Ухвала суду № 89428994, 26.05.2020, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua ___________________________

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2020 року Справа № 913/409/19

Провадження №7/913/409/19

Господарський суд Луганської області у складі:

судді Тацій О.В.,

за участю секретаря судового засідання Чигриної Є.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу Комунального підприємства «Лисичанськтепломережа» на дії державного виконавця №693 від 23.04.2020 року (вх. № /20 від 28.04.2020 року) у справі №913/409/19

за позовом Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 6, код ЄДРПОУ 20077720)

до Комунального підприємства «Лисичанськтепломережа» (93113, Луганська область, м. Лисичанськ, вул. Тепла, буд. 17, код ЄДРПОУ 13401321),

про стягнення боргу, інфляційних втрат, трьох відсотків річних та штрафних санкцій за неналежне виконання грошового зобов`язання в розмірі 100 480 550,49 грн.,

Орган виконання судового рішення - Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України в особі головного державного виконавця Рубель І.В.

Учасники справи у судове засідання не з`явилися,

ВСТАНОВИВ:

28.04.2020 року Комунальне підприємство «Лисичанськтепломережа» звернулося до суду з скаргою на дії державного виконавця №693 від 23.04.2020 року (вх. № /20 від 28.04.2020 року) у справі №913/409/19, в якій просить:

- скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 24.03.2020 року у №61286359 в частині накладення арешту на грошові кошти, що містяться на рахунку МФО 300346 в АТ «Альфа-Банк» у м. Києві НОМЕР_5.

В обґрунтування висунутих у скарзі вимог вказує на те, що оскаржуваною постановою накладено арешт на грошові кошти, що містяться на рахунку в АТ «Альфа-Банк» у м. Києві № НОМЕР_3 , через який, поміж іншого, здійснюється виплата заробітної плати працівникам підприємства та сплачуються податки і збори.

А тому, враховуючи приписи п. 2 ст. 48 ЗУ «Про виконавче провадження», а також положення ч. 1 ст. 2, ч. 2 ст. 10 Конвенції про захист заробітної плати, ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріплені в статтях 3 і 43 Конституції України принципи, які знаходять своє вираження в нормах ст. 97 КЗпП та статтях 15,22,24 ЗУ «Про працю», вважає, що виплата установою працівникам заробітної плати має пріоритет перед погашенням заборгованості перед іншими кредиторами підприємства. А накладення арешту на рахунок боржника, який призначений і для виплати заробітної плати та інших виплат працівникам, унеможливлює їх здійснення та невідворотно призводить до порушення конституційних прав громадян на оплату праці.

Таким чином, вказаний рахунок, на думку заявника, є рахунком із спеціальним режимом використання, на який відповідно до вимог законодавства виконавчою службою арешт не накладається.

На підтримку своєї позиції посилається на правові позиції Верховного Суду, викладені у постановах від 27.06.2019 року у справі №916/73/19 та від 10.10.2019 року у справі №916/1572/19.

Зазначене вище і стало підставою для звернення КП «Лисичанськтепломережа» з скаргою на дії державного виконавця.

Статтею 55 Конституції України визначено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 29.04.2020 року вирішення питання про прийняття до розгляду скарги Комунального підприємства «Лисичанськтепломережа» на дії державного виконавця №693 від 23.04.2020 року (вх. № /20 від 28.04.2020 року) відкладено до повернення матеріалів справи № 913/409/19 з касаційної інстанції до Господарського суду Луганської області.

08.05.2020 року від представника стягувача Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» через канцелярію господарського суду надійшов відзив на скаргу боржника на дії державного виконавця, в якому просить відмовити Комунальному підприємству «Лисичанськтепломережа» у задоволенні поданої скарги.

Обгрунтовуючи свою позицію посилається на те, що розрахунковий рахунок № НОМЕР_3 є загальним поточним рахунком, який, поміж іншого, використовується і для виплати заробітної плати працівникам та сплати податків і зборів, а тому даний рахунок не має спеціального режиму використання (не використовується виключно з метою оплати праці та здійснення пов`язаних відрахувань). Більш того, вказує на те, що надані на підтвердження докази того, що рахунок має спеціальний режим використання, є неналежними.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 20.05.2020 року скаргу Комунального підприємства «Лисичанськтепломережа» на дії державного виконавця №693 від 23.04.2020 року (вх. № /20 від 28.04.2020 року) у справі №913/409/19 - прийнято до розгляду та призначено її розгляд на 26.05.2020 о 10 год. 05 хв.

