Рішення № 89415435, 21.05.2020, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/2169/20

Провадження № 2/201/1782/2020

РІШЕННЯ

Іменем України

(заочне)

21 травня 2020 року м. Дніпро

Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська у складі головуючого - судді Наумової О.С., за участю секретаря судового засідання - Кисельової В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська в м. Дніпрі цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

04.03.2020р. до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська надійшла позовна заява ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 , в якій позивач просить суд стягнути з відповідачки суму заборгованості за кредитним договором № 1251528799 від 07.12.2016р. в розмірі 21031,45 грн., з яких 9959,96 грн. - заборгованість за основною сумою боргу; 1,29 грн. - сума заборгованості за відсотками; 4429,96 грн. - сума заборгованості за щомісячними процентами (платою за управління кредитом); 6640,24 грн. - сума заборгованості за пенею (а.с. 2 - 4).

Ухвалою судді від 20.03.2020р. відкрито провадження у цивільній справі за позовом ТОВ «ФК «ЄАПБ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін (а.с. 36).

В обґрунтування позовних вимог представник позивача посилався на те, що 07.12.2016р. ОСОБА_1 звернулася до ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень» із заявою про приєднання до умов отримання кредитів та інших послуг від ТОВ «ФК «ЦФР» та заявою № 1251528799 від 07.12.2016р. на отримання кредиту від ТОВ «ФК «ЦФР», підписанням якої підтвердила згоду, що ця заява разом з умовами отримання кредитів та інших послуг від ТОВ «ФК «ЦФР» становлять кредитний договір між ТОВ «ФК «ЦФР» та ОСОБА_1

30.07.2018р. між ТОВ «ФК «ЦФР» і ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір про відступлення прав вимоги № 20180730, у відповідності до умов якого, ТОВ «ФК «ЦФР» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «ФК «ЦФР» права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами вказаними у Реєстрі боржників, укладеними між ТОВ «ФК «ЦФР» і боржниками.

Відповідно до додатку № 1 до договору про відступлення прав вимоги № 1251528799 від 07.12.2016р., ТОВ «ФК «ЄАПБ» набув права грошової вимоги до відповідача в сумі 21 031,45 грн., з яких 9959,96 грн. - заборгованість за основною сумою боргу; 1,29 грн. - сума заборгованості за відсотками; 4429,96 грн. - сума заборгованості за щомісячними процентами (платою за управління кредитом); 6640,24 грн. - сума заборгованості за пенею.

На виконання п. 6.6 договору про відступлення прав вимоги, згідно вимог ст. ст. 512 - 514, 516 ЦК України, на адресу відповідача, зазначену в кредитних договорах, ТОВ «ФК «ЦФР» направлене повідомлення про відступлення вимоги до ТОВ «ФК «ЄАПБ».

Згідно з умовами кредитного договору позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші зобов`язання в повному обсязі у строки і на умовах, передбачених договором.

Незважаючи на це, відповідач не виконав свого обов`язку та припинив повертати надані йому кредит в строки, передбачені кредитним договором.

На виконання та у зв`язку з порушеннями відповідачем умов кредитного договору, позивачем, який набув права грошової вимоги, на адресу відповідача було направлено повідомлення про порядок погашення заборгованості по кредитному договору та включення персональних даних відповідача до бази персональних даних разом з вимогою про погашення загальної суми боргу.

Представник позивача Незамай А .Д. (діє на підставі довіреності від 02.12.2019р. - а.с. 47) надала до суду заяву, у якій зазначила, що проти ухвалення заочного рішення не заперечує (а.с. 46).

Відповідачка в судові засідання, призначені на 21.04.2020р. і на 21.05.2020р., не з`явилася, про дату та час слухання повідомлялася шляхом направлення судових повісток за адресою останнього відомого її місця реєстрації. Конверт, яким були направлені матеріали позовної заяви, ухвала про відкриття провадження та судова повістка повернувся до суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання»(а.с. 40, 48). Крім того відповідачка повідомлялася про розгляд справи судом на офіційному сайті «Судової влади» (а.с. 38,45).

