Рішення № 89417938, 25.05.2020, Юр'ївський районний суд Дніпропетровської області

справа № 198/67/20

провадження № 2/0198/104/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2020 року Юр`ївський районний суд Дніпропетровської області у складі судді Гайдар І.О., за участю секретаря судового засідання Ткаченко Т.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду смт Юр`ївка Дніпропетровської області цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

Позивач АТ КБ "Приватбанк" звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог АТ КБ "Приватбанк" зазначає, що на підставі підписаної заяви № б/н від 19.07.2016 відповідачка отримала кредит у сумі 52 510,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

Відповідачка підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами Банку, які викладені на банківському сайті, складає між нею і Банком Договір, що підтверджується підписом у заяві.

Банк свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі та надав відповідачці кредит у встановленому договором розмірі.

В порушення норм закону та умов договору ОСОБА_1 зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим станом на 15.12.2019 має перед Банком заборгованість у розмірі 80 766,21 грн., яка складається з наступного: заборгованість за поточним тілом кредиту - 20,00 грн., заборгованість за простроченим тілом кредиту - 53 050,07 грн., заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно зі ст. 625 ЦК України - 9 729,74 грн., заборгованість за пенею - 13 644,20 грн., штраф (фіксована частина) - 500,00 грн., штраф (процентна складова) - 3 822,20 грн.

На підставі викладеного позивач просить суд стягнути з відповідача на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість у розмірі 80 766,21 грн. за кредитним договором № б/н від 19.07.2016 та судові витрати в сумі 2 102,00 грн.

26.02.2020 ухвалою суду у справі відкрито спрощене позовне провадження та призначено судове засідання на 17.03.2020.

Представник позивача разом з позовом надав суду письмову заяву про те, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить їх задовольнити та розглянути справу за його відсутності.

17.03.2020 відповідачка в судове засідання не з`явилась, але надала заяву, в якій просила розглянути справу за її відсутності, проти позову заперечувала та просила відкласти розгляд справи у зв`язку з необхідністю звернутися за правовою допомогою.

06.04.2020 сторони у судове засідання не з`явились, причини неявки суду не повідомили, у зв`язку з чим розгляд справи відкладено на 24.04.2020.

21.04.2020 від представника відповідачки ОСОБА_2 надійшов відзив на позов разом з доказами направляння копії відзиву позивачу, а також клопотання про витребування доказів.

В обґрунтування відзиву на позов представник зазначив, що банком не доведено факту укладення кредитного договору між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 , відповідачка не підписувала Умови та правилаи надання банківських послуг і Тарифи, які додані до позову, при цьому договір суперечить вимогам Закону України «Про захист прав споживачів». Крім того, заявив про сплив строку позовної давності до вимог банку, тому просив відмовити у задоволенні позову АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 у повному обсязі.

Ухвалою від 24.04.2020 клопотання ОСОБА_2 про витребування доказів задоволено та зобов`язано позивача надати до суду необхідні докази, розгляд справи відкладено на 15.05.2020.

12.5.2020 від АТ КБ «ПриватБанк» надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено, що 19.07.2016 відповідачка підписала анкету-заяву, якою погодилась, що ця заява разом з Пам`яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку складають між нею та Банком договір про надання банківських послуг. На підставі вказаної заяви банк відкрив ОСОБА_1 картковий рахунок, ключем до якого є платіжна картка, на яку встановлено кредитний ліміт. Також на підтвердження отримання відповідачкою платіжної картки та кредитних коштів банк надав суду виписку про рух коштів за її рахунками. Позивач вважає, що строк позовної давності ним не пропущено, тому позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

15.05.2020 сторони до суду не з`явились, причини неявки суду не повідомили.

25.05.2020 сторони до суду не з`явились, але від представника відповідачки надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, доводи, викладені в позовній заяві та заявах по суті справи, з`ясувавши повно та всебічно обставини, факти та відповідні їм правовідносини, суд доходить висновку, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 19.07.2016 ОСОБА_1 заповнила та підписала анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку. Підписавши вказану анкету-заяву, відповідачка погодилась, що ця заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами банку, правилами користування, основними умовами обслуговування та кредитування, розміщеними в рекламному буклеті, складають між нею та Банком договір про надання банківських послуг (а. с. 17).

