Рішення № 89401896, 12.05.2020, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" травня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/3816/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Смірнової О.В.

при секретарі судового засідання Деньковичі А.Й.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Центренерго" в особі ВП Змівської ТЕС, смт. Слобожанське Зміївського району Харківської області за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Державної аудиторської служби України, м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Котлотурбопром", м. Харків про стягнення 1201884,10 грн. за участю представників:

позивача - Чабаненка В.Л., довіреність № 372 від 23.12.2019 року;

відповідача - Настенко М.О., ордер № 1005921 від 16.12.2019 року;

третьої особи - не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Центренерго" в особі ВП Змівської ТЕС звернулось до господарського суду Харківської області з позовом, в якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Котлотурбопром" грошові кошти в сумі 1201884,10 грн. Судові витрати у справі позивач просить відшкодувати за рахунок відповідача.

Позовні вимоги вмотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором №16/251 на закупівлю робіт з виготовлення (ремонту) обладнання від 12.06.2018 року в частині завищення вартості виконаних робіт, що було встановлено актом Державної аудиторської служби України планової виїзної ревізії фінансово-господарської діяльності Публічного акціонерного товариства "Центренерго" за період з 01.05.2016 року по 31.03.2019 року №05-21/5 від 28.08.2019 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 25.11.2019 року було прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 16.12.2019 року на 11:30 год.

23.12.2019 року відповідач подав відзив (вх.№ 31343), в якому проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на належне виконання ним зобов`язань за спірним договором підряду, оскільки позивач прийняв виконані роботи без зауважень та заперечень щодо якості та кількості, про що свідчать підписані сторонами акти приймання-передачі виконаних робіт. Крім того, відповідач вважає, що вимагаючи повернення частини сплачених за договором грошових коштів, позивач фактично вимагає перегляду ціни договору після його виконання, що є недопустимим. Відповідач також зазначає, що акт Державної аудиторської служби України планової виїзної ревізії фінансово-господарської діяльності Публічного акціонерного товариства "Центренерго" за період з 01.05.2016 року по 31.03.2019 року №05-21/5 від 28.08.2019 року не може розглядатись як підстава виникнення господарсько-правового зобов`язання.

02.01.2020 року позивач подав відповідь на відзив (вх.№ 37), в якій наполягав на правомірності застосування у даному випадку положень п. 7.11. спірного договору. Позивач також зазначив, що підставою позову, а саме правовою нормою, на яку він посилається в підтвердження своїх позовних вимог, є укладений між сторонами договір, а тому посилання відповідача на необхідність встановлення у даному випадку фактів існування правопорушення, збитків, вини та причинного зв`язку, є неправомірними.

16.01.2020 року відповідач подав заперечення на відповідь на відзив (вх.№1072), в яких зазначив, що п. 7.11. договору не встановлює конкретний обов`язок відповідача щодо виконання фінансового зобов`язання, а лише визначає порядок та міру відповідальності виконавця за конкретних обставин у позасудовому порядку, однак при цьому це не позбавляє замовника обов`язку довести факт завдання цих збитків, їх розміру та підстав відшкодування, враховуючи, що вимога щодо стягнення цих збитків заявлена позивачем у позовній заяві. Відповідач також зауважив, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами підстави для стягнення з відповідача грошових коштів в розмірі 1201884,10 грн., ані як збитків, ані як безпідставно набутого майна чи надмірно сплачених коштів тощо.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 20.01.2020 року продовжено строк проведення підготовчого провадження до 24.02.2020 року підготовче засідання відкладено на 17.02.2020 року на 10:30 год.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 17.02.2020 року залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Державну аудиторську службу України; підготовче засідання відкладено на 24.02.2020 року на 12:40 год.

21.02.2020 року відповідач подав додаткові докази (вх.№ 4649), які досліджено судом та приєднано до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 24.02.2020 року закінчено підготовче провадження, розгляд справи по суті призначено на 24.03.2020 року на 11:30 год.

