Рішення № 89405185, 25.05.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 травня 2020 року м. Київ №640/15909/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шейко Т.І.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві, Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачівпро визнання протиправними та скасування рішень встановив:

Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) (далі - позивач або ФОП ОСОБА_1 ) подано на розгляд Окружному адміністративному суду міста Києва позов до Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві (адреса: 03151, м. Київ, вул. Волинська, буд. 12 ідентифікаційний код - 40414833) (надалі - відповідач-1 або ГУ Держпродспоживслужби в м. Києві або Управління) та Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (адреса: 01001, м. Київ, вул. Б. Гринченка, буд. 1, ідентифікаційний код - 39924774) (нижче - відповідач-2 або ДСУ з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів), в якому позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Держпродспоживслужби у м. Києві № 19.12 від 13.06.2019 про визнання реклами магазину " ІНФОРМАЦІЯ_1 " з умовною назвою "В новому році не міркуй взуття райкер купуй!" недобросовісною;

- визнати протиправним та скасувати рішення Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів № 0014 від 12.07.2019 про накладення на ФОП ОСОБА_1 штрафу за порушення законодавства про рекламу.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.08.2019 позовну заяву залишено без руху та надано ФОП ОСОБА_1 строк для усунення недоліків.

Представник позивача подав заяву на виконання вимог вказаної ухвали суду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.09.2019 відкрито провадження у даній адміністративній справі; постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

В контексті питання підстав поданого позивачем позову слід відмітити, що мотивуючи позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 зазначає про відсутність правових підстав для накладення на останнього штрафу.

01.10.2019 через канцелярію від відповідача-1 надійшов відзив на позов, у якому ГУ Держпродспоживслужби в м. Києві вказує про дотримання всіх вимог, які вимагаються законодавством України про рекламу під час розгляду справи про порушення законодавства про рекламу, а тому спірні рішення є правомірними.

У поданому на позовну заяву відзиві відповідач-2 відзначає, що 12.07.2019 ДСУ з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів законно та обґрунтовано було прийнято рішення про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу № 0014 і вирішено за недотримання встановлених законом вимог щодо змісту реклами, накласти на рекламодавця - ФОП ОСОБА_1 штраф у сумі 44 000,00 грн.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

13.06.2019 відповідачем-1 прийнято рішення № 19.12 «Про визнання реклами магазину " ІНФОРМАЦІЯ_1 " з умовною назвою "В новому році не міркуй взуття райкер купуй!" недобросовісною» ( Рішення -1).

14.07.2019 відповідачем-2 винесено рішення № 0014 «Про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу» (по тексту - Рішення-2 або Спірне рішення-2 або Оскаржуване рішення-2).

З прийнятими відповідачами Рішеннями позивач не погоджується та зазначає, що при розгляді ГУ Держпродспоживслужби в м. Києві матеріалів стосовно порушення ФОП ОСОБА_1 вимог законодавства про рекламу відповідачем-1 не було складено протоколу про таке порушення, а розгляд справи відбувався без участі позивача або його представника, що свідчить про недотримання порядку накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу і прав ФОП ОСОБА_1 на захист під час розгляду справи.

Також позивач звертає увагу, що відповідачами не враховано не розповсюдження ФОП ОСОБА_1 реклами на станції метро « Позняки » Київського метрополітену, так як позивач був лише замовником реклами (рекламодавцем) відповідно договору № 7-1 від 14.08.2018, укладеного з ФОП ОСОБА_2 , яка і взяла на себе відповідальність з проведення, за дорученням ФОП ОСОБА_1 як замовника послуг, рекламної кампанії на території Київського метрополітену.

Позивач стверджує, що у макеті реклами наявні всі необхідні відомості щодо реклами, які вимагає Закон України «Про рекламу», в тому числі текст: «знижки діють з 30.11.2018 по 28.02.2019».

ФОП ОСОБА_1 акцентує, що із зафіксованого ГУ Держпродспоживслужби в м. Києві фотоматеріалу нібито виявлених порушень не вбачається наявності самого факту порушень, оскільки на фото розміщеної реклами є зображення взуття, над яким надруковані наступні цифри та знаки: «-10%», «-15%», «-30%», без жодного тексту щодо наявності знижок. Тому не відомо з яких причин відповідачі дійшли висновку, що вказана реклама містить інформацію про знижки, через це якимось чином має містити інформацію про терміні її дії. Окрім того, відповідач-1 у Рішенні-1 не зазначив, які саме елементи вказаної реклами можуть ввести в оману споживачів реклами, завдати шкоди особам внаслідок її недостовірності та перебільшення, а відтак відсутність чітких визначень щодо таких обставин свідчить про безпідставність і необґрунтованість його рішення.

Окремо позивач наголошує про неправильність розрахованої суми штрафу, який, з огляду на вартість реклами в розмірі 1 720,00 грн., повинен становити 8 600,00 грн., а не 44 000,00 грн., і при цьому, за наявності реальних підстав, що вказують на визнання реклами недобросовісною, які є недоведеними.

З викладеними позивачем твердженнями ГУ Держпродспоживслужби в м. Києві не погоджується та у своєму відзиві відзначає, що в рамках проведення контролю за рекламою, Управлінням було направлено, в порядку частини 2 статті 26 Закону України «Про рекламу», до ТОВ «Команда-А» вимогу № 06.6/4485 від 20.03.2019.

Зазначає, що 04.04.2019 за вх. № 6286/06-06.2 на адресу ГУ Держпродспоживслужби в м. Києві надійшов лист-відповідь від ТОВ «Команда-А», в якому зазначено, що ТОВ «Команда-А» як розповсюджувач реклами передає значну кількість рекламних конструкцій в оренду іншим рекламним агентствам. Тим самим рекламні агентства набувають право на розповсюдження реклами, а отже стають розповсюджувачем реклами. Одним з таких рекламних агентств є Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 , яка проводила рекламну кампанію з вказаним у додатку сюжетом «Магазин взуття Рікер», яка розміщувалася на станції метро « Позняки ». По відношенню до ФОП ОСОБА_2 рекламодавцем даної реклами є Фізична особа-підприємець ОСОБА_1

15.04.2019 відносно ФОП ОСОБА_1 складено протокол про наявні ознаки порушення вимог частин 1, 2 статті 7 та частини 5 статті 8 Закону України «Про рекламу», а саме: реклама Магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » розповсюджена ФОП ОСОБА_1 в приміщенні Київського метрополітену на станції « Позняки » не містить відомостей про місце, дату початку і закінчення знижки цін на продукцію.

16.04.2019 Управлінням, у порядку частини другої статті 26 Закону України «Про рекламу», направлено за адресою: АДРЕСА_2 , ФОП ОСОБА_1 вимогу за № 06.6/6682 зі строком надання документів до 03.05.2019.

07.05.2019 ГУ Держпродспоживслужби в м. Києві на адресу ФОП ОСОБА_1 направлено повторну вимогу № 06.6/8810, в якій зазначено, що станом на 07.05.2019 жодної інформації від позивача не отримано та запрошено на розгляд справи до Головного управління на 13.06.2019 о 15 год. 00 хв.

08.05.2019 на адресу Управління від ФОП ОСОБА_1 надійшли документи.

15.05.2019 на підставі протоколу про порушення законодавства про рекламу від 15.04.2019 прийнято рішення про початок розгляду справи за ознаками порушення законодавства про рекламу відносно Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 щодо розповсюдження реклами магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 », розповсюдженої ФОП ОСОБА_1 в приміщенні Київського метрополітену на станції «Позняки», яка не містить відомостей про місце, дату початку і закінчення знижки цін на продукцію.

13.06.2019 ГУ Держпродспоживслужби в м. Києві проведено розгляд справи відносно фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та складено протокол засідання стосовно справи про порушення законодавства про рекламу № 19/064.

Цього ж дня Управлінням відносно позивача винесено Спірне рішення-1, та у зв`язку з тим, що очікуваний розмір штрафних санкцій перевищує 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а також через необхідність направлення матеріалів справи до Держпродспоживслужби, складено службову записку від 13.06.2019 про продовження розгляду справи на три місяці.

Відповідачем-1 акцентовано, що згідно з актом надання послуг № 81 від 06.03.2019 та копією рахунку на оплату № 44 від 08.01.2019 до договору № 7-1 від 14.08.2018 про надання рекламних послуг, вартість виготовленої/розповсюдженої реклами становить 8 800,00 грн., без урахування ПДВ. Отже розмір очікуваної штрафної санкції становить 44 000,00 грн.

