Рішення № 89401747, 25.05.2020, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

_____________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"25" травня 2020 р.м. Одеса Справа № 916/750/20

За позовом: Приватного акціонерного товариства "Пологівський олійноекстракційний завод" (вул.Ломоносова, 36, м.Пологи, Запорізька область, 70600; код ЄДРПОУ 00384147)

до відповідача: Акціонерного товариства "Українська залізниця" (вул. Тверська, б. 5, м. Київ, 03680; код ЄДРПОУ 40075815) в особі регіональної філії "Одеська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (вул. Пантелеймонівська, б. 19; м.Одеса, 65012; код ЄДРПОУ 40081200)

про стягнення

Суддя Рога Н.В.

Суть спору: Позивач - Приватне акціонерне товариство (далі-ПрАТ) "Пологівський олійноекстракційний завод", звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Акціонерного товариства (далі-АТ) "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Одеська залізниця" АТ "Українська залізниця" про стягнення збитків, завданих недостачею вантажу, у розмірі 161 682 грн. 18 коп.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 25.03.2020р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №916/750/20 за правилами спрощеного позовного провадження. Розгляд справи ухвалено здійснювати без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження.

Згідно відзиву на позовну заяву, що надійшов до суду 16.04.2020р., відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог позивача у повному обсязі.

04 травня 2020р. від позивача надійшла відповідь на відзив.

Позивач у справі зазначає, що 27.12.2019р. між ПрАТ "Пологівський олійноекстракційний завод" (Експедитор) та Дочірнім підприємством «Ескорт-Агро» з іноземною інвестицією» (Клієнт) укладено договір №1989/9 транспортного експедирування (далі - Договір транспортного експедирування), на виконання умов якого Експедитор організував виконання послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу, а саме, шроту соняшникового не гранульованого загальною кількістю 2 000,00 тн. Для перевезення вантажу залізничним транспортом Експедитор залучив перевізника, а саме, АТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Українська залізниця», на підставі договору про надання послуг №02016/Пр3-2018/117/8 від 13.02.2018р. (далі - Договір перевезення).

Відповідно до пункту 1 Договору перевезення предметом цього Договору є здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, та інших послуг, пов`язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у вагонах відповідача, вагонах залізниць інших держав та /або вагонах позивача і проведення розрахунків за ці послуги.

Згідно пункту 1.3. Договору перевезення надання послуг за цим Договором може підтверджуватись залізничною накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю та іншими документами.

Позивач зазначив, що відповідно до накладної № 47745468 від 17.01.2020 р., зокрема, інформації, що зазначена у відомості вагонів до цієї накладної, до перевезення були передані наступні вагони із запірно - пломбувальними пристроями (далі - ЗПП) та наступною масою:

Вагон № 95923439 - ЗПП Б196977, Б196947, маса Вантажу - 60 220 кг.;

Вагон № 95924437 - ЗПП Б196940, Б196939, маса Вантажу - 61 040 кг.;

Вагон № 95492161 - ЗПП Б196930, Б196941, маса Вантажу - 60 000 кг.;

Вагон № 95923637 - ЗПП Б196949, Б196943, маса Вантажу - 60 360 кг.;

Вагон № 95923355 - ЗПП Б196938, Б196944, маса Вантажу - 60 440 кг.;

Вагон №95924361 - ЗПП Б196915, Б196946, маса Вантажу -60 640 кг.;

Вагон № 95924403 - ЗПП Б196937, Б196945, маса Вантажу - 60 420 кг.;

Вагон № 95924452 - ЗПП Б196951, Б196927, маса Вантажу - 60 700 кг.;

Вагон № 95924783 - ЗПП Б196953, Б196928, маса Вантажу - 59 900 кг.;

Вагон № 95924940 - ЗПП Б196929, Б196960, маса Вантажу - 60 840 кг.;

Вагон № 95924379 - ЗПП Б196954, Б196955, маса Вантажу - 60 660 кг.

Зокрема, як вказує позивач, за результатами переважування вантажу на станції призначення (Миколаїв - Вантажний Одеської залізниці) у вагоні № 95924940 виявлено нестачу вантажу у кількості 30,190 тн. Зазначений факт підтверджується актом експертизи Регіональної торгово - промислової палати Миколаївської області № 120-126 від 03.02.2020 р. та комерційним актом від 03.02.2020 р. № 415207/13.

