Рішення № 89402548, 25.05.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2020 року Справа № 160/4580/20 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Голобутовського Р.З. розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про скасування вимоги про сплату боргу,

ВСТАНОВИВ:

23.04.2020 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якій просить:

- визнати протиправним нарахування боргу та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 17.02.2020 року № Ф-3342-51 про сплату боргу з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі 29293,44 грн.;

- зобов`язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області (код за ЄДРПОУ 43145015) видалити з ІКПП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) дані про наявність заборгованості (недоїмки) з ЄСВ в сумі 29293,44 грн.

В обґрунтування позовної заяви зазначено, що ОСОБА_1 підприємницькою діяльністю ніколи не займався. Разом з тим, позивач з 2017 року по 2020 рік працював за трудовими договорами у ПП «ЖИВА» та ТОВ «СТЕМАКС». За період роботи ОСОБА_1 підприємства нараховували, утримували та перераховували суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за позивача. З урахуванням викладеного, просить визнати протиправною та скасувати вимогу № Ф-3342-51 від 17.02.2020 на суму 29293,44 грн., винесену Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.04.2020 року відкрито провадження у адміністративній справі; справу № 160/4580/20 та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

15.05.2020 року Головне управління ДПС у Дніпропетровській області надало відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнає, просить у задоволенні позовної заяви відмовити. В обґрунтування своєї позиції вказує на те, що оскаржувана вимога є правомірною, та такою, що винесена відповідно до вимог чинного законодавства, оскільки станом на день формування оскаржуваної вимоги підприємницька діяльність Зиппа О.В. припинена не була.

Згідно з положеннями ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.

З 19.05.2003 року ОСОБА_1 був зареєстрований як фізична особа-підприємець у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за реєстровим номером 2 224 017 0000 004841.

11.05.2007 року позивачем змінено прізвище з ОСОБА_1 на ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про зміну імені серії НОМЕР_2 .

Згідно з даними інформаційної системи органу доходів і зборів в інтегрованій картці платника податків - ФО-П ОСОБА_1 відображено не сплачені нарахування за 2017-2019 роки: за 2017 рік сума нарахувань єдиного внеску становить 8448,00 грн.; за 2018 рік сума нарахувань єдиного внеску становить 9828,72 грн.; за 2019 рік сума нарахувань єдиного внеску становить 11016,72 грн.

Сума недоїмки станом на 31.01.2020 року становила 29293,44 грн.

Відповідачем на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів оформлено вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 17.02.2020 року № Ф-3342-51, якою ОСОБА_1 визначено до сплати 29293,44 грн. недоїмки з єдиного внеску.

Позивач вважає вказану вимогу протиправною та такою, що не відповідає вимогам законодавства, що стало підставою для звернення до суду з цією позовною заявою.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Спеціальним законом, який визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку є Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI).

Відповідно до ст. 1 Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є, зокрема, фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний, серед іншого, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством; подавати звітність та сплачувати до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно з положеннями ч. 4 ст. 6 Закону № 2464-VI у разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця така фізична особа користується правами, виконує обов`язки та несе відповідальність, що передбачені для платника єдиного внеску, в частині діяльності, яка здійснювалася нею як фізичною особою - підприємцем.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464-VI єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску

Платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок (ч. 8 ст. 9 Закону № 2464-VI).

Крім того, єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника (ч. 12 ст. 9 Закону № 2464-VI).

Згідно з ч. 3 ст. 9 Закону № 2464-VI обчислення єдиного внеску податковими органами у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до податкових органів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464-VI недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена податковим органом у випадках, передбачених цим Законом.

Згідно з ч. 4 ст. 25 Закону № 2464-VI податковий орган у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

При цьому, п.п. 14.1.195 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено поняття «працівник» - це фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону.

З довідки № 4 від 17.04.2020 року, виданої ТОВ «ЖИВА» видно, що ОСОБА_1 з 10.03.2017 року по 16.09.2019 року працював у ТОВ «ЖИВА» на посаді торговельного представника та відповідно ТОВ «ЖИВА» перераховувало суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за позивача.

Крім того, згідно з довідкою про доходи від 14.04.2020 року, виданою ТОВ «СТЕМАКС» ОСОБА_1 з жовтня 2019 року дотепер працює у ТОВ «СТЕМАКС» на посаді комірника та відповідно ТОВ «СТЕМАКС» перераховує суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за позивача.

Факт перерахування підприємствами єдиного внеску за ОСОБА_1 підтверджується також витягом з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

З урахуванням особливостей форми діяльності осіб, що зареєстровані як фізичні особи-підприємці, проте, фактично не здійснюють та не ведуть господарську діяльність та доходи не отримують, саме задля досягнення мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

Суд зазначає, що особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте, господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.

Інше тлумачення норм Закону № 2464-VI щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДПС і зареєстровані як фізичні особи-підприємці (однак, господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Зазначена правова позиція суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, що викладена у постанові від 04.12.2019 року у справі № 440/2149/19.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини, суд робить висновок, що відповідач безпідставно сформував оскаржену вимогу, відповідно до якої ОСОБА_1 нарахований борг (недоїмка) з єдиного внеску у розмірі 29293,44 грн.

Так, з огляду на відсутність у позивача заборгованості з ЄСВ у розмірі 29293,44 грн., позовна вимога про зобов`язання відповідача видалити з інтегрованої картки платника податків дані про наявність заборгованості (недоїмки) з ЄСВ в сумі 29293,44 грн. є також обґрунтованою.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно з ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням зазначеного, на підставі наявних у матеріалах справи доказів, системного аналізу норм чинного законодавства України, суд вважає, що позовна заява є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 840,80 грн., що документально підтверджується квитанцією № 0.0.1680317184.1 від 17.04.2020 року.

Отже, сплачений судовий збір за подання позову до суду в сумі 840,80 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. ст. 9, 77, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про скасування вимоги про сплату боргу - задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 17.02.2020 року № Ф-3342-51 про сплату боргу з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі 29293,44 грн.

Зобов`язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області (код за ЄДРПОУ 43145015) видалити з ІКПП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) дані про наявність заборгованості (недоїмки) з ЄСВ у сумі 29293,44 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-а, код ЄДРПОУ 43145015) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп., відповідно до квитанції № 0.0.1680317184.1 від 17.04.2020 року.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Р.З. Голобутовський