Водночас Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" відповідно до статті 29 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб", з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 та з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10.03.2020 року з 12 березня до 3 квітня 2020 року на усій території України запроваджено карантин.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 18.03.2020 року, з метою дотримання постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року № 211, суд відклав розгляд по суті справи № 922/3816/19.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 29.04.2020 року, з метою дотримання принципу розумності строків розгляду справи, розгляд справи по суті призначено на 12.05.2020 року на 12:30 год.

Представник позивача у судовому засіданні 12.05.2020 року заявив усне клопотання про оголошення перерви у судовому засіданні з метою подання клопотання про призначення судової експертизи, оскільки не мав можливості його подання у підготовчому провадженні. В обґрунтування свого клопотання позивач зазначив про незгоду з експертним висновком наданим відповідачем.

Представник відповідача у судовому засіданні 12.05.2020 року проти задоволення клопотання позивача про оголошення перерви у судовому засіданні заперечував.

Розглянувши усне клопотання позивача про оголошення перерви у судовому засіданні, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 216 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 202 цього Кодексу. Якщо спір, розгляд якого по суті розпочато, не може бути вирішено в даному судовому засіданні, судом може бути оголошено перерву в межах встановлених цим Кодексом строків розгляду справи, тривалість якої визначається відповідно до обставин, що її викликали, з наступною вказівкою про це в рішенні або ухвалі.

Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав:

1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання;

2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними;

3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи;

4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.

Суд наголошує, що вказані представником позивача обставини не можуть бути підставою для оголошення перерви або відкладення розгляду справи.

Так, відповідач подав до суду висновок комісійної судової економічної експертизи 21.02.2020 року, про що позивач був обізнаний, оскільки брав участь у судовому засіданні 24.02.2020 року.

Таким чином, позивач мав достатньо часу для ознайомлення з вказаним експертним висновком та надання своїх заперечень стосовно нього.

Крім того, згідно з п. 10 ч. 3 ст. 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, розумність строків розгляду справи судом.

Суд зазначає, що оголошення перерви у судовому засіданні та подальше призначення судової експертизи може призвести до необґрунтованого затягування розгляду справи та порушення вказаного вище принципу господарського судочинства.

При цьому, висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні (ст. 104 ГПК України).

На підставі викладеного вище, суд доходить висновку про відмову у задоволенні усного клопотання представника позивача про оголошення перерви у судовому засіданні.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позов та відповідь на відзив, просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав відзив та заперечення на відзив, просив у задоволенні позову відмовити.

Представник третьої особи не з`явився, 24.03.2020 року третя особа подала пояснення (вх.№ 7513), в яких просила вирішення по суті заявлених позовних вимог залишити на розгляд суду.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, оцінивши надані ними докази, суд встановив такі обставини.

12.06.2018 року між Публічним акціонерним товариством "Центренерго" в особі відокремленого підрозділу "Зміївська теплова електрична станція Публічного акціонерного товариства "Центренерго" (надалі - Замовник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Котлотурбопром" (надалі - Виконавець, відповідач) було укладено Договір на закупівлю робіт з виготовлення (ремонту) обладнання №16/251 (далі - Договір).

Передумовою укладання даного Договору було проведення замовником публічних закупівель №UA-2018-04-18-001176-с, відповідно до положень ЗУ "Про публічні закупівлі".

Відповідно до п.1.1 Договору відповідач зобов`язався у 2018-2019 роках виконати на свій ризик роботи, що зазначені у Додатках до цього Договору, а позивач прийняти і оплатити роботи.

Роботи повинні бути виконанні у строки, зазначені у Додатку №1 до Договору. В разі відсутності в Додатку строку виконання робіт, роботи виконуються протягом строку дії Договору (п.1.2. Договору).

Пунктами 3.1-3.2. Договору сторони визначили, що ціна цього Договору буде визнана у Додатку №1 до Договору. Безпосередній перелік, обсяг і вартість робіт обумовлюється сторонами в кошторисній документації (калькуляції), що є Додатком №3 до даного Договору.

