Рішення № 89402878, 25.05.2020, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2020 року м. Житомир справа № 240/1484/20

категорія 112030000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Черняхович І.Е., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправною відмову, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області у призначенні та виплаті ОСОБА_1 грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій на день її призначення, відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування";

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити та провести ОСОБА_1 виплату грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій на день її призначення, відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

В обґрунтування заявлених позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що оскільки на день досягнення пенсійного віку вона працювала в закладі охорони здоров`я на посаді, яка надавала їй право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", та мала страховий стаж роботи на такій посаді понад 30 років, то відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" вона має право на отримання грошової допомога у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення. Однак, Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області відмовило їй у виплаті вказаної допомоги у зв`язку з тим, що Державна установа "Житомирський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров`я України", де вона працювала на день досягнення пенсійного віку, є закладом громадського здоров`я, який не передбачений Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909. З огляду на вказане, відповідач дійшов висновку, що права на отримання передбаченої пунктом 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" грошової допомоги позивач не має, тому що на день досягнення пенсійного віку вона не працювала в закладі охорони здоров`я на посаді, яка надає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Позивач вважає таку відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області у виплаті їй грошової допомоги протиправною, з огляду на те, що відповідно до розділу 2 Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909, право на пенсію за вислугу років мають лікарі та середній медичний персонал установ з проведення лабораторних та інструментальних досліджень і випробувань Держсанепідслужби. Натомість, вона з 01.01.2013 вона працювала в Державній установі "Житомирський обласний лабораторний центр Держсанепідслужби України", яка з 28.07.2016 була перейменована в Державну установу "Житомирський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров`я України". Враховуючи зазначене, ОСОБА_1 вважає, що зміна назви Державної установи "Житомирський обласний лабораторний центр Держсанепідслужби України", яка віднесена до Переліку закладів і установ охорони здоров`я і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, на Державну установу "Житомирський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров`я України" не свідчить про перепрофілювання закладу та не може бути підставою для визначення його, як закладу, робота в якому не дає право на призначення пенсії за вислугу років та на отримання вищезазначеної грошової допомоги.

Вказані обставини, зумовили звернення ОСОБА_1 з даним позовом до суду.

Ухвалою від 25 лютого 2020 року відкрито провадження у справі №240/1484/20 за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.

Копію ухвали про відкриття провадження у справі 27 лютого 2020 року було надіслано на адресу місцезнаходження Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, що повернулось на адресу суду, ухвалу про відкриття провадження у справі Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській отримало 02 березня 2020 року (а.с.60).

23 березня 2020 року до суду надійшов відзив Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на позовну заяву, в якому відповідач зазначив, що позовні вимоги ОСОБА_1 є безпідставними та необґрунтованими, а дії управління щодо відмови позивачу в призначенні грошової допомоги є правомірними. Таку позицію відповідач аргументував тим, що на день досягнення пенсійного віку та зверненням до управління із заявою про призначення пенсії позивач працювала в Державній установі "Житомирський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров`я України". Відповідно до пункту 1 статуту Державної установи "Житомирський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров`я України", затвердженого наказом МОЗ України від 30.05.2019 №1199, лабораторний центр є установою, яка належить до закладів громадського здоров`я, що підтверджуються також наказом МОЗ України від 28.10.2002 №385 "Про затвердження переліків закладів охорони здоров`я, лікарських, провізорських посад, посад молодших спеціалістів з фармацевтичною освітою, посад професіоналів у галузі охорони здоров`я та посад фахівців у галузі охорони здоров`я з у закладах охорони здоров`я", в пункті 2.3 ч. 3 якого зазначено, що лабораторний центр (обласний, міський, на водному, залізничному, повітряному транспорті) Міністерства охорони здоров`я України відноситься до закладів громадського здоров`я. З огляду на те, що заклади громадського здоров`я не передбачені розділом 2 "Охорона здоров`я" Переліку, затвердженого наказом МОЗ України від 28.10.2002 №385, Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області вважає, що підстави для виплати ОСОБА_1 грошової допомоги відсутні, а тому позов не підлягає задоволенню (а.с.74-76).

26 березня 2020 року відділом документального забезпечення суду було зареєстровано відповідь ОСОБА_1 на відзив на позовну заяву (вх.№9490/20), в якій позивач зазначила, що не погоджується з доводами відповідача та посилалась на підстави аналогічні тим, які були зазначені нею в обґрунтування позовних вимог (а.с.78-83).

