Рішення № 89403086, 25.05.2020, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 травня 2020 р. Справа№200/4117/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Куденкова К.О., розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Донецькій області про визнання протиправною і скасування постанови,-

УСТАНОВИВ:

У квітні 2020 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 , позивач) звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держпраці у Донецькій області (далі - відповідач, ГУ Держпраці), в якому просить визнати протиправною і скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами ГУ Держпраці від 31 березня 2020 року № ДЦ10802/2064/АВ/П/ТД-ФС.

Обґрунтовуючи позов ФОП ОСОБА_1 посилається на те, що за допуск фізичної особи до роботи без оформлення трудового договору її вже притягнуто до адміністративної відповідальності постановою Дзержинського міського суду Донецької області у справі № 225/1228/20, що набрала чинності 23.03.2020, і застосовано стягнення у вигляді штрафу в розмірі 8500 грн. Накладення штрафу за те саме правопорушення постановою Головного управління Держпраці у Донецькій області про накладення штрафу уповноваженими особами № ДЦ10802/2064/АВ/П/ТД-ФС від 31 березня 2020 року є притягненням до того самого виду відповідальності за те саме правопорушення вдруге. Вважає це порушенням статті 61 Конституції України.

Відповідач надав відзив на адміністративний позов, яким просить відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Посилається на правомірність проведення інспекційного відвідування і необхідність притягнення до відповідальності незалежно від усунення позивачем виявлених порушень. Зазначає, що, за змістом ч. 3 і ч. 4 ст. 265 Кодексу законів про працю України, штрафи, застосування яких передбачене ч. 2 цієї статті, є фінансовими санкціями і не належать до адміністративно-господарських санкцій, визначених главою 27 Господарського кодексу України.

Ухвалою суду від 21.04.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, витребувано у відповідача докази.

Суд, перевіривши матеріали справи та оцінивши повідомлені обставини, дійшов наступних висновків.

ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) є фізичною особою-підприємцем, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, безоплатний доступ до яких забезпечується на підставі Порядку надання відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 10.06.2016 № 1657/5, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 10 червня 2016 року за № 839/28969.

12 лютого 2020 року ГУ Держпраці видано направлення № 232/04.2/15-33 на проведення інспекційного відвідування суб`єкта господарювання ФОП ОСОБА_1

19 лютого 2020 року ГУ Держпраці складено акт інспекційного відвідування позивача № ДЦ10802/2064/АВ, яким встановлено порушення ч. 1 і ч. 3 ст. 24 Кодексу законів про працю України та Постанови Кабінету Міністрів України № 413 від 17.06.2015 «Про порядок повідомлення Державній податковій службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу», а саме ФОП ОСОБА_1 допущено до роботи працівника ОСОБА_2 без укладання трудового договору, оформленого наказом власника, і без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, установленому про прийняття працівника на роботу, у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України.

19 лютого 2020 року складено припис про усунення виявлених порушень № ДЦ10802/2064/АВ/П, який отриманий позивачем 19.02.2020.

22 лютого 2020 року позивачем складено повідомлення № 1 про виконання вказаного припису.

Також 19.02.2020 ГУ Держпраці складений протокол про адміністративне правопорушення № ДЦ10802/2064/АВ/П/ПТ, в якому зазначено, що ФОП ОСОБА_1 вчинила адміністративне правопорушення, а саме 17 лютого 2020 року о 11 год. 25 хв., у АДРЕСА_3, у магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 » була допущена до роботи щодо продажу алкогольних напоїв та тютюнових виробів громадянка ОСОБА_2 без укладення трудового договору, оформленого наказом власника, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку встановленому про прийняття працівника на роботу, чим порушила вимоги частини 3 статті 24 Кодексу законів про працю України і Постанови Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 № 413 «Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу», за що передбачена відповідальність ч. 3 ст. 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

У вказаному протоколі також зазначено, що ОСОБА_2 пояснила, що стажується у ФОП ОСОБА_1 з 17.02.2019, здійснювала торгівлю продуктами харчування. Трудовий договір з ФОП ОСОБА_1 не оформлявся.

З постанови Дзержинського міського суду Донецької області від 13.03.2020 у справі № 225/1228/20, яка набрала законної сили 23.03.2020, випливає, що ОСОБА_1 визнана винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення і накладене адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 8500,00 грн.

У вказаному судовому рішенні встановлено, що під час проведення інспекційного відвідування фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1» встановлено порушення вимог законодавства про працю та про охорону праці, а саме: 17.02.2020 року о 11.25 год. фізична особа-підприємець ОСОБА_1 фактично допустила до роботи щодо продажу алкогольних напоїв та тютюнових виробів працівника ОСОБА_2 без оформлення трудового договору, чим порушила вимоги ч. 3 ст. 24 КЗпП та Постанову КМУ «Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу» від 17.06.2015 року №413, за що передбачена відповідальність ч.3 ст. 41 КУпАП.

Суд у вказаному судовому рішенні зазначив, що вважає доведеною повністю вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.41 КУпАП - фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту).

Згідно з квитанцією № 38 від 10.04.2020 позивачем сплачено 8500,00 грн адміністративного штрафу.

Оскаржуваною постановою ГУ Держпраці від 31 березня 2020 року № ДЦ10802/2064/АВ/П/ТД-ФС на позивача накладено штраф у розмірі 47230,00 грн.

З вказаної постанови випливає, що до позивача застосований штраф згідно з абзацом 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України на підставі встановлених в акті № ДЦ10802/2064/АВ від 19 лютого 2020 року обставин.