У п.1 Додатку №1 до Договору зазначено, що найменування, опис робіт, ДК: 45250000-4 Будівництво заводів/установок, гірничодобувних і переробних об`єктів та об`єктів нафтогазової інфраструктури (Виконання робіт з капітального будівництва по проекту "Технічне переоснащення систем подачі, приготування та спалювання вугілля марки "А" та "П" з переведенням котлоагрегатів cm.№1,6 Зміївської ТЕС ПАТ "Центренерго" на використання вугілля марки "Г" і "ДГ", 2 черга ). Відповідач виконує Роботи у повному обсязі згідно проектно-кошторисної документації на "Технічне переоснащення систем подачі, приготування та спалювання вугілля марки "А" та "П" з переведенням котлоагрегатів ст.№1,6 Зміївської ТЕС ПАТ "Центренерго" на використання вугілля марки "Г" і "ДГ", 2 черга.

Відповідно до п.2 Додатку №1 до Договору загальна вартість робіт 114999999,00 грн. (сто чотирнадцять мільйонів дев`ятсот дев`яносто дев`ять тисяч дев`ятсот дев`яносто дев`ять грн. 00 коп., у тому числі ПДВ 19166666,50 грн. (дев`ятнадцять мільйонів сто шістдесят шість тисяч шістсот шістдесят шість грн. 50 коп.).

Кошторис (калькуляція), передбачений додатком до договору є твердим та підлягає зміні виключно з підстав визначених законодавством за погодженням сторін (п. 3.3. Договору).

Пунктами 4.1. 4.2. Договору встановлено, що розрахунки за Договором проводяться в безготівковій формі у національній валюті України, в порядку передбаченому Додатком № 1 до Договору на підставі рахунку Виконавця. До рахунку додаються акт прийому-передач виконаних робіт та інші документи, визначені в Додатку №1 до Договору (п.9. Додатку № 1 до Договору), аналогічне положення також закріплене у п. 5.5 Договору.

Відповідно до п.6.1.1 Договору Виконавець зобов`язаний забезпечити виконання робіт у строки, встановленні цим Договором.

Згідно з п. 5.4. Договору здавання-приймання виконаних робіт за договором оформляється шляхом підписання сторонами двостороннього акту прийому-передач виконаних робіт протягом 5 робочих днів із моменту одержання Замовником повідомлення про готовність результатів робіт до приймання.

У випадку виявлення недоліків при прийняті робіт Замовник підписує акт приймання передачі виконаних робіт і із зазначенням переліку недоліків та термінів, протягом якого вони повинні бути усуненні. Роботи за цим договором вважаються переданими Замовнику з дати підписання сторонами відповідного акту прийому-передачі робіт без зауважень (п.п. 5.6.-5.10. Договору).

Пунктом 6.3.2. Договору визначено, що Замовник зобов`язаний приймати виконанні роботи згідно з актом прийому-передачі виконаних робіт, за умови надання усіх необхідних для підписання акту прийому-передачі виконаних робіт належно оформлених Виконавцем документів, передбачених Договором.

Відповідно до п.п. 6.2.1., 6.2.4. Договору виконавець має право своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за виконані роботи та вимагати від замовника оплати належним чином виконаних робіт у розмірах і порядку передбачених умовами даного Договору.

Документи необхідні Замовнику для підписання акту прийму-передачі виконаних робіт, визначені у п. 9 Додатку №1 до Договору, серед яких зокрема є Довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат по формі №Кб-3, накладні на товарно-матеріальні цінності Виконавця, використані при виконанні Робіт та зазначені в Кошторисній документації, накладні та розрахунки транспортних витрат тощо.

З матеріалів справи вбачається та не заперечується сторонами, що відповідач виконав, а позивач прийняв виконані роботи згідно умов Договору без зауважень та заперечень щодо якості та кількості, про що свідчать підписані та скріплені печатками сторін акти приймання-передачі виконаних робіт форми КБ-2в, акти вартості устаткування до актів приймання-передачі викопаних робіт форми КБ-2в та Довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат по формі №Кб-3.

