Рішення № 89402081, 12.05.2020, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" травня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/4239/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жигалкіна І.П.

при секретарі судового засідання Кісельовій С.М.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, м. Харків Харківська міська рада до Харківського обласного благодійного фонду "Робін Гуд", м. Харків 3-тя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Позивача - Харківська міська рада, м. Харків про визнання укладеним договору за участю представників:

Позивача - не з`явився;

Відповідача - не з`явився;

Третьої особи - не з`явилась

ВСТАНОВИВ:

23 грудня 2019 року Департамент економіки та комунального майна Харківської міської ради звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Харківського обласного благодійного фонду "Робін Гуд", в якій просить суд визнати з дня набрання чинності рішенням суду укладеним договір про пайову участь у розвитку інфраструктури між Департаментом економіки та комунального майна Харківської міської ради та Харківським обласним благодійним фондом "Робін Гуд" в редакції, викладеній в позовній заяві. Також просить суд стягнути з Відповідача на користь Позивача судові витрати.

Ухвалою суду від 26.12.2019р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін та залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні Позивача - Харківську міську раду. Підготовче засідання було призначено на 21.01.2020.

Ухвалами суду від 21.01.2020, 06.02.2020 сторони повідомлялись про наступні підготовчі засідання.

Ухвалою суду від 18.02.2020 р. було продовжено строк підготовчого провадження до 23.03.2020 р. та відкладено підготовче засідання на 10.03.2020 р. о 10:20, ухвалами суду від 10.03.20 відкладене підготовче засідання на 19.03.20, а 19 березня на 23.03.2020 на 12:45.

Підготовче провадження було закрито та призначити справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на "14" квітня 2020р. о 10:40.

Ухвалою суду від 14.04.2020 р. розгляд справи було відкладено на 12.05.2020 р. о 10:15.

Представник Позивача у судове засідання 14.05.2020 р. не з`явився, але в попередніх судових засіданнях з`являвся, позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить їх задовольнити.

Представник Відповідача у судове засідання 14.05.2020 р. не з`явився, 10.03.2020 р. через канцелярію суду надав відзив на позовну заяву, в якому просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити.

Третя особа в судове засідання не з`явилась, 21.02.2020 р. через канцелярію суду надала письмові пояснення, в яких просить суд позовні вимоги Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради задовольнити повністю, зазначаючи, що участь у створенні та розвитку інженерно-транспортної інфраструктури населеного пункту в силу вимог Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" є обов`язковою для замовників всіх видів будівництва незалежно від факту прийняття об`єкта до експлуатації, відмова замовника від укладання договору суперечить вимогам чинного законодавства, отже обумовлює право відповідного органу місцевого самоврядування вимагати від замовника будівництва виконання обов`язку щодо пайової участі шляхом зобов`язання укласти договір пайової участі, розмір якої обчислюється із застосуванням опесередкованої вартості будівництва.

Розглянувши матеріали справи та з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

Позивач в своїй позовній заяві зазначає, що відповідно до ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", замовник об`єкта будівництва зобов`язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту та укласти договір про пайову участь з органом місцевого самоврядування до прийняття об`єкта містобудування в експлуатацію. Обов`язок звернутись до органу місцевого самоврядування з заявою про укладення договору пайової участі у розвитку інфраструктури відповідного населеного пункту цим Законом покладено саме на замовника такого будівництва та укладання договору пайової участі є обов`язковим.

Позивач вказує на те, що ст. 40 Закону чітко встановлений обов`язок замовника будівництва на участь у розвитку інфраструктури міста. Накладення такого обов`язку встановлює право органу місцевого самоврядування вимагати від замовника будівництва виконання власних обов`язків щодо пайової участі.

На теперішній час в м. Харкові діє Порядок пайової участі замовників у розвитку інфраструктури м. Харкова, затвердженим рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 26.12.2018 р. № 983 "Про пайову участь замовників у розвитку інфраструктури м. Харкова", який передбачає обов`язок для замовників взяття пайової участі у розвитку інфраструктури м. Харкова шляхом укладення договору про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Харкова та сплати до бюджету м. Харкова коштів пайової участі. Отже, не укладання замовником відповідного договору пайової участі до прийняття об`єкту нерухомого майна до експлуатації не звільняє замовника від виконання власного обов`язку в натурі.

Позивач вказує на те, що на дату прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом зазначеного об`єкта відповідач не виконав покладеного обов`язку щодо укладання договору про пайову участь і не звернувся до Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради з заявою про укладання договору. Так, пайова участь замовника полягає у перерахуванні до бюджету м. Харкова коштів на створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста в розмірах: 10% загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта - для нежитлових будівель та споруд та 4% загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта для житлових будинків. Залучення замовників здійснюється на підставі договорів про пайову участь, які укладаються з Департаментом економіки та комунального майна. Для укладання такого договору замовник зобов`язаний звернутись з заявою до Департаменту. Позивач зазначає, що Відповідач такий обов`язок не виконав та не звернувся до Департаменту для укладання відповідного договору.

