Рішення № 89428916, 19.05.2020, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

19.05.2020 Справа № 920/79/20м. Суми

Господарський суд Сумської області у складі судді Джепи Ю.А., за участі секретаря судового засідання Галашан І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Господарського суду Сумської області матеріали справи № 920/79/20 в порядку спрощеного позовного провадження

за позовом: Акціонерного товариства «Українська залізниця» (вул. Єжи Гедройця, буд. 5, офіс 901, м. Київ, 03150, ідентифікаційний код 40075815, email: uz@uz.gov.ua),

до відповідача: фізичної особи-підприємця Осадчого Юрія Григоровича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , email: ІНФОРМАЦІЯ_1 ),

про стягнення 55435,80 грн,

представники сторін:

позивача - Кулініч А.П. приймав участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів,

відповідача - не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Акціонерне товариство «Українська залізниця» (вул. Єжи Гедройця, буд. 5, офіс 901, м. Київ, 03150, ідентифікаційний код 40075815) звернулося до суду з позовною заявою, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача - фізичної особи-підприємця Осадчого Юрія Григоровича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) штрафні санкції в загальній сумі 55435,80 грн, нараховані у зв`язку з неналежним виконанням умов договору № Ф/ЦН-Т-175/19 від 19.08.2019, а також здійснити розподіл судових витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань щодо поставки товару у кількості та якості, що обумовлені умовами укладеного між сторонами договору, у зв`язку з чим відповідачеві нараховано штрафні санкції у визначеному в позовній заяві розмірі.

До позовної заяви позивачем додано орієнтовний розрахунок понесених судових витрат, відповідно до якого витрати позивача, пов`язані з розглядом цієї справи складаються з:

- судового збору в сумі 2102,00 грн;

- витрат, пов`язаних з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду в сумі 900 грн, а саме: поштові витрати щодо надсилання процесуальних документів сторонам судового розгляду (Господарський суд Харківської області, АТ «Укрзалізниця» та ТОВ «Корт-07»), в порядку визначеному ГПК України;

- витрати на відрядження представника позивача до суду в сумі 2700,00 грн.

Ухвалою від 30.01.2020 у справі № 920/79/20 постановлено позовну заяву Акціонерного товариства «Українська залізниця» залишити без руху до усунення недоліків.

17.02.2020 від представника позивача до суду надійшла заява від 12.02.2020 № 4-45, відповідно до якої позивачем усунуто зазначені в ухвалі суду від 30.01.2020 у цій справі недоліки позовної заяви.

Ухвалою від 24.02.2020 постановлено відкрити провадження у справі № 920/79/20; справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами; розгляд справи по суті призначити на 07.04.2020, 11:00; встановити відповідачу строк для подання заяви із запереченнями проти розгляду справи у порядку спрощеного провадження та відзиву на позов із урахуванням вимог статей 165, 251 ГПК України до 13.03.2020; встановити позивач строк для подання до суду відповіді на відзив із урахуванням вимог статей 166, 251 ГПК України до 25.03.2020; встановити відповідачу строк для подання до суду заперечення із урахуванням вимог статей 167, 251 ГПК України до 07.04.2020.

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 07.04.2020 у справі № 920/79/20 постановлено у задоволенні заяви відповідача від 13.03.2020 б/н (вх. № 898к від 16.03.2020) щодо здійснення розгляду справи № 920/79/20 в порядку загального позовного провадження відмовити за необґрунтованістю; відкласти розгляд справи № 920/79/20 по суті без виклику учасників справи на 27.04.2020, 11:00; зобов`язати відповідача надіслати (вручити) позивачу копію письмових заперечень (відзиву) від 13.03.2020 б/н (вх. № 2493 від 17.03.2020) разом із доданими до нього документами, докази надсилання (вручення) надати суду в наступне судове засідання.

21.04.2020 до суду від відповідача надійшли письмові заперечення від 13.03.2020 б/н (вх. № 3278 від 21.04.2020), які по своїй суті є відзивом, де відповідач зазначає, що проти позову заперечує та просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на нікчемність договору № Ф/ЦН-Т-175/19 від 19.08.2019.

