Рішення № 89401247, 25.05.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

25.05.2020Справа № 910/1957/20За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КИЇВСЬКІ ЕНЕРГЕТИЧНІ ПОСЛУГИ"

до Приватного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот"

про стягнення 174 078,72 грн.

Суддя Усатенко І.В.

Представники сторін: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "КИЇВСЬКІ ЕНЕРГЕТИЧНІ ПОСЛУГИ" до Приватного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот" про стягнення 174078,72 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем порушено порядок повідомлення позивача про зміну постачальника, в зв"язку з чим позивач просить стягнути штраф у розмірі 174078,72 грн.

Ухвалою суду від 17.02.2020 відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, надано відповідачу строк на подання відзиву на позовну заяву.

05.03.2020 через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він проти позову заперечує, посилаючись на те, що відповідачем було дотримано нормативний порядок зміни електропостачальника, а тому відсутні підстави для стягнення з відповідача штрафу. Крім того, відповідач вважає пункти договору, що передбачають відповідальність споживача за дострокове розірвання договору нікчемними в силу закону, оскільки, вони обмежують його право на вільний вибір та безоплатну зміну енергопостачальника. На думку відповідача, договір, укладений між позивачем та відповідачем в частині обов`язковості попередження старого енергопостачальника про розірвання з ним договору та стягнення штрафу за не попередження суперечить типовому договору, що є неприпустимим. Також згідно висновку НКРЕКП за результатами розгляду скарги відповідача, останнім було дотримано порядок зміни енергопостачальника. Також відповідач заперечує проти розміру нарахованих позивачем санкцій, оскільки, докази в підтвердження заявлених обсягів споживання електроенергії у березні 2019, на думку відповідача, є неналежними, оскільки, не містять підписів та печаток відповідача.

До відзиву відповідачем долучено клопотання про призначення у справі у справі судового засідання з посиланням на ч. 5 ст. 252 ГПК України.

Відповідно до ч. 5-7 ст 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін за одночасного існування таких умов: 1) предметом позову є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Оскільки ціна позову не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а повне і всебічне з`ясування всіх обставин справи можливе без проведення у справі судового засідання, суд відмовляє відповідачу у задоволенні його клопотання про призначення у справі судового засідання.

10.03.2020 через канцелярію суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій він спростовує заперечення відповідача, викладені у відзиві, та вказує, що договір не був визнаний недійсним, а тому підлягає виконанню і оскільки, відповідач не повідомив у встановлений договором строк про зміну енергопостачальника, то має сплатити штраф. Відповідач, на думку позивача, у відзиві не спростував свого обов`язку сплатити штраф, який просить стягнути у судовому порядку позивач.

14.04.2020 через канцелярію суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив (здані до пересилання 08.04.2020) та заява про продовження строку для подання заперечень на відповідь на відзив.

Відповідно до ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Оскільки, клопотання про продовження процесуального строку було подано відповідачем після його закінчення, суд відмовляє відповідачу у задоволенні його клопотання про продовження строку на подання заперечень на відповідь на відзив.

Проте з метою всебічного розгляду справи та прийняття обгрунтованого та законного рішення, суд з власної ініціативи продовжує відповідачу строк на подання заперечень на відповідь на відзив до 08.04.2020, та враховує заперечення при розгляді справи.

В запереченнях відповідач повторно наголошує на нікчемності положень договору щодо обов`язку відповідача повідомляти старого постачальника про дострокове розірвання договору та накладення в зв`язку з порушенням відповідної умови штрафу. Відповідач наполягає на дотриманні процедури зміни енергопостачальника і просить відмовити у позові.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

28.12.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Київські енергетичні послуги" (постачальник) та Приватним акціонерним товариством "Судноплавна компанія "Укррічфлот" (споживач) укладено договір про постачання електричної енергії споживачу № 80488018, відповідно до якого Цей договір про постачання електричної енергії споживачу (далі - Договір) встановлює порядок та умови постачання електричної енергії як товарної продукції Споживачу Постачальником та укладається Сторонами, з урахуванням статей 634, 641, 642 Цивільного кодексу України, шляхом підписання Сторонами двох примірників, які мають однакову юридичну силу, один з яких зберігається у Постачальника, другий - у Споживача. Умови цього Договору розроблені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії» та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 312 (далі - ПРРЕЕ), та є однаковими для всіх споживачів (п. 1.1, 1.2 договору).

