Рішення № 89403362, 19.05.2020, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" травня 2020 р. справа № 809/2498/14

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Микитюка Р.В.,

за участю секретаря судового засідання - Костюк О.С.,

представника позивача - Ружицького В.М.,

представника відповідача - Юрчука Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом: ОСОБА_1

до відповідача: Головного управління ДФС в Івано-Франківській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Представник ОСОБА_1 , 25.04.2014 звернувся до Івано-Франківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №1988-15 від 04.06.2014 року.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем в порушення вимог Податкового кодексу України, Земельного кодексу України, протиправно нараховано позивачу земельний податок із фізичних осіб на земельну ділянку, на якій розміщений, належний на праві приватної власності ОСОБА_1 , об`єкт нерухомого майна - вбудовані підвальні нежитлові приміщення магазину та кафе площею 583,7 м2, як частина багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 . Позивач вважає, що їй не відводилась у користування та не передавалась у власність земельна ділянка під вказаним об`єктом нерухомості, в тому числі під частиною будинку. Згідно відомостей державного земельного кадастру за позивачем не числиться за спірною адресою земельна ділянка. Крім того, вказує на те, що за дану земельну ділянку, як об`єкт оподаткування, сплачується орендна плата іншим платником - товариством з обмеженою відповідальністю ''Новекс Комфорт'' (надалі по тексту також - ТзОВ ''Новекс Комфорт''), про що останнім щороку добровільно декларуються такі зобов`язання. Земельний податок на земельну ділянку, на якій розміщені інші об`єкти нерухомого майна (частини нерухомого майна) будинку АДРЕСА_1 , на переконання позивача, із врахуванням правової позиції відповідача, повинний сплачуватися також іншими платниками податку - власниками таких нежитлових приміщень в силу вимог пункту 286.6 статті 286 Податкового кодексу України.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15.10.2014 позовну заяву ОСОБА_1 задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Мінхододів в Івано-Франківській області від 04.06.2014 №1988-15 (т.1, а.с.216-220).

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.06.2015 апеляційну скаргу державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області залишено без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15.10.2014 - без змін (т.1, а.с. 247-250).

Постановою Верховного Суду від 23.01.2020 касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області задоволено частково. Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15.10.2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.06.2015 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції (т.1, а.с. 275-279).

Справа №809/2498/14 надійшла на адресу Івано-Франківського окружного адміністративного суду 03.02.2020, згідно штампу відділу документального забезпечення - канцелярії.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07.02.2020 призначено справу до судового розгляду (т.2, а.с. 4-5).

Відповідач скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 24.02.2020 (т.2, а.с. 18-19). У відзиві представник відповідача зокрема зазначив, що будівля, в якій знаходяться належні позивачеві нежитлові підвальні приміщення, перебуває на балансі та обслуговуванні ТОВ "Новекс Комфорт", яке на підставі укладеного 25.06.2011 з Івано-Франківською міською радою договору оренди землі №174 орендує земельну ділянку під вказаною спорудою. В силу вимог підпункту 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 ПК України об`єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні. Таким чином, обов`язок платника податку сплачувати плату за землю виникає у власників та землекористувачів з дня виникнення права власності або користування земельною ділянкою. При цьому, власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно (пункт 287.8 статті 287 ПК України). Тобто, фізична особа - власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку є платником земельного податку з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно, незважаючи на те, чи зареєстровано за нею право власності/користування земельною ділянкою під таким приміщенням. Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права була висловлена Верховним Судом України у постановах від 07.07.2015 (справа №826/12388/13-а), від 02.12.2015 (справа №826/3130/15), а також Верховним Судом у постановах, зокрема від 19.06.2018 (справа №826/8009/16), від 21.11.2018 (справа №826/10289/16). Просив відмовити у задоволенні позову.

