Постанова № 8941972, 25.02.2010, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

25.02.10Справа №2а-2938/08/7 Окружний адміністративний суд Автономної республіки Крим у складі

головуючого судді Маргарітова М.В. , при секретарі Силантьєвої О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Державного підприємства "Агрофірма "Магарач" Національного інституту винограду і вина "Магарач"

до Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі АР Крим

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення

за участю:

від позивача представник за довіреністю Пісаренко А.В.,

від відповідача представники за довіреністю Османов Е.Р., Антонова Л.Ю.

Обставини справи: позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до ДПІ в Бахчисарайському районі АР Крим та просить визнати нечинним податкове повідомлення-рішення відповідача №00005423/1 від 01.09.2008р. в частині нарахування податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 1135302,00 грн., та визнати частково нечинним податкове повідомлення-рішення №00005323/1 від 01.09.2008р. про нарахування податкового зобовязання з податку на прибуток в розмірі 28700,93 грн., в тому числі за основним платежем 19133,95 грн. та штрафні санкції 9566,98 грн.

Позивач надав письмову заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просить визнати частково протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача №00005423/0 від 01.08.2008р. та №00005423/1 від 01.09.2008р. у частині нарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 1135158,00 грн., в тому числі 621433 грн. основного платежу та 513725 грн. штрафних санкцій, №00005323/0 від 01.08.2008р. та №00005323/1 від 01.09.2008р. у частині нарахування податкового зобовязання з податку на прибуток в розмірі 28738,5 грн., в тому числі 19159,00 грн. основного платежу та 9579,5 грн. штрафних санкцій.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що викладені в акті перевірки від 25.07.08р. №182/27/23/109580745 висновки, не відповідають фактичним обставинам, а винесені на підставі даного акту податкові повідомлення-рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій не ґрунтуються на вимогах діючого законодавства України.

Відповідач проти позову заперечує, просить у задоволенні позову відмовити. Правова позиція викладена відповідачем у письмових запереченнях на адміністративний позов (т.1, а.с.46-47), письмових поясненнях та доповненнях до заперечень (т.1 а.с.106-107, т.3 а.с.20-21). Відповідач вважає, що підстави для задоволення позовних вимог відсутні, оскільки оскаржувані рішення прийняті ним на підставі встановлених перевіркою порушень з боку позивача норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Закону України «Про податок на додану вартість».

По справі було призначено судово-економічну експертизу, висновки якої залучені до матеріалів справи.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, дослідивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Агрофірма «Магарач» Національного інституту винограду і вина «Магарач» (код ЄДРПОУ 31332064) зареєстровано як юридична особа.

Позивач взятий на податковий облік в ДПІ м. Ялта 06.04.2001 року, в ДПІ у Бахчисарайському районі 19.01.2006р. Позивач зареєстрований у якості платника податку на додану вартість.

Державною податковою інспекцією у Бахчисарайському районі АР Крим проведено виїзну планову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства під час виконання договору про спільну інвестиційну діяльність з фірмою «MAGARACH OU» (Естонія, м.Таллін) за період з 01.04.2005р. по 31.03.2008р., за результатами якої складено акт перевірки від 25.07.08р. №182/27/23/109580745 (далі акт перевірки) (т.1, а.с.182-250, т.3, а.с.1-3).

Відповідно до висновків акту перевірки встановлено ряд порушень позивачем вимог чинного податкового законодавства, в тому числі:

- порушення п.п.6.1.1 п.6.1 та п.п.6.2.1. п.6.2., частини 8 п.1.2 та п.п.3.1.1 п.3.1 ст. З п.4.1 ст.4 Закону України про «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. №168/97-ВР зі змінами та доповненнями занижено податкові зобов'язання по ПДВ на 690169,00 грн., у тому числі за квітень 2005р. на 34957,00 грн., за червень 2005р. на 33683,00 грн., за серпень 2005р. на 51566,00 грн., за вересень 2005р. на 35825,00 грн., за грудень 2005р. на 61392,00 грн., за червень 2006р. на 48901,00 грн., за листопад 2006р. на 103913,00 грн., за грудень 2006р. на 104420,00 грн., за липень 2007р. на 28,00 грн., за серпень 2007р. на 68,00 грн., за жовтень 2007р. на 60896,00 грн., за листопад 2007р. на 51820,00 грн., за грудень 2007р. на 44789,00 грн., за березень 2008р. на 57911,00 грн.

