Ухвала суду № 89429737, 19.05.2020, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

19 травня 2020 року ЛуцькСправа № 0340/1901/18 Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Димарчук Т.М.,

за участю секретаря судового засідання Смолки Я.М.,

позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання ОСОБА_2 .В ОСОБА_3 про здійснення судового контролю за виконанням судового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Ковельської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Волинського окружного адміністративного суду з клопотанням про здійснення судового контролю за виконанням судового рішення у якому просить розглянути звіт про виконання судового рішення у справі №0340/1901/18 за позовом ОСОБА_1 до Ковельської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії та за наслідками розгляду чи неподання звіту накласти штраф на міського голову м. Ковеля Кіндера О.О.

В обґрунтування вказаного клопотання заявник зазначив, що рішенням Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.02.2020 зобов`язано Ковельську міську раду протягом 10 днів подати звіт про виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 25.10.2018 у справі №0340/1901/18. 06.03.2020 позивач на виконання рішення Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.02.2020 отримав лист виконавчого комітету Ковельської міської ради, у якому вказаний перелік вулиць з асфальтовим покриттям та повідомлено, що інша запитувана інформація розміщена на державному порталі відкритих даних, ProZorro та єдиному веб-порталі використання публічних коштів. Дана відповідь суперечить ч. 2 ст. 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації», де зазначено, що відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації.

В судовому засіданні ОСОБА_1 підтримав заявлене клопотання та просив його задовольнити. Додатково пояснив, що відповідач, не зважаючи на набрання рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 25.10.2018 у справі №0340/1901/18 законної сили, не оприлюднив на Єдиному державному веб-порталі відкритих даних (або на сайті Ковельської міської ради) звітів про укладені договори управлінням капітального будівництва та житлово-комунального господарства виконавчого комітету Ковельської міської ради, що стосуються виконання ремонтів доріг у м. Ковелі.

Представник Ковельської міської ради в судове засідання не прибув, будучи належним чином повідомленим про час, дату та місце розгляду клопотання.

Згідно з ч. 4 ст. 382 КАС України питання про накладення штрафу вирішується за клопотанням позивача або за ініціативою судді у судовому засіданні з повідомленням сторін. Неприбуття у судове засідання сторін, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду цього питання.

Заслухавши пояснення Мовчана В.В., дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що заява про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення підлягає до задоволення частково з огляду на таке.

Стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно ст. 129 Конституції України однією із основних засад судочинства є обов`язковість судового рішення.

У статті 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов`язковість виконання судового рішення (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013). Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012). Серед основних засад (принципів) адміністративного судочинства, які закріплені в ст. 2 КАС України визначається обов`язковість судового рішення.

Конституційний Суд України у рішенні від 26 червня 2013 року взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який, зокрема, в пункті 43 рішення у справі «Шмалько проти України» (заява № 60750/00 від 20 липня 2004 року) вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.

Крім того, у рішенні від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику ЄСПЛ підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов`язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов`язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 84 рішення у справі «Валерій Фуклєв проти України» від 07 червня 2005 року, заява № 6318/03; пункт 43 рішення у справі «Шмалько проти України» від 20 липня 2004 року, заява № 60750/00; пункти 46, 51, 54 рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» від 15 жовтня 2009 року, заява № 40450/04; пункт 64 рішення у справі «Apostol v. Georgia» від 28 листопада 2006 року, заява № 30779/04).

На підставі аналізу статей 3, 8, частин першої та другої статті 55, частин першої та другої статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв`язку Конституційний Суд України в пункті 2.1 мотивувальної частини рішення від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 констатував, що обов`язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов`язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов`язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов`язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.

Згідно з ст. 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до ст. 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, за її межами.

Отже, обов`язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, статтями 14, 370 КАС України.

При цьому, Європейський суд з прав людини зазначає, що адміністративні органи є складовою держави, яка керується принципом верховенства права, а відтак інтереси цих органів збігаються з необхідністю належного здійснення правосуддя. Якщо адміністративні органи відмовляються або не спроможні виконати рішення суду, чи навіть зволікають з його виконанням, то гарантії, надані статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, стороні на судовому етапі, втрачають свою мету.

В контексті статті 6 цієї Конвенції, виконання судового рішення, прийнятого будь-яким судом, має розглядатися як складова «судового розгляду».