Учасники справи про дату, час і місце судового засідання повідомлялися належним чином у порядку ст. 120 ГПК України шляхом направлення копій ухвали суду від 20.05.2020 року за їх адресами рекомендованими листами з повідомленнями про вручення.

Однак, учасники справи явку своїх уповноважених представників у судове засідання не забезпечили, причини неявки суду не повідомили та клопотань про розгляд справи за їх відсутності не заявили.

При цьому, відповідно до ч. 11 ст. 242 ГПК України, у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з ч. 4 ст. 89 ЦК України, відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами ч. 1 ст. 7 ЗУ "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, копії ухвали суду від 20.05.2020 року були направлені судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адреси місцезнаходження учасників справи, зазначені в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Крім того, судом також враховано, що сторони справи мали можливість отримати інформацію по справі, що розглядається, на офіційному веб - порталі судової влади України в мережі Інтернет за посиланням: http://court.gov.ua/fair/, а також те, що за приписами ч. 1 ст. 9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 ЗУ «Про доступ до судових рішень», усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 3 ЗУ «Про доступ до судових рішень», для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 ЗУ «Про доступ до судових рішень»).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що учасники справи мали право та дійсну можливість ознайомитись з постановленими судом ухвалами у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua), а також дізнатися про дату, час та місце судового розгляду справи на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://lg.arbitr.gov.ua/sud5014/gromadyanam/csz/.

У зв`язку з цим суд звертає увагу на те, що у відповідності до положень ч. 2 ст. 342 ГПК України, неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Судом встановлено наступні обставини справи.

Рішенням Господарського суду Луганської області від 15.10.2019 року, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 08.01.2020 року, вирішено:

« 1. Позов Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до Комунального підприємства «Лисичанськтепломережа» про стягнення боргу, інфляційних втрат, трьох відсотків річних та штрафних санкцій за неналежне виконання грошового зобов`язання в розмірі 100 480 550,49 грн. - задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства «Лисичанськтепломережа» (ідентифікаційний код 13401321, 93113, Луганська область, м. Лисичанськ, вул. Тепла, буд. 17) на користь Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (ідентифікаційний код 20077720, юридична адреса: 01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 6) заборгованість за основним боргом за поставлений природний газ у розмірі 87 588 202,11 грн., суми заборгованості з трьох відсотків річних у розмірі 3 268 466,76 грн. та з інфляційних втрат у розмірі 2 391 502,37 грн., що разом складає 93 248 171,24 грн., і витрати зі сплати судового збору в сумі 623 955,66 грн.»

24.01.2020 року на виконання зазначеного рішення суду Господарським судом Луганської області видано наказ №913/409/19.

14.02.2020 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рубель І.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №61286359 з виконання наказу №913/409/19, виданого 24.01.2020 року.

24.03.2020 року головним державним виконавцем Рубель І.В. винесено постанову про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні №61286359, якою постановлено накласти арешт на грошові кошти, що містяться на рахунках боржника КП «Лисичанськтепломережа», у тому числі на рахунку:

- № НОМЕР_3 в АТ «Альфа-Банк» у м. Києві (МФО 300346),

у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору 173 408 098,34 грн.

Разом з тим, у постанові про арешт коштів боржника зроблено застереження про те, що арешт не накладається на кошти, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, а також коштів, що необхідні та призначені для оплати праці та здійснення нарахувань на заробітну плату працівників.

Дана постанова направлялася боржнику та була отримана ним, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією конверту державного виконавця з зазначеним на ньому трекінгом поштового відправлення, в якому на адресу боржника направлялася постанова про арешт коштів боржника.

Так, з інформації отриманої з офіційного веб-сайту АТ «Укрпошта» з розділу «Трекінг відправлень» («Відстеження») вбачається, що направлене боржнику поштове відправлення з трекінгом відправлення (індикатором) №0100179001947 було вручене 16.04.2020 року.