Представник позивача скористався своїм правом на подання відповіді на відзив, яка надійшла на адресу суду 03.03.2020. У даній відповіді на відзив, представник позивача зокрема зазначив, що позивач в силу вимог статей 269, 270 Податкового кодексу України не є платником плати за землю, так як не є ні власником частини спірної земельної ділянки, що фізично розміщена під підвальними приміщеннями, ні її землекористувачем, оскільки у встановленому законом порядку право власності чи оренди, або будь-якого іншого користування не оформлялося і не реєструвалося. У зв`язку із чим, така частина землі не може бути об`єктом оподаткування, оскільки на неї позивачем не оформлено жодного право установчого документа. На переконання позивача, Податковим кодексом України, не визначено можливості стягнення за один об`єкт оподаткування один і той же вид податку із різних фізичних чи юридичних осіб. У спірних відносинах за всю земельну ділянку під будинком АДРЕСА_1 із прибудинковою територію сплачує орендну плату ТзОВ ''Новекс Комфорт''. Жодна норма вказаного Кодексу не передбачає обов`язку фізичної особи сплачувати земельний податок за земельну ділянку, яка перебуває в оренді іншої особи, та за яку сплачується орендна плата. Також повідомив, що у позивача відсутній будь-який право установчий документ на земельну ділянку під належним їй приміщеннями. Податковим кодексом України і Земельним кодексом України не передбачено обов`язок сплачувати земельний податок чи орендну плату за землю при відсутності укладеного у встановленому законом порядку договору оренди чи виготовлення державного акта на право власності чи постійного користування. Не визначено чинним законодавством обов`язку власника частини споруди, нежитлових приміщень у випадку їх придбання оформляти право установчі документи на земельну ділянку під ними, відсутність яких унеможливлює виникнення правових відносин із нарахування і сплати платежів за користування такою землею. По-четверте, крім підвальних приміщень позивачки в будинку АДРЕСА_1 вбудовані інші об`єкти нерухомого майна (нежитлові приміщення), в яких здійснюється господарська діяльність відповідними платниками податків. Відповідачем не здійснено нарахування земельного податку позивачу і іншим власникам нежитлових приміщень (частини споруди, в яких вони знаходяться) із урахуванням пропорційної частини кожного із власників їх площ до загальної площі залягання будинку на земельній ділянці. Враховуючи вказане просив позов задовольнити (т.2, а.с. 32-38).

29.04.2020 Івано-Франківським окружним адміністративним судом винесено ухвалу, якою замінено неналежного відповідача Державну податкову інспекцію у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області на Головне управління ДФС в Івано-Франківській області (т.2, а.с.63-65).

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю з мотивів, наведених у позовній заяві. Просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, проти задоволення позову заперечив з підстав наведених у відзиві на адміністративний позов. Просив у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши думку представників сторін, дослідивши та оцінивши надані суду письмові докази та інші матеріали адміністративної справи, судом встановлено наступне.

Державною податковою інспекцією 04.06.2014 року прийнято податкове повідомлення-рішення №1988-15, яким ОСОБА_1 нараховано за 2014 рік податкові зобов`язання за платежем земельний податок з фізичних осіб на суму 8 321,76 гривень (т.1, а.с. 8).

При розгляді справи судом з`ясовано, що ОСОБА_1 є власником вбудованих нежитлових приміщень продуктового магазину та кафе загальною площею 583,7 м2, що розташовані за адресою АДРЕСА_1 . Вказана обставина засвідчена наявними в матеріалах справи копії свідоцтва про право власності від 19.02.2013 року, індексний номер 597831, а також Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, щодо об`єкта нерухомого майна (т.1, а.с. 9, 99, 110-111).

Дані приміщення розміщенні у цокольному поверсі (підвалі) багатоповерхового житлового будинку, що розташований за тією ж адресою

АДРЕСА_1 , в якій знаходяться належні позивачу нежитлові підвальні приміщення перебуває на балансі та обслуговувані TзOB ''Новекс Комфорт'', що засвідчено довідками TзOB ''Новекс Комфорт'' від 25.07.2014 року №110, від 13.07.2014 року № 112, яке орендує земельну ділянку аід вказаною спорудою (т.1, а.с. 16-32, 63).