Надалі, листом від 20.06.2019 №06.6/11248 Управлінням направлено до Держпродспоживслужби матеріали справи стосовно Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 для прийняття рішення про накладання штрафу за порушення законодавства про рекламу.

12.07.2019 Держпродспоживслужбою було прийнято Рішення-2, яке 15.07.2019 відповідачем-2 направлено на адресу ФОП ОСОБА_1 .

Додатково, на думку відповідача-1, останнім жодним чином не порушено вимоги «Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу» та дотримано усієї процедури розгляду справи щодо ФОП ОСОБА_1 .

Згідно правової позиції відповідача-1, викладеної в площині питання прийняття відповідачем-2 Спірного рішення-2, Законом України «Про рекламу» та «Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу» не передбачено присутність рекламодавця, розповсюджувачів, виробників реклами при прийнятті Держпродспоживслужбою України та її територіальними органами рішення про накладання штрафу за порушення законодавства про рекламу.

Управлінням наголошується, що у рекламному сюжеті не зазначено інформацію про знижку цін на продукцію без зазначення відомостей про дату початку і закінчення знижки цін на продукцію. Окрім того, на вимоги ГУ Держпродспоживслужби в м. Києві ФОП ОСОБА_1 до своїх пояснень від 08.05.2019 сам же надав не затверджену копію макету реклами, в якому зазначено період дії знижок дрібним не читабельним текстом без жодних пояснень, тим самим намагаючись виправдати себе щодо не порушення ним законодавства про рекламу.

Позивач надав відповідь на відзив відповідача-1, в якій підкреслив, що ФОП ОСОБА_1 було не відомо про складання щодо нього протоколу про порушення законодавства про рекламу, про що вказано в позові, а надана Управлінням до суду копія протоколу про порушення законодавства про рекламу від 15.04.2019 не містить всіх необхідних даних, за яких можливо встановити місце та час вчиненого позивачем порушення законодавства про рекламу. В наданій копії протоколу зазначено, що його складено Головним спеціалістом Самсоненко Р.В . 15.04.2019, і до протоколу надано фото рекламного сюжету. При цьому в протоколі не зазначено місце та час його складання, підстава для його складання, не зазначено про інших осіб, які були присутні під час його складання та могли б засвідчити вірність наведених в ньому даних та про те, що додане до протоколу фото рекламного сюжету було зроблено на станції метро " Позняки " 15.04.19 в ході перевірки дотримання законодавства про рекламу. Враховуючи наведені обставини, позивач вважає, що вказаний відповідачем-1 протокол не може бути доказом вчиненого порушення законодавства про рекламу.

Позивач окреслив, що на виконання умов договору, укладеного між ним та ФОП ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_1 відповідний макет рекламних матеріалів, фотокопія якого додано до позову, містить всі необхідні відомості щодо реклами, які вимагає Закон України "Про рекламу", в тому числі текст: "знижки діють в період 30.11.18 - 28.02.19".

На підставі наданого позивачем макету ФОП ОСОБА_2 здійснила його друк на рекламний носій та розмістила його на шляховій стіні Київського метрополітену станції "Позняки".

Тобто, відповідач-1 встановив відсутність обумовленої Законом України "Про рекламу" інформації не на макеті, наданого позивачем, а на рекламному щиті, роздрукованому та розміщеному ФОП ОСОБА_2 , як фактичним розповсюджувачем вказаної реклами. При цьому в діях позивача не має жодних порушень вимог законодавства про рекламу.

Управлінням надано до суду заперечення на відповідь позивача на відзив, у яких, за тотожних обставин як щодо встановлення ознак порушення ФОП ОСОБА_1 вимог про рекламу, так і стосовно дотримання процедури розгляду справи, зауважено, що позивач несе повну відповідальність за сюжет реклами, якість, зміст реклами, відповідність її чинному законодавству України та порушення прав третіх осіб.

ДСУ з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів у відзиві на позов, зазначаючи про обставини розгляду Управлінням справи відносно ФОП ОСОБА_1 у встановленому порядку, а також про те, що не передбачено присутність рекламодавця, розповсюджувачів, виробників реклами при прийнятті Держпродспоживслужбою України та її територіальними органами рішення про накладання штрафу за порушення законодавства про рекламу, вказав про прийняття 12.07.2019 на підставі протоколу засідання № 19/064 від 13.06.2019, попередніх висновків та матеріалів справи, Спірного рішення-2, яке 15.07.2019 було направлено на адресу позивача.

Вирішуючи спір по суті суд зауважує на таке.

Спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються Конституцією України, Законом України «Про рекламу» (скорочено в тексті - Закон), «Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу», затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 26 травня 2004 року № 693 (в рішенні - Порядок), «Положенням про Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів», затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 2 вересня 2015 року № 667, «Положенням про Головне управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів в області, в місті Києві», затвердженим Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 12.04.2017 № 209, наказом від 11.01.2012 № 24 «Про затвердження форм актів, постанов та рішень» Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, та іншими нормативно-правовими актами, виданими на їх виконання (тут і по тексту відповідні нормативно-правові акти наведено в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В рамках означеного в частині другій статті 19 Конституції України критерію, а саме: «На підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України», суд вказує, що за своєю сутністю цей критерій випливає з принципу законності, що закріплений у частині другій статті 19 Конституції України - фундаментальна юридична категорія, що є критерієм правового життя суспільства і громадян. Це «комплексне політико-правове явище, що відображає правовий характер організації суспільного життя, органічний зв`язок права і влади, права і держави»; законність - це принцип, метод та режим суворого, неухильного дотримання, виконання норм права всіма учасниками суспільних відносин.

«На підставі» означає, що суб`єкт владних повноважень має бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України; зобов`язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

«У межах повноважень» має значення, що суб`єкт владних повноважень повинен приймати рішення, а дії вчиняти відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх. Під встановленими законом повноваженнями розуміються як ті, на наявність яких прямо вказує закон - так звані «прямі повноваження», так і повноваження, які прямо законом не передбачені, але безпосередньо випливають із положень закону і є необхідними для реалізації суб`єктом владних повноважень своїх функцій (завдань) - «похідні повноваження».

«У спосіб» значить, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.

Поряд з цим, суд також виокремлює, що за частиною 1 статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Даний конституційний припис закріплений у статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України (за текстом скорочено - КАС України), згідно якої суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Розкриваючи зміст верховенства права Європейський суд з прав людини констатує, що верховенство права - це розуміння того, що верховна влада, держава та її посадові особи мають обмежуватися законом. Дані позиції знаходять своє практичне застосування і у практиці Верховного Суду (постанова від 28 серпня 2018 року, справа № 820/3789/17).

Згідно пункту 7 частини 1 статті 4 КАС України, суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

За пунктом 1 «Положення про Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів», Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (Держпродспоживслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства та який реалізує державну політику у галузі ветеринарної медицини, сферах безпечності та окремих показників якості харчових продуктів, карантину та захисту рослин, ідентифікації та реєстрації тварин, санітарного законодавства, санітарного та епідемічного благополуччя населення (крім виконання функцій з реалізації державної політики у сфері епідеміологічного нагляду (спостереження) та у сфері гігієни праці та функцій із здійснення дозиметричного контролю робочих місць і доз опромінення працівників), з контролю за цінами, попередження та зменшення вживання тютюнових виробів та їх шкідливого впливу на здоров`я населення, метрологічного нагляду, ринкового нагляду в межах сфери своєї відповідальності, насінництва та розсадництва (в частині сертифікації насіння і садивного матеріалу), реєстрації та обліку машин в агропромисловому комплексі, державного нагляду (контролю) у сфері агропромислового комплексу, державного нагляду (контролю) у сферах охорони прав на сорти рослин, насінництва та розсадництва, державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів і рекламу в цій сфері, за якістю зерна та продуктів його переробки, державного нагляду (контролю) за додержанням заходів біологічної і генетичної безпеки щодо сільськогосподарських рослин під час створення, дослідження та практичного використання генетично модифікованого організму у відкритих системах на підприємствах, в установах та організаціях агропромислового комплексу незалежно від їх підпорядкування і форми власності, здійснення радіаційного контролю за рівнем радіоактивного забруднення сільськогосподарської продукції і продуктів харчування.

