Рішення № 89400813, 21.05.2020, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"21" травня 2020 р. Cправа № 902/121/20

Господарський суд Вінницької області у складі: судді Колбасова Ф.Ф., при секретарі судового засідання Вознюк К.В., розглянувши в судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Морозівська птахофабрика" (07526, Київська область, Барищівський район, с. Морозівка, вул. Садова, 9)

до: Публічного акціонерного товариства "Птахокомбінат "Бершадський" (24112, Вінницька область, Бершадський район, с. Війтівка, вул. Соборна, будинок 200)

про стягнення 1 094 933, 35 грн

Представники сторін

позивача: Федоренко Анатолій Васильович - керівник;

відповідача: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

12.02.2020 р. в Господарський суд Вінницької області звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Морозівська птахофабрика" з позовом до Приватного акціонерного товариства "Птахокомбінат "Бершадський" про стягнення з останнього 1134649,11 грн., з яких: 1088669,78 грн. - основний борг за товар, поставлений по договору № 08/11-2018 від 08.11.2018 р., 41389,50 грн. - пеня і 4589,83 грн. - 3% річних.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань взятих в договорі поставки № 08/11-2018 від 08.11.2018 р. щодо оплати товару.

Ухвалою від 17.02.2020 р. відкрито провадження у справі № 902/121/20; розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання у справі призначено на 10.03.2020 року.

03.03.2020 р. від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву. У вказаному відзиві відповідач позовні вимоги визнав частково, а саме в частині заявленого основного боргу, а щодо заявленої до стягнення пені та 3% річних відповідачем позовні вимоги не визнаються. Відповідач зазначив, що його фінансове становище не дало можливості в строки та терміни передбачені договором виконати своє зобов`язання по оплаті за отриманий товар. У відзиві відповідач також стверджує, що позивач заявляючи вимогу про стягнення штрафних санкцій не врахував погодження сторонами відтермінування оплати за поставлений товар до 23.01.2020 р., і що початком відліку періоду нарахування штрафних санкцій за прострочення оплати є саме 23.01.2020 р., а вимога про стягнення штрафних санкцій за період з 12.12.2020 р. по 30.01.2020 р. є безпідставною.

Ухвалою суду від 10.03.2020 р. підготовче засідання відкладено на 31.03.2020 р.

31.03.2020 р. в підготовче засідання прибув представник позивача, який подав заяву про зменшення позовних вимог в зв`язку із перерахунком штрафних санкцій. Відповідно до вказаної заяви позивач заявив про стягнення з відповідача 1088669,78 грн. - основного боргу, 5637, 22 грн. - пені та 626, 35 грн. - 3% річних.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України наявні підстави для задоволення даної заяви позивача про зменшення позовних вимог з огляду на таке.

Положення п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України надають позивачу процесуальну можливість збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, а також право до закінчення підготовчого засідання змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви.

Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яка була заявлена у позовній заяві. Ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір (п.3.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для прийняття заяви позивача про зменшення позовних вимог. Таким чином, нова ціна позову, з урахуванням зменшення розміру позовних вимог, становить 1 094 933, 35 грн.

Ухвалою від 31.03.2020 р. прийнято заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Морозівська птахофабрика" від 31.03.2020 р. про зменшення позовних вимог до 1094933,35 грн.; закрито підготовче провадження та призначено справу № 902/121/20 для судового розгляду по суті на 21 квітня 2020 р.

Ухвалою від 21.04.2020 р. розгляд справи відкладено до 21.05.2020 р.

На визначену судом дату в судове засідання з`явився представник позивача, який в судовому засіданні подав клопотання від 21.05.2020 р. про долучення до матеріалів справи копії банківських виписок від 06.05.2020 р., 19.05.2020 р., відповідно до яких відповідач частково погасив заборгованість в розмірі 100 000, 00 грн.

Відповідач правом участі в судовому засіданні свого представника не скористався, при цьому 18.05.2020 р. засобами електронного зв`язку та 20.05.2020 р. засобами поштового зв`язку від відповідача надійшли клопотання про те, що в зв`язку із запровадженням карантину та припиненням транспортного сполучення з м. Бершадь, представник Денисюк О . С . не має можливості прибути в судове засідання 21.05.2020 р. у зв"зку з чим просить суд відкласти судовий розгляд на іншу дату.

Суд, дослідивши клопотання представника Приватного акціонерного товариства "Птахокомбінат "Бершадський" про відкладення розгляду справи, прийшов до висновку про відмову в задоволенні поданого клопотання, виходячи з наступного.

