Рішення № 89411139, 12.05.2020, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/8022/19

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2020 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі: головуючого - судді Фазикош О.В., за участю секретаря Торчинович Н.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, у відкритому судовому засіданні, в залі суду, цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Орган самоорганізації населення будинковий комітет «Загорська 26» (ОСН БК «Загорська 26»), третя особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Департамент міського господарства Ужгородської міської ради про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням у гуртожитку, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч. 6 ст. 268 ЦПК України 12.05.2020 року було проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення виготовлено та підписано 18.05.2020 року.

Адвокат ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 звернувся до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області із позовною заявою до відповідача ОСОБА_3 , третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Орган самоорганізації населення будинковий комітет «Загорська 26» (ОСН БК «Загорська 26»), про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням у гуртожитку.

Позовні вимоги мотивує тим, що 09 жовтня 2017 року між управлінням будинками "Загорська 26" житлового управління (відділу комунального господарства) в особі керуючого управлінням будинками - ОСОБА_4 (Орган самоорганізації населення будинковий комітет «Загорська 26» (ОСН БК «Загорська 26»)), з одного боку, та ОСОБА_2 , з другого боку, було укладено Договір найму житлового приміщення в будинках місцевих рад народних депутатів, державних підприємств і установ, кооперативних і громадських організацій України (квартира з 2-х жилих кімнат площею 30,9 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 ). Цього ж дня між сторонами було складено Акт здачі і приймання квартири і кімнати.

Окрім Позивача та членів його сім`ї за даною адресою, згідно "Форми А," а саме: АДРЕСА_1 зареєстрований - ОСОБА_3 (далі по тексту - Відповідач).

Позивач стверджує, що відповідач хоч і зареєстрований за вищевказаною адресою, він не проживає за вказаною адресою майже 10 років. А також позивач зазначає, що жодної участі у сплаті комунальних платежів та участі в належному утриманні даного жилого приміщення відповідач не брав та не бере. Самостійно у добровільному порядку відповідач не знімається з реєстрації із даної квартири.

У зв`язку із вказаним, у позивача виникає необхідність сплачувати надмірну суму комунальних послуг, виникають проблемні аспекти, що пов`язані із отриманням відповідних субсидій на їх оплату, тощо.

Окрім того в позовній заяві вказано, що позивач в силу ст. 2 ЗУ «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» та відповідно до ЗУ «Про приватизацію державного житлового фонду» реалізовує конституційне право на житло шляхом приватизації житла у даному гуртожитку (Технічний паспорт КП Ужгородської міської ради "Архітектурно-планувальне бюро" на житлове приміщення за адресою АДРЕСА_1 інвентаризаційна справа №6731). Однак, враховуючи те, що Відповідач є зареєстрованим проте не проживає за данною адресою досить тривалий період часу, у Позивача виникають суттєві перешкоди у реалізації такого права.

З огляду на викладене, позивач просить суд: визнати ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) таким, що втратив право користування житловою площею в гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 . А також вирішити питання щодо стягнення з відповідача сплаченого позивачем судового збору.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 17.03.2020 року було задоволено клопотання представника позивача ОСОБА_2 - адвоката Ставичного П.І., про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача Департамент міського господарства Ужгородської міської ради.

В судове засідання позивач та його представник не з`явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Від адвоката Ставичного П.І., надійшла заява про розгляд справи за відсутності позивача та його представника за наявними у справі матеріалами. Проти ухвалення заочного рішення у справі на заперечує.

Відповідач в судове засідання не з`явився повторно, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомляв, клопотання про відкладення справи до суду не надходило. Разом із тим суд констатує, що повідомлення відповідача окрім надсилання останньому судових повісток поштовим зв`язком, здійснювалося і шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті суду. Відзив на позовну заяву не подавав.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Орган самоорганізації населення будинковий комітет «Загорська 26» (ОСН БК «Загорська 26») в судове засідання не з`явився повторно, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомляв, будь яких клопотань чи заяв на адресу суду не подавав.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Департаменту міського господарства Ужгородської міської ради, в судове засідання не з`явився повторно, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомляв, будь яких клопотань чи заяв на адресу суду не подавав.