- порушення пп.7.7.6 , п. 7.7, ст.7 пп.4.1.6 п. 4.1 ст.4 пп.5.4.2, пп.5.4.6 ст.5.4 ст.5 Закону України від 22.05.97 №283/97-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (із змінами та доповненнями), п. 1 розділу II «Перехідні положення» Закону України від 01.07.2004 р. №1957-І «Про внесення змін до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено заниження податкового зобов'язання по податку на прибуток на суму 31483,00 грн., у т. ч. за 9 місяців 2005 року у сумі 8613,00 грн., за 9 місяців 2006 року у сумі 21204,00 грн., за 2007 рік у сумі 1667,00 грн.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення №00005323/0 від 01.08.2008р. про нарахування податкового зобовязання з податку на прибуток підприємств в розмірі 47224,5 грн., в тому числі за основним платежем 31483 грн. та штрафні санкції 15741,5 грн. (т. 3, а.с.15) та №00005423/0 від 01.08.2008р., відповідно до якого позивачу нараховане податкове зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 1135302,00грн., з яких 621529грн. основного платежу та 513773грн. штрафні санкції (т.3, а.с.14).

Вказані рішення були оскаржені в адміністративному порядку 14.08.2008 р., але рішенням про результати розгляду скарги від 01.09.2008р. №2159/10/23 залишені без задоволення, в звязку з чим, відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення №00005323/1 та №00005423/1 від 01.09.2008р. (т.1, а.с.4, т. 2, а.с.4).

Позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною 1 ст.9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до п.1.3 розділу 1 «Загальні положення» контракту про сумісну інвестиційну діяльність від 19.05.1999р. укладеного між Національним інститутом винограду і вина „МАГАРАЧ” (далі НІВІВ „МАГАРАЧ”) з одного боку та фірмою „MAGARACH OU” (Естонія м. Таллінн) з іншого боку, зі змінами щодо передачі усіх прав та обовязків за даним контрактом НІВІВ „МАГАРАЧ” його правонаступнику ДП а/ф „МАГАРАЧ” НІВІВ „МАГАРАЧ”, які було внесено додатковою угодою від 25.02.2002р., керівництво сумісною діяльністю покладено на ДП а/ф „МАГАРАЧ” НІВІВ „МАГАРАЧ”, а саме: ведення податкового обліку та складання податкової звітності. Тож відповідальними за фінансово-господарську діяльність ДП а/ф „МАГАРАЧ” ДСІД ф. „MAGARACH OU” є ДП а/ф „МАГАРАЧ” НІВІВ „МАГАРАЧ” (т.1, а.с.15-22).

Відповідно до акту перевірки, підставою для нарахування податку на додану вартість стало встановлення ДПІ порушення позивачем вимог Закону України «Про податок на додану вартість» щодо неправомірного користування пільгою з ПДВ у частині застосування нульової ставки з ПДВ при здійсненні експортних операцій. При цьому відповідач посилаючись на Інструкцію про порядок заповнення вантажної митної декларації, затверджену наказом Державної митної служби України від 09.07.1997 р. №307 вказав, що платником не було надано оформлених належним чином ВДМ для підтвердження правомірності застосування нульової ставки ПДВ (т.1 а.с.238, 244).

З акту перевірки вбачається, що відповідачам встановлено, що для підтвердження експортних операцій, здійснених у рамках договору про сумісну інвестиційну діяльність, та правомірності застосування нульової ставки по експортних операціях у податковому обліку ДП АФ «МАГАРАЧ» ДСІД ф. «МAGARACH OU» код 109580745, було надано вантажні митні декларації у яких у гр.2 "Відправник/Експортер" третьому елементі проставлено ідентифікаційний номер 1313320601123 який належить саме ДП а/ф „МАГАРАЧ" НІВІВ "МАГАРАЧ", тоді як у належно оформленій ВМД повинен бути зазначений Ідентифікаційний номер 109580745, що належить договору про спільну діяльність.