Зважаючи на незначну складність справи, суд вважає за можливе розглянути дану адміністративну справу за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи відповідно до норм ст.ст. 257, 263 КАС України.

У відповідності до частини четвертої статті 243 КАС України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що з 30.07.2019 ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області та отримує пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», що підтверджується пенсійним посвідченням № НОМЕР_1 (а.с.14).

Записама в трудові книжці ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 від 31.03.1980 (а.с.27-28) підтверджено, що позивач:

- в період з 31.03.1980 по 01.09.1983 - працювала на посаді завідуючої здравпунктом спеціального кар`єра с. Миролюбівка;

- в період з 01.09.1983 по 01.07.1989 - навчалась на санітарно-гігієнічному факультеті Київського медичного інституту імені академіка Богомольця;

- в період з 01.08.1989 по 01.08.1990 - працювала лікарем інтерном по бактеріології в Житомирській обласній санітарно-епідеміологічній станції;

- в період з 01.08.1990 по 25.06.1997 - працювала на посаді лікаря-бактеріолога в бактеріологічній лабораторії Житомирської міської санітарно-епідеміологічної станції;

- в період з 26.06.1997 по 07.01.2009 - працювала на посаді лікаря-бактеріолога в бактеріологічній лабораторії Житомирської обласної санітарно-епідеміологічної станції;

- в період з 08.01.2009 по 30.06.2009 - працювала на посаді лікаря-бактеріолога відділу особливо небезпечних інфекцій Житомирської обласної санітарно-епідеміологічної станції;

- в період з 01.07.2009 по 31.12.2012 - працювала на посаді завідуючої лабораторії відділу особливо небезпечних інфекцій Житомирської обласної санітарно-епідеміологічної станції;

- в період з 01.01.2013 по даний час - працює на посаді завідуючої лабораторії особливо небезпечних інфекцій - лікаря-бактеріолога ДУ «Житомирський обласний лабораторний центр Держсанепідслужби України».

Крім того, в трудовій книжці позивача міститься запис відповідно до якого, з 28.07.2016 назву ДУ «Житомирський обласний лабораторний центр Держсанепідслужби України» на підставі наказу від 28.07.2016 №125-сл та наказу МОЗУ від 01.07.2016 №664 було змінено на ДУ «Житомирський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров`я України» (а.с.28).

ОСОБА_1 вважає, що оскільки станом на день досягнення нею пенсійного віку (29.07.2019) вона працювала в закладі охорони здоров`я на посаді, яка надавала їй право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та мала страховий стаж роботи на такій посаді понад 30 років, то вона має право на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій, передбаченої пунктом 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

З метою реалізації свого права на отримання вказаної грошової допомоги ОСОБА_1 звернулась з відповідною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області.

Однак у відповідь на свою заяву позивач отримала від Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області лист від 23.01.2020 №Ш-6349 з відмовою у виплаті їй грошової допомоги, передбаченої пунктом 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". В обґрунтування такої відмови відповідач зазначив, що Державна установа "Житомирський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров`я України", де вона працювала на день досягнення пенсійного віку, відповідно до пункту 2.3 розділу 2 Переліку закладів охорони здоров`я, затвердженого Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 28.10.2002 № 385, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12 листопада 2002 року за № 892/7180, є закладом громадського здоров`я. Натомість, Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909, заклади громадського здоров`я не передбачені. З огляду на зазначене Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області вказало, що в даному випадку відсутні підстави для зарахування до спеціального стажу позивача періоду її роботи з 01.01.2013 в ДУ «Житомирський обласний лабораторний центр Держсанепідслужби України», та як наслідок у зв`язку з тим, що станом на день досягнення пенсійного віку вона не працювала в закладі охорони здоров`я на посаді, яка надавала б їй право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", відсутні підстави для виплати їй грошової допомоги, передбаченої пунктом 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (а.с.13).

ОСОБА_1 вважає таку відмову у виплаті їй грошової допомоги протиправною, а тому вона звернулась з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Статтею 46 Основного Закону визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до п. 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон України №1058-IV) особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення. Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Зі змісту вищезазначеної норми вбачається, що особа набуває права на отримання грошової допомоги, передбаченої п. 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України №1058-IV, у випадку якщо вона:

1) досягла пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України №1058-IV;

2) на момент досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювала в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення";

3) на момент досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, мала страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення";

4) не отримувала раніше будь-яку пенсію.

