Рішення № 89405009, 25.05.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 травня 2020 року м. Київ № 640/18118/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Скочок Т.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративній справі

за позовомОСОБА_1 доГоловного управління ДПС у м. Києвіпро визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити дії В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (далі також - позивач, ОСОБА_1 ) з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі також - відповідач, ГУ ДФС у м. Києві), в якому просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо відмови у списанні безнадійного податкового боргу ОСОБА_1 у розмірі 14 557,97 грн.;

- зобов`язати відповідача вчинити дії по списанню податкового боргу ОСОБА_1 у розмірі 14 557,97 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що під час реалізації спроби зареєструватися платником єдиного податку позивач отримав відмову контролюючого орогану через наявність податкового боргу у розмірі 14 557,97 грн. За даними листа Головного управління ДФС у м. Києві вих. №82817/г/26-15-17-03-18 від 15.07.20019 вказана сума податкового боргу по податку на доходи фізичних осіб виникла ще 28.11.2014. З огляду на наведені обставини позивач звернувся до контролюючого органу із заявою про списання безнадійного податкового боргу у зв`язку зі спливом строку давності (1095 днів) для стягнення такої заборгованості. Проте у відповідь позивач отримав безпідставну та необгрунтовану відмову.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.09.2019 відкрито провадження у справі №640/18118/19 за вказаним позовом та дану справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Від представника відповідача через канцелярію надійшов відзив на позовну заяву, у тексті якого останній просив відмовити у задоволенні позову. Свої заперечення проти позову представник ГУ ДФС у м. Києві мотивував тим, що за результатами аналізу податкової інформації станом на 09.04.2015 за ОСОБА_1 обліковувався податковий борг по податку на доходи фізичних осіб, що сплачується за результатами річного декларування, у сумі 14 557,97 грн. Вказана сума податкового боргу виникла у зв?язку з не сплатою платником грошових зобов?язань, визначених йому контролюючим органом згідно податкових повідомлень-рішень від 28.11.2014 за №0075491701 і №0075511701 (форми «Ш»). Ці податкові повідомлення-рішення ОСОБА_1 оскаржив у досудовому порядку, відповідно до ст. 56 Податкового кодексу України. Але у розгляду такої скарги платника податку було відмовлено з мотиву пропущення ним 10-декнного строку на подання цієї скарги, про що ОСОБА_1 повідомлено листом від 10.02.2015 №394/г/26-15-10-08-16. Між тим, після набуттям ОСОБА_1 статусу приватного підприємця його взято на основний облік в іншому адміністративному районі міста Києва (ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві).

Станом на 05.07.2019 в облікових даних ІТС органів ДФС за фізичною особою-підприємцем обліковується податковий борг з названого податку у сумі 14 557,97 грн. З огляду на наведене та посилаючись на законодавчо визначений порядок списання безнадійного податкового боргу представник відповідача повідомив суд, що питання про списання безнадійного податкового боргу позивача має бути розглянуто у наступному кварталі поточного року.

Від позивача через канцелярію суду надійшла відповідь на відзив, у тексті якого позивач додатково наголосив на своїй правовій позиції та просив не брати до уваги відзив відповідача з причини його несвоєчасного подання до суду.

В подальшому суд своєю ухвалою від 22.05.2020 в порядку ст. 52 Кодексу адміністративного судочинства України здійснив заміну відповідача його правонаступником у сфері виконуваних функцій та повноважень - Головним управлінням ДПС у м. Києві (далі також - ГУ ДПС у м. Києві).

Розглянувши подані представниками сторін документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

19.06.2019 ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) звернувся до ГУ ДФС у м. Києві із письмовою заявою (вх. №Г/111234/ФОП) з питання перевірки наявності податкового боргу, списання такого боргу у зв?язку зі спливом строку позовної давності для його стягнення та реєстрації ОСОБА_1 платником єдиного податку 3-ої групи відповідно до поданих попередньо заяв.