При цьому відповідач також керувався листом Державної митної служби України від 19.04.2004р. №25/4-41.16/4817-ЕП, у якому вказано, що враховуючи вимоги Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації, затвердженої Наказом Державної митної служби України від 9 липня 1997 року N 307 (зі змінами та доповненнями), пропонуємо графи 2, 8, 9 ВМД у випадках, якщо до них мають заноситись відомості про особу - сторону договору про спільну діяльність, заповнювати в такому порядку:

- порядковий номер платника податку, присвоєний договору органами Державної податкової адміністрації України, - у правому верхньому кутку;

- найменування та місцезнаходження резидента, що призначений учасниками договору відповідальним за утримання та внесення податків до бюджету під час виконання договору;

- ідентифікаційний номер резидента, що призначений учасниками договору відповідальним за утримання та внесення податків до бюджету під час виконання договору, який сформований за схемою, наведеною в додатку 1 до Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації, в тому числі, в третьому елементі якого зазначається ідентифікаційний код (код за ЄДРПОУ або ДРФОУ резидента, що призначений учасниками договору відповідальним за утримання та внесення податків до бюджету під час виконання договору).

Тобто відповідач дійшов висновку, що у наданих ВМД відсутня будь-яка інформація про договір про сумісну інвестиційну діяльність з кодом 109580745.

Відповідно до акту перевірки надані ВМД не є підтвердженням здійснення експортних операцій у рамках договору про сумісну інвестиційну діяльність, бо не містять жодної інформації щодо договору про сумісну інвестиційну діяльність. Таким чином, на думку відповідача, ДП АФ „МАГАРАЧ" ДСІД ф. ««МAGARACH OU» неправомірно користувався пільгою по податку на додану вартість у частині застосування нульової ставки по ПДВ при здійсненні експортних операцій.

Але таки висновки суперечать вимогам діючого законодавства з наступних підстав.

Відповідно до положень п.6.2 ст.6 Закону України «Про податок на додану вартість» при експорті товарів та супутніх такому експорту послуг ставка податку складає 0% до бази оподаткування. Згідно п.6.2.1 ст.6 Закону «товари вважаються експортованими платником податку у випадку, якщо їх експорт засвідчений належним чином оформленою митною вантажною декларацією». Закон України «Про податок на додану вартість» не містить визначення поняття «належним чином оформлена митна вантажна декларація».

Пунктом 8 «Положення про вантажну митну декларацію», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №574 від 09.06.1997р., встановлено, що митна вантажна декларація заповнена у звичайному порядку, вважається оформленою при наявності на всіх її аркушах відтиску особистої номерної печатки посадової особи митниці, що здійснив митне оформлення товарів та транспортних засобів.

Акт перевірки свідчить про те, що під час перевірки, ДПІ досліджувала вантажні митні декларації, зауваження з приводу відсутності відтиску печаток уповноважених осіб митниці у акті не відображено.

З матеріалів справи вбачається, що досліджувані ДПІ вантажні митні декларації були оформлені у період з 14.04.2005р. по 27.03.2008р., що підтверджується актом перевірки (т.1 а.с. 239-242) та ВМД (т.2 а.с.57-80).

Відповідно до «Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації», затвердженої наказом Державної митної служби України від 09.07.1997 р. №307 і зареєстрованої у Міністерстві юстиції України (в редакції на час оформлення позивачем ВМД) порядок заповнення графи 2 «Відправник/експортер», встановлений таким образом

У графі зазначаються відомості про відправника:

індивідуальний податковий номер платника податків (у разі наявності) - у правому верхньому кутку;

найменування та місцезнаходження юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові (далі - ПІБ) фізичної особи, її місце проживання та відомості про документ, що посвідчує особу;

ідентифікаційний номер відправника (у нижній частині графи після знака "N"), що формується за схемою, наведеною в додатку 1 до цієї Інструкції.

Якщо відправник - іноземна особа, то в графі зазначаються найменування та місцезнаходження іноземного підприємства або ПІБ і місце проживання фізичної особи.

Щодо заповнення графи 9 «Особа, відповідальна за фінансове регулювання» :У графі вказуються відомості про резидента, який уклав зовнішньоекономічний контракт.

Таким чином, Інструкція про порядок заповнення вантажної митної декларації на момент експорту не вимагала від декларанта зазначення ідентифікаційного номеру який належить договору про спільну діяльність.

Крім того, як вбачається із змісту Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації, в редакція із змінами відповідно до наказу Державної митної служби від 07.11.2007 N 933, вона також не містить приписів щодо зазначення ідентифікаційного номеру який належить договору про спільну діяльність.

При цьому, як вбачається з листа Державної митної служби України від 19.04.2004р. №25/4-41.16/4817-ЕП він має рекомендований характер та адресований на імя керівників митниць.