Відповідно до п. 2.1 договору За цим Договором Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.

Першим розрахунковим періодом постачання електричної енергії Споживачу за цим Договором є січень 2019 року, якщо інша дата не визначена комерційною пропозицією. Строк дії цього Договору зазначено у розділі 13 Договору. Розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць (п. 3.1, 3.2, 5.5 договору).

Відповідно до п. 10.1 - 10.3 договору Споживач має право в будь-який момент часу змінити постачальника шляхом укладення нового договору про постачання електричної енергії з новим електропостачальником та повідомити Постачальника про свій намір не менше ніж як за 21 день до закінчення розрахункового періоду, вказавши дату або строки, в які буде відбуватись така зміна (початок дії нового договору про постачання електричної енергії), якщо інше не передбачено в комерційній пропозиції. Протягом 14 календарних днів після зміни постачальника, Споживач може ініціювати процедуру переходу до іншого електропостачальника. В такому випадку Споживач повинен повідомити Постачальника про свій намір не менше ніж як за 21 день до закінчення розрахункового періоду, якщо інше не передбачено в комерційній пропозиції. Зміна постачальника електричної енергії здійснюється згідно з порядком, встановленим ПРРЕЕ.

Договір набирає чинності з дня його підписання Сторонами. За умови дострокового розірвання Договору за ініціативою Споживача, Споживач зобов`язаний сплатити Постачальнику передбачені обраною Споживачем комерційною пропозицією штрафні санкції чи іншу фінансову компенсацію за дострокове припинення Договору. Дія цього Договору також припиняється у наступних випадках: анулювання Постачальнику ліцензії на постачання; банкрутства або припинення господарської діяльності Постачальником; у разі зміни власника об`єкта Споживача; у разі зміни електропостачальника (п. 13.1, 13.3, 13.5 договору).

До матеріалів справи долучено додаток № 2 до договору "Комерційна пропозиція постачальника електричної енергії ТОВ "Київські енергетичні послуги" згідно п. 4.1, 9.1, 10.4 якої 100% попередня оплата заявлених обсягів споживання електричної енергії не пізніше ніж за 5 календарних днів до дати початку розрахункового періоду з наступним перерахунком (остаточним розрахунком), що проводиться за фактично відпущену електричну енергію. У випадку не повідомлення (повідомлення з порушенням строків) Постачальника про дострокове припинення (розірвання) договору споживачем, споживач сплачує штраф у розмірі подвійної вартості електричної енергії, заявленої споживачем, як прогнозований обсяг споживання в місяці, в якому було подано повідомлення про дострокове припинення дії договору та зазначеної в додатку № 4 до договору "Прогнозовані обсяги постачання електричної енергії споживачу". За умови дострокового припинення (розірвання) Договору за ініціативою Споживача, Споживач зобов`язаний сплатити Постачальнику штрафні санкції зазначені в п. 9 Комерційної пропозиції, чи іншу фінансову компенсацію за дострокове припинення Договору, а також додатковий рахунок за результатами минулих розрахункових періодів, в якому буде враховано відхилення прогнозних від фактичних значень, щодо ціни та обсягів споживання.

Також до матеріалів справи долучена заява-приєднання до умов договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії від споживача ПрАТ "Судноплавна компанія "Укррічфлот" від 28.12.2018.

До матеріалів справи долучено додаток № 8 до договору № 80488018 "Обсяги очікуваного споживання електричної енергії споживача ПрАТ "Судноплавна компанія "Укррічфлот", згідно якого у березні 2019 споживач очікував спожити 36500 квт/год електроенергії.

Суд відзначає, що у відзиві відповідач заперечував проти того, що вказані величини були погоджені, оскільки, на документі відсутній підпис та печатка ПрАТ "Судноплавна компанія "Укррічфлот". Проте у відповіді на відзив позивач вказав, що вказаний додаток є роздруківкою електронного документа, в зв`язку з чим на ньому відсутній фізичний підпис та печатка сторін. У запереченнях на відповідь на відзив, відповідач не спростував доводи позивача та не висловив заперечень щодо очікуваного обсягу споживання, заявленого на березень 2019 року.

14.03.2019 позивач отримав від ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі" лист № 01/3/06-1449 від 11.03.2019, в якому повідомлялось про отримання та погодження запиту ТОВ "Енера" на зміну з 01.04.2019 електропостачальника споживача ПрАТ "Судноплавна компанія "Укррічфлот".