Позивач зазначив, що відповідно до ч. 1 ст. 314 Господарського кодексу України, ч.1 ст. 924 Цивільного кодексу України та ст. 113 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 р. № 457, перевізник несе відповідальність за нестачу , втрату прийнятого до перевезення вантажу.

Згідно з ч. 3 ст. 314 Господарського кодексу України та абз. 1 п. «а» ст. 114 Статуту залізниць України за шкоду, заподіяну в результаті нестачі залізниця відповідає в розмірі вартості вантажу, якого не вистачає. Відповідно до абз. 2 п. «в» ст. 114 Статуту нестача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

Як зазначив позивач, згідно з п. 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 р. № 644 , вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто. При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма нестачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить, зокрема, 0,5 % маси всіх інших вантажів. Норми нестачі або надлишку маси вантажів розраховуються від маси нетто - для вантажів, які перевозяться без тари й упаковки.

Позивач вказує, що з метою визначення вартості однієї тони втраченого відповідачем вантажу, він звернувся до Запорізької торгово-промислової палати. Відповідно до експертного висновку Запорізької торгово-промислової палати № ОИ - 5823 від 12.02.2020 р. ринкова вартість вантажу за період з 17.01.2020 р. (дата прийняття вантажу до перевезення (дата складання накладної № 47745468)) по 01.02.2020 р. (дата прибуття вантажу на станцію призначення - Миколаїв - Вантажний Одеської залізниці) склала 5 300 грн. - 5 520 грн. Відповідно до Довідки № 793/04 від 16.03.2020 р. середня вартість однієї тони вантажу складає 5 410 грн. з урахуванням ПДВ.

Виходячи з викладеного, як стверджує позивач, загальна кількість вантажу, якого не вистачає (маса понаднормової нестачі) складає 29 885,80 кілограм. Вартість одного кілограму вантажу складає 5 грн 41 коп. з урахуванням ПДВ. Таким чином, як вказав позивав, у результаті нестачі вантажу розмір збитків складає 161 682 грн 18 коп.

Позивач в обґрунтування позову зазначив, що згідно з абз. 2 ст. 130 Статуту залізниць України у разі нестачі вантажу право на пред`явлення до залізниці позову має одержувач (вантажоодержувач). Відповідно до ч.1 ст. 133 Статуту залізниць України передача іншим організаціям права на пред`явлення претензій та позовів не допускається, за винятком випадків передачі такого права вантажовідправником вантажодержувачу або вантажоодержувачем вантажовідправнику. Передача права на пред`явлення претензій і позовів засвідчується переуступним підписом на документі (накладній, вантажній, багажній квитанції), а для уповноваженої особи - довіреністю, оформленою згідно із законодавством.

Позивач зазначив, що вантажоодержувач (ТОВ «Наваль Логістік») передав йому (вантажовідправнику) право на пред`явлення претензії та позову, здійснивши переступний напис на накладній № 47745468 від 17.01.2020р.

Відповідно до абз.1 ст. 131 Статуту залізниць України претензії та позови про відшкодування шкоди, завданої недостачею вантажу, пред`являються залізниці призначення вантажу.

Таким чином, позивач вважає, що АТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Одеська залізниця» АТ «Українська залізниця» є належним відповідачем у цій справі та наявні правові підстави для стягнення з нього шкоди, завданої нестачею (недостачею) вантажу, у розмірі 161 682 грн 18 коп.

Відповідач у своєму відзиві проти позову заперечує, вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з огляду на таке.

На підставі накладної № 47745468 17.01.2020р. зі станції Пологи ПрАТ "Пологівський олійноекстракційний завод" було відправлено вагони з вантажем «шрот», серед яких вагон № 95924940, для отримання їх ТОВ «Наваль Логістік» на станції призначення Миколаїв-Вантажний.

Під час перевезення вантажу на станції Запоріжжя ІІ при огляді вагону № 95924940 була виявлена комерційна несправність (відсутність ЗПП відправника з лівого боку по ходу, не до кінця закручений розвантажувальний механізм), на підставі якої було складено акт загальної форми від 18.01.2020р. № 5 . Вагон був відчеплений для усунення комерційної несправності.