Частиною першою статті 216 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 202 цього Кодексу.

Разом з тим, суд зазначає, що представник відповідача не був позбавлений можливості скористатися правом на участь в судовому засіданні в режимі онлайн.

При вирішенні питання про відкладення розгляду справи, судом також враховано неодноразове відкладення розгляду справи, значну тривалість розгляду даної справи у підготовчому провадженні, за якої сторони мали можливість реалізувати всі свої права.

Окрім того, ухвалою від 21.04.2020 р. суд ухвалив у разі продовження карантину станом на 19.05.2020 р. явка представників учасників справи в судове засідання не є обов"язковою.

Згідно ч. 3 ст. 56 ГПК України юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Слід зазначити, що суд не викликав у засідання конкретного представника відповідача, а останній не подав жодних доказів, що представник, який не мав можливості з"явитися в судове засідання, є єдиним можливим представником відповідача, за відсутності якого справа не може бути розглянута.

У поданому відзиві на позовну заяву, відповідач висловив свою позицію, щодо заявленого позову та визнав суму боргу.

Також суд зазначає, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 р. (Закон України від 17.07.1997 р. № 475/97 - ВР), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Суд нагадує, що роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 р. у справі "Красношапка проти України").

Згідно із ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Окрім того, згідно ч. 1 ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

З метою запобігання безпідставному затягуванню розгляду справи, у клопотанні представника відповідача слід відмовити.

Враховуючи положення ст.ст. 13, 74 ГПК України якими в господарському судочинствіреалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами без явки в судове засідання представника відповідача.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог.

21.05.2020 року в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши представника позивача, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

08.11.2018 р. між позивачем (в договорі - "Постачальник") та відповідачем (в договорі - "Покупець") було укладено договір поставки № 08/11-2018.

Відповідно до п. 1.1., п. 1.2. Договору Постачальник зобов`язався поставити Покупцеві добові курчата бройлера кросу ROSS 308, СОВВ 500, щеплені згідно превентивної програми замовника за окрему плату, вироблені на власних виробничих потужностях на власних виробничих цехах, а Покупець зобов`язався приймати цей товар та своєчасно оплачувати його в порядку та на умовах, передбачених даним Договором. Поставка товару здійснюється згідно Додатків до даного договору (з зазначенням графіку поставки, кількості та строки оплати курчат), які є невід`ємними частинами Договору.

Загальна вартість поставленого товару визначається згідно накладних, на підставі яких здійснювалися поставки товару (п.3.2. Договору).

Відповідно до п.3.4. Договору оплата кожної партії товару здійснюється Покупцем шляхом перерахування оплати на рахунок Постачальника вартості партії курчат в наступному порядку:

- 70 % від загальної вартості партії товару в день закладки яєць в інкубатор, згідно рахунку "Постачальника";

- 30% від загальної вартості партії товару в день поставки товару, але не пізніше 2 календарних днів, починаючи від дня поставки товару.

Відповідно до п. 2.4. ДСТУ 2021-2006 "Молодняк сільськогосподарської птиці добовий" для компенсації природного падежу в результаті можливих помилок оцінки партії і транспортування молодняку на відстань більше ніж 100 км. Постачальник реалізує Покупцеві 2 (два) курчатина кожні 100 голів партії товару, що поставляється, по ціні 0,01 грн. (одна копійка) (п.3.5. Договору).

Відповідно до п. 4.1. Договору поставка товару здійснюється в строки і в кількості відповідно до п.1.2. даного договору окремими партіями.

За порушення термінів оплати відповідної партії товару Покупець зобов`язався сплатити на користь Постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла протягом всього часу існування заборгованості, від суми такої заборгованості, за весь час затримки такого платежу (в час затримки платежу враховуються всі календарні дні).

Крім того, Покупець, у разі прострочення оплати, на вимогу Постачальника зобов`язався сплатити на користь останнього вартість неоплаченого товару із врахуванням встановленого індексу інфляції, а також 3 % річних від простроченої суми. Сторони погодили, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання проводиться за весь час існування заборгованості (п.7.2. Договору).

Даний договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2019 р. включно, але в будь - якому випадку до проведення повних взаєморозрахунків між сторонами.