У постанові від 23.01.2020 Верховний Суд зокрема зазначив, що у справі, яка розглядається, суди, встановивши, що позивач є власником нежитлового приміщення, за земельну ділянку під яким Інспекцією оспорюваним податковим повідомленням-рішенням нараховано земельний податок, в той же час зазначили, що сплачувати плату за користування землею зобов`язане Товариство з обмеженою відповідальністю "Новекс Комфорт", на балансі та обслуговувані якого знаходиться будинок за адресою: АДРЕСА_1 , а отже не врахували наведених положень законодавства й відповідно не надали в їх контексті оцінки спірним у даній справі правовідносинам як таким.

Враховуючи викладене, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

За змістом підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України; у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Згідно з підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, установлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Справляння плати за землю здійснюється відповідно до положень розділу ХIII ПК України.

Відповідно до пункту 269.1 статті 269 ПК України платниками податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.

В силу вимог підпункту 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 ПК України об`єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Таким чином обов`язок платника податку сплачувати плату за землю виникає у власників та землекористувачів з дня виникнення права власності або користування земельною ділянкою.

Згідно зі статтею 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Як визначено статтею 126 ЗК України, право власності та користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Питання переходу права власності на земельну ділянку у разі набуття права на житловий будинок, будівлю, споруду, що розміщені на ній, регулюються статтею 120 ЗК України і статтею 377 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Цими нормами чітко встановлено, що до особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності або право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені.

За правилами пункту 286.1 статі 286 ПК України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

За земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у спільній власності кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується з урахуванням прибудинкової території кожному з таких осіб: 1) у рівних частинах - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділена в натурі, або одній з таких осіб-власників, визначеній за їх згодою, якщо інше не встановлено судом; 2) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній частковій власності; 3) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності і поділена в натурі. За земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у користуванні кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується кожному з них пропорційно тій частині площі будівлі, що знаходиться в їх користуванні, з урахуванням прибудинкової території (пункт 286.6).

Платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов`язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі (пункт 286.2).

Нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному статтею 58 цього Кодексу (пункт 286.5).

За змістом вимог пункту 286.6 статті 286 Податкового кодексу України за земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у спільній власності кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується з урахуванням прибудинкової території кожному з таких осіб:

1) у рівних частинах - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділена в натурі, або одній з таких осіб-власників, визначеній за їх згодою, якщо інше не встановлено судом;

2) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній частковій власності;

3) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності і поділена в натурі.

За земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у користуванні кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується кожному з них пропорційно тій частині площі будівлі, що знаходиться в їх користуванні, з урахуванням прибудинкової території.

Пунктами 287.6, 287.8 статті 287 Податкового кодексу України визначено, що при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Суд звертає увагу, що стаття 286 Податкового кодексу України врегульовує порядок обчислення плати за землю, а стаття 287 коментованого Кодексу - строк сплати за землю. У зв`язку з чим, норми даних статей Кодексу застосовуються одночасно із урахуванням тих обов`язкових приписів, які вони визначають у їх правовій єдності.

Суд відмічає, що дані норми закону не суперечать одна одній.

Системний аналіз таких правових норм свідчить, що якщо в багатоповерховому будинку, в тому числі багатоквартирному будинку, розміщені на різних поверхах нежитлові приміщення, які належать різним фізичним і юридичним особам, земельний податок їм нараховується у рівних частинах або пропорційно належній частці кожної особи, що вираховується в залежності від того чи будівля (частини такої споруди у вигляді окремих нежитлових приміщень) перебувають в спільній сумісній, спільній частковій власності, а також - поділена чи не поділена споруда (частина такої споруди) між такими власниками в натурі.

Таким чином, для перевірки правильності нарахування відповідачем земельного податку із урахуванням положень пункту 286.6 статті 286 Податкового кодексу України необхідно встановити обставину, яка реальна кількість власників об`єктів нерухомого майна нежитлових приміщень в будинку АДРЕСА_1 станом на 2014 рік, площі таких нежитлових приміщень, на які зареєстровано право власності відповідних осіб, що дасть можливим розрахувати податок кожному з них пропорційно тій частині площі будівлі, що знаходиться в їх користуванні (власності), з урахуванням прибудинкової території.