На підставі акту загальної форми від 18.01.2020р. № 5 було проведено комісійне зважування вагона № 95924940 в присутності ДС ОСОБА_1 , пр.зд. ОСОБА_2 , т.к. ОСОБА_3 , представника відправника ОСОБА_4 на справних вагонних вагах (200т) власності ПрАТ «ЗЕРС» (повірка 11.12.2019р.), за результатами якої складено комерційний акт від 18.01.2020р. № 460607/1, відповідно до якого (розділи Г, Д) значиться: вантаж шрот, насипом, вага визначена відправником на вагонних вагах, в русі Мах 150 т. Брутто - не вказано, тара - 23360 кг., нетто - 60840 кг. При переважування виявилось: брутто - 53950 кг., тара з документа - 23360 кг., нетто - 30590 кг., що менше документа на 30250 кг.

При комерційному огляді виявлено з лівої сторони вагона на валу системи розвантаження відсутнє ЗПП відправника Б196960, не до кінця закручено розвантажувальний механізм, в наявності є пошкодження фарби. Просипання вантажу немає. Механізм пломбування завантажувальних люків справний, ЗПП відправника Б196929 справне та відповідає перевізному документу.

При повторному переважування даного вагона нестача вантажу підтвердилась. На вал системи розвантаження накладено ЗПП № Х087199 ( 460607 Запоріжжя ІІ). Оформлено досильну накладну № 47826342. Завідуючого вантажним двором немає за штатом.

Відповідач зазначив, що по прибуттю вагона № 95924940 на станцію призначення Миколаїв- Вантажний було складено акт загальної форми від 03.02.2020р. № 597, проведена комісійна видача вагона № 95924940 у складі комісії ДСМ ОСОБА_11., агента комерційного ОСОБА_7 , ВОХР ОСОБА_8 , слідчого ЗВП Чулупа Е. С. , представника вантажоодержувача ОСОБА_10 та складено комерційний акт від 03.02.2020р. № 415207/13, відповідно до якого (розділ Д) зазначено: вантаж - шрот, завантажено насипом, вага нетто - 60840 кг., тара - 23360 кг., 2 ЗПП відправника № Б196923, № Б196960. Фактично виявлено: вантаж - шрот, вага брутто - 54050 кг., тара перевірена - 23400 кг., нетто - 30650 кг., що на 30190 кг менше. Вагон прибув за справними 2 ЗПП: на верхньому завантажувальному люці ЗПП № Б196960, у наявності справний ЗПП № Х087199 станції Запоріжжя ІІ Придніпровської залізниці. Вагон прибув по досильному перевізному документу від 18.01.2020р.№47826342 станції Запоріжжя ІІ. При розкритті завантажувальних люків виявлено: над 2-м та 4-м люками мається поглиблення довжиною 4500 мм., глибиною 2500 мм., на всю ширину вагона. Вагон у технічному відношенні справний згідно акта про технічний стан вагона від 03.02.2020р. № 9.

Відповідач вказує, що для проведення розслідування начальником станції Миколаїв-Вантажний Кратасюком О. О . був надісланий лист від 06.02.2020р. № 93/М до Заводського ВП ГУНП в Миколаївській області та до Миколаївської місцевої прокуратури № 1.

Відповідно до ст.38 Статуту залізниць України завантажені контейнери, а також криті вагони (у тому числі ізотермічні) і цистерни пломбуються тим підприємством, організацією, засобами яких провадиться навантаження.

Відповідно абз. 3 п. 28 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000р. №644, вантажі, завантажені відправниками у вагони закритого типу (криті, ізотермічні, хопери, цистерни тощо) та контейнери, приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду кузова (котла) вагона (контейнера), пломб (ЗПП), без перевірки вантажу.

Отже, як вказує відповідач, при прийнятті залізницею вантажу до перевезення перевіряється дотримання замовником правил упакування вантажу для збереження його схоронності, що й було перевірено працівниками залізниці при прийнятті вказаних вагонів до перевезення. Будь-яких інших заходів для щодо забезпечення схоронності вантажів у вагонах даного виду перевезення зі сторони перевізника у діючих нормативно- правових актах не передбачено.

На думку відповідача, усі перелічені обставини вказують на те, що виявлена нестача вантажу у вагоні № 95924940 сталась з вини невстановлених осіб, а не з його вини, в наслідок обставин, яким залізниця не могла запобігти та усунення яких від неї не залежало.

