Ухвала суду № 89426791, 19.05.2020, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/11742/19

Провадження № 2-зз/638/60/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2020 року Дзержинський районний суд міста Харкова в складі:

головуючого судді Цвірюка Д.В.,

за участю секретаря Куценко К.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні зали судових засідань суду заяву представника ТОВ «ФК «Горизонт» - адвоката Данченка Андрія Сергійовича про скасування заходів забезпечення позову, -

встановив:

Представник відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Горизонт» - адвокат Данченко Андрій Сергійович звернувся до Дзержинського районного суду м.Харкова із заявою, в якій просить скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Дзержинського районного суду м.Харкова від 05.02.2020 року у справі №638/11742/19.

В обґрунтування заяви зазначає, що ухвалою Дзержинського районного суду м.Харкова від 05.02.2020 року частково задоволено заяву адвоката Оганезова Р.А. в інтересах ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «ФК «Горизонт», Шевченківського відділу державної виконавчої служби міста Харків, Головного територіального управління юстиції у Харківській області, приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Бистрицької Алли Петрівни про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, зупинено стягнення на підставі виконавчого напису №454, вчиненого приватним нотаріусом ХМНО Бистрицькою А.П. 08.04.2010 року щодо звернення стягнення на предмет іпотеки: двокімнатної квартири, загальною площею 52,8 кв.м., житловою площею 31,3 кв.м., розташованою за адресою: АДРЕСА_1 , до розгляду справи по суті. Вказує, що ні у заяві про забезпечення позову, ні в ухвалі від 05.02.2020 року жодним чином не зазначено, що позивач довів необхідність та доцільність забезпечення позову заходом, передбаченим п.6 ч.1 ст.150 ЦПК України, не доведено факту, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а також не доведено факту, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову. Також вказує, що жодним чином не обґрунтовано необхідності вжиття вказаного заходу забезпечення позову, що по суті є зупиненням виконавчих дій у виконавчому провадженні. Позивачем не наведено доказів чому незабезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, не зазначено доказів, що існує реальна загроза невиконання рішення суду. Крім того, зазначає, що питання зупинення вчинення виконавчих дій відноситься до виключної компетенції державного виконавця, тому суд не наділений повноваженнями вирішувати питання щодо вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення виконавчих дій. Таке зупинення стягнення на підставі виконавчого напису є підміною рішення суду. З цих підстав вважає, що Дзержинський районний суд м.Харкова неповно з`ясував всіх обставин, що мають значення для справи при винесенні ухвали від 05.02.2020 року. Зазначає, що позивач ОСОБА_1 повторно звертається до суду з аналогічним позовом, який вже був предметом розгляду в суді в 2010-2011 роках, та позивачем пропущено строк позовної давності та даний позов поданий виключно з метою перешкоджання виконання виконавчого провадження.

Представник заявника в судове засідання не з`явився, просив заяву розглянути без його участі.

Інші учасники провадження про розгляд справи повідомлялись, причини неявки суду не повідомили.

Суд, розглянувши заяву, вивчивши матеріали цивільної справи, дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що в провадженні Дзержинського районного суду м.Харкова перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «ФК «Горизонт», Шевченківського відділу державної виконавчої служби міста Харків, Головного територіального управління юстиції у Харківській області, приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Бистрицької Алли Петрівни про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню

З метою забезпечення позову ухвалою Дзержинського районного суду м.Харкова від 05.02.2020 року було вжито заходи забезпечення позову, зокрема зупинено стягнення на підставі виконавчого напису №454, вчиненого приватним нотаріусом ХМНО Бистрицькою Аллою Петрівною 08.04.2010 року щодо звернення стягнення на предмет іпотеки: двохкімнатної квартири, загальною площею 52,8 кв.м., житловою площею 31,3 кв.м., розташованою за адресою: АДРЕСА_1 до розгляду справи по суті.

При цьому суд зауважує, що продовження стягнення за виконавчим написом нотаріуса та невжиття заходів забезпечення позову може призвести до необґрунтованого звернення стягнення на майно позивача, а також істотно ускладнити ефективний захист прав позивача, оскільки у разі можливого задоволення позову про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, позивач буде вимушений прикладати додаткові зусилля для повернення майна.

При обранні виду забезпечення позову у вигляді зупинення стягнення на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса враховувалась співмірність із заявленими позовними вимогами.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

Слід зауважити, що основною метою статті 1 Першого протоколу до Конвенції є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому в своїх рішеннях ЄСПЛ постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та фундаментальними правами окремої людини (наприклад, рішення у справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Новоселецький проти України» від 11 березня 2003 року, «Федоренко проти України» від 01 червня 2006 року). Необхідність забезпечення такої рівноваги відображена в структурі статті 1 Першого протоколу до Конвенції. Зокрема, необхідно, щоб була дотримана обґрунтована пропорційність між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.

У відповідності до ч.1 ст.158 ЦПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Згідно ч.7 ст.158 ЦПК України у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Відповідно до вимог ч. 8 ст.158 ЦПК України вказано, що якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження, вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення.

Частиною 9 та 10 вказаної статті передбачено, що у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову. У такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду.

У відповідності до ст.258 ЦПК України судовими рішеннями є, зокрема, рішення та ухвали. Частинами 3 та 5 вказаної статті передбачено, що розгляд справи по суті судом першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду. У випадках, передбачених цим Кодексом, судовий розгляд закінчується постановленням ухвали чи видачею судового наказу.

Згідно до ч. 1, 2 ст.273 ЦПК України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Зазначені норми Конституції України знайшли своє відображення і в процесуальному законодавстві України. Так, статтею 14 ЦПК України встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Як вбачається із наведених норм, судове рішення допускається до виконання лише після набрання ним законної сили, тобто після апеляційного розгляду справи або після закінчення строку на апеляційне оскарження.

Розглядаючи подану заяву про скасування заходів забезпечення позову, суд зазначає, що на час розгляду заяви судовий розгляд справи триває та жодне судове рішення по суті заявлених позовних вимог судом не ухвалено.

Крім того, у Постанові Верховного Суду від 25.02.2019 року у справі № 924/789/18, суд зазначає, що оскільки позивач звернувся із немайновою позовною вимогою - про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, тобто судове рішення у разі задоволення цієї вимоги не вимагатиме примусового виконання, однак за цим написом звернено стягнення на майно позивача - на користь (з метою задоволення вимог) відповідача, в цьому випадку як підстава вжиття заходів забезпечення позову має досліджуватись, чи може невжиття таких заходів істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

При цьому в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд не вбачає підстав для задоволення заяви представника відповідача про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Дзержинського районного суду м.Харкова від 05.02.2020 року у справі №638/11742/19, що не позбавляє в подальшому учасників справи звернутися до суду першої інстанції, яким накладено арешт для вирішення даного питання.

Отже, виходячи із вищевикладеного, суд дійшов висновку, що вирішення питання про скасування заходів забезпечення позову за заявою представника відповідача є передчасним, оскільки судовий розгляд справи триває, судове рішення не ухвалено, а скасування забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання можливого рішення суду, тому суд вважає, що слід залишити без задоволення заяву про скасування заходів забезпечення позову.

Керуючись ст.158, 260 ЦПК України, суд,-

ухвалив:

В задоволенні заяви представника ТОВ «ФК «Горизонт» - адвоката Данченка Андрія Сергійовича про скасування заходів забезпечення позову - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Відповідно ч.3 ст.354 ЦПК України строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Головуючий суддя: Д.В.Цвірюк