У відповідь ОСОБА_1 отримав лист ГУ ДФС у м. Києві від 15.07.2019 вих. №82817/Г/26-15-17-03-18, де контролюючий орган повідомив платника про наступне. За результатами аналізу податкової інформації станом на 09.04.2015 за ОСОБА_1 обліковувався податковий борг по податку на доходи фізичних осіб, що сплачується за результатами річного декларування, у сумі 14 557,97 грн. Вказана сума податкового боргу виникла у зв?язку з не сплатою платником грошових зобов?язань, визначених йому контролюючим органом згідно податкових повідомлень-рішень від 28.11.2014 за №0075491701 і №0075511701 (форми «Ш»). Ці податкові повідомлення-рішення були надіслані на адресу платника рекомендованим листом з повідомленням про вручення та отримані ним особисто 05.12.2014. Відповідно до ст. 56 Податкового кодексу України ОСОБА_1 оскаржив у досудовому порядку вказані податкові повідомлення-рішення. Але у розгляді такої скарги платника податку було відмовлено з мотиву пропущення ним 10-декнного строку на її подання, про що ОСОБА_1 повідомлено листом від 10.02.2015 №394/Г/26-15-10-08-16.

Між тим, у 2014 році ОСОБА_1 перебував на обліку в ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві як платник податку на доходи фізичних осіб за неосновним місцем обліку. В подальшому, 05.06.2019 адміністративний район змінено у зв?язку із реєстрацією ОСОБА_1 як фізичної особи-підприємця за основним місцем обліку в ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві.

Станом на 05.07.2019 в облікових даних ІТС органів ДФС за фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 обліковується податковий борг по податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, у сумі 14 557,97 грн.

Крім того, ГУ ДФС у м. Києві повідомило платника (позивача), що загальні засади списання безнадійного податкового боргу регулюються ст. 101 Податкового кодексу України та Порядком списання безнадійного податкового боргу платників податків, затвердженого наказом Міндоходів України від 10.10.2013 №577.

З урахуванням наведеного ГУ ДФС у м. Києві зазначило, що списання безнадійного податкового боргу ОСОБА_1 буде розглянуто у наступному кварталі поточного року відповідно до чинного законодавства.

У вересні 2019 року зі змісту отриманого від ГУ ДПС у м. Києві листа вих. №714-Г/26-15-10-03-18 від 09.09.2019 позивач дізнався, що вказана сума податкового боргу досі за ним обліковується.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

В розумінні норм пп. 14.1.39 п. 14 ст. Податкового кодексу України грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Пунктом 54.1 ст. 54 ПК України встановлено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Поряд з цим, нормам п. 54.3 ст. 54 ПК України визначені випадки, коли контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством.

У таких випадках контролюючий орган контролюючий орган згідно п. 58.1 ст. 58 ПК України надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, в порядку визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Також, приписами п. 58.3 ст. 58 ПК України встановлено, що податкове повідомлення-рішення вважається належним чином врученим платнику податків (крім фізичних осіб), якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу. Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу.

За загальним правилом нарахування та сплати податків, визначеним в абз. 1 п. 57.1 ст. 57 ПК України, платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з п. 57.3 ст. 57 ПК України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі ж оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

За змістом норм п. 56.15, 56.16 і 56.17 ст. 56 ПК України Скарга, подана із дотриманням строків, визначених пунктом 56.3 цієї статті, зупиняє виконання платником податків грошових зобов`язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні (рішенні), на строк від дня подання такої скарги до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження.

Днем подання скарги вважається день фактичного отримання скарги відповідним контролюючим органом, а в разі надсилання скарги поштою - дата отримання відділенням поштового зв`язку від платника податків поштового відправлення із скаргою, яка зазначена відділенням поштового зв`язку в повідомленні про вручення поштового відправлення або на конверті.

Процедура адміністративного оскарження закінчується: днем, наступним за останнім днем строку, передбаченого для подання скарги на податкове повідомлення-рішення або будь-яке інше рішення відповідного контролюючого органу у разі, коли така скарга не була подана у зазначений строк; днем отримання платником податків рішення відповідного контролюючого органу про повне задоволення скарги; днем отримання платником податків рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику; днем звернення платника податків до контролюючого органу із заявою про розстрочення, відстрочення грошових зобов`язань що оскаржувались.

День закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов`язання платника податків.

Поряд з цим, п 56.18 ст. 56 ПК України передбачено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

В силу положень пп. 14.1.175 п. 141 ст. 14 ПК України сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом, набуває статусу податкового боргу.

Як вбачається зі змісту листа ГУ ДФС у м. Києві від 15.07.2019 №82817/Г/26-15-17-03-18 (копія якого наявна у матеріалах справи), орган ДФС визначив ОСОБА_2 суми грошових зобов?язань по податку на доходи фізичних осіб (код платежу 11010500) згідно податкових повідомлень-рішень від 28.11.2014 за №0075491701 і №0075511701, які отримані платником 05.12.2014. Подана ОСОБА_1 в порядку ст. 56 ПК України скарга була йому повернута ГУ ДФС у м. Києві разом з листом від 10.02.2015 №394/Г/26-15-10-08-16 з мотиву недотримання платником встановленого цим Кодексом 10-денного строку на її подання. В подальшому грошові зобов?язання за цими податковими повідомленнями-рішеннями від 28.11.2014 платником (позивачем) сплачені не були, та набули статусу податкового боргу (а саме у сумі 14 557,97 грн.