При цьому, відповідач зазначив, що ст. 924 Цивільного кодексу України передбачено, що перевізник відповідає за збереження вантажу з моменту прийняття його для перевезення і до видачі одержувачу, якщо не доведе, що втрата, недостача, псування або пошкодження вантажу сталися внаслідок обставин, які перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, недостачу, псування або пошкодження прийнятого для перевезення вантажу у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Аналогічні положення містить ст. 127 Статуту, відповідно до якої залізниця несе матеріальну відповідальність за втрату, недостачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення багажу, вантажобагажу, а також за прострочення його доставки, якщо не доведе, що втрата, недостача, псування, пошкодження, прострочення відбулися не з її вини.

Виходячи з викладеного, відповідач вважає за необхідне зазначити, що зі сторони залізниці, як перевізника, були виконані усі умови, встановлені Договором, Правилами приймання вантажів до перевезення та Правилами перевезення вантажів навалом і насипом, а нестача вантажу сталась з вини невстановлених осіб. Отже, з боку перевізника відсутнє і протиправне діяння, і причинний зв`язок, пов`язаний із заподіяною шкодою позивачеві у вигляді нестачі вантажу, а також відсутня й провина відповідача, оскільки всі умови, встановлені діючими нормативно- правовими актами щодо перевезення такого вантажу, як зерно пшениці, були виконані.

Окрім цього, відповідач ставить під сумнів правильність розрахунку ціни позову та вважає його необґрунтованим, посилаючись на таке.

Відповідно до п. «Б» ст. 130 Статуту право на пред`явлення до залізниці претензій та позовів, що випливають з недостачі, має право одержувач, за умови пред`явлення накладної, комерційного акта і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу.

Згідно з п. «а» ч. 1 ст. 114 Статуту залізниць України залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме: а) за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі.

Частиною 1 ст. 115 Статуту встановлено, що вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

Враховуючи, що довідкою від 16.03.2020р. № 793/04 засвідчена вартість вантажу станом на 16.03.2020р., тобто, більш ніж через місяць після його фактичної видачі, а не на дату його відправлення (17.01.2020р.), відповідач наполягає на тому, що позивачем не надано належних доказів, які б підтвердили вартість відправленого вантажу.

Розглянув матеріали справи, судом встановлено, що 27.12.2019р. між ПрАТ "Пологівський олійноекстракційний завод" (Експедитор) та Дочірнім підприємством «Ескорт-Агро» з іноземною інвестицією» (Клієнт) укладено договір №1989/9 транспортного експедирування, на виконання умов якого Експедитор організував виконання послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу, а саме, шроту соняшникового не гранульованого загальною кількістю 2 000,00 тн. Для перевезення Вантажу залізничним транспортом Експедитор залучив перевізника, а саме, Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Українська залізниця», на підставі договору про надання послуг №02016/Пр3-2018/117/8 від 13.02.2018р.

Згідно з ч. 2 ст. 908 Цивільного кодексу України загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Аналогічні положення щодо регулювання правовідносин в галузі перевезення передбачені і у ч. 5 ст. 306 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 5 ст. 307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 6 Статуту залізниць України накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Відповідно до ч.ч. 1,3 ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Отже, між сторонами у справі виникли правовідносини щодо перевезення вантажу.

Відповідно до п.1 Договору перевезення предметом цього Договору є здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, та інших послуг, пов`язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у вагонах відповідача, вагонах залізниць інших держав та /або вагонах позивача і проведення розрахунків за ці послуги.

Згідно пункту 1.3. Договору перевезення надання послуг за цим Договором може підтверджуватись залізничною накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю та іншими документами.

Відповідно до ч.1 та 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.ч.1,5 ст. 31 Статуту залізниць України залізниця зобов`язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках - продезінфіковані вагони та контейнери. При цьому, придатність рухомого складу (вагонів) для перевезення вантажу в комерційному відношенні визначається відправником, якщо завантаження здійснюється його засобами, або залізницею, якщо завантаження здійснюється засобами залізниці.

Відповідно до вимог ч.3 ст. 32 Статуту залізниць України відправник зобов`язаний підготувати вантаж до перевезення з урахуванням його схоронності під час транспортування і здійснювати навантаження з виконанням Технічних умов.

Згідно з п.4 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Міністерства транспорту України „Про затвердження окремих розділів Правил перевезення вантажів" від 21.11.2000 р. №644, відправник зобов`язаний підготувати вантаж до навантаження відповідно до вимог, які забезпечували б збереження його на всьому шляху перевезення та екологічну безпеку і захист навколишнього природного середовища згідно з законодавством. Дрібні місця штучних вантажів відправник повинен об`єднати в більші.

