Рішення № 89403550, 25.05.2020, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2020 року м. Кропивницький Справа № 340/1257/20

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Казанчук Г.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету міської ради міста Кропивницький про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії, -

ВИКЛАД ОБСТАВИН:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою, в якій просить:

- визнати протиправною бездіяльність Виконавчого комітету міської ради міста Кропивницький щодо ненадання публічної інформації за запитом від 31.03.2020 р.;

- визнати протиправною бездіяльність Виконавчого комітету міської ради міста Кропивницький щодо недотримання встановленого законом п`ятиденного строку надання інформації на запит на інформацію;

- зобов`язати Виконавчий комітет міської ради міста Кропивницький розглянути запит від 31.03.2020 року про надання публічної інформації щодо наявності на території м. Кропивницький вільних земельних ділянок, що можуть бути використанні під забудову жилого будинку, господарських будівель і споруд.

Позов мотивовано тим, що 31.03.2020 р. ОСОБА_1 звернулась до Виконавчого комітету міської ради міста Кропивницький з запитом про надання публічної інформації про наявність на території м. Кропивницький вільних земельних ділянок, що можуть бути використані під забудову жилого будинку, господарських будівель і споруд. Відповідь просила надіслати за адресою: АДРЕСА_1 . Вказаний запит, відповідачем отримано - 03.04.2020 р., проте не надав відповідь на нього на отримання інформації впродовж п`яти робочих днів з дня отримання останнього. Станом на 18.04.2020 р. минуло - 11 робочих днів (з 03.04.2020 по 18.04.2020). ОСОБА_1 вважає, що не надання відповідачем запитуваної інформацію (документів), є протиправною, такою, що суперечить вимогам чинного законодавства України і порушує її право на отримання інформації з огляду на що, вона звернулась до суд з даною позовною заявою.

Ухвалою судді від 27.04.2020 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с.10), сторонам встановлено порядок та строки для виконання процесуальних дій.

Відповідачем до суду подано відзив на позовну заяву (а.с.17-18), в якому останній просив у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, оскільки вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими та безпідставними та зазначив, що запит про отримання інформації був отриманий Виконавчим комітетом міської ради міста Кропивницького 03.04.2020 року, відповідь №Б-3864/39-із на який була надана та направлена позивачу на вказану адресу 08.04.2020 року простим поштовим відправленням.

Дослідивши докази і письмові пояснення сторін, викладені у заявах по суті справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (надалі - позивачка) звернулась до Виконавчого комітету міської ради міста Кропивницький із запитом від 31.03.2020 року про надання публічної інформації, в якому просила надати інформацію про наявність на території міста Кропивницький вільних земельних ділянок, що можуть бути використані під забудову жилого будинку, господарських будівель та споруд. Відповідь просила надіслати за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.6). Вказаний запит позивачка направила відповідачу засобами поштового зв`язку, на підтвердження чого суду надано копію фіскального чеку АТ «Укрпошта» (а.с.6).

Вказаний запит Виконавчим комітетом міської ради міста Кропивницький отримано 03.04.2020 року, що підтверджується інформацією із сайту Укрпошти згідно посилання https://track.ukrposhta.ua/tracking_UA.html за результатами відстеження відправлення за номером ШКІ.

Не отримавши відповідь на свій запит, вважаючи таку бездіяльність Виконавчого комітету міської ради міста Кропивницький протиправною, ОСОБА_1 звернулась до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 34 Конституції України встановлено, що кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України «Про інформацію» від 02.10.1992 р. №2657-ХІІ кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.

Згідно з частин 1, 2 статті 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 р. №2939-VI (далі за текстом - Закон №2939) публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до статті 2 Закону №2939 метою цього Закону є забезпечення прозорості та відкритості суб`єктів владних повноважень і створення механізмів реалізації права кожного на доступ до публічної інформації.

Тобто, положення вказаного закону регулюють, зокрема, правовідносини з приводу забезпечення отримання громадянами або іншими особами інформації, що створюється та виникає в процесі функціонування суб`єктів владних повноважень та виконання покладених на них завдань.

Статтею 3 Закону №2939 встановлені гарантії забезпечення права на доступ до публічної інформації, згідно якої, право на доступ до публічної інформації гарантується, зокрема:

- обов`язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом;

- визначенням розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє;

- юридичною відповідальністю за порушення законодавства про доступ до публічної інформації.

Також, доступ до публічної інформації, відповідно до статті 4 цього Закону, здійснюється на принципах, зокрема, прозорості та відкритості діяльності суб`єктів владних повноважень; вільного отримання, поширення та будь-якого іншого використання інформації, що була надана або оприлюднена відповідно до цього Закону, крім обмежень, встановлених законом.