На підставі наведеного суд керуючись ч.4 ст.223,280-281 ЦПК України ухвалив провести заочний розгляд справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов до наступного висновку.

За приписом ч.1ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Частиною 2 ст.13 та ч.1 ст.81 ЦПК України передбачено обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Під час розгляду справи судом встановлено, що згідно рішення VIII сесії міської ради VII скликання 18 жовтня 2016 року № 384 «Про передачу гуртожитків в оперативне управління та дозвіл на приватизацію» яке є чинним, у п.1 залишено у статусі «гуртожитки» цілісні майнові комплекси по АДРЕСА_1 … та дозволено мешканцям гуртожитків приватизацію житлових і не житлових приміщень та п. 2 вказаного рішення передано в оперативне управління самоорганізації населення будинковим комітетам гуртожитки: по АДРЕСА_1 органу самоорганізації населення - будинковому комітету «Загорська 26» …. Копія вказаного рішення міститься у матеріалах справи.

Згідно відповіді від 03.03.2020 року директора департаменту міського господарства Ужгородської міської ради на запит адвоката Ставичного П. від 02.03.2020 року: - рішенням VIII сесії міської ради VII скликання 18 жовтня 2016 року № 384 «Про передачу гуртожитків в оперативне управління та дозвіл на приватизацію» яке є чинним, у п.1 залишено у статусі «гуртожитки» цілісні майнові комплекси по АДРЕСА_1 … та дозволено мешканцям гуртожитків приватизацію житлових і не житлових приміщень та п. 2 вказаного рішення передано в оперативне управління самоорганізації населення будинковим комітетам гуртожитки: по АДРЕСА_1 органу самоорганізації населення - будинковому комітету «Загорська 26»; - гуртожиток по вул. Загорській , 26 згідно рішення 5 сесії міської ради 7 скликання 14 липня 2016 року №303 було прийнято у комінальну власність міста та перебуває на балансі департаменту міського господарства; - станом на сьогодні дочірнє підприємство «Житловий комплекс №1» ПАТ «Житлово-побутове підприємство» не має відношення до гуртожитку по АДРЕСА_1 . Ужгородська міська рада прийняла гуртожиток у комунальну власність міста на підставі звернень приватного акціонерного товариства «Житлово-побутове підприємство» від 04.04.2016 року№78, 14.06.2016 року №89 щодо передачі гуртожитків по АДРЕСА_2, АДРЕСА_3, АДРЕСА_1 у комунальну власність міста, враховуючи рішення загальних зборів товариства 18.03.2016 року.

09 жовтня 2017 року між управлінням будинками "Загорська 26" житлового управління (відділу комунального господарства) в особі керуючого управлінням будинками - ОСОБА_4 (Орган самоорганізації населення будинковий комітет «Загорська 26» (ОСН БК «Загорська 26»)), з одного боку, та ОСОБА_2 , з другого боку, було укладено Договір найму житлового приміщення в будинках місцевих рад народних депутатів, державних підприємств і установ, кооперативних і громадських організацій України (квартира з 2-х жилих кімнат площею 30,9 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 ). Цього ж дня між сторонами було складено Акт здачі і приймання квартири і кімнати. Копію вказаного договору додано до матеріалів позовної заяви.

Згідно Довідки вих. №275 від 11.02.2019 року з місця проживання про склад сім`ї та реєстрацію ОСОБА_2 дійсно проживає та зареєстрований постійно в АДРЕСА_1 . Разом із позивачем у даному приміщення проживають також і його сини: ОСОБА_5 та ОСОБА_6 копія вказаної довідки додана до матеріалів позовної заяви.

Відповідно до відомостей, що зазначені в Довідці вих. №276 від 11.02.2019 року про склад сім`ї громадянина, що мешкає у жилому приміщенні (кімнаті, кімнатах) у гуртожитку, та займані ними приміщення, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , значиться наймачем, а ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 його синами.