Як вже зазначалося, відповідно до положень пп. 6.2.1 п.6.2. ст.6 Закону України «Про податок на додану вартість», товари вважаються експортованими платником у випадку, якщо їх експорт засвідчений належно оформленою митною вантажною декларацією.

Відповідно до п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 09.06.1997, № 574 «Про затвердження Положення про вантажну митну декларацію», вантажна митна декларація (далі - ВМД) - письмова заява встановленої форми, що подається митному органу і містить відомості про товари та транспортні засоби, які переміщуються через митний кордон України, митний режим, у який вони заявляються, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення митного контролю, митного оформлення, митної статистики, нарахування податків, зборів та інших платежів.

Згідно з п.1 Постанови Кабінету Міністрів України "Про вдосконалення механізму відшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за операціями з експорту продукції" від 01.03.2002 р. N 243 встановлено, що для підтвердження факту вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України (експорт) платник податку на додану вартість, який здійснив операцію з вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України, подає разом з іншими передбаченими законодавством документами оригінал п'ятого основного аркуша (примірника декларанта) вантажної митної декларації, що є її складовою частиною, оформленого митним органом під час здійснення митного оформлення експорту товарів, на якому зазначеним митним органом за зверненням платника податку вчиняється напис про фактичне вивезення експортованих товарів за межі митної території України, який засвідчується підписом відповідальної посадової особи і гербовою печаткою митного органу. При цьому до оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій прирівнюються оригінали аркушів з позначенням "3/8".

Таким чином, з вказаного вище суд приходить до висновку, що оцінка належності або невідповідності встановленій формі вантажної митної декларації не є компетенцією податкового органу, а надається митними органами.

Як вбачається з матеріалів справи ВМД були подані до митного органу та прийняті ним, про що свідчать відмітки зроблені митним органом про перетин митного кордону, а товар був переміщений через митну територію України.

В матеріалах справи відсутні рішення митного органу, які свідчили б про неправильне оформлення позивачем ВМД.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» експорт (експорт товарів) - продаж товарів українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності іноземним суб'єктам господарської діяльності (у тому числі з оплатою в не грошовій формі) з вивезенням або без вивезення цих товарів через митний кордон України, включаючи реекспорт товарів;

- зовнішньоекономічна діяльність - діяльність суб'єктів господарської діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності, побудована на взаємовідносинах між ними, що має місце як на території України, так і за її межами;

- зовнішньоекономічний договір (контракт) - матеріально оформлена угода двох або більше суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов'язків у зовнішньоекономічній діяльності.

Згідно з абзацом 2 ч 1 ст.3 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності в Україні є юридичні особи, що зареєстровані в Україні та мають постійне місцезнаходження на території України. Також відповідно до ч 2 ст.5 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», юридичні особи мають право здійснювати зовнішньоекономічну діяльність згідно з їх статутними документами з моменту набуття ними статусу юридичної особи. Статтею 6 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» визначено, що суб'єкти зовнішньоекономічного договору мають бути здатні до укладення договору. Повноваження представника на укладання договору може слідувати з доручення, статутних документів, тощо.

Відповідно до ч.2 ст.1135 Цивільного кодексу України у відносинах з третіми особами повноваження учасника вчиняти правочини від імені всіх учасників спільної діяльності посвідчується довіреністю, виданою йому іншими учасниками, або договором простого товариства. Таким чином особа, на яку покладено ведення загальних (спільних) справ учасників, укладає договори, пов'язані із забезпеченням спільної діяльності від свого імені та сама.

Як вбачається з матеріалів справи ДП АФ «Магарач» є особою, на яку згідно до контракту про спільну інвестиційну діяльність з фірмою «МAGARACH OU» покладено керівництво сумісною діяльністю, котра діє на підставі Контракту та довіреності, виданої Інвестором. Відповідно до п.2.3.Контракту Агрофірмі надано право :

- від свого імені володіти та розпоряджатися майном, створеним або придбаним у результаті спільної діяльності, відповідно з його призначенням і предметом діяльності, за виключенням своєї доля у загальному майні сторін, що було внесено у якості внеску у сумісну діяльність;

- придбати майнові та немайнові права, нести обовязки, бути позивачем і відповідачем у суді, арбітражному і третейському суді;

- самостійно проводити необхідні грошові операції і визначати форми розрахунків по забезпеченню сумісної діяльності, включаючи зовнішньо - економічні операції.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджується висновками експертизи уся експортована продукція була вироблена сторонами договору про спільну діяльність. Оскільки вантажно-митна декларація заповнюється на підставі облікової картки суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності, взятого на облік у Кримській митниці, ВМД заповнювалась на Агрофірму "Магарач", як юридичну особу, відповідальну за керівництво і ведення спільної діяльності, яка укладала договори на поставку товару від імені спільної діяльності.