Частиною 5 статті 6 Закону №2939 визначено, що не може бути обмежено доступ до інформації про розпорядження бюджетними коштами, володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, у тому числі до копій відповідних документів, умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно. При дотриманні вимог, передбачених частиною другою цієї статті, зазначене положення не поширюється на випадки, коли оприлюднення або надання такої інформації може завдати шкоди інтересам національної безпеки, оборони, розслідуванню чи запобіганню злочину.

Статтею 12 Закону №2939 встановлено, що суб`єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб`єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.

Пунктом 1 частини 1 статті 13 Закону №2939 передбачено, що розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються, зокрема, суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання.

Частиною 4 статті 13 Закону №2939 визначено, що усі розпорядники інформації незалежно від нормативно-правового акта, на підставі якого вони діють, при вирішенні питань щодо доступу до інформації мають керуватися цим Законом.

Як встановлено судом, позивач запитував інформацію стосовно наявності на території міста Кропивницький вільних земельних ділянок, які можуть бути використані під забудову жилого будинку, господарських будівель і споруд.

Пунктом 31 частини першої статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21 травня 1997 року №280/97-ВР передбачено, що міським радам надані виключні повноваження щодо прийняття рішень про передачу іншим органам окремих повноважень щодо управління майном, яке належить до комунальної власності відповідної територіальної громади, визначення меж цих повноважень та умов їх здійснення.

Відповідно до частини 5 статті 24 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" від 17 лютого 2011 року №3038-VI уповноважені органи з питань містобудування та архітектури і центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, забезпечують відкритість, доступність та повноту інформації про наявність на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці земель державної та комунальної власності, не наданих у користування, що можуть бути використані під забудову, про наявність обмежень і обтяжень земельних ділянок, містобудівні умови та обмеження в містобудівному і державному земельному кадастрах.

Абзацом другим частини п`ятої статті 24 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" передбачено, що до моменту внесення відповідної інформації до містобудівного та державного земельного кадастрів виконавчий орган сільської, селищної, міської ради, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації або відповідний місцевий орган виконавчої влади зобов`язані надавати за запитами фізичних та юридичних осіб письмову інформацію про наявність земельних ділянок, що можуть бути використані під забудову.

За приписами статті 33 Закону України "Про місцеве самоврядування" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить, зокрема, надання під забудову та для інших потреб земель, що перебувають у власності територіальних громад, організація і здійснення землеустрою, погодження проектів землеустрою, здійснення контролю за впровадженням заходів, передбачених документацією із землеустрою.

З аналізу приписів статті 33 Закону України "Про місцеве самоврядування" вбачається, що вказані органи (в т.ч. виконавчий комітет ради) згідно з їх компетенцією зобов`язаний володіти інформацією про земельні ділянки комунальної або державної форми власності, не надані у користування, що можуть бути використані під забудову для реалізації права на безоплатне отримання у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Виконавчий комітет також залишається розпорядником цієї інформації після її внесення до містобудівного та державного земельного кадастрів, якщо вона є у його фактичному володінні.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 07.02.2020 у справі №127/13810/17, від 06.02.2020 у справі №369/8351/16-а, від 27.11.2019 у справі №127/28475/15-а, від 05.11.2019 у справі №359/7966/16-а, яка, в силу положень частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, має враховуватись судом під час прийняття рішення.

Правова позиція з цього питання була висловлена також в постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України № 10 від 29.09.2016 «Про практику застосування адміністративними судами законодавства про доступ до публічної інформації».

За вказаних обставин, суд дійшов висновку, що запитувана позивачем інформація є публічною в розумінні статті 1 Закону №2939, а Виконавчий комітет міської ради міста Кропивницький, є розпорядником запитуваної позивачем інформації.

З огляду на пункт 3 частини 1 статті 3 Закону №2939 право на доступ до публічної інформації гарантується максимальним спрощенням процедури подання запиту та отримання інформації.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 5 Закону №2939 доступ до інформації забезпечується шляхом надання інформації за запитами на інформацію.

Згідно з частини 1 статті 19 Закону №2939 запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.

Частиною 2 статті 19 Закону №2939 визначено, що запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.

Відповідно до частини 3 статті 19 Закону №2939 запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача.

Частинами 4, 5 статті 19 Закону №2939 встановлено, що письмовий запит подається в довільній формі.

Запит на інформацію має містити:

1) ім`я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв`язку, якщо такий є;

2) загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо;

3) підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі.

