Рішення № 89403494, 21.05.2020, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21 травня 2020 року Справа № 280/367/20 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стрельнікової Н.В. розглянув у судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження (в порядку письмового провадження) адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області в особі Бердянського відділу обслуговування громадян (сервісний центр) Управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області в особі Бердянського відділу обслуговування громадян (сервісний центр) Управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, в якому позивач просить суд:

-визнати протиправними дії відповідача щодо порядку виплати позивачу пенсії за минулий час, в формі доплати до пенсії, за понаднормативний стаж працюючого пенсіонера, за період з 02.08.2018 року по 26.02.2019 року, в розмірі 816,48 грн., яка була нарахована відповідно перерахунку пенсії, за виконанням рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 06.03.2019 року по справі №280/596/19, але не виплачена на підставі застосування умов окремого порядку соціальних виплат, затвердженого підпунктом 2 пункту 1, підпунктом 2 пункту 2 Постанови КМУ від 25 квітня 2018 року №335 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України» від 08.06.2016 №365, позивача на виплату пенсії за минулий час, відповідно статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-ІV, на підставі наявності статусу внутрішньо переміщеної особи, без урахування того факту, що позивач не с суб`єктом правовідносин за цією постановою та немає підстав для застосування до нього умов окремого порядку соціальних виплат за нормами цієї постанови;

-зобов`язати відповідача виплатити позивачу, пенсію за минулий час, в формі доплати до пенсії, за понаднормативний стаж працюючого пенсіонера, за період з 02.08.2018 року по 26.02.2019 року, в розмірі 816, 48 грн., яка була нарахована відповідно перерахунку пенсії, за виконанням рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 06.03.2019 року по справі №280/596/19 на умовах загального порядку виплати, передбаченого статтею 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-ІV.

В обґрунтування позовних вимог та відповіді на відзив (вх.№7774 від 19.02.2020) позивач зазначає, що з 28.10.2014 перебуває на обліку осіб, які переміщуються з тимчасово окупованої території України, районів проведення антитерористичної операції та населених пунктів, розташованих на лінії зіткнення. 13.04.2017 позивачу нарахована пенсія за віком з застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні з якої сплачені страхові внески обчислені як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки (3764 грн.40 коп.) в розмірі 6162,65 грн. Та згідно з розпорядженням Бердянського ОУПФУ в Запорізькій області від 20.10.2017 на перерахунок пенсій з 01.10.2017 загальний розмір пенсії позивача до перерахунку становив 6495,89 грн., а після перерахунку з 01.10.2017 - становить 5811,15 грн. При цьому, розмір безпосередньо пенсії становить 5478,21 грн. Однак рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 06.03.2019 по справі №280/596/19, визнано протиправним та скасовано розпорядження на перерахунок пенсії з 01.10.2017, виданого 20.10.2017 Бердянським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області. Листом відповідача повідомлено позивача, про те що йому проведено відповідний перерахунок пенсії та нараховано доплату за період з 02.08.2018 по 28.02.2019 у розмірі 816,48 грн., яка буде виплачена йому на умовах окремого порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України, після його прийняття. Позивач не погоджуючись із вищезазначеним та скориставшись своїм правом звернувся до суду та просить суд позов задовольнити.

Відповідач позов не визнає з підстав, викладених у письмовому відзиві (вх. №5959 від 07.02.2020), в якому посилається на приписи Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», Постанови КМУ №365 від 08.06.2016 та зауважує, що відповідно до п. 15 Постанови №365 від 08.06.2016 суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України. З урахуванням вищезазначеного просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою суду від 17.01.2020 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.

Статтею 258 КАС України передбачено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до п. 10 ч.1 ст. 4 КАС України, письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Отже, відповідно до вищевказаних приписів КАС України, справу розглянуто судом в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у межах строку, встановленого ст. 258 КАС України.

Суд, оцінивши повідомлені позивачем обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Позивач з 2014 року перебуває на обліку в Бердянському ОУПФУ в Запорізькій області та отримував пенсію по інвалідності згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». На підставі особистої заяви позивача відповідачем з 13.04.2017 позивача переведено з пенсії по інвалідності на пенсію за віком згідно з Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

В зв`язку з переїздом позивач перебуває на обліку в Бердянському відділі обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області як внутрішньо переміщена особа на підставі довідки від 27.09.2016 №2306019543 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Судом встановлено, що згідно з Розпорядженням Бердянського ОУПФУ в Запорізькій області від 20.10.2017 на перерахунок пенсій з 01.10.2017 (по пенсійній справі №802459) загальний розмір пенсії позивача до перерахунку становив 6495 грн. 89 коп., а після перерахунку з 01.10.2017 - становить 5811 грн. 15 коп. При цьому, розмір безпосередньо пенсії становить 5478 грн. 21 коп.

Однак, рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 06.03.2019 по справі №280/596/19, визнано протиправним та скасовано розпорядження на перерахунок пенсії з 01.10.2017, виданого 20.10.2017 Бердянським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області по пенсійній справі №802459 ОСОБА_1 . Рішення набрало законної сили 10.05.2019.

Позивач звернувся до відповідача із заявою, щодо пенсійних виплат, які нараховані за рішенням суду.

Та листом відповідача від 02.08.2019 №1775/Б-18/КУ на звернення позивача повідомлено, що на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 06.03.2019 по справі №280/596/19 ОСОБА_1 проведено відповідний перерахунок пенсії та нараховано доплату за період з 02.08.2018 по 28.02.2019 у розмірі 816,48 грн., яка буде виплачена йому на умовах окремого порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України, після його прийняття.

