Рішення № 89402555, 25.05.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Копія ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2020 року Справа № 160/2766/20 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Златіна Станіслава Вікторовича розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АТБ-маркет" до Одеської митниці ДФС про скасування рішення про коригування митної вартості та картки відмови, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом до суду, у якому просить:

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Одеської митниці ДФС № UA500060/2019/00685;

- визнати протиправною та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів Одеської митниці від 15.10.2019 року № UА500060/2019/000188/2.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач без відповідних правових підстав відмовив у визначенні митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору, оскільки надані позивачем документи не містили розбіжностей та ознак підробки, містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Позивач наголошує на тому, що рішення митного органу про коригування митної вартості товарів не містить жодного обґрунтування та мотивів його прийняття. Позивач зазначає, що ціна на товар згідно умов контракту включає в себе вартість, зокрема, пакування, у зв`язку з чим відсутні підстави для окремого додавання вартості упаковки до ціни, що фактично сплачена за товар, при визначені митної вартості товару. Також позивач вважає безпідставними доводи відповідача про те, що мінімальне страхування має покривати зазначену у договорі ціну плюс 10% і повинно бути обумовлено у валюті договору, оскільки у правилами Інкотермс в редакції 2000 року існують лише два терміни пов`язані із страхуванням - CIF та CIP, відповідно до яких продавець повинен забезпечити страхування товару на користь покупця. В інших випадках сторони самі вирішують, чи бажають вони застрахувати товар та в якій мірі. Умови поставки товару за контрактом FOB - Шеньджень, у відповідності до яких у продавця та покупця відсутні зобов`язання стосовно укладення договору страхування товару. Таким чином, за умовами поставки FOB сторони самі вирішують чи бажають вони застрахувати товар та у якій мірі. Позивач здійснив добровільне страхування товару за контрактом згідно Генерального договору добровільного страхування вантажів від 26.02.2019 року № 40-0197-19-00032, який укладено із ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група». У відповідності до договору страхування страхова сума становить 175,70 грн. Також позивач вказує на те, що зовнішньоекономічний договір підписано сторонами.

Ухвалою суду від 12.03.2020 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

У матеріалах справи міститься відзив Одеської митниці Держмитслужби, яка є правонаступником Одеської митниці ДФС, на позовну заяву, якому останній просить суд відмовити у задоволенні позову з наступних підстав. При проведенні митного оформлення митних декларацій позивача автоматизованою системою аналізу та управління ризиками сформовано декілька критеріїв ризику по даних митних деклараціях, а саме: необхідно посилити контроль правильності визначення митної вартості, витребування документів, які підтверджують митну вартість. Відповідач вказує на те, що оскаржувані позивачем рішення прийнято у зв`язку з наступним: згідно Правил Інкотермс мінімальне страхування має покривати зазначену у договорі ціну плюс 10% (тобто 110%) і повинно бути обумовлено у валюті договору (наданий страховий сертифікат не відповідає вказаним вимогам); зовнішньоекономічний договір не підписаний представниками сторін; позивачем не надано до митного оформлення належним чином складених транспортних (перевізних) документів; позивачем не надано в повному обсязі всі запитувані митним органом документи.

Ухвалою суду від 29.04.2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач подав клопотання про розгляд справи без участі позивача.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Суд, дослідивши письмові доказі наявні у матеріалах справи, встановив наступне.

01.08.2018 року між позивачем та компанією Changsha Joysaint Import&Export Co. Ltd. (Китай) укладено контракт № 3209/1-CJ/CN, у відповідності до умов якого Changsha Joysaint Import&Export Co. Ltd. зобов`язався поставити товар, а позивач зобов`язався його оплатити.

Умови поставки товару FOB - Шеньджень. Однак вказані умови можуть бути змінені за згодою сторін у специфікаціях.

У специфікації № 6 від 27.08.2019 року та інвойсі № 190827 від 27.08.2019 року сторони погодили умови поставки FOB - Янтьян.

На підставі поставки товару позивачем подано до митного органу митну декларацію № UA/500060/2019/032024 на товар посуд з фарфору, арт. 0530 BAV - чашка 320 мл. - 45108 шт.

На підтвердження обґрунтованості заявленої митної вартості товарів та обрано методу його визначення позивач разом із митною декларацією подав митному органу наступні документи:

- зовнішньоекономічний договір № 3209/1-CJ/CN;

- специфікація № 6 від 27.08.2019 року;

- інвойс № 190827 від 27.08.2019 року;

- транспортні перевізні документи: акт надання послуг від 10.10.2019 року № 1369 та Акт надання послуг від 10.10.2019 року № 1370;

- генеральний договір добровільного страхування вантажів № 40-0197-19-00032 від 26.02.2019 року та заявку на страхування № 40-0197-19-00032/2910 від 12.09.2019 року.

