної служби України від 11.09.2015 №689, митна вартість, визначена згідно з положеннями 64 статті Кодексу (резервного методу), повинна щонайбільшою мірою ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами за методами митних вартостях, однак при визначенні митної вартості відповідно до цієї статті допускається гнучкість при застосуванні методів 1-5. Наприклад, вартість операції з ідентичними або подібними (аналогічними) товарами може бути "гнучко застосована", аби дозволити митному органу використати вартість операції ввізних товарів того самого "класу або виду" та/або виготовлених в різних країнах походження. Відповідно до розділу 5 Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, які затверджені наказом Державної фіскальної служби України від 11.09.2015 № 689, який був чинним з 11.09.2015, під час робіт з аналізу, виявлення та оцінки ризиків використовуються такі джерела інформації як спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи ДФС; інформація, отримана за результатами здійснення митного контролю та інші. У зв`язку з вищевикладеним та у відповідності до ч.2 ст. 55 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VІ Одеською митницею ДФС прийнято рішенні про коригування митної вартості товарів. У рішенні про коригування митної вартості товарів наведено достатнє обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, також у цих рішеннях про коригування митної вартості визначені джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості, а саме: спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи (ЄАІС), у яких міститься інформація, отримана за результатами здійснення митного контролю із зазначенням номеру митної декларації. Також, Одеською митницею ДФС була видана картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення та роз`яснено вимоги, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.Таким чином, декларантом неправомірно застосований метод визначення митної вартості за ціною договору. Відтак, митна вартість імпортованого товару була визначена відповідачем за резервним методом відповідно до положень ст.64 Митного кодексу України.

За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.02.2020 року зазначена вище справа розподілена та 07.02.2020 року передана судді Пруднику С.В.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.02.2020 року вказану позовну заяву було залишено без руху через невідповідність вимогам ст. ст. 160, 161 КАС України.

У встановлений ухвалою суду від 10.02.2020 року строк позивач усунув недоліки адміністративного позову.

У період з 03.03.2020 року по 04.03.2020 року суддя Прудник С.В. перебував у щорічній відпустці, а в період з 05.03.2020 року по 19.03.2020 року суддя перебував на лікарняному.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.03.2020 прийнято до свого провадження справу №160/1448/20 та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Дослідивши всі документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити з огляду на таке.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що 11.05.2019 року між ФОП ОСОБА_1 та Shucheng County Ancheng Bamboo&Wood Handicraft Factory (далі - Продавець) було укладено зовнішньоекономічний договір - контракт № 011105, відповідно якого позивач придбав в останнього згідно тлумачення ІНКОТЕРМС-2010 товари в асортименті, за назвою, кількістю, якістю і цінами, котрі вказані у відповідних Специфікаціях до контракту.

Як видно також із означеного контракту, сторони також домовились про те, що товари мають бути відвантажені на умовах поставки FOB Shanghai, China, а оплата буде здійснюватися в доларах США шляхом прямого банківського переводу з валютного рахунку Покупця на валютний рахунок Продавця.

Відповідно до Специфікації від 11.05.2019 року, що є додатком № 1 до контракту № 011105 від 11.05.2019 року, та проформи рахунку-фактури від 11.05.2019 року, вищевказані особи дійшли згоди про те, що Позивач придбає у Продавця товар вартістю 14 430 доларів США, а саме: дерев`яні ножі WN 1016 - 40 коробок; дерев`яні виделки WF 1016 - 30 коробок; дерев`яні ложки WS 1016 - 20 коробок; шампур дерев`яний бамбукової деревини - 50 коробок; палички для їжі з деревини бамбуку SC 1023 - 50 коробок; зубочистки з бамбукової деревини ВТС 1002 - 60 коробок. У даному додатку також було зазначено, що Покупець мав сплатити 30% передоплати шляхом перерахування коштів банківським переводом на розрахунковий рахунок Продавця, а 70% від вартості товару сплати після готовності його до відвантаження.