З Довідки №304 від 10.06.2019 року також вбачається, що Позивач та члени його сім`ї дійсно проживають за вищевказаною адресою ( АДРЕСА_1 ). Факт проживання Позивача та його синів підтверджується і відповідними " Формами Б " та " Формами А ".

Так, згідно довідки " Формами А ",копія якої міститься у матеріалах справи, окрім позивача та членів його сім`ї за даною адресою, а саме: АДРЕСА_1 зареєстрований - ОСОБА_3 .

При цьому згідно акту від 10.06.2019 року про відсутність (не проживання) особи (осіб) за місцем реєстрації складеного під час обстеження житлового приміщення у АДРЕСА_1 та опитування сусідів, представником органу самоорганізації населення «Загорська 26» спільно із іншими трьома особами встановлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 не проживає за даною адресою майже 10 років. Вказаний акт підписано сусідами.

Згідно частини другої статті 128 ЖК Української РСР жила площа в гуртожитку надається одиноким громадянам і сім`ям, які мають право проживати у гуртожитках, за рішенням адміністрації підприємства, установи, організації або органу місцевого самоврядування, у власності чи управлінні яких перебуває гуртожиток.

Відповідно до статті 129 ЖК Української РСР на підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації, орган місцевого самоврядування видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу в гуртожитку.

Згідно з частиною першою статті 130 ЖК Української РСР порядок користування жилою площею в гуртожитках визначається договором, що укладається перед вселенням на надану жилу площу в гуртожитку на підставі спеціального ордера відповідно до Примірного положення про користування жилою площею в гуртожитках, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 61 ЖК Української РСР користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму житлового приміщення.

Змінами до законів «Про приватизацію державного житлового фонду» від 19.06.92 №2482-ХІІ, «Про приватизацію державного майна» від 4.03.92 №2163-ХІІ передбачено, що гуртожитки включено до об`єктів державного житлового фонду, що підлягає приватизації (закон «Про внесення змін до деяких законів України з питань забезпечення захисту житлових прав громадян, які проживають у гуртожитках» від 3.03.2005 №2453-ІV).

Згідно ч. 2 ст.4 ЗУ «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» мешканці гуртожитку, які на правових підставах, визначених цим Законом, проживають у гуртожитках, на які поширюється дія цього Закону (державної форми власності, а також у гуртожитках, включених до статутних капіталів товариств, у тому числі тих, що в подальшому були передані до статутних капіталів інших юридичних осіб або відчужені в інший спосіб), набувають право на приватизацію жилих приміщень у таких гуртожитках після їх передачі у власність відповідної територіальної громади згідно з цим Законом та Загальнодержавною цільовою програмою передачі гуртожитків у власність територіальних громад. Зазначене право поширюється на дітей законних мешканців гуртожитків, які народилися під час проживання їхніх батьків у гуртожитках, на які поширюється дія цього Закону.

Правовий режим гуртожитків розмежовується чинним законодавством на ті, у яких житлові приміщення підлягають приватизації та правовий режим гуртожитків, які призначені для тимчасового проживання. Правовий режим гуртожитків, житлові приміщення яких підлягають приватизації відповідно до Закону «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків», прирівняно до правового режиму житлових приміщень в будинках державного і громадського житлового фонду, тому на мешканців таких гуртожитків у разі їх тимчасової відсутності поширюються вимоги статей 71, 72 ЖК України. Оскільки житлові та нежитлові приміщення у вищевказаному гуртожитку підлягають приватизації (Позивачем вживаються заходи спрямовані на приватизацію), при вирішенні цієї справи, як свідчить судова практика, застосуванню підлягають положення ст.ст. 71, 72 ЖК України.

Згідно статті 71 ЖК Української РСР яка регулює питання збереження жилого приміщення за тимчасово відсутніми громадянами, при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.

Якщо наймач або члени його сім`ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.