23.04.2020 представником позивача надіслано до суду електронною поштою клопотання б/н, б/д (вх. № 11к від 17.04.2020) про відкладення розгляду справи, в якому у зв`язку з запровадженням карантину, просить суд визначити відкласти розгляд даної справи на іншу дату в режимі відеоконференції по за межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Відповідачем також подано до суду клопотання від 27.04.2020 б/н (вх. № 1337к від 27.04.2020) про відкладення розгляду справи у зв`язку із запровадженням карантину.

Ухвалою суду від 27.04.2020 у справі № 920/79/20 постановлено клопотання відповідача від 27.04.2020 б/н (вх. № 1337к від 27.04.2020) про відкладення розгляду справи задовольнити; клопотання представника позивача б/д, б/н (вх. № 1308к від 23.04.2020) про відкладення розгляду справи та призначення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів задовольнити; відкласти розгляд справи № 920/79/20 по суті на 19.05.2020, 12:30; провести судове засідання по суті у справі № 920/79/20, забезпечивши участь представника позивача Кулініча А.П. у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою програмного забезпечення «EasyCon» (пошук в мережі Інтернет здійснюється за посиланням: https://easycon.com.ua).

Представник позивача приймав участь у судовому засідання по суті 19.05.2020 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою програмного забезпечення «EasyCon».

Відповідач в судове засідання по суті не з`явився, проте надав до суду письмову промову від 19.05.2020 б/н (вх. № 3894 від 19.05.2020), відповідно до якої відповідач проти позову заперечує та, посилаючись на вимоги частини четвертої статті 11 та частини четвертої статті 28 Закону України «Про публічні закупівлі», зазначає, що договір укладено з порушенням зазначених правових норм, що дає підстави визнати цей договір недійсним. Зокрема, рішення тендерного комітету позивача про визнання відповідача переможцем торгів на закупівлю аналогових телефонів у документі «акцепт аналогові телефони. doc» відсутнє, результати поіменного голосування відсутні, підписи голови та членів тендерного комітету відсутні, що суперечить вимогам статей 203, 207 ЦК України та частині четвертій статті 11 Закону України «Про публічні закупівлі», а тому, на думку відповідача, протокол № 1 не підтверджує факту погодження тендерного комітету визнати відповідача переможцем торгів і повідомленням про намір укласти відповідний договір. Також, посилаючись на частину другу статті 32 зазначеного Закону, зазначає про нікчемність договору, укладеного між сторонами з порушенням процедури закупівлі, оскільки його укладено на 21-й день з дня прийняття рішення про намір укласти договір.

Відповідно до орієнтовного розрахунку понесених судових витрат позивач зазначав, що витрати, пов`язані з розглядом цієї справи складаються з:

- судового збору в сумі 2102,00 грн;

- витрат, пов`язаних з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду в сумі 900 грн, а саме: поштові витрати щодо надсилання процесуальних документів сторонам судового розгляду (Господарський суд Харківської області, АТ «Укрзалізниця» та ТОВ «Корт-07»), в порядку визначеному ГПК України;

- витрат на відрядження представника позивача до суду в сумі 2 700,00 грн.

Проте в судовому засіданні по суті 19.05.2020 представник позивача усно зазначив, що при розподілі судових витрат просить суд враховувати лише витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 2 102,00 грн, а також зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та наполягає на задоволенні їх судом.

Судом прийнято до розгляду зазначену усну заяву представника позивача.

Відповідно до статті 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими Господарським процесуальним кодексом України для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

За приписами статті 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

За змістом статті 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. На розширення цього положення Основного Закону в статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Відповідно до частини четвертої статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки та подання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України, статтями 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлені наступні обставини.

19.08.2019 між сторонами у справі укладено договір № Ф/ЦН-Т-175/19 (надалі - договір), відповідно до пункту 1.1 якого відповідач зобов`язався поставити позивачеві товар - «Телефонне обладнання» (аналогові телефони) зазначені у специфікації, що додається до договору і є його невід`ємною частиною, а позивач зобов`язався прийняти і оплатити такий товар.

Вищезазначений факт підтверджується наявною в матеріалах справи копією договору та сторонами не спростовується (а.с.8-17).

Відповідно до пункту 1.2 договору найменування/асортимент товару, одиниця виміру, кількість, ціна за одиницю товару та загальна вартість договору вказується у специфікації.