Матеріалами справи встановлено, що суд неодноразово 11.08.2014 року, 20.08.2014 року, 29.08.2014 року, 10.09.2014 року, 22.09.2014 року і 03.10.2014 року протокольними ухвалами зобов`язував представника відповідача надати письмові докази на підтвердження чи спростування обставини про власників (фізичних чи юридичних осіб) нежитлових приміщень в будинку АДРЕСА_1 , втім таких доказів чи інформації відповідач не надав, незважаючи на те, що Державна податкова інспекція в м. Івано-Франківську на час розгляду справи вже нарахувала податок і заперечує проти позовних вимог.

У зв`язку з вказаним, судом 03.10.2014 року постановлено письмову ухвалу про витребування у відповідача відповідної інформації та доказів, втім ухвала суду в цій частині також залишила без виконання (т.1, а.с. 186-184, 197-198).

За письмовими ухвалами суду від 10.09.2014 року і 22.09.2014 року із змісту отриманої інформації від Реєстраційної служби Івано-Франківського міського управління юстиції, обласного комунального підприємства ''Івано-Франківське обласне бюро технічної інвентаризації'', товариства з обмеженою відповідальністю ''Новекс Комфорт'' судом встановлено, що в будинку АДРЕСА_1 станом на вересень 2014 року за 5 особами зареєстровано право власності на нежитлові приміщення (т.1, а.с. 109-113. 135-160, 169-174), а саме:

- ОСОБА_1 , вбудовані приміщення продуктового магазину та кафе, площею 583,7 м 2 (цокольний поверх, підвальні приміщення);

- ОСОБА_2 , нежитлові приміщення громадського призначення ''Г'', площею 110,3 м 2 (перший поверх);

- ОСОБА_3 , нежитлові приміщення ''Д'', площею 103,9 м 2 (перший поверх);

- ОСОБА_4 , нежитлові приміщення ''Б'', площею 107,8 м 2 (перший поверх);

- ОСОБА_5 , нежитлові приміщення ''А'', площею 103,9 м 2 (перший поверх).

Крім того, з`ясовано, що на підставі закону і цивільного договору за ТзОВ ''Будівельною компанією ''Фонд Розвитку Нафтогазу'' закріплено нежитлові приміщення ''В'', площею 98,5 м 2 (перший поверх), втім речове право на об`єкт нерухомого майна така юридична особа в Державну реєстрі речових прав на нерухоме майно, не зареєструвала.

Із вказаного слідує, що в межах загальної площі залягання будинку (плями забудови) АДРЕСА_1 в самому багатоквартирному житловому будинку у підвальній частині і першому поверсі вбудовані (розміщені) нежитлові приміщення загальною площею 1 108,1 м 2, з яких в Державну реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано право приватної власності за 5 фізичними особами на загальну площу 1 009,6 м 2.

Також суд встановив, що у судовому засіданні 03.10.2014 року суд витребував від представника відповідача, письмові докази на підтвердження того, що при розрахунку позивачу розміру спірного земельного податку відповідачем враховано вимоги пунктів 286.6 статті 286 Податкового кодексу України, а також дані про те, чи нараховано земельний податок із урахуванням коментованої статті Кодексу громадянам ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 і ОСОБА_4 за володіння нежитловими приміщеннями в будинку АДРЕСА_1 .

На ухвалу суду представник відповідача відповіді і доказів не надав, хоча до заперечення проти позову долучив розрахунок земельного податку позивачу, із якого слідує, що обчислення зроблено із загальної площі залягання, без врахування відповідної пропорційності фізичної вбудови інших нежитлових приміщень (т.1, а.с. 68, 77).

Зазначене свідчить, що відповідач при нарахуванні земельного податку ОСОБА_1 не дотримав обов`язкових вимог, визначених в пункті 286.6 статті 286 Податкового кодексу України.

Сума податку, визначена рішенням №1988-15 від 04.06.2014 року, є значно завищеною.