З довідки АТ «Альфа-Банк» від 07.06.2019 року за вих. №152-27/53028 вбачається, що 07.06.2019 року КП «Лисичанськтепломережа» дійсно було відкрито банківський рахунок № НОМЕР_4 .

Підставою для відкриття вказаного рахунку стала подана КП «Лисичанськтепломережа» заява-договір про відкриття поточного рахунку до Договору на комплексне банківське обслуговування у АТ «Альфа-Банк» №13401321.

Згідно вказаної заяви за своїм призначенням даний рахунок є поточним.

Разом з тим, з наданих заявником суду виписок за рахунком встановлено, що рахунок з номером НОМЕР_3 використовується для сплати єдиного внеску (виписки за 03.02.2020, 13.02.2020, 21.02.2020, 27.02.2020, 05.03.2020, 20.03.2020, 23.03.2020), заробітної плати, зокрема, перерахованої Картунову С.В. (виписка за 21.02.2020, 05.03.2020, 20.03.2020), військового збору (виписка за 21.02.2020, 05.03.2020, 20.03.2020), податку з доходів фізичних осіб (виписка за 21.02.2020, 05.03.2020, 20.03.2020).

При цьому, факт перебування ОСОБА_1 у трудових відносинах КП «Лисичанськтепломережа» підтверджується наявним витягом з наказу №82-к від 20.10.2017 року про прийняття ОСОБА_1 електрогазозварником 4 розряду з 23.10.2017 року.

Оцінюючи надані заявником (боржником) виписки з позиції критеріїв належності, допустимості та достовірності, суд виходить з того, що за приписами ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Пунктом 2.1.1. Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого Постановою Національного банку від 30.12.1998 року №566, визначено, що підставою для бухгалтерського обліку операцій банку є первинні документи, які фіксують факти здійснення цих операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення та можуть складатися у паперовій формі та/або у вигляді електронних записів (у формі, яка доступна для читання та виключає можливість внесення будь-яких змін). У разі складання їх у вигляді електронних записів при потребі повинно бути забезпечене отримання інформації на паперовому носії.

За положеннямии п. 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18.06.2003 року № 254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Так, на переконання суду наявні у матеріалах справи виписки є належними та допустимими доказами у справі, які з об`єктивною достовірністю підтверджують обставини справи, які підлягають встановленню, так як фіксують факт здійснення господарських операцій по банківському рахунку у день їх проведення, зміст та суми операцій, а також підпис, скріплений номерним штампом відповідальної особи банку.

Досліджуючи та надаючи оцінку даним обставинам справи, суд бере до уваги наступне.

Правовідносини у сфері примусового виконання судових рішень регулюються Законом України «Про виконавче провадження».

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у ЗУ "Про виконавче провадження" органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (ст. 1 ЗУ "Про виконавче провадження").

У ч. 1 ст. 18 ЗУ "Про виконавче провадження" визначено обов`язок виконавця вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Аналогічним за змістом є і п. 1 ч. 2 ст. 18 ЗУ "Про виконавче провадження", згідно з яким виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 18 ЗУ "Про виконавче провадження", виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейська обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Згідно положень ст. 56 ЗУ "Про виконавче провадження", арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення.

Як було встановлено вище, оскаржуваною постановою державного виконавця від 24.03.2020 року було накладено арешт на кошти боржника, розміщені на його банківському рахунку.

Відповідно до ч. 3 ст. 52 ЗУ «Про виконавче провадження», не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом.

Згідно з ч.ч. 3, 4 ст. 59 ЗУ "Про виконавче провадження", у разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Підставою для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.

Приписами ч. 1 ст. 2, ч. 2 ст. 10 Конвенції про захист заробітної плати від 01.07.1949 року № 95, ратифікованої Україною 04.08.1961 року, визначено, що дана Конвенція застосовується до всіх осіб, яким виплачується або повинна виплачуватися заробітна плата. Заробітна плата повинна охоронятися від арештів і передачі в такій мірі, в якій це вважається потрібним для утримання працівника і його сім`ї.