Пунктом 1.3 договору визначено, що відповідач гарантує, що товар, який є предметом договору, належить йому на праві власності або іншому речовому праві, що надає йому право розпоряджатися товаром та є новим, не перебуває під забороною відчуження, арештом, не є предметом застави та іншими засобом забезпечення виконання зобов`язань перед будь-якими фізичними або юридичними особами, державними органами і державою, а також не є предметом будь-якого іншого обтяження чи обмеження, передбаченого чинним законодавством України.

За умовами пункту 1.4 відповідач підтверджує, що укладання та виконання ним цього договору не суперечить нормам чинного законодавства України та відповідає його вимогам (зокрема щодо отримання всіх необхідних дозволів та погоджень, а також підтверджує те, що укладання та виконання ним цього договору не суперечить цілям діяльності відповідача (постачальника), положенням його установчих документів чи інших локальних актів.

Згідно з пунктом 2 договору відповідач повинен поставити позивачу товар, передбачений цим договором, якість якого відповідає сертифікатам якості або паспортам виробника, Держстандартам, технічним або іншим умовам, які пред`являються до товару даного виду та підтверджуються відповідними документами. Відповідач гарантує якість і надійність товару, що постачається, протягом гарантійного строку

Відповідно до пункту 3 договору ціна договору визначена у специфікації з урахуванням ПДВ. Загальна вартість договору визначається загальною вартістю товару, вказаного у специфікації до договору.

Пунктом 4.1 договору визначено, що розрахунки проводяться шляхом оплати позивачем після пред`явлення відповідачем рахунку на оплату товару та підписаного сторонами акту приймання-передачі товару або видаткової накладної, шляхом перерахування коштів на рахунок відповідача на умовах, зазначених у специфікації.

Строк поставки, умови та місце поставки товару, інформація про вантажовідправників і вантажоотримувачів вказується в специфікації до договору, яка є додатком 1 до договору.

Умовами пункту 5.2 договору передбачено, що обсяг поставки товару визначається в рознарядках позивача та узгоджується до поставки товару. Відвантаження товару проводиться після отримання відповідачем рознарядки.

Відповідно до специфікації № 1 до договору (а.с. 16) поставці підлягає товар, а саме: аналогові стаціонарні апарати Panasonic KX-TS2365 у кількості 200 (двісті) штук загальною вартістю 298 800,00 грн. Строк поставки товару визначено протягом 5 (п`яти) календарних днів з дня отримання заявки; умови та строки оплати визначено 100 % перерахування грошових коштів на рахунок відповідача протягом 20 (двадцяти) банківських днів з дня отримання товару; днем отримання товару вважається день підписання видаткової накладної обома сторонами; транспортні витрати включено у вартість товару; рік виготовлення товару 2017-2018.

Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2019, а в частині виконання взаєморозрахунків до повного виконання зобов`язань (пункт 10.1договору).

Як встановлено судом, позивачем листом від 23.09.2019 № 10/591 надіслана відповідачеві заявка на постачання телефонних апаратів Panasonic KX-TS2365 у кількості 200 (двісті) штук за адресою: м. Київ, вул. Є. Гедройця 5. Заявка отримана відповідачем електронною поштою 27.09.2019.

09.10.2019 засобами поштового зв`язку Філією АТ «Укрзалізниця» отримано від відповідача партію телефонних апаратів у кількості 20 (двадцять) штук, що є частковим виконанням умов договору № Ф/ЦН-1-175/19 від 19.08.2019 зі сторони відповідача.

При проведенні огляду отриманого від відповідача товару позивачем встановлено наступне: обладнання упаковано не в оригінальній упаковці, корпуси телефонних апаратів мають дрібні пошкодження, затертий стан пластикових поверхонь, різні інформаційні наліпки, на деяких телефонних апаратах стертий серійний номер, документація (інструкція та гарантійні талони) відсутня та наявні ознаки того, що телефоні апарати були у використанні, про що позивачем повідомлено відповідача листом від 09.10.2019 за № 10/666 та викликано представника відповідача для проведення комісійних, приймальних випробувань і з`ясування причин порушення відповідачем умов договору.

Крім того, 22.10.2019 позивач звернувся до відповідача з вимогою № 10/755 щодо заміни телефонних апаратів Panasonic KX-TS2365 у кількості 20 (двадцять) штук як товару неналежної якості.