Пунктом 287.8 статті 287 ПК України визначено, що власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Тобто, фізична особа - власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку є платником земельного податку з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно, незважаючи на те, чи зареєстровано за нею право власності/користування земельною ділянкою під таким приміщенням.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права вже була висловлена Верховним Судом України у постановах від 07 липня 2015 року (справа №826/12388/13-а), від 02 грудня 2015 року (справа №826/3130/15), а також Верховним Судом у постановах, зокрема, від 19 червня 2018 року (справа №826/8009/16), від 21 листопада 2018 року (справа №826/10289/16).

Судом на виконання постанови Верховного Суду від 23.01.2020 зобов`язано відповідача здійснити розрахунок земельного податку щодо позивача з урахуванням прибудинкової території та пропорційності належній частці площі будинку, відповідно до вимог статті 286.3 ПК України.

Головне управління ДФС в Івано-Франківській області звернулося до Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області з листом за вих. № 651/9/09-19-08-02-10 від 05.03.2020, у якому зокрема зазначено, що з метою встановлення та з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття судового рішення, а також з метою повного і всебічного з`ясування обставин у даній справі, керуючись п.п.20.1.3 п.20.1 ст. 20, пп.72.1.6 п.72.1 ст. 72, п.73.1, п.73.2 ст. 73 Податкового кодексу України просило надати витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки станом на 2014 рік за земельною ділянкою в АДРЕСА_1 (землі комерційного призначення) (т.2, а.с. 66).

Головним управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області на лист Головного управління ДФС в Івано-Франківській області щодо надання витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку на 2014 рік надано відповідь за вих. №8-9-0.10-1536/0/2-20 від 17.03.2020, у якій зокрема зауважили, що частиною 2 статті 20 Закону України "Про оцінку земель" передбачено, що дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель (далі - Витяг).

Форма Витягу застосовується згідно додатку 9 Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженого Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25.11.2016 №489 і формується виключно на дату звернення.

Законодавчими та нормативно-правовими актами, які регулюють проведення нормативної грошової оцінки земель не передбачено визначення нормативної грошової оцінки земельних ділянок за минулі роки.

Додатково інформуємо, що технічна документація з нормативної грошової оцінки земель населених пунктів за 2009-2015 роки втратила чинність, оскільки рішенням Івано-Франківської міської ради від 19.05.2015 №1733-54 була затверджена нова технічна документація, яка відповідно до положень п.271.2 статті 271 Податкового кодексу вступила в дію з 01.01.2016 року (т.2, а.с.67-68).

Головне управління ДФС в Івано-Франківській області щодо зобов`язання здійснити розрахунок земельного податку щодо позивача з урахуванням прибудинкової території та пропорційності належній частці площі будинку, відповідно до вимог статті 286.3 ПК України надало суду заяву, у якій зазначено, що структурним підрозділом, відповідальним за адміністрування податків і зборів з фізичних осіб повідомлено (службова записка № 360/09-19-15-33-26 від 08.05.2020), що здійснити такий розрахунок немає можливості у зв`язку з відсутністю даних, необхідних для такого розрахунку (т.2, а.с. 74-76).

Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у рішенні від 23 липня 2002 року в справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та "Вуліч проти Швеції" Суд визначив, що "…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.".

Таким чином, суд приходить до переконання, що оскільки відповідач немає можливості здійснити розрахунок земельного податку щодо позивача з урахуванням прибудинкової території та пропорційності належній частці площі будинку, відповідно до вимог статті 286.3 ПК України, то спірне податкове повідомлення - рішення слід визнати протиправним та скасувати, а позовні вимоги задовольнити повністю.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, з Головного управління ДФС в Івано-Франківській області слід стягнути судовий збір в розмірі 183,00 грн. на корить ОСОБА_1 , сплата якого підтверджується квитанцією №12806.142.1 від 25.07.2014 (а.с.3).

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області від 04.06.2014 року №1988-15.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ - 39394463, вул. Незалежності, 20, м. Івано-Франківськ, 76018) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , АДРЕСА_4 ) судовий збір у розмірі 183 (сто вісімдесят три) гривні 00 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Згідно із пунктом 3 Прикінцевих положень КАС України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строк апеляційного оскарження продовжується на строк дії такого карантину.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Микитюк Р.В.

Рішення складене в повному обсязі 25 травня 2020 р.