Держпродспоживслужба відповідно до покладених на неї завдань здійснює контроль за дотриманням законодавства про рекламу в частині захисту прав споживачів реклами, приймає рішення про визнання реклами недобросовісною, прихованою, про визнання порівняння в рекламі неправомірним з одночасним зупиненням її розповсюдження (п.п. 9 п. 3 «Положення про Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів»).

Держпродспоживслужба для виконання покладених на неї завдань має право складати в установлених законом випадках протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати відповідно до закону справи про адміністративні правопорушення і приймати за результатами розгляду рішення про накладення штрафів та застосовування інших санкцій, передбачених законом (пп. 17. п. 6 «Положення про Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів»).

За пунктом 8 «Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу», накладати штрафи на рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами мають право Голова Держспоживінспекції, його заступники, начальники територіальних органів Держспоживінспекції та їх заступники.

Рішення про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу в розмірі 300 і більше неоподатковуваних мінімумів доходів громадян приймається виключно уповноваженою посадовою особою Держспоживінспекції.

Згідно приписів «Положення про Головне управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів в області, в місті Києві» Головне управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів в області, в місті Києві (в положенні скорочено - Головне управління) є територіальним органом Держпродспоживслужби та їй підпорядковане.

Головне управління у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, дорученнями Прем`єр-міністра України, наказами Міністерства аграрної політики та продовольства України, Міністерства охорони здоров`я України, Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, дорученнями Міністра аграрної політики та продовольства України, його першого заступника та заступників, наказами Держпродспоживслужби, дорученнями Голови Держпродспоживслужби та його заступників, актами місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, а також цим Положенням.

Головне управління відповідно до покладених на нього завдань у сфері здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням законодавства про захист прав споживачів (у тому числі споживачів виробів з дорогоцінних металів та дорогоцінного каміння) здійснює контроль за дотриманням законодавства про рекламу в частині захисту прав споживачів реклами, приймає рішення про визнання реклами недобросовісною, прихованою, про визнання порівняння в рекламі неправомірним з одночасним зупиненням її розповсюдження.

Головне управління у межах повноважень, передбачених законом, складає протоколи та розглядає справи про порушення законодавства у відповідній сфері.

Головне управління має право складати в установлених законом випадках протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати відповідно до закону справи про адміністративні правопорушення і приймати за результатами розгляду рішення про накладення штрафів та застосування інших санкцій, передбачених законом.

За частиною 11 статті 27 Закону України «Про рекламу» рішення у справах про порушення законодавства про рекламу можуть бути оскаржені до суду.

Зважаючи на окресленні нормативні приписи, Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів під час здійснення контролю за дотриманням законодавства про рекламу в частині захисту прав споживачів реклами приймає рішення про: визнання реклами недобросовісною та/або прихованою; накладення штрафів, у тому числі штрафу за порушення законодавства про рекламу в розмірі 300 і більше неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

В свою чергу, Головному управлінню, яке є територіальним органом Держпродспоживслужби, також надано повноваження з прийняття рішень про: визнання реклами недобросовісною, прихованою; складання протоколів та розгляду справ про порушення законодавства у відповідній сфері, і прийняття за результатами розгляду таких справ рішень про накладення штрафів та застосування інших санкцій, передбачених законом.

Водночас, прийняті вказаними органами рішення у справах про порушення законодавства про рекламу можуть бути оскаржені до суду.

Зважаючи на наведені нормативні положення, прийняті відповідачами, окремо один від одного, рішення породжують, по суті, для позивача настання правових наслідків в межах розгляду ГУ Держпродспоживслужби в м. Києві справи про порушення ФОП ОСОБА_1 вимог законодавства про рекламу, зокрема, розгляду та прийняття Управлінням проміжного рішення про визнання реклами недобросовісною (Рішення-1), так і під час розгляду питань про порушення ФОП ОСОБА_1 положень Закону України «Про рекламу», а саме вирішення питання про порушення Закону та прийняття виключно уповноваженою посадовою особою Держспоживінспекції рішення про накладення на ФОП ОСОБА_1 штрафу (Рішення-2), тобто остаточного рішення у справі, а тому такі рішення мають відповідати критеріям, визначеним частиною 2 статті 2 КАС України, якою передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, для встановлення наявності чи відсутності обставин протиправності Спірних рішень, необхідним є перевірка таких судом на відповідність критеріям, що встановлені в частині 2 статті 2 КАС України.

В площині питань процедури адміністративного оскарження Рішень суд констатує, що Закон України «Про рекламу» визначає засади рекламної діяльності в Україні, регулює відносини, що виникають у процесі виробництва, розповсюдження та споживання реклами.

Стаття 1 Закону України «Про рекламу» надає визначення термінів, що застосовуються у Законі, зокрема: рекламодавця - особи, яка є замовником реклами для її виробництва та/або розповсюдження; розповсюджувача реклами - особи, яка здійснює розповсюдження реклами.

Згідно статті 2 Закону України «Про рекламу» законодавство України про рекламу складається з цього Закону та інших нормативних актів, які регулюють відносини у сфері реклами. Якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України про рекламу, застосовуються правила міжнародного договору.

Основними принципами реклами є: законність, точність, достовірність, використання форм та засобів, які не завдають споживачеві реклами шкоди. Реклама не повинна підривати довіру суспільства до реклами та повинна відповідати принципам добросовісної конкуренції. Реклама не повинна містити інформації або зображень, які порушують етичні, гуманістичні, моральні норми, нехтують правилами пристойності. Реклама повинна враховувати особливу чутливість дітей і не завдавати їм шкоди (ст. 7 Закону).

Недобросовісна реклама забороняється. Відповідальність за недобросовісну рекламу несе винна особа. Рішення щодо визнання реклами недобросовісною приймають державні органи, визначені у статті 26 цього Закону (ст. 11 Закону).

З правових конструкцій зазначених норм Закону, якими регулюються питання: сфери застосування Закону; загальних вимог до реклами, які включають в себе: перелік принципів реклами; заборону недобросовісної реклами; також регулюється, серед іншого, питання контролю за дотриманням та відповідальності за порушення законодавства про рекламу.

У наведеному слід зауважити, що згідно статті 1, частини 5 статті 8 Закону, під недобросовісною рекламою розуміється реклама, яка вводить або може ввести в оману споживачів реклами, завдати шкоди особам, державі чи суспільству внаслідок неточності, недостовірності, двозначності, перебільшення, замовчування, порушення вимог щодо часу, місця і способу розповсюдження.

Реклама про знижку цін на продукцію, про розпродаж повинна містити відомості про місце, дату початку і закінчення знижки цін на продукцію, розпродаж, а також про співвідношення розміру знижки до попередньої ціни реалізації товару.

З норм статті 1, частини 5 статті 8 Закону випливає, що реклама вважається недобросовісною за встановлених обставин про те, що вона: а) вводить або може ввести в оману споживачів реклами, б) завдасть шкоди особам, державі чи суспільству внаслідок: неточності, недостовірності, двозначності, перебільшення, замовчування, порушення вимог щодо часу, місця і способу розповсюдження.

У змісті реклами про знижку цін на продукцію чи/або про розпродаж продукції мають міститися відомості про: 1) місце, дату початку і закінчення знижки цін на продукцію, розпродаж; 2) співвідношення розміру знижки до попередньої ціни реалізації товару.

Статтею 26 Закону передбачено, що контроль за дотриманням законодавства України про рекламу здійснюють у межах своїх повноважень: центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів - щодо захисту прав споживачів реклами; Антимонопольний комітет України - щодо дотримання законодавства про захист економічної конкуренції; Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення - щодо телерадіоорганізацій усіх форм власності; центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну фінансову політику - щодо реклами державних цінних паперів; Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку - щодо реклами на фондовому ринку; центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сферах будівництва, архітектури - щодо спорудження житлового будинку; центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства про зайнятість населення, - щодо реклами про вакансії (прийом на роботу).

На вимогу органів державної влади, на які згідно із законом покладено контроль за дотриманням вимог законодавства про рекламу, рекламодавці, виробники та розповсюджувачі реклами зобов`язані надавати документи, усні та/або письмові пояснення, відео- та звукозаписи, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення ними повноважень щодо контролю.