За положеннями статей 626-628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини 1 статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно з частинами 1, 2 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За частиною 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

В силу положень статті 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

За положеннями статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів (в редакції, чинній на момент укладення кредитного договору) перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов`язаний повідомити споживача у письмовій формі про кредитні умови, зокрема: тип відсоткової ставки; орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту (перелік усіх витрат, пов`язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо). Договір про надання споживчого кредиту укладається у письмовій формі, один з оригіналів якого передається споживачеві. Обов`язок доведення того, що один з оригіналів договору був переданий споживачеві, покладається на кредитодавця.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що укладений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Викладеними нормами права встановлено обов`язкову письмову форму та істотні умови кредитного договору, а саме: розмір кредиту та відсотків за користування кредитом, прядок погашення кредитної заборгованості, які узгоджуються між сторонами при укладенні правочину шляхом підписання його примірників.

З огляду на зміст анкети-заяви від 19.07.2016 укладений між сторонами договір про надання банківських послуг складається з декількох елементів, які є невід`ємними його частинами, а саме: анкети-заяви, Тарифів, Пам`ятки клієнта, Умов та Правил надання банківських послуг.

Дослідивши анкету-заяву № б/н від 19.07.2016, суд встановив, що остання не містить ні розміру кредитного ліміту, ні відсоткової ставки за користування кредитними коштами, ні порядку погашення кредитної заборгованості та сплати неустойки, до того ж, в ній відсутні будь-які відмітки про отримання ОСОБА_1 кредитної картки «Універсальна», її виду, номеру та строку дії.

В свою чергу, доданий до позову документ під назвою «Витяг з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» містить умови кредитування для декількох видів платіжних карток: «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна 55 днів пільгового періоду», Універсальна CONTRACT», «Універсальна GOLD», при цьому ні в позовній заяві, ні в доданих до неї документах не зазначено, який конкретно вид платіжної картки («Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна 55 днів пільгового періоду» тощо) отримала відповідачка та які умови кредитування застосовував банк під час нарахування спірної кредитної заборгованості.

Окрім того, Пам`ятку клієнта позивач взагалі суду не представив, а Витяг з Тарифів, Умови та правил надання банківських послуг, які додані до позову, не підписані відповідачкою.

Матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів і Умови та правила надання банківських послуг розуміла відповідачка, ознайомилась і погодилась з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, тому вказані документи не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору.

Викладені висновки узгоджуються з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у Постанові від 03.07.2019 р., у цивільній справі № 342/180/17.

Згідно зі статтями 76, 77, 79, 80, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Враховуючи те, що в матеріалах справи відсутні належні докази на підтвердження узгодження між сторонами таких істотних умов кредитного договору як розмір кредитного ліміту, відсоткова ставка, порядок повернення кредитної заборгованості та сплати неустойки, суд доходить переконливого висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факту укладення з ОСОБА_1 у письмовому вигляді кредитного договору від 19.07.2016 на зазначених у позові умовах.

В той же час, лише сам факт визнання отримання відповідачкою кредитної банківської картки, її використання як платіжного інструменту, не може слугувати підтвердженням існування між сторонами кредитних правовідносин, що виникли на підставі заяви № б/н від 19.07.2016.

Також суд критично оцінює розрахунок заборгованості та виписку про рух коштів за банківським рахунком ОСОБА_1 з огляду на те, що Банком не доведено укладення між сторонами кредитного договору у встановленій законом формі, а самі по собі ці документи не є безспірними доказами існування між сторонами кредитних договірних відносин та розміру заборгованості.

Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 25 березня 2019 року у цивільній справі № 198/787/16-ц та постанові від 13 червня 2018 року у справі № 700/3902/15-ц.

Враховуючи викладене, суд вважає необхідним відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Щодо заяви відповідачки про застосування строків позовної давності суд зазначає таке.

Позовна давність, за визначенням статті 256 ЦК України, - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Частиною третьою статті 267 ЦК України передбачена можливість застосування позовної давності, у тому числі й спеціальної, лише за заявою сторони у спорі, зробленою до ухвалення рішення судом.

Отже, позовна давність є інститутом цивільного права, який застосовується лише за наявності порушення права особи. Перш ніж застосовувати позовну давність, суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Оскільки позов не підлягає задоволенню у зв`язку з недоведенням укладення між позивачем та відповідачкою у письмовому вигляді кредитного договору, строк позовної давності до вимог банку, про який заявлено ОСОБА_1 , застосуванню судом не підлягає.

Керуючись ст. ст. 207, 256, 267, 626-628, 634, 638, 1048, 1054, 1055 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 258, 259, 263- 265, 268, 273, 354ЦПК України, суд

у х в а л и в:

У позові Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (р/р № НОМЕР_1 , МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570, адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1 Д, 01001) до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) про стягнення заборгованості відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку, передбаченому ЦПК України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складено та підписано 25.05.2020.

Суддя І. О. Гайдар