Дані обставини позивачем у текстах його позовної заяви та відповіді на відзив не заперечувалися. У зв?язку з чим суд дійшов висновку, що обставини щодо виникнення та розмір податкового боргу (14 557,97 грн.) позивачем у межах цього спору не оскаржуються.

Згідно з п. 95.1 ст. 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Відповідно до п. 87.11 ст. 87 ПК України орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.

При цьому, у силу вимог ст. 102.4. ПК України у разі якщо грошове зобов`язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв`язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов`язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.

За даними офіційного веб-порталу «Судова влада» та автоматизованої інформаційної системи «Діловодство спеціалізованого суду» суд встановив, що органом ДФС (ДПС як правонаступником) позов про стягнення з ОСОБА_1 податкового боргу у сумі 14 557,97 грн., що виник на підставі зазначених вище податкових повідомленнях-рішеннях до Окружного адміністративного суду міста Києва не подавався. Про протилежне сторони суд письмово не повідомили.

У контексті з наведеними обставинами суд враховує наступні норми права. Так, відповідно до п. 101.1 ст. 101 ПК України безнадійний податковий борг, у тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані на такий податковий борг, підлягає списанню.

У пункті 101.2 цієї статті Кодексу під терміном «безнадійний податковий борг» розуміється, зокрема, податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений цим Кодексом (а саме згідно пп. 101.2.3).

Пунктом 102.1 ст. 102 ПК України визначено строк давності - 1095 календарних днів.

Відповідно до п. 101.5 ст. 101 ПК України, контролюючі органи щокварталу здійснюють списання безнадійного податкового боргу.

Механізм списання безнадійного податкового боргу визначено Порядком списання безнадійного податкового боргу платників податків, затвердженим наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 №577, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 31.10.2013 за №844/24376 (далі - Порядок №577).

Відповідно до положень п.п. 3.1, 3.2 Порядку №577 визначення суми безнадійного податкового боргу, що підлягає списанню контролюючим органом, здійснюється на підставі даних інформаційних систем органів доходів і зборів станом на день виникнення безнадійного податкового боргу.

Днем виникнення безнадійного податкового боргу у випадку, визначеному в підпункті 3 пункту 2.1 розділу II цього Порядку (податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений статтею 102 ПК України) є дата прийняття рішення керівника контролюючого органу.

Згідно з приписами п.п. 4.1, 4.3 - 4.5 Порядку №577 у випадках, передбачених підпунктом 4 пункту 2.1 розділу II цього Порядку, платник податків звертається до органу доходів і зборів за місцем обліку безнадійного податкового боргу та/або за місцем обліку такого платника з письмовою заявою, в якій зазначаються суми податків та зборів, що підлягають списанню.

В інших випадках, передбачених підпунктами 1, 2, 3, 5 пункту 2.1 розділу II цього Порядку, орган доходів і зборів здійснює процедури щодо проведення списання безнадійного податкового боргу відповідно до вимог пункту 4.2 цього розділу.

Структурний підрозділ органу доходів і зборів, до функцій якого належить списання безнадійного податкового боргу, здійснює таке списання щокварталу протягом двадцяти календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку, передбаченого для подання податкової декларації (розрахунку) за звітний (податковий) квартал.

Рішення про списання безнадійного податкового боргу вноситься до інформаційних систем не пізніше наступного робочого дня після підписання такого рішення.

Аналізуючи зміст наведених норм ст. 101 Податкового кодексу України та положень Порядку списання безнадійного податкового боргу платників податків Верховний Суд під час перегляду в порядку касаційного оскарження подібних справ за позовами платників податків (а саме: постанови від 03.04.2020 у справі №822/2243/17, від 23.12.2019 у справі №813/3277/18, від 09.07.2019 у справі №0240/2269/18-а, від 04.09.2018 у справі №813/4430/16) дійшов висновків, що списання безнадійного податкового боргу, в тому числі податкового боргу, стосовно якого минув строк давності у 1095 днів, здійснюється контролюючим органом самостійно на підставі даних автоматизованої інформаційної системи станом на день виникнення безнадійного податкового боргу.