Аналіз діючого законодавства приводить до висновку, що згідно нормативно-правових актів, регулюючих правовідносини у даній сфері, зовнішньоекономічні договори можуть бути укладені тільки юридичною особою, картка обліку субєкта ВМД може бути оформлена лише на юридичну особу, а у саму ВМД заносять відомості,що містяться у цій картці. Відбиток на ВМД працівника митниці свідчить про правильність її заповнення та підтверджує факт здійснення експорту. Згідно діючого законодавства функції перевірки правильності заповнення ВМД податковим органам не делеговано.

За таких підстав, суд приходить до висновку про необґрунтованість висновків відповідача про неправильність оформлення позивачем ВМД щодо зазначення у ній ідентифікаційного номеру 313320601123, що належить ДП а/ф «МАГАРАЧ» НІВІВ, як підставу вважати таку операцію з експорту товару здійснену не у рамках договору про спільну діяльність.

Крім того, навіть якщо врахувати те, що експорт товару був здійснений позивачем (ДП а/ф «МАГАРАЧ» НІВІВ) не у рамках договору про спільну діяльність, то суд в даному випадку, з урахуванням положень п.6.2 ст.6 Закону України «Про податок на додану вартість», також приходить до висновку про відсутність підстав у контролюючого органу для застосування до такої операції іншої ставки ПДВ ніж 0 відсотків, оскільки в даному випадку позивач виступав би у якості експортера товару та користувався б положеннями цієї норми Закону, що встановлюють пільгову ставку податку.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про те, що позивачем правильно застосована ставка податку у розмірі нуль відсотків при експорті товару, а висновки акту перевірки є необґрунтованими та такими, що зроблені у супереч вимогам діючого законодавства, в звязку з чим, прийняті на підставі таких висновків податкові повідомлення рішення №00005423/0 від 01.08.2008р. та №00005423/1 від 01.09.2008р. у частині нарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 1135158,00 грн., в тому числі 621433 грн. основного платежу та 513725 грн. штрафних санкцій є протиправними та підлягають скасуванню.

Податкові повідомлення рішення №00005323/0 від 01.08.2008р. та №00005323/1 від 01.09.2008р. у частині нарахування податкового зобовязання з податку на прибуток в розмірі 28738,5 грн., в тому числі 19159,00 грн. основного платежу та 9579,5 грн. штрафних санкцій також підлягають визнанню протиправними та скасуванню з наступних підстав.

В акті зазначено, що ДПАФ «Магарач» під час виконання договору про спільну інвестиційну діяльність, отримало необоротний матеріальний актив у вигляді прямих матеріальних затрат у зв'язку зі створенням молодих виноградників. Сума 34452,8 грн. врахована на дебеті бухгалтерського рахунку ДП АФ „Магарач" ДСІД ф.«МAGARACH OU» № 150 «Молоді виноградники» станом на 01.04.2008р. склалася з прямих матеріальних витрат у зв'язку зі створенням молодих виноградників. Зазначена сума фактично є первинною вартістю необоротного матеріального активу, який згодом було б використано у господарській діяльності.

Зазначений необоротний матеріальний актив у серпні 2005р. було передано ДП АФ "Магарач", що відображено у бухгалтерському обліку проводкою Дт377 Кт 150 на суму 34452,8грн. На думку відповідача зазначена передача відповідним чином вплинула на стан розрахунків з даним контрагентом, оскільки передача зазначеного активу фактично є поставкою за компенсацію.