Позивач листом № 713/0/124-18 від 15.05.2018 р. проінформував Відповідача про необхідність звернення до виконавчих органів міської ради для укладання договору про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Харкова та листом № 1275/0/124-19 від 28.08.2019 р. направлено до відповідача для розгляду та підписання 2 оригінали договору, але відповіді не надійшло.

Позивач зазначає, що порядок пайової участі замовників у розвитку інфраструктури м. Харкова, затвердженого рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 09.11.2011 р. № 804, визначає механізм розрахунку величини пайової участі для замовників будівництва у разі ухилення від укладання договору, яким передбачено, що у разі якщо загальна кошторисна вартості будівництва об`єкта не визначена згідно з будівельними нормами, державними стандартами та правилами, вона визначається виходячи з затверджених Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України показників опосередкованої вартості. Також цим Порядком визначено, що у разі не укладання замовником договору про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Харкова до введення об`єкта в експлуатацію розмір пайової участі розрахований відповідно до п. 5.4. Порядку збільшується на 10%.

Відповідач, висловлюючи свою позицію у наданому відзиві, зазначає наступне.

Відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" від 20.09.2019 р. було вилучено ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", а враховуючи те, що договір про пайову участь у розвитку інфраструктури не було укладено, а ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" було виключено, то використання Позивачем положень "Порядку пайової участі у розвитку інфраструктури м. Харкова" від 09.11.2011 р. та ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" є безпідставними.

Згідно декларації про готовність до експлуатації об`єкта, що за класом наслідків (відповідальності) належить до об`єктів з незначними наслідками відбувалась реконструкція павільйону з торгівельними кіосками (нежиле приміщення) під офіс по вул. Харківських Дивізій, 29 у м. Харкові. З аналізу ст. 40 "Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту" ЗУ "Про регулювання містобудівної діяльності", яка передбачає, що замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті зобов`язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених ч. 4 цієї статті". Оскільки забудовник проводив реконструкцію приміщення, то фактично він не здійснив забудову земельної ділянки. Отже, Відповідач, здійснюючи реконструкцію вказаного приміщення фактично не здійснював забудову території в розумінні положень ст. 40 Закону, а тому не зобов`язаний залучатись до пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, як замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки. Аналогічних висновків дійшов Вінницький апеляційний суд в своїй постанові від 02.03.2017 р. по справі № 822/2370/16:

"При цьому, ч. 4 ст. 40 Закону № 3038-VI передбачено вичерпний перелік випадків, в яких замовники будівництва не залучаються до пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, до яких згідно з матеріалами справи об`єкт будівництва позивача не відноситься.

Разом з тим, відповідно до положень ст. 26 Закону № 3038-VI забудова територій здійснюється шляхом розміщення об`єктів будівництва.

Аналізуючи положення вказаної статті 40 вказаного закону, можна прийти до висновку, що забудова території - це розміщення на ній шляхом будівництва відповідного об`єкту (який раніше на ній не знаходився, тобто створення нового об`єкту будівництва) при будівництві якого, суб`єкт містобудування (замовник) зобов`язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту шляхом укладення відповідного договору з органами місцевого самоврядування та сплати встановленого розміру пайової участі".

Як вказує позивач, відповідач зобов`язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту та укласти договір про пайову участь з органом місцевого самоврядування. Спір у даній справі пов`язаний з встановленням наявності чи відсутності правових підстав для укладання між сторонами договору про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Харкова.

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності в Україні визначені Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності", ст. 40 якої встановлено обов`язок пайової участі замовників будівництва у розвитку інфраструктури населеного пункту та визначено механізм його реалізації.

Згідно ст. 1, 4 Закону, замовником є фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови території (однієї або декількох ділянок) і подала в установленому законом порядку відповідну заяву.

Територія - це частина земної поверхні з повітряним простором та розташованими під нею надрами у визначених межах (кордонах), що має певне географічне положення, природні та створені в результаті діяльності людей умови і ресурси.

До об`єктів будівництва належать будинки, будівлі, споруди будь-якого призначення, їх комплекси та частини, лінейні об`єкти інженерно-транспортної інфраструктури.

З аналізу ч. 1 ст. 2 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" вбачається, що законодавцем визначено поняття забудови території (частини територій земної поверхні) як діяльність юридичних осіб, яка передбачає реконструкцію існуючої забудови та території.

