Рішення № 89403191, 25.05.2020, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2020 року Справа № 280/2092/20 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Новікової І.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Господарського суду Запорізької області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Господарського суду Запорізької області (далі - відповідач), в якій просив суд:

визнати протиправними дії та бездіяльність Господарського суду Запорізької області, що полягали у визначенні суддівської винагороди працюючих суддів для обчислення позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 1 січня 2020 року в розмірі 47295,00 грн., виходячи з посадового окладу 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, та відмови у видачі довідки про суддівську винагороду працюючого судді Господарського суду Запорізької області станом на 01.01.2020 для обчислення позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 1 січня 2020 року, обрахованої у відповідності до частини другої, пункту першого частини третьої, пункту другого частини четвертої, частини п`ятої статті 135 Закону України від 02.06.2016 №1402-VІІІ «Про судоустрій і статус суддів»;

зобов`язати Господарський суд Запорізької області видати позивачу довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці (Додаток 2 до Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України (пункт 1 розділу ІІ) для перерахунку з 1 січня 2020 року раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання, із зазначенням в ній суддівської винагороди працюючого судді господарського суду Запорізької області, виходячи з базового розміру посадового окладу 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня 2020 року статтею 7 Закону України від 14.11.2019 №294-ІХ «Про Державний бюджет України на 2020 рік», із застосуванням до базового розміру посадового окладу регіонального коефіцієнту 1,2, включаючи: посадовий оклад: 75672,00 (сімдесят п`ять тисяч шістсот сімдесят дві) грн.; доплату за вислугу років (50 %): 37836,00 (тридцять сім тисяч вісімсот тридцять шість) грн.; суддівську винагороду, яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного грошового утримання суддям у відставці: 113508,00 (сто тринадцять тисяч п`ятсот вісім) грн.; дату, з якої враховується суддівська винагорода: 01.01.2020; підставу видачі довідки: штатний розпис Господарського суду Запорізької області з 01 січня 2020 року, ч.4 ст.142 Закону Україні «Про судоустрій і статус суддів».

Ухвалою суду від 31.03.2020 відкрито спрощене (письмове) позовне провадження у справі.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що він працював на посаді судді Господарського суду Запорізької області, а на момент виникнення спірних правовідносин має статус судді у відставці та перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Запорізькій області де отримує щомісячне довічне грошове утримання. Зазначає, що у зв`язку із зміною з 1 січня 2020 року розміру суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, позивач звернувся до відповідача з заявою про видачу довідки про суддівську винагороду для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з посадового окладу судді, який працює на відповідній посаді, станом на 1 січня 2020 року.

Позивач зазначає, що 10.01.2020 йому видано відповідну довідку, проте, в зазначеній довідці протиправно зазначено розмір суддівської винагороди, яка враховується під час перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці, в розмірі 47295,00 грн., у т.ч. посадовий оклад - 31530,00 грн., доплата за вислугу років (50%) - 15765,00 грн. Разом з тим, позивач вважає, що з 01.01.2020 він набув право на проведення перерахунку довічного грошового утримання виходячи із суддівської винагороди в розмірі 113508,00 грн., у т.ч. посадовий оклад - 75672,00 грн., доплата за вислугу років (50%) - 37836,00 грн.