Жиле приміщення зберігається за тимчасово відсутнім наймачем або членами його сім`ї понад шість місяців у випадках: 1) призову на строкову військову службу або направлення на альтернативну (невійськову) службу, а також призову офіцерів із запасу на військову службу на строк до трьох років - протягом усього періоду проходження зазначеної військової служби; призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період - протягом усього періоду проходження військової служби, а якщо під час її проходження вони отримали поранення, інше ушкодження здоров`я та перебувають на лікуванні в медичних закладах або потрапили в полон чи визнані безвісно відсутніми - на строк до дня, наступного за днем їх взяття на військовий облік у районних (міських) військових комісаріатах після звільнення з військової служби після закінчення ними лікування в медичних закладах, незалежно від строку лікування, повернення з полону, скасування рішення суду про визнання особи безвісно відсутньою чи ухвалення судом рішення про оголошення особи померлою; 2) тимчасового виїзду з постійного місця проживання за умовами і характером роботи або у зв`язку з навчанням (учні, студенти, стажисти, аспіранти тощо), у тому числі за кордоном, - протягом усього часу виконання цієї роботи або навчання; 3) влаштування дитини (дітей) на виховання до родичів, опікуна чи піклувальника, у прийомну сім`ю, дитячий будинок сімейного типу, заклад для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, - протягом усього часу їх перебування у родичів, опікуна чи піклувальника, прийомній сім`ї, дитячому будинку сімейного типу, закладі для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Якщо з будинку, квартири (їх частини) вибула дитина (діти) і членів її (їх) сім`ї не залишилося, це житло може бути надано за договором оренди іншому громадянину до закінчення строку перебування дитини (дітей) у дитячому закладі або до досягнення нею (ними) повноліття і повернення від родичів, опікуна чи піклувальника, в окремих випадках - до закінчення навчання в загальноосвітніх навчальних закладах усіх типів і форм власності, у тому числі для громадян, які потребують соціальної допомоги та соціальної реабілітації, а також в професійно-технічних чи вищих навчальних закладах або до закінчення строку служби у Збройних Силах України та інших військових формуваннях; 4) виїзду у зв`язку з виконанням обов`язків опікуна чи піклувальника, наданням батькам-вихователям житлового будинку або багатокімнатної квартири для створення дитячого будинку сімейного типу - протягом усього часу виконання таких обов`язків; 5) влаштування непрацездатних осіб, у тому числі дітей з інвалідністю, у будинку-інтернаті та іншій установі соціальної допомоги - протягом усього часу перебування в них; 6) виїзду для лікування в лікувально-профілактичному закладі - протягом усього часу перебування в ньому; 7) взяття під варту або засудження до арешту, обмеження волі, позбавлення волі на певний строк чи довічне позбавлення волі - протягом усього часу перебування під вартою або відбування покарання, якщо в цьому будинку, квартирі (їх частині) залишилися проживати інші члени сім`ї.

Якщо в будинку, квартирі (їх частині) не залишилися проживати інші члени сім`ї наймача, це житло може бути надано за договором оренди (найму) у встановленому законом порядку іншому громадянину до звільнення таких осіб з-під варти або до відбуття ними покарання.

У випадках, передбачених пунктами 1-7 цієї статті, право користування жилим приміщенням зберігається за відсутнім протягом шести місяців з дня закінчення строку, зазначеного у відповідному пункті.

Відповідно до Основ житлового законодавства Союзу РСР і союзних республік законодавством Союзу РСР і Української РСР може бути встановлено й інші умови і випадки збереження жилого приміщення за тимчасово відсутніми громадянами на більш тривалий строк.

При розгляді справи судом не встановлено підстав які б свідчили про умови і випадки збереження жилого приміщення за тимчасово відсутніми громадянами на більш тривалий строк, за відповідачем.

Відповідно ст. 72ЖК Української РСР порядок визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням. Визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Відповідач по справі зареєстрований за вищевказаною адресою, він не проживає у данному приміщенні ( АДРЕСА_1 ) з 06.08.2009 року по даний час. Тобто не проживає за даною адресою майже 10 років.