25.05.2019 року позивачем на валютний рахунок Продавця було сплачено передоплату в розмірі 4 329 доларів США, що підтверджується платіжним дорученням №5750 від 25.05.2019 року, а 25.06.2019 року, відповідно до платіжного доручення №5860, ФОП ОСОБА_1 було сплачено останньому вже залишок суми - 10 101 доларів США.

Відповідно до рахунку-фактуру (Invoice) ACAR 19018 від 03.07.2019 року, пакувального листа (Packing List) від 03.07.2019 року, експортної накладної №223120190002258232 від 05.07.2019 року та коносаменту (Bill of Landing) № SHG 56767В від 09/07/2019 року постачання придбаного ФОП ОСОБА_1 товару загальною вартістю 14430 доларів США з FOB Shanghai до морського порту Одеси мало відбутись 20.07.2019 року.

Послуги з морського перевезення, митного брокеру та транспортно-експедиторського обслуговування Позивачеві надаються ТОВ «Ламан Шилінг» на підставі «Договору транспортно-експедиторського обслуговування № 9265» від 02.10.2016 року та «Договору № ТО-1508/19 про надання послуг митного брокеру» від 15.08.2019 року.

20.08.2019 року придбаний позивачем товар прибув до порту Одеси. Цього ж дня представником ТОВ «Ламан Шипінг» з метою митного оформлення вищевказаного товару до Одеської митниці ДФС (далі - Відповідач) було надано:

- митну декларацію № UA500010.2019.022791 від 20.08.2019 року, у якій митна вартість задекларованого товару була визначена за основним методом - ціною контракту (п.1 ч. 1 ст.57 МК України);

- контракт №011105 від 11.05.2019 року;

- Специфікацію від 11.05.2019 року, що є додатком № 1 до контракту № 011105 від 11.05.2019 року;

- рахунок-фактуру (Invoice) № ACAR 19018 від 03.07.2019 року;

- коносамент (Bill of Landing) № SHG 56767В від 09/07/2019 року;

- навантажувальний документ;

- сертифікат про походження товару С193414914680001 від 09.08.2019 року;

- довідку про транспортні витрати № 10819 від 20.08.2019 року;

«Договір № ТО-1508/19 про надання послуг митного брокеру» від 15.08.2019 року.

Судовим розглядом встановлено, що вищевказані документи у своїй сукупності підтверджують той факт, що позивачем було придбано у Shucheng County Ancheng Bamboo&Wood Handicraft Factory товар вартістю 14430 доларів США, що станом на 20.08.2019 року еквівалентно 363285,12 грн. (курс валюта 25,18), які було поставлено на умовах FOB Shanghai до морського порту Одеси 20.08.2019 року ТОВ «Ламан Шипінг». Так як митна вартість товару складала 14430 доларів США, а станом на 20.08.2019 року 1 долар США був еквівалентний 25,1756684 грн., то митним брокером було розраховано, що ФОП ОСОБА_1 має сплатити за митне оформлення платіж в розмірі 157 600 грн., що і було зроблено останнім та підтверджується платіжним дорученням № 5984 від 20.08.2019 року.

Як зазначив позивач у поданій до суду позовній заяві, незважаючи на повноту та точність наданих митним брокером документів, працівник Одеської митниці ДФС вважав їх не достатніми, тому позивачу було запропоновано, відповідно до п. 3 ст. 53 Митного кодексу України, протягом 10 календарних днів за наявності надати:

- договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

- рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

- каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

- копію митної декларації країни відправлення;

- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини;

- інші документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів.

З метою виконання вищевказаної пропозиції до Одеської митниці ДФС 23.08.2019 року позивачем було надіслано лист № б/н від 22.08.2019 року із прайс-листом виробника - Shucheng County Ancheng Bamboo&Wood Handicraft Factory від 11.05.2019 року, калькуляцію його цін від 22.08.2019 року, експортну накладну від 05.07.2019 року та лист від Постачальника, яким він підтверджує, що рахунок-фактура (Invoice) ACAR 19018 від 03.07.2019 року складений до контракту № 011105 від 11.05.2019 року.