Позивач на виконання взятих в договорі зобов`язань поставив відповідачу, а останній отримав товар (добові курчата) в кількості 98 720 штук на загальну вартість 1 257 334, 71 грн., що стверджується накладними № 2409 від 09.12.2019 р., № 2201 від 09.12.2019 р., видатковою накладною № ПФ ІНК-417 від 09.12.2019 р., товаротранспортними накладними № 105586 від 09.12.2019 р., № 105585 від 09.12.2019 р., довіреністю АБ № 2691 від 05.12.2019 р. (а.с.13-18).

Відповідач взяті на себе в договорі зобов`язання щодо оплати за отриманий товар виконав частково, до подачі позову сплатив позивачу за отриманий товар 168 664, 93 грн. (29.11.2019 р. - 18664, 93 грн., 09.12.2019 р. - 100 000,00 грн., 10.01.2020 р. - 50 000,00 грн.), що підтверджується банківськими виписками по рахунку (а.с.19-25), платіжними дорученнями (а.с.58-60).

До подачі позову несплаченим залишився товар на суму 1 088 669, 78 грн.

Позивач надіслав відповідачу вимогу № 2 від 03.01.2020 р. в якому вимагав від останнього надіслати графік погашення заборгованості та сплатити грошову суму в розмірі 1 138 669, 78 грн. в строк до 20.01.2020 р.

Відповідач у надісланому позивачу листі № 1 від 03.01.2020 р. погодився із заборгованістю в сумі 1 138 669, 78 грн. та гарантував здійснити розрахунок заборгованості згідно поданого графіку до 23.01.2019 р.

У повторні вимозі № 737 від 11.01.2020 р. до відповідача позивач вимагав дотримуватися графіку погашення заборгованості та сплатити суму заборгованості в повному обсязі в строк до 23.01.2020 р.

Після відкриття провадження у справі, відповідач сплатив 100 000,00 грн., що стверджується банківськими виписками по рахунку від 06.05.2020 р. та від 19.05.2020 р.

Згідно п. 2 ч.1 ст. 231 ГПК України Господарський суд закриває провадження у справі, якщо, зокрема: відсутній предмет спору.

Таким чином, враховуючи добровільну часткову сплату відповідачем боргу в сумі 100 000, 00 грн. та відсутністю предмету спору в цій частині, суд прийшов до висновку, що в частині стягнення 100 000,00 грн. - основного боргу необхідно закрити провадження у справі на підставі п.2 ч.1 ст.231 ГПК України.

Станом на день прийняття рішення у справі, основна заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар становить 988 669,78 грн.

Наявність заборгованості відповідача перед позивачем і стала причиною виникнення спору.

З врахуванням встановлених обставин справи суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново - господарськими визнаються цивільно - правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статей 11, 629 Цивільного кодексу України, договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Свобода договору означає право громадян або юридичних осіб, та інших суб`єктів цивільного права вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у можливості сторін на власний розсуд визначати умови договору, які і становлять його зміст. Винятком є умови, які конкретно передбачені законом щодо того чи іншого виду договорів.

В силу вимог статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у п. 1ст. 193 Господарського кодексу України.

Статтею 629 ЦК України закріплено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Матеріали справи свідчать, що між сторонами склалися господарські відносини на підставі укладеного між сторонами Договору, які породили взаємні обов`язки: обов`язком позивача стало передання відповідачу товарно-матеріальних цінностей, а обов`язком відповідача - прийняття товарно-матеріальних цінностей і оплата їх вартості на умовах, визначених Договором.

Згідно із ч. 1, ч. 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Покупець, згідно приписів статті 692 Цивільного кодексу України, зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу вимог ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За правилом ст. 610 Цивільного кодексу України, порушення зобов`язання - це його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Враховуючи наведені вище приписи законодавства щодо умов поставки товару та порядок проведення розрахунків за нього, позовні вимоги в частнині стягнення з відповідача 988 669, 78 грн. - основного боргу підлягають задоволенню.

Поряд з цим, за порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань, позивачем заявлено до стягнення 5637, 22 грн. - пені та 626, 35 грн. - 3% річних за період прострочення 23.01.2020 р. - 30.01.2020 р.

Як вбачається із листів позивача № 737 від 11.03.2020 р. та відповідача № 1 від 03.01.2020 р. сторони погодили графік розрахунків, а саме: 09.01.2020 р. в сумі 100 000 грн., 10.01.2020 р. - 100 000 грн., 13.01.2020 р. - 100 000 грн., 14.01.2019 р. - 100 000 грн., 15.01.2019 р. - 100 000 грн., 16.01.2019 р. - 100 000 грн., 17.01.2019 р. - 100 000 грн., 20.01.2019 р. - 100 000 грн., 21.01.2019 р. - 100 000 грн., 22.01.2019 р. - 100 000 грн., 23.01.2019 р. - 138 669, 78 грн. Із вказаних листів вбачається, що сторони погодили термін оплати за отриманий товар - до 23.01.2020 р.