Вказане підтверджується, Актом від 10.06.2019 року про відсутність (не проживання) особи (осіб) за місцем реєстрації складеного під час обстеження житлового приміщення у АДРЕСА_1 та опитування сусідів, представником органу самоорганізації населення «Загорська 26» спільно із іншими 3-а особами встановлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 не проживає за даною адресою майже 10 років.

Згідно ст.163 ЖК України у разі тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається займане приміщення у випадках і в межах строків, установлених частиною першою, пунктами 1 і 5 частини третьої і частиною четвертою статті 71 цього Кодексу. Тимчасова відсутність наймача та членів його сім`ї не звільняє їх від виконання обов`язків за договором найму жилого приміщення.

Згідно ч. 1 ст. 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» громадяни України, а також іноземець чи особа без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, зобов`язані протягом десяти днів після прибуття до нового місця проживання зареєструвати місце проживання.

Згідно ч.1 ст.7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач протягом 10 років не проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Житлом він не цікавляться, витрати по його утриманню не несе, дій, які б свідчили про намір та бажання зберегти за собою право користування жилим приміщенням, не вчинив.

Відомостей про те, що відповідачу чиняться перешкоди через які він позбавлений можливості користуватися житловим приміщенням суду не надано.

Згідно " Форми А ," а саме: АДРЕСА_1 зареєстрований - ОСОБА_3 , разом із тим відомості про те, що вказана особа отримувала ордер на зазначене жиле приміщення або укладався договір найму такого житла, в матеріалах справи відсутні.

У відповідності до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З урахуванням всіх обставин справи, враховуючи вимоги ст. 81 ЦПК України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, виходячи із принципів розумності та справедливості, зважаючи на те, що позивачем було надано належні та достатні докази на підтвердження своїх тверджень щодо визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням в гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 . суд приходить до висновку, що позовна заява є обґрунтованою та підлягає до задоволення.

Суд вважає за необхідне вказати на те, що викладене вище узгоджується із позицією Верховного Суду України що викладена в Постанові 4 листопада 2015 року м.Київ №6-1166цс15, зокрема Суд вказав про наявність правових підстав для визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням у гуртожитку в порядку стст.71, 72 ЖК УРСР. Та, при цьому зазначив, що оскільки правовий режим гуртожитків, житлові приміщення яких підлягають приватизації відповідно до закону «Про приватизацію державного житлового фонду», прирівняний до правового режиму житлових приміщень у будинках державного і громадського житлового фонду, то на мешканців таких гуртожитків у разі їх тимчасової відсутності поширюються норми стст.71, 72 ЖК УРСР. З урахуванням подібності правовідносин щодо користування житловою площею в гуртожитку з правовідносинами, що регулюються загальними правилами ч.1 ст.71 ЖК УРСР щодо відсутності осіб, які мають право користування житловим приміщенням державного або громадського житлового фонду, положення цих правил про збереження за відсутнім права на житлове приміщення протягом шести місяців слід застосовувати і в разі тимчасової відсутності особи, якій надавалася житлова площа для проживання в таких гуртожитках (за відсутності підстав для виселення).

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, оскільки позовні вимоги позивача задоволені повністю, то з відповідача слід стягнути на користь позивача суму судового збору в розмірі 768,40 грн. сплачену позивачем за подання до суду даної позовної заяви згідно квитанції №0401120086 від 11 липня 2019.

Керуючись ст. 71, 72, 130 ЖК УРСР, Законом України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» та Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду», ст. ст. 10, 12,13, 18, 81, 258, 259, 263-265, 280-282, 284, 289, 352, 354, 355 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Орган самоорганізації населення будинковий комітет «Загорська 26» (ОСН БК «Загорська 26») третя особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Департамент міського господарства Ужгородської міської ради про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням у гуртожитку - задовольнити.

Визнати ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) таким, що втратив право користування житловою площею в гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнути з відповідача ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь позивача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 судовий збір у сумі 768,40 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до апеляційного суду Закарпатської області.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду Фазикош О.В.