При цьому для отримання вказаної грошової допомоги необхідне одночасне дотримання всіх вищезазначених умов.

Частиною 1 статті 26 Закону України №1058-IV визначено, що право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років; а з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років.

Разом з тим, до досягнення віку, встановленого абзацами першим і другим цієї частини, право на пенсію за віком за наявності відповідного страхового стажу мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 59 років - які народилися з 1 квітня 1960 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 .

З наявної у матеріалах справи копії паспорту ОСОБА_1 вбачається, що вона народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 , а тому, з огляду на положення ч. 1 ст. 26 Закону України №1058-IV, право на призначення пенсії за віком вона набула після досягнення 59 років, тобто з 29.07.2019.

Станом на дату досягнення пенсійного віку - 29.07.2019 ОСОБА_1 працювала на посаді завідуючої лабораторії особливо небезпечних інфекцій - лікаря-бактеріолога ДУ "Житомирський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров`я України", що підтверджується відповідними записами в її трудовій книжці серії НОМЕР_2 (а.с.27-28), а також інформацією, вказаною в довідці від 14.02.2020 №08/03-433, виданій ДУ "Житомирський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров`я України" (а.с.29).

Заперечуючи право ОСОБА_1 на отримання грошової допомоги, передбаченої пунктом 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", відповідач виходив з того, що станом на день досягнення пенсійного віку вона працювала в Державній установі "Житомирський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров`я України", який є закладом громадського здоров`я та не належить до затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909 переліку закладів охорони здоров`я, робота в яких надає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Однак суд не погоджується з таким твердженні відповідача з огляду на наступне.

Відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців;

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення, які в період до 1 січня 2016 року мали вислугу років на відповідних посадах не менше тривалості, передбаченої абзацами першим та другим цього пункту.

Згідно з абзацом 3 пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України №1058-IV порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Так, умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" визначені в Порядку обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1191 (далі - Порядок №1191).

Пунктом 5 Порядку №1191 передбачено, що грошова допомога надається особам, яким починаючи з 1 жовтня 2011 року призначається пенсія за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.

Згідно з пунктом 2 Порядку №1191 до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" і "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", що передбачені зокрема: переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04 листопада 1993 року № 909 "Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років".

Страховий стаж, передбачений пунктами 2 і 3 цього Порядку, враховується в календарному обчисленні. При цьому допускається підсумовування страхового стажу за періоди роботи, які дають право на призначення пенсії відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (п. 4 Порядку №1191).

Визначення поняття "заклад охорони здоров`я" міститься у статті 3 Основ законодавства України про охорону здоров`я, затверджених Законом України від 19.11.1992 №2108-XII, згідно з якою це юридична особа будь-якої форми власності та організаційно-правової форми або її відокремлений підрозділ, що забезпечує медичне обслуговування населення на основі відповідної ліцензії та професійної діяльності медичних (фармацевтичних) працівників.

Відповідно до розділу 2 "Охорона здоров`я" Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 року № 909 (далі - Перелік №909) передбачено, що до закладів і установ охорони здоров`я, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років належить: лікарняні заклади, лікувально-профілактичні заклади особливого типу, лікувально-трудові профілакторії, амбулаторно-поліклінічні заклади, заклади швидкої та невідкладної медичної допомоги, заклади переливання крові, заклади охорони материнства і дитинства, санаторно-курортні заклади, установи з проведення лабораторних та інструментальних досліджень і випробувань Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспоживслужби та територіальні органи Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспоживслужби (щодо працівників, які не є державними службовцями), санітарно-епідеміологічні заклади, діагностичні центри; Аптеки, аптечні кіоски, аптечні магазини, контрольно-аналітичні лабораторії; Медико-соціальні експертні комісії, бюро судово-медичної експертизи.

Таким чином, із Переліку №909 слідує, що право на пенсію за вислугу років мають лікарі та середній медичний персонал установ з проведення лабораторних та інструментальних досліджень і випробувань Держсанепідслужби та територіальні органи Держсанепідслужби.

