Вирок № 89412293, 25.05.2020, Придніпровський районний суд м. Черкас

Справа № 709/1951/16-к

провадження № 1-кп/711/109/20

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Черкаси 25 травня 2020 року

Придніпровський районний суд м. Черкаси у складі:

головуючого: судді Угорчука В.В.

суддів Скляренко В.М. і Кондрацької Н.М.,

при секретарі Бак М.А.

за участю прокурорів Шарапи В.Ю. і Кривенко Є.П., потерпілого ОСОБА_1 , обвинувачених ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , захисників Данилевського М.О., Головні С.Д. і Пустинцева А.В.,

провівши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси судовий розгляд кримінального провадження за звинуваченням

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Лукашівка Чорнобаївського району Черкаської області, громадянина України, із середньою освітою, не одруженого, який має 2-х неповнолітніх дітей, не працюючого, в силу ст. 89 КК України не судимого, зареєстрованого в АДРЕСА_1 , мешканця АДРЕСА_2 ;

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Лукашівка Чорнобаївського району Черкаської області, громадянина України, із середньою освітою, не одруженого, не працюючого, судимого 23 липня 2015 року Черкаським районним судом Черкаської області за ч.3 ст. 185 КК України до позбавлення волі строком 4 роки, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки, зареєстрованого в АДРЕСА_1 , мешканця АДРЕСА_3 ,

в скоєнні злочинів, відповідальність за які передбачена ч.4 ст. 187, п.п.6, 12 ч.2 ст. 115 КК України,

в с т а н о в и в :

Обвинувачений ОСОБА_2 біля 5 години 2 червня 2016 року з умислом на таємне викрадення чужого майна з проникненням у житло проник на земельну ділянку, прилеглу до території домоволодіння потерпілої ОСОБА_4 , яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , та спостерігав за діями потерпілої до 19 години. В указаний час потерпіла вийшла з будинку і обвинувачений ОСОБА_2 перестрибнув через паркан і потрапив на територію домоволодіння потерпілої, де шляхом вільного доступу через відчинені двері проник до будинку і почав шукати кошти, але потерпіла ОСОБА_4 повернулась до помешкання і виявила обвинуваченого ОСОБА_2 .

Після цього обвинувачений ОСОБА_2 з метою завершення злочинного корисного умислу, направленого на заволодіння чужим майном, напав на потерпілу ОСОБА_4 і, бажаючи умисно протиправно заподіяти їй смерті, застосував до неї насильство, небезпечне для життя та здоров`я потерпілої: закрив руками їй носа і рота, щоб потерпіла не змогла дихати.

Внаслідок застосованого обвинуваченим ОСОБА_2 до потерпілої ОСОБА_4 фізичного насильства потерпілій заподіяно тілесні ушкодження у вигляді: садна шиї, крововиливів в м`язи шиї, навкологортанну клітковину, адвентицію сонної артерії та щитовидну залозу, крововиливів на губах, синців, саден навколо рота та носа, крововиливу в міжреберні м`язи зліва, синців правого передпліччя, правого плеча, лівого коліна, обох кистей, саден лівої ступні, лівого коліна, грудної клітини. Садно шиї, крововиливи в м`язи шиї, навкологортанну клітковину, адвентиція сонної артерії та щитовидну залозу, крововиливи на губах, синці, садна навколо рота та носа є наслідком механічної асфіксії і виникли від здавлювання шиї руками та закриття носа і рота, що стали причиною смерті потерпілої ОСОБА_4 та відносяться до тяжких тілесних ушкоджень у зв`язку з небезпекою для життя.

Пересвідчившись у тому, що потерпіла ОСОБА_4 померла від його умисних дій, ОСОБА_2 переніс її тіло до іншої кімнати та поклав на ліжко, інсценуючи природну смерть потерпілої. Після чого, продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, обвинувачений ОСОБА_2 продовжив пошук коштів і, не знайшовши їх у бажаній сумі, вирішив протиправно заволодіти іншим майном. У зв`язку з тим, що це майно було громіздким, він викликав по телефону на підмогу обвинуваченого ОСОБА_3 , попросивши прибути до будинку потерпілої.

Через деякий час обвинувачений ОСОБА_3 прибув до будинку потерпілої ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_4 , де обвинувачений ОСОБА_2 відчинив вікно і впустив його до помешкання, після чого показав ОСОБА_3 на тіло потерпілої і пояснив, що задушив ОСОБА_4 , тому що вона застала його під час викрадення її майна, а також запропонував допомогти йому винести з будинку майно потерпілої.

Усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, обвинувачений ОСОБА_3 вступив із корисливих мотивів у змову із обвинуваченим ОСОБА_2 про таємне викрадення чужого майна за попередньою змовою групою осіб з проникненням до житла.

Після цього обвинувачені ОСОБА_2 і ОСОБА_3 заволоділи майном потерпілої ОСОБА_4 , а саме: коштами у розмірі 1000 грн., телевізором «Saturn» з TV-тюнером, праскою «Domotec» вартістю 342 грн. 27 коп., жіночою туалетною водою «Blue mоod», наручним годинником з написом «Canada», комп`ютером, що складався із системного блоку «Green Vision», монітора «Philips», клавіатури та мишки, а також продуктами харчування - близько 5 кг м`яса та двома банками тушонки зі свинини, а всього майном на загальну суму 1342 грн.27 коп., після чого зникли з місця вчинення злочину, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд.

Зазначеними у вироку умисними діями обвинувачений ОСОБА_2 вчинив злочини, передбачені ч. 4 ст. 187, п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України, - напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з насильством, небезпечним для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу, поєднаний з проникненням у житло та із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень (розбій), та умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині (умисне вбивство) з корисливих мотивів.