При цьому, звернення платника податків про списання безнадійного податкового боргу є обов`язковим лише у випадку, якщо такий податковий борг виник внаслідок непереборної сили (форс-мажорних обставин), як це встановлено нормою пункту 4.1 Порядку №577. В інших випадках, передбачених пунктом 101.2 статті 101 ПК України, пунктом 2.1 розділу ІІ Порядку № 577, розгляд питання про списання безнадійного податкового боргу ініціюється контролюючими органами щоквартально та проводиться автоматично, без участі платника податків.

В силу припису ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, враховуючи наведені вище висновки Касаційного суду, суд вважає, що списання безнадійного податкового боргу, яким є податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності у 1095 днів, має здійснюватися податковими органами самостійно на підставі даних автоматизованої інформаційної системи, та станом на день виникнення безнадійного податкового боргу, або за даними довідки відповідного контролюючого органу про наявність безнадійного податкового боргу на день виникнення безнадійного податкового боргу, та за відсутності заяви платника податків про списання безнадійного податкового боргу.

За результатами аналізу наявних у справі матеріалів суд дійшов висновку, що податковий борг ОСОБА_1 у розмірі 14 557,97 грн. за платежем « 11010500», що виник у зв?язку з несплатою ним грошових зобов?язань, визначених згідно податкових повідомлень-рішень від 28.11.2014 за №0075491701 і №0075511701, починаючи з 1-го кварталу 2018 року набув статусу безнадійного податкового боргу. Проте, ГУ ДФС у м. Києві всупереч вимог чинного законодавства не вжило жодних заходів з метою списання такої суми податкового боргу, чим допустило по відношенню до ОСОБА_1 протиправну бездіяльність.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 і 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У силу ч.ч. 1 та 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, перевіривши та проаналізувавши матеріали справи і надані сторонами докази за правилами, встановленими ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову, шляхом прийняття рішення про визнання протиправною бездіяльність ГУ ДФС у м. Києві щодо списання безнадійного податкового боргу позивача у сумі 14 557,97 грн. та про зобов?язання Головного управління ДФС у м. Києві, як правонаступника ГУ ДФС у м. Києві в частині виконуваних функцій та здійснюваних повноважень, вжити заходів для списання такого безнадійного податкового боргу позивача.

За змістом ст. 244 Кодексу адміністративного судочинства України, одним із питань, які вирішує суд при ухваленні рішення, є те, як розподілити між сторонами судові витрати (п. 5 ч. 1 ст. 244 зазначеного Кодексу).

Згідно з ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з наявної у матеріалах справи роздруківки електронного платіжного доручення від 18.09.2019 №3059685, ОСОБА_1 під час звернення до суду з цим адміністративним позовом сплатив судовий збір у розмірі 1 536,80 грн.

Відповідно до тексту поданої позовної заяви, позивачем у межах цього спору заявлено одну основну позовну вимогу немайнового характеру, а саме - про визнання протиправною бездіяльності щодо списання безнадійного податкового боргу, а також похідну від вказаної позовної вимоги - вимогу зобов`язального характеру. У зв?язку з цим суд дійшов висновку, що при подані цієї позовної заяви до адміністративного суду позивачем було зайво сплачено судовий збір у сумі 768,40 грн.

У зв`язку з цим суд вказує про присудження на користь позивача відповідно до норм Кодексу адміністративного судочинства України судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 768,40 грн. за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у м. Києві.

Що стосується решти сплаченої позивачем при поданні цього позову суми коштів (768,40 грн.) в оплату судового збору, то питання щодо їх повернення може бути розглянуте судом за наслідками подання позивачем до суду окремої заяви про повернення судового збору, сплаченого у більшому розмірі ніж передбачено законодавством (відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір»).

Керуючись статтями 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 255, 257 - 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС у м. Києві (ідентифікаційний код 43141267, адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19) про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити дії задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДФС у м. Києві, що полягає у не вжитті заходів для списання безнадійного податкового боргу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) по податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування, у сумі 14 557,97 грн.

Зобов?язати Головне управління ДПС у м. Києві , як правонаступника Головного управління ДФС у м. Києві в частині виконуваних функцій та здійснюваних повноважень, вжити заходів для списання безнадійного податкового боргу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) по податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування, у сумі 14 557,97 грн.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ) понесені ним судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень 40 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (ідентифікаційний код 43141267, адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19).

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.О. Скочок