Також, позивач зазначає, що після неодноразових звернень до відповідача з питання оформлення належної довідки про розмір суддівської винагороди для перерахунку грошового утримання, відповідачем все ж таки було видано позивачу довідку №05-62/15 від 05.03.2020, в якій правильно зазначено розмір суддівської винагороди з якої повинно перераховуватись грошове утримання позивача. Разом з тим, під час формування довідки від 05.03.2020, на думку позивача, відповідачем протиправно було зазначено дату з якої позивач набув право на проведення перерахунку, а саме 18.02.2020, замість 01.01.2020. Позивач вважає, що саме у зв`язку із прийняттям Верховною Радою України Закону України від 16.10.2019 №193-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування», яким виключено пункти 22 і 23 розділу ХІІ Прикінцеві та перехідні положення в Законі України «Про судоустрій і статус суддів», та яким з 1 січня 2020 року усунуто диференціацію суддів за результатами конкурсу та оцінювання, а усі судді, які працюють на відповідних посадах, з 01.01.2020 отримують однакову суддівську винагороду незалежно від проходження ними кваліфікаційного оцінювання. За таких обставин, позивач вважає, що саме з 01.01.2020 у нього виникло право на проведення перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці виходячи із суддівської винагороди в розмірі 113508,00 грн., а у відповідача відповідно виник обов`язок надати йому відповідну довідку необхідну для проведення перерахунку грошового утримання. Просить задовольнити позовні вимоги.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування заперечень послався на те, що з 01.01.2020 відповідачем виконано обов`язок та видано позивачу належну довідку про суддівську винагороду, яка враховується для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, із зазначенням суми 47295,00 грн., оскільки правових підстав для видачі позивачу з 01.01.2020 довідки із зазначенням суми 113508,00 грн. не було. Відповідач вказує на те, що позивач помилково вважає, що підставою для здійснення перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання є лише факт зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. Посада судді, який вийшов у відставку до 30.09.2016, на думку відповідача, не є «відповідною», рівнозначною посаді судді того самого суду, який пройшов кваліфікаційне оцінювання, підтвердив здатність здійснювати судочинство і продовжує працювати у цьому суду. В свою чергу, відповідач вказує на те, що позивач йшов у відставку до проходження кваліфікаційного оцінювання.

Відповідач вказував на те, що розмір посадового окладу судді місцевого суду, який пройшов кваліфікаційне оцінювання, не може виступати базовим для розрахунку довічного грошового утримання судді у відставці, оскільки станом на 01.01.2020 такий розмір посадового окладу передбачений виключно для тих суддів, що виконали спеціальну вимогу, яку містить п.22 розділу XII Закону України №1402-VІІІ, тобто фактично є спеціальним, в той час як загальним (базовим) розміром посадового окладу, який враховується для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці з 01.01.2020, є посадовий оклад, встановлений ч.3 ст.133 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 №2453-VІ, із розрахунку 15 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Зазначає, що підставою для видачі нової довідки про суддівську винагороду для перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці є рішення Конституційного Суду України від 18.02.2020 №2-р/2020 у справі №1-15/2018(4086/16) за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень пунктів 4, 7, 8, 9, 11, 13, 14, 17, 20, 22, 23, 25 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення «Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року №1402-VІІІ. На думку відповідача, саме з дати ухвалення рішення Конституційного Суду України від 18.02.2020 №2-р/2020 Господарський суд Запорізької області зобов`язаний видати всім суддям у відставці довідки за новою формою та у зв`язку зі зміною розміру складових суддівської винагороди працюючого судді. У зв`язку із викладеним у відзиві відповідач просив відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Суд, оцінивши повідомлені обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.

З матеріалів адміністративної справи судом встановлено та не спростовано учасниками справи, що ОСОБА_1 обіймав посаду судді Господарського суду Запорізької області, а постановою Верховної Ради України від 04.02.2016 №997-VIII, відповідно до п.9 ч.5 ст.126 Конституції України, звільнений з посади судді Господарського суду Запорізької області у зв`язку з поданням заяви про відставку.

Наказом голови Господарського суду Запорізької області від 17.0.2016 №4к, ОСОБА_1 виключено зі складу суду, у зв`язку із виходом у відставку.

Також, судом встановлено, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області та отримує щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 86% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді.

Судом встановлено, що 24.12.2019 позивач звернувся з заявою до Господарського суду Запорізької області, в якій просив, у зв`язку зі зміною з 01.01.2020 розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, відповідно до ч.4 ст.142 Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», видати довідку про суддівську винагороду для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з посадового окладу судді, який працює на відповідній посаді, станом на 1 січня 2020 року.