Листом від 29.03.2019 № 25/4/10/5897 позивач повідомив відповідача про розірвання договору № 80488018 від 28.12.2019 та про продовження його дії в частині взаєморозрахунків. В листі зазначено, що на виконання п. 3.1.10 ПРРЕЕ та відповідно до п. 10.1, 13.5, 13,6 договору позивач з 01.04.2019 не є постачальником електричної енергії для відповідача.

26.04.2019 відповідач звернувся до позивача з листом № 09-03/905, в якому просив повернути суму попередньої оплати за кількома договорами, в зв`язку з їх припиненням та про взаємозалік заборгованості позивача перед відповідачем у сумі 11404,31 грн.

16.05.2019 позивач звернувся до відповідача з листом № 25/4/7/10/8196, в якому просив сплатити штраф, в зв`язку з неповідомленням відповідачем про зміну електропостачальника. До листа був долучений рахунок № 80488018/1 від 14.05.2019 щодо сплати штрафу у розмірі 174078,72 грн за березень 2019 року. Лист отриманий відповідачем 20.05.2019 (докази в матеріалах справи).

03.06.2019 відповідач звернувся до НКРЕКП зі скаргою № 09-03/914 на постачальника електричної енергії ТОВ "Київські енергетичні послуги", в якій відповідач просив визнати протиправними дії позивача щодо нарахування штрафу за неповідомлення про дострокове розірвання договору та зобов`язати постачальника скасувати нарахування штрафу, анулювати електропостачальнику ліцензію.

За результатами розгляду скарги НКРЕКП було направлено відповідачу лист від 22.07.2019 № 7689/20.3/7-19, в якому зазначено про заборону втручання державних органів у господарські правовідносини між позивачем та відповідачем та обумовлення сторонами в договорі можливості нараховувати штрафні санкції за не повідомлення про дострокове розірвання договору. Також вказано, що відповідачем дотримано нормативний порядок зміни електропостачальної організації.

Судом встановлено, що між Постачальником і Споживачем укладено договір який є публічним договором приєднання, розробленим з урахуванням вимог Правил і положень Закону України "Про ринок електричної енергії".

У частині 1 статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

За змістом частин 1, 4, 7 ст 179 ГК України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; примірного договору, рекомендованого органом управління суб`єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст; типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови; договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб`єктів, коли ці суб`єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.

Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору у відповідності до законодавства (частина 1 статті 180 ГК України).

Відповідно до статей 633- 634 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до статті 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

За змістом статті 56 Закону України "Про ринок електричної енергії" постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу. Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами. Умови постачання електричної енергії, права та обов`язки електропостачальника і споживача визначаються договором постачання електричної енергії споживачу. У договорі постачання електричної енергії споживачу визначаються, зокрема, строк дії договору, умови припинення, пролонгації та розірвання договору, зокрема в односторонньому порядку споживачем у разі зміни електропостачальника, а також умови дострокового розірвання договору із зазначенням наявності чи відсутності санкції (штрафу) за дострокове розірвання договору. Жодне положення договору постачання електричної енергії споживачу не має створювати обмежень права споживача на зміну електропостачальника. Крім того, договір не може містити положення, що накладають додаткові фінансові зобов`язання на споживача, який здійснює зазначене право. В іншому разі таке положення вважається недійсним з моменту укладення договору.

Згідно зі статтею 58 зазначеного Закону споживач має право змінювати електропостачальника на умовах, визначених цим Законом та правилами роздрібного ринку.

Відповідно до статті 59 Закону України "Про ринок електричної енергії" зміна електропостачальника споживачем здійснюється на безоплатній основі у порядку, визначеному правилами роздрібного ринку. Зміна електропостачальника за ініціативою споживача має бути завершена у строк не більше трьох тижнів з дня повідомлення таким споживачем про намір змінити електропостачальника.

Згідно з пунктом 1.1.1 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 №312 (далі Правила № 312) цей нормативно-правовий акт регулює взаємовідносини, які виникають під час купівлі-продажу електричної енергії між електропостачальником (електропостачальниками) та споживачем (для власного споживання), а також їх взаємовідносини з іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії, визначеними цими Правилами. Ці Правила є обов`язковими для виконання усіма учасниками роздрібного ринку.