Номера артикулів, вартість однієї одинці придбаного у Постачальника товару та всієї партії, яка визначена у наданих ФОП ОСОБА_1 додатково документах, повністю співпадає із номерами артикулів, вартістю однієї одинці придбаного у Постачальника товару та всієї партії, яка визначена у Специфікацію від 11.05.2019 року, що є додатком №1 до контракту № 011105 від 11.05.2019 року та в рахунку-фактурі (Invoice) ACAR 19018 від 03.07.2019 року. Отже, позивачем та митним брокером, котрий надавав йому послуги з митного оформлення, було надано відповідачу повний пакет документів, який підтверджує заявлений ними розмір митної вартості товарів, в яких були відсутності будь-які розбіжності, які б впливали на зазначену в митній декларації митну вартість товару, який підлягав розмитненню.

Однак, фахівцем Одеської митниці ДФС не були взяті до уваги надані митним брокером ТОВ «Ламан Шипінг» та ФОП ОСОБА_1 вищевказані документи, а тому було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA500010/2019/000113/2 від 23.08.2019 року.

У даному документі було зазначено, що у поданих до митного оформлення документах ніби містяться розбіжності, зокрема:

- декларантом було надано довідку ТОВ «Ламан Шипінг» від 20.08.2019 року № 10819 замість, визначених у «Правилах заповнення декларації митної вартості», рахунку-фактури, банківських і платіжних документів та калькуляції транспортних витрат;

- в специфікації до зовнішньоекономічного договору від 11.05.2019 року № 1 присутні умови оплати товару: 30 % передоплата та 70 % при готовності до відвантаження, проте декларантом не надано будь-яких документів щодо оплати товару;

- в інвойсі від 03.07.2019 року № ACAR 19018 при наявності графи «номер контракту» реквізити контракту не зазначені, відсутній підпис особи.

Окрім цього у рішенні також було зазначено про те, що листом позивача від 23.08.2019 року було відмовлено в наданні документів та не спростовано розбіжності.

Також Одеська митниця ДФС посилалась на те, що відповідно до ст. 62, 63 МК України методи визначення митної вартості на основі віднімання та додавання вартості не можуть бути використані, оскільки в органу доходів та зборів відсутня інформація щодо обчисленої вартості, наданої виробником товарів.

У зв`язку з цим, фахівцем Одеської митниці ДФС було застосовано резервний метод і встановлено, що рівень митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, є більшим 1 товар - 5.02 дол/кг. (митні декларації № UA500010/2019/20786 від 02.08.2019, № UA500010/2019/20645 від 31.07.2019).

В подальшому, посилаючись на п. 2 ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України рішення про коригування митної вартості товарів № UA500010/2019/000113/2 від 23.08.2019 року, фахівцем Одеської митниці ДФС було видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення» №UA500010/2019/003 87.

У даній картці зазначено, що декларанту - ТОВ «Ламан Шилінг», відмовлено у прийнятті митної декларації або документа, що її замінює, у зв`язку з п. 2 ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України. Також йому було дозволено подання нової митної декларації з урахуванням рішенням про коригування митної вартості товарів UA500010/2019/000113/2 від 23.08.2019 року, та надано право на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються, у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів та зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів, згідно із заявленою вартістю товарів та надання гарантій, відповідно до розділу X Митного кодексу України в розмірі, визначеному органом доходів та зборів, відповідно до ст. 64 МК України.

Керуючись вищевказаним методом фахівець Одеської митниці ДФС визначив, що для того, щоб позивач міг випустити у вільний обіг придбані ним у Shucheng County Ancheng Bamboo&Wood Handicraft Factory товари, ФОП ОСОБА_2 має доплатити за митне оформлення ще 35000 грн.

