Рішення № 89401318, 25.05.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

25.05.2020Справа № 910/1443/20за позовом Приватного акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат"

до Акціонерного товариства "Українська залізниця"

про стягнення 104038,20 грн.

Суддя Усатенко І.В.

Представники учасників сторін: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватного акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення штрафу за перевищення строків доставки вантажу в розмірі 104038,20 грн.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що відповідач під час здійснення перевезення вантажу залізничним транспортом по залізничній накладній №43625706 порушив взяті на себе зобов`язання та здійснив доставку вантажу з простроченням строків поставки, у зв`язку з чим позивачем нарахований штраф у сумі 104038,20 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.02.2020 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк на усунення недоліків позовної заяви.

24.02.2020 через канцелярію суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків на виконання вимог ухвали суду від 10.02.2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.02.2020 відкрито провадження у справі № 910/1443/20, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

31.03.2020 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву (здано до пересилання 20.03.2020), відповідно до якого відповідач проти позовних вимог заперечує повністю посилаючись на те, що «Одеська дирекція залізничних перевезень» Регіональної філії «Одеська залізниця» АТ «Українська залізниця» повідомила що усі вагони з вантажем «окатиш залізорудний» були доставлені до станції призначення з простроченням не з вини залізниці, а через не прийом даного вантажу МТП «Южний» через перевантаження в його адресу. Посилається на ст. 116 Статуту залізниць України, згідно якої залізниця не несе відповідальності за порушення термінів доставки, якщо порушення сталося внаслідок стихійного лиха або з інших, не залежних від залізниці обставин.

31.03.2020 до суду разом з відзивом надійшла заява відповідача про поновлення пропущеного процесуального строку для подачі відзиву на позовну заяву, в якій він зазначає, що на адресу регіональної філії ухвала про відкриття провадження у даній справі не надходила, а про вказану обставину Одеська регіональна філія довідалась з Єдиного державного реєстру судових рішень 19.03.2020. Оскільки для підготовки відзиву та контррозрахунку філії необхідно було витребувати у віддалених структурних підрозділів філії документи, що потребувало певного часу, відповідач просить поновити йому строк на подання відзиву.

Суд наголошує, що відповідачем у даній справі є не відокремлений підрозділ АТ "Українська залізниця" Регіональна філія "Одеська залізниця", а юридична особа - АТ "Українська залізниця", і саме на її адресу (03680, м. Київ, вул Тверська, 5) судом було направлено ухвалу суду про відкриття провадження у справі. Повноважний представник відповідача отримав ухвалу суду про відкриття провадження у справі 04.03.2020, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення 0103054111278. Суд також відзначає, що до відзиву відповідачем не долучено жодного первинного документа чи пояснень, які, як зазначає відповідач, вони витребовували у територіально віддалених структурних підрозділів, також до відзиву не долучено контррозрахунку позовних вимог, про необхідність виконання якого посилається відповідач у своєму клопотанні про поновлення строку на подання відзиву.

Отже в підтвердження обгрунтованості свого клопотання про поновлення строку на подання відзиву, відповідачем не надано будь-якого доказу. Та і обставини, якими відповідач обґрунтовує причини пропуску, не підтверджено жодними достовірними доказами, крім того спростовуються самим відзивом та долученими до нього документами.

Суд відмовляє відповідачу у задоволенні його клопотання про поновлення строку на подання відзиву на позовну заяву, в зв`язку з його необґрунтованістю.

Відповідно до ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Проте з метою всебічного розгляду справи та ухвалення законного і обгрунтованого рішення, суд з власної ініціативи продовжує відповідачу строк на подання відзиву на позовну заяву до 20.03.2020.

Також надійшло клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій на 50% до розміру 52019,10 грн. При цьому зазначає, що позивачем не доведено понесення збитків внаслідок затримки доставки вантажу. Також вказує на те, що у зв`язку із зміною податкового законодавства рівень податкового навантаження на залізницю зі сплати земельного податку зріс на 51-57%. Обсяг податкової землі збільшився на 209,4 тис га при цьому обсяг земельних податкових відрахувань зріс втричі з 1,2 млрд грн. до 4-4,2 млрд грн. Обсяг збитків залізниці лише за 2018 рік становить 12 млрд грн. плюс капітальні вкладення в пасажирські перевезення понад 2 млрд грн.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

На підставі залізничної накладної № 43625706 від 20.08.2019 Акціонерне товариство "Укрзалізниця" здійснювало перевезення вантажу "окатиши залізнорудні" на адресу ДП "МТП "Южний".