Порядок забудови території визначено ст. 26 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", згідно якої забудова територій здійснюється шляхом розміщення об`єктів будівництва. право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки згідно вимог містобудівної документації.

Відповідно до ч. 4 ст. 34 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" реконструкція, реставрація або капітальний ремонт об`єктів будівництва без зміни зовнішніх геометричних розмірів їхніх фундаментів у плані, можуть здійснюватись за відсутності документа, що засвідчує право власності чи користування земельною ділянкою.

В розумінні Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" реконструкція існуючої забудови нерозривно пов`язана з територією, як частиною земної поверхні, на якій мають проводитись певні роботи з реконструкції будівлі.

У випадку встановлення відсутності пов`язаності робіт з реконструкції з частиною території як земної поверхні (щодо об`єкта права власності, який не прив`язаний до фундаменту будівлі), Закон України "Про регулювання містобудівної діяльності" не поширює свою дію на такі правовідносини та не встановлює обов`язкових правил щодо участі таких осіб у перерахуванні коштів пайової участі на створення інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури.

Також у вищезазначеній постанові зазначається, що згідно п. 25 Переліку об`єктів будівництва, для проектування яких містобудівні умови та обмеження не надаються, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 07.07.2011 р. № 109 (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), під час реконструкції житлових та нежитлових приміщень, без зміни їх зовнішньої конфігурації, улаштування в існуючих житлових будинках, адміністративно-побутових будівлях підприємств та громадських будівлях вбудованих приміщень громадського призначення, містобудівні умови та обмеження не надаються.

Зазначене підтверджує тлумачення наведених норм Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" як таких, що не поширюються на всі без виключення випадки реконструкції приміщень всередині будинків як окремих об`єктів забудови, що також узгоджується з правовою позицією, наведеною у постановах Верховного Суду від 08.05.2018 р. у справі № 922/1641/17, від 15.05.2018 р. у справі № 922/3079/17 та від 07.12.2018 р. у справі № 924/71/18.

Отже, відповідачем проведено реконструкцію вбудованих приміщень без зміни зовнішніх геометричних розмірів фундаменту будівлі.

Згідно з положеннями ст. 26 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" забудова територій здійснюється шляхом розміщення об`єктів будівництва, тобто певних будівель, споруд або комплексів споруд.

Забудова земельної ділянки полягає у створенні на земельній ділянці об`єктів будівництва, тобто розташування на певній території, яка відноситься до відання органу місцевого самоврядування, будівель чи споруд. Здійснення капітального ремонту чи реконструкції об`єкту будівництва, що не пов`язано зі зміною площі чи конфігурації об`єкту по відношенню до земельної ділянки, не свідчить про забудову земельної ділянки, оскільки об`єкт будівництва вже створений.

Натомість виконані відповідачем роботи з реконструкції не пов`язані з частиною території як земної поверхні, оскільки проводились на вже існуючому фундаменті і посилання позивача щодо недостовірності інформації, що внесена до декларації про початок реконструкції не підтверджується жодним доказом, грунтується на припущеннях позивача і не відповідає фактичним обставинам справи.

Оскільки відповідачем не здійснювалась забудова земельної ділянки і відповідач не підпадає під категорію забудовників, які зобов`язані сплачувати внески на розвиток соціальної інфраструктури відповідно до Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", відсутні правові підстави для застосування до відповідача ст. 40 Закону в частині обов`язку взяти пайову участь як шляхом сплати коштів пайової участі, так і шляхом укладання договору.

Також постановою Великої Палати Верховного Суду від 08.10.2019 р. залишено без змін судові рішення у справі № 911/594/18, згідно з якими за відсутності встановленого факту здійснення особою забудови земельної ділянки в розумінні законодавства, яке регулює визначення та справляння пайової участі, норми ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" щодо обов`язку взяти пайову участь шляхом сплати коштів пайової участі та укладання відповідного договору до вказаної особи забудовника не підлягають застосуванню.

Таким чином, дослідивши матеріали справи, повністю, всесторонньо, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, оцінивши надані докази та надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, керуючись принципом Верховенства права суд вирішив, що позов не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи, що позивачем не надано належних доказів того, що відповідачу надавалась земельна ділянка під будівництво або у встановленому порядку було встановлено факт виходу за межі раніше спорудженого фундаменту чи меж земельної ділянки, доводи позивача є нікчемними.

Відповідно до положень ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у разі відмови в позові на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. 12, 13, 73, 74, 76-79, 91, 129, 232, 233, 236 - 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Повне рішення складено "22" травня 2020 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Харківської області з урахуванням п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Учасники справи можуть одержати інформацію по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.

Суддя І.П. Жигалкін