Ухвала суду № 89402855, 25.05.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

25 травня 2020 року Справа № 160/5434/20

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Лозицька І.О., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, виконуючої обов`язки начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області Щирби Олени Миколаївни про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

20.05.2020 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, виконуючої обов`язки начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області Щирби Олени Миколаївни, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та виконуючої обов`язки начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області Щирби Олени Миколаївни щодо відмови у проведенні дисциплінарного провадження за фактом приховування підлеглими державними службовцями відомостей, отриманих із Государственного казенного учреждения «Государственный архив Приморского края », надісланих 12.01.2018 року № 5630-П для вирішення спірного питання з призначення пенсії за віком ОСОБА_1 , та щодо надання заздалегідь неправдивих відомостей до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська під час слухання справи № 200/21805/17;

- зобов`язати керівника Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області здійснити дисциплінарне провадження для встановлення винних та притягнення їх до відповідальності за фактами приховування підлеглими державними службовцями відомостей, отриманих із Государственного казенного учреждения «Государственный архив Приморского края », надісланих 12.01.2018 року № 5630-П для вирішення спірного питання з призначення пенсії за віком ОСОБА_1 та надання заздалегідь неправдивих відомостей до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська під час слухання справи № 200/21805/17.

Суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи:

1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність;

2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником);

3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу;

4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності;

5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними);

6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Суд, вивчивши позовну заяву ОСОБА_1 , доходить висновку, що адміністративний позов подано з порушенням вимог, встановлених ч. 3 ст. 161 КАС України. Адже, в порушення вимог ч. 3 ст. 161 КАС України до позовної заяви не додано документа про сплату судового збору у встановленому законом розмірі за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 161 КАС України, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відтак, за подання до адміністративного суду позовної заяви немайнового характеру позивач не сплатив судовий збір, натомість подав заяву про відстрочення сплати судового збору.

В обґрунтування своєї заяви позивач зазначив, що він є ветераном праці та тривалий час шукає справедливості, оскаржуючи в судовому порядку, в тому числі дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо отримання належного рівня пенсійного забезпечення. Так, за поясненнями позивача, він протягом останніх років має значні судовий витрати, в тому числі на правову допомогу. На підтвердження вказаних тверджень позивач надав суду: копії судових рішень, заяв, листів, а також копію посвідчення ветерана праці серії НОМЕР_1 , виданої 16.11.2017 року.

Тому, позивач просить суд відстрочити сплату судового збору за подання адміністративного позову на строк до ухвалення судового рішення у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з абз. 4 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік», з 1 січня 2020 року встановлено прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2102,00 гривень.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подання, зокрема, фізичною особою, до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру встановлена ставка судового збору у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто станом на момент звернення до суду така становить 840,80 грн.

При цьому, суд, вивчивши доводи позивача, зазначає, що заява позивача щодо відстрочення сплати судового збору є необґрунтованою, а його посилання на положення ст. 133 КАС України та п. 3 ч. 1 ст. 8 Закону України є безпідставними.

Так, відповідно до ст. 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є:

а) військовослужбовці;

б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;

в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю;

г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї;

ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Натомість, зазначені позивачем у клопотанні підстави для відстрочення сплати судового збору не відповідають тим умовам, які відповідно до вимог ст. 8 Закону України «Про судовий збір», надають суду правові підстави для відстрочення сплати судового збору. Так, позивач у своїй заяві посилається на положення п. 3 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір», проте обґрунтовує її тим, що має скрутний майновий стан, у зв`язку з численними судовими провадженнями, зокрема з Головним управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

Також, суд зазначає, що ст. 129 Конституції України визначено, що однією із засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Згідно з положеннями ст. 9 Конституції України та ст. 17, ч. 5 ст. 19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі», «право на суд» не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі і фінансовими. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.

Зазначена правова позиція також збігається з висновками Європейського суду з прав людини у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» від 18 жовтня 2005 року (заява № 70297/01) та Верховного Суду України, викладеними в його ухвалі від 28 вересня 2015 року у справі № 21-5496а15.

Вирішуючи питання щодо можливості відстрочення позивачу сплати судового збору, суд з урахуванням правових позицій, викладених у Постанові Пленуму Вищого адміністративного Суду України від 23.01.2015 року № 2 "Про практику застосування адміністративними судами положень Закону України від 8 липня 2011 року № 3674-VІ "Про судовий збір", а також у постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України від 05.02.2016 року № 2, виходить із того, що визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони.

Суд зазначає, що надані позивачем письмові докази не підтверджують майновий стан позивача та позивачем не надано суду доказів на підтвердження свого скрутного матеріального стану, зокрема, довідку податкового органу про розмір отриманого доходу за попередній рік. Крім того, посилання позивача на те, що предметом позову є соціальний спір між сторонами суд не бере до уваги, бо позивач оскаржує дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у проведенні дисциплінарного провадження.

Таким чином, у суду відсутні правові підстави щодо відстрочення позивачу сплати судового збору за подання до суду позовної заяви немайнового характеру. Окрім того, невмотивоване відстрочення сплати судового збору, утворить дискримінаційне становище по відношенню до інших суб`єктів звернення за судовим захистом.

Гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду. Це відповідає Рекомендації № В (81) 7 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо заходів, що полегшують доступ до правосуддя, ухваленій 14 травня 1981 року: "В тій мірі, в якій судові витрати становлять явну перешкоду доступові до правосуддя, їх треба, якщо це можливо, скоротити або скасувати" (підпункт 12 пункту D).

Отже, сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду є складовою доступу до правосуддя.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 КАС України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Умови, за яких суд може, зокрема, відстрочити судовий збір, та перелік суб`єктів, до яких таке відстрочення застосовується, установлено статтею 8 Закону, про що зазначено судом вище. Однак, судом було встановлено, що позивач не навів умов відповідно до ст. 8 Закону України «Про судовий збір», які б свідчили про наявність у суду правових підстав для відстрочення позивачу сплати судового збору.

З урахуванням викладеного, суд зазначає, що позивачу слід сплатити судовий збір за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру у розмірі 840,80 грн.

Таким чином, недоліки позовної заяви у цій частині можуть бути усунені шляхом надання суду документа про сплату судового збору (квитанції установи банку або відділення зв`язку, які прийняли платіж або платіжне доручення, підписане уповноваженою посадовою особою банку і скріплене печаткою установи банку з відміткою про дату виконання платіжного доручення) за подання адміністративного позову немайнового характеру, у відповідності до Закону України «Про судовий збір» у розмірі 840,80 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 169 КАС України, в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

За таких обставин, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні заяви позивача про відстрочення сплати судового збору та на підставі ч. 1 ст. 169 КАС України залишити позовну заяву без руху з наданням позивачу п`ятиденного строку для усунення зазначених в ухвалі недоліків.

Керуючись ст. ст. 160, 161, 169, 171, 248 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви позивача про відстрочення сплати судового збору за подання до адміністративного суду позовної заяви - відмовити.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, виконуючої обов`язки начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області Щирби Олени Миколаївни про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії - залишити без руху.

Встановити позивачу п`ятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Визначені недоліки позовної заяви позивачу усунути шляхом надання суду:

- оригіналу документа про сплату судового збору за подання фізичною особою до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру у розмірі 840,80 грн.

Суд роз`яснює позивачу, що у випадку, якщо недоліки позовної заяви не будуть усунені у зазначений строк, позовна заява буде вважатися неподаною та повернута. Залишення позовної заяви без руху не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя І.О. Лозицька