Відповідно до пункту 3.1.8 Правил № 312 договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання споживачу всього обсягу фактичного споживання електричної енергії за певним об`єктом у певний період часу одним електропостачальником відповідно до обраної споживачем комерційної пропозиції.

Споживач має право в установленому цими Правилами порядку на зміну електропостачальника шляхом укладення нового договору про постачання електричної енергії споживачу (постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг) з новим електропостачальником (пункт 6.1.1 Правил № 312).

За змістом пункту 6.1.3 Правил № 312 зміна електропостачальника за ініціативою споживача має бути завершена протягом періоду, що починається з дня повідомлення споживачем нового електропостачальника про наміри змінити попереднього електропостачальника, але у строк, що не перевищує 21 календарний день з дня вказаного повідомлення. Днем повідомлення споживачем про намір змінити електропостачальника вважається дата зафіксованого звернення споживача до нового електропостачальника щодо наміру укласти з ним договір про постачання електричної енергії споживачу. Якщо споживач має чинний договір про постачання електричної енергії споживачу з фіксованим терміном (строком) дії, з метою уникнення штрафних санкцій за дострокове розірвання договору з боку попереднього електропостачальника споживач повинен повідомити нового електропостачальника про намір укласти з ним договір про постачання електричної енергії споживачу за 21 календарний день до дати закінчення терміну (строку) дії чинного договору.

Згідно зі статтею 202 ГК України господарське зобов`язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов`язання; у разі поєднання управненої та зобов`язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами. Господарське зобов`язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду. До відносин щодо припинення господарських зобов`язань застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються (частина 2 статті 653 ЦК України).

Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно з частинами 1 і 2 статті 598 цього Кодексу зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

В даному випадку і договором, і законом передбачено право споживача в односторонньому порядку розірвати договір з попереднім постачальником електроенергії та укласти договір з новим постачальником, для чого передбачено певну процедуру. Суд відзначає, що відповідачем було дотримано процедуру зміни електропостачальника, обумовлену законодавством. Проте, обов`язковим для виконання сторонами договором сторони передбачили обов`язок споживача повідомляти постачальника про намір змінити електропостачальну організацію та встановлено строки такого повідомлення, крім того, передбачено наслідки не виконання обов`язку з повідомлення у вигляді штрафу.

Відповідач не заперечує тих обставин, що він не повідомив позивача про наміри змінити електропостачальну організацію.

Відповідно до ст. 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Отже, споживач у випадку дострокового розірвання договору за його ініціативою зобов`язаний сплатити постачальнику штрафні санкції, за умови не повідомлення постачальника або повідомлення про дострокове припинення договору з порушенням строків встановлених договором, тобто за 21 день до такої зміни.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Так, відповідно до ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Учасники господарських відносин, відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України, несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором.

Відповідно до п. 9.1, 10.4 "Комерційна пропозиція постачальника електричної енергії ТОВ "Київські енергетичні послуги" у випадку не повідомлення (повідомлення з порушенням строків) Постачальника про дострокове припинення (розірвання) договору споживачем, споживач сплачує штраф у розмірі подвійної вартості електричної енергії, заявленої споживачем, як прогнозований обсяг споживання в місяці, в якому було подано повідомлення про дострокове припинення дії договору та зазначеної в додатку № 4 до договору "Прогнозовані обсяги постачання електричної енергії споживачу". За умови дострокового припинення (розірвання) Договору за ініціативою Споживача, Споживач зобов`язаний сплатити Постачальнику штрафні санкції зазначені в п. 9 Комерційної пропозиції, чи іншу фінансову компенсацію за дострокове припинення Договору, а також додатковий рахунок за результатами минулих розрахункових періодів, в якому буде враховано відхилення прогнозних від фактичних значень, щодо ціни та обсягів споживання.

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

В даному випадку відповідач не довів жодними доказами, що ним вчинялись дії спрямовані на уникнення порушення умов укладеного між позивачем та відповідачем договору. Проте виконання відповідачем умов законодавства щодо порядку зміни електропостачальника не спростовує його обов`язку виконувати умови укладеного ним договору.

Суд перевірив розрахунок штрафних санкцій, здійснений позивачем арифметично вірним та обгрунтованим. (36500 (очікуваний обсяг споживання у березні 2019)*2*1,98720 (тариф)*1,2 (ПДВ)=174078,72 грн з ПДВ).

