Рішення № 89401540, 25.05.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

25.05.2020Справа № 910/1628/20За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська агропромислова група"

до Фізичної особи-підприємця Кунченко Оксани Володимирівни

про стягнення 427500,00 грн.

Суддя Усатенко І.В.

Представники сторін: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська агропромислова інвестиційна група" звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Фізичної особи-підприємця Кунченко Оксани Володимирівни про стягнення 427500,00 грн.

Свої позовні вимоги, позивач обґрунтовує невиконанням відповідачем умов договору поставки № 50918 від 13.09.2018.

Ухвалою суду від 10.02.2020 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

26.02.2020 від позивача через канцелярію суду надійшов супровідний лист на виконання ухвали від 10.02.2020 про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 28.02.2020 відкрито провадження у справі постановлено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику учасників справи, надано відповідачу строк у 15 днів з дати отримання ухвали на подання відзиву.

Частиною 5 ст.176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому ст.242 цього Кодексу, та з додержанням вимог ч.4 ст.120 цього Кодексу.

Відповідно до ч.11 ст.242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Нормами ч.4 ст.89 Цивільного кодексу України передбачено, що відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами ч.1 ст.7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи, ухвала суду у справі №910/1628/20 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: АДРЕСА_1 .

Однак, конверт з ухвалою Господарського суду міста Києва був повернутий до суду відділенням поштового зв`язку з відміткою "за закінченням встановленого терміну зберігання".

Згідно з п.5 ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення.

Відтак, за висновками суду, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки "за закінченням строку зберігання" свідчить про відмову відповідача отримати копію судового рішення за адресою свого місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, і вважається днем вручення відповідачу ухвали суду в силу положень п.5 ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 03.03.2018 в справі №911/1163/17.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами ч.1 ст.9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч.2 ст.2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

За змістом ч.ч.1, 2 ст.3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою Господарського суду міста Києва в справі №910/1628/20 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Отже, судом вчинені всі необхідні дії для належного повідомлення відповідача - Фізичної особи-підприємця Кунченко Оксани Володимирівни про розгляд справи Господарським судом міста Києва.

Згідно з ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ч.1 ст.251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.02.2020 не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч.4 ст.240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

13.09.2018 між Фізичною особою-підприємцем Кунченко Оксаною Володимирівною (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська агропромислова інвестиційна компанія" (покупець) укладено договір поставки № 50918, відповідно до якого постачальник зобов`язується передати у власність покупця для використання у підприємницькій діяльності покупця розсаду ягідних культур відповідно до специфікації, яка є невід`ємною частиною договору, а покупець приймає на себе зобов`язання прийняти товар належної якості та оплатити його повну вартість в обумовлений договором строк (п. 1.1 договору)

Поставка товару здійснюється в строки, передбачені специфікацією для кожної культури, але не пізніше 20 квітня 2019 року (п. 1.3 договору).

Відповідно до п. 2.3 договору оплата товару здійснюється у наступному порядку: здійснення 100% проводиться протягом 5 банківських днів з дати погодження специфікації.

Право власності на товар, а також ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження товару переходить від постачальника до покупця в момент фактичної передачі товару з оформленням видаткових накладних, що засвідчують факт та обсяг передачі товару покупцю (п. 3.1 договору).

Згідно п 4.2, 4.3, 4.10, 4.11 договору поставка товару здійснюється після підписання сторонами специфікації та здійснення оплати товару покупцем у строк, визначений п. 1.3 цього договору. Разом із товаром постачальник надає покупцю видаткову накладну. Зобов`язання продавця з поставки кожної окремої партії товару вважається виконаним з моменту передачі покупцю товару за якістю, кількістю та асортиментом, визначеними в специфікації. Датою поставки товару або партії товару вважається дата підписання покупцем товарно-транспортних накладних, згідно з Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.

Договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до 31.12.2019.

До матеріалів справи долучено специфікацію №1 від 14.09.2018, згідно якої постачальник зобов`язався поставити покупцю наступний товар: саджанці суниці альпійської сорту "Регін" у кількості 25000 штук, вартістю 150000,00 грн; фезаліс ягідний у кількості 30000 штук, вартістю 180000,00 грн; саджанці суниці ремонтантної сорту "Дюрбан" у кількості 6500, вартістю 97500,00 грн. Загальна вартість товару згідно специфікації становить 427500,00 грн. Термін поставки товару - 20.04.2019.

Позивач здійснив 100% попередню оплату визначеного у специфікації № 1 товару, що підтверджується платіжним дорученням № 22 від 13.09.2018 на суму 427500,00 грн.

Відповідно до ст. 655, 656 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Відповідно до ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов`язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивач здійснив 100% попередню оплату товару 13.09.2018, що підтверджено матеріалами справи.

Статтею 662 ЦК України передбачено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Сторонами у специфікації № 1, що є невід`ємною частиною договору, визначено строк поставки товару - 20.04.2019.

Однак, відповідач у визначений в договорі строк не поставив позивачу оплачений товар та не повернув суму попередньої оплати, як це передбачено ст. 693 ЦК України.

Оскільки, відповідач прострочив виконання своїх договірних зобов`язань, позивач скористався своїм правом, передбаченим ст. 693 ЦК України і звернувся з позовом про повернення суми попередньої оплати у розмірі 427500,00 грн, оскільки товар не був йому поставлений.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до с. 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов`язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

З огляду на вищезазначене вимоги позивача про стягнення з відповідача суми сплаченої ним попередньої оплати за договором у сумі 427500,00 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідач не скористався наданим йому правом на подання відзиву та доказів в спростування доводів позивача. Про наслідки не подання відзиву був повідомлений ухвалою суду про відкриття провадження у справі.

