Рішення № 89401859, 21.05.2020, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21.05.2020 Справа № 920/31/20

м. Суми

Господарський суд Сумської області у складі судді Соп`яненко О.Ю., розглянувши матеріали справи №920/31/20

за позовом: Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (01001, м. Київ, пров. Шевченка, буд. 12, код 00039002),

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Уманської Оксани Вікторівни ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 )

про стягнення 12288 грн. 17 коп.,

за участю представників сторін:

Від позивача: не з`явився;

Від відповідача: Марченко І.І., ордер серії ВМ №1004037 від 18.02.2020;

Секретар судового засідання Молодецька В.О.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Сумської області від 08.01.2020 провадження у справі №920/31/20 відкрито в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідно до ухвали господарського суду Сумської області від 29.01.2020 за клопотаннями відповідача розгляд справи по суті з повідомленням (викликом) сторін було призначено на 18.02.2020.

Згідно з ухвалою суду від 18.02.2020 розгляд справи по суті відкладено на 05.03.2020.

В судовому засіданні 18.02.2020 провадження у справі №920/31/20 зупинене до розгляду Північним апеляційним господарським судом справи №920/610/19.

Відповідно до ухвали господарського суду Сумської області від 14.04.2020 провадження у справі №920/31/20 поновлене, розгляд справи по суті призначено 04.05.2020.

Згідно з ухвалою суду від 04.05.2020 розгляд справи по суті відкладено на 21.05.2020.

СУТЬ СПОРУ: позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 12288 грн. 17 коп., з яких: 10 779 грн. 18 коп. - основного боргу, 1293 грн. 84 коп. - пені, 120 грн. 76 коп. - 3% річних, 94 грн. 39 коп. - інфляційне збільшення, нарахованих у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору оренди №09/14-12/7/21 від 31.12.2018, а також просить стягнути з відповідача 1921грн. судового збору.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, в заяві №09-1-8/388 від 21.04.2020 просив суд здійснювати розгляд справи за наявними матеріалами, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач в письмовому відзиві від 27.01.2020 проти задоволення позову заперечував у повному обсязі, посилаючись на те, що вважає договір оренди розірваним з 28.03.2019, а отже нарахування позивачем орендної плати за липень - вересень 2019 є безпідставним.

Позивач у відповіді №09-1-8/108 від 30.01.2020 на відзив зазначив про безпідставність заперечень відповідача, викладених у відзиві на позов та просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Крім того, позивач повідомив суд про те, що рішенням господарського суду Сумської області від 29.08.2019 у справі №920/610/19, яке набрало чинності 19.09.2019, розірвано договір оренди №09/14-12/7/21 від 31.12.2018, укладений між позивачем і відповідачем, а отже нарахування орендної плати та штрафних санкцій по договору за період з липня 2019 по 19.09.2019 є обгрунтованим.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своєї позиції по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, оцінивши та дослідивши письмові докази по справі, суд встановив:

31 грудня 2018 між Публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» і Фізичною особою-підприємцем Уманською Оксаною Вікторівною укладено договір оренди № 09/14-12/7/21 (далі за текстом - «Договір), відповідно до умов якого позивач передає, а відповідач приймає у строкове платне користування частину нежитлового приміщення, що розташоване за адресою: м. Суми, вул. Герасима Кондратьєва, 20, загальною площею 39,85 кв. м. для розміщення офісу. План та місце розташування Приміщення у будівлі наведено у додатку 1 до договору, що є невід`ємною частиною цього договору.

Згідно з п. 2.1. Договору передача приміщення здійснюється за актом приймання - передачі, що підписується уповноваженими представниками сторін і є невід`ємною частиною цього договору, за формою відповідно до додатка 2 до цього договору.

02.01.2019 між сторонами договору оренди підписано акт приймання-передачі нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою: м. Суми, вул. Герасима Кондратьєва, 20, загальною площею 39,85 кв. м.