У примітках 2-4 до вищезазначеного Переліку №909 визначено, що робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах, передбачених цим переліком, дає право на пенсію незалежно від форми власності або відомчої належності закладів і установ.

При цьому робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах до 1 січня 1992 року, яка давала право на пенсію за вислугу років відповідно до раніше діючого законодавства, зараховується до стажу для призначення пенсії за вислугу років, а при призначенні пенсії за вислугу років зазначеним у цьому переліку особам допускається підсумовування стажу за періоди їх роботи у закладах і установах освіти, охорони здоров`я та соціального захисту.

Пунктом 1 розділу ІІ Переліку установ, організацій та посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого Постановою Ради Міністрів СРСР від 17.12.1959 №1397 визначено, що право на призначення пенсії за вислугу років мали лікарі та лаборанти санітарно-епідеміологічних станцій.

У пункті 2 Переліку закладів охорони здоров`я, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 28.10.02 № 385, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.11.02 за №892/7180, до санітарно-профілактичних закладів віднесено санітарно-епідеміологічні заклади, зокрема, санітарно-епідеміологічні станції (центральна, республіканська, обласна, міська, міжрайонна, районна).

Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 19.11.12 № 924 пункт 2 доповнено підпунктом 2.3, відповідно до якого до Переліку закладів охорони здоров`я віднесено установи Держсанепідслужби України - лабораторний центр (головний, республіканський, обласний, міський, на водному, залізничному, повітряному транспорті).

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.12 №1181 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України" у абзаці першому розділу 2 переліку закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 4.11.93 №909, у графі "Найменування закладів і установ" слова "санітарно-епідеміологічні заклади" замінено словами "установи з проведення лабораторних та інструментальних досліджень і випробувань Держсанепідслужби та територіальні органи Держсанепідслужби (щодо працівників, які не є державними службовцями)".

Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 16.05.18 № 933 підпункт 2.3 пункту 2 Переліку закладів охорони здоров`я викладено у новій редакції, відповідно до якої до санітарно-профілактичних закладів віднесено заклади громадського здоров`я: лабораторний центр (обласний, міський, на водному, залізничному, повітряному транспорті) Міністерства охорони здоров`я України; Центр громадського здоров`я Міністерства охорони здоров`я України; Центр громадського здоров`я (обласний, міст Києва та Севастополя).

Крім того, цим наказом Пояснення до Переліку закладів охорони здоров`я доповнено пунктом 19, згідно з яким заклади громадського здоров`я - заклади охорони здоров`я, завданнями яких є діяльність у сфері епідеміологічного нагляду (спостереження), профілактики неінфекційних захворювань, захисту населення від інфекційних хвороб, протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу та іншим соціально небезпечним захворюванням у межах, визначених установчими документами.

Водночас зміни відповідні зміни до Переліку №909 Кабінетом Міністрів України не вносились.

В ході розгляду справи судом було встановлено, що ОСОБА_1 в період з 01.08.1990 по 25.06.1997 працювала в бактеріологічній лабораторії Житомирської міської санітарно-епідеміологічної станції, а в період з 26.06.1997 по 31.12.2012 вона працювала лікарем-бактеріологом бактеріологічної лабораторії, лікарем-бактеріологом відділу особливо небезпечних інфекцій та завідуючою лабораторії відділу особливо небезпечних інфекцій Житомирської обласної санітарно-епідеміологічної станції.

Суд враховує, що посади лікарів та середнього медичного персоналу (незалежно від найменування посад) в санітарно-епідеміологічних станціях віднесені до Переліку закладів охорони здоров`я та посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років.

Разом з тим, з 1 січня 2013 року Житомирська обласна санітарно-епідеміологічна станція на підставі наказу Державної санітарно-епідеміологічної служби України від 28.11.2012 №112 була реорганізована в Державну установу «Житомирський обласний лабораторний центр Держсанепідслужби України» (а.с.22).

Починаючи з 01.01.2013 по 28.07.2016 ОСОБА_1 працювала на посаді завідуючої лабораторії особливо небезпечних інфекцій - лікаря-бактеріолога Державної установи «Житомирський обласний лабораторний центр Держсанепідслужби України».

Із наказу Держсанепідслужби України №112 від 28 листопада 2012 року «Про утворення Державної установи «Житомирський обласний лабораторний центр Держсанепідслужби України» слідує, що Центр був створений з метою забезпечення проведення лабораторних та інструментальних досліджень і випробувань у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення (а.с.22).