Відповідно до п.1.4. Закону України «Про податок на додану вартість» поставкою товару є будь-які операції, здійснені відповідно до договорів купівлі-продажу, міни, поставки та інших цивільно-правових договорів, що передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від термінів їх надання». При цьому відповідно до п.п.3.1.1. п.3.1. ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість» обєктом оподаткування є операція по поставці товарів та послуг на митній території України. Пунктом 4.1.1. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валового доходу включаються загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг). Тож передача необоротного активу, створеного (придбаного) у рамках договору про сумісну інвестицій діяльність, одному з учасників договору є операцією поставки і повинна бути включена до складу оподаткованих операцій по ставці 20% та до складу доходів від спільної діяльності. В звязку із вищевикладеним було нараховане податкове зобовязання з податку на прибуток у сумі 12919,5 грн., у тому числі сума донарахованого податку 8613,0 грн. та штрафні санкції 4306,5 грн.

Відповідно до п. 1.7 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних ланових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 327 від 10.08.2005р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.08.2005р. за № 925/11205 (надалі Порядок № 327), факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Пунктом 2.3.2 даного Порядку також встановлено, що за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно, в тому числі, зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення.

Відповідно до п.1.4 Закону України «Про податок на додану вартість» «поставкою товарів є будь-які операції, здійснені відповідно до договорів купівлі-продажу, міни, поставки та інших цивільно-правових договорів, що передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від термінів її надання». При цьому відповідно до п.3.1.1. п.3.1. ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість» об'єктом оподаткування є операція по поставці товарів та послуг на митній території України.

Перевіркою не встановлено та в акті не відображено факту продажу послуг зі створення молодого виноградика. Відповідно до п.3.1.Закону України «Про податок на додану вартість» і п.4.1.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» обєктом оподаткування є прибуток від продажу товарів, робіт, послуг.

Згідно п.2.3 Контракту про спільну інвестиційну діяльність, ДПАФ «Магарач» має право від свого імені володіти і розпоряджатися майном, створеним за підсумками спільної діяльності, що й було відображено в бухгалтерському обліку, тоді як відповідно до положень ч. 2 ст. 71 КАС України ДПІ не надано доказів факту отримання послуг зі створення виноградика.

Таким чином суд вважає доводи позивача обґрунтованими та підлягаючими задоволенню.

Відповідач в акті перевірки встановив, що у порушення п.п. 5.4.2 п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у вересні 2006р. до складу валових витрат віднесені витрати на розробку веб сайту у сумі 42083грн. та дійшов до висновку про завищення позивачем валових витрат у сумі 42083грн.

Такий висновок зроблений відповідачем виходячи з положень п.1.2 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» відповідно якому нематеріальний актив - об'єкти інтелектуальної, у тому числі промислової власності, з також інші аналогічні права, визнані у порядку, встановленому відповідним законодавством, об'єктом права власності платника податку. Ст.8 Закону України «Про авторське право і суміжні права» відповідно до якої об'єктами авторського права є: «...комп'ютерні програми, бази даних...». Відповідно до пп.8.1.2 п.8.1 ст.8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" «амортизації підлягають витрати на придбання основних засобів та нематеріальних активів для власного виробничого використання...». Тож відповідно до п.п.5.4.2 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств» витрати, що підлягають амортизації не включаються до складу валових витрат.

Також відповідач в акті послався на лист Державного казначейства України від 19.05.04р. №07-04/1005-4111 вказавши, що веб - сторінки, веб - сайти, веб - портали - це сукупність апаратних і програмних засобів разом з інформаційними ресурсами, що мають унікальну адресу в мережі Інтернет і призначені для надання інформаційних послуг юридичним та фізичним особам.

Згідно до Міжнародного стандарту фінансової звітності ПКТ-32 «Нематеріальні активи: видатки на сторінку у Інтернеті» видатки на створення сайту визнаються:

-видатками періоду у періоді їх здійснення відповідно до етапів створення (розробки сайту, якщо метою створення сайту є виключно реклама (інформація про підприємство, товари, роботи та послуги, що реалізуються, а також контактна інформація, зворотній зв'язок із споживачами та клієнтами форми, чати та ін.) (так звані сайти-візитки).

-капіталізуються та визнаються нематеріальним активом, якщо із допомогою сайту підприємство планує отримувати прямі доходи, які можуть бути достеменно оцінені. Причому у даному випадку мова не йде про доходи від самореклами підприємства у Інтернеті. Відповідно до п.8 ПКТ-32 для того, щоб сайт було визнано нематеріальним активом, «суб'єкт господарювання може бути в змозі задовільними відповідну вимогу та продемонструвати, як саме його сторінка у Інтернеті буде генерувати імовірні майбутні економічні вигоди, наприклад, сторінка в Інтернеті здатна генерувати доходи, у тому числі прямі доходи завдяки можливості розміщення заказів.

