Рішення № 89402929, 25.05.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Копія ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2020 року Справа № 160/3118/20 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Златіна Станіслава Вікторовича розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про визнання вимоги про сплату боргу протиправною та скасування вимоги, -

ВСТАНОВИВ:

19.03.2020 року ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 22.05.2020 року в якому просить:

- визнати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 06.11.2019 року №Ф - 1104-57. виданої ГУ ДФС у Дніпропетровській області протиправною;

- скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 06.11.2019 року №Ф - 1104-57, виданої ГУ ДФС у Дніпропетровській області;

- визнати Рішення №0110535740 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску протиправним.

Стягнути з відповідача на користь позивача ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), судовий збір у розмірі 840 грн 80 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним. ОСОБА_1 займалася підприємницькою діяльністю, 23.09.2019 року відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадського формування свою діяльність припинила. Після проходженням податкової перевірки у зв`язку з припиненням підприємницької діяльності, на підставі даних інформаційної системи органів доходів і зборів у позивача виникла заборгованість у вигляді недоїмки за сплату єдиного соціального внеску, про що було видана податкову вимогу від 07.10.2019 року №Ф-1104-57 на суму 15117,18 грн. Дана заборгованість була сплачена позивачем, про що свідчать квитанції від 26.11.2019, 13.11.2019, 18.10.2019 року. Відповідачем було видано ще одну вимогу 06.11.2019 року №Ф-1104-57. Позивач вважає, що дана вимога є необгрунтованою, протиправною та такою, що порушує її законні права, адже заборгованість зі сплати єдиного соціального внеску, яка утворилася на момент державної реєстрації припинення підприємницької діяльності, була сплачена позивачем у повному обсязі. При цьому, крім вимоги про сплату боргу (недоїмки) відповідачем неправомірно було видано Рішення №0110535740 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 12 грудня 2019 року. При цьому, на момент 12 грудня 2019 року позивачем вже було сплачено заборгованість зі сплати єдиного внеску.

У той же час позивач зазначає, що з 23.09.2019 року вона не здійснюю підприємницької діяльності як фізична особа підприємець. Факт того, що я не здійснювала і не могла здійснювати підприємницької діяльності підтверджується зокрема довідкою № 618 від 26.12.2019 року, у якій зазначено, що в період з 08.10.2019 року по теперішній час ОСОБА_1 бере участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та в період здійснення зазначених заходів. Дана довідка видана на підставі командира ОТУ «Північ» від 12.11.2019 року. Таким чином, спірні вимога про сплату боргу (недоїмки) та рішення про застосування штрафних санкцій є необґрунтованими, прийнятими без урахування всіх обставин, що мають значення для її прийняття, що має наслідком їх неправомірність та є підставою для скасування.

Ухвалою суду від 20.03.2020 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, а також встановлено відповідачу строк для надання відзиву на позов та докази на його обґрунтування.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд ухвалою від 25.05.2020р. по справі №160/3118/20 визнав поважними причини пропуску ОСОБА_1 строку звернення до адміністративного суду із даним позовом та ухвалив поновити ОСОБА_1 пропущений строк звернення до суду по справі №160/3118/20 та відмовив у задоволенні клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду.

07.04.2020 року представником відповідача подано письмовий відзив на позов, у якому у задоволенні позову просила відмовити повністю. В обґрунтування своєї позиції посилались на те, що позивач з 02.04.2010 по 23.09.2019 року перебував на обліку в органах ДФС як фізична особа-підприємець. Позивачем припинено підприємницьку діяльність лише 23.09.2019 року, то вимоги про сплату боргу, які нараховані за 2017 року, 1,2 квартал 2018 року є правомірними, оскільки позивачем несплачений борг. У зв`язку з чим було прийнято рішення від 19.06.2019 року № 0112405354 про застосування штрафних санкцій за несвоєчасне сплату єдиного внеску.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, письмових пояснень не надала.

Дослідивши матеріали, справи, суд встановив такі обставини справи.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , у період з 02.04.2010 року по 23.09.2019 року, була зареєстрована як фізична особа-підприємець.

Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців ОСОБА_1 припинила свою підприємницьку діяльність 23.09.2020 року

У зв`язку з припиненням підприємницької діяльності у позивача виникла заборгованість у вигляді недоїмки за сплату єдиного соціального внеску у розмірі 15 117,18 грн.

Дана заборгованість була сплачена, про що свідчать квитанції від 26.11.2019, 13.11.2019, 18.10.2019, копії яких містяться у матеріалах справи.

Згідно Довідки про безпосередню участь особи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпечення їх здійснення від 26.12.2019 року №618 ОСОБА_1 дійсно в період з 08.10.2019 року по теперішній час бере участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях.

Відповідно до Довідки від 28.12.2019р. № 769 Командира Військової частини А 4532, з 15.03.2015р. ОСОБА_1 перебуває на військовій службі за контрактом у військовій частині А4532 військової частини А1376 по теперішній час.

ОСОБА_1 , згідно посвідчення серії НОМЕР_2 від 21.10.2015 , є учасником бойових дій.

06.11.2019 року податковим органом сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-110457, ОСОБА_1 зі сплаті єдиного внеску відповідно до ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» у розмірі 12 417,18 грн.

12.12.2019 року Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області винесено рішення №0110535740 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.

Судом на підставі письмових пояснень відповідача встановлено, що недоїмка нарахована за 2017рік, 1,2 квартали 2018 року включно.

Даючи правову оцінку фактичним обставинам справи, суд зазначає наступне.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" №2464-VI від 08.07.2010 року (далі - Закон №2464-VI).

Відповідно до пункту другого частини першої статті 1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно з пунктом четвертим частини першої статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Пунктом 2 статті 6 Закону №2464-VI встановлено обов`язок платника єдиного внеску своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок зокрема, та визначено інші обов`язки платника.

08.06.2014 набрав чинності Закон України від 20.05.2014 року №1275-VII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації", яким розділ VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 08.07.2010 №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" доповнено пунктом 92, відповідно до якого під час особливого періоду, визначеного Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", призвані на військову службу під час мобілізації або залучені до виконання обов`язків щодо мобілізації за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, на весь строк їх військової служби звільняються від виконання своїх обов`язків, визначених пунктом 2 статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", якщо вони не є роботодавцями.

Підставою для такого звільнення є заява фізичної особи - підприємця та копія військового квитка або копія іншого документа, виданого відповідним державним органом, із зазначенням даних про призов такої особи на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, які подаються до органу доходів і зборів фізичною особою - підприємцем протягом 10 днів після її демобілізації. Якщо демобілізована фізична особа - підприємець перебуває на лікуванні (реабілітації) у зв`язку з виконанням обов`язків під час мобілізації, заява і копія військового квитка або копія іншого документа, виданого відповідним державним органом, подаються протягом 10 днів після закінчення її лікування (реабілітації).

Законом від 20.05.2014 №1275-VII встановлено, що цей пункт застосовується з першого дня мобілізації, оголошеної Указом Президента України від 17 березня 2014 №303 "Про часткову мобілізацію", затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про часткову мобілізацію", та протягом усього особливого періоду.

Аналогічні норми містяться і в Інструкції Про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженій наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449 (у редакції наказу Міністерства фінансів України 28.03.2016 року №393).

Зокрема, пунктом 7 розділу ІV вказаної Інструкції визначено, що протягом особливого періоду, визначеного Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", платники, визначені підпунктами 3 та 4 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, які призвані на військову службу під час мобілізації або залучені до виконання обов`язків щодо мобілізації за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, на весь строк їх військової служби звільняються від виконання своїх обов`язків, якщо вони не є роботодавцями.

При цьому зазначені платники звільняються від виконання обов`язків платника єдиного внеску, якщо вони не є роботодавцями, з першого календарного дня місяця призову на військову службу під час мобілізації платника до останнього календарного дня місяця, в якому платника було демобілізовано або завершено його лікування (реабілітацію).

Таким чином, за змістом пункту 92 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 08.07.2010 №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (із змінами внесеними Законом України від 20.05.2014 №1275-VII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації") та пункту 7 Інструкції Про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування передбачено, що підставою для звільнення від виконання обов`язків, визначених пунктом 2 статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", є:

- призов на військову службу під час мобілізації;

- або залучення до виконання обов`язків щодо мобілізації за посадами, передбаченими штатами воєнного часу.