У ході виконання робіт, поставки обладнання (устаткування), а також на стадії їх приймання позивачем ніяких зауважень та претензій щодо відхилення відповідачем від умов Договору, погодженої сторонами договірної ціни та кошторисної документації (Додаток №3 до Договору) не пред`являлось, та в наступному позивачем були оплачені виконані роботи відповідачем згідно умов Договору.

У подальшому Державною аудиторською службою України була проведена ревізії фінансово-господарської діяльності Публічного акціонерного товариства "Центренерго" за період з 01.05.2016 року по 31.03.2019 року.

В акті №05-21/5 планової виїзної ревізії фінансово-господарської діяльності публічного акціонерного товариства "Центренерго" за період з 01.05.2016 року по 31.03.2019 року, складеного Державною аудиторською службою України 28.08.2019 року, було зазначено, що на порушення п. 6.4.6 ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 "Правила визначення вартості будівництва", вартість виконаних ТОВ Котлотурбопром" робіт з капітального будівництва по проекту "Технічне переоснащення систем подачі, приготування та спалювання вугілля марки "А" та "П" з переведенням котлоагрегатів cт. №1, 6 Зміївської ТЕС ПАТ "Центренерго" на використання вугілля марки "Г" та "ДГ" завищена на загальну суму 1201884,10 грн. (з урахуванням ПДВ). Вказане порушення допущено посадовими особами підрядної організації ТОВ Котлотурбопром", якими унесені недостовірні дані щодо вартості устаткування до актів приймання виконаних будівельних робіт ф. № КБ-2в, що є первинними документами бухгалтерського обліку, а також директором Зміївської ТЕС Бабенко І.А., яким підписані акти вартості устаткування до актів приймання виконаних будівельних робіт ф. № КБ-2в, до яких підрядною організацією були внесені недостовірні дані. Станом на момент завершення ревізії, пояснення відповідальними особами Зміївської ТЕС не надані. В бухгалтерському обліку Зміївської ТЕС ПАТ "Центренерго" господарські операції з капітального будівництва, виконаних ТОВ Котлотурбопром", відображені по дебету субрахунку бухгалтерського обліку 1510 "Капітальне будівництво" та кредиту субрахунку бухгалтерського обліку 6318 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками по капітальному будівництву". Зазначене порушення призвело до втрат фінансових (матеріальних) ресурсів ПАТ "Центренерго" на загальну суму 1201884,10 грн.

Отже, як убачається з вищенаведеного висновку Державної аудиторської служби України, в результаті завищення відповідачем вартості виконаних робіт за Договором позивач зазнав втрат фінансових (матеріальних) ресурсів на загальну суму 1201884,10 грн., тобто контролюючим органом було встановлено, що в результаті завищення відповідачем вартості виконаних робіт за Договором позивачем було фактично сплачено більше грошових коштів за виконання робіт, ніж було потрібно, на вищезазначену суму.

Пунктом 7.11. Договору передбачено, що у випадку, якщо за результатом перевірки (контрольних обмірів, звірки, ревізії, зустрічної звірки тощо) господарської діяльності Замовника та/або Виконавця контролюючими та/або правоохоронними органами буде встановлено невідповідність документів, підписаних/укладених/наданих під час виконання Договору, умовам Договору та/або даним бухгалтерського обліку Виконавця/субпідрядника(ів) (в т.ч., однак не виключно:

- відсутність у Виконавця та/або субпідрядників офіційно працевлаштованих працівників відповідної кваліфікації;

- відсутність власних та/або орендованих офісних та складських приміщень, транспортних засобів, сировини та матеріалів, виробничих засобів, в тому числі сертифікованих або іншим чином оформлених відповідно до чинного законодавства України;

- відсутність або невідповідність вимогам чинного законодавства дозволів та ліцензій, необхідних Виконавцю/субпідряднику(ам) для виконання робіт за Договором;

- завищення вартості виконаних робіт;

- відсутність підтвердження витрат, включених до актів приймання-передачі робіт, в тому числі вартості товарно-матеріальних цінностей, фактичних витрат на відрядження та перевезення персоналу підрядника/субпідрядника(ів)) тощо, і відповідним контролюючим та/або правоохоронним органом та/або судом прийнято рішення (акт, вимогу, ухвалу, постанову тощо) про завдання Замовнику шкоди (збитків) та їх (шкоди/збитків) відшкодування, Виконавець зобов`язується протягом 5 (п`яти) банківських днів, з дати відправлення Замовником відповідної вимоги Виконавцю за його місцезнаходженням та/або на електрону адресу Виконавця, сплатити Замовнику грошові кошти в розмірі суми, на яку Замовнику завдано шкоди (збитків).