Згідно з п.28 Правил приймання вантажів до перевезення договір про перевезення вантажу вважається укладеним з моменту проставлення календарного штемпеля станції відправлення в оформленій паперовій накладній або з моменту накладення електронного цифрового підпису працівником залізниці в електронній накладній. Факт приймання вантажу до перевезення, завантаженого у вагон (контейнер) відправником, підтверджується підписанням Пам`ятки про подавання/забирання вагонів, видачу/приймання контейнерів працівниками відправника і залізниці. Вантажі, завантажені відправниками у вагони закритого типу (криті, ізотермічні, хопери, цистерни тощо) та контейнери, приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду кузова (котла) вагона (контейнера), пломб (ЗПП), без перевірки вантажу. Відповідно до ст. 24 Статуту залізниць України, залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній, на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.

Відповідно до ч.1 ст. 110 Статуту залізниць України залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.

Згідно зі ст. 924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Згідно з ч.2 ст. 308, ч.3 ст. 310 Господарського кодексу України відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення та припиняється з моменту його видачі одержувачу в пункті призначення.

Як вбачається з матеріалів справи, що відповідно до накладної № 47745468 від 17.01.2020 р., зокрема, інформації, що зазначена у відомості вагонів до цієї накладної, до перевезення були передані наступні вагони із запірно - пломбувальними пристроями (далі - ЗПП) та наступною масою:

Вагон № 95923439 - ЗПП Б196977, Б196947, маса Вантажу - 60 220 кг.;

Вагон № 95924437 - ЗПП Б196940, Б196939, маса Вантажу - 61 040 кг.;

Вагон № 95492161 - ЗПП Б196930, Б196941, маса Вантажу - 60 000 кг.;

Вагон № 95923637 - ЗПП Б196949, Б196943, маса Вантажу - 60 360 кг.;

Вагон № 95923355 - ЗПП Б196938, Б196944, маса Вантажу - 60 440 кг.;

Вагон № 95924361 - ЗПП Б196915, Б196946, маса Вантажу -60 640 кг.;

Вагон № 95924403 - ЗПП Б196937, Б196945, маса Вантажу - 60 420 кг.;

Вагон № 95924452 - ЗПП Б196951, Б196927, маса Вантажу - 60 700 кг.;

Вагон № 95924783 - ЗПП Б196953, Б196928, маса Вантажу - 59 900 кг.;

Вагон № 95924940 - ЗПП Б196929, Б196960, маса Вантажу - 60 840 кг.;

Вагон № 95924379 - ЗПП Б196954, Б196955, маса Вантажу - 60 660 кг.

За результатами переважування Вантажу на станції призначення (Миколаїв - Вантажний Одеської залізниці) у вагоні № 95924940 виявлено недостачу вантажу у кількості 30,190 тн. Зазначений факт підтверджується актом експертизи Регіональної торгово - промислової палати Миколаївської області № 120-126 від 03.02.2020 р. та комерційним актом від 03.02.2020 р. № 415207/13.

Відповідно до ч. 1 ст. 314 Господарського кодексу України, ч. 1 ст. 924 Цивільного кодексу України та ст. 113 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04. 1998 р. № 457, перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу прийнятого до перевезення вантажу.

Відповідно до ст. 113 Статуту залізниць України за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.

Згідно з ч. 3 ст. 314 Господарського кодексу України та абз. 1 п. «а» ст. 114 Статуту за шкоду, заподіяну в результаті нестачі, залізниця відповідає в розмірі вартості вантажу, якого не вистачає.

Відповідно до абз. 2 п. «в» ст. 114 Статуту нестача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

Згідно з п. 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 р. № 644 , вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто. При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма нестачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить, зокрема, 0,5 % маси всіх інших вантажів. Норми нестачі або надлишку маси вантажів розраховуються від маси нетто - для вантажів, які перевозяться без тари й упаковки.

Виходячи з викладеного, загальна кількість вантажу, якого не вистачає (маса понаднормової нестачі) складає 29 885,80 кг.

При цьому, судом не приймаються до уваги твердження відповідача щодо того факту, що нестача вантажу у вагоні №95924940 сталась не з його вини, а в наслідок обставин, усунення яких від нього не залежало, оскільки, виходячи з положень законодавства, зокрема, ст.924 Цивільного кодексу України , законодавець встановив принцип винності перевізника за втрату, нестачу, псування й пошкодження вантажу, який є загальним для всіх видів транспорту і обов`язок доведення своєї невинуватості лежить саме на перевізнику , який несе відповідальність , якщо не доведе, що втрата, псування й ушкодження вантажу відбулися внаслідок обставин, яким він не міг запобігти чи усунення яких від нього не залежало; особливих природних властивостей перевезеного вантажу; недоліків тари й пакування, який не можна було встановити шляхом зовнішнього огляду при прийманні вантажу до перевезення й інших обставин, передбачених законом.

