Рішення № 89403620, 22.05.2020, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2020 року (о 16 год. 10 хв.)Справа № 280/2428/20 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Батрак І.В.,

за участю секретаря Лялько Ю.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Держгеокадастру в Запорізькій області

про визнання протиправним рішення

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Держгеокадастру в Запорізькій області (далі - ГУ Держгеокадастру в Запорізькій області, відповідач), в якому просить визнати протиправним наказ відповідача від 20.03.2020 №8-2423/15-20-СГ «Про відмову у затвердженні документації із землеустрою та наданні земельної ділянки у власність» позивачу щодо земельної ділянки площею 2,0000 га, кадастровий номер 2321583000:01:003:0152 із земель сільськогосподарського призначення з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Максимівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області за межами населених пунктів.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при виданні відповідачем спірного наказу протиправно відмовлено позивачу у затвердженні документації із землеустрою із посиланням на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 07.10.2019 по справі №908/1287/19 про заборону вчиняти дії стосовно земельних ділянок, які взагалі не мають відношення до земельної ділянки, право власності на яку має намір оформити позивач. Зазначає, що в даному випадку жодних правових підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою після його погодження в порядку ст. 186-1 Земельного кодексу України, норм ст. 118 Земельного кодексу України, відповідачем не зазначено. При цьому, наголошує, що у Проекті землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є всі передбачені ст. 50 Закону України «Про землеустрій» документи. Враховуючи викладене, просить суд визнати протиправним та скасувати оскаржений наказ ГУ Держгеокадастру в Запорізькій області про відмову позивачу у затвердженні документації із землеустрою та наданні земельної ділянки у власність.

Ухвалою судді від 15.04.2020 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи, перше судове засідання призначене на 08 травня 2020 року. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.

Відповідач позов не визнав, 07 травня 2020 року на адресу суду надіслав відзив на адміністративний позов (№21360), у якому вказує на відсутність підстав для затвердження проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки у власність, оскільки ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 07.10.2019 по справі №908/1287/19 за позовом СГВК «Вільнянськ» до ГУ Держгеокадастру в Запорізькій області про визнання поновленим договору оренди землі від 03.02.2009 за №040926000005, на той самий строк і на тих самих умовах, шляхом укладання додаткової угоди, апеляційну скаргу СГВК «Вільнянськ» задоволено, ухвалу господарського суду Запорізької області від 23.08.2019 скасовано та прийнято у справі нове рішення про задоволення заяви СГВК «Вільнянськ» про вжиття заходів забезпечення позову немайнового характеру. Зокрема, заборонено ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області видавати будь-які накази організаційно-розпорядчого характеру щодо передачі у власність чи надання у користування (оренду, емфітевзис, тощо) земельних ділянок сільськогосподарського призначення площею 2 га кадастровий номер 2321583000:01:003:0060; площею 2 га кадастровий номер 2321583000:01:003:0062; площею 2 га кадастровий номер 2321583000:01:003:0063; площею 57,1809 га кадастровий номер 2321583000:01:003:0064. Звертає увагу суду, що земельна ділянки, щодо якої звертався позивач входить в межі земельної ділянки (кадастровий номер 2621583000:01:003:0050, площа 63,1809 га), з якої утворилися, у тому числі земельні ділянки, щодо яких внесена заборона на вчинення дій з боку відповідача, що підтверджується, зокрема, графічним матеріалом, на якому визначено орієнтовне місце розташування земельної ділянки, який було надано позивачем до клопотання про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою. Зазначає, що на момент розгляду справи зазначені заходи забезпечення позову судом не скасовані, судове рішення по судовій справі не набрало законної сили. Вважає, що дії відповідача по відмові у погодження проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки є законними та правомірними, а позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Враховуючи приписи ч. 5 ст. 262 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).

Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

У липні 2019 року до ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області звернувся громадянин ОСОБА_1 із заявою, в якій просив надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність для ведення особистого селянського господарства земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га, яка розташована на території Максимівської сільської ради (за межами населеного пункту) Вільнянського району у Запорізькій області.

До вказаної заяви позивачем додано: схему розміщення бажаної земельної ділянки, копію паспорту та копію ідентифікаційного коду.