Позивач не погодившись з такими діями відповідача, звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 Конституції України, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів, не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Статтею 24 Конституції України встановлено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Як передбачено ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до статті 64 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 Конституції України.

Статтею 8 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

У відзиві на позов відповідач обґрунтовує свою позицію з посиланням на постанову Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 №365 «Про деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» (далі - Постанова №365) та на постанову Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 №335 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 8 червня 2016 № 365» (далі - Постанова №335).

Зокрема зазначає, що Постановою №335 пункт 15 Постанови №365 викладено в наступній редакції: «Орган, що здійснює соціальні виплати, на підставі рішення комісії призначає (відновлює) таку соціальну виплату з місяця, в якому надійшла заява внутрішньо переміщеної особи. Суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України».

Однак, статтею 49 Закону №1058-IV такої підстави для припинення виплати (невиплати) пенсії як: «відсутність окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України» не передбачено.

Як зазначив Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні по справі «Пічкур проти України», яке набрало статусу остаточного 07 лютого 2014 року, право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України ( пункт 51 цього рішення ).

У пункті 54 вказаного рішення ЄСПЛ зазначив, що наведених вище міркувань ЄСПЛ достатньо для висновку про те, що різниця в поводженні, на яку заявник скаржився, порушувала статтю 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод ( далі - Конвенція), згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечено без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження або за іншою ознакою, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Суд також звертає увагу на положення статті 1 Конвенції, Статті 1 Додаткового протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Париж, 20.III.1952) яка передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права, положення Статті 14 Конвенції якою визначено, що користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.

Відповідно до ч.3 ст.2 Протоколу №4 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, кожна людина має право на вільне пересування і свободу вибору місця проживання. Кожна людина має право залишати будь-яку країну, включаючи свою власну.

Згідно з ч.2 ст.2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», реєстрація міста проживання чи міста перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Відповідно до ч. 2 ст. 46 Закону №1058-IV нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 по справі №805/402/18 (провадження № 11-644асі18).

Частиною 5 ст.242 КАС України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Звідси, суд враховує при ухваленні рішення у цій справі правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові за результатами розгляду зразкової справи №805/402/18 (провадження №11-644асі18).

Суд також зазначає, що право на одержання пенсії та інших соціальних виплат гарантовано кожному громадянину Конституцією та Законами України. Відсутність затвердженого Кабінетом Міністрів України порядку здійснення соціальних (пенсійних) виплат за минулі періоди не може бути підставою для невиплати позивачу суми пенсії.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що позивач має право на нарахування та виплату пенсії за період з 02.08.2018 по 26.02.2019.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною третьою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 2 КАС України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Так, частиною 2 статті 46 Закону № 1058-IV нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.

Відповідно до ч. 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також письмові доводи представників сторін стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу у сумі 5500,00 грн., суд вважає, що відсутні підстави для їх задоволення, у зв`язку з наступним.

В обґрунтування понесених витрат до матеріалів справи позивачем подано копію договору про надання правової допомоги №08 від 11.03.2019; акт надання юридичних послуг за договором №08 від 11.03.2019; квитанцію прибуткового касового ордеру №17 від 27.08.2019 та №18 від 11.09.2019;

Згідно ч.ч.1-3 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.ч.1-5 ст.134 КАС України:

1. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

2. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

3. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

4. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

5. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

З метою розподілу судових витрат позивач повинен подати до суду детальний опис виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Таким чином, матеріали справи повинні містити докази на підтвердження виконаних об`ємів робіт, їх кількості та видів.

Перелік послуг які були надані адвокатом це складання бесіда, вивчення та аналіз документів наданих клієнтом по справі, консультація фахівців з вузькопрофільних питань та вивчення судової практики за аналогічними позовами до суду, консультація по юридичним питанням усні консультації, консультація клієнта за позицією по справі роз`яснення наслідків та варіантів рішень, участь виконавця в перемовах з третіми особами та виїзд на прийом до державних установ, підбір нормативно-правової бази, для складання позовної заяви та складання позовної заяви. Як вбачається з матеріалів справи, адміністративний позов та заяву було підписано та направлено до суду безпосередньо позивачем, а не його представником. Також щодо інших послуг та консультацій слід зазначити, що на підтвердження тривалості витраченого адвокатом часу вказаного в розрахунку витрат на правову допомогу позивачем суду не надано жодних доказів.

Отже, клопотання позивача щодо відшкодування витрат на правову допомогу задоволенню не підлягають.

При зверненні до суду з даним адміністративним позовом позивачем сплачено судовий збір у розмірі 768,40 грн.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.9, 77, 132, 143, 243-246 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області в особі Бердянського відділу обслуговування громадян (сервісний центр) Управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо не виплати нарахованої ОСОБА_1 пенсії за понаднормативний стаж працюючого пенсіонера за минулий час за період з 02.08.2018 року по 26.02.2019 року, в розмірі 816,48 грн.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області виплатити ОСОБА_1 , пенсію за минулий час, за понаднормативний стаж працюючого пенсіонера, за період з 02 серпня 2018 року по 26 лютого 2019 року, в розмірі 816,48 грн., яка була нарахована відповідно перерахунку пенсії, за виконанням рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 06 березня 2019 року по справі №280/596/19 на умовах загального порядку виплати, передбаченого статтею 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-ІV.

Присудити на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69005, м.Запоріжжя, пр. Соборний, 158-б, код ЄДРПОУ 20490012) судові витрати у розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень 40 копійок).

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Перехідних положень КАС України рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до абзацу 1 пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" КАС України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строк, визначений ст.295 КАС України, а також інші процесуальні строки щодо апеляційного оскарження, продовжуються на строк дії такого карантину.

Суддя Н.В.Стрельнікова