Якщо суб'єкт не може цього продемонструвати, то й казати про нематеріальний актив немає підстав.

У висновках експерта відображено, що стандарт бухгалтерського обліку 8 «Нематеріальні активи» містить визначення, що нематеріальний актив, отриманий внаслідок розробки, слід відображати в балансі за умови, якщо підприємство має можливість отримання економічної вигоди від його реалізації або використання».

Відповідно до предмету Договору підряду з ПП ОСОБА_1 Виконавець розробляє рекламні матеріали, макети, ролики віртуального туру. Умови договору не містять жодних умов щодо переходу права власності, очевидно, що метою цього сайту є виключно реклама, а тому відповідно до п.9 Положення бухгалтерського обліку (ПБУ-8) витрати на рекламу та просування продукції, а також витрати на підвищення ділової репутації не визнаються нематеріальним активом, а відображуються у складі витрат звітного періоду.

Аналогічно у листі Державного казначейства України від 19.05.2004 р. №07-04/1005-4111 повідомляється: «Якщо заклад придбав об'єкт авторського права на умовах використання його, без передачі прав на володіння та розпорядження, то витрати, пов'язані з його придбанням (створенням), визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони здійснені, без визнання таких витрат нематеріальним активом, не заперечує проти цієї думки і Державна податкова адміністрація України у листі від 12.12.2006 р. № 385/2/15-0310.

Матеріали перевірки не містять даних про отримання підприємством прямих доходів від використання сайту, в порядку ч. 2 ст. 71 КАС України відповідачем також не надано доказів з цих підстав.

В звязку з викладеним суд приходить до висновку, що податкові повідомлення-рішення №00005323/0 від 01.08.2008р. та №00005323/1 від 01.09.2008р. в частині нарахування податкового зобовязання з податку на прибуток у сумі 19159,00 грн. та штрафних санкцій у сумі 9579,5 грн., разом - 28738,5 грн. прийнято необґрунтованими, є протиправними та підлягають скасуванню.

Виходячи з вищевикладеного позовні вимоги щодо визнання протиправними та часткового скасування податкових повідомлень-рішень №00005423/0 від 01.08.2008р. та №00005423/1 від 01.09.2008р. про нарахування податкових зобовязань за податком на додану вартість на суму 1135158,00 грн., у тому числі сума донарахованого податку - 621433 грн. та сума штрафних санкцій 513725 грн. та податкових повідомлень-рішень №00005323/0 від 01.08.2008р. та №00005323/1 від 01.09.2008р. в частині нарахування податкового зобовязання з податку на прибуток у сумі 28738,5 грн., в тому числі 19159,00 грн. сума податку та штрафних санкцій у сумі 9579,5 грн. підлягають задоволенню.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови. Постанова складена у повному обсязі 01.03.2010р.

Керуючись ст.ст. 160-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати частково податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі Автономної Республіки Крим №00005423/0 від 01.08.2008р. та №00005423/1 від 01.09.2008р. у частині нарахування Державному підприємству Агрофірмі «Магарач» НІВіВ «Магарач» податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 1135158,00 грн., в тому числі 621433 грн. основного платежу та 513725 грн. штрафних санкцій.

3. Визнати протиправними та скасувати частково податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі Автономної Республіки Крим №00005323/0 від 01.08.2008р. та №00005323/1 від 01.09.2008р. у частині нарахування Державному підприємству Агрофірмі «Магарач» НІВіВ «Магарач» податкового зобовязання з податку на прибуток в розмірі 28738,5 грн., в тому числі 19159,00 грн. основного платежу та 9579,5 грн. штрафних санкцій.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства «Агрофірма «Магарач» Національного інституту винограду і вина «Магарач» (АР Крим, Бахчисарайський р-н, с. Вільне, вул. Чапаєва, 9) 6,80 грн. судового збору.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня складання постанови у повному обсязі у разі неподання заяви про апеляційне оскарження (апеляційної скарги).

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана, постанова набуває законної сили через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Протягом 10 днів з дня складання постанови у повному обсязі до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим може бути подана заява про апеляційне оскарження, після подачі якої протягом 20 днів може бути подана апеляційна скарга.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається в строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Суддя Маргарітов М.В.