17 жовтня 2019 року позивачем на адресу відповідача була направлена претензія №25/1243-5199 від 15.10.2019 року з вимогою належним чином виконати умови п.7.11. Договору та сплати на рахунок позивача 1201884,10 грн.

Однак на дату подання позовної заяви до господарського суду жодної оплати не було здійснено, а також жодної відповіді стосовно розгляду даної претензії позивачу не надійшло.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 ЦК України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За приписами пунктів 1, 2 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу; договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Положеннями ст. 843, ч.ч. 1, 2 ст. 844 ЦК України передбачено, що у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі. Кошторис на виконання робіт може бути приблизним або твердим. Кошторис є твердим, якщо інше не встановлено договором.

Пунктом 1 статті 846 вищеназваного Кодексу визначено, що строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Статтею 849 ЦК України передбачені права замовника під час виконання роботи, а саме: замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника; якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків; якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника; замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

Згідно ч. 1 ст. 853 ЦК України замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Частиною 4 ст. 882 ЦК України передбачено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Як вже було зазначено, відповідач виконав, а позивач прийняв виконані роботи згідно умов Договору без зауважень та заперечень щодо якості та кількості, про що свідчать підписані та скріплені печатками сторін акти приймання-передачі виконаних робіт форми КБ-2в, акти вартості устаткування до актів приймання-передачі викопаних робіт форми КБ-2в та Довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат по формі №Кб-3.

У свою чергу позивачем були оплачені виконані роботи відповідачем згідно умов Договору.

Позивач, звертаючись до суду, як на підставу заявлених позовних вимог щодо відшкодування майнової (матеріальної) шкоди (збитків) посилається на п. 7.11. Договору та Акт №05-21/5 планової виїзної ревізії фінансово-господарської діяльності Публічного акціонерного товариства "Центренерго" за період з 01.05.2016 року по 31.03.2019 року, складеного Державною аудиторською службою України 28.08.2019 року (надалі - Акт), як на підставу для виникнення зобов`язання з відшкодування збитків.

Дослідивши матеріали справи та умови Договору, суд доходить висновку, що в даному випадку відсутні підстави для застосування п. 7.11. Договору, виходячи з такого.

Так, пунктом 7.11. Договору передбачено, що у випадку, якщо за результатом перевірки (контрольних обмірів, звірки, ревізії, зустрічної звірки тощо) господарської діяльності Замовника та/або Виконавця контролюючими та/або правоохоронними органами буде встановлено невідповідність документів, підписаних/укладених/наданих під час виконання Договору, умовам Договору та/або даним бухгалтерського обліку Виконавця/субпідрядника(ів) в т.ч. завищення вартості виконаних робіт.

Отже, п. 7.11. Договору передбачає 2 випадки, коли може бути застосована відповідальність передбачена вказаним пунктом Договору, а саме:

1) Встановлення контролюючим органом факту невідповідності документів підписаних/укладених/наданих під час виконання Договору умовам Договору;

2) Встановлення контролюючим органом факту невідповідності документів підписаних/укладених/наданих під час виконання Договору даним бухгалтерського обліку Виконавця/субпідрядника(ів).

Відповідно ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Як вище зазначалось, сторони у Договорі узгодили тверді договірні ціни на виконання підрядних робіт та підписали відповідну кошторисну документацію.

Відповідно до п.2 Додатку №1 до Договору загальна вартість робіт 114999999,00 грн. (сто чотирнадцять мільйонів дев`ятсот дев`яносто дев`ять тисяч дев`ятсот дев`яносто дев`ять грн. 00 коп., у тому числі ПДВ 19166666,50 грн. (дев`ятнадцять мільйонів сто шістдесят шість тисяч шістсот шістдесят шість грн. 50 коп.).