Як було встановлено судом під час розгляду справи, позивачем доплачено 35 000 грн., так як на думку останнього оскарження рішення та картки відмови зайняли деякий час, а йому необхідно було реалізувати придбаний товар задля мінімізації ще більших збитків. Отож, 23.08.2019 року ФОП ОСОБА_1 було перераховано на розрахунковий рахунок Державної фіскальної служби України 35000 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 5993.

Не погоджуючись із спірними рішеннями, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Згідно з ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною першою статті 246 МК України передбачено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

За правилами ст. 248 цього ж Кодексу - митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Положеннями ст. 257 МК України передбачено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Аналіз положень ст. ст. 49, 50 МК України показав, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, і відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Також необхідно зазначити, що система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці, і міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (далі -GАТТ).

Відповідно до ч. 2 статті VII GАТТ - оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Приписами ст. 337 МК України передбачено, що перевірка документів та відомостей, які подаються органам доходів і зборів під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій шляхом проведення: формато-логічного контролю; контролю співставлення; контролю із застосуванням системи управління ризиками та в інші способи, передбачені цим Кодексом.

Згідно із п. 1 ч. 4 ст. 54 МК України контроль заявленої декларантом митної вартості товарів здійснюється шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Частиною 2 статті 55 МК України визначено, що прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої

органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України визначено в ст.57 Митного кодексу України, якою передбачено що:

1. Визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

2. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

3. Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

4. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

5. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

6. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

7. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

8. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Як вбачається із Специфікації від 11.05.2019 року, що є додатком № 1 до контракту № 011105 від 11.05.2019 року, проформи рахунку-фактури від 11.05.2019 року, рахунку-фактури (Invoice) № ACAR 19018 від 03.07.2019 року, платіжних доручень № 5750 від 20.05.2019 року та № 5860 від 25.06.2019 року, прайс-листу виробника - Shucheng County Ancheng Bamboo&Wood Handicraft Factory від 11.05.2019 року, калькуляції цін виробника від 22.08.2019 року, які були надані працівнику Одеської митниці ДФС, однак залишені ним поза увагою, позивачем було замовлено та придбано у продавця товар на загальну суму 14430 доларів США.

Відповідно до інформації, котра розташована на сайті Національного банку України, станом на 20.08.2019 року, коли було складено митну декларацію. 1 долар США був еквівалентний 25,175684 гривень. Отже вартість ввезеного на митну територію України товару, що був придбаний позивачем на підставі контракту № 011105 від 11.05.2019 року, склала 363285, 12 грн.

Як вбачається із довідки про транспортні витрати № 10819 від 20.08.2019 року, а також рахунку-фактури № LS-4220723 від 20.08.2019 року, що також були надані працівнику Одеської митниці ДФС 20.08.2019 року ТОВ «Ламан Шипінг», останнім були надані позивачу послуги з морського перевезення вантажу за межами державного кордону України вартістю 14759,55 грн.

Виходячи з того, що вартість ввезеного товару складає 363285, 12 грн., а послуги з транспортного експедирування товару - 14759,55 грн., то декларантом - представником ТОВ «Ламан Шипінг», була правильно за методом № 1, передбаченим ч. 2 ст. 57 МК України, розрахована вартість митного платежу, яка склала 157600 грн.

Згідно ч. 1, 2 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1. У випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

2. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Як вже було зазначено вище, декларантом та позивачем для підтвердження вказаної митної вартості товару було надано працівнику Одеської митниці ДФС повний пакет документів, із урахуванням не значних зауважень, а саме:

- митну декларацію № UA500010.2019.022791 від 20.08.2019 року, у якій митна вартість задекларованого товару була визначена за ціною контракту;

- контракт №011105 від 11.05.2019 року;

- Специфікацію від 11.05.2019 року, що є додатком № 1 до контракту № 011105 від 11.05.2019 року;

- рахунок-фактуру (Invoice) № ACAR 19018 від 03.07.2019 року;