Наказом ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області від 30.07.2019 №8-1010/15-19-СГ "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою" надано дозвіл громадянину ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, розташованої на території Максимівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області (за межами населеного пункту), орієнтовною площею 2,00 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства.

19 серпня 2019 року позивач звернувся до ФОП ОСОБА_2 (кваліфікаційний сертифікат інженера-землевпорядника №011964 від 13.03.2015) із заявою про виконання роботи по виготовленню проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, яка знаходиться на території Максимівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області, а також надав останньому завдання на розроблення проекту землеустрою.

В подальшому була здійснена державна реєстрація земельної ділянки із присвоєнням кадастрового номеру 2321583000:01:003:0152.

За замовленням позивача ФОП ОСОБА_2 був розроблений проект із землеустрою щодо відведення земельної ділянки (кадастровий номер 2321583000:01:003:0152) для ведення особистого селянського господарства у власність на території Максимівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області.

06 березня 2020 року позивачем подано клопотання про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для передачі у власність загальною площею до 2,00 га, для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Максимівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області.

Однак, наказом ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області від 20.03.2020 №8-2423/15-20-СГ "Про відмову у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки" вирішено відмовити громадянину ОСОБА_1 у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, розташованої на території Максимівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області (за межами населених пунктів), площею 2,0000 га, кадастровий номер 2321583000:01:003:0152, із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства та наданні цієї земельної ділянки у власність з таких підстав: постановою Центрального апеляційного господарського суду від 07.10.2019 по справі №908/1287/19 заборонено вчиняти будь-які дії стосовно земельної ділянки, з якої у період дії заборони сформовано запитувану земельну ділянку.

Не погоджуючись із такою позицією відповідача, позивач звернувся із даним позовом до суду.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею, у тому числі перелік повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин врегульовано Земельним кодексом України від 25.10.2001 № 2768-III (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Земельний кодекс України).

Згідно з ч. 2 ст. 4 Земельного кодексу України завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

У ч. 1 та 3 ст. 22 Земельного кодексу України передбачено, що землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами визначено у ст. 118 Земельного кодексу України.

Частинами 6 - 7 ст. 118 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Згідно з ч. 8 - 10 ст. 118 Земельного кодексу України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому ст. 186-1 цього Кодексу.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст.186-1 Земельного кодексу України проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Згідно із статтею 1 Закону України «Про землеустрій» від 22.05.2003 № 858-IV проект землеустрою - сукупність економічних, проектних і технічних документів щодо обґрунтування заходів з використання та охорони земель, які передбачається здійснити за таким проектом.

Відповідно до статті 50 вказаного Закону проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі зміни цільового призначення земельних ділянок або формування нових земельних ділянок.

Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються та затверджуються в порядку, встановленому Земельним кодексом України.

Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок включають: завдання на розроблення проекту землеустрою; пояснювальну записку; копію клопотання (заяви) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у разі формування та/або зміни цільового призначення земельної ділянки за рахунок земель державної чи комунальної власності); рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у випадках, передбачених законом); письмову згоду землевласника (землекористувача), засвідчену нотаріально (у разі викупу (вилучення) земельної ділянки в порядку, встановленому законодавством), або рішення суду; довідку з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями; матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування (у разі формування земельної ділянки); відомості про обчислення площі земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки); копії правовстановлюючих документів на об`єкти нерухомого майна для об`єктів будівництва, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми та значними наслідками, які розташовані на земельній ділянці; розрахунок розміру втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва (у випадках, передбачених законом); розрахунок розміру збитків власників землі та землекористувачів (у випадках, передбачених законом); акт приймання-передачі межових знаків на зберігання (у разі формування земельної ділянки); акт перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель за їх наявності (у разі формування земельної ділянки); перелік обмежень у використанні земельних ділянок; викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки); кадастровий план земельної ділянки; матеріали перенесення меж земельної ділянки в натуру (на місцевість) (у разі формування земельної ділянки); матеріали погодження проекту землеустрою.