Відповідач листом від 08.11.2019 б/н погодився з порушеннями ним умов договору, що вказані у листах позивача № 10/666 від 09.10.2019, № 10/755 від 22.10.2019 та зобов`язався замінити на товар належної якості, який відповідає умовам договору.

В подальшому, позивачем листом від 21.11.2019 № 10/877 повторно підтверджено заявку від 23.09.2019 № 10/591, як належну до виконання, а також висловлено вимогу здійснити заміну раніше поставлених телефонних апаратів Panasonic KX-TS2365 неналежної якості.

Матеріалами справи підтверджується та не спростовується відповідачем факт порушення ним умов договору в частини поставки 20 штук телефонних апаратів Panasonic KX-TS2365 неналежної якості та невиконання умов договору щодо поставки телефонних апаратів Panasonic KX-TS2365 у кількості 180 штук.

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Статтею 174 ГК України визначено, що підставою виникнення господарських зобов`язань зокрема є господарські договори та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачених законом, але такі, які йому не суперечать.

Статтею 193 ГК України встановлено обов`язок суб`єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до вимог частини першої статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) в зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (частина перша статті 712 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 ЦК України).

Відповідно до частини другої статті 193 та частини першої статі 216 Господарського кодексу України, порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами або договором; учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором.

Згідно статей 230, 231 ГК України штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Як зазначалося раніше, судом встановлено порушення відповідачем умов договору в частині поставки 20 штук телефонних апаратів Panasonic KX-TS2365 неналежної якості та невиконання умов договору щодо поставки телефонних апаратів Panasonic KX-TS2365 у кількості 180 штук.

Згідно з умовами договору за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань за договором винна сторона несе відповідальність згідно з чинним законодавством України і цим договором (пункт 7.1 договору).

Пунктом 7.4 договору визначено, що за постачання товару неналежної якості або некомплектного товару відповідач сплачує позивачеві штраф у розмірі 20 % від вартості товару неналежної якості або некомплектного товару.

Згідно з пунктом 7.7 договору у випадку ненадання або порушення строків надання товаросупровідних документів і/або інших документів відповідно до пункту 5.7 договору, відповідач сплачує позивачеві штраф у розмірі 10 % від вартості товару, документи щодо яких надані з порушенням строку.

Як вбачається із специфікації 1 до договору, вартість одиниці поставленого товару складає 1 494,00 грн.

Оскільки відповідачем здійснено поставку неякісних телефонних апаратів Panasonic KX-TS2365 у кількості 20 штук, то позивачем правомірно нараховано відповідачеві у відповідності до пунктів 7.4, 7.7 договору штраф у розмірі 20% від вартості товару неналежної якості та штраф у розмірі 10 % від вартості товару, документи щодо якого надані з порушенням строку.

Суд, перевіривши наведений позивачем у позовній заяві розрахунок вищезазначених штрафних санкцій, нарахованих відповідно до пунктів 7.4 та 7.7 договору, встановив, що позивачем обраховано суму штрафних санкцій за поставку некомплектного товару та без супровідних документів арифметично невірно, а саме: позивачем арифметично не вірно обраховано загальну вартість 20 штук телефонних апаратів.

У розрахунку штрафних санкцій позивачем зазначено, що: 1494,00 (ціна за 1 телефонний апарат) х 20 (штук) = 38 980,00 грн, що є арифметично неправильним.

Загальна вартість 20 штук телефонних апаратів складає 29 880,00 грн (1494,00 (ціна за 1 телефонний апарат) х 20 (штук) = 29 880,00 грн).

А відтак, при розрахунку штрафних санкцій за пунктами 7.4 та 7.7 договору судом застосовано вартість 20 штук телефонних апаратів, яка дорівнює 29 880,00 грн та здійснено розрахунок за наступною формулою:

29 880,00/100х(20+10) = 8 964,00 грн (з них: 20 % штрафу за пунктом 7.4 договору складає 5 976,00 грн та 10 % штрафу за пунктом 7.7 договору складає 2988,00 грн).

За приписами пункту 7.11 договору сторони погодили, що у разі невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань з поставки товару у строки, зазначені у специфікації до даного договору, останній сплачує позивачу пеню у розмірі 0,1 % від вартості непоставленого товару або несвоєчасно поставленого товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплачує штраф у розмірі 7% від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару.