Вказаними у вироку умисними діями обвинувачений ОСОБА_3 вчинив злочин, передбачений ч.3 ст. 185 КК України, - таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене за попередньою змовою групою осіб і поєднане з проникненням до житла.

Обвинувачені ОСОБА_2 і ОСОБА_3 винуватими себе у вчиненні вказаних у вироку злочинів визнали частково і оголосили свої письмові показання, які зводяться до такого.

ОСОБА_2 : у зв`язку з браком коштів для оформлення документів для поїздки за кордон він вирішив скоїти крадіжку коштів у ОСОБА_4 , яку знав як колишню односельчанку, у якої син проживає у Канаді. З цією метою вранці 02.06.2016 р. він направився до будинку потерпілої і сховався поблизу її двору у покинутому приміщенні та спостерігав за потерпілою ОСОБА_4 , чекаючи, поки вона покине житло. Тільки увечері потерпіла пішла поливати городину надворі і він через вхідні двері проник до будинку, де почав шукати гроші. Неочікувано для нього у помешкання повернулась потерпіла і почала кричати на нього, тому він накинувся на потерпілу і затулив своєю рукою їй рота, але потерпіла пручалась і нанесла йому удар рукою по носу, від чого у нього почалась кровотеча. У розгубленості він продовжував закривати потерпілій рота і носа, поки вона не впала, після чого він зрозумів, що потерпіла ОСОБА_4 не подає ознак життя. Наміру позбавляти потерпілу життя не мав, а тільки намагався заспокоїти її, щоб вона не кричала. Потім він зняв з потерпілої кофту, оскільки на ній була його кров, та вклав потерпілу на ліжко, а сам продовжив пошуки коштів, однак знайшов лише 1000,00 гривень. Тоді вирішив викрасти більш об`ємні речі, але сам їх не міг винести і перенести, тому зателефонував братові ОСОБА_3 і попросив того прийти і допомогти, не вдаючись у деталі. Через невеликий проміжок часу прийшов ОСОБА_5 , якого він впустив до помешкання потерпілої через вікно, і розповів про те, що позбавив потерпілу ОСОБА_6 життя. Потім вони удвох зібрали телевізор, комп`ютер у коробки, дві банки м`яса, праску та інші речі, з якими покинули будинок через запасний вихід. Частину викрадених речей залишили вдома, а частину на таксі відвезли до м. Черкаси для продажу, де здали викрадене в ломбард.

ОСОБА_3 : наприкінці травня 2016 р. він гостював у своєї матері в с. Лукашівка, куди приїхав його брат ОСОБА_2 02.06.2016 р. він прокинувся пізно і брата вже не було вдома, а увечері брат по телефону попросив прийти і допомогти. Не виясняючи подробиць, він прибув до будинку ОСОБА_4 , тобто у місце, назване братом. ОСОБА_2 відчинив вікно і він заліз у житло, де на ліжку побачив ОСОБА_4. Брат пояснив, що хотів викрасти у потерпілої кошти, але вона застала його, тому він затулив їй рота, але не розрахував своїх сил і потерпіла задихнулась. Потім вони поскладали в сумки і коробки телевізор, комп`ютер, праску, після чого він замкнув вхідні двері на ключ, який знайшов в кишенях одягу потерпілої, і покинули помешкання через інший вихід. На прохання ОСОБА_2 він знайшов знайомого у м. Черкаси, за допомогою якого вони здали частину викраденого в ломбард і отримали кошти.

Винуватість підсудних у вчиненні указаних у вироку злочинів, крім їх показань, доведена наступними доказами:

- визнаний потерпілим ОСОБА_1 показав суду, що він є сільським головою села Лукашівка. Увечері 03.06.2016 року односельчанка по телефону повідомила про те, що потерпіла ОСОБА_4 не відповідає на телефонні дзвінки, її будинок зачинений, а жалюзі опущені, тому є підозра, що вона померла. Разом з фельдшером він прибув до будинку потерпілої ОСОБА_4 і надав згоду зламати двері. В помешканні побачили вкрите ковдрою тіло ОСОБА_6 на ліжку без ознак насильницької смерті. Потім з односельчанами виявили відсутність телевізора, комп`ютера, продуктів харчування з холодильника, після чого викликали поліцію;

- свідок ОСОБА_8 показав, що 03.06.2016 р. дружина повідомила його про те, що потерпіла ОСОБА_4 не відповідає на телефонні дзвінки, а її будинок зачинений зсередини, жалюзі опущені, що їх стурбувало, тому вони разом з односельчанкою ОСОБА_9 повідомили сільського голову. Після його прибуття зірвали внутрішній замок і проникли до будинку, де виявили на ліжку ОСОБА_4 без ознак життя, тому вирішили, що вона померла природною смертю. Потім помітили відсутність частини речей (комп`ютера, продуктів харчування, праски, телевізора, туалетної води, годинника);

- свідки ОСОБА_10 і ОСОБА_9 дали суду аналогічні показання;

- при огляді місця події за адресою: АДРЕСА_4 виявлено труп потерпілої ОСОБА_4 з ознаками насильницької смерті (т. 3 а.с. 7-17). Суд вважає опискою в даті складання протоколу, адже з показань потерпілого і свідків встановлено, що слідчу дію проведено не 03.05.2016 р., а 03.06.2016 р., і ця описка не впливає на допустимість вказаного доказу;

-при огляді трупа на тілі потерпілої ОСОБА_4 виявлено ушкодження: синець на правому надпліччі, синці правого плеча, правого передпліччя, синці потиличної поверхні та обох кистей, садно лівої ступні, садно лівого коліна, синець на лівому коліні, садна на шиї і грудній клітці, під нижньою та верхньою губами, синець навколо рота, садно на носі, синець на лівій щоці, крововиливи на слизових верхньої та нижньої губи (т. 3 а.с. 26-27);