- лист від Постачальника, яким він підтверджує, що рахунок-фактура (Invoice) ACAR 19018 від 03.07.2019 року складений до контракту № 011105 від 11.05.2019 року;

- коносамент (Bill of Landing) № SHG 56767В від 09/07/2019 року;

- навантажувальний документ;

- сертифікат про походження товару С193414914680001 від 09.08.2019 року;

- прайс-лист виробника - Shucheng County Ancheng Bamboo&Wood Handicraft Factory від 11.05.2019 року;

- калькуляцію цін виробника від 22.08.2019 року;

- експортну накладну на придбаний товар від 05.07.2019 року;

- довідку про транспортні витрати № 10819 від 20.08.2019 року;

- рахунок-фактуру № LS-4220723 від 20.08.2019 року;

- «договір № ТО-1508/19 про надання послуг митного брокеру» від 15.08.2019 року.

Однак Одеською митницею ДФС не були враховані вказані документи, хоча вони спростовують вказані у рішенні про коригування митної вартості товарів» UA500010/2019/000113/2 від 23.08.2019 року зауваження.

Отож, суд вважає, що наданий позивачем лист від Постачальника підтверджує, що рахунок-фактура (Invoice) ACAR 19018 від 03.07.2019 року складений до контракту № 011105 від 11.05.2019 року і є дійсним документом.

Твердження відповідача, що через зазначення в Специфікації від 11.05.2019 року, що є додатком № 1 до контракту № 011105 від 11.05.2019 року, умов про сплату позивачем передплати в розмірі 30 % від вартості товару і 70 % - при готовності до відвантаження, є не обов`язковою причиною для надання платіжних документів.

Останнім у рішенні також було вказано, що декларантом не виконано вимоги Розділу III «Правил заповнення декларації митної вартості», які затверджені Наказом Міністерства фінансів України № 599 від 24.05.2012 року, і замість встановлених у цьому розділі транспортних (перевізних) документів для підтвердження витрат на транспортування оцінюваних товарів ТОВ «Ламан Шилінг» було надано довідку про транспортні витрати № 10819 від 20.08.2019 року. Однак це не може свідчити про те, що декларантом не було надано документу, який вказаний у п. 6 ч. 2 ст. 53 МК України.

Відповідно до графи 20 Розділу III «Правил заповнення декларації митної вартості», які затверджені Наказом Міністерства фінансів України № 599 від 24.05.2012 року, для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати:

- рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів;

- банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури;

- калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

Із суті вказаної норми вбачається, що на підтвердження витрат на транспортування оцінюваних товарів декларантом може бути наданий будь-який документ, а не лише ті, що визначені у Розділі III «Правил заповнення декларації митної вартості», які затверджені Наказом Міністерства фінансів України № 599 від 24.05.2012 року, як вважав фахівець Одеської митниці ДФС.

Таким сином суд вважає, що декларантом та позивачем було вчасно надано всі необхідні та передбачені ч. 2 ст. 53 МК України документи, усунуті всі розбіжності та підтверджено ними вказану в митній декларації №UA500010.2019.022791 від 20.08.2019 року за основним методом митну вартість, виходячи з якої було сплачена ФОП ОСОБА_1 20.08.2019 року митні платежі.

Навіть якщо припустити, що декларантом та позивачем не було б підтверджено наданими ним контрактом № 011105 від 11.05.2019 року, Специфікацію від 11.05.2019 року, рахунком-фактурою (Invoice) № ACAR 19018 від 03.07.2019 року та листом від Постачальника, яким він підтверджує, що рахунок-фактура (Invoice) ACAR 19018 від 03.07.2019 року складений до контракту № 011105 від 11.05.2019 року сума вартості придбаного останнім товару, то інспектор Одеської митниці ДФС мав врахувати наданий йому прайс-лист виробника - Shucheng County Ancheng Bamboo&Wood Handicraft Factory від 11.05.2019 року та калькуляцію цін від 22.08.2019 року, та здійснити розрахунок митної вартості ввезеного товару за ціною договору щодо ідентичних товарів, який передбачений ст. 59 МК України, однак перед цим провести, відповідно до ч. 4 ст. 57 МК України, процедуру консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу

Відповідно до ч. 1 ст. 64 МК України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT).

