Рішення № 89400846, 18.05.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

18.05.2020Справа № 910/3086/20

Господарський суд міста Києва, в складі судді Баранова Д.О., дослідивши матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Медичний центр імені академіка Юрія Прокоповича Спіженка" (08112, Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Капітанівка, вул. Соборна, буд. 21; ідентифікаційний код 36148117)

до Фізичної особи-підприємця Охріменка Володимира Володимировича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 )

про стягнення 48 883, 75 грн,

без повідомлення (виклику) представників сторін

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Медичний центр імені академіка Юрія Прокоповича Спіженка" з позовом до Фізичної особи-підприємця Охріменка Володимира Володимировича, в якому позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в загальному розмірі 48 883, 75 грн, яка утворилася унаслідок прострочення відповідачем свої договірних зобов`язань і яка складається з пені - 23 668, 01 грн за договором купівлі-продажу № 1904 від 07.11.2019, пені - 15 751, 74 грн за договором купівлі-продажу № 1905 від 07.11.2019 та пені - 9 464, 00 грн за договором купівлі-продажу № 1906 від 07.11.2019.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.03.2020 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Медичний центр імені академіка Юрія Прокоповича Спіженка" залишено без руху, позивачу встановлено п`ятиденний строк з дня вручення ухвали для усунення недоліку шляхом подання до суду доказів доплати судового збору (оригінал платіжного доручення) в розмірі 90, 00 грн.

16.03.2020 до Господарського суду міста Києва надійшла заява позивача на усунення недоліків позовної заяви, до якої додано докази доплати судового збору (оригінал платіжного доручення) в розмірі 90, 00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.03.2020 позовну прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, яку вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.

У запропонований в ухвалі від 17.03.2020 п`ятнадцятиденний строк, відзиву від відповідача до суду не надійшло.

Місцезнаходження юридичної особи визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (стаття 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань").

Приписами ст. 10 зазначеного Закону, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Як вбачається з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що місцезнаходженням Фізичної особи-підприємця Охріменка Володимира Володимировича є: АДРЕСА_1 .

Суд вказує, що ухвала суду від 17.03.2020 надсилалася поштовим повідомленням № 0103053348142 на вказану вище адресу місцезнаходження відповідача, однак поштовий конверт разом з ухвалою суду повернувся на адресу суду із зазначенням причин: "Адресат відсутній за вказаною адресою".

Відповідно до ч. 3 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Приписами ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є:

1) день вручення судового рішення під розписку;

2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи;

3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;

4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Таким чином, приймаючи до уваги, що відповідач повідомлявся про відкриття та розгляд справи № 910/3086/20 за правилами спрощеного позовного провадження належним чином та враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи, відповідно до ч. 5, 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої сторони про інше. При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи

Розглянувши подані до суду матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

07.11.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Адоніс», яке в подальшому згідно рішення власника № 3 від 25.04.2019 було перейменоване на Товариство з з обмеженою відповідальністю "Медичний центр імені академіка Юрія Прокоповича Спіженка" (покупець) та Фізичною особою-підприємцем Охріменком Володимиром Володимировичем укладено договір купівлі продажу № 1904, договір купівлі продажу № 1905 та договір купівлі продажу № 1906.

Відповідно до пункту 1.1. договору купівлі продажу № 1904 продавець приймає на себе зобов`язання передати у власність покупця комплект меблів, зазначений у замовленні, переліку комплектуючих замовлення № 1904 та ескізі товару, які є невід`ємною частиною даного договору, а покупець зобов`язується їх прийняти та оплатити на умовах, які передбачені даним договором.

Пунктом 1.3. договору купівлі продажу № 1904 закріплено, що вартість товару включає в себе його доставку та установку.

Відповідно до п. 4.3 договору купівлі продажу № 1904 строк передачі товару (із врахуванням замовленої доставки) покупцю складає до 90 календарних днів з дати надходження продавцю авансового платежу покупця (п. 6.3.1 договору), а також надходження продавцю 100 % вартості послуг з доставки, підйому товару.