Крім того, відповідний орган державної влади має право: вимагати від рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами усунення виявлених порушень вимог законодавства; вимагати припинення дій, що перешкоджають здійсненню державного контролю; надавати (надсилати) рекламодавцям, виробникам та розповсюджувачам реклами обов`язкові для виконання приписи про усунення порушень; приймати рішення про визнання реклами недобросовісною, прихованою, про визнання порівняння в рекламі неправомірним з одночасним зупиненням її розповсюдження; приймати рішення про зупинення розповсюдження відповідної реклами.

Органи державної влади зобов`язані повідомляти рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами про розгляд справ про порушення ними вимог законодавства про рекламу не менше ніж за п`ять робочих днів до дати розгляду справи.

Рекламодавці, виробники та розповсюджувачі реклами під час розгляду питання про порушення цього Закону мають право: бути присутніми на засіданні державного органу під час розгляду питання про порушення ними цього Закону; подавати необхідні документи, давати пояснення; отримувати копію протоколу засідання та рішення державного органу, прийнятого щодо них; оскаржувати дії чи бездіяльність зазначеного державного органу та його посадових осіб до суду.

Таким чином, на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів - щодо захисту прав споживачів реклами, як то Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, покладено, в межах її повноважень, контроль за дотриманням законодавства України про рекламу.

За вимогою державних органів, на яких згідно із законом покладено контроль за дотриманням вимог законодавства про рекламу, рекламодавці, виробники та розповсюджувачі реклами зобов`язані надавати документи, усні та/або письмові пояснення, відео- та звукозаписи, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення ними повноважень щодо контролю.

При цьому, на відповідні органи покладено обов`язок повідомлення рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами як про розгляд, не менше ніж за п`ять робочих днів, справ про порушення останніми вимог законодавства про рекламу, так і про розгляд питання про порушення рекламодавцями, виробниками та розповсюджувачами реклами Закону України «Про рекламу».

Також, в контексті виконання органами державної влади обов`язків щодо повідомлення рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами про розгляд справ у питаннях порушення ними вимог законодавства про рекламу та конкретно Закону, варто зауважити, що обов`язки таких повідомлень кореспондують до беззаперечних прав рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами, таких як: бути присутніми на засіданнях державного органу під час розгляду питання про порушення ними вимог законодавства про рекламу та Закону України «Про рекламу»; подання необхідних документів, надання пояснень; отримання копії протоколу засідань та рішень державного органу, прийнятого щодо відповідних суб`єктів у відносинах, пов`язаних з виробництвом, розповсюдженням та споживанням реклами на території України.

Відповідно до статті 27 Закону, особи, винні у порушенні законодавства про рекламу, несуть дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну та кримінальну відповідальність відповідно до закону.

Відповідальність за порушення законодавства про рекламу несуть:

1) рекламодавці, винні:

у замовленні реклами продукції, виробництво та/або обіг якої заборонено законом;

у наданні недостовірної інформації виробнику реклами, необхідної для виробництва реклами;

у замовленні розповсюдження реклами, забороненої законом;

у недотриманні встановлених законом вимог щодо змісту реклами;

у порушенні порядку розповсюдження реклами, якщо реклама розповсюджується ними самостійно;

2) виробники реклами, винні у порушенні прав третіх осіб при виготовленні реклами;

3) розповсюджувачі реклами, винні в порушенні встановленого законодавством порядку розповсюдження та розміщення реклами.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, за поданням державних органів, зазначених у статті 26 цього Закону, або самостійно у випадках, передбачених цією статтею, крім тих, які віднесено виключно до компетенції Антимонопольного комітету України та які регулюються законодавством з питань авторського права та суміжних прав, накладає штрафи у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, на:

рекламодавців за вчинення дій, передбачених пунктом 1 частини другої цієї статті, - у розмірі п`ятикратної вартості розповсюдженої реклами;

виробників реклами за вчинення дій, передбачених пунктом 2 частини другої цієї статті, - у розмірі п`ятикратної вартості виготовлення реклами;

розповсюджувачів реклами за вчинення дій, передбачених пунктом 3 частини другої цієї статті, - у розмірі п`ятикратної вартості розповсюдження реклами.

Повторне вчинення перелічених порушень протягом року тягне за собою накладення штрафу у подвійному від передбаченого за ці порушення розмірі.

Вартість розповсюдженої реклами визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості без урахування суми внесених (нарахованих) податків, зборів (обов`язкових платежів), які встановлені Податковим кодексом України.

За неподання або подання завідомо недостовірної інформації щодо вартості розповсюдженої реклами та/або виготовлення реклами та/або вартості розповсюдження реклами центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, необхідної для здійснення ними передбачених цим Законом повноважень, на рекламодавців, виробників реклами та розповсюджувачів реклами накладається штраф у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

У разі неможливості встановлення вартості реклами, розповсюдженої з порушенням вимог цього Закону, на рекламодавців та розповсюджувачів реклами рішенням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, накладається штраф у розмірі до 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Рішення про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу у розмірі 300 і більше неоподатковуваних мінімумів доходів громадян приймається виключно центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів.

З наведених положень статті 27 Закону випливає визначення осіб, які несуть відповідальність за порушення законодавства про рекламу, а також склад правопорушень (дії), вчинених такими особами.

Так, рекламодавці, винні у вчиненні дій за:

замовлення реклами продукції, виробництво та/або обіг якої заборонено законом;

надання недостовірної інформації виробнику реклами, необхідної для виробництва реклами;

замовлення розповсюдження реклами, забороненої законом;

недотримання встановлених законом вимог щодо змісту реклами;

порушенні порядку розповсюдження реклами, якщо реклама розповсюджується ними самостійно,

- несуть відповідальність у розмірі п`ятикратної вартості розповсюдженої реклами.

Виробники реклами рекламодавці, винні у вчиненні дій з порушення прав третіх осіб при виготовленні реклами, - несуть відповідальність у розмірі п`ятикратної вартості розповсюдженої реклами.

Розповсюджувачі реклами, винні у вчиненні дій за порушення встановленого законодавством порядку розповсюдження та розміщення реклами, - несуть відповідальність у розмірі п`ятикратної вартості розповсюдженої реклами.

Тобто, у прийнятих органами державної влади, на яких згідно із законом покладено контроль за дотриманням вимог законодавства про рекламу, рішеннях має бути зазначено суб`єкта, який несе відповідальність за порушення законодавства про рекламу і склад правопорушення, зокрема дії, ним вчинені.

Рішення про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу у розмірі 300 і більше неоподатковуваних мінімумів доходів громадян приймається виключно центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Подібні за змістом положення статей 26, 27 Закону відображені в «Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу», який регулює питання накладення уповноваженими особами Держспоживінспекції та її територіальних органів в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі (далі - територіальні органи) штрафів на рекламодавців, виробників і розповсюджувачів реклами за порушення законодавства про рекламу (крім штрафів, накладення яких належить виключно до компетенції Антимонопольного комітету і регулюється законодавством з питань авторського права та суміжних прав).

Згідно приписів Порядку, штрафи відповідно до статті 27 Закону України "Про рекламу" накладаються у таких розмірах:

п`ятикратної вартості розповсюдженої реклами - на рекламодавців, винних у:

замовленні реклами продукції, виробництво та/або обіг якої заборонено законом;

наданні виробнику реклами недостовірної інформації, необхідної для її виготовлення;

замовленні розповсюдження реклами, забороненої законом;

недотриманні встановлених законом вимог щодо змісту реклами;

порушенні порядку розповсюдження реклами, якщо вона розповсюджується ними самостійно;

п`ятикратної вартості виготовлення реклами - на виробників реклами, винних у порушенні прав третіх осіб під час її виготовлення;

п`ятикратної вартості розповсюдженої реклами - на розповсюджувачів реклами, винних у порушенні порядку її розповсюдження та розміщення;

сто неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - на рекламодавців, виробників і розповсюджувачів реклами за неподання або подання свідомо неправдивої інформації щодо вартості розповсюдженої реклами, її виготовлення та/або розповсюдження.

Повторне вчинення порушень, передбачених у цьому пункті, протягом року тягне за собою накладення штрафу в подвійному розмірі.