З вищевказаного випливає, що у Одеської митниці ДФС були відсутні законні підстави для визначення митної вартості ввезеного декларантом товару за резервним методом, який передбачений ст. 64 МК України, а отже порушено вимоги ст. 57, 58 МК України та здійснено не правильний розрахунок митної вартості товару.

Як вбачається із суті картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення» № UA500010/2019/00387 підставою для не прийняття митної декларації є п.2 ч. 6 ст. 54 МК України.

Згідно п. 2 ч. 6 ст. 54 МК України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обгрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

З суті норм, які передбачені ч. 3 ст. 53, ч. 1, 2, 5 ст. 54, ст. 58 МК України, випливає, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у ст. 58 МК України.

Аналіз наведених вище норм дає підстави вважати, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.

Разом з тим, дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю, до них, зокрема, належить процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обгрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до резервного) визначення митної вартості.

При цьому, законом чітко встановлено умову, за наявності якої у митного органу виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів та відмови у митному оформленні. Такою імперативною умовою є наявність обгрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.

Таким чином, приписи вказаних норм зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обгрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.

При цьому, митний орган має право витребувати у декларанта лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 Митного кодексу України.

ФОП ОСОБА_1 через уповноваженого брокера подав всі необхідні документи для визначення митної вартості товару за першим методом, які передбачено ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України.

Наявність у митного органу обгрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом із тим, ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 02.06.2015р. у справі № 21-498а15.

Разом з тим, представлені декларантом документів не мали жодних розбіжностей, які б могли завадити митному органу перевірити всі числові значення, зазначені в митній декларації, на підставі яких й було визначено митну вартість придбаного товару.

Слід зауважити, що визначаючи вартість товару за резервним методом, митний орган не навів жодних розрахунків визначеної ним митної вартості та не вказав, яким чином митна вартість товару визначена саме в такому розмірі та які складові вплинули на формування зазначеної вартості.

Про необхідність з`ясування вказаних обставин при прийнятті рішення про коригування митної вартості зазначено також Верховним Судом у постановах від 23.04.2019 року по справі №810/1479/16 та від 26 лютого 2019 р у справі № 808/454/18.

До того ж, наявність певних незначних недоліків (технічних помилок, розбіжностей) у первинних документах, наданих на підтвердження митної вартості товару, не повинно розцінюватися як обставина, яка виключає можливість врахування таких документів для митного оформлення товарів та не є підставою для висновку про недостовірність усієї інформації, що у них міститься, якщо за результатами дослідження інших даних (сукупності решти відомостей, що викладені в документах) та доказів можна достовірно визначити митну вартість товару.

Аналогічна правова позиція сформована у постанові Верховного Суду від 11.12.2019 року по справі №420/2315/19.

Таким чином, наведені митним органом (в оскаржуваному рішенні) відомості щодо коригування митної вартості імпортованого ФОП ОСОБА_1 товару, не дають підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у розумінні норм пунктів 2. 4 частини другої статті 55 Митного кодексу України.

Використана митним органом інформація за результатами проведення аналізу баз даних ЄАІС ДФС з посиланням на раніше проведене митне оформлення не може вважатись спорідненою та найбільш еквівалентною за своєю митною вартістю ціні імпортованого ФОП ОСОБА_1 товару, так як відсутні докази, що імпортований ФОП ОСОБА_1 товар та товар, про який йдеться в базах даних ЄАІС ДФС, співпадають за властивостями товару та умовами поставки, датою ввезення та іншими приведеними вище характеристиками.