Отже, особи, які мають намір отримати на безоплатній основі у власність земельну ділянку із земель державної чи комунальної власності, на підставі дозволу відповідного органу місцевого самоврядування здійснюють розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Отже, системний аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що законом передбачено певний алгоритм та поетапність процесу безоплатної передачі земельних ділянок державної та комунальної власності у власність громадян, а саме: 1) подання громадянином клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування щодо отримання земельної ділянки у власність; 2) отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (або мотивовану відмову у його наданні); 3) після розроблення проекту землеустрою такий проект погоджується, зокрема з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин у відповідності до приписів ст. 186-1 ЗК України; 4) здійснення державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі; 5) подання громадянином погодженого проекту землеустрою до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, про що, в свою чергу, такий орган у двотижневий строк, зобов`язаний прийняти відповідне рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність або рішення про відмову передання земельної ділянки у власність чи залишення клопотання без розгляду.

При цьому, з вищенаведених норм Земельного кодексу України вбачається, що єдиною підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути лише те, що проект землеустрою не погоджено в порядку, встановленому ст. 186-1 Земельного кодексу України, а також відсутність обов`язкової державної експертизи у визначених законом випадках та відомостей щодо державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.

Жодних інших правових підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою після його погодження в порядку ст. 186-1 Земельного кодексу України, норми ст. 118 Земельного кодексу України не містять. При цьому, перевірка на відповідність проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів має здійснюватися саме на етапі погодження такого проекту.

Вказаний висновок узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 06.03.2019 по справі №1640/2594/18, від 31.01.2019 по справі №815/2488/17, від 30.08.2018 по справі № 817/586/17, від 18.10.2018 по справі №818/1976/17.

Як зазначалося судом вище, ФОП ОСОБА_2 був розроблений проект із землеустрою щодо відведення щодо відведення земельної ділянки (кадастровий номер 2321583000:01:003:0152) для ведення особистого селянського господарства у власність на території Максимівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області, замовник громадянин ОСОБА_1 .

Судом встановлено, що висновком від 27.03.2019 №2800/82-19 проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність було погоджено експертом державної експертизи ГУ Держгеокадастру у Чернігівський області (вих. №10541/82-19 від 20.09.2019), вказано, що проект відповідає вимогам законодавства та прийнятим до нього нормативно-правовим актам.

Згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, 10.10.2019 здійснена державна реєстрація земельної ділянки із присвоєнням кадастрового номеру 2321583000:01:003:0152.

Відповідно до п. 107 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1051 від 17.10.2012, державна реєстрація земельної ділянки здійснюється під час її формування за результатами складення документації із землеустрою після її погодження у встановленому порядку та до прийняття рішення про її затвердження органом державної влади або органом місцевого самоврядування (у разі, коли згідно із законом така документація підлягає затвердженню таким органом) шляхом відкриття Поземельної книги на таку земельну ділянку відповідно до пунктів 49-54 цього Порядку.

В процесі прийняття ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області відповідного рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність позивача спірним наказом відмовлено у затвердженні поданого проекту землеустрою із посиланням на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 07.10.2019 по справі №908/1287/19, якою заборонено вчиняти будь-які дії стосовно земельної ділянки, з якої у період дії заборони сформовано запитувану земельну ділянку.

З цього приводу судом встановлені наступні обставини.

У провадженні Господарського суду Запорізької області перебуває справа №908/1287/19 за позовною заявою Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Вільнянськ» до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області про визнання поновленим договору оренди землі від 03.02.2009, що зареєстрований ХРФ Центр ДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 26.02.2009 за 040926000005, на той самий строк і на тих самих умовах, шляхом укладення додаткової угоди.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 30.05.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі 908/1287/19.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 23.08.2019 у справі 908/1287/19 відмовлено у задоволенні заяви Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Вільнянськ» про вжиття заходів забезпечення позову у справі 908/1287/19.

Проте, постановою Центрального апеляційного господарського суду від 07.10.2019 по справі №908/1287/19 апеляційну скаргу Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Вільнянськ» на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 23.08.2019 у справі 908/1287/19 за наслідками розгляду заяви про забезпечення позову задоволено та оскаржену ухвалу Господарського суду Запорізької області вирішено скасувати, прийнявши у справі нове рішення, яким заяву Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Вільнянськ» від 21.08.2019 про вжиття заходів забезпечення позову немайнового характеру задовольнити шляхом заборони ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області до моменту прийняття остаточного рішення у даній справі вчиняти будь-які дії щодо 4 (чотирьох) земельних ділянок сільськогосподарського призначення загальною площею 63,1809 га, а саме земельної ділянки площею 2 га кадастровий номер 2321583000:01:003:0060; земельної ділянки площею 2 га кадастровий номер 2321583000:01:003:0062; земельної ділянки площею 2 га кадастровий номер 2321583000:01:003:0063; земельної ділянки площею 57,1809 га кадастровий номер 2321583000:01:003:0064, що раніше були однією земельною ділянкою загальною площею 63,1809 га та мали один визначений (присвоєний) кадастровий номер 2321583000:01:003:0050, та які розташовані на території Максимівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області, а саме:

- присвоювати (визначати) земельним ділянкам сільськогосподарського призначення площею 2 га кадастровий номер 2321583000:01:003:0060; площею 2 га кадастровий номер 2321583000:01:003:0062; площею 2 га кадастровий номер 2321583000:01:003:0063; площею 57,1809га кадастровий номер 2321583000:01:003:0064 чи їх частинам нові кадастрові номери; включати земельні ділянки сільськогосподарського призначення площею 2 га кадастровий номер 2321583000:01:003:0060; площею 2га кадастровий номер 2321583000:01:003:0062; площею 2 га кадастровий номер 2321583000:01:003:0063; площею 57,1809 га кадастровий номер 2321583000:01:003:0064 до переліку земельних ділянок для продажу права оренди на неї на конкурентних засадах (земельних торгах);

- вносити до Державного земельного кадастру будь-яку інформацію щодо поділу чи об`єднання земельних ділянок сільськогосподарського призначення площею 2 га кадастровий номер 2321583000:01:003:0060; площею 2 га кадастровий номер 2321583000:01:003:0062; площею 2 га кадастровий номер 2321583000:01:003:0063; площею 57,1809 га кадастровий номер 2321583000:01:003:0064;

- видавати будь-які накази організаційно-розпорядчого характеру щодо передачі у власність чи надання у користування (оренду, емфітевзис, тощо) земельних ділянок сільськогосподарського призначення площею 2 га кадастровий номер 2321583000:01:003:0060; площею 2 га кадастровий номер 2321583000:01:003:0062; площею 2 га кадастровий номер 2321583000:01:003:0063; площею 57,1809 га кадастровий номер 2321583000:01:003:0064.

Щодо посилань позивача на ту обставину, що в постанові Центрального апеляційного господарського суду від 07.10.2019 по справі №908/1287/19 відсутня заборона вчинення дій стосовно земельної ділянки з кадастровим номером 2321583000:01:003:0152, а також земельна ділянка 2321583000:01:005:0141, з якої за результатами поділу сформована спірна земельна ділянка, суд зауважує, що земельна ділянка, щодо якої звертався позивач входить в межі земельної ділянки кадастровий номер 2621583000:01:003:0050, площа 63,1809 га, з якої утворились, у тому числі земельні ділянки перелічені постанові Центрального апеляційного господарського суду від 07.10.2019 по справі №908/1287/19. Даний факт підтверджується, зокрема, графічним матеріалом, на якому визначено орієнтовне місце розташування земельної ділянки, який було надано позивачем до клопотання про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою від 26.07.2019. Графічний матеріал разом із клопотанням було долучено позивачем до матеріалів даної справи, доказів протилежного позивачем суду не надано.

Крім того, в ході розгляду апеляційним судом справи №908/1287/19 встановлено, що з державного земельного кадастру земельна ділянка з кадастровим номером 2321583000:01:003:0050 зникла і відомості про неї більше не містяться в ДЗК, натомість на її місці утворені 4 новостворені земельні ділянки, яким присвоєні кадастрові номери. Таким чином, земельну ділянку з кадастровим номером 2321583000:01:003:0050 площею 63,1809 га, що є предметом спору у справі 908/1287/19, фактично було поділено на 4 нові земельні ділянки площею по 2 га (3 ділянки) та 57,1809 га (одна) з наданням їм кадастрових номерів, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно тощо станом на 10.07.2019, Інформацією Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку станом на 20.08.2019. Таким чином, ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області, незважаючи на наявність спору в суді з приводу земельної ділянки, якою користується Сільськогосподарський виробничий кооператив «Вільнянськ» та якою він має намір користуватися у подальшому, вчинило дії щодо скасування державної реєстрації спірної земельної ділянки шляхом її поділу на 4 земельні ділянки. Вказане стало підставою для звернення Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Вільнянськ» із заявою про забезпечення позову.