У разі неможливості встановлення вартості реклами, розповсюдженої з порушенням вимог законодавства про рекламу, на рекламодавців і розповсюджувачів реклами накладається штраф у розмірі до 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Накладати штрафи на рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами мають право Голова Держспоживінспекції, його заступники, начальники територіальних органів Держспоживінспекції та їх заступники.

Рішення про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу в розмірі 300 і більше неоподатковуваних мінімумів доходів громадян приймається виключно уповноваженою посадовою особою Держспоживінспекції.

Підставою для розгляду справи про порушення законодавства про рекламу (розуміється, згідно наголосу припису п. 9 Порядку - справа) є відповідний протокол, складений уповноваженою посадовою особою Антимонопольного комітету, Національної ради з питань телебачення і радіомовлення, Мінфіну, НКЦПФР або Держспоживінспекції та її територіальних органів.

Протокол про порушення законодавства про рекламу подається Держспоживінспекції або її територіальним органам за місцем вчинення порушення.

Протокол розглядається у місячний строк.

За наявності ознак порушення законодавства про рекламу приймається рішення про початок розгляду справи.

Справа розглядається у місячний строк з дня прийняття рішення про початок її розгляду.

До строку розгляду справи не зараховується час на отримання необхідних доказів і проведення експертизи.

Строк розгляду справи може бути продовжений Головою Держспоживінспекції, його заступниками, начальниками територіальних органів Держспоживінспекції, їх заступниками не більше ніж на три місяці.

Посадові особи Держспоживінспекції та її територіальних органів, які розглядають справу:

перевіряють відповідність реклами вимогам законодавства до змісту та достовірності реклами, порядку її виготовлення і розповсюдження;

отримують документи, усні чи письмові пояснення, відео- та звукозаписи, а також іншу інформацію, що стосується порушень законодавства про рекламу;

готують попередні висновки і вносять їх на розгляд Голови Держспоживінспекції, його заступників, начальників територіальних органів Держспоживінспекції, їх заступників.

Держспоживінспекція та її територіальні органи повідомляють рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами про розгляд справи не пізніш як за три дні до дати розгляду, а у невідкладних випадках - не пізніш як за один день.

З метою з`ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань, Головою Держспоживінспекції, начальниками територіальних органів Держспоживінспекції, їх заступниками може бути призначена експертиза.

Справа розглядається за участю представника особи, щодо якої порушено справу. В разі його відсутності справу може бути розглянуто, якщо незважаючи на своєчасне повідомлення про місце і час розгляду справи не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення розгляду справи.

Провадження у справі припиняється, якщо в діях рекламодавця, виробника та розповсюджувача реклами не виявлено ознак порушення законодавства про рекламу або не доведено факт вчинення порушення.

За результатами розгляду справи приймається рішення, що оформляється у двох примірниках, один з яких залишається у Держспоживінспекції або її територіальному органі, другий - у 10-денний строк надсилається особі, стосовно якої було прийнято рішення, або видається її представникові під розписку.

З окреслених положень Порядку вбачається порядок накладення уповноваженими особами Держспоживінспекції та її територіальними органами в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі штрафів на рекламодавців, виробників і розповсюджувачів реклами за порушення законодавства про рекламу, тобто алгоритм дій, який необхідно дотримуватися відповідним органам державної влади у питаннях розгляду справи.

До такого порядку включається:

складення протоколу, який є підставою для розгляду справи;

подання протоколу про порушення законодавства про рекламу до Держспоживінспекції або її територіального органу за місцем вчинення порушення;

прийняття, за наявності ознак порушення законодавства про рекламу, рішення про початок розгляду справи;

розгляд посадовими особами Держспоживінспекції та її територіальними органами справи, який включає в себе:

перевірку відповідності реклами вимогам законодавства до змісту та достовірності реклами, порядку її виготовлення і розповсюдження;

отримання документів, усних чи письмових пояснень, відео- та звукозаписів, а також іншої інформації, що стосується порушень законодавства про рекламу;

підготовка попередніх висновків і внесення їх на розгляд Голові Держспоживінспекції, його заступникам, начальникам територіальних органів Держспоживінспекції, їх заступникам;

повідомлення Держспоживінспекцією та її територіальними органами рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами про розгляд справи не пізніше як за три дні до дати розгляду, а у невідкладних випадках - не пізніше як за один день;

розгляд справи за участю представника особи, щодо якої порушено справу;

прийняття, за результатами розгляду справи, рішення, що оформляється у двох примірниках, один з яких залишається у Держспоживінспекції або її територіального органу, другий - у 10-денний строк надсилається особі, стосовно якої було прийнято рішення, або видається її представникові під розписку.

Справа розглядається у місячний строк з дня прийняття рішення про початок її розгляду. Цей строк може бути продовжений Головою Держспоживінспекції, його заступниками, начальниками територіальних органів Держспоживінспекції, їх заступниками не більше ніж на три місяці.

З огляду на нормативні положення Порядку, примітним є здійснення уповноваженими особами Держспоживінспекції та її територіальними органами розгляду справи з моменту складення протоколу до прийняття відповідного рішення, складеного за результатами розгляду справи.

У рамках такого розгляду рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами повідомляється про розгляд справи, яким гарантовано, в силу Порядку, право участі у такому розгляді особисто та/або через свого представника.

Окрім цього, право участі відповідних осіб у розгляді справи на стадіях прийняття рішень як Держспоживінспекцією, так і її територіальними органами, забезпечується Законом, та випливає з абз. 8 частини 2, абз. 1-4 частини 3 статті 26 Закону та п.п. 9, 14, 16, 18 Порядку, в їх сукупності, які наголошують на стадійності розгляду справи в питаннях, по-перше, порушення рекламодавцями, виробниками та розповсюджувачами реклами вимог законодавства про рекламу, наприклад, прийняття рішення про визнання реклами недобросовісною, повноваження на що, між іншим, надано Держспоживінспекції та її територіальним органам, і по-друге, порушенні вказаними особами норм Закону України «Про рекламу», як то конкретної статті Закону, про що відображається у прийнятому, за наслідками розгляду справи, кінцевому рішенні, як приклад у рішенні про накладення штрафу на винну особу за вчинення дій передбачених пунктами 1 - 3 частини другої статті 26 Закону.

Окремо, в частині питань прийняття Держспоживінспекцією та її територіальними органами рішень, та повідомлення рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами про розгляд справи, а також їх участі особисто та/або через свого представника при розгляді справи, приймаючи до уваги встановлені у частині 2 статті 2 КАС України критерії, яким мають відповідати прийняті відповідачами Рішення, та на відповідність яких здійснюється перевірка їх судом, за необхідне слід висвітлити, що згідно частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

У відповідності до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, одним із суттєвих елементів принципу верховенства права є принцип юридичної визначеності. Цей принцип має різні прояви. Зокрема, він є одним з визначальних принципів «доброго врядування» і «належної адміністрації» (встановлення процедури і її дотримання), частково співпадає з принципом законності (чіткість і передбачуваність закону, вимоги до «якості» закону).

Наприклад, у пунктах 70-71 рішення по справі «Рисовський проти України» (заява № 29979/04) Європейський Суд з прав людини, аналізуючи відповідність мотивування Конвенції, підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування», зазначивши, що цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), заява № 33202/96, пункт 120, «Онер`їлдіз проти Туреччини» (Oneryildiz v. Turkey), заява № 48939/99, пункт 128, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), № 21151/04, пункт 72, «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, пункту 51). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, пункт 74, «Тошкуца та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, пункт 37) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах «Онер`їлдіз проти Туреччини» (Oneryildiz v. Turkey), пункт 128, та «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), пункт 119).

Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, пункт 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (там само). З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява № 36548/97, пункт 58). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), пункту 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення у справах «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), пункт 58, «Ґаші проти Хорватії» (Gashi v. Croatia), заява № 32457/05, пункт 40, «Трґо проти Хорватії» (Trgo v. Croatia), заява № 35298/04, пункт 67). У контексті скасування помилково наданого права на майно принцип «належного урядування» може не лише покладати на державні органи обов`язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку (наприклад, рішення у справі «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), пункту 69), а й потребувати виплати відповідної компенсації чи іншого виду належного відшкодування колишньому добросовісному власникові (зазначені вище рішення у справах «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), пункт 53 та «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), пункт 38).

