Ухвала суду № 89424535, 19.05.2020, Деснянський районний суд міста Києва

4-с/754/8/20

Справа № 754/12121/17

У Х В А Л А

Іменем України

19 травня 2020 року Деснянський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Панченко О.М.

при секретарі Чехун Ю.В.

представника скаржника - адвоката Молчанова М.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві скаргу ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Відкрите Акціонерне товариство «Науково-дослідне медичне об`єднання «Діалір»», керівник Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві, керівник Деснянського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) на бездіяльність державного виконавця, -

В С Т А Н О В И В :

10.09.2019 р. заявниця ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою на бездіяльність державного виконавця, щодо незастосування ним у виконавчому провадженні ЗУ «Про гарантії держави, щодо виконання судових рішень»,обґрунтовуючи скаргу тим, що 28.02.2019 року державним виконавцем Деснянського РВДВС м. Києва було відкрито виконавче провадження № 58496844 за виконавчим листом 754/12121/17 від 11.01.19 року про стягнення з ВАТ «Науково-дослідне медичне об`єднання Діалір» на користь ОСОБА_2 154816.65 грн. невиплаченої заробітної плати, 68358.51 грн. - середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, 254085.86 грн. - компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати. 02.04.2019 року Головний державний виконавець Деснянського РВДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві Вахрушева Р.М. видала постанову про передачу цього виконавчого провадження до ВПВР УДВС ГТУЮ к м. Києві. 06.08.2019 року ухвалою Деснянського районного суду м. Києва замінено сторону виконавчого провадження у справі № 754/12121/17 та замість стягувача ОСОБА_2 вказано стягувача ОСОБА_1 (заявницю у справі). 04.09.2019 року представником заявниці подано клопотання до державної виконавчої служби про застосування до вказаного вище виконавчого провадження Закону України «Про гарантії держави, щодо виконання судових рішень». 12.01.2020 року державний виконавець Вахрушева Р.М. видала постанову про прийняття виконавчого провадження по виконанню виконавчого листа 754/12121/17 від 11.01.19 року про стягнення з ВАТ «Науково-дослідне медичне об`єднання Діалір» на користь ОСОБА_1 (правонаступника) всіх сум, які підлягали виплаті ОСОБА_2 . Станом на день подання цієї скарги уповноваженими особами державної виконавчої служби не застосовано до вказаного вище виконавчого провадження ЗУ «Про гарантії держави, щодо виконання судових рішень». В зв`язку з цим заявниця вимушена була звернутися до суду через свого представника, в остаточній редакції скарги просила суд зобов`язати Керівника ВПВР УДВС ГТУЮ у м. Києві застосувати до виконавчого провадження № 58496844 положення ЗУ «Про гарантії держави, щодо виконання судових рішень» та у зв`язку з цим згідно ч. 3 ст. 4 вказаного ЗУ подати до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів документи та відомості, необхідні для перерахування ОСОБА_1 коштів, згідно з переліком, затвердженим КМУ, про що також повідомити ОСОБА_1 ; зобов`язати Керівника Деснянського РВ ДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) застосувати до виконавчого провадження № 58496844 положення ЗУ «Про гарантії держави, щодо виконання судових рішень» та у зв`язку з цим згідно ч. 3 ст. 4 вказаного ЗУ подати до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів документи та відомості, необхідні для перерахування ОСОБА_1 коштів, згідно з переліком, затвердженим КМУ, про що також повідомити ОСОБА_1 .

Ухвалою судді Панченко О.М. від 13.09.2019 року скаргу залишено без руху, надано строк для усунення недоліків по ній.

Ухвалою суду від 27.09.2019 року відкрито провадження по даній цивільній справі та призначено скаргу до розгляду.

В судовому засіданні 26.02.2020 року судом до участі в справі в якості заінтересованої особи було залучено Деснянський районний відділ державної виконавчої служби м. Київ Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ).

15.04.2020 року судом витребувано матеріали виконавчого провадження від Деснянського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ).