Статтею 382 КАС України встановлений порядок здійснення судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах.

Відповідно до частин 1-4 вказаної статті, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у розмірі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Половина суми штрафу стягується на користь позивача, інша половина до Державного бюджету України.

Питання про накладення штрафу вирішується за клопотанням позивача або за ініціативою судді у судовому засіданні з повідомленням сторін. Неприбуття у судове засідання сторін, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду цього питання.

З поданого звіту Ковельської міської ради від 02.03.2020 №498/25.05/2-20 вбачається, що на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 25.10.2018 у справі №0340/1901/18 ОСОБА_1 надано інформацію з переліком усіх вулиць в місті Ковелі, які мають асфальтове покриття із зазначенням довжини асфальтового покриття.

В свою чергу, інформація щодо ремонту доріг із зазначенням ділянки відремонтованої дороги, ширини та довжини дороги, довжини ділянки, товщини дорожнього покриття, матеріалів, видів робіт, вартості робіт, гарантійного строку, виконавців робіт оприлюднена на Єдиному державному веб-порталі відкритих даних. На сайті Ковельської міської ради, веб-порталі Уповноваженого органу акредитованого учасника електронної системи публічних закупівель України Ргогогго - zakupki.prom.ua та Єдиному веб-порталі використання публічних коштів — Еdata оприлюднено тексти відповідних договорів з додатками та актами виконаних робіт, які укладались розпорядником бюджетних коштів — Управлінням капітального будівництва та житлово-комунального господарства виконавчого комітету Ковельської міської ради (ЄДРПОУ 20130489) з підрядними організаціями за період 2016-2019 роки.

Розглянувши звіт Ковельської міської ради від 02.03.2020 №498/25.05/2-20 на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 25.10.2018 у справі №0340/1901/18 суд вказує наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані, серед іншого, встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 73, 75 КАС України).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 94 КАС України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Частинами 1-3 статті 99 КАС України передбачено, що електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет). Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис". Законом може бути визначено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу. Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, визначеному законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.

Суд вказує на те, що відповідач не надав жодних належних та допустимих доказів (ні письмових, ні електронних) на підтвердження того, що інформація щодо ремонту доріг із зазначенням ділянки відремонтованої дороги, ширини та довжини дороги, довжини ділянки, товщини дорожнього покриття, матеріалів, видів робіт, вартості робіт, гарантійного строку, виконавців робіт оприлюднена на Єдиному державному веб-порталі відкритих даних чи на сайті Ковельської міської ради. Натомість заявник ОСОБА_4 В. стверджує, що така інформація у Єдиному державному веб-порталі відкритих даних та на сайті Ковельської міської ради – відсутня, а звіт Ковельської міської ради є формальною відпискою та містить інформацію, яка не відповідає дійсності.

Суд зауважує, що Ковельською міською радою не надано до звіту жодних доказів, які б свідчили про повне виконання рішення суду та підтверджували інформацію, викладену у звіті.

У відповідності до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 4 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (надалі по тексту Закон), одним із основних принципів місцевого самоврядування є принцип законності, що включає безумовне виконання судових рішень, які набрали законної сили.

В статті 42 Закону встановлені повноваження сільського, селищного, міського голови до яких, зокрема належить забезпечення здійснення у межах наданих законом повноважень органів виконавчої влади на відповідній території, додержання Конституції та законів України, виконання актів Президента України та відповідних органів виконавчої влади. Зазначене повноваження безумовно включає забезпечення організації виконання судових рішень, які набрали законної сили.

Крім того, згідно цієї статті, сільський, селищний, міський голова організовує в межах, визначених цим Законом, роботу відповідної ради та її виконавчого органу; підписує рішення ради та її виконавчого органу; скликає сесії ради, вносить пропозиції та формує порядок денний сесій ради і головує на пленарних засіданнях ради; представляє територіальну громаду, раду та її виконавчий комітет у відносинах з державними органами, іншими органами місцевого самоврядування, об`єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, громадянами; укладає від імені територіальної громади, ради та її виконавчого комітету договори; видає розпорядження у межах своїх повноважень та здійснює інші повноваження.

Згідно частини 5 ст. 42 цього Закону, сільський, селищний, міський голова несе персональну відповідальність за здійснення наданих йому законом повноважень.