Згідно з п. 1.1 Статуту Державної установи «Житомирський обласний лабораторний центр Держсанепідслужби України» центр є санітарно-профілактичним закладом охорони здоров`я, основним завданням якого є забезпечення проведення лабораторних та інструментальних досліджень і випробувань у сфері санітарно-епідемічного благополуччя населення (а.с.24).

Відповідно до ліцензії серії АЕ №197357 МОЗ України, виданій Державній установі «Житомирський обласний лабораторний центр Держсанепідслужби України» (ідентифікаційний код юридичної особи №384999986) основною діяльністю установи є медична практика (а.с.15).

З 28 липня 2016 року на підставі наказу Міністерства охорони здоров`я України №644 від 01 липня 2016 року «Про прийняття до сфери управління Міністерства охорони здоров`я України цілісних майнових комплексів державних підприємств та державних установ» Державна установа «Житомирський обласний лабораторний центр Держсанепідслужби України» була перейменована у Державну установу "Житомирський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров`я України" (а.с.19-21).

Наказом Міністерства охорони здоров`я України №689 від 8 липня 2016 року «Про внесення змін до наказу Міністерства охорони здоров`я України від 1 липня 2016 року №644», був затверджений Статут Державної установи «Житомирський обласний лабораторний центр МОЗ України», укладений контракт з директором Центру та на праві оперативного управління закріплено майно (а.с.17-18).

Згідно з п. 1 розділу І Статуту Державної установи «Житомирський обласний лабораторний центр МОЗ України», затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08.07.2016 №689, центр є санітарно-профілактичною установою охорони здоров`я, заснованою на державній власності та належить до сфери управління Міністерства охорони здоров`я України. Відповідно до п. 1 розділу ІІІ Статуту центр утворений з метою реалізації державної політики у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення, що передбачає:

1) Проведення лабораторних та інструментальних досліджень і випробувань у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення;

2) Здійснення заходів, спрямованих на санітарну охорону державного кордону України;

3) Проведення державного обліку інфекційних і професійних захворювань, отруєнь, розслідування причин і умов виникнення інфекційних захворювань, отруєнь, радіаційних аварій (а.с.23).

В подальшому, наказом Міністерства охорони здоров`я України №1199 від 30.05.2019 був затверджений новий Статут Державної установи «Житомирський обласний лабораторний центр МОЗ України», згідно з п. 1 якого центр є установою, що належить до закладів громадського здоров`я, головним завданням якої є діяльність у сфері епідеміологічного нагляду (спостереження), профілактики неінфекційних захворювань, захисту населення від інфекційних хвороб у межах визначених цим Статутом (а.с.25).

З наведеного вбачається, що з 01 січня 2013 року ОСОБА_1 працювала на посаді завідуючої лабораторії особливо небезпечних інфекцій - лікаря-бактеріолога Державної установи "Житомирський обласний лабораторний центр Держсанепідслужби України ", яка з 28 липня 2016 року була перейменована у Державну установу «Житомирський обласний лабораторний центр МОЗ України». При цьому мета, предмет діяльності та завдання лабораторного центру залишилися незмінними: проведення лабораторних та інструментальних досліджень і випробувань у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.12 №1181 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України" у абзаці першому розділу 2 переліку закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 4.11.93 №909, у графі "Найменування закладів і установ" слова "санітарно-епідеміологічні заклади" замінено словами "установи з проведення лабораторних та інструментальних досліджень і випробувань Держсанепідслужби та територіальні органи Держсанепідслужби (щодо працівників, які не є державними службовцями)".

Наведене мало місце з огляду на утворення у 2011 році Державної санітарно-епідеміологічної служби України як центрального органу виконавчої влади та передання їй функцій щодо здійснення державного санітарно-епідеміологічного нагляду та контролю за дотриманням вимог санітарного законодавства.

На цій підставі Урядом приведено положення Переліку № 909 у відповідність до вимог чинного законодавства з огляду на утворення на місцях лабораторних центрів Держсанепідслужби (а у подальшому - МОЗ України) замість санітарно-епідеміологічних станцій .

Робота на посадах лікарів та середнього медичного персоналу (незалежно від найменування посад) в установах з проведення лабораторних та інструментальних досліджень і випробувань Держсанепідслужби та територіальних органах Держсанепідслужби передбачена у Переліку закладів охорони здоров`я та посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років.