Європейський Суд з прав людини, у рішенні по справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), №37801/97, п. 36, від 01.07.2003, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень полягає у тому, щоб рішення було прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

Європейський суд з прав людини зазначив, що національне право повинно відповідати поняттю «законність», визначеному Конвенцією, яка вимагає, щоб усе право - писане чи неписане - було достатньо чітким, щоб дозволити особі, у разі потреби - з належною консультацією, передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, які може спричинити така дія (див. рішення у справах «S.W. проти Сполученого Королівства», серія A, N 335-В, с. 41-42, п. 35-36, та, «Санді Таймс» проти Сполученого Королівства (N 1)», серія A, N 30, с. 31, п. 49, і «Галфорд проти Сполученого Королівства»).

Крім того, Європейський суд з прав людини зазначив, що втручання держави вважатиметься «необхідним в демократичному суспільстві» із законною метою, якщо воно відповідає «нагальній соціальній потребі», зокрема якщо воно є співмірним щодо законної мети, яка переслідується, а також якщо причини, на які посилаються національні органи влади для виправдання такого втручання, є «доречними та достатніми» (див., наприклад, справу «Костер проти Сполученого Королівства» (Coster v. the United Kingdom), № 24876/94, п. 104, рішення; справа «С. і Марпер проти Сполученого Королівства» (S. and Marper v. еhe United Kingdom) [Велика Палата], №№ 30562/04 та 30566/04, п. 101).

Тобто, прийняті органами влади рішення мають бути обґрунтованими, а державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб, з дотриманням власних процедур.

Як свідчать матеріали справи, зокрема з інформації, викладеної в протоколі № 19/064 від 13.06.2019, в березні 2019 року відповідач-1 звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю «Команда-А» з вимогою № 06.6/4485 від 20.03.2019, в якій відзначив про необхідність надання документів, пояснень, а також інформації, необхідної для здійснення повноважень щодо контролю за дотриманням вимог законодавства про рекламу.

У відповідь на вказану вимогу, у своєму листі вих. № 2/03 від 03.04.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю «Команда-А», серед іншого, зазначило, що:

«Товариство, як розповсюджувач реклами, передає значну кількість рекламних конструкцій в оренду іншим рекламним агентствам. Тим самим рекламні агентства набувають право на розповсюдження реклами, а отже стають розповсюджувачем реклами.

Одним з таких рекламних агентств є ФОП ОСОБА_2 , яка проводила рекламну кампанію з вказаним у додатку сюжетом «Магазин взуття Рікер» в київському метрополітені на станції « Позняки ».

Згідно наданих документів від ФОП ОСОБА_2 повідомляємо, що рекламна кампанія «Магазин взуття Рікер» з даним сюжетом розміщувалася з 07.02.2019 по 06.03.2019. По відношенню до ФОП ОСОБА_2 рекламодавцем даної реклами є ФОП ОСОБА_1 .

Вартість розповсюдженої реклами за 1 місяць прокату склала: станція «Позняки» - 8800,00 грн. без ПДВ.

Зазначені фахівцями Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві ознаки щодо порушення вимог частини п`ятої статті 8 Закону України «Про рекламу», ТОВ «КОМАНДА-А» вважає некоректними.

В частині п`ятій статті 8 зазначено: «Реклама про знижку цін на продукцію, про розпродаж повинна містити відомості про місце, дату початку і закінчення знижки на продукцію, розпродаж, а також про співвідношення розміру знижки до попередньої ціни реалізації товару» - реклама сюжету «Магазин взуття Рікер» не порушує вказані вимоги, оскільки: в сюжеті вказано місце знижки цін на продукцію - «ТЦ Познякофф пр. М. Бажана, 16Д»; в сюжеті вказано дату початку і закінчення знижки цін на продукцію - знижки діють в період з 30.11.2018-28.02.19»; в сюжеті вказано співвідношення розміру знижки до попередньої ціни товару - «-10%, -15%, -30%».

Отже, даний рекламний сюжет не порушує законодавство України.

Додатково зазначаємо, що згідно пункту 2.2.4. Договору № 7-1 про надання рекламних послуг від 14.08.2018, ФОП ОСОБА_1 несе повну відповідальність (у тому числі і фінансову) за сюжет реклами, якість, зміст реклами, відповідність її чинному законодавству України та порушення прав третіх осіб.

На вимогу Управління до листа з письмовими поясненнями додаємо, зокрема: договір № 44 від 10.07.2018, укладеного між ФОП ОСОБА_2 та ТОВ «КОМАНДА-А», з додатками; договір № 7-1 від 14.08.2018, укладеного між ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 ; рахунок на оплату за період розміщення з 07.02.2019 по 06.03.2019, та платіжний документ про оплату; макет реклами із сюжетом «Магазин взуття Рікер»; лист погодження на заміну рекламного сюжету «Магазин взуття Рікер» від КП «Київський метрополітен»».

Зважаючи на викладену у листі вих. № 2/03 від 03.04.2019 Товариством з обмеженою відповідальністю «Команда-А» інформацію, варто відмітити про підтвердження з боку товариства наявності, при проведенні ФОП ОСОБА_2 рекламної кампанії, у рекламному сюжеті «Магазин взуття Рікер», розміщеного з 07.02.2019 по 06.03.2019, даних щодо: місця знижки цін на продукцію - «ТЦ Познякофф пр. М. Бажана, 16Д»; дати початку і закінчення знижки цін на продукцію - знижки діють в період з 30.11.2018-28.02.19; співвідношення розміру знижки до попередньої ціни товару - «-10%, -15%, -30%», в підтвердження чого долучено макет реклами із сюжетом «Магазин взуття Рікер», копія якого, з акцентованими ТОВ «Команда-А» обставинами, міститься у справі.

Крім цього, зі змісту листа-погодження КП «Київський метрополітен» убачається про погодження останнім заміни рекламного сюжету «Магазин взуття Рікер».

За таких обставин, Товариством з обмеженою відповідальністю «Команда-А» надано до ГУ Держпродспоживслужби в м. Києві документи, що свідчать про наявність у межах рекламного сюжету «Магазин взуття Рікер», розміщеного з 07.02.2019 по 06.03.2019, даних щодо: місця знижки цін на продукцію - «ТЦ Познякофф пр. М. Бажана, 16Д»; дати початку і закінчення знижки цін на продукцію - знижки діють в період з 30.11.2018-28.02.19; співвідношення розміру знижки до попередньої ціни товару - «-10%, -15%, -30%».

15.04.2019, після отримання 04.04.2019 відповідачем-1 відповіді від «Команда-А», головним спеціалістом ГУ Держпродспоживслужби в м. Києві Самсоненком Р.В. складено протокол про порушення ФОП ОСОБА_1 законодавства про рекламу. В обґрунтування наявності ознак порушення в протоколі зазначено, що реклама магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » розповсюджена ФОП ОСОБА_1 в приміщенні Київського метрополітену станції «Позняки» не містить відомостей про місце, дату початку і закінчення знижки цін на продукцію. В додаток до протоколу, який додано відповідачем-1 до матеріалів справи разом із відзивом, долучено фото рекламного сюжету, з якого, в той же час, не слідує інформації про місце, дату початку і закінчення знижки цін на продукцію.

16.04.2019 та 07.05.2019 повторно ГУ Держпродспоживслужби в м. Києві було надіслано на адресу ФОП ОСОБА_1 вимоги № 06.6/6682 і № 06.6/8810 про надання інформації. Зокрема, відповідач-1, з огляду на отриману від Товариства з обмеженою відповідальністю «Команда-А» у листі вих. № 2/03 від 03.04.2019 інформацію, вимагав, у тому числі, надати: пояснення; фото-звіт розміщеного рекламного матеріалу після затвердженого макету; затверджений макет реклами; а також іншу інформацію, що може мати істотне значення для прийняття Головним управлінням рішення.

Крім цього, враховуючи винесення 15.05.2019 рішення про початок розгляду справи про порушення ФОП ОСОБА_1 законодавства про рекламу, відповідач-1 повідомив позивача, що розгляд справи про порушення ним законодавства України про рекламу відбудеться 13.06.2019 у приміщенні Управління.

Вказані вимоги позивач отримав у квітні та травні 2019 року, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення: за квітень 2019 та від 11.05.2019.