- згідно з висновком судово-медичної експертизи № 05-8-02/143 причиною смерті потерпілої ОСОБА_4 є механічна асфіксія від закриття рота та носа. Виявлені тілесні ушкодження, а саме, садно шиї, крововиливи в м`язи шиї, навкологортанну клітковину, адвентицію сонної артерії, щитовидну залозу, крововиливи на губах, синці, садна навколо рота та на носі - є наслідком механічної асфіксії і виникли від стиснення шиї руками та закриття носа і рота; крововилив в міжреберні м`язи ліворуч, синці правого надпліччя, правого плеча, правого передпліччя, лівого коліна, обох кистей, садна лівої ступні, лівого коліна, грудної клітки - від дії тупих предметів. Механічна асфіксія через закриття носа та рота, стиснення шиї руками, садно шиї, крововиливи в м`язи шиї, навкологортанну клітковину, адвентиція сонної артерії, щитовидну залозу, крововиливи на губах, синці, садна навколо рота та на носі - відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень у зв`язку з небезпекою для життя; крововилив в міжреберні м`язи зліва, синці правого надпліччя, правого плеча, правого передпліччя, лівого коліна, обох кистей, садна лівої ступні, лівого коліна, грудної клітки - носять ознаки легких тілесних ушкоджень. На тілі потерпілої ОСОБА_4 виявлено більше ніж 30 місць прикладення сили. Чисельність, характер, локалізація та тяжкість ушкоджень у потерпілої ОСОБА_4 виключають можливість їх заподіяння власною рукою потерпілої. На тильній поверхні обох кистей виявлено синці, які виникли незадовго до настання смерті і можуть бути наслідком боротьби чи самооборони (т. 3 а.с. 22-24);

- за результатами проведеного 04.06.2016 року обшуку будинку за місцем проживання обвинуваченого ОСОБА_2 в АДРЕСА_1 виявлено та вилучено наручний годинник з надписом «Canada», три жетони червоного кольору з написом «Метрополітен 1992», монету жовтого кольору з написом «Canada 2005 1 cent», дві банки тушонки ємністю по 0,5 л кожна; коробку з праскою «Domotec DT-1126», жіночі парфуми з написом «Blue Mood» (т. 3 а.с. 51-53). Цією слідчою дією об`єктивно підтверджено показання підсудних про те, що частину викраденого чужого майна вони залишили за місцем проживання;

- вартість праски «Domotec DT-1126» станом на 2 червня 2016 року підтверджена висновком експерта (т. 2 а.с. 114-118);

- під час досудового розслідування проведено кілька впізнань речей, за результатами яких свідки ОСОБА_10 і ОСОБА_9 впізнали праску «Domotec DT-1126», банку тушонки ємністю 0,5 л з етикеткою «Свинина козацька в желе», жіночі духи «Blue mоod» (т. 2 а.с. 68-79) як такі, що належали потерпілій ОСОБА_4 . В судовому засіданні свідки підтвердили як проведення таких слідчих дій, так і факт впізнання речей. Свідок ОСОБА_9 пояснила, що вона допомогла потерпілій придбати парфуми, вона та інші свідки підтвердили, що в будинку потерпілої були комп`ютер, за допомогою якого вона зв`язувалась зі своїм сином, та телевізор.

Інші вилучені під час обшуку речі, зокрема, годинник та монета з написом «Canada», для впізнання не пред`являлись, але суд із показань свідків та потерпілого встановив, що син потерпілої проживає у Канаді, а свідок ОСОБА_8 показав суду, що він бачив вилучений під час обшуку годинник і упізнав його, як такий, що належав потерпілій, тому у суду не виникає сумнівів у тому, що ці предмети належали потерпілій ОСОБА_6 .

Під час судового розгляду суду надано речові докази і суд пересвідчився у їх наявності. Крім того, обвинувачені не заперечують викрадення ними майна потерпілої, яке зазначено в обвинувальному акті.

Проаналізувавши вказані докази кожен окремо і в їх сукупності, суд дійшов до висновку про доведеність того, що вилучені під час обшуку речі і предмети були викрадені у потерпілої ОСОБА_4 .

Доводи сторони захисту про те, що впізнання речей проведено з порушенням закону, тому протоколи цих слідчих дій необхідно визнати недопустимими доказами, суд вважає безпідставними. Так, свідки ОСОБА_9 і ОСОБА_10 детально розповіли про процедуру проведення впізнання за участю понятих, яка зафіксована у відповідних протоколах. Свідок ОСОБА_8 підтвердив, що він спостерігав за проведенням впізнання речей, під час якого свідки серед інших речей дійсно упізнали викрадене у потерпілої мвйно.

Протоколи слідчих дій складені у відповідності до вимог ст.ст.104, 231 КПК України і у суду з урахуванням отриманих показань свідків немає підстав для визнання їх недопустимими доказами.

Відсутність на місці вчинення злочину слідів папілярних візерунків, залишених обвинуваченими, не свідчить про їх непричетність до злочинів, тому що вони не заперечують того, що перебували в житлі потерпілої, при чому ОСОБА_2 використовував рукавиці (т.2 а.с.29).

За висновками судово-медичних експертиз на одязі потерпілої ОСОБА_6 та під її нігтями виявлено кров, походження якої можливе як від потерпілої, так і від обвинуваченого ОСОБА_2 , що узгоджується з показаннями обвинуваченого ОСОБА_2 про те, що під час нападу на потерпілу вона чинила спротив і нанесла йому удар по носі, внаслідок чого у нього виникла кровотеча (т.2 а.с. 18, 25).