За приписами ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Докази скасування вказаної ухвали станом на дату розгляду поданої ОСОБА_1 заяви та розгляду справи №908/1287/19 у суду відсутні.

Стаття 129-1 Конституції України та ст. 14 КАС України встановлюють, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Обов`язковість судових рішень гарантується, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, а саме: рішенням у справі "Хорнсбі проти Греції" від 19.03.1997 в п.40-41 зазначено, що передбачений статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод: право на судовий захист було б примарним, якби правова система держави дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове судове рішення залишалось недіючим на шкоду одній із сторін.

Зважаючи на наявність заборони ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області будь-які накази організаційно-розпорядчого характеру щодо передачі у власність чи надання у користування (оренду, емфітевзис, тощо) земельних ділянок сільськогосподарського призначення площею 2 га кадастровий номер 2321583000:01:003:0060; площею 2 га кадастровий номер 2321583000:01:003:0062; площею 2 га кадастровий номер 2321583000:01:003:0063; площею 57,1809 га кадастровий номер 2321583000:01:003:0064, які утворені з земельної ділянки з кадастровим номером 2321583000:01:003:0050, згідно з постановою Центрального апеляційного господарського суду від 07.10.2019 по справі №908/1287/19, відповідач був позбавлений можливості прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки 2,000 га кадастровий номер 2321583000:01:003:0152, розташованої за межами населених пунктів на території Максимівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області та передачу спірної земельної ділянки у власність позивача.

Як зазначалось вище, процес передачі земельної ділянки у власність або користування (оренду) є стадійним, зокрема, звернення до компетентного органу за отриманням дозволу на розроблення проекту землеустрою, замовлення такого проекту, його розробка, погодження, подання на затвердження.

Затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є завершальною стадією процедури відведення земельної ділянки.

При цьому, затвердження проекту землеустрою та надання земельної ділянки у власність, на думку суду, змінить правовий режим власності чи користування земельних ділянок.

Таким чином, затвердження проекту землеустрою та надання спірної земельної ділянки у власність буде суперечити ухвалі суду, якою встановлено обмеження відносно зазначеної земельної ділянки у вигляді заборони відповідачу видавати будь-які накази організаційно-розпорядчого характеру щодо передачі у власність чи надання у користування (оренду, емфітевзіс, тощо).

При цьому, при ухваленні рішення судом також враховане, що позивач не позбавлений можливості у подальшому повторно ініціювати питання перед відповідачем про затвердження документації із землеустрою та наданні земельної ділянки у власність у разі скасування заходів забезпечення позову та встановлення відповідних підстав для цього.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За приписами ч.1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до ст. 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності..

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує, що особі, що не є суб`єктом владних повноважень у разі відмови у задоволені позову - судовий збір поверненню не підлягає.

В той же час, вирішуючи питання про розподіл судових витрат в порядку ст. 139 КАС України, суд звертає увагу позивача, що останній звільнений від сплати судового збору як учасник бойових дій, що підтверджується посвідченням серія НОМЕР_1 від 23.11.2015, отже при поданні адміністративного позову, ОСОБА_1 не повинен був сплачувати судовий збір з огляду на приписи чинного законодавства, а сплачені ним суми судового збору є такими, що сплачені помилково.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

З огляду на вище встановлені обставини та приписи чинного законодавства, суд, приймаючи рішення по суті заявлених позовних вимог, вважає за необхідне роз`яснити позивачу його право звернутись до суду із відповідною заявою про повернення помилково сплачених коштів під час подачі позовної заяви, оскільки фактично дане питання не є питанням розподілу судових витрат за результатами розгляду даної справи.

Керуючись ст. ст. 9, 139, 242-246, 250, 255, 295, 297, п. 3 розділ VI «Прикінцеві положення» КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) до Головного управління Держгеокадастру в Запорізькій області (69095, м. Запоріжжя, вул. Українська, буд. 50, код ЄДРПОУ 39820689) про визнання протиправним рішення відмовити.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення з дня складення повного тексту рішення.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки апеляційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину.

Суддя І.В. Батрак