Спірні правовідносини виникли з приводу правомірності одночасного притягнення фізичної особи-підприємця до відповідальності за ч. 2 ст. 265 Кодексу законів про працю України та ч. 3 ст. 41 Кодексу України по адміністративні правопорушення за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту).

Згідно з ч. 3 ст. 24 Кодексу законів про працю України передбачено, що працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Частиною 1 статті 265 КЗпП України передбачено, що посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Абзацом 2 частини 2 статті 265 КЗпП України встановлено, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення, а до юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю та є платниками єдиного податку першої - третьої груп, застосовується попередження.

За змістом частин 3, 4 статті 265 КЗпП України штрафи, накладення яких передбачено частиною другою цієї статті, є фінансовими санкціями і не належать до адміністративно-господарських санкцій, визначених главою 27 Господарського кодексу України.

Штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Водночас, відповідальність за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) передбачена також Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Приписами ч. 3 ст. 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено, що фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), допуск до роботи іноземця або особи без громадянства та осіб, стосовно яких прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця, на умовах трудового договору (контракту) без дозволу на застосування праці іноземця або особи без громадянства - тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю, від п`ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже, частиною 2 статті 265 Кодексу законів про працю України і частиною 3 статті 41 Кодексу про адміністративні правопорушення України передбачена відповідальність для фізичних осіб-підприємців, які використовують найману працю, у вигляді штрафу, за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту).

Штраф за частиною 2 статті 265 КЗпП України є фінансовою санкцією, яка накладається постановою уповноваженої посадової особи Держпраці, що може бути оскаржена в судовому порядку, а штраф за частиною 3 статті 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення є адміністративною відповідальністю і накладається згідно із рішенням суду за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Суд звертає увагу, що і стаття 265 КЗпП, і стаття 41 КУпАП були викладені в такій редакції Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов`язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці» від 28.12.2014.

Ключової відмінністю цих двох статей є суб`єктний склад правопорушення. Завдяки цьому одночасно до відповідальності може бути притягнено юридичну особу як роботодавця (за ст. 265 КЗпП України) та посадову особу цієї юридичної особи (за ст. 41 КУпАП) за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудових відносин

Однак, у разі притягнення до відповідальності фізичної особи-підприємця на підставі абзацу другого ч. 2 ст. 265 КЗпП і частини 3 ст. 41 КУпАП, повністю збігаються суб`єкт відповідальності і вид порушення (допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору).

Позивач вважає, що притягнення його до відповідальності за одне й те саме порушення двічі суперечить ст. 61 Конституції України, відповідно до якої ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Закон не визначає, до якого саме виду юридичної відповідальності належать заходи впливу за правопорушення, передбачені у ч. 2 ст. 265 КЗпП України.

Кваліфікуючи вид цієї відповідальності, суд бере до уваги: (а) мету відповідальності - покарання роботодавців за порушення законодавства про працю та легалізація фонду оплати праці; (б) характер шкоди - шкоду заподіяно суспільству, а не працівнику; (в) вид стягнення - фінансова санкція у виді штрафу; (г) суб`єкт, який притягує до відповідальності - державний орган; (д) джерело сплати - штраф зараховується до державного бюджету.

Водночас диспозиції абзацу другого ч. 2 ст. 265 КЗпП України і ч. 3 ст. 41 КУпАП (у межах спірних в цій справі правовідносин) у частині визначення правопорушення абсолютно тотожні: "фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту)", а обставини, що послугували підставою їх встановлення для позивача - ідентичні.

Верховний Суд у постанові від 21.12.2018 у справі № 814/2156/16 дійшов висновку, що правопорушення, передбачені у частині 2 статті 265 КЗпП України так само, як і правопорушення, передбачене у частині 3 статті 41 КУпАП, належить до адміністративної відповідальності.

Застосовуючи ці підходи до справи, що розглядається, Суд звертає увагу, що за допуск фізичних осіб до роботи без оформлення трудового договору позивача вже притягнуто до адміністративної відповідальності постановою Дзержинського міського суду Донецької області від 13.03.2020 у справі № 225/1228/20, що набрала законної сили. Застосовано стягнення у вигляді штрафу в розмірі 8500 грн.

Накладення на неї штрафу за те саме правопорушення також оскаржуваною постановою ГУ Держпраці від 31 березня 2020 року № ДЦ10802/2064/АВ/П/ТД-ФС є притягненням до того самого виду відповідальності за те саме порушення вдруге, що є порушенням ст. 61 Конституції України.

Зазначене відповідає висновкам Верховного Суду, які наведені в постанові від 21.12.2018 у справі № 814/2156/16.

Враховуючі наведене, суд дійшов висновку про протиправність оскаржуваної постанови і наявність підстав її скасування.

Відповідно до квитанції від 10.04.2020 № 57 позивачем сплачено 840,80 грн судового збору за подання позову.

Частиною 1 ст. 139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, стягненню на користь позивача підлягає 840,80 грн понесених судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 2, 5-10, 19, 72-77, 90, 132-139, 143, 241-246, 250, 255, 295, підпунктом 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_2 ) до Головного управління Держпраці у Донецькій області (ідентифікаційний код: 39790445; 85302, Донецька область, м. Покровськ, вул. Прокоф`єва, буд. 82) про визнання протиправною і скасування постанови- задовольнити повністю.

Визнати протиправною і скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами Головного управління Держпраці у Донецькій області від 31 березня 2020 року № ДЦ10802/2064/АВ/П/ТД-ФС.

Стягнути на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Донецькій області суму судових витрат у розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 (вісімдесят) копійок.

Повне рішення суду складено 25 травня 2020 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки апеляційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину.

Суддя К.О. Куденков