Відсутність пошкоджень на замку з будинку потерпілої і можливість його відпирання ключем, не суперечить показанням обвинуваченого ОСОБА_2 про те, що він проник до житла потерпілої через незаперті двері, і показанням обвинувачених про те, що вони, покидаючи місце вчинення злочину, зачинили двері знайденим ключем (т.2 а.с.107).

Сторона обвинувачення на підтвердження винуватості підсудних у вчиненні за попередньою змовою групою осіб розбійного нападу на потерпілу та її умисного вбивства надала суду протоколи слідчих експериментів з обвинуваченими від 07.06.2016 р.

Суд визнає неналежними доказами протоколи слідчих експериментів з обвинуваченими ОСОБА_3 і ОСОБА_2 (т.3 а.с.164, 174) з наступних підстав.

Частинами 1, 2 ст. 2 КК України передбачено, що підставою для кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом. Особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вини не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно з положеннями ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.

За ч. 2 ст. 17 КПК України (далі - КПК) ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватості особи поза розумним сумнівом.

Згідно з положеннями ч. 4 вказаної статті усі сумніви щодо доведеності винуватості особи тлумачаться на користь такої особи.

При цьому, як передбачає ч. 6 ст. 22 цього Кодексу, суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

У Рішенні від 6 грудня 1998 року «Барбера, Мессегуе і Джабардо проти Іспанії» Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) зазначив, що принцип презумпції невинуватості вимагає, серед іншого, щоб під час виконання своїх обов`язків, судді не розпочинали розгляду справи з упередженої думки, що підсудний вчинив злочин, який йому ставиться у вину; обов`язок доказування покладено на сторону обвинувачення.

Отже, суд може постановити обвинувальний вирок лише в тому випадку, коли винуватість обвинуваченої особи доведено поза розумним сумнівом.

Згідно з ч. 1 ст. 92 КПК обов`язок доказування обставин, передбачених ст. 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених ч. 2 цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та в установлених цим Кодексом випадках - на потерпілого. Тобто тягар доведення винуватості обвинуваченого покладено на сторону обвинувачення.

У відповідності до ч.1 ст. 86 КПК доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Згідно з п. 1 ч.2 ст. 87 КПК суд зобов`язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема, такі діяння: 1) здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов.

Зі змісту протоколів встановлено, що слідчі експерименти проводились у житлі потерпілої. В той же час згідно із ч.5 ст. 240 КПК слідчий експеримент, що проводиться в житлі чи іншому володінні особи, здійснюється лише за добровільною згодою особи, яка ними володіє, або на підставі ухвали слідчого судді за клопотанням слідчого, погодженого з прокурором, або прокурора, яке розглядається в порядку, передбаченому цим Кодексом, для розгляду клопотань про проведення обшуку в житлі чи іншому володінні особи.

У даному випадку володілець житла ОСОБА_4 померла і слідчий або прокурор мали право на проведення слідчої дії в житлі тільки на підставі ухвали слідчого судді, але таке процесуальне рішення слідчим суддею не виносилось. З огляду на викладене суд приходить до висновку про те, що слідчі експерименти з обвинуваченими проведено з порушенням порядку, встановленого КПК.

З використанням протоколів вказаних слідчих експериментів проведено дві судово-медичні експертизи (т.2 а.с. 121, 124), на вирішення яких ставились питання, пов`язані зі слідчими експериментами, у зв`язку з чим, використовуючи поняття доктрини «плодів отруйного дерева», сформульоване ЄСПЛ у справах «Гефген проти Німеччини», «Тейксейра де Кастро проти Португалії», «Шабельник проти України», «Нечипорук і Йонкало проти України» суд визнає недопустимими доказами висновки вказаних експертиз у тій частині, що виявлені на трупі потерпілої тілесні ушкодження могли виникнути за певних обставин. Водночас суд визнає допустимим доказом висновки цих судово-медичних експертиз в тій частині, що між отриманням крововиливів на губах, синців, саден навколо рота та на носі і настанням смерті потерпілої ОСОБА_4 є прямий причинний зв`язок, тому що обвинувачений ОСОБА_2 підтвердив, що він закривав дихальні шляхи потерпілої.

Суд визнав неможливим допит свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 і ОСОБА_16 з наступних підстав. У відповідності до ч.6 ст. 22 КПК суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створив необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків: з метою забезпечення кримінального провадження здійснив виклик цих свідків, піддав приводу свідків, які отримали судовий виклик, але не з`явились в судове засідання. Сторона обвинувачення всупереч положенням ч.3 ст. 23 КПК не забезпечила їх присутність під час судового розгляду, незважаючи на те, що до свідків ОСОБА_17 застосовувався привід (т.9 а.с. 134, 181), а місце знаходження (перебування) двох інших свідків не встановлене.

