Рішення № 89429741, 20.01.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2020 року Справа № 160/12572/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Каднікової Г.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у місті Дніпро адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дії протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом про:

- визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, відповідач) щодо відмови у здійсненні розрахунку та виплати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , пенсії з урахуванням періоду роботи з 01.08.1979р. по 19.03.1987р. у Донецькому політехнічному інституті;

- зобов`язання ГУ ПФУ в Дніпропетровській області призначити здійснити перерахунок та виплатити пенсію ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , починаючи з 01.05.2019р., врахувавши до загального страхового стажу у 34 роки 10 місяців 26 днів - період роботи з 01.08.1979р. по 19.03.1987р. у Донецькому політехнічному інституті, та виплатити донараховану суму;

- зобов`язання ГУ ПФУ в Дніпропетровській області відповідно до ст.382 КАС України подати до суду у 30-ти денний строк після набрання чинності рішення, звіт про виконання судового рішення.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що 07.06.2019р., досягнувши пенсійного віку, вона подала відповідну заяву та документи до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області для призначення пенсії за віком. Пенсію було призначено з 01.05.2019р.

23.08.2019р. позивач звернулась до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області зі заявою про надання інформації щодо порядку розрахунку призначеної їй пенсії.

Позивач отримала відповідь від 05.09.2019р. №6357/В-09, в якій відповідач зазначив, що до страхового стажу зараховано 27 років 3 місяці 8 днів. Період роботи з 01.08.1979р. по 19.03.1987р. у Донецькому політехнічному інституті не врахований, так як на запиті про звільнення по відбитку печатки не можливо з`ясувати яка установа здійснила цей запис, тим самим порушуючи вимоги Інструкції про порядок ведення трудових книжок.

Позивач вважає такі дії відповідача протиправними.

Ухвалою суду від 17.12.2019 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено її розгляд проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні).

17.01.2020 до суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву, в якому останній заперечив проти вимог позивача та просив суд відмовити в їх задоволенні у повному обсязі. В обґрунтування поданих заперечень відповідач відзначив, що в загальний трудовий стаж позивача не зараховано період роботи з 01.08.1979р. по 19.03.1987р. у Донецькому політехнічному інституті, оскільки печатка на наказі про звільнення не читається, не можливо з`ясувати яка установа здійснила запис, що порушує вимоги Інструкції про порядок ведення трудових книжок.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся із заявою до відповідача щодо призначення пенсії за віком за нормами Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», із змінами, внесеними Законом України від 03.10.2017р. №2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» (далі Закон України №2148).

На думку відповідача те, що в трудовій книжці ОСОБА_1 печатка на наказі про звільнення від 19.03.1987р. не читається, не можливо з`ясувати яка установа здійснила запис, що порушує вимоги Інструкції про порядок ведення трудових книжок.

Згідно пункту 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993р. №637 (далі - Порядок), передбачено, що у разі, коли в трудовій книжці містяться неправильні або неточні записи про період роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються зокрема, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Так, оцінюючи спірні правовідносини, суд вважає необхідним застосовувати положення Конституції України, за якими, в Україні як соціальній, правовій державі людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави (ст.1, 3 Конституції України). Право на соціальний захист віднесено до основоположних прав і свобод. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел (ч.2 ст.46 Основного Закону України) і забезпечується ч.2 ст.22 Конституції України, відповідно до якої конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. Конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв`язку з трудовою діяльністю, є результатом виконання трудових обов`язків і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов`язку та конституційних гарантій держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.

Згідно положень ст.3 Конституції України, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Відповідно до положень ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Згідно ст.64 Конституції, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.92 Конституції України, виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

У преамбулі Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (Закон № 1058-ІV) зазначається, що цей закон розроблений відповідно до Конституції України та основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом. Зміна умов і норм загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

Відповідно до ч.2 ст.24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Згідно з ч.4 ст.24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Частиною 1 ст.56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено, що до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Відповідно до пункту 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. N 637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. { Абзац перший пункту 3 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ N 1028 ( 1028-2015-п ) від 09.12.2015 }.

Відповідно до пункту 1.7 розділу І Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування"(далі - Порядок № 22-1), днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.

У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис. Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.

Якщо поданих документів достатньо для визначення права особи на призначення пенсії, пенсія призначається на підставі таких документів. При надходженні додаткових документів у визначений строк розмір пенсії переглядається з дати призначення. У разі надходження додаткових документів пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність їх подання пенсія перераховується зі строків, передбачених частиною четвертою статті 45 Закону.