Відповідно до статті 307 Господарського кодексу України, положення якої кореспондуються із положеннями статті 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до статті 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.

Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Частинами 1 та 3 статті 909 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до частини 1 статті 919 Цивільного кодексу України перевізник зобов`язаний доставити вантаж, пасажира, багаж, пошту до пункту призначення у строк, встановлений договором, якщо інший строк не встановлений транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, а в разі відсутності таких строків - у розумний строк.

Відповідно до статті 22 Статуту залізниць України за договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов`язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов`язується сплатити за перевезення встановлену плату.

Згідно зі статтею 6 Статуту залізниць України накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Відповідно до пункту 17 Статуту перевезення вантажів залізничним транспортом організовуються на договірних засадах. Форма договору про організацію перевезень вантажів встановлюється Правилами. Для забезпечення виконання договірних зобов`язань здійснюється місячне планування перевезень.

Умови та порядок організації перевезення в усіх видах сполучення визначаються Правилами.

Порядок розроблення, термін подання заявок, затвердження планів та облік виконання перевезень вантажів встановлюються Правилами, а військових перевезень - спеціальними інструкціями.

Пунктом 1.1. "Правил оформлення перевізних документів", затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000, а також статті 23 Статуту передбачено, що на кожне відправлення вантажу, порожніх власних, орендованих вагонів та контейнерів відправник надає станції відправлення перевізний документ (накладну). Накладна згідно з цими Правилами може оформлятися і надаватися в електронному вигляді (із накладенням електронного цифрового підпису). Електронний перевізний документ та його паперова версія мають однакову юридичну силу.

Згідно з пунктом 8 "Правил видачі вантажів", затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000, оформлення видачі вантажу засвідчується календарним штемпелем станції у відповідній графі накладної. Датою фактичної видачі вантажу вважається дата його вивозу з території станції в разі вивантаження засобами залізниці або дата подачі вагона під вивантаження, якщо воно здійснюється одержувачем на місцях загального або незагального користування.

Вантаж по накладній № 43625706 був відправлений зі станції Золотнишине Південної залізниці та прибув на станцію Берегова Одеської залізниці з порушенням терміну доставки, що підтверджено штемпелем станції призначення у графі 51 залізничної накладної. Відстань перевезення зазначена у графі 30 залізничної накладної.

Так, за накладною № 43625706 згідно зі штемпелем станції відправлення, вантаж відправлений 20.08.2019, доставлений 30.08.2019. Загальна сума провізної плати 346794,00 грн. (графа 34). Відстань від станції відправлення Золотнишине Південної залізниці до станції призначення Берегова Одеської залізниці складає 522 км. Норма доставки: 3 доби + 1 доба (на операції, пов`язані з відправленням-прибуттям). Всього термін доставки 4 доби. Фактично: 10 діб.

Згідно з пунктами 1.1 та 1.2 Правил обчислення термінів доставки вантажу, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 (із змінами та доповненнями), зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 № 644 (далі - Правила), термін доставки вантажу визначається, виходячи з відстані, за яку обчислюється провізна плата.

Відповідно до пункту 1.1.1 Правил обчислення термінів доставки вантажів (п. 41 Статуту залізниць України) у разі перевезення вантажною швидкістю залізниці надається термін доставки вантажу: одна доба на кожні повні та неповні 320 км., 200 км., та 150 км.

Обчислення терміну доставки починається з 24-ї години дати приймання вантажу до перевезення, зазначеної в перевізних документах.

Згідно з пунктом 2.4 наведених Правил, терміни доставки вантажів, які обчислюються згідно з пунктом 1, збільшуються, зокрема, на одну добу на операції, пов`язані з відправленням і прибуттям вантажу.

Про причини затримки вантажу, які дають право залізниці на збільшення терміну доставки, та тривалість цієї затримки повинна бути зроблена відмітка в перевізних документах, яка завіряється підписом працівника станції (пункт 2.9 Правил обчислення термінів доставки вантажів).

За пунктом 2.10 Правил обчислення термінів доставки вантажів вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки.

Згідно з статтею 23 Закону України "Про залізничний транспорт" у разі невиконання або неналежного виконання зобов`язань за договором про організацію перевезень вантажів перевізники несуть відповідальність за неповну і несвоєчасну подачу вагонів і контейнерів для виконання плану перевезень, а вантажовідправники - за невикористання наданих транспортних засобів у порядку та розмірах, що визначаються Статутом залізниць України. Перевізники також несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом залізниць України.

Пунктом 41 Статуту передбачено, що залізниці зобов`язані доставити вантажі за призначенням в установлені терміни.