Згідно з частин 1, 4 статті 20 Закону №2939 розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

Таким чином, обов`язок розпорядника інформації щодо надання відповіді на отриманий запит - має імперативний характер, незалежно від того, до яких висновків дійде суб`єкт владних повноважень чи інший розпорядник публічної інформації.

При цьому, стаття 23 Закону №2939 передбачає, що рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду.

Так, запитувач має право оскаржити: 1) відмову в задоволенні запиту на інформацію; 2) відстрочку задоволення запиту на інформацію; 3) ненадання відповіді на запит на інформацію; 4) надання недостовірної або неповної інформації; 5) несвоєчасне надання інформації; 6) невиконання розпорядниками обов`язку оприлюднювати інформацію відповідно до статті 15 цього Закону; 7) інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача.

В даному спорі позивач оскаржує саме ненадання відповіді на запит на інформацію.

Отже, Виконавчий комітет міської ради міста Кропивницький був зобов`язана надати відповідь на запит ОСОБА_1 про доступ до отримання публічної інформації від 30.03.2020 р. (отриманий відповідачем 03.04.2020 р.) не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту, тобто до 10 квітня 2020 року включно (03.04.2020 р. - п`ятниця, 04-05.04.2020 р. не робочі дні).

Позивачка вказує, що відповідь на запит від 30.03.2020 р. нею не отримано.

Пунктом 4 ухвали судді Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27.04.2020 р. зобов`язано відповідача подати до суду інформацію щодо розгляду заяви ОСОБА_1 про отримання публічної інформації; копію відповіді та докази її направлення позивачці, у разі надання (а.с.10).

На виконання вимоги даної ухвали відповідачем суду надано копію листа-відповіді від 08.04.2020 року за вих.»Б-3864/39-із на запит Брюшкової С.В. та який було направлено позивачці, як зазначено у відзиві на позовну заяву, 08.04.2020 року простим поштовим відправленням.

Згідно частин 1, 3 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Отже, факт направлення відповіді за запит позивачки повинен бути доведений в суді належними та допустимими доказами. При цьому, саме твердження відповідача про направлення відповіді (з урахуванням доводів позивача про не отримання відповіді) поштою без надання доказів такого направлення, відхиляється судом через недоведеність.

Позивачка, звертаючись до суду просить суд визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненадання публічної інформації за запитом, а також щодо недотримання п`ятиденного строку для надання відповіді на запит.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За правовою позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 09.04.2018 року у справі №П/9901/137/18 (800/426/17), під протиправною бездіяльністю суб`єкта владних повноважень слід розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, що полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що відповідач допустив бездіяльність щодо не направлення відповіді, прийнятої за наслідком розгляду запиту на доступ до публічної інформації.

Як встановлено в судовому засіданні, відповідач протягом п`яти днів розглянув запит позивачки, що підтверджується наявністю відповіді від 08.04.2020 року Б-3864/39-іу, проте, як встановлено судом, допустив бездіяльність в частині не направлення відповіді позивачці, тому в задоволенні позову в частині зобов`язання розглянути запит належить відмовити, оскільки такі дії вже вчинені відповідачем.

Оскільки за заявою позивачки рішення прийняте, проте не направлене позивачці, тому суд вважає, що порушене право позивачки має бути відновлено шляхом зобов`язання відповідача направити позивачці відповідь на її запит протягом п`яти дня з дня набрання цим рішенням законної сили.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України та частини 3 статті 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що адміністративний позові належить задовольнити частково.

Відповідно до частини 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Частинами 1, 3 статті 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду;

3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;

4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Позивачка просить стягнути 17 грн. які є витратами пов`язаними із розглядом справи, при цьому доказів понесення таких витрат, а також вид витрат, позивачкою не вказано. В матеріалах наявна копія фіскального чеку на 17 грн. по сплаті поштових послуг щодо направлення виконавчому комітету запиту на отримання публічної інформації. Такі витрати не є судовими витратами, оскільки понесені позивачкою поза межами розгляду даної справи, а тому в задоволенні стягненні витрат належить відмовити через недоведеність.

Керуючись статтями 9, 90, 139, 242-246, 250, 251, 255, 257 - 262, 295 КАС України, суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Виконавчого комітету міської ради міста Кропивницький про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність щодо не направлення відповіді ОСОБА_1 на її запит про отримання публічної інформації.

Зобов`язати виконавчий комітет міської ради міста Кропивницького направити ОСОБА_1 відповідь від 08.04.2020 року на її запит про отримання публічної інформації протягом п`яти днів з дня набрання данним судовим рішенням законної сили.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Копію рішення суду надіслати учасникам справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги через Кіровоградський окружний адміністративний суд, у 30-денний строк, установлений статтею 295 КАС України.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду Г.П. Казанчук