Відповідач не надав суду контррозрахунку та не надав доказів, що очікуваний обсяг споживання електроенергії у березні 2019 року був іншим, ніж визначений позивачем та вказаний у додатку № 8 до договору, який долучений до матеріалів справи.

З огляду на вищезазначене суд вважає вимоги позивача обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі на суму 174078,72 грн.

Щодо заперечень відповідача з приводу недійсності умов договору оскільки, вони суперечать чинному законодавству.

Відповідно до ч. 9, 10 ст. 56 Закону України "Про ринок електричної енергії" загальні положення та умови договору мають бути справедливими і прозорими, викладеними чітко і ясно, не містити процедурних перешкод, що ускладнюють здійснення прав споживача. Жодне положення договору постачання електричної енергії споживачу не має створювати обмежень права споживача на зміну електропостачальника. Крім того, договір не може містити положення, що накладають додаткові фінансові зобов`язання на споживача, який здійснює зазначене право. В іншому разі таке положення вважається недійсним з моменту укладення договору.

Згідно п. 10 ч. 7 ст. 56 Закону України "Про ринок електричної енергії" умови постачання електричної енергії, права та обов`язки електропостачальника і споживача визначаються договором постачання електричної енергії споживачу. У договорі постачання електричної енергії споживачу визначаються: строк дії договору, умови припинення, пролонгації та розірвання договору, зокрема в односторонньому порядку споживачем у разі зміни електропостачальника, а також умови дострокового розірвання договору із зазначенням наявності чи відсутності санкції (штрафу) за дострокове розірвання договору.

Отже, договір може містити положення про покладення на споживача штрафу за дострокове розірвання договору і вказані положення не суперечать чинному законодавству та ніяким чином не обмежують право споживача вільно обирати постачальника та змінювати постачальника.

Відповідно до ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Отже суд не вбачає в укладеному сторонами договорі порушень закону, які б свідчили про його нікчемність. Доказів того, що договір у судовому порядку визнаний недійсним відповідачем суду не надано.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Отже доводи відповідача про нікчемність правочину укладеного між сторонами не доведено належними, допустимим та вірогідними доказами.

Щодо доводів відповідача про суперечність умов укладеного ним договору умовам примірного договору.

Відповідно до ст. 184 ГК України при укладенні господарського договору на основі вільного волевиявлення сторін проект договору може бути розроблений за ініціативою будь-якої із сторін у строки, погоджені самими сторонами. Укладення договору на основі вільного волевиявлення сторін може відбуватися у спрощений спосіб або у формі єдиного документа, з додержанням загального порядку укладення договорів, встановленого статтею 181 цього Кодексу. Укладення господарських договорів на основі примірних і типових договорів повинно здійснюватися з додержанням умов, передбачених статтею 179 цього Кодексу, не інакше як шляхом викладення договору у вигляді єдиного документа, оформленого згідно з вимогами статті 181 цього Кодексу та відповідно до правил, встановлених нормативно-правовими актами щодо застосування примірного або типового договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 179 ГК України Кабінет Міністрів України, уповноважені ним або законом органи виконавчої влади можуть рекомендувати суб`єктам господарювання орієнтовні умови господарських договорів (примірні договори), а у визначених законом випадках - затверджувати типові договори.

Отже примірні договори містять орієнтовні умови, які є рекомендованими для суб`єктів господарювання, а тому відступлення сторонами від умов примірного договору не суперечить законодавству та не є підставою для порушення будь-якої зі сторін умов укладеного нею договору.

Отже доводи та докази відповідача не спростували тих обставин, що ним були порушені умови укладеного договору та не спростували обов`язку відповідача сплатити штраф за вчинення відповідного порушення.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами, за визначенням частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

З приводу висвітлення всіх доводів відповідача суд враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України. Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З вищезазначеного вбачається, що позов підлягає задоволенню.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

На підставі викладеного, ст.ст. 74, 76, 77, 123, 129, 237, 238, 239, 240, 241 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот" (04071, м. Київ, вулиця Електриків, буд. 8; ідентифікаційний код 00017733) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Київські енергетичні послуги" (04050, м. Київ, вулиця Юрія Іллєнка, будинок 31; ідентифікаційний код 41916045) суму штрафу у розмірі 174078 (сто сімдесят чотири тисячі сімдесят вісім) грн. 72 коп.; витрати по сплаті судового збору в сумі 2611 (дві тисячі шістсот одинадцять) грн. 18 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Суддя І.В.Усатенко