Отже, для застосування п. 7.11. Договору у зв`язку із завищенням вартості виконаних робіт контролюючий орган мав встановити, що загальна сума укладених під час виконання Договору документів перевищує договірну ціну зазначену у відповідній кошторисній документації

Втім, у даному випадку з матеріалів справи вбачається, що загальна вартість виконаних робіт не перевищує договірну ціну. При цьому, доказів зворотного відповідачем не надано.

Так, Державна аудиторська служба України в Акті зазначає, що на виконання умов Договору відповідачем за період з 01.05.2016 року по 31.03.2019 року, згідно з актами ф. №КБ-2в та довідками ф. № КБ-Зв виконано робіт на загальну суму 62720387,21 грн., у т.ч. поставлено устаткування та будівельні матеріали на загальну суму 44927074,28 грн. (у т. ч.: вартість устаткування - 41444364,66 грн. та вартість матеріалів - 3482709,62 грн.).

Отже, зазначене Державною аудиторською службою України в Акті завищення відповідачем вартості виконаних робіт за Договором на загальну суму 1201884,10 грн. не стосується завищення вартості робіт у порівнянні з установленою Договором вартістю робіт.

Щодо встановлення Державною аудиторською службою України завищення вартості устаткування, яке обліковувалося та було списано за даними бухгалтерського обліку ТОВ Котлотурбопром", з вартістю устаткування, включеного в акти вартості устаткування до актів приймання виконаних будівельних робіт, що призвело до завищення вартості виконання робіт з капітального будівництва за проектом "Технічне переоснащення систем подачі, приготування та спалювання вугілля марки "А" та "П" з переведенням котлоагрегатів ст. № 1, 6 Зміївської ТЕС ПАТ "Центренерго" на використання вугілля марки "Г" та "ДГ" на загальну суму 1001570,08 грн. без ПДВ (сума ПДВ - 200314,02 грн.), суд зазначає таке.

Згідно з ст. 10 Закон України "Про ціни і ціноутворення" від 21.06.2012 року року № 5007-VI (надалі - Закон), суб`єкти господарювання під час провадження господарської діяльності використовують:

- вільні ціни;

- державні регульовані ціни.

Відповідно до ст. 11 Закону вільні ціни встановлюються суб`єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.

Суд наголошує, що Законом та іншими чинними законодавчими та нормативними актами, державне регулювання цін на устаткування передане ТОВ "Котлотурбопром" на адресу ПАТ "Центренерго" за Договором не передбачено.

З точки зору бухгалтерського обліку ціна товару - це сума коштів, необхідних для відшкодування прямих та загально виробничих витрат, адміністративних витрат, а також отримання економічно обгрунтованого прибутку.

Відповідно до п.5.4.6. ДСТУБД. 1.1-1:2013 "Правила визначення вартості будівництва" кошторисна вартість устаткування визначається як сума всіх витрат на придбання і доставку цього устаткування на приоб`єктний склад або місце його передачі до монтажу.

Складовими кошторисної вартості устаткування є:

- відпускні ціни;

- транспортні витрати;

- заготівельно-складські витрати.

В окремих випадках до складових кошторисної вартості устаткування можуть включатись витрати на компенсацію, які визначаються на основі обґрунтованих розрахунків.

В п.5.4.6.2 ДСТУ Б Д. 1.1-1 : 2013 передбачено, що транспортні та заготівельно-складські витрати на устаткування враховуються в локальних кошторисах калькуляційним методом або за усередненими показниками, що становлять:

- транспортні витрати - 3% від відпускної ціни;

- заготівельно-складські витрати - 0,9% від суми відпускної ціни та транспортних /витрат.

Відповідно до п. 6.4.6 ДСТУ БД.1.1-1:2013 вартість придбаного та змонтованого підрядником устаткування включається до примірної форми Кб-З "Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрат", з підтвердженням розрахунками обґрунтованих витрат, пов`язаних з придбанням устаткування (відпускна ціна, транспортні та заготівельно-складські витрати).