Суд враховує твердження обвинувачених про застосування до них органами досудового розслідування незаконних методів під час проведення слідчих дій, що вплинуло на їх показання під час слідчих експериментів, а також довідки закладу охорони здоров`я про наявність тілесних ушкоджень у обвинувачених після їхнього затримання (т.3 а.с. 125, 146). При цьому суд застосовує правову позицію ЄСПЛ, викладену в рішеннях у справах «Яременко проти України» (п. 57 рішення від 12 червня 2008 року), «Вергельський проти України» (п. 97 рішення від 12 березня 2009 року), « Олексій Михайлович Захарків проти України» (рішення від 24 червня 2010 року), «Нечипорук і Йонкало проти України» (рішення від 21 квітня 2011 року), за якими «у випадку, коли особа висуває небезпідставну скаргу щодо поганого поводження з боку суб`єктів владних повноважень в порушення ст. 3 Конвенції, це положення, якщо його тлумачити у світлі загального обов`язку держави відповідно до ст. 1 Конвенції, вимагає за своїм змістом, щоб було проведено ефективне офіційне розслідування. Розслідування за скаргами заявника про погане поводження є неефективним у зв`язку зі значною затримкою при порушенні кримінальної справи, нехтуванням твердження заявника щодо незабезпечення безсторонності розгляду його скарг внаслідок їх розгляду прокуратурою тієї області, де працювали відповідні працівники міліції, що основною підставою для висновку щодо необґрунтованості скарги є невизнання оскаржуваного поводження особами, на яких вказує заявник».

Ухвалою Чорнобаївського районного суду Черкаської області 01.06.2018 року прокуратурі Черкаської області доручено провести перевірку показань обвинувачених ОСОБА_2 і ОСОБА_3 в частині здійснення на них фізичного та психологічного тиску під час досудового слідства (т.7 а.с.85, 101, 107).

На протязі тривалого часу суду не надано процесуального рішення щодо результатів цієї перевірки, що дає суду підстави вважати, що твердження обвинувачених у цій частині не є явно необґрунтованими. Вказана обставина також ставить під сумнів законність отриманих доказів у виді протоколів слідчих експериментів з обвинуваченими ОСОБА_2 і ОСОБА_3 .

Даючи правову оцінку діям обвинувачених ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , суд виходить із наступного.

Їм висунуто обвинувачення в тому, що вони вступили між собою у попередню змову про вчинення розбійного нападу на потерпілу та її умисне вбивство з корисливою метою, після чого удвох напали на неї і спільними зусиллями застосували до неї насильство, небезпечне для її життя та здоров`я, і вчинили її умисне вбивство.

Так, ОСОБА_3 обвинувачується у тому, що 02 червня 2016 року близько 09 години ОСОБА_3 за попередньою змовою групою осіб, спільно та разом зі своїм братом ОСОБА_2 , шляхом вільного доступу, через відчинене вікно, проник до домоволодіння, яке на праві приватної власності належить ОСОБА_4 , та розташоване по АДРЕСА_4 , діючи умисно та з корисливих мотивів, вчинив розбійний напад на потерпілу ОСОБА_4 , під час вчинення якого застосував насильство, небезпечне для життя та здоров`я ОСОБА_4 , заволодівши майном останньої за наступних обставин.

02 червня 2016 року близько 05 години 00 хвилин, ОСОБА_3 за попередньою змовою групою осіб, спільно та разом зі своїм братом ОСОБА_2 , реалізуючи спільний злочинний умисел, умисно, протиправно, проникли на сусідню ділянку, прилеглу до території домоволодіння потерпілої та спостерігали за діями останньої до 19 години. В указаний час, коли потерпіла вийшла з будинку, обвинувачений ОСОБА_2 , перестрибнувши через паркан, потрапив на територію домоволодіння потерпілої та шляхом вільного доступу через відчинені двері проник до будинку, а ОСОБА_3 залишився на вулиці. Через деякий час потерпіла ОСОБА_4 зайшла до будинку та, зачинивши за собою вхідні двері на замок, виявила обвинуваченого ОСОБА_2 та почала просити, щоб останній не вбивав її. У свою чергу ОСОБА_2 поклав потерпілу на підлогу в кімнаті та відчинив вікно, тим самим забезпечив проникнення ОСОБА_3 до будинку. Після чого, діючи спільно та умисно, з метою вчинення умисного вбивства потерпілої ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , взявши шматок ганчірки в будинку потерпілої, почав закривати їй рота, при цьому пальцями руки закрив також носа, щоб потерпіла не змогла дихати. В цей час ОСОБА_3 , підтримуючи спільний злочинний умисел, направлений на умисне вбивство потерпілої, тримав руку ОСОБА_4 , щоб остання не змогла чинити опір при її удушенні. Через деякий час, пересвідчившись, що потерпіла ОСОБА_4 не виявляє ознак життя, перенесли тіло останньої до іншої кімнати та поклали його на ліжко, тим самим інсценуючи природну смерть потерпілої. Після чого, реалізуючи свій злочинний умисел, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, з корисливих мотивів, переслідуючи корисливу мету на заволодіння чужим майном, заволоділи майном потерпілої, а саме: грошима у сумі 1000 грн., телевізором «Saturn» з TV-тюнером, праскою «Domotec» вартістю 342,27 грн., жіночою туалетною водою «Blue mоod», наручним годинником з написом «Canada», комп`ютером, що складався із системного блоку «Green Vision», монітора «Philips», клавіатури та мишки, а також продуктами харчування - близько 5 кг м`яса та двома банками тушонки зі свинини, поклавши вищеперераховані речі до сумок, які заздалегідь заготовили та взяли з собою, в результаті чого завдали потерпілій ОСОБА_4 матеріальної шкоди, після чого вийшли з будинку через інші двері, при цьому скориставшись ключами потерпілої, зачинили вказані двері на замок та з місця скоєння злочину зникли.