Позивач у позовній заяві зазначає, що відповідно до листа відповідача від 08.11.2019 б/н, де останній визнає, що заявку на поставку товару він отримав від позивача 27.09.2019, відповідальність відповідача настає з наступного дня після отримання заявки та протягом строку дії договору, а саме з 27.09.2019 до 31.12.2019, що складає 95 днів, і відповідно позивач при розрахунку суми пені застосовує наступну формулу: 95 днів х 268,92 грн = 25 547,40 грн.

Суд, перевіривши наведений позивачем у позовній заяві розрахунок пені, нарахованої відповідно пункту 7.11 договору, встановив, що позивачем обраховано суму пені арифметично невірно та використано при розрахунку показник невірно обрахованої загальної вартості не поставленого товару (вартість 180 штук телефонних апаратів), а також невірно визначено період нарахування пені.

Як визначено судом, вартість непоставленого товару за договором (180 штук телефонних апаратів) складає 268 920,00 грн = 298 800,00 грн (загальна вартість 200 штук телефонних апаратів) - 29 880,00 грн (вартість 20 штук поставлених неякісних телефонних апаратів).

Також судом встановлено, що відповідачем допущено прострочення поставки товару за договором з 03.10.2019 (через п`ять днів після отримання заявки позивача від 27.09.2019, що відповідає строку поставки за умовами Специфікації, а не на наступний день після її отримання, як вказує позивач) по 31.12.2019, тобто має місце 90 днів прострочення поставки товару (180 штук телефонних апаратів).

Таким чином, пеня за невиконання поставки складає:

24 202,80 грн (0,1 % х 268 920,00 х 90 днів).

Щодо наведеного у позовній заяві розрахунку 7 % штрафу за умовами пункту 7.11 договору, суд зазначає наступне.

Позивачем у позовній заяві при обрахунку суми 7% штрафу також допущено арифметичну помилку та зазначено, що сума 7 % штрафу складає 18 194,40 грн, тоді як 7 % штрафу від суми вартості непоставленого товару складає: 18 824,40 грн (268 920,00 х 7% = 18 824,40).

За розрахунком суду загальна сума вищевказаних штрафних санкцій складає 51 991,00 грн.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що відповідальність відповідача за постачання товару неналежної якості або некомплектного товару; за ненадання або порушення строків надання товаросупровідних документів і/або інших документів відповідно до пункту 5.7 договору; за невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань з поставки товару у строки, зазначені у специфікації до даного договору, а також за прострочення поставки понад тридцять днів у вигляді стягнення штрафних санкцій у відповідних розмірах передбачені умовами укладеного між сторонами договору, позивач має право вимагати від відповідача сплатити вищезазначених штрафних санкцій за кожне порушення строків та умов поставки, встановлених договором.

Твердження відповідача, викладені у письмових запереченнях та промові відповідача, стосовно укладення договору поставки між сторонами з порушенням вимог частини четвертої статті 11 та частини четвертої статті 28 Закону України «Про публічні закупівлі», що дає підстави визнати цей договір недійсним, а також, щодо нікчемності договору за приписами частини другої статті 32 зазначеного Закону, як укладеного між сторонами з порушенням процедури закупівлі на 21-й день з дня прийняття рішення про намір укласти договір, не покладаються судом в онснову висновків в справі, оскільки спростовуються наступним.

Відповідно до частини четвертої статті 11 Закону України «Про публічні закупівлі» (в редакції, яка діяла з 01.01.2019) рішення тендерного комітету або уповноваженої особи оформлюється протоколом. У рішенні відображаються результати поіменного голосування членів комітету, присутніх на засіданні тендерного комітету, з кожного питання. Протокол підписується всіма членами комітету, присутніми на його засіданні, або всіма уповноваженими особами. У разі відмови члена тендерного комітету або однієї з уповноважених осіб підписати протокол про це зазначається у протоколі з обґрунтуванням причин відмови.