31.10.2019 року від представника Відкритого Акціонерного товариства «Науково-дослідне медичне об`єднання «Діалір»» до суду надійшли письмові пояснення у справі.

Представник заявниці в судовому засіданні просив суд про задоволення скарги з викладених в ній обставин.

Представники заінтересованих осіб у справі - Відкритого Акціонерного товариства «Науково-дослідне медичне об`єднання «Діалір»», Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві, Деснянського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) в судове засідання не з`явилися, належним чином повідомлялися судом про день та час розгляду справи.

Крім того, на вимогу суду надати матеріали виконавчого провадження, Деснянським районним відділом державної виконавчої служби м. Київ Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ), такі матеріали надано не було.

Суд, вислухавши пояснення представника заявниці, розглянувши скаргу та додані до неї матеріали, прийшов до висновку про її часткове задоволення з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Згідно з ч. 1 ст. 448 ЦПК України, скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Згідно ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний: розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання.

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження" сторони виконавчого провадження та прокурор як учасник виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, мають право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно п. 4 ч. 5 ст. 12 ЦПК України суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим кодексом.

За нормами ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи: роз`яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених ЦПК України.

Судом в судовому засіданні було встановлено, що заочним рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 23.10.2018 року з Відкритого Акціонерного товариства «Науково-дослідне медичне об`єднання «Діалір»» на користь ОСОБА_2 стягнуто грошові кошти: 154816.65 грн. невиплаченої заробітної плати, 68358.51 грн. - середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, 254085.86 грн. - компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати.

02.04.2019 року Головний державний виконавець Деснянського РВДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві Вахрушева Р.М. видала постанову про передачу вказаного вище виконавчого провадження до ВПВР УДВС ГТУЮ к м. Києві.

06.08.2019 року ухвалою Деснянського районного суду м. Києва замінено сторону виконавчого провадження у справі № 754/12121/17 та замість стягувача ОСОБА_2 вказано стягувача ОСОБА_1 (заявницю у справі).

04.09.2019 року представником заявниці подано клопотання до державної виконавчої служби про застосування до вказаного вище виконавчого провадження Закону України «Про гарантії держави, щодо виконання судових рішень».

12.01.2020 року державний виконавець Вахрушева Р.М. видала постанову про прийняття виконавчого провадження по виконанню виконавчого листа 754/12121/17 від 11.01.19 року про стягнення з ВАТ «Науково-дослідне медичне об`єднання Діалір» на користь ОСОБА_1 (правонаступника) всіх сум, які підлягали виплаті ОСОБА_2 . Станом на день подання цієї скарги уповноваженими особами державної виконавчої служби не застосовано до вказаного вище виконавчого провадження ЗУ «Про гарантії держави, щодо виконання судових рішень».

Так, судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною України, - і за її межами.

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 і про захист прав людини і основоположних свобод.

У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги (ч. 2,3 ст. 451 ЦПК України).

Статтею 55 Конституції України передбачено захист прав і свобод людини і громадянина судом.

Конституційне право на судовий захист передбачає як невід`ємну частину такого захисту, можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які б дозволяли реалізувати його в повному об`ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основних свобод.

Згідно з ст. 3 Конституції України унормовано, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Згідно з ст. 19 Конституції України унормовано, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

Статтею 6 Конвенції передбачено право на справедливий суд. Тривале невиконання рішень, постановлених національними судами є системною проблемою України, яка констатована у декількох рішеннях Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

ЄСПЛ в пункті 40 рішення у справі «Горнсбі проти Греції» зазначив, що право на суд було б ілюзорним, якби національна правова система договірної держави допускала невиконання остаточного та обов`язкового судового рішення на шкоду одній зі сторін.

Якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс (рішення у справі «Піалопулос та інші проти Греції»).