Зважаючи на вимоги ГУ Держпродспоживслужби в м. Києві, у травні 2019 року ФОП ОСОБА_1 надав пояснення, до яких долучив: договір № 7-1 від 14.08.2019; акт надання послуг від 06.03.2019; макет реклами. Окрім того, позивач зазначив, що пояснення до вимог будуть ним подані.

Надалі, 13.06.2019 на ім`я т.в.о. Заступника начальника ГУ Держпродспоживслужби в м. Києві Караулова В.Д. подано з боку Вишняк В. службову записку про продовження строку розгляду справи на три місяці, проти чого заступник начальник не заперечував.

Приймаючи до уваги наведене, слід відмітити, по-перше, про продовження строку розгляду справи щодо ФОП ОСОБА_1 на три місяці.

По-друге, що позивач був належним чином повідомлений про розгляд справи 13.06.2019, а тому судом відхиляються, як недоведені, аргументи ФОП ОСОБА_1 щодо неповідомлення його про розгляд справи вказаної дати.

Також, в розрізі питань, отриманих ГУ Держпродспоживслужби в м. Києві від Товариства з обмеженою відповідальністю «Команда-А» та ФОП ОСОБА_1 пояснень і матеріалів, варто акцентувати про наступне.

Після отримання відповідачем-1, на свої вимоги, пояснень і матеріалів від Товариства з обмеженою відповідальністю «Команда-А» та ФОП ОСОБА_1 , 13.06.2019 ГУ Держпродспоживслужби в м. Києві прийнято протокол № 19/064.

Зі змісту протоколу вбачається про зазначення обставин отримання відповідачем-1 відповідей на вимоги, направлених до Товариства з обмеженою відповідальністю «Команда-А» та ФОП ОСОБА_1 .

Водночас, вказано, що ФОП ОСОБА_1 проігноровано вимоги Головного управління щодо надання фото-звіту розміщеного рекламного матеріалу у зоні Київського метрополітену на станції « Позняки », наявність якого передбачено п. 2.1.5 договору № 7-1 від 14.08.2018 про надання рекламних послуг, а саме: виконавець зобов`язується надати фото-звіт протягом 5 робочих днів з моменту розміщення рекламних матеріалів.

Відзначено, що проаналізувавши зміст реклами магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » розповсюдженої ФОП ОСОБА_1 в приміщенні Київського метрополітену на станції «Позняки» встановлено, що у рекламі відсутні відомості про дату початку і закінчення знижки цін на продукцію, які не можуть сформувати або підтримати обізнаність, споживачів реклами про дату початку і закінчення знижки цін на продукцію, чим порушено вимоги частин першої статті 7, частини п`ятої статті 8, частини першої статті 10 Закону. Збір доказів у справ завершено.

ГУ Держпродспоживслужби в м. Києві вирішено про: винесення на розгляд керівництву Головного управління попередні висновків та матеріалів справи для прийняття рішення щодо визнання реклами недобросовісною; направлення матеріалів справи до Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів для прийняття рішення у зв`язку з тим, що очікуваний розмір штрафних санкцій перевищує 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

13.06.2019 відповідачем-1 прийнято Рішення-1, з якого вбачається, що: «При здійсненні контролю за дотриманням законодавства про рекламу щодо захисту прав споживачів реклами, на підставі матеріалів справи та протоколу засідання № 19/064 від « 13» червня 2019 року встановлено, що Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків та інших обов`язкових платежів: НОМЕР_1 , місце проживання фізичної особи-підприємця: АДРЕСА_1 ) при розповсюдженні на шляховій стіні Київського метрополітену станції «Позняки» реклами магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 », в якій зазначено інформацію про знижку цін на продукцію, не зазначено відомостей про дату початку і закінчення знижки цін на продукцію, а також про співвідношення розміру знижки до попередньої ціни реалізації товар, чим порушено вимоги частин першої, другої статті 7, частини п`ятої статті 8, частини першої статті 10 Закону України «Про рекламу».

Така реклама може ввести в оману споживачів реклами, завдати шкоди особам внаслідок її недостовірності, перебільшення, тобто є недобросовісною.

Відповідно до вимог частини першої статті 10 Закону України «Про рекламу», недобросовісна реклама забороняється.

Тому вирішено рекламу магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » з умовною назвою «В НОВОМУ РОЦІ не міркуй ВЗУТТЯ РАЙКЕР КУПУЙ!» розповсюджену ФОП ОСОБА_1 в приміщенні Київського метрополітену станції «Позняки» визнати недобросовісною».

Таким чином, у Рішенні-1 ГУ Держпродспоживслужби в м. Києві зазначено про визнання недобросовісної реклами магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » з умовною назвою «В НОВОМУ РОЦІ не міркуй ВЗУТТЯ РАЙКЕР КУПУЙ!», та про розповсюдження її ФОП ОСОБА_1 в приміщенні Київського метрополітену станції «Позняки».

Тобто, відповідачем-1 у Спірному рішенні-1 зауважено про факт вчинення ФОП ОСОБА_1 дій із розповсюдження реклами магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » з умовною назвою «В НОВОМУ РОЦІ не міркуй ВЗУТТЯ РАЙКЕР КУПУЙ!», яка є недобросовісною, зокрема, через: 1) не зазначення в ній відомостей про дату початку і закінчення знижки цін на продукцію, 2) а також про співвідношення розміру знижки до попередньої ціни реалізації товар, чим порушено вимоги частин першої, другої статті 7, частини п`ятої статті 8, частини першої статті 10 Закону України «Про рекламу».

В подальшому, директором Департаменту захисту споживачів Квасніцьким О.О., начальником відділу контролю за рекламою та дотриманням антитютюнового законодавства Кобельковим О.В. та головним спеціалістом відділу контролю за рекламою та дотриманням антитютюнового законодавства Сахно Ю.А. підготовлено та внесено на розгляд заступника начальника Голови ДСУ з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів Андрущак А.А. висновок стосовно справи про порушення ФОП ОСОБА_1 законодавства про рекламу, у якому, серед іншого, зауважено, що після вивчення наданих Головним управлінням матеріалів справи, зокрема фотофіксацій, встановлено, що у рекламі відомості про співвідношення розміру знижки до попередньої ціни реалізації товару наведені у повному обсязі: у даному випадку таке співвідношення подано у вигляді відсотків, на які знижується ціна - 10%, 15%, 30%.

У висновку також зазначено, що під час здійснення провадження у справі про порушення вимог законодавства про рекламу ФОП ОСОБА_1 пояснень по факту порушення законодавства про рекламу не надав, проте надав макет реклами, який за змістом відрізняється від реклами, яка розповсюджувалася на ст. м. «Позняки» Київського метрополітену та яка зафіксована спеціалістами Головного управління.

Підсумовуючи вказане в площині окреслених обставин суд відзначає, що ФОП ОСОБА_1 на виконання вимог відповідача-1 надав пояснення, до яких долучив: договір № 7-1 від 14.08.2019; акт надання послуг від 06.03.2019; макет реклами, з якого випливають дані стосовно: місця знижки цін на продукцію - «ТЦ Познякофф пр. М. Бажана, 16Д»; дати початку і закінчення знижки цін на продукцію - знижки діють в період з 30.11.2018-28.02.19; співвідношення розміру знижки до попередньої ціни товару - «-10%, -15%, -30%».

Окрім того про факт наявності у рекламному сюжеті «Магазин взуття Рікер», розміщеного з 07.02.2019 по 06.03.2019, даних щодо: місця знижки цін на продукцію - «ТЦ Познякофф пр. М. Бажана, 16Д»; дати початку і закінчення знижки цін на продукцію - знижки діють в період з 30.11.2018-28.02.19; співвідношення розміру знижки до попередньої ціни товару - «-10%, -15%, -30%», зауважувалося також ТОВ «Команда-А», як суб`єкта, який надавав документи, пояснення, а також інформацію, необхідну для здійснення ГУ Держпродспоживслужби в м. Києві повноважень щодо контролю за дотриманням вимог законодавства про рекламу.

Тому, відповідачем-1, на його вимоги, було отримано у розпорядження документи, що свідчать про відповідність макету реклами вимогам, що передбачені Законом, зокрема, щодо розміщення в ній відомостей про місце, дату початку і закінчення знижки цін на продукцію, розпродаж, а також про співвідношення розміру знижки до попередньої ціни реалізації товару, які містяться у частині 5 статті 8 Закону.