Суд вважає вимоги позивача обгрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України. Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідач в спростування, заявлених позивачем вимог не надав жодних доказів та не спростував свого обов`язку повернути суму попередньої оплати.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладаються на відповідача.

Стосовно покладення витрат позивача на правову допомогу в розмірі 15000,00 грн та витрат на відправлення копії позовної заяви з додатками відповідачу у розмірі 30,00 грн на відповідача суд відзначає наступне

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема до них належать витрати на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно зі ст. 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно зі ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

17.01.2020 між позивачем (Клієнт) та Василенко Юлією Володимирівною (адвокат) укладено договір про надання правової допомоги, відповідно до якого клієнт доручає, а адвокат бере на себе зобов`язання надавати необхідну правову допомогу та захист прав та інтересів клієнта, в тому числі, але не виключно, у зв`язку із невиконанням/не належним виконанням ФОП Кунченко Оксаною Володимирівною умов договору поставки № 50918 від 13.09.2018. Розмір та порядок виплати гонорару, а також компенсації додаткових витрат адвоката при наданні правової допомоги клієнту викладені в додатку до договору (п. 1.1, 5.1 договору).

Згідно додатку № 1 від 17.01.2020 до договору про надання правової допомоги від 17.01.2020 сторони погодились, що вартість послуг адвоката за договором про надання правової допомоги від 17.01.2020 складає 15000,00 грн та до її складу входить: проведення правового аналізу обставин справи та обрання правової позиції у справі, підготовка розрахунку позовних вимог, підготовка позову та додатків до нього, підготовка усунення недоліків; організація сплати судового збору/повернення судового збору, підготовка процесуальних документів, підготовка заяв по суті; встановлення місцезнаходження відповідача для вручення процесуальних документів, тощо; збір доказів по справі; підготовка до розгляду справи в суді, супровід справи у суді; компенсація витрат адвоката необхідних для надання правничої допомоги. Клієнт зобов`язується сплатити вартість послуг протягом 5 робочих днів з дати виставлення рахунку адвокатом, але не раніше винесення судом ухвали про відкриття провадження у справі.

Підтвердженням того, що Василенко Юлія Володимирівна є адвокатом свідчить свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серія № 5463 від 05.12.2013. До матеріалів справи долучено ордер серії КВ № 849310 від 17.01.2020.

До матеріалів справи долучено акт надання послуг № 26/03-1 від 26.03.2020, яким позивач та адвокат підтвердили надання послуг на суму 15000,00 грн за договором про надання правової допомоги від 17.01.2020.

Проте позивачем не надано доказів понесення витрат на правову допомогу.

Частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Отже, з умов статті 221 та ч. 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що можливість вирішення питання про судові витрати після ухвалення судового рішення з поданням відповідних доказів в підтвердження їх понесення, можливе лише у випадку розгляду справи в порядку загального позовного провадження з про веденням судових дебатів, під час яких стороною і заявляється про понесення нею таких витрат, у зв`язку з розглядом справи.

Відповідно до ч. 2, 3, 8 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. Підготовче засідання при розгляді справи у порядку спрощеного провадження не проводиться. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Як було зазначено вище дана справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження, про що позивачу було відомо, оскільки, він отримав ухвалу про відкриття провадження у справі. Отже в рамках даної справи судові дебати не проводились, а тому норма ст. 221 ГПК України в даному випадку не застосовується.

При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, які мають бути подані до початку розгляду справи по суті, тобто протягом 30 днів, з дня відкриття провадження у справі.

Отже, позивач зобов`язаний був подати наявні в нього докази в підтвердження витрат на правову допомогу разом з заявами по суті спору (позовна заява, відповідь на відзив) до початку розгляду справи по суті.

Однак, в порушення вимог процесуального законодавства позивач не подав доказів понесення витрат на правову допомогу у розмірі 15000,00 грн.

Суд не вбачає підстав для покладення на відповідача витрат на правову допомогу у розмірі 15000,00 грн.

Щодо понесених позивачем інших витрат, зокрема на відправлення копії позовної заяви з додатками, як згідно вимог ст. 162 ГПК України було заявлено позивачем у попередньому розрахунку судових витрат у розмірі 30,00 грн.

До позовної заяви долучено фіскальний чек від 04.02.2020 на суму 23,00 грн, який підтверджує надання позивачу послуг з пересилання копії позовної заяви з доданими до неї документами відповідачу.

Суд вбачає, що підлягають відшкодуванню з відповідача на користь позивача інші судові витрат у розмірі 23,00 грн, які підтверджені матеріалами справи, в рамках заявлених позивачем у попередньому розрахунку судових витрат.

На підставі викладеного, ст.ст. 74, 76, 77, 123, 129, 237, 238, 239, 240, 241 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Кунченко Оксаною Володимирівною ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська агропромислова інвестиційна компанія" (04050, м. Київ, вулиця Глибочицька, 40-Х, ідентифікаційний код 41984007) суму попередньої оплати у розмірі 427500 (чотириста двадцять сім тисяч п`ятсот) грн 00 коп., судовий збір у розмірі 6412 (шість тисяч чотириста дванадцять) грн. 50 коп, інші судові витрат пов`язані з розглядом справи у розмірі 23 (двадцять три) грн 00 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Суддя І.В.Усатенко