Зважаючи на ці обставини, суд керується ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка згідно з частиною першою статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, та яка визначає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Строки, встановлені ЦПК України, є обов`язковими для судів та учасників судових процесів, оскільки визначають тривалість кожної стадії процесу або час, протягом якого має бути вчинено процесуальну дію.

Європейський суд з прав людини, вирішуючи питання про дотримання права на справедливий суд, передбаченого пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, у контексті оцінки дій сторони в справі, спрямованих на захист свого права, або її бездіяльності, дійшов з урахуванням принципів, що випливають з прецедентної практики Суду, висновків про те, що: одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності; «право на суд» не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави; сторона в розумні інтервали часу має вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їй судового провадження; право на вчинення процесуальних дій стороною або щодо певної сторони не є необмеженим, позаяк обмежується, зокрема, необхідністю дотримання прав іншої сторони в процесі та власне необхідністю забезпечити дотримання права на справедливий суд у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції (рішення від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (п.п. 52, 53, 57 та ін.); рішення від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» (п.п. 40, 41, 42 та ін.). У рішенні Європейського Суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьова проти України» зазначено, що сторони мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження.

Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції»).

Таким чином, суд вважає за можливе на підставі ст.ст. 280, 281, 282 ЦПК України ухвалити у справі заочне рішення суду в судовому засіданні за відсутності сторін та без фіксування процесу технічними засобами відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, дійшов до таких висновків.

Згідно із ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтями 77-80 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Судом встановлено, що 07.12.2016р. ОСОБА_1 подала до ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень» заяву про приєднання до умов отримання кредитів та інших послуг від ТОВ «ФК «ЦФР» та заяву № 1251528799 від 07.12.2016р. на отримання кредиту від ТОВ «ФК «ЦФР», підписанням якої підтвердила згоду, що ця заява разом з умовами отримання кредитів та інших послуг від ТОВ «ФК «ЦФР» становлять кредитний договір між ТОВ «ФК «ЦФР» та ОСОБА_1

30.07.2018р. між ТОВ «ФК «ЦФР» і ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір про відступлення прав вимоги № 20180730, у відповідності до умов якого, ТОВ «ФК «ЦФР» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «ФК «ЦФР» права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами вказаними у Реєстрі боржників, укладеними між ТОВ «ФК «ЦФР» і боржниками.

Згідно ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до додатку № 1 до договору про відступлення прав вимоги № 1251528799 від 07.12.2016р., ТОВ «ФК «ЄАПБ» набув права грошової вимоги до відповідача в сумі 21031,45 грн., з яких 9959,96 грн. - заборгованість за основною сумою боргу; 1,29 грн. - сума заборгованості за відсотками; 4429,96 грн. - сума заборгованості за щомісячними процентами (платою за управління кредитом); 6640,24 грн. - сума заборгованості за пенею.

За ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит (грошові кошти) та сплатити проценти.

Відповідно до ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Як вбачається зі змісту кредитного договору № 1251528799 від 07.12.2016р., між позивачем та відповідачкою було досягнуто згоди з усіх істотних умов договору, в тому числі щодо і комісійної винагороди за управління кредитом, про що свідчать підписи обох сторін у договорі.

Підпис відповідачки під договором свідчить про її ознайомлення з усіма його умовами, загальними умовами кредитування, іншою інформацією надання якої передбачено чинним законодавством України.

Проте, як видно з умов кредитного договору, ТОВ «ФК «ЦФР» надало позичальнику кошти на споживчі цілі, а тому особливості регулювання відносин сторін визначаються Законом України «Про захист прав споживачів».

У справі про захист прав споживачів кредитних послуг держава забезпечує особливий захист більш слабкого суб`єкта економічних відносин, а також фактичну, а не формальну рівність сторін у цивільно-правових відносинах, шляхом визначення особливостей договірних правовідносин у сфері споживчого кредитування та обмеження дії принципу свободи цивільного договору. Це здійснюється через встановлення особливого порядку укладення цивільних договорів споживчого кредиту, їх оспорювання, контролю за змістом та розподілу відповідальності між сторонами договору. Тим самим держава одночасно убезпечує добросовісного продавця товарів (робіт, послуг) від можливих зловживань з боку споживачів.

