Рішення № 89404976, 25.05.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 травня 2020 року м. Київ № 826/14757/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 08.08.2018 №0000631304,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 (далі-позивач) звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі-відповідач), у якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 08.08.2018 №0000631304.

Позовні вимоги мотивовано тим, що позивачем було своєчасно та в повному обсязі сплачено податок з доходів фізичних осіб, починаючи з 2014 по 2017 роки, а тому вважає, що уповноваженими особами Головного управління Державної фіскальної служби України в м. Києві було протиправно складено акт про результати камеральної перевірки своєчасності сплати податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування №1054/26-15-13-04-28 від 16.07.2018 безпідставно нараховано штраф в розмірі 4576,95 грн. та винесено податкове повідомлення- рішення від 08.08.2018 №0000631304.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.09.2018 відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін та запропоновано відповідачу надати відзив протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечує, вказавши, що відповідно до пункту 179.7 статті 179 Податкового кодексу України фізична особа зобов`язана самостійно до 1 серпня року, що настає за звітним, сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену в поданій ним податковій декларації. Позивачем порушено граничний строк сплати, а тому податкове повідомлення-рішення прийнято обґрунтовано та скасуванню не підлягає.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

З матеріалів справи вбачається, що посадовими особами Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві проведено камеральну перевірку своєчасності спати податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування.

За результатами перевірки складено акт №1054/26-15-13-04-28 від 16.07.2018.

Згідно висновків акту перевірки встановлено порушення пункту 179.7 статті 179 Податкового кодексу України, відповідно до якого фізична особа зобов`язана самостійно до 1 серпня року, що настає за звітним, сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену в поданій нею податковій декларації.

На підставі акту перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 08.08.2018 №0000631304, яким встановлено, порушення строку сплати суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, визначеного пунктом 179.7 статті 179 Податкового кодексу України та на підставі статті 126 Податкового кодексу України за затримку на 263,325,344,628,691,701 календарних днів сплати грошового зобов`язання в сумі 22884,75 грн. зобов`язано сплатити штраф у розмірі 20% у сумі 4576,95 грн.

Позивач, не погоджуючись з прийнятим рішенням відповідача, вважаючи їх протиправним та такими, що підлягають скасуванню, звернувся з відповідним позовом до суду.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податкового кодексу України встановлено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктами 16.1.3, 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків зобов`язаний, зокрема, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до пункту 54.1, пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, у випадках, встановлених підпунктами 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України.

Якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов`язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов`язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом (пункт 54.5 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктои 57.1 статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Пунктом 57.3 статті 57 Податкового кодексу України встановлено, що у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Статтею 56 Податкового кодексу України встановлено, що рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

У той же час, згідно з пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств, рентної плати протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Водночас пунктом 109.1 статті 109 Податкового кодексу України передбачено, що податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Аналіз зазначених норм дає підстави вважати, що законодавець передбачив можливість застосування до платника наслідків несвоєчасної сплати, зокрема узгодженої суми грошового зобов`язання, передбачених пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України, лише за наявності його вини.

Матеріали справи свідчать, 29.04.2014 ОСОБА_1 було подано податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2013 рік. Сума яка підлягає сплаті платником податку самостійно складає 6 975, 00 грн. (а.с.12-14)

Згідно квитанцій №ПН2894 від 30.08.2013 на суму 1 650,00 грн., №ПН18169 від 07.06.2013 на суму 2340,00 грн., від 06.12.2013 на суму 1785,00 грн., №ПН24575 від 04.04.2014 на суму 1200,00 грн., підтверджується сплата позивачем самостійно визначених податкових зобов`язань за 2013 рік. (а.с.15,16)

Позивачем 11.04.2015 було подано податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2014 рік. Сума яка підлягає сплаті платником податку самостійно складає 5 145,00 грн. (а.с.17-19)

Згідно квитанції №0524462319 від 03.04.2015, підтверджується сплата позивачем самостійно визначених податкових зобов`язань за 2014 рік. (а.с.20)

Позивачем 02.04.2016 було подано податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2015 рік. Сума яка підлягає сплаті платником податку самостійно складає 5 951,00 грн. (а.с.21)

Згідно квитанції від 03.04.2015, підтверджується сплата позивачем самостійно визначених податкових зобов`язань за 2015 рік у сумі 5 951,00 грн. та згідно квитанції №ПН 10752 від 19.04.2016 ОСОБА_1 було сплачено 492,00 грн. військового збору (а.с.22)

Позивачем 27.04.2017 було подано податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2016 рік. Сума яка підлягає сплаті платником податку самостійно складає 11088,00 грн. (а.с.23,24)

Згідно квитанції від №ПН 6944 від 21.06.2017, підтверджується сплата позивачем самостійно визначених податкових зобов`язань за 2016 рік та згідно квитанції від 21.06.2017 ОСОБА_1 було сплачено 924,00 грн. військового збору (а.с.25)

Позивачем 24.04.2018 було подано податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2017 рік. Сума яка підлягає сплаті платником податку самостійно складає 10908,00 грн. (а.с.26)

Згідно квитанції від №ПН 459 від 10.07.2018, підтверджується сплата позивачем самостійно визначених податкових зобов`язань за 2017 рік та згідно квитанції №ПН 460 від 10.07.2018 сплачено 909,00 грн. військового збору (а.с.27)

Суд зазначає, що позивачу нараховано штраф відповідно до статті 126 Податкового кодексу України, яка визначає відповідальність за порушення правил сплати (перерахування) податків. В даному випадку, суд вважає, що позивачем не допущено порушення правил/строків сплати податків, а тому застосування до фізичної особи ОСОБА_1 штрафу є необґрунтованим.

Разом з тим, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували зазначені в акті перевірки порушення строків сплати узгодженого податкового зобов`язання.

В свою чергу, позивачем на підтвердження сплати податкових зобов`язань надано суду копії квитанцій, які підтверджують сплату позивачем самостійно визначених податкових зобов`язань за 2013, 2014, 2015, 2016, 2017 роки.

З урахуванням викладеного суд вважає, що позивачу необґрунтовано нараховано штраф відповідно до статті 126 Податкового кодексу України, яка визначає відповідальність за порушення правил сплати (перерахування) податків, оскільки у даному випадку відповідачем не доведено порушення правил/строків сплати податків.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві 08.08.2018 №0000631304 є протиправним та підлягає скасуванню.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Аналізуючи докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень не надав суду достатніх та допустимих доказів в підтвердження обґрунтованості та правомірності винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись вимогами статей 77-78, 139, 143, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 08.08.2018 №000631304.

3. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980) понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 704 (сімсот чотири гривні) 80 копійок.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини першої Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції згідно з Законом України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII.

Суддя Літвінова А.В.