Суд звертає увагу на те, що навіть наявність у митного органу інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг не відповідає вартості заявленій декларантом, не може утворити підстав для відмови у визнанні заявленої митної вартості за основним методом, оскільки митні органи при здійсненні митного контролю, у тому числі й з питань контролю правильності визначення митної вартості, мають діяти у спосіб, визначений МК України, а відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті органом доходів і зборів відповідних рішень. Наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг, є більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за іншим методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо). Автоматизована система аналізу та управління ризиками не може містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар та проведену за них оплату.

Більше того на підтвердження правомірності коригування митної вартості товарів Одеська митниця ДФС у своєму рішенні не наводить порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості, що свідчить про порушення останнім частини другої статті 55 МК України щодо обґрунтованості прийнятого рішення.

Відповідно до ч.3 ст.318 Митного кодексу України митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Ця норма також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 року № 3018-VI «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того, це узгоджується з проголошеними у ст.8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності та інших.

З урахуванням зазначеного, суд прийшов до висновку, що митний орган не навів доказів того, що документи подані декларантом є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, невідповідності обраного позивачем методу визначення митної вартості товарів. В поданих при митному оформленні товарів документах відсутні розбіжності, оскільки вони містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару та щодо ціни, що підлягала сплаті за цей товар.

Згідно з ч.1 ст.256 Митного кодексу України відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення органу доходів і зборів про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом.

За таких обставин, суд прийшов до висновку, що рішення про коригування митної вартості товару №UA500010/2019/000113/2 від 23.08.2019 року, винесене Одеською митницею ДФС, а також прийняте на його підставі картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500010/2019/00387 від 23.08.2019 року, винесена Одеською митницею ДФС- є протиправними та належать до скасування.

Згідно з ч.1 та ч.2 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до положень ст.9 Конституції України та ст.17, ч.5 ст.19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Європейський Суд підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000, «Онер`їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20.05.2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25.11.2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах.

Крім того, ЄСПЛ у своєму рішення по справі Yvonne van Duyn v.Home Office зазначив, що «принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов`язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов`язання містяться в законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії». З огляду на принцип юридичної визначеності, держава не може посилатись на відсутність певного нормативного акта, який би визначав механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституції чи інших актах. Така дія названого принципу пов`язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов`язань для запобігання відповідальності. Захист принципу обґрунтованих сподівань та юридичної визначеності є досить важливим у сфері державного управління та соціального захисту. Так, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію своєї політики чи поведінки, така держава чи такий орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки щодо фізичних та юридичних осіб на власний розсуд та без завчасного повідомлення про зміни у такій політиці чи поведінці, позаяк схвалення названої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у названих осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

Також, у рішенні від 31.07.2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008 року), Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст.1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно з ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Відповідно до п.58 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 року, заява 4909/04, Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Виходячи з викладеного, позовні вимоги є обґрунтованими і їх необхідно задовольнити у повному обсязі.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 253,40 грн., що документально підтверджується квитанцією №1840-5780-5863-0362 від 15.01.2020 року, судові витрати у розмірі 768,40 грн. що документально підтверджується квитанцією №1817-4963-2458-0513 від 23.12.2019 року, судові витрати у розмірі 1921 грн. що документально підтверджується квитанцією №1817-4932-4089-0525 від 23.12.2019 року. Загалом сума сплаченого судового збору за подання до суду позовної заяви становить 2942,80 грн.

Отже, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду в сумі 2942,80 грн. підлягає стягненню з Одеської митниці Дермитслужби за рахунок бюджетних асигнувань.

Керуючись ст. ст. 2, 77, 78, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Одеської митниці Дермитслужби про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товару №UA500010/2019/000113/2 від 23.08.2019 року, винесене Одеською митницею ДФС.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500010/2019/00387 від 23.08.2019 року, винесену Одеською митницею ДФС.

Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці Дермитслужби (код ЄДРПОУ 43333459) документально підтверджені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 2942,80 грн. (дві тисячі дев`ятсот сорок дві гривні вісімдесят копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.В. Прудник