Згідно із ч. 5 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими.

Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Несправедливими є, зокрема, умови договору про установлення обов`язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору.

За змістом ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає: 1) вчинення дій, що кваліфікуються законодавством як прояв недобросовісної конкуренції; 2) будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.

Відповідно до ч. 8 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачяться на користь споживача.

В свою чергу відповідно до п. 17 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» послуга - діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.

В розумінні положень чинного законодавства України, зокрема, ст. 1056 ЦК України, послуга, яку надає банк споживачу, - надання грошових коштів.

Згідно постанови Верховного суду України від 16.11.2016р. у справі № 6-1746цс16, положення пунктів 22, 23 статті 1, статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» з подальшими змінами у взаємозв`язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

Суд, вважає, що управління кредитом є супутньою послугою, за надання якої можливе встановлення комісії, проте, в кредитному договорі сплату щомісячної комісії за обслуговування кредиту, банк не зазначив, які саме послуги за вказану комісію надаються відповідачу. При цьому банк нараховував комісію за послуги, що супроводжують кредит, що є незаконним.

Кредитний договір має містити обґрунтований розрахунок розміру комісії. Але в договорі відсутні як поняття комісії так і обґрунтований розрахунок розміру комісії, вказано лише, що це плата за управління кредитом.

На підставі викладеного судом не вбачається підстави для задоволення позову в частині стягнення суми заборгованості за щомісячними процентами (платою за управління кредитом) за кредитний договором № 1251528799 від 07.12.2016р. в розмірі 4429,96 грн.

Згідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

З урахуванням вищевикладеного, позовні вимоги в частині стягнення суми заборгованості за пенею підлягають задоволенню.

Таким чином, загальний розмір зобов`язання, що виник у відповідача у зв`язку з отриманням кредитних коштів та користуванням, виходячи з поданих доказів, без врахування суми заборгованості за щомісячними процентами (платою за управління кредитом), складає: 16 601,49 грн., з яких 9959,96 грн. - заборгованість за основною сумою боргу; 1,29 грн. - сума заборгованості за відсотками; 6640,24 грн. - сума заборгованості за пенею.

Вирішуючи питання, щодо розподілу судових витрат, на підставі ст. 141 ЦПК України та приймаючи до уваги результат вирішення справи, суд вважає необхідним судові витрати покласти на відповідача пропорційно задоволеним вимогам (16601,49 х 2102 / 21031,45 = 1659,25 грн.).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 10, 12, 13, 19, 76-81, 89, 128-131, 141, ч. 4 ст. 223, ч. 2 ст. 247, ст.ст. 259, 263-265, ч. 2, 3 ст. 274, ч. 5 ст. 279, ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (код ЄДРПОУ 35625014, місце знаходження: м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30, реквізити IBAN № НОМЕР_2 у АТ «ТАСкомбанк») заборгованість за кредитним договором № 1251528799 від 07.12.2016р. в сумі 16 601,49 грн. (шістнадцять тисяч шістсот одна гривня 49 коп.), з яких 9959,96 грн. - заборгованість за основною сумою боргу; 1,29 грн. - сума заборгованості за відсотками; 6640,24 грн. - сума заборгованості за пенею.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (код ЄДРПОУ 35625014, місце знаходження: м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30, реквізити IBAN № НОМЕР_2 у АТ «ТАСкомбанк») витрати зі сплати судового збору в розмірі 1659,25 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відповідач має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення суду може бути оскаржене позивачем протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська.

Відповідно до п. 3 розділу ХІІ Прикінцевих положень ЦПК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), процесуальні строки, визначені статтею 354 ЦПК України для апеляційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину.

Суддя Наумова О.С.