Судом встановлено та підтверджується письмовими доказами, наявними у матеріалах справи, що ОСОБА_1 перебуває на військовій службі з 15.03.2015 року та у період з 08.10.2019 року по теперішній час безпосередньо бере участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях.

Суд зазначає, що за змістом пункту 9-2 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 08.07.2010 №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" для настання передбачуваних наслідків, а саме: звільнення від виконання обов`язків, визначених пунктом 2 статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", визначальним є те, що особа призвана на військову службу під час мобілізації або ж залучена до виконання обов`язків щодо мобілізації за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, при цьому не є роботодавцем.

Також судом встановлено, що позивач у період з 15.03.2015 року по день розгляду справи перебуває на військовій службі за контрактом у військовій частині А 4532 військової частини А 1376.

У відповідності до вимог п.1 ч.1 ст. 1 Закону України № 2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, військові частини та органи, які виплачують грошове забезпечення, допомогу по тимчасовій непрацездатності, допомогу у зв`язку з вагітністю та пологами, допомогу, надбавку або компенсацію відповідно до законодавства для таких осіб: військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, у тому числі тих, які проходять військову службу під час особливого періоду, визначеного законами України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та "Про військовий обов`язок і військову службу".

Згідно правової позиції Верховного Суду, яка викладена у постанові від 27.11.2019 року по справі № 160/3114/19, оскільки єдиною метою збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством саме прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, то в розумінні Закону № 2464-VI позивач є застрахованою особою, і єдиний внесок за нього в період, за який винесена оскаржувана вимога (2017, 2018 роки), нараховував та сплачував роботодавець в розмірі не менше мінімального, що виключає обов`язок по сплаті у цей період єдиного внеску позивачем ще і як особою, що має право провадити адвокатську діяльність, проте не отримувала дохід від неї.

Відповідач не надав суду доказів здійснення підприємницької діяльності позивачем у період 2017 та 2018 років як і доказів отримання позивачем доходу від даної діяльності.

За цих обставин варто зазначити, що наявність у позивача статусу фізичної особи - підприємця лише посвідчує право на здійснення підприємницької діяльності, однак не є доказом здійснення такої діяльності та отримання від такої діяльності доходу.

Не змінює вищенаведеного і факт перебування особи на обліку в органах фіскальної служби, оскільки взяття на облік осіб, здійснюється органом доходів і зборів незалежно від наявності обов`язку щодо сплати того чи іншого податку або збору.

Водночас, відповідачем не було надано належних доказів на підтвердження своєї правової позиції, а відтак, суд дійшов висновку, що відповідач, приймаючи оскаржувану вимогу, діяв не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачені законодавством України, а тому суд вважає за необхідне визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДПС у Дніпропетровській області 06.11.2019 р. № Ф-1104-57 та Рішення №0110535740 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску протиправним.

Частиною 2 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України визначено, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із частинами 1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В силу ч.3 ст.90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити з викладених вище підстав.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно з ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що позов задоволено, слід повернути позивачу судові витрати по справі в розмірі 840,80 грн.

Керуючись ст.ст.8, 9, 72, 77, 132, 139, 241 - 246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (49000, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-А, код ЄДРПОУ 39394856) третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області (просп. Дмитра Яворницького, 21-А, Дніпро, 49027, код ЄДРПОУ 34984907) про визнання вимоги про сплату боргу протиправною та скасування вимоги - задовольнити.

Визнати протиправною і скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 06.11.2019 року №Ф - 1104-57 виданої ГУ ДФС у Дніпропетровській області протиправною.

Визнати протиправним та скасувати Рішення №0110535740 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.

Стягнути на користь Державного бюджету України з Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (49000, вул. Сімферопольська, 17-А, м. Дніпро, код ЄДРПОУ 39394856) за рахунок його бюджетних асигнувань судові витрати з оплати судового збору у сумі 840,80 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя (підпис) С.В. Златін

Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду

Помічник судді Лісна А.М.

Рішення не набрало законної сили станом на 25.05.2020 року

Помічник судді Лісна А.М.