Таким чином, ОСОБА_3 спільно з ОСОБА_2 під час вчинення вказаного вище кримінального правопорушення своїми умисними діями спричинили ОСОБА_4 тілесні ушкодження у вигляді: садна шиї, крововиливів в м`язи шиї, навкологортанну клітковину, адвентицію сонної артерії та щитовидну залозу, крововиливів на губах, синців, саден навколо рота та носа, крововиливу в міжреберні м`язи зліва, синців правого передпліччя, правого плеча, лівого коліна, обох кистей, саден лівої ступні, лівого коліна, грудної клітини. Садно шиї, крововиливи в м`язи шиї, навкологортанну клітковину, адвентиція сонної артерії та щитовидну залозу, крововиливи на губах, синці, садна навколо рота та носа - є наслідком механічної асфіксії і виникли від здавлювання шиї руками та закриття носа і рота, що і є причиною смерті потерпілої ОСОБА_4 та відносяться до тяжких тілесних ушкоджень у зв`язку з небезпекою для життя відповідно до висновку судово-медичної експертизи від 4 червня 2016 року № 05-8-02/143.

Згідно з висунутим обвинуваченням ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаного із насильством, небезпечним для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчиненого за попередньою змовою групою осіб, поєднаного з проникненням у житло та із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 187 КК України; а також у вчиненні умисного вбивства - умисного, протиправного заподіяння смерті іншій людині із корисливих мотивів, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.п.6, 12 ч.2 ст. 115 КК України.

Як вказано вище, обвинувальний вирок може бути постановлений судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза всяким розумним сумнівом. Верховним Судом у постанові від 12.06.2018 р. (справа № 712/13361/15) сформульовано висновок щодо поняття доведеності вини поза розумним сумнівом - дотримуючись засади змагальності, та виконуючи свій професійний обов`язок, передбачений ст. 92 КПК, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме - винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення.

У цьому кримінальному провадженні інших допустимих доказів щодо обставин нападу на потерпілу ОСОБА_6 і настання її смерті, крім показань обвинувачених під час судового розгляду, суду не надано. Версія обвинувачених про відсутність у них попередньої змови на умисне вбивство потерпілої ОСОБА_4 і про те, що її смерть наступила внаслідок дій одного обвинуваченого ОСОБА_2 , який закрив дихальні шляхи потерпілої тільки руками, і що обвинувачений ОСОБА_3 прибув на місце події після смерті потерпілої, а ніхто із них заздалегідь не готував сумки для викрадення майна потерпілої, нічим не спростована.

Перед судом не доведено ту частину обвинувачення, що підсудний ОСОБА_2 на протязі 02.06.2016 р. спостерігав за потерпілою ОСОБА_6 та її домоволодінням з метою умисного вбивства потерпілої з корисливих мотивів. Самі обставини підготовки та вчинення злочинів (тривале спостерігання обвинуваченим за потерпілою та її помешканням) свідчать про те, що у ОСОБА_2 була можливість напасти зразу на потерпілу з метою її вбивства, а не очікувати на протязі більше десяти годин, поки вона вийде за межі будинку.

Постановою Верховного Суду від 11.07.2019 р. у справі № 331/1168/17 констатовано, що у разі вчинення умисного вбивства під час розбійного нападу дії винного кваліфікуються за п.6 ч.2 ст. 115, ч. 4 ст. 187 КК (як ідеальна сукупність злочинів).

Аналогічна правова позиція викладена у п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 7 лютого 2003 року № 2 «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров`я особи».

Крім того, Верховний Суд у постанові від 12.02.2019 р. у справі № 742/519/17 роз`яснив, що кваліфікація діяння особи за п. 6 ч. 2 ст. 115 та ч. 4 ст. 187 КК (як ідеальна сукупність злочинів) можлива лише у разі, коли доведено, що умисел спочатку був направлений на вчинення розбою, під час якого вчиняється умисне вбивство.

З урахуванням показань обвинувачених, які не спростовані стороною обвинувачення, суд вважає встановленим, що обвинувачений ОСОБА_2 з метою таємного викрадення чужого майна 02.06.2016 р. тривалий час спостерігав за потерпілою ОСОБА_6 і, дочекавшись, поки вона вийде з будинку, проник до її житла. В цей час потерпіла неочікувано для обвинуваченого ОСОБА_2 повернулась до помешкання і виявила обвинуваченого, після чого його дії, які розпочаті як таємне викрадення чужого майна з проникненням до житла, переросли в розбійний напад, поєднаний з проникненням до житла, тому що він напав на потерпілу ОСОБА_6 і застосував до неї насильство, небезпечне для її життя і здоров`я, намагаючись довести злочинний умисел по заволодінню чужим майном до кінця. Поєднання обставин, обстановки та умов, за яких було вчинено напад на потерпілу ОСОБА_6 , і характер застосованого обвинуваченим ОСОБА_2 до неї фізичного насильства переконує суд у тому, що тільки в момент розбійного нападу у обвинуваченого ОСОБА_2 виник умисел на умисне вбивство потерпілої ОСОБА_6 з корисливою метою.

З метою реалізації цього умислу підсудний ОСОБА_2 перекрив дихальні шляхи потерпілої ОСОБА_6 (ніс і рот) і застосовував фізичне насильство, небезпечне для її життя і здоров`я, до тих пір, поки не настала смерть потерпілої. Незважаючи на те, що обвинувачений стверджує, що не бажав настання її смерті, а діяв спонтанно, розгубившись від її спротиву, суд оцінює обставини нападу на потерпілу, дані про особу обвинуваченого, який був значно молодшим і більш фізично розвинутим ніж потерпіла, а також характер і тривалість застосованого ним фізичного насильства, тому приходить до висновку про те, що обвинувачений ОСОБА_2 бажав протиправного настання смерті потерпілої з метою заволодіння її майном.

Він вчинив закінчений злочин, передбачений ч.4 ст. 187 КК України, з моменту нападу на потерпілу ОСОБА_6 з метою заволодіння її майном, поєднаного з проникненням у житло і з насильством, небезпечним для життя чи здоров`я потерпілої, та із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень.