Розглядаючи вище зазначену вимогу про стягнення пені та 3 % річних, суд виходить з наступного.

Частиною 1 статті 598 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до ч.1 ст. 546 ЦК України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Частиною першою ст. 548 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

У відповідності до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

В п. 7.2. Договору сторони передбачили, що за порушення термінів оплати відповідної партії товару Покупець зобов`язався сплатити на користь Постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла протягом всього часу існування заборгованості, від суми такої заборгованості, за весь час затримки такого платежу (в час затримки платежу враховуються всі календарні дні).

Крім того, Покупець, у разі прострочення оплати, на вимогу Постачальника зобов`язався сплатити на користь останнього вартість неоплаченого товару із врахуванням встановленого індексу інфляції, а також 3 % річних від простроченої суми. Сторони погодили, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання проводиться за весь час існування заборгованості.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Таким чином суд вважає, що вимога щодо стягнення пені та 3% річних є правомірною, відповідає чинному законодавству та обставинам справи.

Однак позивач при визначенні періоду нарахування пені та 3 % річних помилково зазначив початок нарахування 23.01.2020 р. Тоді коли сторони узгодили термін оплати за отриманий товар - до 23.01.2020 р.

Згідно ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Таким чином прострочення виникає з 24.01.2020 р., а отже період нарахування має здійснюватися з 24.01.2020 р.

Також здійснивши, за допомогою інтегрованого в систему інформаційно-правового забезпечення "Ліга:Закон Еліт 9.1.5" калькулятора, перерахунок заявлених до стягнення 3 % річних та пені за період прострочення 24.01.2020 р. - 30.01.2020 р. судом отримано 5621, 82 грн. - пені, що на 15, 40 грн. - менше ніж заявив позивач та 624, 65 грн. - 3% річних, що на 1, 70 грн. менше ніж заявив позивач.

З огляду на викладене, задоволенню підлягають 5621, 82 грн. - пені та 624, 65 грн. - 3 % річних за період прострочення 24.01.2020 р. - 30.01.2020 р.

В задоволенні 15, 40 грн. - пені та 1, 70 грн. - 3% річних слід відмовити.

Як визначає ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із ч.ч.1, 3 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Щодо заперечення відповідача проти періоду нараховання штрафних санкцій - 12.12.2020 р. - 30.01.2020 р. і твердження, що початком відліку зазначеного періоду є саме 23.01.2020 р., суд зазначає, що позивач зменшив позовні вимоги вказавши період нарахування 23.01.2020 р. - 30.01.2020 р.

За таких обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України на відповідача покладається обов`язок відшкодувати позивачу витрати зі сплати судового збору в сумі 16 423, 74 грн. Судовий збір в сумі 596, 26 грн. слід залишити за позивачем.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 191, 226, п. 2 ч. 1 ст. 231, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Птахокомбінат "Бершадський (24112, Вінницька область, Бершадський район, с. Війтівка, вул. Соборна, будинок 200, код ЄДРПОУ 04366719) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Морозівська птахофабрика" (07526, Київська область, Барищівський район, с. Морозівка, вул. Садова, 9, код ЄДРПОУ 33889787) 988 669,78 грн - основного боргу грн, 624,65 грн - 3% річних, 5621,82 грн - пені, 16 423,74 грн - відшкодування витрат по сплаті судового збору.

3. Закрити провадження у справі в частині стягнення 100 000 грн - основного боргу на підставі п. 2 ч.1 ст. 231 ГПК України .

4. В стяненні 15, 40 грн - пені та 1,70 грн - 3% річних - відмовити.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

6. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Згідно з приписами ч.1 ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до положень ч.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

За приписами ч.4 розділу Х "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України (із доповненнями, внесеними відповідно до Закону України від 30.03.2020 N 540-IX) під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину

Повне рішення складено 25 травня 2020 р.

Суддя Колбасов Ф.Ф.

віддрук. 3 прим.:

1 - до справи

2 - позивачу ( 07526, Київська область, Барищівський район, с. Морозівка, вул. Садова, 9 )

3 - відповідачу ( 24112, Вінницька область, Бершадський район, с. Війтівка, вул. Соборна, будинок 200)