Заробітна плата в розумінні поняття «власності» є майном, на захист якого в тому числі стає стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Принципи, закріплені в статях 3 та 43 Конституції України, також знаходять своє вираження в положеннях статей 97 Кодексу законів про працю України, статтях 15, 22, 24 Закону України «Про працю».

В силу ст. 43 Конституції України, право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно з ч. 5 ст. 97 КЗпП, оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов`язань щодо оплати праці.

При цьому, ч. 6 ст. 24 ЗУ "Про оплату праці" передбачено, що своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості.

Зазначені норми в сукупності свідчать про те, що держава гарантує та захищає законом право громадянина на своєчасне одержання винагороди за працю.

Право громадянина на своєчасне одержання винагороди за працю гарантовано та захищається державою, своєчасність та розмір якої не може бути поставлений в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості, оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку.

Виплата установою працівникам заробітної плати має пріоритет перед погашенням заборгованості іншим кредиторам підприємства. Накладення ж арешту на рахунок боржника, який призначений також і для виплати заробітної плати та інших виплат працівникам боржника, унеможливлює своєчасне здійснення таких виплат, що невідворотно призводить до порушення конституційних прав громадян, які працюють на підприємстві відповідача, на оплату праці.

Інструкцією про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валютах, затвердженою постановою правління Національного банку України від 12.11.2003 року № 492, визначено право клієнта - юридичної особи для здійснення деяких видів виплат, зокрема, заробітної плати, відкрити поточні рахунки фізичним особам, уклавши з банком договір про відкриття поточних рахунків на користь фізичних осіб. У разі неукладення такого договору використовується звичайний поточний рахунок юридичної особи. Для здійснення виплат заробітної плати з будь-якого рахунку юридичної особи фізичній особі банк відкриває спеціальний рахунок (підпункти 6.7, 6.9).

Крім того, відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 3 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», однією з основоположних засад соціального страхування є принцип цільового використання коштів соціального страхування

А тому право громадян на соціальний захист у тому числі шляхом одержання страхових виплат також є непорушним і основоположним, таким, що охороняється і забезпечується державою.

Отже, на рахунки із спеціальним режимом використання, зокрема, призначені для виплати заробітної плати працівникам та здійснення страхових виплат, накладення арешту не допускається.

Подібні правові позиції зазначені Верховним Судом у постановах від 11.06.2018 року у справі №910/4153/13, від 16.05.2018 року у справі №905/294/15, від 27.03.2018 року у справі №922/808/16 та 09.08.2019 року у справі №913/958/16, відступати від яких господарський суд у цій справі не вважає за необхідне та не має підстав.

Більш того, Верховний Суд у своїх постановах від 27.06.2019 року у справі №916/73/19, від 10.10.2019 року у справі №916/1572/19 дійшов правового висновку про те, що рахунки, які передбачені для виплати заробітної плати та сплати податків, зборів і обов`язкових платежів до Державного бюджету України, є рахунками із спеціальним режимом, на які виконавчою службою відповідно до вимог законодавства арешт не накладається, а виокремлення таких рахунків належить до повноважень виконавчої служби.

У свою чергу Верховний Суд у постанові від 17.01.2020 року у справі №340/1018/19 констатував, що для підтвердження факту належності банківського рахунку до рахунків зі спеціальним режимом використання достатнім є встановлення того, що цей рахунок є таким, з якого особою здійснюється виплата заробітної плати, сплата податків та зборів.

Тобто, висновки Верховного Суду зводяться до того, що необов`язковим є визначення відповідного банківського рахунку як такого, що призначений для виплати заробітної плати, а достатнім є встановлення самого факту використання рахунку для означених цілей.

Крім того, слід зауважити, що аналіз вказаних положень ЗУ «Про виконавче провадження» в кореспонденції із приписами ст. 1074 ЦК України, ст. 59 Закону України «Про банки і банківську діяльність», а також ст. 7 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» дає підстави для висновку, що рахунки, з яких здійснюється виплата заробітної плати, нормативно не визначені як рахунки із спеціальним режимом використання, вказані рахунки є звичайними поточними рахунками та банківське законодавство не містить визначення такого виду рахунків як «рахунки призначені для виплати заробітної плати», - а тому питання щодо визначення таких рахунків, як рахунків із спеціальним режимом використання, має з`ясовуватися у кожному випадку окремо з урахування конкретних обставин справи.