Під час розбійного нападу обвинувачений ОСОБА_2 умисно протиправно заподіяв смерть потерпілій з корисливих мотивів, чим вчинив злочин, передбачений п.6 ч.2 ст. 115 КК України.

У той же час, обвинувачений ОСОБА_5 прибув за телефонним викликом Бебі до будинку потерпілої ОСОБА_6 і через вікно, яке йому відчинив ОСОБА_2 , проник у помешкання потерпілої. Він усвідомлював (не міг не усвідомлювати), що протиправно проникає до житла, тому що ні потерпіла, ні інший володілець житла не надавали йому дозволу на таке проникнення, вчинене через вікно. Довідавшись про обставини насильницької смерті потерпілої ОСОБА_6 від обвинуваченого ОСОБА_2 , обвинувачений ОСОБА_5 вступив з ним у попередню змову про таємне викрадення чужого майна. З метою реалізації цього умислу він відшукав спільно зі своїм спільником у житлі потерпілої і виніс разом із ним таке майно, яким вони удвох розпорядились.

Зазначене переконує суд у доведеності обвинувачення лише у тій частині, що обвинувачений ОСОБА_3 за попередньою змовою групою осіб із проникненням до житла таємно викрав чуже майно, чим вчинив злочин, передбачений ч.3 ст. 185 КК України. При цьому суд враховує положення ч.3 ст. 337 КПК і з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод виходить за межі висунутого ОСОБА_5 обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, тому що це покращує його становище.

З урахуванням викладеного суд приймає рішення про визнання обвинуваченого ОСОБА_3 невинуватим у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні злочину, передбаченого п.п.6,12 ч.2 ст. 115 КК України, та виправдовує його за недоведеністю вчинення ним вказаного злочину, а також виключає з визнаного доведеним обвинувачення ОСОБА_2 те, що він вчинив розбійний напад на потерпілу ОСОБА_4 та її умисне вбивство з корисливих мотивів за попередньою змовою групою осіб, використовуючи ганчірку, та що викрадене майно обвинувачені виносили в раніше заготовлених сумках.

Згідно з проведеними судово-психіатричними експертизами обидва обвинувачені на період часу, до якого відноситься скоєння інкримінованих їм дій та на час проведення експертизи ознак будь-якого хронічного психічного захворювання, недоумства, тимчасового розладу психічної діяльності або іншого хворобливого стану психіки не виявляли; не були позбавлені можливості усвідомлювати власні дії та керувати ними, застосування будь-яких примусових заходів медичного характеру не потребують (т. 2 а.с. 48-50, 52-54).

Суд враховує посилання сторони захисту на те, що до участі у кримінальному провадженні ОСОБА_1 залучений потерпілим неправомірно, проте вважає, що визнання потерпілим особи, яка не є родичем померлої потерпілої, а займає виборну посаду, не є таким порушенням, що суттєво впливає на хід кримінального провадження.

Призначаючи покарання за вчинені підсудними злочини у межах, встановлених у санкціях статей (частинах статті), що передбачають відповідальність за вчинені злочини, суд враховує обставини їх скоєння, ступінь їх тяжкості, особу винних, обставини, що пом`якшують та обтяжують їх покарання.

У відповідності до класифікації тяжкості злочинів, наведеної у ст. 12 КК України, ОСОБА_3 вчинив тяжкий злочин, ОСОБА_2 - особливо тяжкі злочини.

Пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_2 наявність двох неповнолітніх дітей, обтяжує - вчинення злочинів стосовно особи похилого віку. Обставини, які б пом`якшували чи обтяжували покарання ОСОБА_3 , відсутні. Суд не визнає обставинами, що обтяжують покарання ОСОБА_3 , зазначені в обвинувальному акті обставини - вчинення злочину стосовно особи похилого віку, тому що під час судового розгляду доведено, що він викрав чуже майно після смерті потерпілої, а також рецидив злочинів, тому що він судимий за ч.3 ст. 185 КК України і вчинив аналогічний злочин, при чому рецидив виключається, а обвинувачення у тому, що він вчинив злочин повторно, йому не висувалось.

Під наглядом у психіатра чи нарколога підсудні не перебувають, інвалідність їм не встановлена, Бебя не судимий в силу ст. 89 КК України, а ОСОБА_5 раніше судимий до позбавлення волі за вчинення умисного тяжкого злочину. Згідно з довідками-характеристиками обвинувачені за місцем реєстрації проживання характеризуються негативно (т.3 а.с. 126, 147).

З урахуванням викладеного суд вважає, що обвинуваченим необхідно призначити покарання у виді позбавлення волі, яке вони повинні відбувати реально. ОСОБА_2 вчинив два умисні корисливі злочини, за які передбачено додаткове покарання у виді конфіскації майна, тому суд застосовує до нього такий вид покарання.

Будучи молодою і працездатною особою, не вважаючи життя людини найвищою цінністю, ОСОБА_2 безжально холоднокровно вбив раніше відому йому жінку, віком значно старше від нього і яка не створювала для нього жодної небезпеки. Вбиваючи потерпілу, він діяв зухвало, а після вбивства заволодів майном потерпілої, чим поставив її життя нижче своїх корисливих бажань, нехтуючи загальнолюдськими цінностями. Зазначене переконує суд у тому, що Бебі слід призначити покарання у виді позбавлення волі у максимальному розмірі. Попередній вирок скасований не із-за м`якості призначеного покарання, тому суд дотримується положень ч.2 ст. 416 КПК, згідно з якими при новому розгляді в суді першої інстанції допускається застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення та посилення покарання тільки за умови, якщо вирок було скасовано за апеляційною скаргою прокурора або потерпілого чи його представника у зв`язку з необхідністю застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення або посилення покарання. Остаточне покарання обвинуваченому ОСОБА_2 має бути призначене на підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань.