Датою доставки товару є дата отримання покупцем товару за адресою покупця, яка зазначена для доставки товару в замовленні. (п. 4.4. договору купівлі продажу № 1904).

Згідно п. 5.2. договору купівлі продажу № 1904 товар вважається переданим продавцем та прийнятим покупцем в кількості згідно підпису покупця в накладній про прийняття товару.

Загальна вартість товару за договору купівлі продажу № 1904 згідно п. 6.2. із врахуванням додаткових послуг, зазначених стороною в замовленні складає 130 044, 00 грн.

Відповідно до п. 6.3. договору купівлі продажу № 1904 покупець зобов`язується оплатити вартість товару двома платежами в наступному порядку: не менше 70 % від загальної вартості - 91 030, 08 грн авансовим платежем, а залишок суми в розмірі 30 % - 39 013, 2 грн після установки товару за адресою зазначеною покупцем та підписання акту приймання-передачі виконаних продавцем послуг.

У випадку порушення продавцем строків передачі товару, передбачених п. 4.4, даного договору, покупець має право пред`явити до продавця вимоги щодо сплати неустойки (пені) в розмірі 0,1 % загальної вартості товару за кожний день прострочення поставки. (пп. в) п 7.3. договору купівлі продажу № 1904 ).

Відповідно до п. 7.5. договору купівлі продажу № 1904 останній вступає в силу з моменту отримання продавцем від покупця авансового платежу в порядку и розмірах, зазначених в п. 6.3.1 договору і діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань.

Судом встановлено, що зазначені вище пункти договору купівлі продажу № 1904 є ідентичними із пунктами, які закріплені договором купівлі продажу № 1905 та договором купівлі продажу № 1906, окрім п. 6.2. та 6.3 , якими закріплено загальну вартість товару та порядок здійснення оплати.

Відтак п. 6.2 та 6.3 договору купівлі продажу № 1905 закріплено, що загальна вартість товару із врахуванням додаткових послуг, зазначених стороною в замовленні складає 86 548, 00 грн.

Покупець зобов`язується оплатити вартість товару двома платежами в наступному порядку: не менше 70 % від загальної вартості - 60 583, 6 грн авансовим платежем, а залишок суми в розмірі 30 % - 25 964, 4 грн після установки товару за адресою зазначеною покупцем та підписання акту приймання-передачі виконаних продавцем послуг.

Пунктами 6.2 та 6.3 договору купівлі продажу № 1906 закріплено, що загальна вартість товару із врахуванням додаткових послуг, зазначених стороною в замовленні складає 50 000, 00 грн.

Покупець зобов`язується оплатити вартість товару двома платежами в наступному порядку: не менше 70 % від загальної вартості - 36 400, 00 грн авансовим платежем, а залишок суми в розмірі 30 % - 15 600, 00 грн після установки товару за адресою зазначеною покупцем та підписання акту приймання-передачі виконаних продавцем послуг.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що ним на виконання умов вказаних договорів було здійснено оплату авансових платежів однак відповідач не виконав свої зобов`язання за договорами всупереч тому, що дев`яностоденний строк виконання зобов`язання за договором № 1904 закінчився - 07.02.2019, за договором № 1905 закінчився - 07.02.2019, за договором № 1906 - 06.02.2019.

Позивач також зазначає про те, що з метою досудового врегулювання спору останній звертався до відповідача з претензіями № 2097 від 25.02.2019, № 2098 від 25.02.2019 та № 2099 від 26.02.2019, які були отримані відповідачем, однак зобов`язання за договорами станом на дату звернення до суду з позовом не виконано.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України вказано, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.

Проаналізувавши зміст укладених між сторонами договорів № 1904, 1905, 1906 від 07.11.2019, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою вони є договорами поставки.

Відповідно до п. 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є, договори та інші правочини.

Частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України встановлено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, позивачем на виконання п. 6.3 договорів було здійснено авансові платежі згідно наступними платіжними дорученнями: №7673 від 09.11.2018 на суму 91 031,00 грн (за договором № 1904), № 7672 від 09.11.2018 на суму 29 261, 00 грн та № 7659 від 08.11.2018 на суму 31 323, 00 грн (за договором № 1905) та № 7660 від 08.11.2018 на суму 36 400,00 грн (за договором № 1906).

Враховуючи п. 4.3 договорів № 1904, 1905, 1906, яким встановлено, що строк передачі товару (із врахуванням замовленої доставки) покупцю складає до 90 календарних днів з дати надходження продавцю авансового платежу покупця, то відповідно відповідач повинен був здійснити поставку товару наступним чином: за договором № 1904 у строк до 07.02.2019, за договором № 1905 у строк до 07.02.2019 та за договором № 1906 у строк до 06.02.2019.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Згідно ст. 530 цього Кодексу якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відтак, з огляду на викладене вище, враховуючи дати здійснення позивачем авансових платежів, настання у відповідача обов`язку здійснити поставку товару та відповідне невиконання останнім такого зобов`язання, суд дійшов висновку, що відповідачем порушено умови договорів № 1904 від 07.11.2018, № 1905 від 07.11.2018 та № 1906 від 07.11.2018 в частині п. 4.3. - строків поставки товару позивачу.

За змістом положень ст. 626, 627 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частинами 1 та 3 ст. 180 Господарського кодексу України встановлено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Так, відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України). (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Частиною 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Підпунктом в п. 7.3 договорів встановлено, що у випадку порушення продавцем строків передачі товару, передбачених п. 4.4, даного договору, покупець має право пред`явити до продавця вимоги щодо сплати неустойки (пені) в розмірі 0,1 % загальної вартості товару за кожний день прострочення поставки.

З огляду на встановлені вище обставини, враховуючи порушення відповідачем строків поставки товару та фактичне не поставлення товару, суд вважає правомірними вимогами позивача щодо пред`явлення до відповідача вимоги щодо сплати неустойки (пені) в розмірі 0,1 % загальної вартості товару за кожний день прострочення поставки, а саме: за договором № 1904 за період з 08.02.2019 по 08.08.2019 на суму 130 044, 00 грн; за договором № 1905 з 08.02.2019 (а не з 07.02.2019 як про це зазначає позивач, оскільки саме 07.02.2019 включно було останнім днем для відповідача для належного виконання ним обов`язку з поставки товару) по 08.08.2019 на суму 86 548, 00 грн; за договором № 1906 з 07.02.2019 (а не з 06.02.2019 як про це зазначає позивач, оскільки саме 06.02.2019 включно було останнім днем для відповідача для належного виконання ним обов`язку з поставки товару) по 07.08.2019 на суму 52 000,00 грн.

Відтак, суд перевіривши надані позивачем розрахунки пені, зазначає що за підрахунками суду, враховуючи розмір подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, стягненню з відповідача підлягає пеня: за договором № 1904 в розмірі 22 766, 61 грн, за договором № 1905 в розмірі 15 151, 83 грн, за договором 1906 в розмірі 9 106,41 грн, а відтак вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Крім того суд вказує, що питання розподілу судових витрат пов`язаних із наданням професійної правничої допомоги наразі судом не вирішуються, оскільки, сторона (позивач) відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України має право протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву надати суду докази щодо розміру судових витрат, які сторона сплатила.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Медичний центр імені академіка Юрія Прокоповича Спіженка" - задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Охріменка Володимира Володимировича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Медичний центр імені академіка Юрія Прокоповича Спіженка" (08112, Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Капітанівка, вул. Соборна, буд. 21; ідентифікаційний код 36148117) пеню в загальному розмірі 47 024 (сорок сім тисяч двадцять чотири) грн 85 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 022 (дві тисячі двадцять дві) грн 07 коп.

3. В іншій частині позову - відмовити

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено: 18.05.2020

Суддя Д.О. Баранов