Терміни доставки вантажів і правила обчислення термінів доставки вантажів встановлюються Правилами, виходячи з технічних можливостей залізниць.

Обчислення терміну доставки починається з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення.

Вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки.

Відповідно до статті 116 Статуту залізниць України за несвоєчасну доставку вантажів і порожніх вагонів, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб`єктам підприємницької діяльності або орендовані ними, залізниця сплачує одержувачу штраф (якщо не доведе, що прострочення сталося не з її вини) у розмірі:

10 відсотків провізної плати - за прострочення на дві доби;

20 відсотків провізної плати - за прострочення на три доби;

30 відсотків провізної плати - за прострочення на чотири і більше діб.

Зазначений штраф не сплачується, якщо вантаж не було вивезено одержувачем із станції впродовж доби після одержання повідомлення про прибуття вантажу або якщо в цей же термін одержувач не розкредитує перевізні документи на вантаж, що прибув.

Як зазначено вище, відповідач повинен доставити вантаж за 4 доби, а доставив за 10 діб, тобто з простроченням на 6 діб.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Відповідачем усупереч вищевказаним положенням Закону та статті 78 Господарського процесуального кодексу України не спростовано відсутність своєї вини у простроченні термінів доставки вантажу.

Згідно з абз. 5 ст. 41 Статуту передбачено, що у разі затримки подачі вагонів (контейнерів) під вивантаження внаслідок зайнятості вантажного фронту або з інших причин, залежних від одержувачів, вантаж вважається доставленим вчасно, якщо він прибув на станцію призначення до закінчення встановленого терміну доставки.

Відповідач допустив прострочення доставки вантажу, відмітки про причини затримки вантажу, які дають право відповідачу на збільшення терміну доставки та тривалість цієї затримки не проставлені у накладній, що вказує на відсутність поважних причин прострочення термінів доставки вантажу. Належних, допустимих та достовірних доказів відсутності вини відповідача у простроченні доставки вантажу суду не надано.

За розрахунком позивача, сума штрафу становить 104038,20 грн.

Здійснивши перевірку розрахунку суми штрафу, суд дійшов висновку про те, що нарахування здійснено вірно, 346794 грн*30%=104038,20 грн.

Щодо заперечень відповідача з приводу відсутності його вини у затримці доставки вантажу, суд вважає їх необгрунтованими.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 104038,20 грн підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідач просить суд зменшити розмір штрафу на 50 %. При цьому зазначає, що позивачем не доведено понесення збитків внаслідок затримки доставки вантажу. Також вказує на те, що у зв`язку із зміною податкового законодавства рівень податкового навантаження на залізницю зі сплати земельного податку зріс на 51-57%. Обсяг податкової землі збільшився на 209,4 тис га при цьому обсяг земельних податкових відрахувань зріс втричі з 1,2 млрд грн. до 4-4,2 млрд грн. Обсяг збитків залізниці лише за 2018 рік становить 12 млрд грн. плюс капітальні вкладення в пасажирські перевезення понад 2 млрд грн.

Згідно зі статтею 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання; майновий стан сторін, які беруть участь в зобов`язанні; не лише майнові, а й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Таким чином, наявність обставин, які мають істотне значення при вирішенні питання про зменшення розміру санкцій, вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації.

Разом з тим суд зазначає, що для застосування вищевказаних правових норм щодо зменшення розміру неустойки, відповідач повинен довести наявність тих обставин, з якими законодавець пов`язує можливість такого зменшення.

В той час відповідачем не доведено належними та допустимими доказами у розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України наявності обставин, зокрема, тяжкого фінансового становища відповідача, відсутності завдання збитків іншим учасникам господарських відносин, на підставі яких суд би міг дійти висновку щодо наявності підстав з якими законодавець пов`язує можливість такого зменшення, а відтак, клопотання відповідача про зменшення розміру штрафу не підлягає задоволенню.

Крім того, чинною редакцією ГПК України суду не надано повноважень на зменшення суми штрафних санкцій.

Згідно зі ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, статтею 123, статтею 129, статтями 232-233, статтями 237-238, статтею 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (вул. Тверська, 5, м. Київ, 03680, ідентифікаційний код 40075815) на користь Приватного акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" (39802, Полтавська область, місто Горішні Плавні, вулиця Будівельників, будинок 16, ідентифікаційний код 00191282) штраф у розмірі 104038 (сто чотири тисячі тридцять вісім) грн 20 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2102 (дві тисячі сто дві) грн 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Суддя І.В.Усатенко