ОСОБА_3 вчинив новий умисний злочин, не відбувши покарання у виді позбавлення волі за вироком Черкаського районного суду Черкаської області від 23 липня 2015 року, тому суд призначає йому покарання за сукупністю вироків з урахуванням положень ч.2 ст. 71 КК України, згідно з якими при складанні покарань у виді позбавлення волі загальний строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю вироків, не повинен перевищувати п`ятнадцяти років.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 72 КК України в редакції від 26.11.2015 р. у строк покарання обвинуваченим необхідно зарахувати строк попереднього ув`язнення з 4 червня 2016 року по день набрання вироком законної сили із розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.

Питання про речові докази суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України і вважає за необхідне речові докази, які не мають вартості, знищити, предмети викрадення - передати потерпілому для поверненню спадкоємцям померлої потерпілої, решту речових доказів - повернути володільцям. Документи обвинувачених необхідно зберігати при матеріалах кримінального провадження, а після набрання вироком законної сили - передати для їх приєднання до особових справ засуджених.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 124 КПК України з обвинувачених ОСОБА_2 і ОСОБА_3 на користь держави підлягають стягненню витрати на залучення експертів у загальному розмірі 1737 грн. 91 коп. у рівних частинах з кожного.

Застосовані до обвинувачених ОСОБА_2 і ОСОБА_3 запобіжні заходи у вигляді тримання під вартою слід залишити без змін до набрання вироком законної сили.

Керуючись ст.ст. 373, 374 КПК України, суд

у х в а л и в :

Визнати ОСОБА_3 невинуватим у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні злочину (кримінального правопорушення), передбаченого п.п.6,12 ч.2 ст. 115 КК України, та виправдати його за недоведеністю вчинення ним злочину.

Визнати ОСОБА_3 винуватим у вчиненні злочину (кримінального правопорушення), передбаченого ч.3 ст. 185 КК України, і призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 04 (чотири) роки 06 місяців.

На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків до покарання, призначеного за новим вироком, повністю приєднати невідбуту частину покарання у виді позбавлення волі за вироком Черкаського районного суду Черкаської області від 23 липня 2015 року і остаточно призначити ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі на строк 08 (вісім) років 06 (шість) місяців.

Строк покарання ОСОБА_3 обчислювати з 25 травня 2020 року. Згідно із ч.5 ст. 72 КК України в редакції від 26.11.2015 р. у строк покарання зарахувати строк попереднього ув`язнення з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі за період з 04 червня 2016 року по день набрання вироком законної сили.

Визнати ОСОБА_2 винуватим у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні злочинів (кримінальних правопорушень), передбачених п.6 ч.2 ст. 115 і ч.4 ст. 187 КК України, і призначити йому покарання:

-за п.6 ч.2 ст. 115 КК України - у виді позбавлення волі на строк 14 (чотирнадцять) років з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого;

-за ч.4 ст. 187 КК України - у виді позбавлення волі на строк 10 (десять) років з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого.

На підставі ч.1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань остаточно визначити ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі на строк 15 (п`ятнадцять) років з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого.

Строк покарання ОСОБА_2 обчислювати з 25 травня 2020 року. Згідно із ч.5 ст. 72 КК України в редакції від 26.11.2015 р. у строк покарання зарахувати строк попереднього ув`язнення з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі за період з 04 червня 2016 року по день набрання вироком законної сили.

Запобіжні заходи обвинуваченим ОСОБА_2 і ОСОБА_3 залишити тримання під вартою до набрання вироком законної сили.

Речові докази, що знаходяться в кімнаті зберігання речових доказів Придніпровського районного суду м. Черкаси, а саме:

-7 дактилокарт, 14 паперових конвертів з зрізами волосся потерпілої ОСОБА_4 , змивами з долонь трупа, зразок крові потерпілої ОСОБА_4 та три конверти з додатками до висновку судово-медичної експертизи, зразки крові ОСОБА_3 і ОСОБА_2 , сарафан, штани спортивні, сорочку, 2 паперові коробки з-під мишки та материнської плати, 2 банки тушонки ємністю по 0,5 л кожна з етикетками з написом «Свинина козацька в желе» - знищити;

-мобільний телефон потерпілої ОСОБА_4 ; замок та три ключі; праску «Domotec DT-1126» з коробкою; коробку з наручним годинником із написом «Canada», три жетони з написом «Метрополітен», монету з написом «Canada 1 cent 2005», флакон жіночих парфумів «Blue mоod» - передати потерпілому ОСОБА_1 для повернення спадкоємцям ОСОБА_4 ;

-наручний годинник з написом «Quartz» - повернути ОСОБА_3 ;

-дві банківські картки ПАТ КБ «Приватбанк» - повернути володільцям;

-паспорт громадянина України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон та військовий квиток на ім`я ОСОБА_2 , паспорт громадянина України на ім`я ОСОБА_3 - зберігати при матеріалах кримінального провадження.

Стягнути із засуджених ОСОБА_2 і ОСОБА_3 на користь держави витрати на залучення експертів у розмірі по 868 грн.95 коп. із кожного.

Копії вироку вручити прокурору і обвинуваченим негайно після проголошення. Решта учасників кримінального провадження мають право одержати копію вироку в суді.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Черкаського апеляційного суду через Придніпровський районний суд м. Черкаси в установленому законодавством порядку на протязі 30 днів з дня проголошення вироку, обвинуваченими - з дня вручення копії вироку.

Головуючий: В. В. Угорчук

судді: Скляренко В.М.

Кондрацька Н.М.