За приписами частини четвертої статті 28 Закону України «Про публічні закупівлі» (в редакції, яка діяла з 01.01.2019) після оцінки пропозицій замовник розглядає тендерні пропозиції на відповідність вимогам тендерної документації з переліку учасників, починаючи з учасника, пропозиція якого за результатом оцінки визначена найбільш економічно вигідною. Строк розгляду тендерної пропозиції, яка за результатами оцінки визначена найбільш економічно вигідною, не повинен перевищувати п`яти робочих днів з дня визначення найбільш економічно вигідної пропозиції. Строк розгляду тендерної пропозиції може бути аргументовано продовжено замовником до 20 робочих днів. У разі продовження строку розгляду тендерної пропозиції замовник оприлюднює повідомлення в електронній системі закупівель.

У разі відхилення тендерної пропозиції, що за результатами оцінки визначена найбільш економічно вигідною, замовник розглядає наступну тендерну пропозицію з переліку учасників, що вважається найбільш економічно вигідною.

Відповідно до частини першої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Статтею 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

У відповідності до статті 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Судами відповідне не встановлювалося, зустрічний позов відповідачем у даній справі про визнання договору недійсним не подавався, інші позови також, доказів протилежного матеріали справи не містять.

Відповідно до частини другої статті 32 Закону України «Про публічні закупівлі» (в редакції, яка діяла з 01.01.2019) замовник укладає договір про закупівлю з учасником, який визнаний переможцем торгів протягом строку дії його пропозиції, не пізніше ніж через 20 днів з дня прийняття рішення про намір укласти договір про закупівлю відповідно до вимог тендерної документації та пропозиції учасника-переможця. З метою забезпечення права на оскарження рішень замовника договір про закупівлю не може бути укладено раніше ніж через 10 днів з дати оприлюднення на веб-порталі Уповноваженого органу повідомлення про намір укласти договір про закупівлю.

Абзацом 3 частини першої статті 37 зазначеного Закону визначено, що договір про закупівлю є нікчемним у разі, зокрема, його укладення з порушенням строків, передбачених частиною другою статті 32 та абзацом 8 частини третьої статті 35 цього Закону, крім випадків зупинення перебігу строків у зв`язку з розглядом скарги органом оскарження відповідно до статті 18 цього Закону.

Судом встановлено, що сторонами цього спору укладено договір від 19.08.2019 № Ф/ЦН-Т-175/19 не на 21-перший день, як зазначає відповідач, а на 20-тий день встановленого законом строку, як визначено частиною другою статті 32 Закону України «Про публічні закупівлі» (в редакції, яка діяла з 01.01.2019), оскільки двадцятий день строку припадав на 18.08.2019 - вихідний день (неділя), а 19.08.2019 є понеділком, наступним робочим днем, а тому, у відповідності до частини п`ятої статті 254 ЦК України, відповідно до якої, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день. Таким чином, вищезазначений договір укладено сторонами у встановлений Законом 20-денний строк, й підстави вважати його нікчемним відсутні.

З огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги стосовно стягнення з відповідача на користь позивача штрафних санкцій у загальній сумі 51 991,00 грн є правомірними, обґрунтованими та підлягають задоволенню, а в іншій частині штрафних санкцій суд відмовляє за необґрунтованістю нарахування та допущення позивачем при розрахунку арифметичних помилок.

Частиною третьою статті 2 ГПК України визначено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є: верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; обов`язковість судового рішення; розумність строків розгляду справи судом; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Відповідно до частини першої статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частин першої, третьої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

На підставі наведеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, належними, допустимими, достовірними, достатніми доказами у розумінні статей 76-79 ГПК України, не спростовані відповідачем та підлягають задоволенню частково з урахуванням вищевикладеного.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Статтею 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до статті 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до вимог статті 129 ГПК України на відповідача покладається 1971,40 грн відшкодування витрат зі сплати судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 123, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця Осадчого Юрія Григоровича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» (вул. Єжи Гедройця, буд. 5, офіс 901, м. Київ, 03150, ідентифікаційний код 40075815) 51 991,40 грн штрафних санкцій за договором від 19.08.2019 № Ф/ЦН-Т-175/19 та 1 971,40 грн відшкодування витрат зі сплати судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно зі ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

Відповідно до п.4 Розділу X ГПК України (доповнено згідно із Законом № 540-IX від 30.03.2020) під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки апеляційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину.

Повне рішення складено та підписано суддею 25 травня 2020 року.

Суддя Ю.А. Джепа