Відповідно до ст.129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Відповідно до п.2 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 р. №334, комерційні акти складаються для засвідчення таких обставин: невідповідності найменування, маси і кількості місць наявного вантажу, багажу чи вантажобагажу даним, зазначеним у перевізних документах; у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу; псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу; повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу.

Виходячи з викладеного, приймаючи до уваги встановлення факту втрати вантажу, враховуючи відсутність доказів на спростування вжиття вантажовідправником всіх заходів для збереження вантажу під час здійснення його перевезення, суд доходить висновку про недоведеність залізницею обставини відсутності її вини у нестачі вантажу, а доводи залізниці щодо наявності законних підстав для звільнення залізниці від матеріальної відповідальності за нестачу вантажу, відповідно до положень ст.111 Статуту залізниць України, є безпідставними.

Як встановлено судом, з метою визначення вартості 1 (однієї) тони втраченого відповідачем вантажу, позивач звернувся до Запорізької торгово-промислової палати. Відповідно до експертного висновку Запорізької торгово-промислової палати № ОИ - 5823 від 12.02.2020 р. ринкова вартість вантажу за період з 17.01.2020 р. (дата прийняття вантажу до перевезення (дата складання накладної № 47745468)) по 01.02.2020 р. (дата прибуття вантажу на станцію призначення - Миколаїв - Вантажний Одеської залізниці) склала 5 300 грн. - 5 520 грн. Відповідно до Довідки № 793/04 від 16.03.2020 р. середня вартість 1 (однієї) тони вантажу складає 5 410 грн. з урахуванням ПДВ.

Вартість 1 (одного) кілограму вантажу складає 5 грн 41 коп. з урахуванням ПДВ. Таким чином, у результаті нестачі вантажу розмір збитків складає 161 682 грн 18 коп.

Посилання відповідача на наявність сумніву щодо правильності розрахунку ціни позову , на думку суду, також є безпідставними, адже, згідно ч.1 ст.115 Статуту залізниць України вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу. Позивачем до матеріалів справи надано довідку щодо кількості та вартості відправленого вантажу за накладною №47745468 від 17.01.2020р. , якою визначено вартість 1 (однієї) тони вантажу, відправленого у вагоні №95924940 у розмірі 5 410 грн з урахуванням ПДВ. При цьому, дата складання довідки - 16.03.2020р. , не свідчить про те, що вартість вантажу також визначено станом на дату видачі довідки, адже, з тексту довідки вбачається інше.

За таких обставин, суд вважає позовну заяву Приватного акціонерного товариства "Пологівський олійноекстракційний завод" обґрунтованою та підтвердженою матеріалами справи, у зв`язку з чим такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.ст.15,16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Згідно ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. За приписами ст.5 цього Кодексу здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що кожна особа має право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу, який не суперечить загальним засадам чинного законодавства. Порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст.2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.

Реалізуючи передбачене ст.64 Конституції України, право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Згідно частини третьої статті 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача згідно ст. ст. 123 -129 ГПК України.

На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 232, 238, 240, 241 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовну заяву Приватного акціонерного товариства "Пологівський олійноекстракційний завод" до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Одеська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення - задовольнити.

2. Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (вул. Тверська, б. 5, м. Київ, 03680; код ЄДРПОУ 40075815) в особі регіональної філії "Одеська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (вул. Пантелеймонівська, б. 19; м.Одеса, 65012; код ЄДРПОУ 40081200) на користь Приватного акціонерного товариства "Пологівський олійноекстракційний завод" (вул.Ломоносова, 36, м.Пологи, Запорізька область, 70600; код ЄДРПОУ 00384147) збитки, завдані недостачею вантажу, у розмірі 161 682 грн. 18 коп. та судові витрати у розмірі 2 425 грн. 23 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» рішення набуде законної сили після закінчення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою поширення коронавірусної хвороби (COVID-19).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення (підписання).

Наказ видати після набуття рішенням законної сили.

Повний текст складено 25 травня 2020 р.

Суддя Н.В. Рога