Судом встановлено, що у відповідності до ч. 3 статті 53 Митного кодексу України від 13.03.2012 року, відповідачем запропоновано позивачу надати додаткові документи.

Документи були витребувані від позивача у зв`язку з тим, що документи надані позивачем містили розбіжності відповідно до обраного методу визначення митної вартості, а саме:

згідно Правил Інкотермс мінімальне страхування має покривати зазначену у договорі ціну плюс 10% (тобто 110%) і повинно бути обумовлено у валюті договору (наданий страховий сертифікат не відповідає вказаним вимогам);

зовнішньоекономічний договір не підписаний представниками сторін;

позивачем не надано до митного оформлення належним чином складених транспортних (перевізних) документів.

Про витребування додаткових документів відповідачем зроблено відповідну відмітку у митній декларації позивача із посиланням саме на ч.3 ст. 53 МК України.

Одночасно судом встановлено, що консультації між позивачем та митним органом проведено у електронній формі; копії повідомлень податкового органу містяться у матеріалах справи разом із доказами їх направлення декларанту.

За вказаних обставин позивач був ознайомлений з переліком витребуваних документів.

Позивач листом від 15.10.2019 року № 1510-19 надав відповідачу: прайс-лист виробника товару від 01.07.2019 року, комерційну пропозицію виробника товару від 02.07.2019 року, експортну декларацію від 31.08.2019 року № 531620190166651969.

Позивач протягом 80-ти днів з дати виписку товару надав відповідачу висновок експерта Дніпропетровської торгово-промислової палати від 19.12.2019 року № ГО-3009/3.

Відповідач визначив митну вартість товару на підставі резервного методу, у зв`язку з чим ним прийнято картку відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Одеської митниці ДФС UA500060/2019/00685 та рішення про коригування митної вартості товарів Одеської митниці від 15.10.2019 року № UА500060/2019/000188/2.

Суд зазначає, що з 01.06.2012 року відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI, який набув чинності з 01.06.2012, а також положеннями Податкового кодексу України та інших законів України з питань оподаткування.

Статтями 49, 50 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Частинами четвертою та п`ятою статті 58 Митного кодексу України також передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Згідно із статтею 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом. При цьому, декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (стаття 52 Митного кодексу України).

Відповідно до статті 57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Статтею 53 Митного кодексу України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (ч.6 ст. 53 МК україни).

В силу частини п`ятої статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу частин першої та другої статті 53 Митного кодексу України вбачається, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Частиною третьою статті 53 Митного кодексу України передбачено, що в разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (ч.5 ст. 53 МК України).

Відповідно до статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Зокрема, статтею 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

Аналіз положень частини третьої статті 53, частин першої, другої та п`ятої статті 54, статті 58 Митного кодексу України надає підстави для висновку про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України.

Відповідно до частини 6 статті 54 Митного кодексу України підставою для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю є виключно наявність обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/ або недостовірні відомості про митну вартість товарів.

Правильному застосуванню вказаної норми може сприяти розуміння логіки правової позиції Верховного Суду України, висловленої ним в постанові від 01.10.2013 р. у справі № 21-354а13.

У вказаній постанові Верховний Суд України дійшов висновків, що сумніви у достовірності поданих декларантом відомостей можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Про наявність обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості, вказує далі Верховний Суд України, митниця зобов`язана доводити в суді, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

В постановах від 15.10.2013 р. у справі № 21-270а13 та від 22.10.2013 р. у справі № 21-342а13 Верховний Суд України за результатами аналізу Митного кодексу України 2002 року зазначає, що підставою для витребовування у декларанта додаткових документів для підтвердження митної вартості може бути наявність в спеціалізованих програмно-інформаційних комплексах Єдиної автоматизованої системи Держмитслужби (далі - ЄАС) інформації про іншу митну вартість ідентичних або аналогічних товарів.

Аналіз норм Митного кодексу України 2012 року дає підстави вважати, що контроль правильності обчислення декларантом митної вартості може здійснюватися, в тому числі, шляхом порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, тобто з використанням ЄАС, яка містить відповідну інформацію.

При цьому суд вважає, що розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару. В цьому випадку митниця повинна здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують або спростовують цей сумнів.

Таким чином, у разі виявлення відповідачем розбіжності між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, останній вправі витребувати від декларанта додаткові документи та здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують або спростовують сумнів у правильності визначення митної вартості товарів.

Згідно правової позиції Верховного Суду України, яка викладена в постановах від 31.03.2015 року по справі № 21-127а15 та від 31.03.2015 року по справі № 21-53а15, разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Оскільки відповідач виявив розбіжності у поданих позивачем документах, а саме: розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, розбіжності відповідно до обраного методу визначення митної вартості, що вказані судом вище, а тому вправі був направити відповідні запити до позивача.