10.01.2020 Господарським судом Запорізької області складено та надано ОСОБА_1 довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці №08-13/14 (а.с.37), в якій зазначено, що станом на 01.01.2020 суддівська винагорода, яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, складає 47295,00 грн., у тому числі: посадовий оклад - 31530,00 грн., доплата за вислугу років (50%) - 15765,00 грн.

В довідці від 10.01.2020 №08-13/14 зазначено, що така видана на підставі особового рахунку за січень 2020 року.

Позивач, не погодившись із розміром зазначеного в довідці посадового окладу та доплати за вислугу років, неодноразово звертався до відповідача з запитами та вимогами надати іншу довідку, в якій зазначити правильний розмір суддівської винагороди.

05.03.2020 Господарським судом Запорізької області складено та надано ОСОБА_1 довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці №05-62/15 (а.с.66), в якій зазначено, що станом на 18.02.2020 суддівська винагорода, яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, складає 113508,00 грн., у тому числі: посадовий оклад - 75672,00 грн., доплата за вислугу років (50%) - 37836,00 грн.

В довідці від 05.03.2020 №05-62/15 зазначено, що така видана на підставі Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII; Закону України «Про державний бюджет України на 2020 рік» від 14.11.2019 №294-ІХ; Рішення Конституційного Суду України від 18.02.2020 №2-р/2020.

Позивач, не погодившись з діями відповідача щодо правомірності видачі вищевказаних довідок та інформації, що в них міститься, звернувся з даним позовом до суду.

Так, під час розгляду даної адміністративної справи судом встановлено, що між сторонами спірним є те з якої дати суддя у відставці ОСОБА_1 набув право на проведення перерахунку довічного грошового утримання виходячи із суддівської винагороди в розмірі 113508,00 грн.

Позивач вважає, що відповідне право він набув з 01.01.2020, у зв`язку із набранням чинності підпункту 16 пункту 1 розділу I Закону України від 16.10.2019 №193-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування».

Відповідач вважає, що відповідне право у позивача виникло з 18.02.2020, у зв`язку із ухваленням Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 №2-р/2020 у справі №1-15/2018(4086/16) за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень пунктів 4, 7, 8, 9, 11, 13, 14, 17, 20, 22, 23, 25 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення «Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року №1402-VІІІ.

Вирішуючи спір між сторонами, суд зазначає наступне.

Суд зазначає, що на час виходу позивача у відставку правовідносини щодо відставки регулювалися Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 №2453-VI у редакції, зміненій Законом України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12.02.2015 №192-VIII (далі - Закон від 07.07.2010 або Закон №2453).

В свою чергу, 30.09.2016 набув чинності Закон України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VIII, який визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд (далі - Закон №1402-VIII).

Частиною 4 статті 142 Закону №1402-VIII передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Отже, чинним законодавством України чітко передбачено право судді у відставці на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання, у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.

При цьому, для правильного вирішення спору необхідно встановити, яка ж посада є «відповідною» посаді, яку обіймав суддя у відставці ОСОБА_1 .

Згідно пункту 22 Закону №1402-VIII (в редакції до 01.01.2020), право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом.

Судді, які на день набрання чинності цим Законом пройшли кваліфікаційне оцінювання та підтвердили свою здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді, до 1 січня 2017 року отримують суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., №№ 41-45, ст. 529; 2015 р., №№ 18-20, ст. 132 із наступними змінами).

Також, відповідно до пункту 23 розділу ХІІ Закону №1402-VIII (в редакції до 01.01.2020), до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., №№41-45, ст. 529; 2015 р., №№18-20, ст. 132 із наступними змінами).

Згідно пункту 24 розділу ХІІ Закону №1402-VIII (в редакції до 01.01.2020), розмір посадового окладу судді, крім зазначеного у пункті 23 цього розділу, становить:

1) з 1 січня 2017 року:

а) для судді місцевого суду - 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;

б) для судді апеляційного суду та вищого спеціалізованого суду - 25 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;

в) для судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;

2) з 1 січня 2018 року:

а) для судді місцевого суду - 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;

б) для судді апеляційного суду та вищого спеціалізованого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;

3) з 1 січня 2019 року:

а) для судді місцевого суду - 25 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;

б) для судді апеляційного суду та вищого спеціалізованого суду - 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;

4) з 1 січня 2020 року:

а) для судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;

б) для судді апеляційного суду та вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Отже, Розділом XII «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону передбачено певні особливості визначення розміру суддівського винагороди та, відповідно, розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, в залежності від проходження кваліфікаційного оцінювання.