В ст. 12 Закону встановлено, що сільський, селищний, міський голова є головною посадовою особою територіальної громади відповідного села, селища, міста. Сільський, селищний, міський голова очолює виконавчий комітет відповідної сільської, селищної, міської ради, головує на її засіданнях.

Щодо наявності правових підстав для накладення штрафу на Ковельського міського голову за невиконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 25.10.2018 у справі №0340/1901/18 суд вказує наступне.

Переслідуючи мету забезпечення реалізації конституційного принципу обов`язковості судових рішень, адміністративні суди мають зважено підходити до вибору процесуальних засобів такого забезпечення, а саме: встановлювати дійсні причини виникнення затримки у виконанні судового рішення, аналізувати акти законодавства, враховувати здійснені відповідною посадовою особою дії, спрямовані на виконання судового рішення, та їх відповідність вимогам законодавства, встановлювати наявність та форму вини такої посадової особи, а також зазначати про співмірність розміру штрафу та доходів (фінансової спроможності) такої посадової особи. Це не повинно зумовлювати порушення основоположних засад адміністративного судочинства, зокрема, пропорційності, необхідності дотримання оптимального балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи та цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) тощо. Такі засоби не можуть бути надмірними за визначених умов та не мають призводити до порушення прав, гарантованих Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.

Посилення судового контролю за виконанням судових рішень та наділення суду з цією метою правом накладати штрафні санкції визнається заходом для забезпечення конституційного права громадян на судовий захист. Специфіка застосування штрафної санкції, полягає в тому, що вона накладається на керівника суб`єкта владних повноважень, яким не забезпечено виконання судового рішення та який є відповідальним за діяльність державного органу, який він очолює. Можливість накладення штрафу розглядається не самостійно, а за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або у разі неподання такого звіту. Накладення на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штрафу є мірою покарання, а тому можливість суду накласти такий штраф може бути реалізована лише за умови встановлення судом обставин, які свідчать про умисне невиконання рішення суду, недобросовісність у діях суб`єкта владних повноважень, які свідчать про ухилення останнього від виконання рішення суду.

Зважаючи на приписи наведених положень процесуального закону, з урахуванням характеру спірних правовідносин та фактичних обставин справи суд (на час вирішення клопотання) не вбачає наявності таких підстав.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 23.04.2020 у справі №560/523/19.

Зважаючи на те, що Ковельська міська рада частково вчиняла заходи, спрямовані на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 25.10.2018 у справі №0340/1901/18 (зокрема, надала ОСОБА_1 інформацію з переліком усіх вулиць в місті Ковелі, які мають асфальтове покриття із зазначенням довжини асфальтового покриття), суд дійшов висновку про відсутність на даний момент вагомих і достатніх підстав для застосування до Ковельського міського голови штрафу за невиконання виконання судового рішення.

Згідно з ч.2 ст. 382 КАС України за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Верховний Суд у постанові від 31.10.2018 у справі №704/1547/17 сформулював правову позицію, що за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту можна, зокрема, встановити новий строк подання звіту.

Тобто, суд вправі вжити заходів реагування судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах у формі встановлення нового строку для подачі звіту.

Як встановлено судом, рішення Волинського окружного адміністративного суду від 25.10.2018 у справі №0340/1901/18 на момент подання відповідачем звіту від 02.03.2020 виконано не в повному обсязі, а відповідачем не надано належних і допустимих доказів про виконання рішення, що свідчить про обґрунтованість заяви позивача про визнання поданого звіту таким, що не підтверджує виконання рішення суду у повному обсязі.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що клопотання ОСОБА_1 про здійснення судового контролю за виконанням судового рішення слід задовольнити частково та на підставі частини першої статті 382 КАС України встановити новий строк для подання відповідачем звіту про виконання судового рішення в цій справі.

Керуючись статтями 243, 248, 256, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про здійснення судового контролю за виконанням рішення суду і накладення штрафу на Ковельського міського голову Кіндера Олега Олексійовича задовольнити частково.

Встановити у справі №0340/1901/18 за позовом ОСОБА_1 до Ковельської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії новий строк для подання звіту про виконання судового рішення.

Ковельській міській раді подати звіт про виконання судового рішення в адміністративній справі №0340/1901/18 до Волинського окружного адміністративного суду у строк, що не перевищує десяти робочих днів з дня отримання копії даної ухвали.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення суддею.

Ухвала суду може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Повний текст ухвали складено 25 травня 2020 року.

Головуючий-суддя Т.М. Димарчук