У свою чергу, зміна найменування державної установи, у якій працювала позивач, з огляду на перепідпорядкування її МОЗ України замість Держсанепідслужби, не є підставою для висновку про виключення посади позивача з переліку посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років.

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що період роботи позивача з 01.01.2013 на посаді завідуючої лабораторії особливо небезпечних інфекцій - лікаря-бактеріолога Державної установи "Житомирський обласний лабораторний центр Держсанепідслужби України", яка з 28 липня 2016 року була перейменована у Державну установу «Житомирський обласний лабораторний центр МОЗ України» підлягає врахуванню до спеціального стажу при визначені її права на призначення грошової допомоги.

Таким чином, станом на день досягнення пенсійного віку ОСОБА_1 працювала завідуючою лабораторії особливо небезпечних інфекцій - лікаря-бактеріолога ДУ «Житомирський обласний лабораторний центр МОЗ України» , тобто на посаді, робота на якій дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Суд акцентує увагу на тому, що поняття закладу громадського здоров`я, яким оперує відповідач відмовляючи позивачу у призначенні грошової допомоги, з`явилось у Переліку закладів охорони здоров`я лише на підставі наказу Міністерства охорони здоров`я України від 16.05.18 №933, яким підпункт 2.3 пункту 2 названого Переліку викладено у новій редакції з огляду на перепідпорядкування закладів та установ Держсанепідслужби України МОЗ України.

За таких обставин, суд визнає необґрунтованими посилання пенсійного органу на відсутність у Переліку №909 закладів громадського здоров`я, як на підставу для відмови у виплаті ОСОБА_1 грошової допомоги, адже наведене має місце виключно з підстав не приведення положень названого переліку у відповідність до вимог чинного законодавства з огляду на перепідпорядкування закладів та установ Держсанепідслужби України МОЗ України.

Підсумовуючи вищенаведене, суд зауважує, що ОСОБА_1 з 30 липня 2019 року призначена пенсія за віком, станом на день досягнення пенсійного віку позивач працювала у закладах та установах державної та/або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту "е" статті 55 Закону №1788-ХІІ, а її стаж роботи на таких посадах на момент досягнення пенсійного віку становив понад 30 років. Крім того, позивачу до моменту призначення пенсії за віком, пенсія з інших підстав не призначалась, одноразова грошова допомога не виплачувалась.

З огляду на зазначене, суд приходить до висновку, що у спірних відносинах дотримано всіх умов, визначених пунктом 7-1 Прикінцевих положень Закону №1058-IV, для виплати позивачу грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Відтак, відмова пенсійного органу у виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги ґрунтується на хибному розумінні відповідачем положень чинного законодавства, а тому є протиправною.

Застосовуючи механізм належного захисту прав позивача та їх відновлення, користуючись повноваженнями, наданими ч. 2 ст. 9, ч. 2 ст. 245 КАС України, суд вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити та провести виплату ОСОБА_1 грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій на день її призначення відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 2 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлює, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач не довів правомірність своїх дій щодо відмови позивачу у призначенні та виплаті грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій на день її призначення, відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а тому суд позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду з адміністративним позовом позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 840,80 гривень, що підтверджується квитанцією від 19.02.2020 №35 (а.с.55).

З огляду на положення ч. 1 ст. 139 КАС України, суд дійшов висновку, що стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягають судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 840,80 гривень.

Керуючись статями 77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 257, 262, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. О.Ольжича, 7, м.Житомир, 10003; код ЄДРПОУ 13559341) про визнання протиправною відмову, зобов`язання вчинити дії - задовольнити.

Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. О.Ольжича, 7, м.Житомир, 10003; код ЄДРПОУ 13559341) у призначенні та виплаті ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій на день її призначення, відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування";

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. О.Ольжича, 7, м. Житомир, 10003; код ЄДРПОУ 13559341) призначити та провести виплату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) виплату грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій на день її призначення, відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області (вул.О.Ольжича, 7, м. Житомир, 10003; код ЄДРПОУ 13559341) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 840,80 гривень (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Встановлений строк на апеляційне оскарження відповідно до п. 3 Розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України продовжується на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Суддя І.Е.Черняхович