З матеріалів адміністративної справи судом встановлено, що ОСОБА_1 кваліфікаційного оцінювання не проходив, а у відставку вийшов до набрання чинності положеннями Закону №1402-VIII.

Так, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 01 листопада 2018 року по зразковій справі №0640/3835/18 сформував правову позицію, відповідно до якої для застосування частини 4 статті 143 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 з метою перерахунку розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які пішли у відставку до набрання чинності Законом України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VIII від 02.06.2016, тобто до 30.09.2016, «відповідною» є посада судді, який працює в тому самому суді до проходження кваліфікаційного оцінювання.

Рішенням Конституційного Суду України від 04.12.2018 №11-р/2018 визнано неконституційним положення частини третьої статті 133 Закону №2453-VI у редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12.02.2015р. №192-VIІІ та констатовано, що це положення підлягає застосуванню у його первинній редакції, а саме: «Посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється у розмірі 15 мінімальних заробітних плат, визначених законом, що запроваджується поетапно: з 1 січня 2011 року - 6 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2012 року - 8 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2013 року - 10 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2014 року - 12 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2015 року -15 мінімальних заробітних плат».

При цьому, згідно з п. 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 №1774-VIІІ (далі - Закон №1774-VIІІ), мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.

До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини, вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017 року.

Тобто, відповідно до вказаних норм права, судді, які не пройшли кваліфікаційне оцінювання, мали право на отримання суддівської винагороди в розмірі 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що встановлений на 1 січня календарного року, а відповідно і судді у відставці, що не пройшли кваліфікаційного оцінювання, мали право на отримання довічного грошового утримання саме з зазначеної суми суддівської винагороди.

Під час розгляду справи, судом встановлено, що під час оформлення та видачі позивачу довідки від 10.01.2020 №08-13/14 у ній зазначено суддівську винагороду в розмірі 47295,00 грн. (15 прожиткових мінімумів х 2102,00 грн. прожитковим мінімум = 31530,00 грн. + 15765,00 грн. доплати за вислугу років).

Разом з тим, на переконання суду, відповідач під час оформлення позивачу довідки помилково не врахував тієї обставини, що з 01.01.2020 набули чинності положення підпункту 16 пункту 1 розділу I Закону України від 16.10.2019 №193-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування», якими пункти 22 і 23 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII виключено.

Відтак, усі діючі судді, в тому числі і ті, що займають посади відповідні тій, що обіймав позивач, з 01.01.2020 отримують однакову суддівську винагороду, не залежно від того пройшов такий суддя кваліфікаційне оцінювання чи ні.

Так, в матеріалах адміністративної справи міститься лист Господарського суду Запорізької області від 27.01.2020 №001335, адресований ОСОБА_1 , в якому відповідачем вказано на те, що з 1 січня 2020 року незалежно від проходження суддями кваліфікаційного оцінювання суддями кваліфікаційного оцінювання посадовий оклад судді Господарського суду Запорізької області складає 75672,00 грн. із розрахунку 30 х 2102,00 грн. (прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановленого на 1 січня календарного року) х 1,2 (регіональний коефіцієнт) (а.с.105).

За таких обставин, оскільки суддя Господарського суду Запорізької області, який не пройшов кваліфікаційне оцінювання, з 01.01.2020 набув право на одержання суддівської винагороди виходячи із посадового окладу 75672,00 грн., то відповідно і позивач, як суддя Господарського суду Запорізької області у відставці, набув право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання з зазначеного посадового окладу з 01.01.2020.