Відтак, на думку суду, позивачем дотримано вимоги Закону та Порядку з виконання вимог відповідача-1 щодо надання макету реклами, який містить у її змісті необхідні відомості.

Крім того, суд зауважує, що у Рішенні-1 не наведено обґрунтувань щодо завдання ФОП ОСОБА_1 шкоди особам внаслідок недостовірності та перебільшення від розміщення реклами, що, крім того приймаючи також до уваги висвітлення Управлінням у висновку позиції про наведення у рекламі відомостей про співвідношення розміру знижки до попередньої ціни реалізації товару у повному обсязі, орієнтує для висновку про невмотивованість Рішення-1 у цій частині.

Щодо викладених відповідачем-1 заперечень в частині ненадання на його вимоги фото-звіту розміщеного рекламного матеріалу у зоні Київського метрополітену на станції « Позняки », позаяк таке випливає з п. 2.1.5. укладеного між ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 договору № 7-1 від 14.08.2018, суд вказує, що позивач, як особа, щодо якої здійснювався розгляд справи про порушення вимог законодавства про рекламу, був зобов`язаний, згідно вимог Закону та Порядку, надати інформацію, що стосується порушень законодавства про рекламу, яку і було представлено до ГУ Держпродспоживслужби в м. Києві з боку ФОП ОСОБА_1 під час надання ним в травні 2019 року пояснень, а тому, оскільки відносини між ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 носять виключно договірний характер за відповідним правочином, невмотивованими є твердження відповідача-1 щодо необхідності подання йому позивачем документів конкретно в рамках виконання договору № 7-1 від 14.08.2018 його сторонами.

Приймаючи до уваги наведене, суд дійшов висновку, що прийняття відповідачем-1 Спірного рішення-1 відбулося не у відповідності до приписів п.п. 3, 6, 8 частини 2 статті 2 КАС України, що є свідченням прийняття такого рішення, як необґрунтованого, що, як наслідок, вказує про наявність правових підстав для визнання його протиправним та скасування.

Щодо прийнятого ДСУ з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів Рішення-2, суд звертає увагу на таке.

Листом від 20.06.2019 за № 06.6/11248 ГУ Держпродспоживслужби в м. Києві направлено на адресу ДСУ з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів матеріали справи для прийняття рішення про накладення на ФОП ОСОБА_1 штрафу за порушення законодавства про рекламу.

12.07.2019 ДСУ з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, на підставі протоколу засідання № 19/064 від 13.06.2019, попередніх висновків та матеріалів справи, в межах здійснення контролю за дотриманням законодавства про рекламу щодо захисту прав споживачів реклами ФОП ОСОБА_1 , прийнято Спірне рішення-2, яким за недотримання встановлених законом вимог щодо змісту реклами накладено, на підставі ст. 27 Закону, на ФОП ОСОБА_1 штраф.

Суд зауважує, що в рамках процедури розгляду справи щодо ФОП ОСОБА_1 та прийняття Оскаржуваного рішення-2 (остаточного), як рішення за результатами розгляду справи, доказів повідомлення позивача, як рекламодавця про розгляд 12.07.2019 справи про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу в розмірі 300 і більше неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, матеріали справи не містять. Зворотніх доказів суду не подано.

Суд наголошує, що неповідомлення ФОП ОСОБА_1 про розгляд 12.07.2019 справи, позбавило позивача: бути присутнім на засіданні ДСУ з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів під час розгляду питання про порушення ним вимог Закону України «Про рекламу»; подання необхідних документів, надання пояснень.

Дане, за переконанням суду, вказує про недотримання відповідачем-2 встановленої Законом та Порядком процедури розгляду справи та прийняття Рішення-2, а тому, з урахуванням також невмотивованості Спірного рішення-1, наявними є підстави для визнання Оскаржуваного рішення-2 протиправним, як такого, що не відповідає положенням п.п. 1, 3, 6, 8, 9 частини 2 статті 2 КАС України, і його скасування.

З огляду на викладені висновки, приймаючи до уваги приписи абз. 8 частини 2, абз. 1-4 частини 3 статті 26 Закону та п.п. 9, 14, 16, 18 Порядку, в їх сукупності, судом відхиляються аргументи відповідачів щодо не передбачення законодавством присутності ФОП ОСОБА_1 при прийнятті Держпродспоживслужбою Рішення-2.

За статтею 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно статті 75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 76 КАС України).

У відповідності до частин 2, 4 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів.

За переконанням суду, відповідачі не довели правомірності прийняття ними обґрунтованих рішень, та не надали суду достатніх беззаперечних доказів в підтвердження обставин, на яких ґрунтуються їх заперечення.

Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд підкреслює, що у відповідності до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У пункті 50 рішення Європейського суду з прав людини «Щокін проти України» (№ 23759/03 та № 37943/06) зазначено, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Говорячи про «закон», стаття 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях цієї Конвенції (див. рішення у справі «Шпачек s.r.о.» проти Чеської Республіки» (SPACEK, s.r.o. v. THE CZECH REPUBLIC № 26449/95). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (див. рішення у справі «Бейелер проти Італії» (Beyeler v. Italy № 33202/96).

У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 24.01.2020 (справа № 420/2921/19).

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи з наведених висновків в цілому, керуючись принципом верховенства права, з огляду на означені в мотивувальній частині цього рішення концептуальні позиції Європейського суду з прав людини, суд дійшов висновку, що позов є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Щодо судових витрат у справі.

Згідно з частиною 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки в даному випадку суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, то судові витрати в розмірі 2 689,40 грн. підлягають відшкодуванню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, як то відповідача-2 у справі.

В частині відшкодування витрат на правничу допомогу суд керується наступними мотивами.

За змістом пункту першого частини третьої, частини четвертої статті 134 КАС України, розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті першої Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Таким чином, договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (пункт 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Статтею 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, зокрема, такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 5 статті 134 КАС України).

Згідно з пунктами 6,7 статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд акцентує, що на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу позивач надав суду договір про надання правничої допомоги б/н від 06.08.2019, укладений із адвокатом Щедріним Р.А., акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 12-10/2019 від 12.10.2019 на суму 5 500,00 грн., квитанції до прибуткових касових ордерів № 20-08/19 та № 12-10/19, за якими сплачено 5 500,00 грн. за представлення та захист прав та інтересів клієнта - позивача по справі № 640/15909/19.

Матеріали справи свідчать, що визначеною за договором б/н від 06.08.2019 особою було підготовлено та засвідчено: позовні матеріали; уточнення до позову; відповідь на відзив, що свідчить про доведення виконання адвокатом Щедріним Р.А. умов відповідного правочину.

Отже, враховуючи викладене, з огляду на обґрунтованість та доведення позивачем клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу, суд вважає за можливе відшкодувати витрати позивача на професійну правничу допомогу з відповідача-2 у розмірі 5 500,00 грн.

Окремо, суд зазначає, що Управлінням у поданих 01.11.2019 через канцелярію до суду запереченнях на відповідь на відзив не наведено обґрунтованих тверджень, які б слугували підставами для відмови у стягненні 5 500,00 грн. витрат на правничу допомогу. Крім того, у поданих запереченнях відповідачем-1 не заявлялося, в площині частини 6 статті 134 КАС України, клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а відповідно, не виконано, в силу частини 7 статті 134 КАС України, обов`язку доведення неспівмірності витрат, як сторони, яка може заявити клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Від відповідача-2 клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу до суду не надходило.

Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 241-246, 251 Кодексу адміністративного судочинства України суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - задовольнити повністю.

2.Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Держпродспоживслужби у м. Києві № 19.12 від 13.06.2019 «Про визнання реклами магазину " ІНФОРМАЦІЯ_1 " з умовною назвою "В новому році не міркуй взуття райкер купуй!" недобросовісною».

3. Визнати протиправним та скасувати рішення Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів № 0014 від 12.07.2019 «Про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу».

4. Cтягнути на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (адреса: 01001, м. Київ, вул. Б. Гринченка, буд. 1, ідентифікаційний код - 39924774) понесені ФОП ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 689,40 грн. (дві тисячі шістсот вісімдесят дев`ять гривень 40 копійок) та з оплати професійної правничої допомоги у сумі 5 500,00 грн. (п`ять тисяч п`ятсот гривень).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, встановлені статтями 295- 297 Кодексу адміністративного судочинства України

Суддя Т.І. Шейко