Виходячи з вищенаведеного, ДСТУ БД.1.1-1:2013, яким визначено ціноутворення в будівництві, передбачає включення до кошторисної вартості устаткування не тільки витрат на придбання такого устаткування, а ще транспортні витрати, заготівельно-складські витрати, витрати на компенсацію.

За таких обставин, визначення Державною аудиторською службою України вартості устаткування відповідача без врахування зазначених вище витрат не свідчить про невідповідність документів підписаних/укладених/наданих під час виконання Договору даним бухгалтерського обліку відповідача.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку про відсутність у даному випадку підстав для застосування п. 7.11. Договору.

Крім того, суд звертає увагу, що за своїм змістом п. 7.11. Договору не встановлює конкретний обов`язок відповідача щодо виконання фінансового зобов`язання, а лише визначає порядок та міру відповідальності Виконавця за конкретних обставин у позасудовому порядку, однак при цьому це не позбавляє Замовника обов`язку довести факт завдання цих збитків, їх розміру та підстав відшкодування, враховуючи, що вимога щодо стягнення цих збитків заявлена позивачем у позовній заяві.

Відповідно до частини першої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода) (частина друга статті 22 ЦК України).

Згідно зі статтею 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до статті 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною;

- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною;

- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Законом щодо окремих видів господарських зобов`язань може бути встановлено обмежену відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов`язань.

Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.

Кредитор, який вимагає відшкодування збитків, має довести: неправомірність поведінки особи; наявність шкоди; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, що є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди; вина завдавача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов`язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини. З іншого боку, боржник має право доводити відсутність своєї вини (стаття 614 ЦК України). Наведені висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 750/8676/15-ц.

Суд установив, що зобов`язання за Договором сторонами виконані повністю, передачу-приймання виконаних будівельних робіт оформлено без будь-яких зауважень і претензій відповідними актами, які підписані та скріплені печатками сторін, позивач повністю оплатив вартість виконаних відповідачем робіт, яка була визначена сторонами у договорі підряду.

За таких обставин, у даному випадку відсутня неправомірна поведінка відповідача, як і фактичні збитки понесені позивачем.

Суд наголошує, що Акт не є тією беззаперечною підставою для стягнення збитків, оскільки акт перевірки не є рішенням суб`єкта владних повноважень, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов`язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялися. Акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб`єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу.

Виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладеного між сторонами договору і не можуть їх змінювати, оскільки за своїми правовими наслідками акт ревізії у даному випадку фіксує порушення фінансової дисципліни учасника правовідносин, фінансово-господарська діяльність якого перевірялась.

Аналогічна правова позиція неодноразово висвітлювалась Верховним Судом зокрема у постановах від 20.06.2019 року у справі №916/1906/18 та від 17.03.2020 року у справі 911/1102/19.

Отже, обставин, які б свідчили про наявність у відповідача обов`язку сплатити на користь позивача грошові кошти в сумі 1201884,10 грн. відповідно до статей 224, 225, 228 ГК України у цій справі не встановлено.

Підсумовуючи наведене, суд зазначає, що позовні вимоги не підтверджені поданими доказами, спростовуються матеріалами справи, а відтак позов не підлягає задоволенню.

Пунктом 5 частини 1 статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходить з положень ст. 129 ГПК України, відповідно до якої, у разі відмови у задоволенні позовних вимог судові витрати покладаються на позивача.

На підставі ст.ст. 6, 11, 15, 16, 22, 525, 530, 551, 626, 613, 625, 837, 846 Цивільного кодексу України, ст. 173, ч. 1 ст. 174, ст.ст. 224,225, 228 Господарського кодексу України та керуючись статтями 73-74, 76-80, 126, 129, 232-233, 237-238, 240-241, 247 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У позові відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судові рішення у справі набирають законної сили, відповідно до ст.ст. 241, 284 Господарського процесуального кодексу України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Східного апеляційного господарського суду в установленому законом порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 22.05.2020 року.

Суддя О.В. Смірнова