Щодо посилань представника відповідача на положення пункту 25 розділу ХІІ Закону №1402-VIII, суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 25 розділу ХІІ Закону №1402-VIII (в редакції з 01.01.2020), право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.

В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., №№ 41-45, ст. 529; 2015 р., №№ 18-20, ст. 132 із наступними змінами). За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.

Разом з тим, суд вважає в цій частині правильними доводи позивача про те, що положення пункту 25 розділу ХІІ Закону №1402-VIII на нього не поширюються, як і не поширюються на спірні правовідносини, з огляду на таке.

Аналіз пункту 25 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» дозволяє виділити дві категорії суддів з різними умовами отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці:

(а) судді, які:

- пройшли кваліфікаційне оцінювання;

- за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після 30.09.2016;

- пропрацювали на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо них відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.

На цих суддів поширюється дія Закону від 02.06.2016 і вони мають право (набудуть після настання усіх передбачених Законом умов) на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, а за кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років - додатково два відсотки грошового утримання судді.

(б) судді, які вийшли у відставку після набрання чинності Законом від 02.06.2016, тобто після 30.09.2016.

Для цих суддів розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону від 07.07.2010. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.

Про суддів, які вийшли у відставку до набрання чинності Законом від 02.06.2016, тобто до 30.09.2016, у пункті 25 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону від 02.06.2016 не йдеться, оскільки предметом її регулювання є визначення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які виходять у відставку. Зазначена норма не регулює відносин щодо перерахунку розміру грошового утримання.

Оскільки позивач вийшов у відставку до 30.09.2016, положення пункту 25 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону від 02.06.2016 на нього не поширюються. Спірні правовідносини виникли не щодо визначення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді, який виходить у відставку, а щодо перерахунку розміру раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Зазначена позиція суду узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові ВЕРХОВНОГО СУДУ від 01 листопада 2018 року по зразковій справі №0640/3835/18, яка враховується під час ухвалення рішення.

Отже, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача про зобов`язання видати йому нову довідку для проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання з 01.01.2020.

При цьому, суд вважає такими, що не підлягають задоволенню позовні вимоги про зобов`язання відповідача зазначити в довідці підставу її видачі - штатний розпис Господарського суду Запорізької області з 01 січня 2020 року, ч.4 ст.142 Закону Україні «Про судоустрій і статус суддів», оскільки фактично така буде видана на виконання рішення суду у даній справі.

Більш того, зазначення в довідці підстав її видачі жодним чином не впливає на право позивача на проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Згідно ч.1 ст.6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Частиною 1 ст.9 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Господарського суду Запорізької області (69001, м.Запоріжжя, вул.Гетьманська, 4, код ЄДРПОУ 03500105) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Господарського суду Запорізької області щодо визначення суддівської винагороди працюючих суддів для обчислення ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 1 січня 2020 року в розмірі 47295,00 грн., виходячи з посадового окладу 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, та щодо відмови у видачі довідки про суддівську винагороду працюючого судді Господарського суду Запорізької області станом на 01.01.2020 для обчислення позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 1 січня 2020 року, обрахованої у відповідності до частини другої, пункту першого частини третьої, пункту другого частини четвертої, частини п`ятої статті 135 Закону України від 02.06.2016 №1402-VІІІ «Про судоустрій і статус суддів».

Зобов`язати Господарський суд Запорізької області видати ОСОБА_1 довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці для перерахунку з 01 січня 2020 року раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання, із зазначенням в ній станом на 01 січня 2020 року суддівської винагороди, яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці в розмірі 113508,00 грн., у тому числі: посадовий оклад - 75672,00 грн., доплата за вислугу років (50%) - 37836,00 грн.

В решті позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачену суму судового збору в розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень 80 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Господарського суду Запорізької області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Роз`яснити учасникам справи, що відповідно до пункту 3 розділу VI Прикінцеві положення Кодексу адміністративного судочинства України у перебіг установленого судом строку для подання апеляційної скарги не враховується строк дії карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), запроваджений відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 (із змінами та доповненнями).

Суддя І.В. Новікова