А тому доводи стягувача щодо можливості віднесення розрахункового рахунку до рахунків зі спеціальним режимом використання тільки у випадку використання їх виключно для виплати заробітної плати є необґрунтованими, безпідставними та такими, що спростовуються вищевикладеним.

Більш того, суд не бере до уваги посилання стягувача на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 06.04.2020 року у справі №918/124/19, так як судом не здійснювалася оцінка доказів, наданих на підтвердження встановлених судом апеляційної інстанції обставин справи щодо належності рахунку до рахунків зі спеціальним режимом використання, а лише з огляду на факт їх встановлення зроблено висновок про те, що суд правильно застосував норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.

Проаналізувавши зміст наданих матеріалів справи, виходячи з вищевикладених положень чинного законодавства, господарський суд констатує, що що відкритий КП «Лисичанськтепломережа» у АТ «Альфа-Банк» банківський рахунок номер НОМЕР_3 , призначений у тому числі для виплати заробітної плати працівникам, є рахунком із спеціальним режимом використання.

Разом з тим, аналізуючи зміст наданих суду на підтвердження факту спеціального режиму використання банківських рахунків, суд керується приписами ст. 79 ГПК України і вважає доведеними вказані обставини, оскільки докази, надані на їх підтвердження, є більш достовірними, підставними та вірогідними, ніж докази, надані на їх спростування.

При цьому, згідно з ч. 3 ст. 18 ЗУ «Про виконавче провадження», виконавець має право отримувати від банківських та інших фінансових установ інформацію про наявність рахунків та/або стан рахунків боржника, рух коштів та операції за рахунками боржника.

Відповідно до ч. 3 ст. 52 ЗУ «Про виконавче провадження», банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.

Проте, у матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б свідчили про вчинення державним виконавцем дій, спрямованих на встановлення режиму використання коштів на банківському рахунку, на який було накладено арешт, як і докази, якими б підтверджувався факт виконання банком обов`язку щодо повідомлення виконавця про цільове призначення рахунку.

У зв`язку з чим суд приходить до висновку про необхідність скасування постанови державного виконавця про арешт коштів боржника в частині накладення арешту на рахунок боржника, щодо якого судом було встановлено спеціальний режим використання.

У свою чергу суд критично ставиться до посилання державного виконавця у постанові про арешт коштів боржника на те, що арешт не накладається на кошти, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, а також коштів, що необхідні та призначені для оплати праці та здійснення нарахувань на заробітну плату працівників, - оскільки воно суперечить вимогам чинного законодавства, змістом яких встановлено імперативну заборону накладення арешту саме на кошти, які знаходяться на рахунках із спеціальним режимом використання, а не тільки на відповідні кошти, які на них обліковуються, та породжують відповідний режим використання банківських рахунків.

Таким чином, з огляду на вищевикладене, суд вважає, що заявлені у скарзі вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 234, 235, 339 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

УХВАЛИВ:

1. Скаргу Комунального підприємства «Лисичанськтепломережа» на дії державного виконавця №693 від 23.04.2020 року (вх. № /20 від 28.04.2020 року) у справі №913/409/19 - задовольнити повністю.

2. Скасувати:

- постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рубель І.В. від 24.03.2020 року у виконавчому провадженні №61286359 про арешт коштів боржника Комунального підприємства «Лисичанськтепломережа» (93113, Луганська область, м. Лисичанськ, вул. Тепла, буд. 17, код ЄДРПОУ 13401321) в частині накладення арешту на грошові кошти на рахунку зі спеціальним режимом використання № НОМЕР_3 , відкритим в АТ "Альфа-Банк" у м. Києві (МФО 300346).

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання 26.05.2020 року та, відповідно до ст. 235 ГПК України, може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції у строки, передбачені ст. 256 ГПК України, та порядку, визначеному п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Ухвалу суду складено та підписано 26.05.2020 року.

Суддя О.В. Тацій