Відповідно до ч.3 ст.44 Закону № 1058-ІV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. Провести перевірку достовірності документів не має можливості тому, що підприємства знаходяться на непідконтрольній української владі території і не здійснили перереєстрацію юридичної адреси на підконтрольну України територію.

Стаття 62 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» встановлює порядок підтвердження стажу роботи, а саме: основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Таким чином, доводи відповідача щодо відсутності у позивача права на зарахування до загального трудового стажу періоду роботи з 01.08.1979р. по 19.03.1987р. у Донецькому політехнічному інституті у зв`язку з недоліками трудової книжки є хибними.

Таким чином, право позивача на зарахування до загального трудового стажу періоду роботи з 01.08.1979р. по 19.03.1987р. у Донецькому політехнічному інституті є безперечним і забезпечення цього права становить суть взятих на себе державою зобов`язань.

Отже, позивачем представлено належні та достатні документи для прийняття відповідачем законного та обґрунтованого рішення про зарахування до загального трудового стажу періоду роботи з 01.08.1979р. по 19.03.1987р. у Донецькому політехнічному інституті.

Також, відповідачу необхідно врахувати архівну довідку Донецького національного технічного університету №285/19-15 від 05.08.2019р., видану ОСОБА_1 , відповідно до якої - далі мовою оригіналу:

«Приказом №06-866 § 12 от 10.12.1979 года стала числиться техником НИСа гр. Вычислительного центра.

С 08 мая 1980 года переведена на должность оператора ЭВМ ВЦ (приказ №05-684 от 13.05.1980 года).

С 19 марта 1987 года была уволена по собственному желанию (приказ №483-02 от 19.03.1987 года).

Постановлением Кабинета Министров Украины от 13.08.1993 года №646 Донецкий политехнический институт переименован в Донецкий государственный технический университет, Указом Президента Украины от 07.08.2001 года №591/2001 ДонГТУ присвоен статус национального.»

Суд виходить з того, що до вказаних правовідносин застосуванню підлягають так звані «намібійські винятки» Міжнародного суду ООН: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян.

При цьому, суд виходить з приписів ч.5 ст. 242 КАС України, відповідно до якої, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові Верховного Суду від 22.10.2018 року у справі № 235/2357/17 постановила, що документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання обмежує права громадян.

Отже, трудовий стаж позивача за вищевказаний період, який не було враховано відповідачем при призначенні пенсії, складає 07 років 07 місяців 18 днів.

Згідно з п.1 ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В даному випадку, відповідач не довів правомірності своїх дій та прийнятого рішення.

З урахуванням принципу змагальності, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин у справі (ст.9 КАС України), положення Кодексу адміністративного судочинства України передбачають не лише обов`язок суб`єкта владних повноважень (відповідача у справі) щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності (ч.2 ст.77 КАС України), але й обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (ч.1 ст.77 КАС України).

За вищевикладених обставин, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в цій частині.

Крім того, задля забезпечення ефективного захисту своїх прав, позивач просить встановити судовий контроль за виконанням рішення суду, посилаючись на ст.382 КАС України.

Відповідно до ч.1 ст.382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Положеннями Кодексу адміністративного судочинства України передбачено право, а не обов`язок суду, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, зобов`язати суб`єкта владних повноважень, проти якого ухвалено судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання такого рішення.

Крім того, суд не вбачає підстав для задоволення вимог позивача в частині щодо зобов`язання відповідача у місячний строк з дня набрання законної сили рішенням подати звіт про виконання цього судового рішення, оскільки у даному випадку суд не має достатніх підстав вважати, що відповідач буде перешкоджати його виконанню після набрання ним законної сили. Доказів зворотного позивачем не надано.

На підставі ч.1 ст.139 КАС України, з урахуванням задоволення позовних вимог у повному обсязі, підлягають стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 підлягають судові витрати у розмірі 768грн.40коп., сплата яких підтверджується квитанцією №7 від 12.12.2019р.

Керуючись ст.ст.139, 243-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у здійсненні розрахунку та виплати ОСОБА_1 пенсії з урахуванням періоду роботи з 01.08.1979р. по 19.03.1987р. у Донецькому політехнічному інституті.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , починаючи з 01.05.2019р., врахувавши до загального страхового стажу період роботи з 01.08.1979р. по 19.03.1987р. у Донецькому політехнічному інституті.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49000, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) судовий збір у сумі 768грн.40коп. (сімсот шістдесят вісім грн. 40 коп.).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Г. В.Кадникова