Щодо доводів відповідача про те, що згідно Правил Інкотермс мінімальне страхування має покривати зазначену у договорі ціну плюс 10% (тобто 110%) і повинно бути обумовлено у валюті договору (наданий страховий сертифікат не відповідає вказаним вимогам); у страховому сертифікаті відсутні підпис та печатка страхувальника, вантаж 5 днів слідував маршрутом не застрахованим, то суд зазначає наступне.

У правилами Інкотермс в редакції 2000 року існують лише два терміни пов`язані із страхуванням - CIF та CIP, відповідно до яких продавець повинен забезпечити страхування товару на користь покупця.

В інших випадках сторони самі вирішують, чи бажають вони застрахувати товар та в якій мірі.

Умови поставки товару за контрактом від 16.06.2014 року № 2737-HD/CN FOB - Нингбо, у відповідності до яких у продавця та покупця відсутні зобов`язання стосовно укладення договору страхування товару.

Таким чином, за умовами поставки FOB сторони самі вирішують чи бажають вони застрахувати товар та у якій мірі.

Позивач здійснив добровільне страхування товару за контрактом згідно Генерального договору добровільного страхування вантажів від 01.03.2018 року № 40-0197-18-0011, який укладено із ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група».

У відповідності до пункту 5 висновків Довідки щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України, в редакції від 13.03.2012 року, яка затверджена постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.03.2017 року № 2, якщо за твердженням декларанта страхування не здійснювалося, то декларант не повинен доводити цей факт: декларант повинен підтвердити лише ті факти, які пов`язані з витратами, які, на його думку, входять до митної вартості товарів. Натомість якщо митниця стверджує, що страхування все ж такі здійснювалося (а значить витрати на страхування включаються до митної вартості), то митниця повинна довести наявність цього факту.

Позивачем надано документи, які підтверджують вартість страхування, дані документи є належними та достовірними, а тому суд відхиляє вказані вище доводи відповідача.

Щодо відсутності підпису та печатки на зовнішньоекономічному договорі від 01.08.2018 року № 3209/1-СJ/CN, то останні містяться на копії екземпляру зовнішньоекономічного договору, копія якого міститься у матеріалах справи.

Щодо відсутності у позивача належним чином складених документів на транспортування (перевезення) товару, то суд зазначає наступне.

Позивач надав до митного органу в якості доказів понесення витрат на транспортування (перевезення) товару наступні документи: акт надання послуг від 10.10.2019 року № 1369 та Акт надання послуг від 10.10.2019 року № 1370.

У матеріалах справи містяться копії платіжних доручень від 25.10.2019 року № 378995 та 378996, якими повністю оплачено вказані вище акти надання послуг.

У відповідності до пункту 14 висновків Довідки щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України, в редакції від 13.03.2012 року, яка затверджена постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.03.2017 року № 2, якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Таким чином, судом відхиляється вказаний заперечення відповідача.

У матеріалах справи міститься також висновок експерта № ГО-3009/3 від 19.12.2019 року, який підтверджено що ціна на товар поставлений позивачу є ринковою.

Одночасно суд зазначає, що наявність у базі даних митного органу інформації про більшу вартість ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, не є підставою для не застосування основного методу для визначення митної вартості товарів, оскільки вказана обставина не перерахована у статті 58 МК України в якості підстави, що виключає застосування основного методу визначення митної вартості товарів.

У зв`язку з чим судом встановлено, що відомості надані позивач стосовно митної вартості товарів є об`єктивними, піддаються обчисленню та підтверджуються документально.

За вказаних обставин суд задовольняє заявлені позивачем позовні вимоги повністю.

Згідно з ч.1ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч.1ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору.

Позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, повязані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в розмірі 4204 грн., що документально підтверджується платіжним дорученням від 10.03.2020 року № 157353.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 73-78, 90, 241 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-Маркет» (код ЄДРПОУ 30487219; 49000, м. Дніпро, вул. О. Поля, 40) до Одеської митниці ДФС (код ЄДРПОУ 39441717; 65078, м. Одеса, вул. Гайдара, б.21, корп. А) про визнання протиправними та скасування картки відмови та рішення про коригування митної вартості товарів - задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Одеської митниці ДФС UA500060/2019/00685.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів Одеської митниці від 15.10.2019 року № UА500060/2019/000188/2.

Стягнути з Одеської митниці ДФС за рахунок її бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-Маркет» сплачену суму судового збору у розмірі 4204 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя (підпис) С.В. Златін

Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду

Помічник судді Лісна А.М.

Рішення не набрало законної сили станом на 25.05.2020 року

Помічник судді Лісна А.М.