Так, у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» (Yuriy Nikolayevich Ivanov v. Ukraine) (заява № 40450/04, рішення від 15 жовтня 2009 року) (далі - справа Іванов), ЄСПЛ констатував порушення пункту 1 статті 6, статті 13 Конвенції та статті 1 Першого протоколу та вказав, що зазначені вище порушення є наслідком несумісної з положеннями Конвенції практики, яка полягає в систематичному невиконанні державою-відповідачем рішень національних судів, за виконання яких вона несе відповідальність і у зв`язку з якими сторони, права яких порушені, не мають ефективних засобів юридичного захисту.

Рішення ЄСПЛ від 12 жовтня 2017 року у справі № 46852/13 «Бурмич та інші проти України» є продовженням пілотного рішення у справі Іванов . У цьому рішенні ЄСПЛ зазначив, що в рамках процедури пілотного рішення одним із найважливіших завдань є спонукання держави-відповідача до запровадження засобу юридичного захисту для всіх потерпілих від системного порушення, а відповідальність за надання відшкодування обов`язково покладатиметься на національні органи влади.

Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» у частині першій статті 2 передбачено, що держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація; юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства.

Згідно з частиною першою статті 3 названого Закону виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Отже, при виконанні судових рішень про задоволення позовних вимог до державних органів, гарантом виступає саме держава Україна. Закон України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» регулює ті випадки, коли здійснюється стягнення з державних органів, установ та підприємств, а тому є спеціальним та його норми мають пріоритет у випадку не врегулювання будь-яких питань з виконання таких судових рішень.

Основними умовами для застосування Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» є відкрите виконавче провадження та невиконання судового рішення протягом шести місяців (стаття 4 цього Закону).

У абз. 1 стор. 4 Постанови Вищого господарського Суду України №23/448-б від 25.01.2017 року зазначено: «Так, з матеріалів справи вбачається, що ВАТ «Науково-дослідне медичне об`єднання Діалір» є акціонерним товариством, акціонерами якого є: Фонд державного майна України - 95,569%, фізичні особи: 4,114%, юридичні особи -0,316 %. Згідно розпорядження КМУ від 15.12.2006 року №621-р «Про передачу МОЗ повноважень з управління корпоративними правами держави щодо ВАТ «Науково-дослідне медичне об`єднання Діалір» КМУ погодився з пропозицією Фонду державного майна стосовно передачі МОЗ повноважень з управління пакетом акцій ВАТ «Науково-дослідне медичне об`єднання Діалір», що належить державі, у розмірі 95,57 відсотка статутного фонду.

Оскільки строк у шість місяців з дати відкриття виконавчого провадження уже сплив та у зв`язку з тим, що боржник за вказаним виконавчим провадженням є юридичною особою, 95,57% акцій якого належать Державі Україна, а державним виконавцем не вжито всіх необхідних заходів для виконання рішення суду та не забезпечене його виконання, рішення суду не виконується, тому суд приходить до висновку про можливість задоволення позовних вимог в частині зобов`язання уповноважених осіб Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві та Деснянського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) вжити заходів для виконання рішення Деснянського районного суду м. Києва від 23.10.2018 року.

Щодо інших вимог скарги, то суд вважає, що такі не підлягають до задоволення, оскільки є не обґрунтованими.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що заявлені у скарзі вимоги є частково обґрунтованими та підлягають задоволенню частково, оскільки, судом встановлено порушення права заявника.

Керуючись ст.ст. 13, 81, 352, 354, 447-453 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження» суд,

У Х В А Л И В :

Скаргу ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Відкрите Акціонерне товариство «Науково-дослідне медичне об`єднання «Діалір»», керівник Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві, керівник Деснянського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) на бездіяльність державного виконавця, - задовольнити частково.

Зобов`язати уповноважених осіб Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві та Деснянського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) вжити заходів для виконання рішення Деснянського районного суду м. Києва від 23.10.2018 року у цивільній справі за позовними вимогами ОСОБА_2 (правонаступником якого є ОСОБА_1 ) до ВАТ «Науково-дослідне медичне об`єднання Діалір» про стягнення коштів (ВП №58496844), з урахуванням Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».

В задоволенні іншої частини вимог скарги - відмовити.

Ухвалу може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Деснянський районний суд міста Києва протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: