Рішення № 89409996, 19.05.2020, Приморський районний суд м. Маріуполя

Справа № 266/2221/18

Провадження № 2/266/40/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2020 року м. Маріуполь Приморський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі: головуючого судді – Д`яченко Д.О., за участю секретаря судового засідання – Сологуб Т.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Маріуполі цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому зазначив, що 21.03.2007 року між Банком та відповідачем був укладений кредитний договір № б/н, за яким відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідач відповідно до Умов та Правил користування банківських послуг, зобов`язався щомісячно в строки, визначені умовами договору, здійснювати погашення частини суми заборгованості за кредитом, за відсотками, комісією. Відповідач не виконав умови договору, у зв`язку з чим, станом на 31.01.2018 року утворилась заборгованість за кредитом в загальній сумі 117000,00 гривень, яка складається з: заборгованості за кредитом – 7638,82 гривень; заборгованості по відсоткам за користування кредитом 109631,18 гривень. Оскільки в добровільному порядку відповідач суму заборгованості не сплачує, позивач змушений звернутися до суду з даним позовом за захистом порушених прав. Просив суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь банку заборгованість станом на 31.01.2018 року утворилась заборгованість за кредитом в загальній сумі 117000,00 гривень, яка складається з: заборгованості за кредитом – 7638,82 гривень; заборгованості по відсоткам за користування кредитом 109631,18 гривень, а також судовий збір.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.04.2018 року цивільну справу передано на розгляд судді Д`яченко Д.О.

Ухвалою суду від 02.05.2018 року у справі відкрито спрощене позовне провадження, без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Позивачем отримано копію ухвали про відкриття провадження, що підтверджується матеріалами справи.

Представник позивача ОСОБА_2 , що діє на підставі довіреності, в позовній заяві просив проводити розгляд справи без його участі, не заперечував проти винесення заочного рішення суду у разі неявки відповідача.

Відповідач ОСОБА_1 повідомлявся про розгляд справи у спрощеному провадженні, а також про необхідність у п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі, надати відзив на позовну заяву із зазначенням заперечень та доказів, що підтверджують його відзив.

В своєму відзиві відповідач ОСОБА_1 зазначив, що позивач необґрунтовано неодноразово змінював процентну ставку, у зв`язку із чим нарахування процентів за період з 01.09.2014 року по 31.01.2018 року є нікчемним. Також зазначив, що відповідно до заяви йому була відкрита платіжна картка НОМЕР_1 з сумою кредитного ліміту у розмірі 6000,00 гривень, зі строком дії даної картки до 02/14. За таких обставин, позивач просив застосувати строки позовної давності, оскільки позивач звернувся до суду лише 21.02.2018 року, тобто поза межами строків позовної давності. Просив у задоволені позову відмовити у зв`язку зі спливом позовної давності. Представник позивача в своїй відповіді на відзив зазначив, що під час укладання кредитного договору діяла процентна ставка по кредиту в розмірі 36% на рік, в подальшому процентна ставка була дійсно змінена наказами банку. Повідомлення про підвищення процентної ставки відповідачу було направлено 15.08.2014 року та 15.03.2015 року і на сьогоднішній день заяв про розірвання кредитного договору від відповідача не надходило. Заперечувала проти застосування строків позовної давності, оскільки банк звернувся до спливу строку позовної давності, а заперечення відповідача не відповідають дійсності. Крім того звернула увагу суду на те, що відповідно до виписки по рахунку вбачається, що відповідач до певного часу належним чином виконував свої зобов`язання за кредитом, що свідчить про те, що відповідач знав про умови кредитування та визнавав свої зобов`язання за договором.

Ухвалою суду від 03.07.2018 року провадження у справі було зупинено до закінчення перегляду в касаційному порядку справи №444/9519/12-ц.

Ухвалою суду від 27.11.2019 року провадження у справі поновлено та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, за участю сторін у справі.

Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 21.03.2007 року ОСОБА_1 було підписано заяву, відповідно до якої останній виявив бажання отримати кредитну картку та погодився з тим, що вказана заява разом із Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку становлять між сторонами договір про надання банківських послуг. Відповідно до відомостей даної заяви, ним отримано картку № НОМЕР_2 , з базовою процентною ставкою 36%. Звертаючись до суду з позовом банк просив стягнути із відповідача борг у сумі 117000,00 гривень, який складається із заборгованості за кредитом в розмірі 7638,82 гривень, заборгованості по відсоткам за користування кредитом в розмірі 109361,18 гривень.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним(стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Надані позивачем Умови надання споживчого кредиту фізичним особам з огляду на їх мінливий характер не можна вважати складовою кредитного договору, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в заяві позичальника, яка безпосередньо підписана ним і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Вказаний висновок щодо застосування норм права викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17 (провадження № 14-131цс19).

Матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Умови і правила надання банківських послуг розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи договір про відкриття картрахунку і обслуговування платіжної карти.

Таким чином, Умови і правила надання банківських послуг не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Відповідач ОСОБА_1 у відзиві на позовну заяву банку заявив клопотання про застосування строку позовної давності, вказуючи, що строк дії кредитної картки закінчився 02/14 та ним не був продовжений, нова картка також йому не видавалась.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Статтею 258 ЦК України передбачена спеціальна позовна давність для окремих видів вимог.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Враховуючи те, що сторони письмово не узгодили тривалість позовної давності за вимогами, що випливають із кредитного договору, до спірних правовідносин застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки.

За договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (стаття 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі - зі спливом останнього дня місяця дії картки (стаття 261 ЦК України).

Позивач на спростування заперечень позивача надав суду анкету-заяву, підписану ОСОБА_1 24.01.2012 року, посилаючись на те, що банком було пролонговано дію попереднього договору та видано відповідачу нову карту за № НОМЕР_3 , строком дії до 11/17, проте суд відхиляє з огляду на те, що перевипуск картки передбачений Умовами та Правилами надання банківських послуг, які не є складовою частиною укладеного кредитного договору, а в Заяві та Довідці про тарифи, які підписані відповідачем не міститься умов щодо перевипуску картки з новим терміном кредитування, при цьому в самій анкеті-заяві від 24.01.2012 року не вбачається, що ця заява є саме пролонгацією попередньої картки, не визначено погодженого банком кредитного ліміту, даних про видачу кредитної картки, її виду та строку дії.

Враховуючи те, що строк дії картки № НОМЕР_4 встановлений до 28 лютого 2014 року, саме з цієї дати почався перебіг трирічного строку позовної давності за вимогами банку про стягнення заборгованості.

Відповідно до статті 264 ЦК України позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Щодо стягнення процентів, необхідно зазначити таке.

Згідно із частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів установлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише в межах погодженого сторонами строку кредитування.

Враховуючи викладене, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Такі правові висновки узгоджуються з позицією Великої палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 28 березня 2018 року у справі №14-10цс18.

28 лютого 2014 року є строком спливу дії картки та кінцевим строком дії кредитного договору.

Таким чином, вимоги банку про стягнення процентів після 28 лютого 2014 року (закінчення строку кредитування) не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, тому суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

Відповідно до статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційне розміру задоволених позовних вимог, а в разі відмови в позові покладається на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12, 76, 81, 141, 259, 264,280-282 ЦПК України, ст.ст.526,530,617,629,1048,1049 ЦК України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Рішення може бути оскаржено позивачем в загальному порядку до Донецького апеляційного суду шляхом подання в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або в разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 25.05.2020 року.

Суддя Д`яченко Д. О.