Відповідно до п. 4 Договору, щомісячно відповідач сплачує орендну плату в розмірі, передбаченому в пункті 4.1 договору, крім того відшкодовує позивачу фактичні витрати, пов`язані з утримання об`єкту оренди та прибудинкової території (крім того ПДВ):

щомісячно до 15 (п`ятнадцятого) числа поточного місяця позивач нараховує орендну плату за поточний місяць та направляє відповідачу рахунок в порядку, визначеному пунктом 11.7 договору, а відповідач га підставі отриманих від позивача рахунків сплачує нараховану орендну плату за поточних місяць не пізніше 20 (двадцятого) числа поточного місяця.

Орендну плату за перший місяць користування об`єктом оренди відповідач сплачує протягом (п`яти) банківських днів з моменту отримання рахунку від позивача в порядку, визначеному в пункті 11.7 договору.

Пунктом 5 Договору передбачено, що відповідач зобов`язується використовувати об`єкт оренди за його цільовим призначенням у відповідності до пункту 1.4 цього договору. Своєчасно здійснювати орендні платежі за договором. Нести повну відповідальність за збереження стану об`єкту оренди, майна яке знаходиться в об`єкті оренди, у випадку, якщо таке майно було визначене в акті приймання - передачі об`єкту оренди, забезпечити електро- та пожежну безпеку об`єкту оренди та нести повну відповідальність за дотримання у об`єкті оренди та у місцях загального користування будівлі, в якій знаходиться об`єкт оренди, працівниками орендаря вимог правил пожежної безпеки в Україні, чинних нормативних актів з пожежної безпеки. Дотримуватись вимог та правил щодо технічної і фізичної безпеки будівлі, в якій знаходиться об`єкт оренди.

Згідно з п. 5.3.2 Договору, відповідач зобов`язався своєчасно здійснювати орендні та інші платежі за цим договором.

Проте в порушення вимог пунктів 4.2, 5.3.2 договору та статей 526, 530, частини п`ятої статті 762 Цивільного кодексу України, відповідач не виконав свої грошові зобов`язання перед позивачем на суму 15870,97 грн. орендної плати.

Позивач мотивує свої вимоги тим, що оскільки між сторонами не було підписано Акт приймання-передачі (повернення з оренди) приміщення, розташованого за адресою: м. Суми, вул. Герасима Кондратьєва, 20, загальною площею 39,85 кв. м., позивач звернувся з позовом у пов`язаній справі №920/610/19 до ФОП Уманської О.В., предметом розгляду якої було розірвання договору оренди №09/14-12/7/21 від 31.12.2018, укладеного між Публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та фізичною особою-підприємцем Уманською Оксаною Вікторівною, а також стягнення з відповідача на заборгованість в сумі 18371,10 грн. (в тому числі 15870,97 грн. основний борг, 1951,92 грн. пеня, 164,36 - 3 % річні та 383,85 грн. інфляційні збитки) на підставі договору оренди № 09/14-12/7/21 від 31.12.2018, укладеного між сторонами; стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору в сумі 1921,00 грн.

Зі змісту ч.4 ст. 75 ГПК України вбачається, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Як роз`яснено в абзацах 1 та 3 п.2.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.

Рішенням господарського суду Сумської області від 29.08.2019 у справі №920/610/19 позовні вимоги задоволено частково: розірвано договір оренди № 09/14-12/7/21 від 31.12.2018, укладений між Публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та фізичною особою-підприємцем Уманською Оксаною Вікторівною, а також стягнуто з фізичної особи-підприємця Уманської Оксани Вікторівни на користь Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» заборгованість в сумі 15870,97 грн., пеню в сумі 1025,49 грн., 3 % річних в сумі 86,93 грн., інфляційні втрати в сумі 196,65 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 3717,52 грн.; в іншій частині позовних вимог відмовлено.

На виконання рішення суду було видано відповідний наказ від 19.09.2019.

Відповідно до постанови Північного апеляційного господарського суду від 06.04.2020 рішення господарського суду Сумської області від 29.08.2019 у справі №920/610/19 залишене без змін.

Таким чином, судом встановлено факт розірвання договору оренди №09/14-12/7/21 від 31.12.2018, а також встановлено правомірність нарахування пені та штрафних санкцій за загальний період з 21.02.2019 по 11.06.2019 внаслідок порушення відповідачем грошового зобов`язання.

Позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 10 779 грн. 18 коп. основного боргу, нарахованого за період з 01.07.2019 по 18.09.2019.

Відповідно до приписів статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, а як визначено приписами статті 509 цього ж Кодексу, зобов`язання виникають із підстав встановлених вищевказаною правовою нормою.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно частини шостої статті 283 Господарського кодексу України, до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 759, 762 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди). За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до статей 526, 629 Цивільного кодексу України, пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов`язання не допускається; договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 795 Цивільного кодексу України, передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), якій підписується сторонами договору. Повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору.

Статтею 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно статті 627 Цивільного кодексу України, сторони, відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України, є вільними в кладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять пункти (умови), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Отже, усі умови договору навіть ті, що не є обов`язковими для того чи іншого виду договору, проте погоджені сторонами та містяться у договорі, є обов`язковими для виконання сторонами за договором.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Під виконанням зобов`язань слід розуміти здійснення кредитором і боржником дій щодо реалізації прав та обов`язків, що випливають з договору.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушення зобов`язання - це його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

За змістом статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання, та на вимогу кредитора має сплатити суму боргу.

Враховуючи те, що відповідачем не надано суду обґрунтованих заперечень позовним вимогам в частині стягнення 10779 грн. 18 коп. заборгованості з орендної плати, а також те, що факт наявності у відповідача заборгованості перед позивачем з орендної плати повністю підтверджується матеріалами даної справи, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в цій частині.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача на свою користь 1293 грн. 84 коп. пені, нарахованої за загальний період з 12.07.2019 по 21.12.2019 (виходячи з розміру заборгованості по кожному періоду окремо) відповідно до умов п. 8.2. Договору, яким передбачено, що у випадку прострочення строку сплати орендної плати за цим Договором відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період сплати пені, від суми боргу за кожен день прострочення.

Згідно з пунктом 1 статті 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Статтею 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до положень статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) с грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до частини четвертої статті 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Преамбулою Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань. Суб`єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності.

Згідно статей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За умовами частини шостої статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Судом вище було встановлено факт порушення з боку відповідача грошового зобов`язання, а також перевірено розрахунок пені. Пеня нарахована позивачем арифметично та методологічно вірно, в межах строків, визначених ст. 232 ГК України, а отже позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 1293 грн. 84 коп. пені, нарахованої за загальний період з 12.07.2019 по 21.12.2019 (виходячи з розміру заборгованості по кожному періоду окремо) є правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Позивачем також заявлено вимоги про стягнення з відповідача 120 грн. 76 коп. - 3% річних та 94 грн. 39 коп. інфляційних збитків, нарахованих за загальний період з 12.07.2019 по 21.12.2019 відповідно до вимог ч.2 ст. 625 ЦК України, якою передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень ст. 625 Цивільного кодексу України, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Аналогічна правова позиція висвітлена у постанові Верховного Суду України від 23.01.2012 у справі № 37/64.

Перевіривши, розрахунки позивача, в тому числі: періоди нарахувань, розмір простроченого платежу, а також встановивши факт порушення з боку відповідача грошового зобов`язання, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 120 грн. 76 коп. - 3% річних та 94 грн. 39 коп. інфляційних збитків, нарахованих за загальний період прострочення з 12.07.2019 по 21.12.2019.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно вимог п. 2 ч. 1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог, витрати зі сплати судового збору в розмірі 1921 грн. 00 коп. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Уманської Оксани Вікторівни ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) на користь Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (01001, м. Київ, пров. Шевченка, буд. 12, код 00039002) 10 779 грн. 18 коп. - основного боргу, 1293 грн. 84 коп. - пені, 120 грн. 76 коп. - 3% річних, 94 грн. 39 коп. - інфляційних збитків, 1921 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно зі ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, встановленому статтями 256-258 ГПК України.

Повний текст рішення підписаний 25.05.2020

Суддя О.Ю. Соп`яненко